154

1. Мітап «Безпека дітей в інтернеті: неформальна зустріч
на серйозну тему»
(неформальні батьківські збори для батьків учнів 1-11 класів)
Мета: звернути увагу батьків на проблему безпеки дітей в інтернеті,
ознайомити зі специфікою явища та сприяти усвідомленню їхньої ролі в
захисті дітей від спокушання онлайн, підвищити теоретичну і практичну
компетентності батьків щодо безпеки дітей в інтернет-просторі.
Учасники:
 модератор – практичний психолог;
 батьки учнів закладу загальної середньої освіти.
Тривалість: 2 години 30 хв.
Допоміжні матеріали:
 фліпчарт;
 пам’ятки;
 відео «Уважні батьки».
Мітап складається з двох блоків: теоретичного та практичного.
Мета теоретичного блоку - проговорити інформацію щодо безпеки
дітей у інтернеті, актуалізувати знання батьків про те, чому діти нехтують
правилами безпеки в інтернеті.
Мета практичного блоку - сформувати в батьків практичні навички,
як стежити за безпекою дітей у інтернеті, розробити рекомендації про
правила інтернет-безпеки.
Теоретичний блок
Модератор: Зараз в Україні майже 22 млн користувачів Інтернету,
питання безпеки в мережі більш ніж актуальне. У цьому контексті турбота
про дітей набуває більших масштабів. Якщо раніше треба було говорити з
дітьми про їх безпеку поза домом тощо, то вже давно має сенс застерігати їх
від негараздів під час перебування в Інтернеті.
Інтернет дає змогуспілкуватися, навчатися, розважатися. У соцмережах
ми спілкуємося, знаходимо інформацію про свої хобі, переглядаємо відео
й фото з життя наших знайомих, популярних блогерів та цікавих для нас
публічних людей, публікуємо власний контент. Плюсів доволі, проте
не менше й небезпек. Наприклад, у дітей і підлітків зростає рівень агресії
та тривожності, збільшується кількість дитячих самогубств, психічних

2. розладів. І це безпосередньопов’язано із переглядом контенту в інтернеті або
онлайн-іграми, що демонструють агресивну поведінку - вбивства,
насильство щодо людей, тварин тощо. Популярними стали небезпечні
квести, флешмоби й смертельні ігри, закриті спільноти. Періодично
ми бачимо в новинах сюжети про підлітків, які знімають на свої гаджети,
як б’ють їхніх однолітків, або беруть участь у небезпечних челенджах тощо.
Такий контент найпопулярніший саме серед неповнолітніх користувачів.
Часто батьки не звертають уваги на те, які сайти відвідує їхня дитина, з ким
вона спілкується в соцмережах та які онлайн-ресурси й для чого
використовує.
Дорослімають знати про всі ризики, з якими дитина стикається онлайн,
щоб навчити її, як безпечно використовувати можливості інтернету. Тож
сьогодні ми ознайомимося із основними інтернет-загрозами, позитивними
й негативними аспектами інтернету, сформулюємо й засвоїмо правила
безпеки дітей в мережі.
Цифрове середовище, зокрема мережа Інтернет, сьогодні є не лише
важливим джерелом інформації, але і способом комунікації, який нівелює
перепони для спілкування. Через глобальний вплив COVID-19 діти
проводять все більше часу в Інтернеті.
Слід зауважити, що право дитини на безпеку та захист є базовим та
поширюється на її життєдіяльність як онлайн, так і офлайн. Разом з тим, не
кожна дитина в Україні володіє достатнім рівнем знань щодо існуючих
ризиків в цифровому середовищі та навичками безпечної поведінки в
цифровому просторі. Діти мають право отримувати знання та підтримку у
використанні цифрового середовища. Надавати таку підтримку є спільною
відповідальністю батьків, педагогічних працівників, громади
загалом. Залучення батьків до освітнього процесу, налагодження ефективних
партнерських відносин сприятиме не лише ефективному досягненню
результатів навчання, а й формуванню безпечного освітнього та родинного
середовища для дитини.
Комунікація у віртуальному просторі має свої особливості. Так,
інформаційно-комунікаційні технології є важливим інструментом у житті
дітей під час здобуття освіти, соціалізації, самореалізації.
Водночас, безконтрольнета безвідповідальне їх використання містить ризики
для здоров’я, розвитку та благополуччя дітей, зокрема:
 контактні ризики (сексуальнї експлуатації та зловживання, домагання
для сексуальних цілей («грумінг», розбещення), онлайн-вербування дітей для
вчинення злочинів, участь у екстремістських політичних чи релігійних рухах
або для цілей торгівлі людьми);
 ризики контенту (принизливе та стереотипне зображення та надмірна
сексуалізація жінок та дітей; зображення та популяризація насильства та
нанесення собі ушкоджень, зокрема, самогубств; принизливі,
дискримінаційні або расистські вирази або заклик до такої поведінки;
реклама, контент для дорослих);

3.  ризики поведінки (залякування, переслідування та інші форми
утисків, розповсюдження без отримання згоди сексуальних зображень,
шантаж, висловлювання ненависті, хакерство, азартні ігри, незаконне
завантаження або інші порушення прав інтелектуальної власності,
комерційна експлуатація);
 ризики для здоров’я (надмірне використання призводить до
позбавлення сну та фізичної шкода).
Всі перераховані вище ризики не є вичерпними, постійно оновлюються
та здатні негативно вплинути на фізичне, емоційне та психологічне
благополуччя дитини.
Так, одними з розваг серед підлітків в соціальних мережах, що, зокрема
за умови відсутності компетентностей безпечної поведінки в цифровому
просторі, можуть призвести до непоправної шкоди здоров’ю та життю
дитини, стали Інтернет-челенджі та «групи смерті».
Челендж (англ. Challenge) – жанр інтернет-роликів, в яких блогер
виконує завдання на відеокамеру і розміщує його в мережі, а потім пропонує
повторитизавдання своєму знайомомуабо необмеженому колу користувачів.
Саме слово челендж зазвичай перекладається як «виклик» у контексті
словосполучення «кинути виклик».
Найбільш небезпечними останнім часом стали челенджі:
 «вогняний челендж» (Fire challenge);
 «падіння в стрибку» (Tripping jump challenge);
 «проломити-череп-челендж» (Skull-breaker challenge);
 «отруєння капсулами для прання» (Tide pods challenge);
 «суїцидальний челендж Момо»;
 «удушення/непритомність/втрата свідомості» (Choking/fainting/pass-out
challenge);
 «контрольована задуха» (Вlackout challenge);
 «вибух розетки» (Outlet Challenge);
 «вистрибни з автомобіля» (Drake «In My Feelings»);
 «я без свідомості» (Pass out prank, Shocking games) тощо.
Вірусний характер поширення цих челенджів дозволяє їм швидко
розповсюджуватись та продовжувати існувати, незважаючи на смертельну
небезпеку. Служби технічного обслуговування та контролю за контентом
популярних соціальних мереж не завжди вчасно виявляють та блокують
контент, що закликає до небезпечних дій. Однак кожен користувач,
помітивши контент, який може загрожувати життю та безпеці інших, може
звернутися до адміністрації сайту зі скаргою, і врятувати комусь життя.
Практичний блок
Вправа 1: Правила (5хв).
Мета: забезпечити конструктивну атмосферу для роботи групи.

4. Модератор: Перший крок в організації роботи групи – прийняття та
засвоєння правил роботи. Напочатку нашого мітапу рекомендується
визначити та обґрунтуватиправила і протягом усієї роботи їх дотримуватися.
Існує багато можливостей для розробки правил або визначення рамок
роботи для групи. Це гарна можливість знайти шляхи до продуктивної
співпраці та пізнати однеодного. Під час роботинад правилами створюються
умови для кращого визнання власних потреб та особистих відмінностей.
Правила можуть бути такими:
 вимкнути мобільні телефони;
 правило «тут і зараз»;
 правило «піднятої руки»;
 правило добровільної активності;
 говорити по черзі й коротко;
 не критикувати;
 бути толерантними;
 дотримуватись конфіденційності;
 правило «вільної ноги».
Вправа 2. Знайомство. Гра «Інтернет - дерево» (10хв).
Мета: знайомство учасників для створення комфортної атмосфери для
роботи.
Модератор: на ватмані намальоване дерево. Всім пропонується
придумати собі «нікнейм» та написати його на отриманих стікерах. Після
чого кожен з учасників виходить і наклеює свій стікер з «нікнеймом» на
дерево та розповідаєпро себе: своє реальне ім’я, рід заняття, хобі, та чому він
придумав такий «нікнейм». Ці «нікнейми» можна використовувати під час
спілкування на тренінгу.
Після виконання вправи порівняти отримане дерево з мережею Інтернет:
так само як багато гілочок на дереві, так багато і користувачів у мережі
Інтернет.
Вправа 3. «Портрет сучасного користувача інтернету»(10хв).
Мета: виявити рівень знань у батьків про сучасних користувачів
інтернет-ресурсами.
Модератор: Інтернет відкриває можливості людям різних соціальних
груп. Зараз кількість активних користувачів всесвітньої мережі - близько
1,8 млрд, й це число постійно зростає. Ми скачуємо бажаний контент -
фільми, музику, книги, навчаємося на онлайн-курсах, читаємо онлайн-
видання, створюємо пости, купуємо речі й послуги, спілкуємося
в соцмережах тощо.
Тож перше завдання для вас - об’єднатися удві групи і створитипортрет
сучасного користувача інтернету: перша група готує портрет молодшого
школяра, друга — підлітка. Групи презентують свої роботи в загальному
колі, де ми матимемо змогу обговорити результати. (Додаток 1)
Вправа 4: Анкета «Рівень поведінки в Інтернеті»(5хв).

5. Модератор: виберіть, будь ласка, один із двох варіантів відповідей (А
або Б) той, котрий найкраще підходить для опису вашої поведінки в Інтернеті
й відзначте його галочкою. У цій анкеті немає правильних або неправильних
відповідей.
Анкета «Рівень поведінки в Інтернеті»
1.А. Коли мені смутно або самотньо, я звичайно виходжу в Інтернет.
1.Б. Я не почуваю необхідності вийти в Інтернет тоді, коли в мене поганий
настрій.
2.A. Коли я проводжу в Інтернеті менше часу, чим звичайно, я почуваю себе
подавлено.
2.Б. Мій емоційний стан не залежить від того, скільки часу я проводжу в
Інтернеті.
3.A. Я почуваю, що моє захоплення Інтернетом заважає моєму навчанню,
роботі або відносинам з людьми поза Інтернетом.
3.Б. Використання Інтернету не заважає моїм відносинам з людьми,
навчанню або роботі.
4.А. Багато моїх знайомих не знають, скільки часу я насправді проводжу в
Інтернеті.
4.Б. Більшість моїх знайомих знає, скільки часу я проводжу в Інтернеті.
5.A. Я часто намагаюся зменшити кількість часу, що я проводжу в Інтернеті.
5.Б. Я не намагаюся зменшити кількість часу, що я проводжу в Інтернеті.
6.A. Коли я не в Інтернеті, я часто думаю про те, що там відбувається.
6.Б. Коли я не в Інтернеті, я рідко думаю про нього.
7.A. Я волію спілкуватися з людьми або шукати інформацію через Інтернет, а
не в реальному житті.
7.Б. Я далеко не завжди вдаюся до допомоги Інтернету, коли мені потрібно
знайти інформацію або поспілкуватися.
Ключі.
Вибір варіанта "А" оцінюється в 1 бал, вибір варіанта "Б" - 0 балів.
Від 0 до 3 балів - не зловживаєте Інтернетом.
Від 3 до 5 балів – звичайний користувач, але інколи забагато часу проводите
в Інтернеті.
Від 6 і вище Ви занадто багато часу проводите в Інтернеті. Озирніться
навколо - на світі є стільки цікавого, поспілкуйтесь з друзями.
Модератор: думаю, цей коротенький тест допоміг вам визначитися з
рівнем поведінки та подумати над тим, добре це чи погано.
Вправа 5. Робота у групах «Інтернет-термінологія» (15 хв)
Мета: підвищити обізнаність педагогів щодо інтернет-термінології.
Модератор: Нумо ознайомимося зі словником поширених інтернет-
термінів ( Додаток 2). Для цього об’єднайтеся у групи.
Учасники об’єднуються у групи. Модератор роздає їм по два-три
терміни з визначеннями зі словника інтернет-користувача. Спершу групи
ознайомлюються самостійно, потім розповідають учасникам із інших груп.

6. Відповіді одне одного можна доповнювати. Модератор пропонує пройти
тест.
Тест "Словник інтернет-користувача"
1.Що таке блог?
 Персональний або груповий онлайн-журнал із тематичними
публікаціями;
 Будь-яка сторінка в соціальній мережі, де людина висловлює свої
думки про політику, суспільство тощо;
 Платформа, де люди спілкуються на різні теми.
2.Як називають пошук інформації на сайтах, форумах, блогах?
 Вебчілінг;
 Вебсерфінг;
 Вебскролінг.
3.Позначтерядок, у якомуперерахованіназви соціальнихмереж.
 Facebook, Google+, Instagram;
 Instagram, Facebook, Spotify;
 Google+, YouTube, Coursera.
4.Що таке медіаплатформа?
 Програма для миттєвого обміну повідомленнями;
 Сайт, де користувачі публікують і коментують різний контент — фото,
відео тощо;
 Інформаційний сайт із останніми новинами.
5.Що із наведеногонижче — вид кібершахрайства?
 Текстінг;
 Блогінг;
 Фішинг.
6.Чим займається«троль» умережі?
 Поширює і створює провокативні пости, агресивно відповідає на
коментарі інших, починає суперечки;
 Отримує гроші за те, що поширює певний текст у коментарях різних
спільнот;
 Ставить на своїх сторінках у мережі лайки з фейкових акаунтів.

7. 7.Що таке спам?
 Нецікаві публікації у мережі;
 Масова розсилка, в якій просять надати особисту інфромацію;
 Листи із кодами доступу, щоб відновити пароль до свого акаунта.
8.У онлайн-іграхдітям заважають...
 Грумери, бо вони пропонують зустрітися офлайн, спамлять у чаті;
 Вебсерфери, бо шукають нову інформацію;
 Грифери, бо шкодять персонажам, блокують функції гри.
9.Яка історія назви «хеппіслепінг»?
 Американські підлітки кидалися речами, що гучно розбивалися і
знімали на відео;
 Англійські підлітки стрибали й штовхали одне одного, поки це
знімали;
 Англійські підлітки били перехожих у метро й фільмували це.
10.Кібербулінг — це...
 Затягування в небезпечні челенджі, смертельні ігри;
 Переслідування в чатах, соціальних мережах, образливі повідомлення
на електронній пошті тощо;
 Обмін повідомленнями із сексуальним підтекстом.
Вправа 6. «Відкритий мікрофон» (20 хв).
Модератор: А зараз поговорімо про те, які небезпеки і чому чатують
на дітей різного віку. Розпочну я, відтак ще двоє учасників матимуть змогу
висловитися. Час виступу обмежений — максимум 5 хв.
ІНТЕРНЕТЗАГРОЗИ ДЛЯ ДІТЕЙ. ЧИМ ЗАЙМАЮТЬСЯ ДІТИ В
ІНТЕРНЕТІ?
Діти, як найбільш активна й допитлива аудиторія, часто першими
знайомляться з новими технологіями, такими як інтернет, випереджаючи в
технічній освіченості батьків. У цьому є позитивний бік: підвищення рівня
ерудиції, формування навичок спілкування з людьми. Але є й негативний:
відсутність життєвого досвіду, як правило, підвищує ризик зіткнутися з
онлайнзагрозами:
 онлайн-насилля;
 шахрайство;
 порнографія;

8.  отримання особистої інформації з метою злочинного
використання.
76% батьків не знають, які сайти відвідують їхні діти. А ви знаєте?
У 2009 році «Київстар» ініціював Всеукраїнське соціологічне
дослідження «Знання і ставлення українців до питання безпеки дітей в
інтернеті», яке провів Інститут соціології НАН України.
ТРИВОЖНА СТАТИСТИКА:
- понад 28% опитуваних дітей готові надіслати свої фотокартки
незнайомцям у Мережі;
- 17% без коливань діляться інформацією про себе і свою родину –
адресу, професію, графік роботи батьків, наявність цінних речей
у домі. Нащо незнайомцям така інформація, діти, як правило, не
замислюються;
- 22% дітей періодично потрапляють на сайти для дорослих;
- 28% дітей, побачивши в Інтернеті рекламу алкоголя або куріння,
хоча б один раз спробували їх купити, а 11%− спробували
купувати наркотики;
- близько 14% опитуваних час від часу відправляють платні SMS
за бонуси в онлайн іграх і лише деякі звертають увагу на вартість
послуги.
Дослідження «Київстар» також виявило: 87% батьків вважають, що
саме вони повинні навчати дітей правилам безпеки користування інтернетом.
Однак лише у 18% випадків дорослі перевіряють, які сайти відвідує дитина.
Причини різні – хтось не знає, які ресурси можуть бути небезпечними, а
хтось не вміє користуватися журналом відвідування сайтів. Третина батьків
(32%) – хвилюються, що у дитини погіршується зір від роботи з
комп’ютером, тому зазвичай обмежують дитині час користування Мережею.
Тільки 11% батьків знають про такі онлайн-загрози, як «дорослий» контент,
азартні ігри, онлайн-насилля, кіберзлочинність.
Після виступів ораторів усі учасники долучаються до дискусії.
Вправа 7. «Користь інтернету» (10 хв).
Мета: поглибити знання батьків про те, як змінюється роль Інтернету
з різних позицій.
Модератор: Інтернет - ресурс, що полегшує життя сучасній людині,
оскільки відкриває майже необмежені можливості для самоосвіти,
самореалізації і саморозвитку. Також він - простір вільної комунікації.
Ваше завдання - об’єднатися у три групи й обговорити користь
інтернету з різних точок зору:
 перша - з позиції вчителя;
 друга - з позиції батьків;
 третя - з позиції учнів.
Після обговорення учасникизаписують свої висновкина фліпчарті.

9. Вправа 8. Показ фільму та дискусія (20хв).
Модератор: пропоную уважно переглянути відео кампанії «Уважні
батьки» Фундації «Даємо дітям силу».
(https://www.youtube.com/watch?v=QYZQ_KifvgY)
Після показу модератор запрошує учасників до дискусії. Ставить
запитання:
- Що у фільмі привернуло вашу увагу?
- Чому дівчина піддалася спокушанню?
- У чому полягає маніпуляція з боку кривдника?
- Як дівчина почувалася у стосунках із кривдником?
- Як поводилися батьки дитини?
- Що могли зробити батьки, щоб уникнути цієї ситуації?
У залежності від активності групи модератор збирає та коментує думки
учасників (найважливіші моменти записує на фліпчарті) або сам підсумовує.
Важливо, щоб прозвучали такі тези:
- Дівчина почувалась самотньою.
У потоці щоденних справ та обов’язків часом легко проґавити сигнали,
які свідчать про те, що в житті дитини відбувається щось тривожне чи
складне, або що вона почувається самотньою. Буває, що дорослі легковажно
ставляться до проблеми дитини в той час, коли вона її глибоко переживає. У
фільмі батьки присутні – відвозять дітей до школи, разом їдять, ходять на
прогулянки. Але не помічають, що у дівчини є проблеми з ровесниками чи
сумніви щодо зовнішнього вигляду, та не підтримують її.
- Кривдник використав потреби дитини для маніпуляції.
Кривдник виявив потреби дитини (в ході побудови стосунків, а
можливо, проглядаючи інформацію про дитину, доступну в мережі) та
використав її в маніпуляції, граючи роль друга, людини, яка розуміє
проблеми, знаходить час на розмову про них та пропонує підтримку.
- Дівчина повірила кривднику.
Типовий початок маніпуляції дитиною в мережі – здобуття її довіри, а
потім ізолювання від найближчого оточення (батьків, друзів). Довіра до
кривдника та потреба контакту з кривдником призвела до того, що дівчина
наважилася відправити йому свої інтимні фотографії – це чергова типова
фаза спокушання.
- Дівчина відчувала страх і не знала, що робити з шантажем.
Часто після отримання від дитини еротичних матеріалів кривдник
вимагає наступних матеріалів або зустрічі з метою сексуального
використання. У дітей це викликає страх і почуття безвиході. Багато з них не
можуть відповідно відреагувати, а з почуття сорому та страху бояться
повідомити про це батькам.
На закінчення дискусії модератор звертає увагу на те, що фільм
представляє найбільш типовий, але не єдиний можливий сценарій
спокушання. Підкреслює, що спокушання часто супроводжується брехнею
кривдника щодо свого віку та намірів, вдаваною увагою до потреб і проблем

10. дитини, розмовами на тему сексу, проханням зберігати стосунки в таємниці,
показом еротичних матеріалів, видурюванням фотографій або шантажем чи
погрозами задля отримання зображень чи зустрічі.
Вправа 9. Робота угрупах «Рекомендаціїщодо онлайн-безпеки»
(20 хв).
Мета: з’ясувати рівень обізнаності учасників відповідно до теми мітапу
та сформувати практичні навички щодо безпечної роботи дітей у Інтернеті.
Учасники об’єднуються у три групи й отримують завдання.
Модератор: Зараз я роздам кожній групі пам’ятку (додаток
3) з правилами інтернет-безпеки для дітей і підлітків. Ваше завдання -
ознайомитися з ними, доповнити, деталізувати й адаптувати до умов
у нашому закладі освіти. Перша група розробляє рекомендації для дітей.
Друга - для батьків. Третя - для педагогів. Час на роботу - 10 хв.
Після роботи групи презентують свої розробки й усі обговорюють
створені рекомендації.
Вправа 10. «Небезпечнаситуаціяв інтернеті» (10 хв).
Мета: сформувати практичні навички діяльності батьків у ситуаціях
загрози в соцмережах.
Модератор: Тепер об’єднайтеся у дві групи. Я дам вам картки
з повідомленнями, які надійшли на електронну пошту. Ваше завдання -
ознайомитися з ними і визначити потенційні ризики для людей, які
їх отримали. Час, щоб виконати, — 5 хв.
Опісля групи до 7 хв обговорюють ситуації і свої відповіді.
Ситуації
Лист 1. Привіт! Мене звати С. Я хочу з тобою познайомитися. Мені 30
років. Я живу в Сполучених Штатах Америки. Я маю власну фірму. У мене
свій двоповерховий будинок. Я збираюся відвідати Україну. Може ми
зустрінемося? Пришли мені свою фотокартку та домашню адресу
Лист 2.
Всім!!!
Наша організація займається збиранням коштів для потерпілих від
повені в N. Ми купуємо їжу, теплі речі для тих, хто втратив домівки. Не
будьте байдужими до чужого горя! Хто скільки може. Наш рахунок №
123456789.
Вдячні діти Вас ніколи не забудуть.
Дякуємо.
Вправа 11. «Пакуємо валізи» (10хв).
Модератор:Щоб діти не потрапили в небезпеку в онлайн-просторі
дотримуйтеся рекомендацій департаменту Кіберполіції України
(https://cyberpolice.gov.ua/article/pravyla-dytyachoyi-bezpeky-v-interneti--
porady-kiberpolicziyi-8250/):
 звертайте увагу на психологічний стан дитини;

11.  будьте уважними до зовнішності, тіла дитини — чи не з’являються
на ньому порізи, написи, знаки тощо;
 цікавтеся, з ким спілкується дитина в реальності й інтернеті;
 перевіряйте акаунти, історії пошуку дитини, звертайте увагу на чати
та форуми;
 контролюйте, які фото- та відеофайли дитина оприлюднює;
 обговорюйтез дитиною, який контент не можна викладати в мережу,
і на які небезпеки вона наражає себе, якщо нехтує цим правилом;
 користуйтеся функцією «батьківськийконтроль», якщо сайт або
застосунок її має.
Наша зустріч дійшла логічного завершення. Подумайте, друзі, щоб ви
взяли із собою. Давайте запакуємо наші валізи. Щови в них покладете?
(Учасники висловлюють свої думки, що їм запам’яталось з проведеної
зустрічі, що стане їм корисним у організації інтернет-безпеки своїх дітей).

12. Додаток1
Орієнтовний портрет дитини – користувача інтернету
Діти молодшого шкільного віку мають великий інтерес до гри, але вже
починають активно навчатися і розвивати пізнавальні здібності. Інтернет
створює можливості розширити знання про довколишній світ: грати
в комп’ютерні розвивальні ігри, переглядати освітні або новинні онлайн-
ресурси тощо. Так діти в ігровій формі засвоюють основи письма й лічби,
навчаються читати, малювати, розвивають логіку, мислення і пам’ять,
а також привчаються до самостійної роботи.
Молодший шкільний вік — важливий для того, щоб навчати дітей
правил безпеки й поведінки в інтернеті. З восьми років діти починають
цікавитися спілкуванням із однолітками через соцмережі. Саме з цього віку
з’являється небезпека, що дитина стане залежною від комп’ютерних ігор,
відтак це порушить природний процес психофізичного розвитку дитини
і спричинить комп’ютерну залежність. Комп’ютерні ігри можуть давати
як позитивний, так і негативний ефект: якщо дотримуватися міри, вони
знизять напругу й тривожність, послаблять депресивний стан. Надмір гри,
навпаки, підвищує тривожність, агресивність, роздратування.
У підлітковому віці в дітей формується новий рівень самосвідомості,
самооцінки, вони визначають свої цінності та світогляд. Підлітки прагнуть
свободи й самостійності, тому важливою стає комунікація з реальними
та віртуальними знайомими. Освітні ресурси допомагають підліткам
прискорити й оптимізувати процес навчання, вони вчаться вільно
орієнтуватися в інформаційному просторі. Підлітки цікавляться не тільки
навчальними, а й розважальними ресурсами — вони починають витрачати
більше часу на фільми, музику, ділитися фото- та відеоконтентом
у соціальних мережах. Особливості психіки дітей цього віку схиляють
їх до участі в флешмобах, експериментах і квестах, зокрема небезпечних для
здоров’я та життя. Діти підліткового віку ще потребують контролю із боку
дорослих. Важливо навчати й підтримувати їх, але не проявляти надмірного
контролю.
До повноліття діти проживають активні психологічні та поведінкові
зміни. Вони пізнають себе, шукають пріоритети, виявляють свою
самостійність. Інтернет дає змогу задовольнити свої потреби в пізнанні,

13. комунікації, саморозвитку, відчутті потрібності тощо. Тому дорослим слід
стати авторитетами, яким діти довірятимуть, із якими ділитимуться своїми
турботами й радощами у віртуальному світі. Тоді вдасться відстежити
негативні впливи інтернету й запобігти їм.
Додаток 2
Словник термінів інтернет-користувача
Блог - персональний сайт або груповий онлайн-журнал, у якому
користувачі регулярно публікують власні думки, інформацію на певні теми.
Приклад: Blogger, WordPress.
Вебсерфінг – пошук новин на сайтах, форумах, блогах. Користувач
знаходить і переглядає або прослуховує інформацію у різних форматах. Із
часом вебсерфінг викликає залежність і відволікає від навчання та інших
справ, оскільки людина втрачає відчуття реального часу.
Грифер – інтернет-хуліган, що заважає іншим грати онлайн. Грифер
шкодить персонажам, блокує функції гри, переслідує окремих гравців.
Кібербулінг – переслідування за допомогою інформаційних технологій.
Булери цькують своїх жертв у чатах, соціальних мережах, відправляють
повідомлення електронною поштою тощо.
Кібергрумінг – злочинець здобуває довіру дитини, щоб використати її з
сексуальною метою. Починається кібергрумінг зі звичайного віртуального
спілкування, згодом злочинець додає розмовам сексуального підтексту,
пропонує зустрітися офлайн.
Медіаплатформа – сайт, де публікують фото, відео тощо. Інші
користувачі мають змогу коментувати їх. Приклад: YouTube? MySpace,
mtv.com,Vimeo.
Мікроблог – сайт або за стосунок, у якому користувачі публікують
короткі текстові дописи, фото- й відеоматеріали для своїх підписників.
Мікроблог відрізняється від блогу тим, що обсяги інформації, які користувач
публікує у пості, менші. Зазвичай автор мікроблогу розповідає про події зі
свого життя. Приклад: Tumbir, Twitter, Facebook, Instagram.
Секстинг – обмін інтимними світлинами в чаті. Зазвичай діти або
підлітки погоджуються на це, щоб ілюзійно підвищити свою значимість у
очах інших.

14. Соціальна мережа – сайт, що дає змогу створювати особистий профіль
і підтримувати зв’язки, комуні кувати з іншими людьми, друзями або
незнайомцями, відповідно до налаштувань приватності. Приклад: Facebook,
Google+.
Спам – масова розсилка, яку здійснюють, щоб отримати особисті
відомості користувачів інтернету – імена, номери телефонів, адреси, паролі
до особистих сайтів, PIN-коди карток, номери банківських рахунків тощо.
Тролінг – втягування в онлайн-конфлікт. «Троль» поширює або створює
пост, відповідає на коментарі інших для того, щоб спровокувати суперечку.
Фармінг – один з видів шахрайства. Інтернет-злочинець перенаправляє
користувача на сайти з хибними ір-адресами, відтак комп’ютер заражається
вірусами, шпигунським програмним забезпеченням.
Фішинг – вид інтернет-шахрайства. Зловмисник виманює особисту
інформацію людини, щоб згодом пограбувати або шантажувати її. Такі
інтернет-шахраї іноді застосовують спеціальне шпигунське програмне
забезпечення.
Хеппіслепінг – один із видів кібербулінгу. Діти задля розваги знімають
відео, які вважають смішними, цікавими. Зазвичайцей контент містить сцени
насильства. Згодом його розповсюджують у мережі, що спричиняє
небезпечні ситуації. Назва виникла після випадку, коли англійські підлітки
били перехожих у метро й фільмували це.
Чат – програмаабо за стосунокдля миттєвого обміну повідомленнями з
однією людиною або групою. Повідомлення можуть містити текст, відео,
аудіо, зображення тощо. Приклад: WhatsApp, Messenger.

15. Додаток3
ПРАВИЛА Інтернет-БЕЗПЕКИ І Інтернет-ЕТИКИ ДЛЯ ДІТЕЙ І
ПІДЛІТКІВ
 Ніколи не давайте приватної інформації про себе (прізвище,
номер телефону, адресу, номер школи) без дозволу батьків.
 Якщо хтось говорить вам, надсилає вам, або ви самі віднайшли у
мережі щось, що бентежить вас, не намагайтеся розібратися в цьому
самостійно. Зверніться до батьків або вчителів - вони знають, що треба
робити.
 Зустрічі у реальному житті із знайомими по Інтернет-
спілкуванню не є дуже гарною ідеєю, оскільки люди можуть бути дуже
різними у електронному спілкуванні і при реальній зустрічі. Якщо ж ви
все ж хочете зустрітися з ними, повідомте про це батьків, і нехай вони
підуть на першу зустріч разом з вами.
 Не відкривайте листи електронної пошти, файли або Web-
сторінки, отримані від людей, яких ви реально не знаєте або не
довіряєте.
 Нікому не давайте свій пароль, за виключенням дорослих вашої
родини.
 Завжди дотримуйтесь сімейних правил Інтернет-безпеки: вони
розроблені для того, щоб ви почували себе комфортно і безпечно у
мережі.
 Ніколи не робіть того, що може коштувати грошей вашій родині,
окрім випадків, коли поруч з вами батьки.
 Завжди будьте ввічливими у електронному листуванні, і ваші
кореспонденти будуть ввічливими з вами.
Як організувати безпечний інтернет-простір для дітей: пам’ятка для
педагогів
 Підвищуйте комп’ютерну та інтернет-обізнаність.
Це допоможе бути з учнями на «одній хвилі» та за необхідності допомогти
розв’язати проблеми, пов’язані з комп’ютером або інтернетом. Вчіться
у своїх учнів нового, особливо коли це стосується технологій, програм,
соціальних мереж.

16.  Будьте для учнів авторитетом. Це допоможе їм довіряти вам,
бути відвертими. На уроках, пов’язаних із гаджетами й інтернетом,
спілкуйтеся з дітьми про їхні успіхи й невдачі в онлайн-світі.
 Регулярно поновлюйте ліцензію на антивірусні
програми. Шкільні комп’ютери слід захищати активованою ліцензією
офіційних програм, щоб уникнути збоїв у системі.
 Пропонуйте учням цікаві й пізнавальні інтернет-
ресурси. А отже, вони не шукатимуть, де розважитися онлайн, самостійно.
Використовуйте навчальні ігри та програми, дитина матиме змогу тренувати
навички концентрації уваги, комунікації.
 Навчайте учнів комп’ютерній грамотності. Діти в будь-якому
випадку використовуватимуть інтернет, гаджети, адже це частина сучасної
реальності. Навчайте їх правил безпеки.
 Установіть правила використання гаджетів
на уроках. Поясніть дітям, що перевіряти повідомлення, сповіщення,
телефонувати батькам тощо слід на перерві.
 Розповідайте про інтернет-загрози. На виховних годинах
інформуйте учнів про ризики, з якими вони можуть зіткнутися в інтернеті.
Пояснюйте, які правила захистять їх від неприємностей.
10 основних порад для захисту дітей онлайн батькам
1. Будуйте відкриті та довірливі стосунки зі своєю дитиною щодо
використання технологій: підтримуйте спілкування, давайте поради. Дитина
має знати: якщо щось піде не так, ви поруч.
2. Разом з дитиною дивіться матеріали та грайте в Інтернеті — це
допоможе краще зрозуміти, чим вона займається, чому захоплюється
додатком, грою чи веб-сайтом. Також це чудова можливість для початку
розмови про безпеку в Інтернеті.
3. Створюйтекориснізвички та допоможіть своїй дитині розвивати
цифровий інтелект, соціальні й емоційні навички, такі як: повага, емпатія,
критичне мислення, відповідальна поведінка та психологічна стійкість.
4. Підвищуйте самооцінку дитини. За можливості допоможіть
дитині самій приймати рішення. Намагайтесь навчити її моделей поведінки із
негативним досвідом в Інтернеті, це буде формувати її впевненість та
стресостійкість.
5. дитина користувалась пристроямив зонах видимості Зробіть так,
щоб вдома — це допоможе вам бути в курсі того, з ким ваша дитина
контактує в Інтернеті через телефон, планшет, смарт-телевізор, ігрову
приставку та інші пристрої, підключені до Інтернету.
6. шаблони Установіть часові межі, щоби балансувати час,
проведений перед екраном та в режимі офлайн. Сімейний договір може

17. допомогти вам керувати очікуваннями дитини щодо того, де та коли
дозволено використовувати пристрої — шукайте тут для прикладу.
7. Знайте, якими додатками, іграми, веб-сайтами та соціальними
мережами користується ваша дитина, і переконайтеся, що вони відповідають
її віку. Навчіться вимикати можливість спілкування або обмінювання
повідомленнями в онлайн-чатах та функцію «поділитися розташуванням» у
налаштуваннях додатків чи іграх, оскільки це може наразити дитину на
небезпеку у вигляді небажаного контакту чи розкрити її фізичне місце
розташування.
8. Перевірте налаштування приватності в іграх та програмах, якими
користується ваша дитина, переконайтеся, що в її профілі ввімкнені
найсуворіші налаштування приватності. Обмежте коло осіб, які можуть
контактувати з вашою дитиною та попросіть її радитись з вами, перш ніж
додавати нових друзів.
9. Використовуйте доступні технології для налаштування
батьківського контролю на пристроях, які можуть обмежувати шкідливий
контент, контролювати дії дитини та обмежувати чи блокувати час
користування підключеними пристроями або окремі функції (наприклад,
камери, покупки через мобільні додатки).
10. Будьте уважні до ознак страху чи тривоги і знайте, куди
звернутися за додатковою порадою та підтримкою.