27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. До цього дня відділ документів із гуманітарних, технічних та природничих наук пропонує до вашої уваги віртуальну виставку «Голокост – шрам на серці людства». Голокост – це уособлення людських страждань і абсолютного зла, символ трагічної події для всього людства. Три мільйони осіб знищено в газових камерах, близько двох мільйонів розстріляно, інші померли від голоду, виснаження, примусової праці або в інших екстремальних життєвих умовах, у яких вони були змушені перебувати. Нові та актуальні видання, які представлені на виставці, ознайомлять вас із трагедією Голокосту в Україні та світі, а також нагадають про катастрофу Бабиного Яру. Тож запрошуємо до перегляду!

1. До Міжнародного дня пам’яті жертв
Голокосту

2. У 2005 році Генеральна Асамблея ООН
прийняла резолюцію № 60/7 «Пам'ять про
Голокост», у якій 27 січня проголошено
Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту.
Україна приєдналася до цього документа у 2012
році.
Голокост – масове знищення нацистами
єврейського населення Європи (у перекладі з
грецької це слово означає «всеспалення», інше
значення – катастрофа). Шістдесят відсотків
єврейського населення Європи постійно
переслідувалося й знищувалося як у Німеччині,
так і на захоплених нею територіях у 1933–1945
роках.
27 січня 1945 року війська визволили
найбільший з гітлерівських концтаборів,
Освенцим, розташований в 70 кілометрах від
Кракова. Всього у фашистських таборах смерті
було знищено шість мільйонів євреїв і мільйони
людей інших національностей.

3. «Геноцид: Вступ до глобальної історії» – це
наймасштабніший за своїм охопленням посібник із
проблем геноциду серед усіх, що видані дотепер. У цій
унікальній книжці, яка відображає найновіші підходи в
дисципліні genocide studies, геноцид розглядається
водночас і як історичне явище, і як теоретичний та
правовий концепт. Автор докладно розкриває витоки,
глибину і людський вимір трагедій, що сталися на
різних континентах, висвітлює роль війни, імперіалізму
та соціальних революцій у розпалюванні геноцидного
полум’я. Адам Джонс також приділяє увагу проблемам
історичної пам’яті, ініціативам із відновлення правди і
справедливості, стратегіям гуманітарних інтервенцій і
запобігання новим злочинам. Книжка представляє
феномен геноциду в перспективі соціальних наук:
психології, соціології, антропології, гендерних студій,
політології та теорії міжнародних відносин.

4. Грунтовне дослідження історика Тімоті Снайдера
пропонує новий погляд на великий злочин ХХ
століття й водночас розкриває ризики, з якими ми
стикаємося в ХХI столітті.
Переосмислюючи уроки Голокосту, автор
підсумовує: ми не зрозуміли сучасність і поставили
під загрозу майбутнє. На початку нового століття
доводиться оглядатися на початок минулого:
боротьба за ресурси, продовольча криза
супроводжуються ідеологічними викликами
світового порядку. Тож Голокост – це не лише
історія, але й застереження.

5. Навчальний посібник «Від першої особи: історія
Голокосту у свідченнях очевидців» – це матеріали, які
стали частиною освітніх заходів проєкту «Захистимо
пам'ять: захист та меморіалізація місць масових поховань
євреїв України часів Другої світової війни».
Посібник має на меті зосередити увагу вчителів та учнів
на використанні текстових уривків свідчень очевидців
для вивчення місцевої історії, проблемному підході до
організації навчання з історії Голокосту та під час
проведення позакласних заходів із вшанування пам’яті
про загиблих співгромадян.
Видання містить короткі методичні рекомендації, тексти
свідчень очевидців Голокосту, проблемні блоки запитань
для обговорення. Видання здійснено за підтримки
Міністерства закордонних справ Німеччини.

6. В Україні символом Голокосту є Бабин Яр. Під час Другої світової
війни фашисти використовували це урочище як місце масових
розстрілів. Корінні кияни пам’ятають про страшні події вересня 1941
року, коли Київ окупували нацистські війська.
Бабин Яр, як місце масових страт, проіснував два роки – з 29 вересня
1941 року по 29 вересня 1943 року. Кількість жертв перевищує 150
тисяч людей.
В Україні винищення євреїв відбувалося на окупованих нацистською
Німеччиною українських територіях в 1941–1944 роках. Це трагедія,
яка торкнулася тисяч родин по всій країні.

7. Видання презентує матеріали заходів до
75-ї річниці трагедії Бабиного Яру:
мультимедійної виставки «Бабин Яр:
пам’ять на тлі історії», що демонструвалася
восени 2016 р. у Музеї історії м. Києва, та
Міжнародного архітектурного конкурсу
ідей створення меморіального парку
«Бабин Яр ‒ Дорогожицький некрополь»,
що відбувся в 2015‒2016 pp.
Розраховано на науковців, журналістів,
державних чиновників, студентів, усіх,
кому небайдужа пам’ять про трагічну
історію XX сторіччя.

8. Висвітлено історію Бабиного Яру – однієї з
найбільш вражаючих людських трагедій, котру
спричинив нацистський окупаційний режим.
Досліджується політика пам’яті/забуття Бабиного
Яру від сталінських часів до сьогодення.
Книжка стала результатом співпраці науковців із
різних галузей знання та різних країн світу -
України, Канади, Нідерландів, США, Ізраїлю,
Франції, яких поєднало усвідомлення важливості
збереження пам’яті про Бабин Яр як символ
Голокосту та інших трагедій XX століття.

9. Щоденник єврейської дівчинки, відомий на
весь світ. Перекладений 67 мовами і
неодноразово екранізований. Анна Франк вела
свій щоденник із 12 червня 1942 року в
окупованому нацистами Амстердамі. Останній
запис датовано 1 серпня 1944 року. А 4 серпня
німецька «зелена поліція» забрала всіх вісьмох
євреїв, котрі понад два роки жили в сховищі —
затильній частині будинку, де був офіс фірми
Отто Франка — батька Анни. Усі загинули в
концтаборах, окрім Отто Франка. Решту життя
він присвятив поширенню документальних
свідчень своєї доньки Анни… У щоденнику
Анна описує випробування і поневіряння, з
якими стикаються люди довкола неї,
намагаючись жити нормальним життям у
тісному просторі сховища під
постійною загрозою бути знайденими гестапо.

10. Після того як нацисти захопили Жовкву, життя
п’ятнадцятирічної єврейської дівчини Клари
змінилося назавжди. Коли навколо почалися
вбивства й депортації містян, родина Клари та ще
дві сім’ї сховалися у саморобному бункері. Над
ними жила родина Беків.
Пан Бек, п’яниця, бабій і самопроголошений
антисеміт, – нетиповий для героїчних учинків
персонаж, однак він упродовж усієї війни
ризикував своїм життям, щоб уберегти підопічних.
Життя під його заступництвом не було
передбачуваним. Іноді здавалося, що загроза від
Бека є не меншою за загрозу зовні.
Через шістдесят років Клара написала це
надзвичайне свідчення. «Війна Клари» – це
лірична, драматична та, попри найгірші обставини,
справжня історія про надію та виживання.

11. Головний герой «Мауса» розпитує батька про
довоєнне життя і досвід під час Голокосту, щоб
створити про це комікс. «Маус» – один із
найцікавіших літературних текстів про травму
другого-третього покоління після катастрофи, про
тих, хто виріс у тіні чужого болю й намагається
привласнити й переповісти по-своєму досвід.
«Маус» – єдиний на сьогодні комікс, що здобув
Пулітцерівську премію, й один із перших, що
привернув широку увагу дослідників, ставши
певною віхою в історії цього медіуму.

12. Уперше пропонується український переклад
«Чорної книги» – збірки свідчень і документів
про Голокост, зібраних Єврейським
антифашистським комітетом у роки Другої
світової війни. Оригінальний текст книги було
набрано 1947 року, однак розгортання
антисемітської кампанії в СРСР завадило її
публікації. 1980 року збірку вперше видано в
Єрусалимі на основі підготовчих матеріалів,
виявлених в особистому архіві Іллі Еренбурга
його дочкою Іриною.

13. Це видання є нашою першою відповіддю на
ситуацію довкола пам’ятників жертвам одного
з найбільших злочинів проти людства, що
відбувався також і на українській землі. Цей
каталог має на меті привернути увагу до
проблем класифікації, реєстру та належного
захисту пам’ятників жертвам Голокосту в
Україні, а також до того, як функціонує
система обліку й захисту пам’яток культурної
спадщини в державі загалом.

14. Через жахи гетто і нацистських таборів смерті пройшла
безкінечна кількість чоловіків, жінок, дітей, і лише
деяким з них вдалося вижити. Ті, що залишилися
живими, своїм життям несуть нам велику ідею – про
тріумф людського духу. Вони є живим підтвердженням
того, що тиранія, навіть якщо вона виникає, ніколи не
святкуватиме перемогу.