Велоактивістам про бюджетний процес
•
1 gefällt mir•1,582 views
Розвиток велосипедного руху та велосипедної інфраструктури в Україні – це сфера діяльності, яка торкається майже всіх галузей державного та муніципального управління. Така комплексність не лише додає ваги нашій темі, але й підвищує відповідальність та усвідомлення того, наскільки складною вона є для практичного втілення в нашому молодому та недосвідченому громадському середовищі. Дане дослідження - спроба узагальнити та систематизувати інформацію щодо фінансування дорожньої галузі України. Саме ця сфера найбільш дотична до питань розвитку велосипедної інфраструктури. Хоча даний текст містить корисні поради, схеми та відповіді на численні запитання, це не інструкція для використання, а лише орієнтир для розуміння принципів, за якими відбуваються зміни. Найкращу інструкцію можна створити лише після узагальнення практичного досвіду, якого в Україні наразі бракує. Матеріали підготовлено враховуючи зміст офіційних документів, реальний досвід та консультації з громадськими активістами, юристами, депутатами, чиновниками, дорожниками і, звичайно, з велосипедистами.
Empfohlen
Empfohlen
Weitere ähnliche Inhalte
Was ist angesagt?
Was ist angesagt? (20)
Ähnlich wie Велоактивістам про бюджетний процес
Ähnlich wie Велоактивістам про бюджетний процес (20)
Mehr von velotransport
Mehr von velotransport (20)
Велоактивістам про бюджетний процес
- 2. ₴ Розвиток велосипедного руху та велосипедної інфраструктури в Україні – це сфера діяльності, яка торкається майже всіх галузей державного та муніципального управління. Така комплексність не лише додає ваги нашій темі, але й підвищує відповідальність та усвідомлення того, наскільки складною вона є для практичного втілення в нашому молодому та недосвідченому громадському середовищі. Дане дослідження - спроба узагальнити та систематизувати інформацію щодо фінансування дорожньої галузі України. Саме ця сфера найбільш дотична до питань розвитку велосипедної інфраструктури. Хоча даний текст містить корисні поради, схеми та відповіді на численні запитання, це не інструкція для використання, а лише орієнтир для розуміння принципів, за якими відбуваються зміни. Найкращу інструкцію можна створити лише після узагальнення практичного досвіду, якого в Україні наразі бракує. Матеріали підготовлено враховуючи зміст офіційних документів, реальний досвід та консультації з громадськими активістами, юристами, депутатами, чиновниками, дорожниками і, звичайно, з велосипедистами.
- 3. – ’‚ƒ „ „ …† ƒ місцевого самоврядування). Автодороги загального користування інколи пролягають по території населених пунктів, тому механізм фінансування державних доріг важливо розуміти і в контексті формування міського транспортного середовища. А якщо сприймати велоінфраструктуру як комплексне явище, не обмежене територією міст, питання взаємодії з державною сферою виходить на рівень сфери комунального господарства. ‡ ‡ Усі дороги в Україні поділяють на чотири групи, дві перші з яких є основними для нашого дослідження: ˆ „ Найбільша частка фінансування заходів щодо створення чи утримання об’єктів велосипедної інфраструктури йде за напрямом фінансування доріг та комунального господарства. Поняття «дорога», «вулиця» включають в себе як дорожнє полотно, так і інші елементи благоустрою – тротуари, велодоріжки тощо. Жоден інший напрям роботи державних чи муніципальних органів влади не має такого великого впливу на створення умов для велосипедистів. Велоінфраструктура перебуває у системі управління дорогами. Кожен велоактивіст повинен розуміти цю систему і вміти діяти у її рамках. Лише тоді, коли велоінфраструктура стане частиною великого дорожнього комплексу, можна буде говорити про системні зрушення у розвитку велосипедного руху. Питання дорожнього господарства лежить у двох площинах: у системі державного управління та системі місцевого самоврядування. У контексті розвитку велосипедного руху як масового та щоденного засобу пересування найбільша зацікавленість стосується комунальних доріг (сфера впливу автомобільні дороги загального користування (державні), поділяються на міжнародні, національні, регіональні та територіальні перебувають у державній власності фінансування відбувається з державного бюджету 1 ₴ 2
- 4. вулиці та дороги населених пунктів (комунальні), поділяються на обласні та районні перебувають у власності громад фінансування відбувається з бюджетів міст або селищ 2 3 відомчі (технологічні) автомобільні дороги 4 автомобільні дороги на приватних територіях Статус доріг визначає Закон України «Про автомобільні дороги», а головні принципи фінансування викладено у Бюджетному кодексі України та Законі України «Про фінансування дорожнього господарства». ‰ †… „‡ Попри ключовий статус та значущість дорожніх питань, важливо пам’ятати, що є інші напрями життєдіяльності держави та органів самоврядування, які можна назвати «суміжними» (дружніми до велосипедистів). У рамках цих напрямів можна реалізовувати проекти, які дозволять забезпечити розвиток повноцінного велосипедного руху. Велосипедний рух стосується багатьох сфер суспільного життя, тому турботу про його розвиток не можна переоцінити. Успіх розвитку велосипедного руху можливий лише тоді, коли розуміння його потреб буде усвідомлювати як кожен громадянин, так і суспільство в цілому. В Україні вже сформовано кістяк міст, які розпочали свою велосипедну історію зі створення стратегій. Серед населених пунктів, мешканці яких визначилися чи працюють над визначенням велосипедних концепцій Київ, Львів, Луцьк, Ковель, Чернівці, Чернігів, Івано-Франківськ, Рівне, Одеса, Тернопіль, Донецьк. ‹… Š ‡ƒ … …‡ ‹… ‡ … …‡ƒ ₴ 3 . 1 .18
- 5. †… ‡ – ŠŒ ˆ…„ Ž‘ ’„ƒ Система влади побудована так, щоб за найменшою функцією чи дією стояла відповідальна особа чи організація. Це може бути державна чи муніципальна установа, структурний підрозділ чи окрема особа, наділена повноваженнями. Розуміння того, хто і за що відповідає, допоможе ефективніше впливати на рішення та дії влади. Проте статус об’єкта «державний» не дає нам відповіді на багато запитань щодо утримання, фінансування, безпеки тощо. Для кращого розуміння взаємозв’язку між організаціями та їх діяльністю розглянемо два ключові терміни у категорії «відповідальність»: «балансоутримувач» та «розпорядник бюджетних коштів». АДМІНІСТРАЦІЯ Ž‘ ’„ƒ “ˆ… Œ ƒ‰ фізична або юридична особа, яка є власником або тим, хто згідно з договором утримує на своєму балансі рухоме чи нерухоме майно бюджетна установа, уповноважена на отримання бюджетних коштів та здійснення витрат бюджету управляє майном веде звітність та бухгалтерію здійснює капітальний ремонт несе всі необхідні видатки розробляє плани діяльності формує проект кошторису та бюджетний запит отримує кошти відповідно до затвердженого бюджету 4
- 6. затверджує кошториси розпорядників коштів нижчого рівня здійснює контроль за видатками отримує та готує звіти про використані кошти Тобто балансоутримувач – це той, хто управляє майном, а розпорядник – той, хто управляє фінансами. Максимальна увага громадських активістів має бути прикута до обох цих двох категорій, тому що лише у поєднанні вони здатні забезпечити ефективний результат. … † ƒ Усі дороги загального користування підпорядковано Міністерству інфраструктури та туризму, яке є правонаступником Міністерства транспорту та зв’язку. Ця структура відповідає за всі державні дороги в Україні і є головним розпорядником «дорожніх» бюджетних коштів. Державне агентство автомобільних доріг України («Укравтодор») – державне підприємство, яке підпорядковується Міністерству інфраструктури, відповідає за всі дороги загального користування державного значення (міжнародні, національні, регіональні та територіальні). Балансоутримувачами та розпорядниками коштів на рівні областей є Служби автомобільних доріг в областях, які перебувають у структурі Укравтодору. У структурі обласних державних адміністрацій інтереси Міністерства інфраструктури представляють відповідні регіональні підрозділи: управління або департаменти інфраструктури. Фінансуються ці підрозділи з обласного бюджету, сфера їх фінансування – комунальні дороги населених пунктів області. Кабінет міністрів України Міністерство інфраструктури та туризму Державне агенство автодоріг Служба автодоріг в області Обласне управління інфраструктури Районне управління доріг 5
- 7. Виконавчі органи 2011 року, при створенні громадськими активістами Луцька Програми розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) першим кроком було ініціювання створення структурного підрозділу. В результаті структуру департаменту перебудували таким чином, що в його складі з’явився відділ, сферою роботи якого була взаємодія з ОСББ (відділ розвитку ОСББ, реформування ЖКГ та економічного аналізу). Таку дію було здійснено на початку кампанії, що дозволило перекинути на цей підрозділ левову частку організаційної та лобістської роботи зі створення програми. Ž‡… Ž Дороги та вулиці населених пунктів (міст, селищ) перебувають у їх комунальній власності. Балансоутримувачем та головним розпорядником коштів, що йдуть на дороги, є структура (виконавчий орган), яка відповідає за комунальне господарство. Оскільки структуру виконавчих органів самоврядування визначають місцеві ради, їхня назва та функції у різних містах можуть відрізнятися. На цей випадок важливо пам’ятати, що будівництво та утримання доріг – це сфера комунального господарства. Серед підрозділів, які можуть бути помилково зараховані до числа тих, що опікуються дорогами та тротуарами, – капітальне будівництво (найчастіше це будинки та споруди) і транспорт (стосується лише системи управління громадським транспортом). У структурі головного розпорядника дорожніх коштів на рівні територіальної громади можуть створюватися різні структурні підрозділи, які відповідають за окрему ділянку роботи. Наприклад, відділи благоустрою відповідають за тротуари, парки і сквери, відділ дорожнього господарства – за стан проїжджої частини і т. д. Одним з таких підрозділів може бути відділ розвитку велосипедної інфраструктури. При цьому дані структурні підрозділи частіше не є балансоутримувачами і розпорядниками коштів. Їхня функція має контролюючий та організаційний характер. Міський голова Міська рада Відділ благоустрою Відділ дорожнього господарства Комісія з питань комунального господарства Управління комунальним або дорожнім господарством 6 . 2,3 .18
- 8. ” „ ˆ‡ : ˆ…… …„ ’ «ˆ» ƒ‰ – ‰… Дорожнє господарство – це основна галузь, яка може вирішити проблеми розвитку велосипедної інфраструктури в Україні на державному та місцевому рівнях. Кошти на будівництво, реконструкцію та утримання доріг є цільовими. Це означає, що надходження до бюджету, які визначено як «кошти на фінансування дорожнього господарства», може бути спрямовано лише на фінансування дорожнього господарства. Для виконання завдань із будівництва та утримання доріг у частині спеціального фонду державного бюджету України створено Державний дорожній фонд. Джерелами фінансування цього фонду є: акцизний збір з вироблених в Україні та ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) в частині нафтопродуктів і транспортних засобів ввізне мито на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них плата за проїзд авто- мобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. У структурі видатків кошти з Дорожнього фонду поділяються на: 1 2 фінансування державних доріг (загального користування та місцевих) через Міністерство інфраструктури та туризму комунальні дороги у вигляді субвенцій місцевим бюджетам 7
- 9. Дорожні кошти місцевих бюджетів (обласних, районних, міських) формуються з: 1 2 залучення безповоротної фінансової допомоги (грантові кошти) активізація місцевих ресурсів (спонсорська допомога, благодійні кошти тощо) ₴ субвенції державного бюджету на будівництво та реконструкцію доріг ₴ збору за першу реєстрацію транспортного засобу, що зараховується у розмірі: 30% – до обласних бюджетів та 70% – до бюджетів міст (обласних центрів); 50% – до обласних бюджетів та 50% – до міських, селищних та сільських бюджетів; 60% – до бюджету міста Києва та 40% – до обласного бюджету Київської області На реалізацію дорожніх інфраструктурних проектів можуть спрямовуватися кошти «бюджетів розвитку». Усе частіше для фінансування дорожнього господарства залучають також кредитні ресурси, кошти міжнародних організацій та інвесторів.У частині комунальних доріг (у містах) існує умовний поділ на «дороги» (проїжджа частина) та «благоустрій» (тротуари, зелені насадження, споруди). При поточному обслуговуванні дороги та тротуари можуть фінансуватися з різних джерел та за різними програмами у межах спеціального бюджету. Тому поточне фінансування велосипедних об’єктів залежить від того, в якій частині вулиці перебувають ці об’єкти (проїжджа частина чи тротуар). Але при повній реконструкції вулиці усі її частини зазнають змін відповідно до розробленого проекту реконструкції та фінансування головного розпорядника коштів. Обмежуватися у своїй діяльності лише бюджетними коштами – застарілий та неефективний підхід. Є додаткові реальні способи залучення ресурсів у розвиток велосипедного руху. Для громадських активістів найактуальнішими є: Виконання серйозних інфраструктурних проектів – це не завжди підйомна ноша до українських ГО. Але будівництво – зазвичай вже фінальна стадія реалізації змін, йому передує серйозна методична, організаційна та експертна робота. Наприклад, розробка технічних проектів відноситься до категорії «м’яких» витрат, тому цілком може бути частиною одного з невеликих громадських проектів. Головні принципи фінансування викладено у Бюджетному кодексі України та у Законі України «Про фінансування дорожнього господарства». БЮДЖЕТ 8 . 4 .18
- 10. ‡ Ž – Ž… …’Š …Œ ’‡ Ž-‡ Ž… Цей метод діє на всіх бюджетних рівнях і стосується як державного, так і місцевих бюджетів. Головною особливістю такого підходу є те, що усі бюджетні витрати мають спрямовуватися на реалізацію конкретних цілей та напрямів. Розпорядники коштів мають право отримувати та витрачати кошти відповідно до затверджених програм розвитку. Немає програми – немає коштів. Згідно із Законом України «Про державні цільові програми», «програма – це комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно- територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням». Цільові програми можуть мати різний масштаб діяльності (державний, регіональний місцевий), а також повинні відповідати конкретній галузі. Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх реалізації забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень. Головні ознаки цільової програми: наявність цілей та завдань прив’язка до розпорядника коштів чіткі терміни реалізації заходів продуманий кошторис джерела фінансування 27 9
- 11. ‡ …„ Ž Той, хто ініціює створення нової програми, як мінімум має розуміти проблему і бачити способи її вирішення. Ініціатором створення програми у широкому розумінні (ідеологом, активістом) може бути будь-хто. Але офіційно ініціювати подання програми може або один із виконавчих органів міської влади, або хтось із депутатського корпусу (фракція, комісія, депутат). Подання програми від виконавчого органу – Програму від депутатського корпусу доцільно подавати лише у разі, якщо не вдалося домовитися з виконавцями. Найчастіше ініціювання розроблення програми супроводжується лише усними домовленостями. Але краще, якщо підтвердженням початку роботи буде офіційний документ (розпорядження міського голови чи доручення одного з його замів). Від початку роботи над програмою процес може піти за двома кардинально різними шляхами: програму розробляють представники влади, при цьому вони часто не цікавляться позицією громадськості підготовкою програми керують активісти, повністю узгоджено позицію влади та громадськості, створено робочу групу, а органи влади виконують переважно бюрократичні функції Перший варіант краще. Другий змушує громадських активістів застосувати максимальний арсенал засобів громадського впливу на процес. Одним із таким засобів є Концепція програми. На рівні місцевих цільових програм Концепція програми – це формальність, про яку частіше навіть не згадують. Активістам вигідно вимагати «схвалення» такого документу, щоб вже на підготовчому етапі впливати на процес. 10
- 12. 1 2 3 затвердження виконавчим комітетом затвердження профільною депутатською комісією затвердження на сесії міської ради У Концепції має бути вказано основні завдання, терміни виконання та відповідальних за розробку, фінансові показники тощо. У цьому ж документі бажано передбачити склад робочої групи та межі відповідальності її учасників (якщо таку групу створено). Зазвичай програму розробляють ті виконавчі органи, які її реалізовуватимуть. Значно краще, коли для розробки програми створюється робоча група з різних спеціалістів, які опрацьовують пункти документу. Якщо на етапі «ініціювання» чи схвалення Концепції робочу групу не було створено, то потрібно застосовувати різні засоби громадського впливу. По-перше, у конструктивній обґрунтованій формі та в офіційному порядку (у вигляді звернення) слід оформити свої пропозиції щодо змісту програми. По-друге, свої пропозиції потрібно винести на публічне обговорення, організувати громадські та медіа-заходи. Якщо пропозицію не включать до програми, слід зробити так, щоб це отримало резонанс у суспільстві. По-третє, процес розробки програми слід поставити на максимальний контроль: інформація про кожне доручення, кожну зустріч, кожен документ має фіксуватися та якнайширше оприлюднюватися. Наступним етапом підготовки програми є експертиза. На практиці це означає перевірку документу окремими структурними підрозділами міської ради – фінансовим, юридичним, економічним або іншим управліннями. Якщо міська влада сама для себе готує програму, то «експертиза» – цілком формальний етап, який відображається у підписах відповідальних сторін на звороті проекту рішення. Насправді експертиза може стати серйозним етапом контролю та стосуватися як програми загалом, так і окремих її аспектів (наприклад, антикорупційної експертизи). Юридичним підтвердженням проведення експертизи має бути відповідне розпорядження міського голови. Розроблена програма подається на розгляд депутатів у вигляді проекту рішення. Дуже часто органи самоврядування публікують проекти рішень на своїх офіційних сайтах, що є важливим джерелом інформації. З моменту реєстрації проекту до засідання сесії має сплинути два тижні (час, за який депутати знайомляться з документами). Якщо програму розробляє виконавчий орган міської ради, проект рішення повинен пройти три обов’язкові стадії: 11
- 13. ™ ˆ„ Ž ƒŠ З 2013 по 2018 роки в Україні діє затверджена Державна цільова економічна Програма розвитку автомобільних доріг загального користування. Регіональні програми розвитку дорожнього господарства на рівні областей та міст затверджуються рішенням представницького органу (ради). 42 20 “ˆ… … – 18 ƒ …Ž † Œ ƒ “ˆ… …Ž Бюджет – це сукупність доходів та витрат, а також план використання фінансових ресурсів адміністративно- територіального чи господарського утворення. Кожне територіальне утворення має свій бюджет. Сукупність усіх бюджетів формує загальну бюджетну систему України, яка має три базові рівні: державний бюджет, бюджет області, бюджет міста (громади). Бюджет будь-якого рівня складається із загального та спеціального фондів. Кожна з цих частин має свої джерела фінансування (державні податки, збори, субвенції, дотації тощо). Загальний фонд – це частина видатків, які спрямовуються виключно на «захищені статті» – оплату праці працівників бюджетних установ з нарахуваннями, придбання медикаментів та перев’язувальних На кожному з цих етапів можна: відмінити/перенести прийняття програми внести у неї відповідні зміни Такі дії можуть ініціювати члени відповідного органу. Якщо програму ініціює депутат чи комісія, документ не потребує проходження першого етапу (затвердження виконавчого комітету). Передбачено освоєння (млрд грн): 94 Спеціальний фонд державного бюджету Кредитні кошти Кошти інвесторів Кошти міжнародних фінансових організацій 12 . 5 .19
- 14. матеріалів, забезпечення продуктами харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, соціальне забезпечення тощо. Усі статті загального бюджету є обов’язковими до виконання і здійснюються першочергово. Спеціальний фонд – це частина видатків, які спрямовуються на розвиток галузей (у т. ч. дорожнього господарства). Місцеві бюджети у частині спеціального фонду можуть формувати «фонд розвитку», кошти якого отримуються з інших джерел фінансування (відчуження майна, кредити, цінні папери) і можуть спрямовуватися на виконання капітальних інфраструктурних заходів. Бюджети місцевого самоврядування – територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у т. ч. районів міста) фінансуються з власних доходів та субвенцій з державного бюджету. Власні доходи місцевих бюджетів формують податок з доходів фізичних осіб, єдиний податок, податок на власність та інші. Субвенції виділяються державою безпосередньо органам самоврядування. Вони мають цільовий характер, тобто можуть бути витрачені лише на ті цілі, на які виділені. Механізми функціонування бюджетної системи України передбачено Бюджетним кодексом України. ”Ž„ „ “ˆ… ’ Процедура формування місцевих бюджетів розпочинається із формування та подання бюджетних запитів. Бюджетний запит формується розпорядником бюджетних коштів (виконавцем програм) відповідно до затверджених кошторисів. Але навіть якщо програму затверджено, це не означає, що її буде профінансовано. Якщо коштів на реалізацію програми у бюджеті не закладено, програма реалізовуватися не буде. Важливо, щоб усі програмні витрати були включені до бюджетного запиту. Найчастіше так і відбувається, оскільки розпорядник коштів завжди зацікавлений отримати якомога більше коштів на реалізацію програм, тому запитує максимальні суми. Перевірити наявність та зміст запитів можна у фінансовому управлінні, де всі вони акумулюються та обробляються. Зазвичай, якщо програму затверджено, то вона фінансується, бо інакше виникає логічне запитання про доцільність існування такої програми. Проте, якщо ваша діяльність зустрічає у владних коридорах певний спротив, краще цей процес поставити на контроль. ’ƒ …ƒ “ˆ… , ’ ƒ‰ ’ „Ž ƒ Проаналізувавши бюджетні запити, фінансове управління приймає 13
- 15. рішення, чи включати відповідні видатки до проекту бюджету. До моменту формування бюджету від Міністерства фінансів має надійти інформація про розміри державних субвенцій та інші бюджетні показники. Саме тоді починається процес формування бюджету – найважливіший етап, який визначає основні фінансові характеристики наступного бюджетного року. Формуванням бюджету опікується фінансове управління, тобто виконавча гілка місцевої влади. Найбільший вплив на це мають міський голова та його заступники, а також впливові керівники структурних підрозділів та радники. На цьому етапі громадські заходи проводити вже не варто, залишається лише вести оперативний діалог. Важливо знайти підтримку хоча б однієї особи, яка може підтримати пропозицію або принаймні інформувати про хід роботи. Кожну цифру бюджету потрібно відстоювати. ’„ ’ …ˆ…„ Розгляд та затвердження бюджету відбувається у три етапи. Якщо міська рада працює більш-менш прозоро, то проект рішення з'явиться на офіційному сайті ще до початку цих етапів. Тоді документ можна вивчати та вносити свої пропозиції щодо змін. Якщо це не відбувається, потрібно вимагати офіційного оприлюднення проекту рішення з додатками. Œ…Ž будівництво та обслуговування розпорядники коштів бюджети різних рівнів Бюджет держави (спеціальний) Державний фонд Міністерство інфраструктури Державне агенство автомобільних доріг Служба автомобільних доріг області дороги державного значення (міжнародні, національні, регіональні, територіальні) дороги місцевого значення (обласні та районні) дороги загального користування 14
- 16. † „ ˆ‡Š ’ ›ƒŠ Бюджет області/району (спеціальний) Бюджет міста (спеціальний) Кошти на дороги Управління /департамент інфраструктури Кошти на дороги Бюджет розвитку Бюджет розвитку Управління /департамент житлово-комунального господарства дороги велодоріжки тротуари, вулиці і дороги населених пунктів площі 15
- 17. ‡ … …„ ’Ž Внести зміни до бюджету можна під час будь-якої сесії ради впродовж року. Процедура зміни така сама, як і при прийнятті бюджету: подання фінансового запиту, розробка проекту рішення щодо внесення змін, затвердження на виконкомі, розгляд бюджетної комісії та затвердження змін на сесії. Декілька міських рад в Україні спробували прийняти так званий бюджетний регламент – документ, який детально прописує процедуру прийняття місцевого бюджету, в тому числі заходи взаємодії з громадськістю. Такий документ значною мірою дозволяє контролювати процес розробки і прийняття бюджету та впливати на нього. Затвердження таких регламентів в Україні відбувається дуже повільно, оскільки це не вигідно головним фінансовим лобістам та владним колам. Але подібні документи вже прийняли Кіровоградська, Козятинська (Вінницька обл.) та Баштанська міські ради (Миколаївська обл.). ˆ На кожному з трьох етапів можна внести будь-які зміни до бюджету, але робити це можуть лише члени відповідної інстанції, через яку проходить процедура. I етап – затвердження бюджету на виконавчому комітеті міської ради. Виконавчий комітет переважно складається з чиновників, тому відображає позицію міського голови і його команди. До складу виконавчого комітету не входять депутати, але можуть входити їхні лобісти. Своїм рішенням виконком може запропонувати зміни або відправити проект рішення на доопрацювання. Вносити пропозиції може один із членів виконкому, тому без підтримки хоча б одного представника ніяк не обійтись. Якщо у вас є підтримка когось із заступників, це майже гарантує підтримку виконкому. II етап – розгляд бюджету на розширеній депутатській комісії з питань фінансів та бюджету. Члени комісії також можуть вносити пропозиції та зауваження. III етап – затвердження бюджету на сесії ради. Відбувається шляхом голосування (приймається більшістю від загального складу). Пропозиції та зауваження вносять також депутати. Перед прийняттям відбувається обговорення та дискусія. Проект може бути відправлено на доопрацювання. 16 . 6, 7 .19
- 18. œŽ …Ž † „ ˆ‡ До 2011 року на рівні місцевого самоврядування діяв податок з транспортних засобів, який сплачували власники автотранспортних засобів за місцем реєстрації під час проходження технічного огляду (раз на два роки). Ці кошти разом зі збором за першу реєстрацію транспортних засобів складали основу місцевих дорожніх фондів, з яких фінансувалося будівництво та утримання доріг. З 2012 року цей податок, як і техогляд, відмінили, а замість нього у спеціальний фонд державного бюджету включили нову статтю: «субвенція на будівництво та обслуговування доріг комунальної власності». У контексті очікуваної реформи місцевого самоврядування та інших законодавчих змін, спрямованих на розвиток держави та децентралізації влади, система фінансування та управління дорожнього господарства може зазнати деяких змін. Перш за все повинна зміниться бути змінена структура управління на рівні областей та районів у контексті можливої ліквідації державних адміністрацій. При цьому функції адміністрації повинні взяти на себе виконавчі органи обласних та районних рад. Це дозволить гнучко та індивідуально підходити до визначення пріоритетів, формування системи менеджменту тощо. Стратегія розвитку автодорожнього господарства демонструє прагнення уніфікувати акциз на дизпаливо, запровадити плату за використання доріг вантажного транспорту, а також запровадити місцевий паливний збір. Цілком ймовірно, що такі дії суттєво спростять процедури фінансування дорожньої галузі, зроблять їх більш прозорими та підконтрольними громадськості. Місцевий паливний збір ймовірно замінить субвенцію з державного бюджету на комунальні дороги. У цьому випадку всі кошти, які збиратимуться на місцях, безпосередньо будуть спрямовуватися на місцеві дороги. Це збалансує доходи та витрати громад на дороги, оскільки поки що розподіл субвенцій по всій країні відбувається за незрозумілими принципами. Очевидним є те, що сьогодні дорожня галузь перебуває на етапі оновлення та реформування, і від нас залежить, чи буде у цій системі велосипедна складова. 17
- 19. 7 ž 1 Необхідний постійний моніторинг грантових програм, пріоритет діяльності яких - підтримка велоруху. Те саме стосується залучення місцевих ресурсів: потенційні спонсори можуть зацікавитися покращенням свого іміджу, рекламним та інформаційним ефектом, а місцеві благодійні фонди часто шукають сучасні та прогресивні напрями діяльності. Не обов’язково обмежуватися програмами, за якими фінансуються лише громадські організації. Можна ініціювати подання проекту від державних органів влади чи самоврядування. 2 3 4 На початку діяльності важливо сформувати стратегію,яка міститиме чіткий перелік велосипедних маршрутів та перелік заходів (кампаній) за різними напрямами. Реформам сприятиме створення місцевого підрозділу (відділу чи управління), який опікуватиметься виключно питаннями велоінфраструктури, бажано у структурі управління комунальним господарством. Практика свідчить, що подібні питання найкраще піднімати на рівні профільного заступника міського голови, який відповідає за комунальне господарство. Але ініціювати процес може хтось з депутатів місцевого рівня. Маючи перелік інфраструктурних об’єктів (вулиць, площ, споруд) та відповідальних за їх утримання/фінансування структур, потрібно аналізувати всі рішення та пропозиції, які їх стосуються. Моніторинг повинен передбачати насамперед контроль над проектами рішень та програм. 18
- 20. 4 5 Усі публічні процеси, громадські обговорення, збори підписів бажано провести задовго до початку формування бюджету, оскільки терміни прийняття бюджету дуже стислі, а в арсеналі відмовок розробників місцевого бюджету зажди залишатиметься актуальним аргумент «не встигаємо». Важливо пам'ятати, що останнім, а іноді єдиним дієвим механізмом впливу на теперішню владу є громадський тиск та протест. Збирайте 50, 100, 200, 500 осіб, приводьте їх до залу засідань чи під стіни мерії, вимагайте рішень, блокуйте їхню роботу! 7 Депутати не будуть голосувати за «кота у мішку». Вам потрібно налагодити діалог з представниками різних гілок влади. Потрібно просто йти і говорити – переконувати, знаходити аргументи, дискутувати. 6 Питання велосипедної інфраструктури можуть складати окремий пункт у бюджеті (окрему програму), а можуть бути частиною комплексної галузевої програми. Максимально ефективно – поєднати обидва варіанти. 19
- 21. © Громадська організація «Асоціація велосипедистів Києва», 2014 Копіювання цієї публікації або її частин можливе лише для некомерційного використання з посиланням на джерело. Асоціація буде вдячна за надання інформації про використання цього дослідження. Думки та рекомендації, що містяться в публікації, не обов’язково відображають офіційну позицію Асоціації чи партнерів проекту. Публікацію створено за підтримки Європейського Союзу та Представництва фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні у рамках реалізації проекту «Розвиток велотранспорту задля добробуту громад». Зміст цієї публікації є відповідальністю виключно Асоціації велосипедистів Києва, він не може вважатися відображенням поглядів Європейського Союзу або Представництва фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні. www.avk.org.ua www.velotransport.info www.facebook.com/KyivCyclistsAssociation info@avk.org.ua Автор: Юрій Моклиця Співавтор: Ксенія Семенова Дизайн: Ярина Михайлишин Розповсюджується безкоштовно 20
- 23. Асоціація велосипедистів Києва 2014