Презентація на Міжнародній конференції «Екологічний та природничий туризм: співпраця природоохоронних територій, туристичного бізнесу та місцевих громад» в м.Яремче 25-26 квітня 2014 року

1. Екотуризм і сільський туризм –
точки перетину
Володимир Триліс, к.б.н., експерт з сільського туризму,
інструктор екстремального та екотуризму.
Тел. 050-603-95-49, E-mail: Trylis@rambler.ru

2. Деякі визначення екотуризму:
• Міжнародний союз охорони природи (IUCN):
Екотуризм – мандрівка з відповідальністю перед довкіллям по
відносно непорушеним природним територіям з метою вивчення
та насолодження природними та культурними об'єктами, що
сприяє охороні довкілля, здійснює «м'який» вплив на довкілля,
забезпечує активну соціально-економічну участь місцевого
населення та отримання ним користі від цієї діяльності.
• Всесвітній фонд дикої природи (WWF):
Екотуризм – це цілеспрямовані мандрівки до природних територій
з метою глибшого розуміння місцевої культури та довкілля, що
не руйнують цілісність екосистем та роблять охорону довкілля
вигідною для місцевого населення.
• Міжнародне товариство екотуризму (TIES):
Екотуризм – відповідальна мандрівка до природних територій, що
сприяє охороні довкілля та покращує добробут місцевого
населення.

3. Принципи екотуризму
(TIES, міжнародне товариство екотуризму)
• Мандрівки у природу, головним змістом яких є ознайомлення з
живою природою, місцевою культурою та побутом.
• Зведення до мінімуму негативних наслідків у екологічній та
соціально-культурній галузях, підтримка екологічної сталості
середовища. Сприяння охороні довкілля та місцевого
соціокультурного середовища.
• Екологічна освіта та просвіта.
• Участь місцевого населення та отримання ним доходів від
туристичної діяльності, що створює економічні стимули до
охорони довкілля.
• Економічна ефективність та внесок у сталий розвиток регіонів,
що відвідуються.

4. • Основою екотуризму є цікавість та увага
туристів до природних об’єктів та явищ. Цей
принцип обумовлює пізнавальну суть
екотуризму, а також визначає його прив’язку
до мінімально порушених територій. Хоча
об’єктом екотуризму також можуть бути і
наслідки втручання людини у природні
процеси, наприклад, плавні, утворені
внаслідок зарегулювання річок, або
реінтродукована популяція коней
Пржевальського у Чорнобильській зоні.

5. • Умовою екотуризму є дбайливе ставлення
до довкілля. Метою такого ставлення є, у
першу чергу, максимально можливе
збереження тих об’єктів та явищ, що
приваблюють туристів у дану місцину.
Очевидно, що розробка правил поведінки
туристів на кожному конкретному маршруті
повинна здійснюватись у співпраці з
професійними природоохоронцями. До цього
ж принципу можна віднести участь
екотуристів у природоохоронних акціях та
заходах (наприклад, збір сміття).

6. • Обов’язковою ознакою екотуризму є його
сталість. Це значить, що вся діяльність,
пов’язана з екотуризмом, повинна
здійснюватись таким чином, щоб ресурси
даної місцевості, що обумовлюють розвиток
екотуризму, не виснажувались, а, по
можливості, навіть збагачувались. Екотуризм
– єдиний напрямок в туристичній індустрії,
кровно зацікавлений у збереженні свого
головного ресурсу – природного довкілля, або
окремих його компонентів (пам’яток природи,
окремих видів тварин чи рослин, тощо).

7. • Вимога сталості, що ставиться до
екотуризму, передбачає максимальне
залучення місцевого населення до процесу
обслуговування туристів, а також сприяння
соціальному розвитку даної місцевості. Коли
до надання послуг екотуризму залучене
місцеве населення, , то воно також стає
замотивованим до використання природних
ресурсів своєї місцевості на основі
господарювання, а не їх вилучення.

8. Екотуризм та сільський туризм:
взаємовигідне співіснування

9. В Європі
• Ринок екотуризму досить широкий і насичений
• Обслуговуванням екотуристів займаються професійні
спеціалізовані агенції
• Більшість цікавих об'єктів “приватизована”
професіоналами, навколо них створена розвинута
інфраструктура
• Власники агросадиб, як правило, не займаються
екскурсійною діяльністю

10. В Україні
- потік екотуристів надто малий для успішності окремої
спеціалізації
- Не вистачає професіоналів, зацікавлених у просуванні цього
продукту
- Створеним екостежкам не вистачає інфраструктури
(проживання, харчування, тощо)
- Величезна кількість цікавих для екотуристів обєктів не
використовуються у галузі екотуризму
- На початковому етапі розвитку ці функції можуть виконувати
власники агротуристичних садиб

11. Екотуризм – стратегія успіху
Презентація
методичного
посібника
з екотуризму
для розробників
маршрутів
екотуризму

12. Посібник створений на
замовлення проекту ЕС
“Комплексне використаня
земель євразійських степів”
Видано за підтримки
міжнародної консалтингової
компанії Vesselka Consulting Ltd.
У рамках Програми розвитку
сталого сільського туризму у
країнах Причорномор'я
Автори:
Володимир Триліс, к.б.н., експерт з сільського туризму,
інструктор екстремального та екотуризму;
Сергій Щербак, к.б.н., експерт-еколог Чорнобильської
програми ООН;
Наут Кустерс, голова асоціації екологічного та агротуризму
ЕСЕАТ- Нідерланди

13. Зміст:
1. Екотуризм як
концепція
1.1. Європейське уявлення
про екотуризм
1.2. Екотуризм в Україні
1.3. Екотуризм та
сільський туризм:
взаємовигідне
співіснування

14. 2. Екологічні маршрути –
створення та управління
2.1. Співпраця з
професіоналами
2.2. Самостійна розробка
екомаршрутів
2.2.1. Вимоги до
екологічних стежок
2.2.2. Умови успішного
створення та функціонування
екологічної стежки
2.2.3. Послідовність дій зі
створення екологічної стежки
2.3. Типові помилки при
організації екотурів
2.4. Створення
природоохоронних територій та
об'єктів силами місцевих громад

15. 3. Розробка та продаж
екологічних турів
3.1. Планування маршруту
3.2. Співпраця з
туроператором
3.3. Обговорення та
укладання угоди
3.4. різні види турпакетів
4. Екомаркетинг, або як
залучити туристів
5. Післямова
6. Література

16. Дякую за увагу