Золочів

1. Місто, яке має
свою історію
Відеоподорож
туристичними місцями
міста Золочева
2020

2. • Зо́лочів — місто районного значення Золочівського
району Львівської області, районний центр.
Розташоване за 64 км від Львова на автошляху
Рава-Руська — Тернопіль М09. Північно-західною
околицею пролягає автошлях Т 1413. Територія
міста становить 11,64 км², населення — 24 тис.
мешканців.
• Золочівський район утворений у грудні 1939 року.
Відстань від Золочева до обласного центру
залізницею – 77 км, шосейною дорогою – 70 км.
Площа району – 1097 км. кв.
• До району належать два міста – Золочів і Глиняни,
смт. Поморяни та 107 сіл. Місцевих рад – 35.
Населення району – 69 400 людей.
• Цікавим для відвідування туристами є і Золочівський район,
багатий на привабливі місця для туризму і відпочинку та його
історичний центр – м. Золочів.

3. • Історія Золочівщини сягає доісторичних часів. Відомі давні поселення на її
території. Є легенди і перекази. В часи Київської Русі - це межа Галичини і
Волині, землі Галицько-Волинського князівства. Давнє легендарне Радече,
сучасник Пліснеська - прабатько Золочева. Вже у 1423 році Золочів міняв
господаря, а в XVI ст. золочівські землі утворюють оборонне передпліччя
Львова. Золотий вік для Золочівщини - це XVII ст. Тільки у Золочеві - три
монастирі - Василіянський, Реформатський, Піярський; церкви - українська і
вірменська, жидівська синагога, польський костел. Донині планування міста
носить сліди XVII століття.
• Часи визвольної війни Богдана Хмельницького внесли свої сторінки в історію
Золочівщини. Переможним маршем пройшли війська Богдана Хмельницького по
Золочівщині. У другій половині XVII ст. під стінами замку громив татар Іван Сірко,
тут воював і Петро Дорошенко. Золочівські землі мають унікальну пам'ятку
великого гетьмана Івана Виговського - його натільна ікона Божої Матері донині
знаходиться у Махнівецькій церкві, яку збудував племінник Івана Виговського.
Архіви радують, що у 1708 році Іван Мазепа писав листи з Золочева.
• Не втратив Золочів значення і в ХІХ ст. Це повітове місто, тут розвивається
промисловість, будується залізниця. Вироби Сасівської папірні відомі всій
Європі.
• Золочівщина дала Україні Маркіяна Шашкевича. Його українське слово, мовлене
з проповідальниці рідної церкви, розбудило Галичину в середині ХІХ ст., а у
столітні роковини його народження вдячні нащадки збудували величний
пам'ятник в селі Підлисся у вигляді гігантського хреста на Білій горі, який навіть
у страшні роки радянського тоталітаризму був символом нескореності і
прагнення до волі українського народу.
• На початку третього тисячоліття Золочівські землі не стратили свого давнього
лиця. На їх сторожі, хай навіть у руїнах стоять давні замки - Золочівський і
Поморянський, повернулися до життя давні монастирі -
Золочівський, Підгорецький, Унівський.
• Західний Буг, як крізь століття несе свої води у Балтику, Золота Липа на
противагу пливе до Чорного Моря. Так рубіжні землі поєднали в собі минуле і
сьогодення.

4. • Золочівщина – це золото хлібного колосся,
пам'ятки археології, історії, мистецтва та
культові споруди.
• Золочівщина – це унікальна архітектура, це
храми й оборонні споруди, об які неодноразово
розбивалися вороги.
• Золочівщина – земля, яка творить свою
історію, вирощує хліб і виховує дітей, плекає
рідну мову і солов’їну пісню.
• Золочівщина – це перлина Галичини, яку
відроджують сучасники в ім'я минулого і
майбутнього. Тут починається Українська
Держава, але не закінчується українська
земля.

5. Золочівський замок -
візитна картка
м. Золочева
• В архітектурне обличчя нинішнього Золочева
органічно вписуються пам’ятки старовини. Це
музей-заповідник Золочівський замок, який
збудований за проектом невідомого італійського
архітектора на кошти Якуба Собєського у 1634 році
як оборонна фортеця. В’їздова вежа, Китайський
палац, великий житловий палац творять прекрасну
ренесансну гармонію.
• Впродовж віків замок — фортеця, королівська
резиденція, панська садиба, тюрма, навчальний
заклад. Нині Золочівський замок — музей-
заповідник, відділення Львівської картинної
галереї.

6. Історія замку цікава і багата на історичні та романтичні
пригоди. У Китайському палаці проведена реставрація і у
травні 2004 року він відкритий для туристів. 9 серпня 2009
року відбулося відкриття експозиції відреставрованого
Великого (Королівського) палацу.

7. • Кам'яним гігантом стоїть замок на зелених пагорбах Золочева,
гармонійно вписуючись у панораму міста. Та що там вписуючись, -
він своєю холодною красою та середньовічним спокоєм творить,
надаючи їй оригінального шарму. Серце цього кам'яного гіганту,
неповторний Китайський палац, б'ється щороку все впевненіше та
ритмічніше. Нові орнаменти, реставровані зали, екзотичний
зовнішній вигляд роблять його об'єктом, який прикує вашу увагу до
себе надовго. На войовничому фоні замку його серце виглядає
тендітним, чаруючим та автентичним. В поєднанні із загальним
видом Китайський палац створює родзинку замку, що притягує до
себе, як магніт

8. Чотири сторожеві башти, що простягаються, як руки
велетня з каміння, в усіх напрямках: західному і
східному, північному та південному, дозволяють бачити
всіх і все. Відвідавши одну з башт, перед вами, як на
долоні, відкриється неповторний краєвид. На кожній
башті він різний, як і самі сторони горизонту. Стоячи на
вершині муру, ви подумки переноситесь в той час, коли
все навколо було іншим... Набравшись вражень,
виходите через головні ворота по мосту, прямуючи в
сторону міста. Крок за кроком віддаляючись від велетня
з каменю, що, як і до вашого приходу, непорушно стоїть
на пагорбі.
Музей-заповідник "Золочівський замок" увійшов до
одного з найцікавіших туристичних маршрутів”
Галичини під назвою "Золота підкова". Маршрут
включає відвідання трьох замків, кожен з яких не
схожий на попередній. Це замки Підгірці, Олесько і
Золочів. Золочівський замок і тур "Золота підкова«
впродовж кількох років приймають тисячі туристів з
цілого світу.

9. Зліва від входу до замку сходи ведуть до ще одного
об'єкта Золочівського замку. Це - капличка-пам'ятник,
відкрита і посвячена 9 липня 1995 р. в пам'ять
замучених у тюрмі НКВС, яка була тут у 1939-1941 рр.

10. Символічним в’їзним знаком на територію замку є
впорядкований джерельний комплекс “Христос і
самарянка”.

11. Церква Святого Миколая
• Збудована вкінці XVI ст., вона набула нинішнього вигляду лише у
XVIII ст. (в 1765 році). Ще раз відреставрована в 1913 році церква
Святого Миколая уособлює собою певний період розвитку
архітектури в нашому регіоні. Особливої уваги заслуговують
внутрішні розписи, зроблені відомим художником початку XX ст.
Модестом Сосенком. Характерний український орнамент,
своєрідне зображення ангелів вигідно вирізняють церкву Святого
Миколая з-поміж інших.
• Церква Святого Миколая одна з найцікавіших пам’яток у Золочеві,
вона належить до тих храмів, які вистояли впродовж століть
постійних руйнацій – матеріальних і духовних, нині не менше
дивують сучасників рівнем храмової естетики. У цьому
невеликому за розмірами храмі втілилась багатовікова традиція
українського сакрального мистецтва високого зразка.
• У старих документах її називають церквою на валах, адже церква
входила у систему оборонних укріплень Золочева і зберегла
характерні риси донині – товсті стіни, вузькі вікна. Дана церква
має свою унікальну історію, тісно пов’язану з історією міста, з
багатьма поколіннями людей, з особистостями, які збагатили
українську націю на духовній і культурній ниві. Кожного, хто
переступає поріг цієї церкви, вражає її натхненна, божественна
краса.
Ікони «Богородиця з немовлям»
та «Христос-Учитель» (копії)
Крім Золочівського замку, у м. Золочеві є також і інші пам’ятки архітектури,
зокрема Воскресенська церква (1624-1627), Миколаївська церква (кінець 16 ст.,
перебудова 1765 р.), костел (1730 р.). Найстарішою іконою в церквах Золочева є
копія чудотворної ікони Голубицької матері 1724 р., роботи Золочівського
маляра Федора Бурковського.

12. Костел Успіння Пресвятої
Богородиці
• Нинішній костел Успіння ПресвятоїБогородиці, колишній монастирський, зведений у
першій половині XVII ст. залишився недобудованим. Замість двох веж тут є лише
одна, на якій встановлено годинник. Збудований у стилі українського барокко, він
яскраво засвідчує переплетення української і західно-європейської культур, що
особливо характерно для наших земель, які з давніх давен були центром зіткнення
двох типів господарства і культури – західного і східного, увібравши в себе елементи
обох. Костел разом з навколишніми закрученими вуличками є своєрідним куточком
Західної Європи в Золочеві, а звуки органу, що долітають на вулицю під час
Богослужіння, доповнюють цю картину.
Тринефний костел побудований в 1731-1763
роках з цегли і каменю. Головний фасад на п'ять осей, має
п'ять заглиблень для розміщення скульптур. Фасад в три
яруси має горизонтальні карнизи і прикрасений
пілястрами. На першому ярусі пілястри іонічного, на
другому - коринфського ордерів. Півциркульні поглиблення
прикрашені рослинними візерунками епохи пізнього
бароко. Центральний портал підкреслять невеликим
балконом з кованою решіткою. Фасад має лише одну вежу
ліворуч.
Реставрація проведена в 1878 році, коли побудували вежу і
встановили годинник. Дах костелу покрили оцинкованим
залізом, в поглиблення поставили п'ять скульптур, які
збереглися до сьогодні. У 19 столітті виконаний стінопис за
вівтарем і на склепіннях головного нефа. Другий раз
реставрація пройшла в 1907 році.

13. Воскресенська церква
• Воскресенський храм є пам’яткою архітектури національного
значення. Він був збудований у XVII столітті як римо-католицький
костел і проіснував у цій якості до 1838 року, коли був переданий у
користування греко-католикам. Нині храм належить громаді
Православної церкві України.
• Воскресенська церква хрестовидна в плані, складається з
прямокутної нави, трансепта з пізнішими добудовами та гранчастої
апсиди. Бічні фасади прикрашено ренесансними різьбленими
порталами. Дах храму увінчує невеличкий купол зі світловим ліхтарем
на восьмигранному барабані. Внутрішні склепіння церкви – коробового
типу з розпалубками.
• Нижній ярус підкупольного простору храму прикрашений ліпними
скульптурними рельєфами, на гранях барабана розміщено
скульптури.
• Поруч з церквою розташована мурована двоярусна дзвіниця –
квадратна у плані, під шатровим дахом.

14. Церква Воздвиження
Животворящого Хреста
або «Дім убогих»
• Зовсім поруч з Воскресенським храмом стоїть церква Воздвиження Животворящого Хреста. Цей
храм є одним з наймолодших в Золочеві, але розміщується він в найдавнішій споруді міста –
збудованому в XV столітті Золочівському дворі, більш відомому за пізнішою назвою «Дім убогих».
• Двір Золочів – фортифікаційна кам’яна споруда з ровом та валами навколо неї – вперше згадується
в 1423 році, коли тодішні власники міста, родина Кирдеїв, передала його дрогобицькому старості Яну
Менжику. За твердженням істориків, йдеться саме про будівлю теперішнього храму. Точна дата
побудови споруди невідома, але дослідники вважають найвірогіднішим часом початок XV-го, або
навіть кінець XIV століття. Первісно будинок був збудований в готичному стилі, пізніше його було
перебудовано в стилі ренесансу. У XVII столітті будівля перейшла у власність королівської родини
Собеських. Король не надто потребував цього приміщення, оскільки мав резиданцію у золочівському
замку, тому без зайвих вагань передав його церкві під організацію Дому для убогих. У такій якості
споруда й проіснувала до 1868 року, коли австрійська влада передала її військовим.
• На початку ХХ століття будинок уже занепав настільки, що бургомістри Золочева регулярно
зверталися до вищих інстанцій з проханням відреставрувати споруду. Після Першої світової війни
була спроба відновити будівлю за гроші громади, однак оголошений збір коштів не приніс бажаних
результатів. У радянський час, коли будинок слугував складом, руйнування продовжилося
• Лише кілька років тому, коли споруду передали Чинові братів менших (францисканців східного
обряду), почалося її відродження. У квітні 2015 року колишній «Дім убогих» було освячено як церкву
Воздвиження Животворящого Хреста греко-католицького монастиря Чесного Хреста святого Дам`яна.

15. Ще один храм отців Василіян – храм Вознесіння Господнього
(ХVII ст.), а також відновлений сучасний монастирський
комплекс, розташувалися по вул. Львівській. Реліквією
церковного храму є копія чудотворної Голубицької ікони з
Підгорецького монастиря, зроблена у ХVIII ст. руками
золочівського художника Федора Бурковського.
В бічних вівтарях церкви розміщена давня Золочівська
реліквія – двостороння ікона Богородиці і святого
Миколая, повернута до церкви родиною Шрам, розділена
реставраторами навпіл. У правому бічному вівтарі ікона
святого Миколая, у лівому – ікона Богородиці. Під
зображенням Богородиці напис: «Зображення ікони
Чудотворної і Пресвятої Богородиці Голубицької, яка
коштовними сльозами плакала від 21 квітня до 24
вересня 1692 року і це описано в історії. Зміну Ока
Пресвятого видно і донині. Багато людей, які з вірою
прийшли до неї, зцілилися. Перенесено в обитель святу
Підгорецьку на Пліснеську в церкву святу Благовіщення
18 квітня 1694 року. Зобразив ікону цю Федір
Бурковський, маляр Золочівський, листопада 1724 року».

16. Є в місті також пам’ятники Тарасу Шевченку, Маркіяну
Шашкевичу – вихідцеві із Золочівщини, перший в Україні
пам’ятник В’ячеславу Чорноволу, капличка-пам’ятник
жертвам репресій, комплекс стрілецьких могил, музей-
криївка воїнів УПА біля с. Гавареччина.

17. • ГОРДІСТЬ ЗОЛОЧІВСЬКОЇ ЗЕМЛІ – отець
Маркіян Шашкевич (1811 - 1843) -
письменник і громадсько-культурний
діяч, символ українського відродження.
• Він організував і об'єднав гурток прогресивної молоді, здатний
на справжню патріотичну, національну справу, був
натхненником видання першої книжки народною мовою
("Русалка Дністрова", 1837 р.); виголошував у церкві перед
громадою проповіді рідною мовою; уклав першу українську
читанку на західноукраїнських землях; перший вказав на те,
що ми, українці, окремий народ, одне живе тіло, одна велика
душа.
У глибокій духовності Маркіяна Шашкевича, в його творчості
черпаємо ми сили, що на початку ХХІ століття допомагає нам
жити й розвиватися як нації, народові, державі.
• Маркіян Шашкевич народився у с. Підлисся, де нині діє
меморіальний музей його імені. Тут, у селі Підлисся, на Білій
Горі, де встановлено пам’ятник-хрест до 100-річчя від дня
народження поета, щорічно на Маркіянове свято в першу
неділю серпня приходять люди із усіх куточків Галичини.
.

18. Інтернет-портал «Золочів.нет» підготував
промовідео «Чим славиться Золочівська земля»

19. • Незважаючи на велику кількість історичних місць на території
Золочівщини, які могли б зацікавити туристів, галузь в районі
тільки починає розвиватися.

20. Використані джерела:
1. Бундз М., Золотник Б. Чисті джерела Бугу / Михайло Бундз, Борис
Золотник. – Львів: Манускрипт, 2008. – 95 с., іл.
2. Визначні пам’ятки Західнї України. – К.: Книга, 2008. – 176 с.: іл.
3. Гупало Н. Золочів легенди і дійсність / Надія Гупало . – Золочів:
Золочівська картонажна фабрика, 1992. – 48с., іл.
4. Замки Львівщини // Галицька брама. — Львів : Центр Європи. — 2003. — №
10—12 (106—108). — С. 4—5.
5. Золочів // Галицька брама. — Львів : Центр Європи. — 2007. № 1—2 (145—
146). — С. 1—5, 8—21, 36.
6. Золочівщина: минуле і сучасне : розвідки, спомини, публікації, пам’ятки,
постаті / Упоряд. М.В.Дубас. – Львів: Видавництво «Мс», 2006. – 784с. іл.
7. Кіс О., Блажейко Н. Золочівщина. Край Маркіяна Шашкевича / Ольга Кіс,
Наталія Блажейко. –Львів: Манускрипт-Львів, 2017. –103 с.: фотоіл..
8. Мацюк О. Замки і фортеці західної України (історичні мандрівки).
9. Николишин Ю. Галицький край. Шляхами Львівщини / Юрій Николишин. –
Львів : Апріорі, 2007. – 165 с.
10. Стеблій Ф. Маркіян Шашкевич і Золочівщина. Історико-культурні нариси/
Феодосій Стеблій. – Львів :[Бібліотека Шашкевичіани,, 2011. – 264 с.
11. Харічева Л. Історія міста Золочева /Луція Харічева; упоряд. В. Сивак. –
Золочів. – 2003. – 56 с.
12. Церква Святого Миколая у Золочеві. – Львів: Місіонер, 2007. – 48 с., іл.
13. Чобіт Д. Золочівський замок / Дмитро Чобіт.– Броди: Просвіта. – 2011. – 48
с., іл.
14. Сайт Золочівської РДА http://www.zolochiv-rda.gov.ua/zamok.htm
15. Золочівщина#digest - Краєзнавчий блог Золочівської центральної районної
бібліотеки ім. І. Франка http://zolocyiv-kraj.blogspot.com/2015/12/blog-post.html
16. Промовідео «Чим славиться Золочівська земля»
https://www.youtube.com/watch?v=ePiAkABU6s0
17. Пісня «Золочів» на слова та музику Теодора Кукурузи.