Особистісно- зорієнтоване навчання за модульно- розвивальною системою.

1. „Технологія особистісно-орієнтованого
навчання при проведенні занять за
модульно-розвивальною системою ”
Особистість учня – мета
освітньої системи, він
співтворець уроку, а учитель –
спільник учня в пізнавальній меті.

2. • Якими б ми хотіли бачити своїх
учнів у дорослому житті?
• компетентними у своїй галузі;
• відкритими до інформації, що
постійно змінюється;
• готовими вчитися все життя;
• інтелектуально незалежними;
• відповідальними;

3. Особистісно
орієнтований урок
ґрунтується на врахуванні
вікових,
психофізіологічних,
інтелектуальних
особливостей учня, його
інтересів, здібностей,
ціннісних орієнтацій.

4. У межах особистісно орієнтованого
навчання як самостійні напрями виділяються:
Педагогіка співпраці:
пріоритет виховання над
навчанням, відсутність
прямого примусу,
терпимість до недоліків у
поєднанні з проявами
демократизації стосунків.
Розвивальне навчання:
орієнтація на «зону
найближчого розвитку»
учня під час побудови його
індивідуальної освітньої
програми.
Рівнева диференціація
навчання:
організація уроків з
урахуванням індиві-
дуальних можливостей і
здібностей учня, ви-
користання трьох рівнів
завдань, зокрема й під час
контрольних робіт.

5. .
.
 розвивати індивідуальні та пізнавальні здібності
кожної дитини;
максимально виявляти, ініціювати, використовувати
індивідуальний (суб’єктивний) досвід дитини
 допомогти особистості пізнати себе,
самовизначитися і самореалізуватися,
а не формувати заздалегідь задані якості
Цілі і завдання особистісно орієнтованого навчання:

6. ГОЛОВНИЙ ПРИНЦИП РОЗРОБКИ
ТЕХНОЛОГІЇ ОСОБИСТІСНО-
ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ:
• створення необхідних і достатніх
умов для її розвитку.
•визнання індивідуальності дитини,
•розвиток і саморозвиток особистості,
виходячи з виявлення його
індивідуальних особливостей..

7. Особливості методики
Освітній процес будується на навчальному діалозі учня й учителя, який
направлений на спільне конструювання програмної діяльності. При цьому
обов’язково враховуються індивідуальна вибірковість учня до змісту, вигляду та
форми навчального матеріалу, його мотивація, прагнення використовувати
отримані знання самостійно, за власною ініціативою, в ситуаціях, не заданих
навчанням.
Оскільки центром усієї освітньої системи в цій технології є індивідуальність
дитини, то її методична основа полягає в індивідуалізації і диференціації
навчального процесу. Початковим пунктом будь-якої предметної методики є
розкриття індивідуальних особливостей і можливостей кожного учня. Потім
визначається структура, в якій ці можливості оптимально здійснюватимуться.

8. За Анатолієм Васильовичем Фурманом:
навчальний модуль - це цілісна
функціональна одиниця, що оптимізує
психо-соціальний розвиток учня і вчителя .
Модульно-розвивальна система, складає
єдність навчального, виховного та
освітнього процесів. За даною системою
педагог працює з трьома різновидами
змісту: психолого-педагогічним, навчально-
предметним, методично-засобовим;

9. Дидактичні принципи
.
Навчальний матеріал теми розкладається
на міні-модулі
а) установчо-мотиваційний (ознайомлення з темою, мотивація
вивчення, ознайомлення з питаннями заліку, вимогами до нього,
розподіл пізнавально-розвиваючих завдань і т. п.);
б) змістово-пошуковий (розвиток пошукової активності
і самостійності учнів);
в) контрольно-смисловий (первинний контроль рівня знань учнів);
г) адаптивно-перетворюючий (застосування знань
та навичок спочатку в стандартних, а потім у нестандартних
ситуаціях);
д) системно-узагальнюючий (систематизація
та узагальнення матеріалу теми);
є) контрольно-рефлексивний (підсумковий контроль рівня знань,
творча рефлексія).

10. Замість календарно-тематичних планів
складаються граф-схеми навчальних
курсів, замість конспектів уроків —
сценарії модульних занять, які містять:
- образний вираз модуля;
-провідну та похідні ідеї;
-психолого-педагогічний портрет класу;
-опис обладнання та кількості міні-
модулів;
- зав’язку, перипетії, кульмінаційні події,
розв’язку;

11. 4. Замість застосування традиційних
підручників, посібників — розвивальні
підручники, міні-підручники, тести тощо.
5. Виконання учнями курсових,та дослідних робіт
та інше.
6. Модульно-розвивальне навчання передбачає
індивідуальний підхід до кожного учня з
урахуванням фізичних, психічних особливостей,
соціально-побутових умов, таланту.

12. .
.
По-перше, зацікавити темою.
По-друге, раціонально взяти головне
По-третє, встановити зв'язок головного з вивченим і з можливостями
творчого підходу до нових завдань.
По-четверте, відтренувати все
По-п'яте, продемонструвати успіхи на всьому матеріалі теми

13. Алгоритм розвивальної взаємодії установчо - мотиваційного
модуля
1.Активізація психічних процесів учня до емоційного
сприймання нового освітнього змісту через задіяння різних
аналізаторів , способів пробудження уяви і механізмів
формування образів, де спрацьовує принцип неочікуваності та
новизни для підвищення мотивації навчання
2. Емоційний шок учнів від несподіваної драматичної ситуації,
що розігрується перед ними та налаштовує на переживання і
максимально активний пошук.
3. Рефлексія настрою учнів на розвивальну взаємодію з
вчителем за допомогою малюнків обличчя, зафарбованих
кружечків, підписів або розфарбованих вирізаних листочків
дерев , залежно від теми
4. Цільова установка на активний пошук учнями нових
наукових знань,соціальних норм і духовних цінностей
І5. Індивідуальне пропедевтичне домашнє завдання
6. Наочне пред’явлення проблемно –часової схеми розвитку
навчального модуля і зосередження уваги учнів на основних
діях, законах,

14. АЛГОРИТМ РОЗВИВАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ЗМІСТОВО-
ПОШУКОВОГО МІНІ-МОДУЛЯ
• Мета: розвиток безперервної пошукової пізнавальної активності і
самостійності учнів
• 1.Емоційно-психологічне налаштування учнів на активне відтворення проблемно-
діалогічного простору для відшукування способів розв'язування актуальних
проблем.
• 2. Полі логічне , емоційно насичене обґрунтування учнями версій, припущень і
гіпотез щодо способів виходу з проблемно- діалогічного поля.
• 3. індивідуальний відбір кожним учнем найбільш конструктивних способів
розв'язування теоретичних проблем та з'ясування повноцінності їхнього пошуку ,
реалізації емоційно-пізнавальних резервів особистості.
• 4. презентація учнями власних версій і гіпотез способів виходу із навчально-
проблемного діалогічного поля.
• 5. Колективна мисле діяльність класу над доведенням най достовірніших гіпотез
щодо теоретичного розв'язання соціальних і особистісних проблем, а також
визначення учнями закону або закономірності , категорії чи поняття.
• 6. Пробне використання відкритих залежностей для розв'язання інших проблем і
задач за допомогою діалогу між учнями.
• 7. Рефлексія успішності пошуку теоретичних способів розв'язування актуальних
проблем і результатів сумісного розуміння учнями відкритих універсальних
залежностей.

15. Алгоритм організації контрольно-смислового міні - модуля
Мета: первинне осмислення здобутого соціально-культурного досвіду в процесі засвоєння теоретичних знань.
1. Організація контролю та самоконтролю за процесом засвоєння знань через актуалізацію понятійно-
термінологічного поля у вигляді системи завдань для оцінки рівнів засвоєння і розуміння навчального
матеріалу (тести, навчальні діалоги по аналогії. Усні і письмові опитування…)
2. Проміжна рефлексія учителем правильності форм і методів результативності навчання з метою
стимулювання позитивної мотивації (вербальне чи графічне зображення психічного стану)
3. Оптимізація осмислення засвоєння знань через:
а) формування правил, закономірностей
б) виявлення взаємозв'язків між ними
в)демонстрацію їх практичного застосування
4. Корекція адекватності оволодіння учнями навчальною інформацією через систему аналогій: наведення
прикладів, пояснення типових ситуацій, встановлення залежностей тощо.
5. Контроль вчителя за ступенем засвоєння теоретичного матеріалу за допомогою змістового спілкування
(постановка кожним учнем серії запитань і завдань з теми до учасників спілкування і надання відповідей на
них)
6. Пропедевтичні домашні завдання (застосування набутих знань у нестандартних ситуаціях)

16. Алгоритм розвивальної взаємодії адаптивно-перетворюючого міні-модуля
Мета: формування вмінь, навичок і норм діяльності, застосування знань у
нестандартних ситуаціях.
1.Перевірка пропедевтичного домашнього завдання
2.Вправи, спрямовані на оволодіння спеціальними учбовими уміннями і
навичками за методикою викладання предмету.
3. Вправи, спрямовані на оволодіння загально учбовими уміннями і
навичками(вчись вчитись) : робота з підручниками, довідниками,
посібниками , словниками, картами, тощо.
4. Вправи , спрямовані на оволодіння навичками самоосвіти: робота з
бібліотечним фондом, з довідниковим матеріалом та інші шдяхи
самостійного здобуття соціального досвіду.
5. Створення алгоритмів, інструкцій. Технологій і їх пракитчне
застосування.
6. Взаємооцінка засвоєних норм(робота в парах, групах, інші види
взаємоперевірки)7Творче використання засвоєних норм діяльності у нових
ситуаціях з метою збагачення духовного досвіду учнів.

17. Алгоритм розвивальної взаємодії системно-
узагальнюючого міні-модуля
• Мета: Формування цілісної системи особистісних знань і норм їх
узагальнення
• 1.Актуалізація змісту навчального. матеріалу
• 2. Тестове оцінювання рівня оволодіння теоретичними знаннями і нормами
практичної діяльності.
• 3. Оформлення систематизованих знань з допомогою знаково-графічних
засобів (таблиці, схеми та інші)
• 4. Встановлення внутрішньо – предметних і між-наукових зв'язків і ідей для
формування соціальних ціннісних орієнтирів учнів .
• 5. Перехід від часткових до широких узагальнень здобутих знань і нормдля
збагачення ментального досвіду учня: спроба позитивного використання
цього досвіду у розв'язанні власних проблем.
• 6. Пропедевтичне домашнє завдання : створення плану, програми чи пректу
засвоєння курсу

18. • Алгоритм розвивальної взаємодії контрольно –
рефлексивного міні – модуля
Мета: Формування функцій. Стадій і фаз рефлексії як здатності
до самоуправління психічними актами і станами
1. Підсумковий контроль оволодіння знаннями, нормами і
цінностями з використанням таких рефлексій ,як самооцінка
та саморегулювання.
2. Бесіда з учнями щодо виявлення причин успішності і
неуспішності виконання контрольного завдання . Обговорення
етичних проблем навчання.
3. Спільний звіт учителя і учня про соціальне зростання
протягом проходження повного функціонального циклу ;
колективна рефлексія як оцінка самого себе за визначеними
критеріями

19. Щоб любові вогонь не згас,
Щоб віддать дітям серце і душу,
Я щоранку заходжу у клас:
Я – учитель, я вчити мушу!