1. Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара
Факультет суспільних наук і міжнародних відносин
Конкурсний реферат
На олімпіаду за навчального предмету «Людина і світ»
Серед учнів 11-х класів Дніпропетровської області
МЕТА ЖИТТЯ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ
Виконавець:Андрeєва Вікторія
Олександрівна
/прізвище, ім’я та побатькові/
учениця
11-А класу
Пешотравенської загальноосвітньої школаи І-ІІІ ступенів №1,
тел. (066-33)7-02-20
/назва школи(№),контактний тел./
«24» грудня 2013 р.
/дата написання реферату/
___________________
/підпис/
Розглянутий на засіданні конкурсної комісії і оцінений на «____» б.
Голова конкурсної комісії ________________ ______ _________________________
/підпис/
«____»___________2013
/дата/
/прізвище, ініціали/
р.
Першотравенськ
2013

2. 2
План.
Вступ. Актуальність проблеми.
Розділ 1. Філософські та релігійні вчення про мету та цінності людського
життя.
1.1.
Пошуки мети та сенсу життя в філософії античності.
1.2. Релігія, як один із факторів формування світобачення про сенс
людського життя.
1.3. Філософська концепція видатних німецьких філософів про мету життя
людини.
Розділ 2. Мета життя сучасної людини.
1.1. Аналіз доступних соціологічних досліджень про цінності життя моїх
сучасників.
1.2.
Як досягти поставленої мети? Рекомендації психологів.
Висновок
Список використаної літератури

3. 3
Існує деяка вертикаль в
житті. Людське життя взагалі
горизонтальне: ми народжуємося,
залишаємо своїх нащадків, чогось
досягаємо або не досягаємо, а
потім йдемо. Але для когось
необхідно знайти цю вертикаль. Є
люди, які без цього жити не
можуть, вони її шукають ...
Людмила Улицька. Священне
сміття[3]
Вступ
Ми живемо. Достеменно невідомо, чому, але так вже вийшло, що ми
народжуємося, дихаємо, спимо, їмо .... І спостерігаємо за світом ...
Здавна люди ставили перед собою питання в чому сутність людського
буття. Багато філософів і мислителів намагалися відповісти на питання для
чого живе людина, для чого вона прийшла у цей світ, чому вона помирає і що
відбувається з нею після смерті. Будь-яка філософська концепція не може
обійти питання про сенс і мету життя. Різні філософські вчення відповідають
на нього по-різному. Представники матеріалізму звертаються до розгляду
об'єктивної дійсності і реальної життєдіяльності людей, представники
ідеалістичних напрямків спрямовують свій погляд до Бога, звертаються до
розуму, духу чи ідей.
Може, більше всіх над питанням про сенс і мету життя роздумував
Л.М.Толстой. У результаті він дійшов висновку, що і те і інше полягає у
самовдосконаленні особистості . Разом з тим для нього було ясно , що сенс
життя окремої особистості не можна шукати окремо від сенсу життя інших
людей. Однак все це ще не говорить про те, що Толстой, зрештою , вирішив
для себе цю проблему. « Одна таємниця завжди залишиться для людини ,
тільки одна : навіщо я живу? Розумна відповідь одна : тому ,що цього хоче
Бог . Навіщо Він цього хоче ? Це - таємниця », - такий остаточний висновок
робить видатний російський письменник-філософ Л.М.Толстой.[4]Кожен за
проміжок часу, дарований нам на цій землі, хоче стати щасливим і якомога
довше залишатися таким і просто радіти. Але що для цього потрібно? Чому

4. 4
деякі люди отримуть те, чого хочуть,а інші ні? Уся відповідь утому, яку мету
життя вони перед союою ставлять, та як прагнуть її реалізувати.
Ми вважаємо що, більшість людей часто задає собі питання : «Навіщо? »
Навіщо ми живемо в цьому жорстокому, ніжному, мудрому, дурному,
цинічному та незрозумілому світі? Навіщо ми
народжуємось? Навіщо
відбуваємо 11 років за шкільною лавою? А потім, хвилюючись, вступаємо
до вищого навчального закладу і ще п'ять років піддаємо себе « набиванню»
знаннями, щоб потім виявити , що оголошення про роботу зовсім не чекає
нас на першому ліпшому майдані.... Навіщо ми одружуємося і виходимо
заміж?Одже, рано, чи пізно, в дитинстві або в старості, кожен з нас починає
гарячково шукати сенс життя. Спочатку, здається, що відповідь лежить на
поверхні, що варто тільки вхопить кінчик думки, і суть буде зрозуміла .... З
часом стає зрозуміла лише вся абсурдність цього заняття, і тут вже шляхи
розходяться. Хтось заштовхує бунтарські думки в дальній кут свідомості,
хтось знаходить для себе найбільш прийнятний варіант, а хтось робить
пошук сенсу життя самим сенсом життя. Життєві цілі людини визначають
вектор її розвитку, її майбутнє.Це елемент, який концентрує сили та енергію
на те, що повинно бути досягнуто. Цілі, які задають напрямок нашого руху і
нашого життя.
Ми вважаємо що, мета людини в житті не визначається якимись
тимчасовими потребами. Вона повинна відповідати на питання: чого ви
хочете від життя? Що зробить ваше життя радісним і щасливим? Тільки це
має значення. І не важливо, щ хтось має великі мрії і сподівання,хтось
маленькі. Хтось робить що-небудь для досягнення своєї мети , хтось ні. Щоб
чогось досягти, слід конкретно сформулювати мету і добре продумати кроки
до досягнення цієї мети. Але, незважаючи на постійну увагу і різноманітність
точок зору, на сьогоднішній день це питання залишається відкритим і досить
актуальним, особливо для молодих людей, які стоять перед вибором
життєвого шляху і немає ніяких підстав вважати, що воно може бути
вирішене абсолютно. Тому в своїй роботі ми ставимо наступні завдання:
1.
Дізнатися як розглядалася проблема сенсу та мети життя в різних
філософських вченнях, зокрема в релігійних.
2.
Дослідити як бачать для себе мету життя наші сучасники та як
змінюються пріоритети з віком.
Робота буде складатися з теоретичної частини, де будуть широко використані
інтернет-ресурси та практичної частини де буде зроблена спроба

5. 5
проаналізувати доступні нам дослідження з цієї теми та невеличкого
власного соціологічного опитування рядових українців, зокрема випускників
школи за власноруч розробленою анкетою.

6. 6
Розділ 1. ФІЛОСОФСЬКІ ТА РЕЛІГІЙНІ ВЧЕННЯ ПРО МЕТУ ТА
ЦІННОСТІ ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ.
1.1.
Пошуки мети та сенсу життя в філософії античності.
Наївно припускати, що пошуком сенсу життя люди задалися тільки зараз.
Що тільки наш техногенний і інформаційний світ настільки став розумним,
щоб роздумувати про мету життя. Люди прагнули знайти відповіді на ці
питання протягом багатьох тисячоліть. Зокрема, нам здається, що роздуми
давній людей про мету життя варто розкрити, познайомившись з ідеями які
проголошували два найвідоміших філософи античності: Сократ та
Арістотель.
Сократ був одним з найцікавіших і загадкових філософів Стародавньої
Греції. Він зосередив свої роздуми на людині. Людина для нього стала
головною загадкою і проблемою, яку він намагався вивчати впродовж усього
свого життя. Для Сократа людина - це в першу чергу її душа . Душа, за
Сократом, це розумна частина людини , зосереджена на розв’язанні
моральних проблем. Тіло людини, говорив Сократ, може захворіти, що
змусить нас піти до лікаря для лікування, так як нікому з людей не
подобається бути хворим фізично. Також і душа людини може бути хворою,
зіпсованою, що вимагає лікування. Хвороби душі - це хвороби морального
характеру. Від того мета і сенс людини - це всіляко стежити за своєю душею,
турбуватися про її моральне здоров'я. Мета людини - стати людиною
справжньою, чистою душею. Сократ часто говорив про те, що коли душа
людини потрапляє в Аїд ( Загробне царство), то судді Мінос, Радамант і Еак
не знають про те, хто до них прибув, людина знатного походження чи ні. У
загробному царстві всі рівні перед ними. Душа, коли звільняється від тіла,
робиться оголеною і на ній видно всі сліди, залишені людиною за життя
своїми вчинками. Судді розглядають душу, що зберігає сліди всіх
неправедних вчинків і тоді відправляють її в темницю, де вона переживає
муки за свої гріхи. Праведна душа буде чистою і прекрасною, тому вона
переміщується на Острови блаженних.
І ми повністю згодні за авторами сайту-довідника про стародавніх
філософів, які вважають що Сократ закликає людину зробити метою і
сенсом свого життя турботу про моральну чистоту душі , а не прагнення до
слави і багатства , яке часто змушує людину скоювати злочини. Тіло дано
людині, щоб плекати душу, тобто удосконалювати свої духовні і душевні
якості. Головним гаслом людини, відповідно до філософії Сократа, повинно

7. 7
бути прагнення, що відповідає вислову древнього мудреця Фалеса - «Пізнай
самого себе». Пізнання себе приведе до етичного вдосконалення людини.[5]
Незважаючи на те, що цей філософ шукав мету і давав відповіді на
питання призначення людини,він був покараний і ми вважаємо,о це свідчить
про те, що раніше люди часто засуджували за пошуки істини. Сократ не був
першим кого засудили за філософське вільнодумство. Судді внесли
пропозицію «вважати державними злочинцями тих, хто не шанує богів за
встановленим звичаєм або пояснює науковим чином небесні явища».[5] Тож
ми бачимо, що в стародавні часи народ не приймав нове. Але не можна
сказати,що у наш час щось змінилось. Людина піддається осуду і у наші
часи, якщо вона мислить не зовсім так як більшість оточуючих.Часто
спрацьовує твердження,що якщо я не розумію,значить це нецікаво і
неправильно. Це, на нашу думку, дуже не добре…
Ще одним філософом, який зробив значний внесок у пошуки відповіді на
питання про те, як слід жити, був Арістотель (384-322 рр. до н.е.), учень
Платона (сам Платон навчався у Сократа ). У молодості він розвивав ідеї
Платона про природу реальності, або світ форм , але згодом Арістотель почав
рухатися в новому напрямку і взявся за вирішення питання про те, як жити
правильно.
Найкращим, на наш погляд, із знайдених ним відповідей була концепція
евдемоніі. На жаль, це слово непросто перекласти з грецької: два варіанти
перекладу подобаються мені більше за інших. Перший - це «щастя», а другий
- « людське процвітання ». Всі інші відомі переклади є лише варіації цих
двох тлумачень . Евдемонія - це процес доброчесного життя, а не якийсь
фіксований стан. Це не емоція, як, наприклад, відчуття щастя.Арістотель
дійшов подібної відповіді, так як з'ясував, що евдемонія - єдина потенційна
мета життя, яка може розглядатися як остаточна, а не служити засобом для
досягнення іншої мети. Ми вважаємо, що цей термін найчастіше
перекладають як «щастя » саме тому , що щастя самодостатньо і закінчується
саме в собі, а не служить чомусь іншому .
Арістотеля цікавив пошук правильного життєвого шляху, припускаючи, що
така річ як щастя існує. Його відповідь, що полягає в евдемонії, складається з
двох основних частин: доброчесного діяння і споглядання. Спосіб
визначення чесноти полягав у спостереженні за людьми, які вели добродійне
життя і процвітали, і в спостереженні того, як вони проводять своє життя. Як
з'ясовувалося , такі люди жили прямо , чесно, раціонально та справедливо.
Тому, Арістотель досяг деякого прогресу в спробах створення об'єктивного

8. 8
стандарту правильного життя . Як і Сократа, Арістотеля за його філософські
погляди, також засудили до смерті, але він віддав перевагу не загибелі, а
життю в засланні.
Головна проблема, яку ми знаходимо в проникливій спробі Арістотеля
відповісти на це питання у тому, що його рішення певною мірою зациклене.
Щоб правильно жити, нам треба жити добродійно і витрачати час на
самопізнання і навчання, але звідки ми можемо знати, якими критеріями нам
керуватися при виборі чесноти або ж того, що нам слід вчити? Головним
чином, ми шукаємо людей, які живуть добре і процвітають, а в часи
Аристотеля,крім того, передбачалося , що ми можемо прагнути наслідувати
богам, так як вони - то вже точно живуть добре . Це нагадує деякі сучасні
релігії , які дають певну модель чеснот як зразок для наслідування. Але
Арістотель не відповів на одне ключове питання : як виглядає найкраще
людське життя , яке можна прожити? Евдемонія пропонує спосіб початку
пошуку відповіді на це питання, але не дає будь-якого зразка або еталону.[6]
Але не зважаючи на цілий ряд проблемних питань в філософії Арістотеля
існує напрям філософської етики - евдемонізм, про що нам говорить і
вікіпедія. Пояснює вона його як напрям, що вважає своїм принципом або
метою життя щастя.[7]
Як правильно пише на своїму блозі психолог Олександр Ферст, більше
ніж 2 000 років тому Арістотель прийшов до висновку, що головна мета
людського життя є бути щасливим. А згідно мети найбільш правильне
питання для кожної людини це питання: як жити щоб бути щасливим?[8]
Одже, нам вдалося дізнатися, що філософія античності шукала відповіді на
запитання про мету життя і знаходили їх по своєму, зокрема, в турботі про
чистоту власної душі та в пошуках щасливого життя.

9. 9
1.2 Релігія, як один із факторів формування світобачення про сенс
людського життя.
Шукати первісний сенс в людському бутті - це означає стати на точку зору
телеології ,тобто припустити наявність заздалегідь заданої для людини
мети.[9] Але тоді постає ще одне питання : «Хто встановив цю мету? » - І
цілий ряд подібних запитань. Іншими словами, обґрунтувати теоретично сенс
життя, мабуть, не можна. І саме тоді людина приходить до Бога. Віруючі у
Всевишнього не бояться смерті. Більшість релігій вірять у те,що якщо вони
роблять добрі справи, то у кінці їх очікує щось добре. «Як ти вітаєш, так і
тебе вітатимуть». Можливо, сенс життя полягає у добрих справах?
Ми проаналізуємо коротко лише деякі релігійні вчення з точки зору їх
ставлення до сенсу та мети людського життя.
Засновник релігійно-філософського вчення, Будда, багато роздумував з
приводу мети і сенсу життя. У цих питаннях він в основному виходив з
традиційних індійських уявлень, для яких характерна віра в карму , сансару і
мокшу.Карма - це сума поганих і добрих справ, скоєних людиною протягом
свого життя, які мають негативні або позитивні наслідки, що впливають на
наступне народження (наступне життя). Карма має властивість
накопичуватися незалежно від того, які справи відбуваються - погані або
хороші. Так от, накопичення карми завжди веде до нового
народження.Людина народжується , вмирає , народжується знову , вмирає і
так далі. Це і є сансара, тобто ланцюг народжень і смертей, мирське життя.
Сансарічне існування безпочаткове і нескінченне. Людина блукає з одного
життя в інше, в кожному житті вона радіє і страждає. Для індіса подібне
існування представляється безрадісним, завжди наповненим постійними
бажаннями. Людина завжди знаходиться в стані незадоволеності, тому
бажання людини тільки зростають , але не зменшуються . Задоволення одних
бажань веде до появи нових і так до нескінченності , тому людина,яка веде
мирський спосіб життя, завжди буде чогось хотіти, а від цього відчувати себе
неспокійно. Якщо до незадоволеності додати наявність у житті кожної
людини страждань і болю, то картина виходить безрадісною. Роздуми про це
привели давньоіндійських мудреців до думки про можливість звільнитися від
сансари. Звільнення, тобто мокша на санскриті, це означає вирватися з кола
сансари і більше ніколи не народжуватися, стати нічим. Будда назвав це
нірваною. Нірвана в перекладі означає згасання , тобто відсутність будь-якої
активності навіть розумової . Нірвана - це принциповий стан,який
неможливо описати. Стан,який досягається різними шляхами, але

10. 10
характеризується повною відірваністю від будь-якого виду існування . Звідси
мета і сенс життя, згідно Будді, усвідомити свій стан незадоволеності і
почати позбавлятися від бажань, а в результаті і від бажання жити і навіть від
бажання досягти нірвани . Життя безглузде , оскільки веде лише до нового
життя, причому не завжди до життя людини і так до нескінченності.
Сенс життя буддиста - не просто досягнення Нірвани ( ця мета може бути і
відкладена на наступні життя, або ж, якщо буддист приймає обітницю
Бодхисаттви , відкладена на дуже невизначений час) . І навіть не наближення
до Нірвани є сенсом життя. З точки зору буддизму, все, що має початок в
чомусь, має й кінець . Буддизм вчить робити добрі та вмілі вчинки, уникати
злих та невмілих вчинків, а також очищувати та розвивати розум. Мета цих
практик — покласти край стражданням та досягти згасання (Ніббана)
жадоби, злостивості та хибних поглядів, досягаючи при цьому Пробудження
(Бодгі).
Буддизм заперечує існування абсолютного трансцендентного Бога-творця,
який вшановується в аврамічних релігіях, зокрема в християнстві. Натомість
буддисти допускають існування багатьох божеств або богів, які є частиною
світу і залежні від його законів. Ці божества так само як люди, прагнуть
стати буддами — істотами, що вийшли з кола перероджень і смертей,
досягнувши пробудження, але завдяки довготривалості свого життя не
задумуються над мінливістю та хиткою природою власного існування.
Таким чином , язичницький рай , обумовлений добрими справами людини ,
зіставимо з миром Богів . Там дуже добре , але коли-небудь і це пройде.Не
минає тільки те, що Необумовлене. Любов необумовлена, співчуття
зумовлено. Мудрість необумовлена . А мудрість і співчуття нерозривно
пов'язані , вони і складають сутність Нірвани, як стану просвітленого розуму.
Християнство як релігійне вчення бачить роль єдиного Бога в долі
людини, а тому є дуже цікавим у тому контексті, бо відкриває для нас
горизонти, які можна назвати горизонтами воскресіння. І сьогодні, у час
гуманізації науки і освіти, суспільства в цілому, і водночас у період
морального занепаду людини, знецінення людського життя, дуже важливо
відродити християнську ідею гідності людини як величного творіння Божого,
призначеного до богоуподібнення.
Сучасна людина, яка часто здрібніла, залякана, стривожена, розгублена, і
яка свою тугу, самотність і безвихідь хоче втопити в алкоголі чи наркотиках,
а чи розрубати гордіїв вузол страждань в акті самогубства, перетворюється в

11. 11
homo absurdus і, щоб вижити і зберегти людську подобу, вона повинна стати
homo spiritus — людиною духовною
Хто ж ми є насправді? Чітка відповідь на це питання дана в Біблії. У книзі
Буття описується процес створення людини: «І сказав Бог: «Створімо
людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською
рибою, і над птаством небесним, і над усею землею...» (1:26-27).[10]Тобто
людина була поставлена поруч свого Бога як Його Образ і Подоба на землі.
Як Ікона Божа. Це незмірно висока думка Самого Бога про людину, і ця
думка запанувала в новозавітному християнському світі. Людина — цінніша
від усього сотвореного, не тільки видимого, але й невидимогоТак вважав
видатний українського православний мислитель, громадський, культурний і
церковний діяч Митрополит Іларіон (Іван Огієнк) червоною ниткою через
творчість якого проходить ідея обоження людини як мети людського життя.
Л. Г. Кудрик, викладач з Львівського обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти в своїй статті вважає що Іларіон вчить, що світ обдумано
створений для людини, і людині дано все, щоб еволюціонувати,
наближаючись до свого Творця.[11] Христос дав людям свою велику й
величну заповідь: «Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!»
(Мт., 5: 48).[10]Цією заповіддю ясно стверджується, що ми можемо бодай
наблизитися до досконалості Божої.
Людина може впасти дуже низько, опустившись до рівня тварини. Але
це не є її нормальний стан, а лише наслідок зла, яке оточувало її, можливо, з
дитинства. Є також чимало прикладів, як високо може піднятися людина, і
саме це мусить бути її нормальним станом. До зміни, трансформації людини
закликає не лише християнство, а і багато видатних мислителів: Сократ,
Платон та інші.Кожен трактує можливість цієї зміни по-різному. Але всі
християнські філософи одностайні в тому, що фундамент для Преображення
людини закладений у Святому Письмі, особливо у текстах Нового заповіту.
Дві заповіді: любити Бога і ближнього — подає вже Старий Заповіт, але
подає їх відокремлено. Ісус Христос перший об’єднав їх, поставив разом, і це
стало основою Нового Заповіту: поєднання Бога й людини.
Християнство бачить сенс життя у вічному житті в Бозі, іменованому інакше
спасінням. Це означає, по-перше, переконання в тому, що Бог є, і що Він є не
тільки джерелом буття, а й самим буттям, в якому лише можливе благо буття
всього існуючого, можливе повноцінне осягнення Істини і пізнання
створеного світу в його сутності. По-друге, – передбачає розуміння, що

12. 12
справжнє (земне) життя є не самодостатньою цінністю, але необхідною
умовою, минущою формою буття особистості для досягнення нею
досконалого життя в Бозі.
Напевно, з еволюцією людської свідомості змінюються наші уявлення про
Бога: від Бога — Учителя і Спасителя світу — у первісному християнстві —
до Бога — грізного Справедливого Судді — в епоху Середньовіччя і наступні
періоди — до Бога — люблячого і милосердного Батька — у наш час.
Загрузлі в пороках, віддалені від своєї як фізичної, так і духовної природи,
відчужені не тільки від Бога, а й від самих себе, ми можемо уповати тільки на
Боже милосердя, на Божу любов і благодать, у якій воскреснемо і
відродимося до нового життя. Християнство пропонує людині ідеал, якого не
знала жодна релігія світу – чиста, безкорислива любов. Ця любов, за образом
Христа, є вищим станом блага, щастя, блаженства духовної людини, і
одночасно засобом істинного пізнання Бога і всього тваринного буття. Що
цей ідеал досконалої любові досяжний реально, а не плід чиїхось фантазій,
про це досить красномовно говорить історія Церкви, життя її святих.
В наш час не можна не згадати традиційну китайську культуру, не
можна не пригадати про Конфуція та його вчення. У 70-і роки минулого
століття один американський вчений складав рейтинг історичних осіб, що
вплинули на хід всесвітньої історії. Конфуція він поставив на п'яте місце
після Ісуса Христа і Будди. А вплив ідей Конфуція на хід розвитку
китайської нації, безумовно, знаходиться на першому місці. Спираючись на
погляди давньокитайського мислителя та філософа Кун Фуцзи
(Конфуція),виникло філософсько-етичне вчення та одна з найголовніших
філософсько-релігійних течій Давнього Китаю – Конфуціанство.
Конфуцій жив в епоху великих соціальних і політичних потрясінь у
Китаї, що спонукало його до створення етикополітичного вчення, здатного
протистояти існуючому хаосу. Головним джерелом свідчень про вчення
Конфуція є «Лунь юй» («Бесіди і судження») - записи бесід і висловлювань
філософа, зроблені його учнями й послідовниками. Спираючись на давні
традиції й прагнучи вплинути на сучасників, Конфуцій розробив концепцію
ідеальної людини, якій притаманні гуманність, почуття обов'язку, повага до
старших, любов до людей, скромність, справедливість, стриманість тощо.
Проповідуючи ідеальні відносини між людьми, в сім'ї та державі, Конфуцій
виступав за чіткий ієрархічний розподіл обов'язків між членами суспільства.
Основний зміст конфуціанства становлять п'ять доброчесностей:

13. 13
- мудрість;
-гуманність;
- вірність;
- повага до старших;
- мужність.
Їх визнання означає добросовісність і глибоку повагу до себе та інших, на що
здатні лише обрані та «повноцінні» люди. Самопізнання має сприяти
виникненню суспільного устрою, що базується на розумі й дає можливість не
тільки для самовдосконалення, а й виконання свого призначення в діях для
всіх. Конфуціанство відрізняється від багатьох інших релігій відсутністю
жрецтва, містичних елементів і зводиться до суворого виконання
традиційних обрядів. Головний зміст культу - шанування предків кожною
сім'єю (жертвоприношення та обряди).[12]
Конфуцій формулює свої моральні рекомендації, виходячи з
традиційних китайських поглядів на устрій світу. З контексту його
висловлювань стає зрозуміло, що людину він розглядає як особливий
предмет природи, що підкоряється їй, але й вміє їй протистояти. Це
пояснюється його серединним положенням щодо Неба і Землі : з одного
боку, людина вписується в світобудову , складаючи з ним єдине ціле і,
виступаючи сполучною ланкою між Небом і Землею, а з іншого - займає у
світобудові унікальне місце, що дозволяє йому співвіднести себе як з небом,
так і з Землею.
Филатов Вадим Валентинович вважає, що формулюючи свої ідеї щодо
сенсу людського життя , Конфуцій , як і деякі його сучасники, про існування
яких він, мабуть, нічого не знав ( Будда , Сократ), використовував
аксіологічний підхід, тобто підхід формування ціннісних орієнтацій. Вищу,
що має безумовне значення, самодостатню цінність, філософ, на думку
автора, бачив в проходженні традиції, яку розглядав як вище благо , основної
умови пристосування до життя і продовження існування людини і людства.
Відповідно з ідеями Конфуція, традиція виступає як прояв вищої форми
світового порядку ( "дао") . На відміну від філософії класичного даосизму ,
категорія "дао" у Конфуція і його ранніх послідовників відрізнялася більш
виразним і практичним соціально- моральним наповненням . Сенс життя,
згідно з вченням Конфуція, полягає в "правильному житті", тобто у
виконанні свого особистого боргу по співучасті у спільній справі служіння

14. 14
традиції, а суспільне значення кожного окремого життя визначається
ступенем цієї співучасті. Умовою можливості реалізації зазначеного сенсу є
ідея Конфуція про те, що в кожній людині закладена ідея блага, тобто,
відповідність традиції. Практичну спрямованість вчення Конфуція складає
вивчення прихованої природи людини з метою пошуку шляхів виховання
людей у напрямку "правильного життя". Це є завданням шляхетних
чоловіків, які найбільш наближені до конфуціанському ідеалу людини,
оскільки мають набір певних якостей, таких як досконале знання традиції і
людяність, що розуміється переважно, як борг. Тому на поставлене на
початку
смислотворче питання, "яке життя найкраще (найбільше
осмислене)?", Конфуцій міг би відповісти, що це "правильне життя", і, в
першу чергу, життя благородної людини, оскільки саме вона є носієм
необхідних для підтримки традиції моральних благ.[13]
Який же сенс життя людини з точки зору ісламу? Бог - Той, хто дає
сенс і орієнтацію в житті , а дійсність полягає в тому, що люди не мають
ніякої реальної потреби, крім як у Бозі. Коран вчить, що всяка людська істота
народжується з усвідомленням Бога в душі. Цю споконвічну потребу Бог
створив в людському характері під час творення Адама. Він витягнув всіх
нащадків Адама, які повинні були бути народжені, покоління за поколінням і
звернувся безпосередньо до їх душам , змушуючи засвідчити , що він їх Бог:
« Господь твій вивів з чресел синів Адама потомство їх і змусив їх свідчити
проти самих себе. Він запитав їх : не Я - Господь ваш ? Вони відповідали: ми
свідчимо це . - Ми це зробили , щоб ви не сказали в День воскресіння: ми
цього не знали » (Коран 7:172 ).[14]
Ця присяга закріплена в людській душі навіть перш, ніж вона входить в
зародок, так що на переконання мусульман, дитина народжується з
природною вірою в Єдиного Бога. Це вроджене природний стан віри в
арабській мові називають фітра. Фітра означає, що всі діти з'являються на
світ, готовими прийняти все. Іншими словами, дитина залишає утробу матері,
відкриваючи перед собою двері життя без нав'язаних уявлень і пристрастей.
Їхні душі подібні до чистого аркушу паперу. Коли дитина виростає, природна
схильність до Бога, віддрукована в його душі.Фітра змушує шукати
правильний шлях, погоджуючись, що Він - його Творець , був його Богом,
навіть раніше, ніж були створені небеса і земля. Отже, кожна людина несе в
собі сім’я Віри в Бога.Слідувати Фітрі - означає прагнути жити в гармонії,
любові та злагоді з самим собою, з людьми, з природою і Всесвіту в цілому,
не продавати душу заради грошей, слави, влади й авторитету, а мати таку
душу, яка приверне до себе будь-які необхідні блага світу .

15. 15
Вищий моральний борг, першочергова життєве завдання людини
відповідно з ісламським віровченням - це служіння Богу, його вихваляння і
поклоніння. Все інше є другорядним, малозначним, несуттєвим.У Корані
вказується : «... вихваляй Господа твого перед сходом сонця і перед заходом
його ; а так само при настанні ночі ; слав Його і при початку і кінці дня , щоб
бути угодним Йому » ( 20:130 ).[14]
Але хто потребує поклоніння? Бог не має ніякої потреби в ньому. Якби ніхто
не поклонявся Богу, це ні на йоту не зменшило б Його слави, і якби все
людство поклонялось Йому, це не додало б нічого до Його слави. «Я не
прошу у них дарів і не прошу , щоб вони живили Мене . Один Бог є подавець
дарів. Він непохитний, всесильний»[14] Саме ми маємо потребу в Бозі, саме
людина потребує поклонінні Йому .
Таким чином, життя, за вченням ісламу, дається людині для того, щоб
він поклонінням , смиренням і терпінням прагнув заслужити милість Аллаха ,
а разом з нею надію на вічне блаженство в раю , вважає Седанкіна Тетяна
Євгенівна.Отже , людське життя лише випробування на шляху в потойбічний
світ.[15]
Отже , сенс життя людини з точки зору ісламу: повернення до
Всевишнього по Мосту Сірат і споглядання Аллаха на тому світі. Проте
кожен волею чи неволею повернеться до Нього після смерті так що питання
не просто про повернення , але про те, як відбудеться це повернення.
«Перехід по мосту буде згідно діянням. Для одних він буде подібний
просторій дорозі , для інших - тонше волосся і гостріше леза шаблі . Одні
будуть переходити його в мить ока , інші - зі швидкістю блискавки , вітру ,
птаха , як кінь на скаку , пішки , повзком ; інші - пішки , роздерши ноги ,
тримаючись руками , ледве-ледве »,пише Тетяна Євгенівна.[15] Заслужити
право споглядати Аллаха на тому світі - ось вище щастя для. Досягти ж цього
можна тільки невпинними молитвами та дотриманням всіх приписів релігії,
відмовою від земних спокус.

16. 16
1.3. Філософська концепція видатних німецьких філософів про мету життя
людини.
Німецька класична філософія стала закономірним результатом розвитку
всієї попередньої європейської філософії. Органічно увібравши в себе
відмінну проблематику та найважливіші досягнення попередніх філософів,
вона надала їм нового звучання, нової інтерпретації та оригінального
вирішення. Німецька класична філософія збагатила європейську культуру
цілою низкою ідейних надбань, без яких неможливо уявити собі сучасну
інтелектуальну ситуацію в суспільстві.
Одним із найвидатніших німецьких філософів був Георг Вільгельм Фрідріх
Гегель. Він вважав призначення людини в тому, щоб підняти своє окреме
існування до загальної природи, що, в свою чергу, пов'язано з опануванням
досвіду роду людського, його культури, з прилученням до загальних
духовних цінностей і суспільно значимої діяльності. Він вирішував питання,
як надати індивідуальному житті сенс, зберігши його до кінця днів. У
філософії Гегеля вперше в людській історії суперечливість самого людського
існування усвідомлюється як центральна проблема філософії. «Індивід має
нескінчен цінність», – проголошує Гегель в «Філософії религії».[1;96]
Багато вчених вважали, що інтерес Гегеля до людинознавства, як і вся його
філософія в цілому, виріс із релігійних пошуків мислителя. Сутність людини
в гегелівської концепції - дух, і ця коротка посилка веде до вельми
розгорнутих наслідків. Людина нескінченно внутрішньо глибокий і
складний, так само складний, як сам світ, як сам Абсолют. І тому його не
можна пояснити, не пояснивши самого світу і Абсолюту. У цьому зв'язку
антропологія, (наука, що вивчає тілесну природу людини, її походження і
подальший розвиток), розширює свої звичні межі і простягається на всі
соціально-історичний простір, на весь смисловий універсум. Антропологія
перетворюється на онтологію(вчення про буття, у якому з'ясовуються
фундаментальні проблеми існування, розвитку сутнісного, найважливішого).
У Гегеля за основу прийнятий принцип: людину не можна пояснити з самої
людини; для цього потрібно пояснити все буття. Гегель ставив знак рівності
між проблемою сутності й проблемою людини. Мислитель підходить до
людини через загальну онтологію. І розглядає людину як найскладнішу ,
багатовимірну істоту, детермінація діяльності та сама діяльність якої
розгортаються не в одній площині, а на багатьох рівнях. В людині є і
суб'єктивне, і об'єктивне, і абсолютне. Вона і конкретний суб'єкт зі своїми
індивідуально - природними особливостями, і елемент системи суспільних

17. 17
відносин, продукт соціалізації, і частина Абсолютного, медіум бога. У
знаменитій гегелівської тріаді - «суб'єктивне - об'єктивне - абсолютне» знайшлося місце для розгляду майже всіх значущих соціально -історичних і
природних феноменів, але ніде немає окремої сходинки , яка так і називалася
б - «людина». Немає і бути не може, тому що людина глобальна; вона
«вміщає в себе все, але сама не вміщається ні в що», як свідчить відомий
афоризм. Людина вбирає в себе всю зазначену тріаду і постає як складний
конгломерат різних сутностей і природ. У цьому зв'язку справедлива та точка
зору, що Гегель багато в чому переосмислив саме поняття людського
індивіда, якісно ускладнивши його, в порівнянні з попередніми етапами
німецької класичної філософії, втім, як і в порівнянні з попередньою
філософією взагалі.«Людина ... є дух», «Людина, кінцева свідомість, є дух у
визначенні кінцівки», - вказує Гегель.[1;81] Тому в його методології людина
єдиносущною з Абсолютом і світом. Весь світ перетворюється в модифікації
людського «Я», з іншого боку, саме «Я» - всього лише один з модусів
Абсолюту, духу, перетворює себе в просторі та часі. Людина, що має єдину
сутність зі світом, настільки ж внутрішньо глибока і різноманітна, як і сам
цей світ.
Людина - це Бог, який прийняв земне буття і кінцеву форму. «Людина є
Божественне в емпіричної, кінцевої формі». Вона стає медіумом Бога,
творячи його закони і його волю в земному. І сам Абсолют не поза ним, за
ним не потрібно спрямовуватися в недосяжну космічну далеч - цей Абсолют
в ньому самому. « Царство Боже всередині вас», - Гегель завжди був
прихильником цього біблійного принципу , багато разів повторюючи його у
своїх творах. Істотою і коренем людської душі є Бог. Людина - це Бог , який
прийняв кінцеву форму. Гегель співчутливо переказує Геракліта : люди смертні боги , боги - безсмертні люди.
Підводячи підсумки, А.А. Александров з Уральського університета вважає
що, сутність людини в гегелівської філософії - це дух, але саме поняття духу
розуміється настільки складно і багаторівневе, що будь-які спроби
ідентифікувати його з якою-небудь конкретною формою або яким-небудь
конкретним якістю виявляються невдалі. Дух не вичерпується жодної своєї
характеристикою. Він завжди здатний бути іншим, здатний на діалектичне
перетворення і самотворчість.[16]
Філософія Ніцше виникла наприкінці ХIХ століття, коли в західній
філософії відбувається поворот від раціоналістичних філософських систем,
які стверджували віру в силу і торжество людського розуму, в можливість

18. 18
пізнання світу, в прогрес людства, до філософських систем, який заперечував
"раціоналізм і можливість пізнання світу, який заперечував прогрес
суспільства і людини. Виявом такого повороту у філософії стала філософія
Ніцше.
Не таємниця, що є люди, які живуть заради збільшення своєї влади над
іншими. Саме так і намагався пояснити сенс життя Ніцше. Він говорив, що
сенс життя людини в прагненні до влади. Щоправда, сама історія його життя
(божевілля, тяжка хвороба, злидні) стала спростовувати це твердження ще за
його життя ...
Головний сенс ніцшевского « Антихристиянина » полягає в радикальному
засудженні християнства як «моралі рабів», як однієї з найвпливовіших форм
нігілізму , переважної творчі сили людини.
Євангеліє - на його думку, це безсоромне вчення про особисте безсмертя ,
воно вбиває справжні думки Ісуса, зіпсовані і фальшиво передані Павлом.
Воно переносить людське життя в інший світ, позбавляючи її тяжкості і
знищуючи тим самим природні інстинкти. Всі гуманістичні цілі під впливом
рівняйсь всіх християнства втрачають свою силу. Християнство - це ілюзія,
що заради людини будуть порушуватися закони природи, це пропаганда
себелюбства . Це на його думку, повстання плазунів по землі проти всього,
що стоїть і височіє.
Як філософ, Ніцше доводить всю абсурдність, суперечливість і
спрямованість проти людини біблійних книг. Чим людина слабкіша, тим
більше сенсом життя для нього є рівність з іншими людьми, тим більше він
віддає «вірі» вирішальне місце в житті. А це суперечить природному ходу
життя, вважає Ніцше, порушує закони природи. Благородні ідеали, радість,
розвиток - ось основні інстинкти людини. Християнські поняття
«досконалості» і «святості» немислимі без зіпсованого тіла, без хворого тіла.
Це вчення відкидає природність тілесності, саму тілесність вважає гріховної і
порочної, що суперечить принципам природи. Божественно в цій релігії все
страждає, і спрямована вона проти всього здорового.
Знищивши культуру європейців , християнство є найбільшою трагедією
людства. Сенс християнської доктрини суперечить сутності людини. «Жити
так, щоб у житті не було сенсу» - ось що каже Ніцше. Відмовитися від
проповідування своєї нікчемності, від смирення, покірності долі, а творити її
самому, слідувати своїм інстинктам, згоряти і відроджуватися .

19. 19
Моральний ідеал Ніцше - «надлюдина», сильна особистість, що протистоїть
натовпу - «посередності» і перебуває «по той бік добра і зла». Сенс життя
такої людини - у власній реалізації, так як саме він - носій нової моралі.[2;6263]
Як ми з вами бачимо німецькі філософи Гегель на Ніцше мали цілком
протилежні погляди і на сутність людського життя, що підкреслює
неоднозначність та глибину німецької класичної філософії з цього питання.

20. 20
Розділ 2. МЕТА ЖИТТЯ СУЧАСНИХ ЛЮДЕЙ
1.1.
Аналіз соціологічних досліджень про цінності життя моїх сучасників.
У всі часи не лише філософи, а і звичайні люди замислювалися над сенсом
свого жиггя. Але одні вбачали цей сенс у праці, другі — у коханні, треті — у
самовдосконаленні, четверті — в боротьбі. Така розбіжність поглядів
породжувала нерідко сумнів: а чи має наше життя взагалі якийсь сенс? А
якщо і має, то чи можемо ми його пізнати чи зрозуміти? Нарешті, можливо, у
кожної людини є лише якийсь свій сенс життя, не подібний до інших? Усе це
— дуже непрості питання. Вони не мають якихось однозначних і
загальновизнаних відповідей і в наш час. Значною мірою ці відповіді
залежать від самого розуміння життя.
Потреби суспільства, з одного боку, і наше власне покликання, з іншого —
ось те головне, чим визначається і в реалізації чого полягає сенс нашого
життя. Людині, котра зуміла знайти для себе і об'єднати ці сторони, життя
ніколи не буде здаватися пустим або нікчемним. А визначивши для себе сенс
життя, легше знайти і його мету.
Мета — це уявний або очікуваний результат наших дій. Майже все, що ми
робимо, спрямоване на досягнення певної мети. І перш ніж щось зробити, ми
обов'язково ставимо перед собою ту чи іншу мету. Тому мета це своєрідний
маяк, який спрямовус наші дії і не дає нам збитися з дороги.
Мета життя нам необхідна для того, щоб свідомо об'єднати всі
наші вчинки та дії у щось єдине ціле, вміги бачити у кожній своїй дії
частинку свого життя і погоджувати ці дії між собою. Без такої загальної
мети людина дрібнішає, вона живе лише одним днем, за принципом: «день
минув і слава Богу», як це робили гоголівські старосвітські помішики. Крім
того, мета життя виражає і конкретизує його сенс. Якщо ми знаємо, у чому, в
якій діяльності полягає сенс нашого життя, то ми повинні також знати, на що
ця діяльність може або повинна бути спрямована, який вона повинна мати
наслідок.
Прагнучи дослідити що ж насправді є метою для сьогоднішньої людини ми
зрозуміли що це питання хвилює не лише нас. Ми знайшли багато опитувань
в інтернет- мережі де автори прагнуть дізнатися про життєві цілі людини.
Одне з них ми пропонуємо вашій увазі.[17]

21. 21
З цих опитувань ми чітко бачимо що наші сучасники, а я думаю що це
переважно молодь, так як саме вони є в переважній більшості користувачами
мережі, віддають перевагу створенню та забезпеченню власної родини, а
також прагнуть займатися улюбленою справою. А це звичайно може бути і

22. 22
хоббі і професія. Також ми знайшли і відповіді на питання сенсу життя, які
на сайті під назвою «Проза. Ру» зібрав та опублікував автор з іменем
Нікузькін.[15]
Відповіді різні. Ось деякі з них:
- Я вважаю , що життя дане для того , щоб реалізувати себе, залишити про
себе якийсь "слід". Реалізувати у шлюбі, у материнстві, в роботі, в
творчості...
- Для мене , як для жінки найголовніший сенс у житті це моя сім'я - чоловік,
батьки та близькі, реалізуватися як мати і дружина, народити здорову
дитину, бути коханою і любити , а все інше допоміжне.
- Думаю, що сенс життя в самовдосконаленні ....
- Думаю, що сенс життя в тому, щоб прагнути до посталеної мети і
домагатися високих досягнень!
- Я вважаю, сенс життя - у створенні і підтримці гармонії життя. У житті
людини все має бути присутнім - і сім'я, і кар'єра, і захоплення. Злети і
падіння. Сміх і сльози. Тільки тоді людина живе, а не існує або виживає.
- Мені здається , що сенс життя полягає , в тому , щоб дати життя іншій
людині або декільком . А все, що ми робимо ще в своєму житті - другорядне.
- Може все-таки сенс життя полягає в тому, щоб не тільки сім'єю обзавестися
(це звичайно теж невід'ємна частина людського життя ), але і чогось
добитися в цьому житті, забезпечити гідне життя собі, бути в змозі
допомагати своїм батькам і дати своїм дітям гарне виховання і освіту.
- Сама не бачу сенсу свого життя , крім того , що потрібна синові , чоловікові
і мамі . Може бути, цей простий сенс і є найголовнішим - бути потрібними не
в глобальному сенсі, а просто своїм близьким і коханим? Шукаємо свій сенс
у колективному, а колективного сенсу немає, якщо колектив не
організований.[15]
Як ми бачимо,мета і сенс життя у більшості визначається їх бажаннями.
Люди хочуть знайти для себе тепленьке місце, захистити себе з усіх боків від
усіляких неприємностей освітою, кар'єрою, достатком і насолоджуватися
своєю улюбленою сім'єю, яка не буде доставляти ніяких турбот. Деякі при
цьому мріють залишити в житті слід, щоб їх імена не були забуті
нащадками.Саме по собі бажання досягти благополуччя цілком нормальне і

23. 23
природне. Але чи може, чи повинно це бути метою і сенсом життя для мене і
для нас усіх?
Часом нам здається, що, захистивши себе від зовнішніх проблем, ми
знайдемо внутрішній комфорт. Але чи так це? Наш внутрішній стан як
людини не залежить від освіти, величини банківського рахунку, посади або
становища.Праця нам необхідна, вона підтримує наше життя, але якщо ми
тільки піклуємося про зовнішній добробут, то що ми скажемо у відповідь
своїй душі, яка рано чи пізно зажадає свою частину, саме зажадає, якщо не
ослабне настільки, щоб перестати відчувати все, що відбувається. Одже,
якщо ми фокусуємо свою увагу на земних успіхах і матеріальному
благополуччі, то ми можемо забути яке швидкоплинне наше життя. Але
навіть якщо ми маємо гарну родину,кохану людину, здорових дітей,але не
маємо улюбленої роботи, не маємо грошей на необхідне то не відчуваємо
себе щасливими також. То ж що ж насправді потрібно людині?Що робить її
щасливою та вдоволеною?
Я думаю, кожен з нас погодиться з тим, що життя просто не може не мати
сенсу, бути безцільним, інакше навіщо тоді існує людство? Але кожен з нас
визначає сенс життя по-своєму і цілі у всіх нас різні.
Для того щоб зрозуміти, чого все-таки сучасні люди хочуть від життя, яка їх
мета і який сенс їхнього існування, ми також провели невелике опитування
серед людей дорослого віку та молодих людей моїх ровесників. Питання
були однакові для обох віковихкатегорій. А саме:
До чого Ви прагнете, як уявляєте собі найвищу мету Вашого життя?
1. Мати багато грошей;
2 .Переїхати жити за кордон;
3 .Створити свій власний бізнес;
4 .Мати дружну сім'ю;
5 .Мати кохану людину;
6 .Забезпечити майбутнє своїх дітей;
7 .Створити / відкрити щось нове;
8 .Прославитися на весь світ;
9 .Отримати бажану освіту;

24. 24
10. Займатися улюбленою справою;
11 .Жити в своє задоволення;
12 .Побачити світ;
13 .Зберегти здоров'я;
При аналізі ми ці питання умовно об’єднали в чотири групи: 1.Матеріальне
забезпечення;
2.Кохання, сім’я;
3.Освіта, професія, кар'єра;
4.Задоволення бажань та турбота про себе.
Опитування ми проводили в соціальних мережах та письмово переважно
серед дорослої аудиторії.
Переглянувши усі відповіді і розділивши їх по категоріях,ми отримали
наступні результати:

25. 25
Дорослі
Задоволення бажань та турбота про
себе.
Освіта, професія, кар'єра;
100%
Кохання, сім’я;
Матеріальне забезпечення;
0.00% 10.00%20.00%30.00%40.00%50.00%60.00%
Підлітки
Задоволення
бажань та
турбота про себе.
Освіта, професія,
кар'єра;
100%
Кохання, сім’я;
Матеріальне
забезпечення;
0%
5%
10%
15%
20%
25%
30%
35%
40%
Проаналізувавши результати , ми можемо бачити , що люди старшого віку
обирають в переважній більшості 50% сім’ю і 35% задоволення бажань та
турботу про себе. Кар’єрні прагнення є лише в 12.5% опитаних, що,
ймовірно, означає або досягнення цієї мети або відсутність такого прагнення

26. 26
як такого у дорослих та самодостатніх людей. Матеріальні цінності для
людей цієї вікової групи майже зовсім не значимі, що на наш погляд є досить
дивним.
Молоді люди віком до 20 років обирають в переважній більшості також
сімейні цінності та кохання 35% сім’ю і задоволення власних бажань 27%.
Але для молоді досить значимі є професійні та кар’єрні цілі (21%) і що
типово для молоді 17%
в якості мети життя обирає матеріальне
забезпечення.
Тож,можна сказати, що недивлячись на різний вік та приорітети, більшість
обирає сім’ю,кохання та піклування про дітей та задоволення власних
бажань тауподобань. Мабуть всі ми трішечки егоїсти.
Кар’єра стоїть далеко не на першому місці у дорослих. А то судячи з
відповідей, 21% підлітків вважають,що кар’єра залишається однією з
фундаментальних цінностей як з точки зору досягнення задовільних
матеріальних стандартів, так і з точки зору привнесення сенсу в життя
людини. Та це й не дивно. Молоді,цілеспрямовані люди вважають,що
хороше життя - це і цікава професія. Вони не мають родини та дітей. Тим
часом, люди старшого віку зазвичай вже мають дітей та сім’ю.Для них на
перший план стає те,як забезпечити майбутнє своїх дітей,як утримувати в
родині затишок та спокій. Молодь, перш за все,хвилюється про особисте
майбутнє та забезпечення себе.
Як не дивно, але гроші відійшли на останню сходинку. Сьогодні у нашому
світі роль грошей далеко не остання,коли багато питань вирішуються за
готівку. Це стосується і освіти, і професійної сфери, і охорони здоров'я. Але
,як ми бачимо, обидві вікові категорії обрали гроші,як не найважливіше.
Якщо порівнювати молодь та дорослих людей, то 17% молоді і лише 2,5%
дорослих обрали достаток. Ми вважаємо, це може бути тому, що більшість
людей категорії старше 30 вже мають певне матеріальне забезпечення і
достаток. Тож для них гроші не грають велику роль саме тому, що,зазвичай,
у цьому віці люди мають освіту, роботу, та певний кар’єрний ріст. Це
означає,що про гроші вони мали піклуватися раніше. Що ж до підлітків,
які,як вже було сказано раніше, не мають родини та професії,але мають
багато мрій та очікувань,вони розуміють,що для цього потрібні гроші. Тому
ми і маємо 17%. Але все ж ми можемо радіти, що гроші не є самоціллю.
Як висновок,я можу сказати,що насправді я не очікувала таких результатів.Я
припускала,що у нашому неромантичному світі матеріальне забезпечення

27. 27
або кар’єра стане на перше місце.Але як ми бачимо,що сім’я та кохання
перемогли.На мою думку,це дуже добре і означає,що ще не все втрачено і
люди більше підлуються про духовність та ближніх людей, а не про
матеріальні цінності.І я можу сказати,що частково моя мета співпадає з
результатами нашого опитування.Але у моєму випадку усе має бути
поступово.
Спочатку
освіта
з
професією,потім
матеріальне
забезпечення,поряд з цим турбота про себе і вже тільки потім, коли я встану
на ноги,можна мати свою сім’ю.Як для мене,це найрозумніший вибір і
життєва позиція.

28. 28
1.2.
Як досягти поставленої мети? Рекомендації психологів.
Одже, як ми вже з вами зрозуміли быльшість людей хочуть досягти чогось в
цьому житті. Це може бути бажання стати відомою людиною,або мрія про
гарну роботу чи сім”ю.Але між бажанням, мрією і постановкою мети є дуже
величезна прірва. Одна справа - хотіти бути багатим, здоровим і красивим, а
інше - зуміти цього досягти. Всі наші розпливчасті мрії досяжні, якщо ми
зуміємо конкретизувати бажання настільки, щоб мати уявлення про те, який
перший крок потрібно зробити. Сучасні психологи радять чітко
сформульовати мрію, бажано на папері. Коли ми робимо щось фізично записуємо мету на паперічинабираємо на клавіатурі то запускаються тисячі
невідомих нам механізмів по перетворенню нашої мрії в реальність. Тому
для досягнення мети дуже важливо, щоб вона була чітко сформульована і
записана.
Ось які рекомендації длято щоб мрії здійснювалися від психологів та
розумних людей ми знайшли на просторах всесвітньої мережі:
Поставте або проаналізуйте свої цілі. Мета повинна бути сформульована
позитивно, в теперішньому часі і від першої особи. Позитивно - це означає
без частки «не». Наша підсвідомість частку «не» блокує, не сприймає, і
виходить, що ви закріплюєте негативний, протилежний образ. Наприклад, «Я
не бідний» і «Я бідний»! Якщо мета сформульована в загальному вигляді, як
вище, то запитайте себе: а що конкретно зміниться, коли я її досягну. У чому
буде виражатися моє багатство, наприклад? Для того щоб мета стала дійсно
працюючої, її треба перевести на конкретний рівень. Щоб образно уявити,
про що йде мова, наведу такий приклад. Порівняйте дві мети: «Хочу, щоб
стало краще видно як вдень!» І «Хочу полагодити проводку, додати ламп,
щоб у будинку стало світліше!» До речі, помітили: щоб досягти другої мети,
не потрібно володіти надприродними здібностями і спеціальними технічними
знаннями?
Оцініть свої ресурси. Оцініть і, знову ж, запишіть, де ви перебуваєте зараз
по відношенню до вашої мети. Якими якостями володієте, якими знаннями і
практичними напрацюваннями. Проведіть аналіз сьогоднішнього вашого
витрачання ресурсів, а це - час, гроші, допомога інших людей, в якому місці
витрати можна переглянути.
Створіть яскравий і чіткий образ себе в майбутньому. Додатковою
перевіркою вашої мети послужить залучення сенсорного досвіду шляхом

29. 29
створення яскравого і чіткого образу себе в майбутньому і того, що ви хочете
мати. Дайте відповідь на питання: Як я дізнаюся про те, що отримав бажаний
результат? Що побачу, почую, відчую, коли досягну своєї мети? Яка буде
моя поведінка, думки і почуття, коли я досягну бажаного стану? Чим
конкретніше і яскравіше буде ваш образ, тим швидше ваше несвідоме почне
працювати на досягнення бажаного.
Ваша мета повинна відповідати на питання «Де?» І «Коли?» Це
необхідно для того, щоб ваш намір здійснювавсяв потрібний час і в
потрібному місці. Мета буде досягнута з більшою ймовірністю тоді, коли
вона конкретна, якщо ваша мета - коли-небудь прикупити квартиру, то це не
мета, а мрія.
Перевірте свою мету на доречність. Кінцевий результат повинен
супроводжуватися позитивними ефектами, тобто бути не шкідливий.
Потрібно визначити: як бажаний результат вплине на ваше життя і життя
інших людей. Переконайтеся, що ваше бажання знаходиться в гармонії з
вами і навколишнім світом. Відповідь на питання «Згоден (а) чи я на можливі
наслідки?» Допомагає взяти відповідальність за здійснення свого наміру і в
кінцевому підсумку за своє життя.
Визначте необхідні ресурси для досягнення мети. Визначте, які ресурси
вам потрібні, щоб домогтися бажаного результату. Якщо ви якісно виконали
крок другий, то зробити це буде нескладно. Визначте, які якості вам
необхідні, яких знань не вистачає. При визначенні необхідних ресурсів часу і
грошей пам'ятайте, що зазвичай ми платимо або грошима, або часом. Звідси і
буде виникати ваш висновок: якщо ви володієте грошовими ресурсами, то
результат отримаєте швидше, але його ефект буде короткочасним; якщо ви
вкладаєте свій час, то результат прийде пізніше, але буде надійнішеим. Знову
ж, з аналізу у другому кроці вам має стати зрозуміло, чи можете ви і за
рахунок чого залучити додатковий час і кошти.
Визначте перешкоди в досягненні результату. Задайте собі питання: Що
може перешкодити мені в досягненні мети? Чи може відбутися щось
несприятливе длямене, якщо моє бажання здійсниться? Відповіді на ці
питання можуть внести корективи в саму постановку мети, але це і є робота
над досягненням мети.
Визначте перші кроки і починайте діяти. Після постановки мети
переходите до планування конкретних кроків щодо її досягнення. Якщо мета
занадто велика і відразу досягти її може бути важко, розбийте її на більш

30. 30
дрібні, легко досяжні. Напишіть список простих дій (кроків). Перший крок є
запуском основної програми дій. Цей список кроків теж повинен бути
складений таким чином, щоб ви могли контролювати його виконання.
Конкретизуйте кожну з дій і всю мета за термінами. Завжди корисно
встановлювати тимчасові рамки: термін, протягом якого необхідно отримати
кінцевий результат. Конкретизуйте кожну з дій і всю мета, співвідносячи з
кількістю необхідного часу і максимально допустимим терміном його
виконання. Якщо термін буде занадто малий, то, відчуваючи його
нереальність, ви можете взагалі не приступити до дій. З іншого боку, занадто
тривалий термін не мотивує до негайних дій: здаватиметься, що часу
вистачає, і ви будете постійно відкладати конкретні дії на потім. Крім того, у
випадку, якщо в результаті визначені терміни ви з якихось причин не
зможете дотримати, замість того щоб відмовитися від поставленої мети,
досить буде переглянути їх і все-таки досягти свого.
Здійснення того, що ви намітили. Буває, що людина починає щось робити,
деякий час у нього все йде добре, поки його не осягає невдача, зрив або вона
не опиняється в глухому куті. Нічого не погіршується, але й не поліпшується.
Тоді основним завданням стає знайти в собі сили не відмовитися від
досягнення своєї мети.
Тож ми повинні зрозуміти наступне : таке відбувається з усіма, це
обов'язковий етап, який свідчить тільки про те, що план в чомусь треба
підкоригувати. Саме тому не варто ставитися до складеного плану як до
чогось непорушного: можна змінювати і виправляти його. Можливо
розглянути і прийняти інші, альтернативні рішення, які можуть призвести до
бажаної мети. Буває, що з часом плани щодо її досягнення змінюються.
Нерідко з'являються нові можливості чи, навпаки, виникають несподівані
перешкоди.
З усього цього можна зробити висновок,що для досягнення своїє мети
потрібно діяти, а не сидіти на місці, бо коли ми активно діємо, пробуємо,
робимо помилки, виправляємо їх, ми отримуємо важливий досвід - досвід
дій.
Записувати свої цілі, регулярно їх перечитувати їх і можливо ви побачите,
що вони реалізуються у вашому житті,ось що кажуть сучасні спеціалісти.[19]
Досліджуючи простори простори інтернету , ми знайшли ще одну цікаву
статтю про те,як американський психолог Роберт Розенталь дослідив Ефект

31. 31
Пігмаліона (або ефект Розенталя). Ця стаття підтверджує раніше викладені
рекомендації.
Суть цього ефекту в тому що, міфологічний цар Кіпру та , за сумісництвом ,
грецький скульптор Пігмаліон, за легендою, створив скульптуру дівчини
дивовижної краси. І чим довше милувався він справою своїх рук , тим більше
знаходив у нійгарного. Незабаром Пігмаліону стало здаватися що жодна із
земних жінок не здатна зрівнятися з тією, яку він виліпив. Назвавши своє
творіння Галатеєю, Пігмаліон проводив дні і ночі безперервно,
захоплюючись красунею зі слонової кістки, милуючись нею , обдаровуючи її
щедрими дарами, шепочучи ніжні слова кохання ... І на прохання майстра
богиня кохання Афродіта оживила його кохану.Подібний психологічний
феномен виправдовуються очікувань і лежить в основі ефекту Пігмаліона .
Ефект Пігмаліона (або ефект Розенталя ) - це психологічний феномен , який
полягає в тому , що очікування людиною реалізації пророцтва багато в чому
визначають характер його дій і інтерпретацію реакцій оточуючих, що і
провокує самоздійснення пророцтва.
Або, простіше кажучи, коли ми твердо переконан, в достовірності якоїсь
інформації, ми часто діємо таким чином, що ця сама інформація отримує
реальне підтвердження. Переконливим доказом цього є знаменитий
експеримент, проведений в 1968 році американським психологом Робертом
Розенталем.
Роберт одній групі студентів повідомляв, що вони будуть працювати з
щурами, що володіють високим інтелектуальним рівнем, а іншій групі
говорив, що їх щури погано навчаються. І хоча насправді щури роздавалися
навмання, група з "інтелектуальними" щурами повідомила про кращі
результати проходження лабіринту, ніж група з "тупими" щурами. Психолог
назвав цей феномен "ефектом Пігмаліона".[20]
Тож можна сказати,що якщо ми хочемо чогось і налаштовуємо себе на
позитивний результат,то ми і отримаємо те,що нам потрібно. Це дуже
хороша техніка для досягнення мети та спрощення життя. Думаю що ці
рекомендації допоможуть не лише мені краще сформулювати власну мету
життя та досягти її.