Тема Нечуй-Левицький.docx

1. Урок №1
Тема. Іван Нечуй-Левицький. Життя митця і його творчість як новий
імпульс української літератури.
Мета: ознайомити учнів з основними життєвими віхами письменника,
дати загальну характеристику його творчості; прокоментувати оцінку І.
Франком творчої спадщини І. Нечуя-Левицького; з’ясувати, чому життя і
творчість письменника – новий імпульс української літератури; розвивати
вміння правильно, послідовно, логічно будувати власне висловлювання,
визначати тематику творів; виховувати почуття поваги до творчості класика
української літератури, прищеплювати риси доброти,любовідо природи.
Тип уроку: уроквивчення нового матеріалу (урок-подорож).
Обладнання: портрет І.Нечуя-Левицького, виставка його книжок,
літературна карта України, презентація до матеріалів уроку
Хід уроку
І. Організаційний момент.
Психологічнанастанова «До успіху»
- Усміхніться один одному, подумки побажайте успіхів на цілий день.
Для того, щоб впоратися на уроці з завданнями, будьте старанними і
слухняними. Завдання наші такі:
Не просто слухати, а чути.
Не просто дивитися, а бачити.
Не просто відповідати, а міркувати.
Дружно і плідно працювати.
ІІ. Актуалізаціяопорних знань
1) Експрес-опитування

2. 1. Яке місто стало центром української наукової й культурно-освітньої
діяльності в 70-х роках ХІХ століття? (Львів)
2. У Наддніпрянській Україніукраїнське слово заборонялося…
(1863 р. - Валуєвський циркуляр ;1876 р. - Емський указ).
3. Видаються журнали ("Правда", "Зоря")ігазета ("Діло").
4. У Східній Україні виходив альманах ("Київськастарина").
5. Корифей – це… (Корифей – заспівувач, зачинатель; найвидатніший з
перших діячів у якійсь галузі науки, мистецтва, літератури).
6. До театру «корифеїв» входилиІ.Карпенко-Карий, …
(Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Микола Садовський,
Панас Саксаганський, Марія Заньковецька, Марія Садовськата ін.).
7. Перший театр «корифеїв» створенийу …(1882 р.).
8. Засновником першого театру був… (М.Кропивницький).
9. Важливу роль першому театрі відіграла родина… (Тобілевичів).
10.Основоположник української національної класичної музики…
(Микола Лисенко).
ІІІ. Оголошення теми, мети уроку
Мотиваціянавчальноїдіяльності.
ІV. Сприйняття і засвоєнняучнями навчальногоматеріалу
Іван Левицький- се великий артист (митець)зору,
се колосальне всеобіймаюче око України.
І.Франко
1. Вступне слово вчителя
Нечуй-Левицький…

3. Чи знайдеться на Україні людина, що не чула цього імені? Іван Нечуй-
Левицький – письменник універсальний, всеохоплюючий, неповторний у
художньому відтворенні розмаїття українського суспільного життя. Це не
просто видатний письменник – це етнограф, літературознавець, історик,
мовознавець, публіцист, драматург, перекладач. Великий українець жив і
творив в одну з найтрагічніших епох в історії нашої культури. Валуєвський
циркуляр, Емський указ разом з іншими цензурними розпорядженнями 1880-
1900 років мали на меті завершити розпочату ще Петром І політику
денаціоналізації українського народу і його культури. Писання українською
мовою за таких умов вимагало великої відданості справі й особистої мужності.
Іван Нечуй-Левицький розширив і оновив тематичні межі української
літератури, її образні засоби та поетикальні можливості, став на захист
зневаженої людини, уярмленого народу, підневільної нації. 1873 року Василь
Мова (Лиманський), прочитавши перші повісті Нечуя-Левицького, щиросердно
сповідався:
Хвала ж тобі, поете рідний,
Вкраїни - неньки рідний син!
В літературі нашій бідній,
Либонь, працюєш сам – один,
Бо більш нікого і не чути…
Працюй і далі, наш славуте,
На перешкоди не вважай
І слабших духом підсміляй («До Нечуя»)
Згодом, його великий сучасник, побратим по перу – Іван Франко,
характеризуючи творчий доробок письменника, назве його «великим артистом
зору», «колосальним всеобіймаючим оком України», яке «обхоплює не маси, не
загальні контури, а одиниці, зате обхоплює їх з незрівнянною бистротою і
точністю, вміє підхопити відразу їх характерні риси і передати їх нам із тою
випуклістю і свіжістю красок, у якій бачить їх само».

4. Свій художній хист Іван Нечуй-Левицький втілив у різних жанрах:
романах, повістях, оповіданнях, новелах, казках, драмах. Він також активно
працював як автор художніх, історичних та етнографічних нарисів,
літературно-критичних і мистецтвознавчихстатей.
Проблемне питання
Чому творчість І. Нечуя-Левицького розцінюють як новий імпульс
розвиткуукраїнської літератури? Чи згодніВи з цим твердженням?
2. Іван Нечуй-Левицький (25.11.1838 – 02.04.1918).
Опрацюванняжиттєвого і творчого шляху І. Нечуя-Левицького
Учням пропонується послухати розповідь про Івана Нечуя-Левицького і
одночасно створювати таблицю в зошитах «Життєвий і творчий шлях Івана
Нечуя-Левицького» (Додаток№1).
2.1. Екскурсовод№1
 Де ж народився І. Нечуй-Левицький?
 Хто були його батьки?
 У якій родинівін виховувався?
Іван Семенович Нечуй-Левицький народився 25 листопада 1838 року в
містечку Стеблеві (колишнього Київського повіту на Київщині, тепер
Черкаської області), яке мальовничо розкинулось над скелястими берегами
річки Рось. У цьому чудовому, за словами Левицького, краї, що простягся аж до
Богуслава, пройшли дитячі і шкільні роки майбутнього письменника.
Пізніше в багатьох творах він образно й тепло скаже про розкішні
краєвиди Надросся, створить мальовничі пейзажі, в які чудово вписується
незабутня радість дитинства – річка Рось, немов навмисне обрамлена
кам’яними брилами та «помережена острівцями з самого каміння». Чутливе до
краси його серце змалку проймалося почуттям захоплення від чарівних
краєвидів рідної місцевості. Вже тоді почав формуватися у хлопчика
естетичний смак, його любов до природи, до людей.

5. Дитинство Івана Семеновича проходило в багатодітній родині священика,
де, крім нього, найстаршого, виростало ще дві пари близнят (сестра і троє
братів). Доглядала їх баба Мотря, яка разом з дітьми спала на кухні, часто
розповідала їм безліч різних казок. Вона водила малят за собою по хатах, де
відбувалися весілля, хрестини чи похорон. Таке своєрідне знайомство
майбутнього письменника з селом було першою життєвою школою: воно дуже
зблизило Івана з простим робочим людом, його непривітним і нужденним
життям, яке стало юнакові близьким і зрозумілим.
Великий вплив на хлопця мав наймит Антон Радивиловський, що служив
у Левицьких за візника. Це була дуже дотепна, наділена народним гумором
людина, яка своїми веселими розповідями і «штукарством» звеселяла не лише
дітей, а й дорослих. Тепло згадує Левицький і своїх батьків, які мали великий
вплив на розвитокі поведінку дітей.
Батько письменника Семен Степанович Левицький, сільський священик,
був освіченою на той час людиною; він цікавився українською літературою і
народною творчістю. Семен Степанович, прагнучи дати селянам освіту, відкрив
у селі школу, але поміщик запротестував: « Як ви вивчите мужиків читати, то
підете ви, піду й я на поле робити…» .З веління того кріпосника школу було
закрито, а її учнів відправлено на суконну фабрику.
Свої проповіді отець Семен виголошував українською мовою, записував
їх і пересилав до митрополита, щоб надрукувати. Але з духовної академії йому
відповіли, що «язик проповедейне достоинцерковнойкафедры».
Батько письменника любив розповідати про минуле українського народу,
героїчними сторінками якого багата Київщина (на той час), зокрема райони
Канева, Корсуня, Черкас. Іван Семенович цікавився цими розповідями, зокрема
про Корсунську битву і походи Богдана Хмельницького, захоплювався
народнимипіснями.
Мати Ганна Лук’янівна, з роду священика Трезвинського, була весела,
«говорюча і співуча» жінка, на руках якої «було все господарство на дворі і в
полі: вона всім порядкувала». Добре знаючи українську народну творчість, вона

6. часто за роботою співала пісень, а, читаючи житія святих та розповідаючи
народні казки, іноді розчулювала своїх дітей до сліз. Тому до неї горнулися діти
більше, ніж до батька, вона мала значний вплив на їх виховання. Колоритна
українська мова матері, її пісні будили в душі хлопчика інтерес і любов до
рідного краю, до народу, що потім позначилося на його творчості. Ця любов
значно посилилась у Левицького, коливін прочитав твориШевченка і Гоголя.
Про Т. Г. Шевченка знав Левицький ще з дитинства, про що розповідає в
автобіографії: « Ще як я був малим хлопцем, я чув про Шевченка; тоді в нас по
селах скрізь говорили про його, бо Кирилівка, де родився Шевченко, всього за
двадцять верстов од Стеблева ».
2.2. Екскурсовод№ 2
Роки навчання
Навчатись грамоти Іван Семенович почав з семи років. Спочатку батько
навчав його читати й писати та загадував вивчити «коротеньку» Священну
історію» напам’ять». Труднощі цієї грамоти за церковними книгами навіть
здібному до науки Іванові далися взнаки. Пізніше він покаже у повісті
«Причепа», як важко було Якиму Лемішці зрозуміти оті склади: тма, мна, здо,
тло, оті псалми, писані незрозумілою мовою. «Чудні слова тільки розбуджували
в його дитячій голові часом якісь незвичайно чудні покручі мислі… Сліпає
було Якимко по часловці: «Всякую шаталася язици», а йому здавалось, що по
всій хаті долі шатаються та овечі поодрізувніязики…».
Потім Івана Левицького віддали в науку до дядька, материного брата,
Євтропа Трезвинського, який був за вчителя в Богуславі, а пізніше попом в
Семигорах. Він за два роки підготував небожа до навчання в бурсі, до якої
вступив Левицький восени1847 року.
В автобіографії Левицький писав, що в Богуславському духовному
училищі «наука була суха, мертва та абстрактна». Хто з учнів розмовляв по-
українськи, тому вішали таблички «за мужичі слова», «за сквернословіє». Учнів
бурсичасто карали різками, забороняличитати художню літературу.

7. Левицькому подобалось, зокрема, виступати в шкільному хорі. Проте
поодинокі прагнення передових учителів не вирішували основних питань
навчання. Наука залишалась для учнів важкою і нудною і «не цікавила живими
думками нікого, мов середньовіковасхоластика».
Після шестирічного навчання в бурсі Іван Семенович вступив до
Київської духовної семінарії. Чотирнадцятирічним юнаком прибув він до
Києва, про який не раз чув перекази сільських жінок та інших прочан. Навчання
в семінарії мало чим відрізнялось від бурсівського.
У 1859 році закінчив семінарію. Перед екзаменами він захворів на грип і
після навчання «був такий ослаблений, що не мав сили далі вчитись, побув рік
у батька», потім почав учителювати в Богуславськомудуховномуучилищі.
Знову Богуслав і те училище, де минули перші шкільні роки. Згадалася
тяжка наука. І дитячі розваги, проведені на лоні розкішної природи, постали в
уяві. Пізніше він писав: «Мені довелося знов пробувати в цій околиці двоє літ і
одну зиму, бувши учителем в цьому училищі».
Перебуваючи вдома, він самостійно навчився німецької мови та готувався
до екзаменів у духовну академію, в котру вступив восени 1861 року,
залишивши вчительську роботув училищі.
Яка була наука в цьому вищому навчальному закладі, свідчать
автобіографічні записи Левицького: « В академії старі професори були дуже
погані; вони читали лекції по старих жовтих, як пергамент, листах або
імпровізували самими фразами таку нісенітницю, що студенти перестали
ходити на їх лекції і посилали по черзіпо три чоловіка на лекцію».
У повісті «Хмари» письменник також дав характеристику академії, яка
«зосталася дуже позаду од свого часу: в ній панувала схоластика, од котрої
висихала всяка мисль в головах студентів. Світські науки були закутані в дух
теології».
Крім схоластики і мертвотної непривабливості наук, викладання їх
приправлялося ще й чималими дозами великодержавного шовінізму. «Між
професорами академії не було духу українського», - згадує письменник. А один

8. професор сказав на лекції, що « для інтересів держави добре було б спалити
українськулітературу і білоруську, якби вона з’явилась на світ».
Проте ця атмосфера не вбила прагнень студента Левицького до
художнього слова, до творчоїдумки.
Навчаючись в академії, він захоплюється російською літературою: читає
твори Пушкіна, Гоголя, Тургенєва, Островського, Салтикова-Щедріна, казки
якого «Повість про те, як мужик харчував двох генералів» та «Дикий поміщик»
пізніше переклав на українськумову.
Левицький бере участь у студентських дискусіях, виписує журнали разом
із студентами у складчину «Современник», «Русское слово», «Руський
вестник», а також «Основу» -єдиний в усій імперії українськийжурнал.
Перші несміливі творчі спроби його, слід думати, припадають саме на
студентський період. І тому, що вони залишилися спробами, письменник згадує
про них. В автобіографії говориться: «Ще бувши в Київській академії, я почав
писати народну повість для «Основи». «Основа» перестала виходити, і я
покинув початоктієї повісті і загубив його».
Закінчивши в 1865 році духовну академію із званням магістра богословія,
І. Левицький порушив родинну традицію і служителем церкви не став. Це був
неабиякої рішучості крок у житті випускника вищого духовного закладу.
2.3. Словниковаробота
Схоластика - це тип релігійної філософії, для якого характерне
принципове панування теології над усіма іншими формами пізнання, знання. З
іншого боку, схоластика є методом, що полягав переважно у перегляді та
порівнянні висловів попередніх мислителів і Біблії та виведенні нового синтезу.
У повсякденному спілкуванні схоластикою часто називають знання, відірвані
від життя, які засновані на абстрактних міркуваннях, що не перевірялися
досвідом.
Богосло́в'я, богослі́в'я чи теоло́гія (грец. Θεός — Бог та грец. λόγος —
слово) — вчення, предметом пізнання якого є Бог і все, що з ним пов'язано.

9. Одним з основних методів теології з найдавніших часів і до нашого часу
залишається дослідження і осмислення священних текстів відповідних
віровчень, а також коментарів до них, які були зроблені відомими богословами
в різні часи.
Шовіні́зм (фр. chauvinisme, в англ. версії — джингоїзм) — пропагування
переваги одного народу (нації) над іншими народами (націями) й
обґрунтування «права» на дискримінацію та пригнічення інших націй.
2.4. Екскурсовод№ 3
Педагогічна діяльність
Свою педагогічну діяльність після академії він почав у 1865 році в
Полтавській духовній семінарії, ставши викладачем російської словесності.
З’явилися деякі можливості взятися за творче перо. Деякі, бо справжніх умов
для творчості не було. Це був час, коли діяв жорстокий циркуляр царського
міністра Валуєва про заборону не лише писати, але й розмовляти українською
мовою. З тієї ж причини і друкувати свої твори йому довелось за межами
царської Росії, в Галичині. Інакше чи й побачили б вони світ? Перша повість
«Дві московки» була надрукована 1868 року в львівському журналі «Правда»,
де пізніше з’явилися інші твори І.Нечуя, як назвав себе Левицький. Він боявся
батька. Псевдонім собі вигадав — Нечуй, щоб отець Семен не чув про сина-
письменника.
Полтавський період життя, де вперше Левицькому посміхнулася муза,
швидко закінчився. Справа в тому, що матеріальні умови вчителів семінарії
були погані, деякі викладачі навіть голодували. У Левицького заробітна плата
була всього двісті п’ятдесят карбованців на рік, що ніяк не могло забезпечити
нормального життя. Крім того, письменник знав, що його будуть переслідувати
за писання творів українською мовою. Це навело його на думку залишити
семінарію і перейти в гімназію та кудись далі, на околицю царської імперії.
Такою «околицею» була Польща.

10. «Я знав, що мені не вдержатись в духовній семінарії, як я буду писати по-
українськи, - говорив письменник в автобіографії. – Треба було з неї виїхати
заздалегідь. В той час виїхали в Польщу два професори академії за начальників
дирекції шкіл… багато моїх товаришів і приятелів киян і волинців. Я й собі
попросився на місце учителя гімназії».
Перехід з духовного закладу в світську гімназію (з додатковим
складанням екзаменів) свідчив про остаточний розрив Левицького з кар’єрою
духівника. Одержавши 20 квітня 1866 року призначення в жіночу гімназію
міста Каліш, Левицький переїжджає туди і стає викладачем російської мови і
літератури, історії і географії Росії.
Через рік, відчувши деякий відрив від рідного середовища, Левицький
попросився перевести його в м. Білу, де жило українське населення. Але за
відсутністю там відповідної вакансії Левицького за наказом від 3 червня 1867
року було переведено вчителювати до Седлецької жіночої гімназії.
Роки педагогічної діяльності в Каліші й Седлеці були для Нечуя-
Левицького періодом дальшого творчого піднесення. Тут були написані
«Рибалка Панас Круть», «Причепа», «Хмари», «Запорожці», перший варіант
повісті «Микола Джеря».
1869 року письменний здійснює подорож до Швейцарії, яка залишила
чимало вражень і матеріалів для його творчості.
Після семирічного вчителювання в містах Польщі Левицький переїжджає
на роботу до Кишинівської чоловічої гімназії. Причина цього переїзду і досі до
кінця не з’ясована. В автобіографії письменник дуже скупо говорить про «якусь
неласку», виявлену до нього з боку попечителя, коли Левицький переїхав до
Варшави проситидозволузалишитися на старомумісці.
Письменник писав свою автобіографію для журналу «Світ», коли з часу
цієї події минуло вже більше семи років, але й тоді він не зміг розкрити
справжні причини гніву шкільного начальства (адже саме в цей час за ним
було встановлено негласний нагляд поліції). Причини ті полягали, очевидно, в
демократичній діяльності, в громадськійсміливості учителя гімназії.

11. Седлецька жіноча гімназія для греко-уніатів, тобто, для українців, також
була непоганим ґрунтом для посіву тих зерен, що западають у юні голови
вихованок, щоб урожайно зродитися новими думками. Відстоюючи інтереси
народу, Левицький висловлювався за соціальні і національні права українців
(саме за це пізніше назвали його «завзятий хохломан»), читав власні твори
гімназисткам. А час був дуже небезпечний навіть на околиці «тюрми народів».
Заборонаукраїнськоїмови продовжуваладіяти і посилюватися повсюди.
Переїхавши в 1873 році до Кишинева, Левицький почав працювати
класним наставником першої чоловічої гімназії і викладачем російської мови і
літератури, старослов’янської і латинської мов та логіки. Середня заробітна
плата його в цей час становить 1300 карбованців на рік (це в п’ять разів більше,
ніж він заробляв у семінарії в Полтаві).
Двадцять років віддав педагог Левицький навчанню й вихованню
гімназичної молоді в Кишиневі. Добре володіючи методикою викладання, він
прагнув прищепити своїм вихованцям любов до словесності – до граматично
правильного письма і художнього слова. Сумлінно виконував він обов’язки
класного вихователя, любив дітей, стежив за їх поведінкою, знайомився з їх
домашніми умовами. Із звіту «класного наставника» видно, що Нечуй –
Левицький співчутливо ставився до учнів з родин матеріально не забезпечених:
«При посещении квартир особенно поражала бедная обстановка некоторых
учеников, даже живущих у родителей и родственников».
Разом з тим це був час найвищого творчого піднесення письменника
І.Нечуя-Левицького. Тут створені найкращі художні полотна: повісті «Микола
Джеря», «Бурлачка», «Кайдашева сім’я», а також «Баба Параска та баба
Палажка», «Старосвітськібатюшки й матушки», «Чортячаспокуса».
Не припиняє він і громадської діяльності, початої в Седлеці. Перша
Кишинівська чоловіча гімназія, що була відкрита 1833 року, стала тим
культурним осередком Молдавії, де найбільше групувалась передова
інтелігенція. Серед демократично налаштованої вчительської і гімназичної
молоді особливо виявляв свою активність Іван Семенович. Крім читання своїх

12. творів, він виступав з доповідями і рефератами на літературні і суспільні теми,
відверто виголошував думки, спрямовані проти шовіністичної політики
царизму. Про нього говорять, як про доброго педагога – чуйну і гуманну
людину. Все більше зростає популярність Нечуя-Левицького як письменника.
Разом з ти він впадає в око поліції і жандармерії, і за ним встановлюється
таємний нагляд. 30 листопада 1881 року начальник Бессарабської жандармської
управи повідомляв у Петербурзький департамент державної поліції: «Весною
1879 року, коли в Кишиневі поширені були сходки молоді, проводилась
розклейка та розсилка прокламацій, а слідом за цим почалися адміністративні
висилки – в той час звернув на себе увагу вчитель російської мови в
Кишинівській гімназії, колезький радник Іван Семенович Левицький – як
завзятий хохломан. Тоді в садах появились гуртки, і в одному з них брав участь
Левицький, який завжди в глухій алеї переважно перед іншими проповідував
енергійно.
Дальшим агентурним наглядом виявлено, що Левицького відвідували
деякі семінаристи, що він має зносини з Драгомановим і надсилає свої статті в
його журнал під назвою «Громада». Я не міг тільки дізнатись, яким способом
Левицький надсилає свої статті, і думаю, що не через пошту, а з тими, що
приїжджали. Цей Левицький, звичайно, і є Іван Нечуй, цілком можливо, що
Окунєвський приїжджав до Левицького за вказівкою Драгоманова і не міг не
зійтися з ним як українофіл. Про Окунєвського будузбирати відомості.
Як учитель, Левицький потурає учням. Завжди говорить по-
малоросійськи. З дружньою лайкою. Наприклад, він незадоволений учнем і
каже: «Матері твоїй сім чортів, ось я тобі поставлю одиницю!», йде до столу,
бере перо й кидає.
Я звертав увагу колишнього директора Колловича на Левицького, але він
мені сказав, що ручається головою заблагонадійність Левицького.
Про викладене маю честь доповісти на розпорядження від 6 листопала за
№6235. Полковник – підпис».

13. Очевидно, жандармський нагляд, встановлений за Левицьким, порушив
плани письменника і змусив його у сорок сім років залишити учительську
роботу. Другою причиною ранньої відставки Левицького, треба думати, був
стан здоров’я. Відомо, що у письменника виявилась шлункова хвороба, і в
лютому 1884 року він звертався із заявою до директора гімназії про дозвіл на
виїзд до Австралії лікуватися мінеральними водами. У звіті гімназії за 1884 рік
також відзначено, що «через тривалу і часто повторювану хворобу викладача
Левицького… програми викладання у трьох нижчих класах не могли бути
виконані», а також, що «найбільш значна кількість пропущених уроків в
поточному (1883-84) році припадає на долю одного викладача Левицького,
здоров’я якого проти минулого хоч і покращало…, але вимагає більш чи менш
тривалого лікування і відпочинку».
2.5. Екскурсовод№ 4
Літературна робота
Віддавши двадцять один рік благородній праці вчителя і вихователя,
Нечуй-Левицький у 1885 році подав у відставку і перейшов цілком на
літературну роботу. Постійним місцем проживання він обрав Київ. Працюючи
тут, письменник продовжує тримати тісні зв’язки з видатними діячами
української культури, встановлені раніше, - М. Лисенком, І.Франком, М.
Старицьким, М. Кропивницьким, М.Коцюбинським. Листується з Панасом
Мирним, О. Кобилянською, Б.Грінченком.
У Києві письменник активно і творчо працював. Тут були написані
історичні романи «Князь Єремія Вишневецький» і «Гетьман Іван Виговський»,
повісті «Пропащі», «Над Чорним морем», «Навіжена», «Поміж ворогами», «Не
той став», «На гастролях у Микитянах», багато оповідань, кілька п’єс, десятки
нарисів і літературно-критичних статей.
Левицький був добрим знавцем живопису і музики, мав глибоко
розвинене естетичне відчуття прекрасного. Він сам добре грав на роялі,
захоплювався концертною музикою М.Лисенка, грою акторів трупи

14. М. Садовського, про що розповідав у своїх нарисах. Він також малював
(збереглася картина його роботи, якаекспонується в музеї у Стеблеві).
Щоліта Левицький виїжджав до рідних і знайомих у Стеблів, Білу
Церкву, Трушки, де не тільки відпочивав, але й знайомився з життям населення,
його нестатками і нуждою, збирав матеріли для творів.
На березі Росі в Стеблеві є «скеля Нечуя». Так люди назвали кам’янисте
урвище, де письменник любив посидіти, коли приїжджав у містечко.
Усе своє довге життя Нечуй-Левицький прожив неодруженим, і дехто
намагався приписати йому самотність, відірваність від людей і подій. Насправді
він ніколи не стояв осторонь громадського і літературного життя, активно
реагував на події і відгукувався на них своїми статтями: «Сорок п’яті роковини
смерті Тараса Шевченка», «Українська поезія», «Українська декаденщина» та
інші.
У 1918 році на вісімдесятому році життя Нечуй-Левицький захворів.
Ідучи якось додому, він посковзнувся, упав і пошкодив ногу. Через кілька днів
лікар, оглянувши хворого, виявив бешиху. Хворого відвезли до лікарні, що
містилася на території Софійського собору. Потім письменника перевели у
шпиталь (притулок для старих одинаків), що містився на Дегтярівській вулиці.
Там він помер 2 квітня 1918 року. Поховано Нечуя-Левицького на Байковому
кладовищі в Києві.
2.6. Екскурсовод№ 5
Цікаве про Нечуя-Левицького
Нечуй-Левицький мав низку дивацтв, на приклад, завжди ходив з
парасолькою. Він був надзвичайно пунктуальним. Щодня, у визначений час,
ішов гуляти одним й тим самим маршрутом: до Володимирської вулиці, потім
до фунікулера й назад Хрещатиком додому, завжди під парасолькою. Спати
лягав рівно о десятій, навіть із власного ювілею пішов спати, не дослухавши
вітальних промов.

15. Іван Нечуй-Левицький зовсім не вживав спиртного. Дуже не любив
суперечок:хворів по два тижні, після того як доводилосяз кимось посваритися.
Про нього в Києві ходили анекдоти: що журнали читав не регулярно, а
весь комплект наприкінці року, і потім переказував усім старі новини з тих
журналів.
2.7. Екскурсовод№ 6
Вшануванняпам’яті
 На батьківщині письменника, у Стеблеві, 1968 року відкрито
Літературно-меморіальний музей І. С. Нечуя-Левицького.
 При в'їзді до села з боку Корсуня встановлено знак «Стеблів —
батьківщина Нечуя-Левицького» та меморіальні дошки на Спасо-
Вознесенській церкві й на старих корпусах «суконки» та цукрового
заводу, описаних у «Миколі Джері» та «Бурлачці».
 На вулиці Зарічній, де стояла хата, у якій народився Нечуй-Левицький,
встановлена стела.
 Меморіальна дошка в Києві, вул. Пушкінська, 19, в Києві та Білій Церкві
 У 2012 році Верховна Рада України прийняла рішення про спорудження
пам'ятників Івану Нечую-Левицькому в м. Києві та м. Черкасах до 175-
річчя з дня його народження.
 Українським фондом культури та київським Українським домом у 1993
році заснована Літературно-мистецька премія імені Івана Нечуй-
Левицького. Однойменна літературно-мистецька премія у 1991 році була
заснованаБілоцерківською міською радою.
 Іменем письменника названо вулиці в Києві, Львові, Черкасах, Полтаві,
Білій Церкві, Чернігові, Харкові, Тернополі та інших населених пунктах
України.
 25 листопада 2013 року Google випустив святковий Doodle на честь 175-
ліття з дня народження Івана Нечуя-Левицького. Картинка зображає
сцену з творуписьменника «Кайдашева сім'я».

16.  У 1994 році ім'я письменника було присвоєне постановою Кабінета
міністрів України Богуславському педагогічному училищу (нині
Богуславськийгуманітарний коледж імені І. С. Нечуя-Левицького).
3. Перегляд відеоролика «І. Нечуй-Левицький»
4.Огляд творчостіІ.Нечуя-Левицького
4.1. Слово вчителя
Своєрідна риса стилю письменника – реалістичні розлогі описи, зокрема
увага до пейзажів, деталей портретів та особливостей характеру, побуту, праці,
особливостей мови та поведінки персонажів. Образність, емоційність оповіді,
жива народна мова, тяжіння до яскравих художніх засобів, тонкий влучний
гумор. Творча спадщина І.Нечуя-Левицького складається переважно із
соціально-побутових оповідань та повістей, де письменник показав життя
українського народу другої половини ХІХ століття, яскраво і повно змалював
характери героїв, представників різноманітних верств суспільства, у гострих
конфліктах із непростимисоціальними умовами.
4.2. Опрацюваннятаблиці«Творча спадщина митця»
Нариси “Українські гумористи і штукарі”, “На Дніпрі”, “Сільська
старшина бенкетує”, “Мар’яна Погребнячка й Бейліс”,
“Апокаліпсична картина в Києві”.
Легенда “Скривдженій не скривджені”
Оповідання
“Рибалка Панас Круть”, “Не можна бабі Парасці вдержатись
на селі”, “Запорожці”, “Чортяча спокуса”, “Афонський
пройдисвіт”, “Вітрогон”, ”Старі гультяї”, “Гастролі”,
“Київські прохачі”, “Біда бабі Парасці Гришині”, “Біда бабі
Палажці Солов’їсі”, “Вільне кохання”.
Повісті “Дві московки”, “Микола Джеря”, “Бурлачка”, “Кайдашева
сім’я”, “Старосвітські батюшки та матушки”, “Пропащі”,
“Над Чорним морем”, “Навіжена”, “Поміж ворогами”, “Не

17. той став”, “Неоднаковими стежками”, “На гастролях в
Микитянах”, “Невинна”, “Причепа”.
Романи “Хмари”, “Князь Єремія Вишневецький”, “Гетьман Іван
Виговський”.
П’єси “Маруся Богуславка”, “В диму та в полум’ї”, “На
Кожум’яках”, “Голодномуйопеньки м’ясо”.
“Граматика українського язика” – 2 частини, Словар, публіцистичні й
літературно-критичні статті
V. Закріпленнявивченогоматеріалу
Скласти сенкан «І.Нечуй-Левицький»
Орієнтовний сенкан
І. Нечуй-Левицький.
Духовний, доступний.
Вірив, відроджував, зачаровував.
Знавець селянського побуту, психології.
Духовний велетень.
Асоціативний диктант «Біографія»
1) м. Стеблів;
2) Семен Степанович і Ганна Лук’янівна;
3) магістр богослов’я;
4) «Дві московки»;
5) соціально-побутова повість;
6) «Хмари»;
7) Польща;
8) Молдова;
9) Нечуй;
10) «колосальне, всеобіймаюче око»;
11) «Єремія Вишневецький»;
12) 2 квітня 1918 року.
VІ. Підсумок уроку

18. Проблемне питання
Чому творчість І. Нечуя-Левицького розцінюють як новий імпульс
розвиткуукраїнської літератури? Чи згодніВи з цим твердженням?
Орієнтовні відповіді учнів
1. Нечуй-Левицький збагатив українську літературу новими жанрами:
оповідання, великі повісті, жанри, романи, історичні драми, побутові комедії,
трагікомедії. Поряд із іншими письменниками, він систематично працював на
формуванням невід'ємної частини будь-якої літератури - прозу. Його Франко
назвав "найпершим повістярем". Тому я абсолютно згоден з вищесказаним
твердженням.
2. Іван Нечуй- Левицький стоїть на ряду із геніальними письменниками
української літератури. Його вважають найгеніальнішим майстром опису
пейзажів. Його твори не віддалені від звичайного народного життя, образи
незвичайні, проте цілком типові. На мою думку, Іван Нечуй - Левицький
кардинально не змінив українську літературу, але значимо збагатив її новими
злободеннимитемами та персонажами.
3. Звичайно, новий ковток повітря у літературі. Розгляд під іншим кутом
призми таких тем: тема села, тема духовенства,тема інтелігенції. Автор
панорамно зобразив українське життя в різних суспільних зрізах у
реалістичній прозі. Започаткував стиль народницькогореалізму. І. Франко так
охарактеризував письменника: «колосальневсеобіймаючеоко України».
4. На відміну від своїх попередників,Марка Вовчка, Г.Квітки-Основ’яненка,
І.Нечуй-Левицький докладніше розробляв характери, повніше вислітлював
соціальний побут, показував своїх героїв у гострих зіткненнях із соціальними
умовами. Я згодна з тим, що творчість цього письменника розцінюють як
новий імпульс розвиткуукраїнської літератури.
5. І.Нечуй-Левицький відійшов від традиційної селянської тематики,

19. зображував майже всі верстви населення. У творчостішукав нові форми
зображення, новітеми.
VІІ . Оголошеннярезультатівнавчальноїдіяльності
VІІІ . Домашнєзавдання
1. Опрацювати матеріали і завдання підручника.
2. Скласти таблицю «Тематика творів І.Нечуя-Левицького».
3. Прочитати повість “Кайдашева сім’я”, підібрати заголовки до кожного
розділу, зазначитимісця, що найбільше сподобалися.

20. Додаток №1
Хронолічна таблиця
«Життєвий і творчий шлях Івана Нечуя-Левицького»
Дата Події. Твори.
25.11. 1838 Народився у с.Стеблеві Канівського повіту Київської губернії
(нині Черкаська область)у родинісвященика.
1845 Івана віддають у науку до дядька Є.Трезвинського, вчителя
Богуславськогодуховного училища.
1848-1852 Навчався у Богуславськійбурсі.
1853-1859 Продовжував навчання у Київськійдуховній семінарії.
1861-1865 Навчався у Київській духовній академії. Пробує писати
українськоюмовою. Отримує звання магістра богослов’я.
1865-1866 Відмовляється від духовної кар’єри, обирає світське життя –
вчителює в Полтавській семінарії викладачем російської
словесності. Написав свій перший твір “Дві московки”.
1866-1873 Працює вчителем гімназії у Каліші і Седлеці (Польща), пише
твори “Рибалка Панас Круть”, “Причепа”, “Хмари”, працю
“Світогляд українськогонароду”. Подорожує до Швейцарії.
1868 У Львові надрукована повість “Дві московки”, підписана ім’ям
І.Нечуй.
1872 Окремою книжкою у Львові вперше виходять “Повісті Івана
Нечуя”.
1873-1883 Переїздить до Кишинева (Молдавія), викладає латинську,
старослов’янську мови, російську мову та літературу, історію,
географію, логіку. Написав твори: “Микола Джеря”,
“Бурлачка”, “Кайдашева сім’я”, “Баба Параска та баба
Палажка”, “Запорожці”, “Старосвітські батюшки та матушки”,
статтю “Сьогочаснелітературне прямування”.

21. 1884 Виїжджає на лікування в Карпати; пише оповідання “Чортяча
спокуса”.
1885- 1898 Змушений був вийти у відставку, оселився у Києві, став
членом київської Громади. Спілкувався з М.Лисенком,
М.Старицьким, М.Коцюбинським, М.Кропивницьким,
зустрічався з І.Франком. Написані твори: “Невинна”, “Князь
Єремія Вишневецький”, “Гетьман Іван Виговський”, “На
Кожум’яках”, “Над Чорним морем”, “Скривджені і не
скривджені”, “Поміж ворогами”, “Афонськийпройдисвіт”.
1914-1918 Важко хворіє, покинутий родичами.
02.04. 1918 Помер у Дегтярівському будинку пристарілих. Похований у
Києві на Байковомуцвинтарі.

22. Урок № 2
Тема. «Кайдашева сім’я» - соціально-побутова повість-хроніка. Реалізм
твору, сучасна (вічна) актуальність проблеми батьків і дітей
Мета: ознайомити школярів із повістю «Кайдашева сім’я»; сприяти
виробленню навичок визначати жанр, композиційні складові твору; дослідити
специфіку сюжету, актуальність проблеми, розвивати в учнів пізнавальний
інтерес до літератури; виховувати високі морально-етичні риси простої
людини.
Тип уроку: комбінований (урок-дослідження).
Обладнання: портрети І. Нечуя-Левицького, видання твору «Кайдашева
сім’я», презентація до уроку.
Теорія літератури: соціально-побутоваповість, повість-хроніка.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
Емоційна готовність учнівдо уроку
Вправа „Спіймай мій настрій”
Дітям пропонується попрацювати в парі і домовитися, хто почне свої дії
першим.
Діти виконують дії, які називає учитель.
- Посміхніться, „зніміть” посмішку зі свого обличчя долонею та „киньте”
своємусусідові. „Спіймайте” посмішку, „прикрасьте”нею своє обличчя.
- Зобразіть на обличчі ще будь-яку емоцію, „подаруйте” її своєму
товаришеві.
ІІ. Перевірка домашньогозавдання.
- Заповнити таблицю «Тематика творів І.Нечуя-Левицького».
Про життя
селян
Про життя
міщан
Про життя
інтелігенції
Про життя
духовенства
На історичну
тематику

23. Орієнтовна таблиця «ТематикатворівІ.Нечуя-Левицького»
Про життя
селян
Про життя
міщан
Про життя
інтелігенції
Про життя
духовенства
На історичну
тематику
«Кайдашева
сім'я»,
«Микола
Джеря», «Дві
московки»,
«Бурлачка»
«На
Кожум'яках»,
«Рибалка
Панас Круть»,
«Голодномуй
опеньки м'ясо»
«Хмари», «Над
Чорним
морем»
«Старосвітські
батюшки та
матушки»,
«Афонський
пройдисвіт»
«Князь Єремія
Вишневецький»,
«Гетьман Іван
Виговський»,
«Маруся
Богуславка»
ІІІ. Актуалізаціяопорних знань.
1. Літературний диктант «Сторінками життя і творчості І. Нечуя-
Левицького»
Продовжтеречення.
1. Місце і дата народження І. Левицького - … (25 листопада 1838 року в
містечку Стеблеві Черкаської області).
2. Псевдонім І.Левицького… (І.Нечуй).
3. І.Нечуй-Левицький родивсяв родині… (священика).
4. Навчальний заклад, у якому І.Нечуй-Левицький розпочав здобуття
освіти…( Богуславськабурса).
5. І. Нечуя-Левицького «колосальним всеобіймаючим оком» назвав…
(І.Франко).
6. Професійна діяльність майстра слова… ( вчителювання).
7. По закінченню навчання отримав звання …( магістра богослов’я).
8. Педагогічній праці присвятив …( 21) рік свого життя.
9. Письменник прожив… (80 років).
10. Творчаспадщинаскладається переважно із… (соціально-побутових
повістей і оповідань).
11. Помер письменнику… (Дегтярівськомубудинку пристарілих).
12. Похований …( на Байковому цвинтарі).
ІV. Оголошення теми та мети уроку.

24. Мотиваціянавчальноїдіяльності
V. Основний змістуроку
«Кайдашева сім’я» з погляду на «високо-артистичне
змалювання селянського життя і добру композицію
належить до найкращих оздоб українського письменства»
І.Франко
«Кайдашева сім’я» - це модель усієї України. Автор блискуче
розкривдеякі непривабливіриси нашоїнаціональної
вдачі, які існують поза часом.Україна ХХІстоліття
залишається схожою на «Кайдашевусім’ю»
В.Панченко
1. Вступне слово вчителя
Що ж ми називаємо сім’єю?
Сім'я́, або Роди́ на — соціальна група, яка складається з людей, які
зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших
осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і
здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового,
морально-психологічногоукладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.
У 1878 році І.Нечуй-Левицький закінчив роботу над повістю
«Кайдашева сім’я» і її було опубліковано у львівському часописі «Правда».
Твір ґрунтується на конкретному історичному та етнографічному матеріалі.
Події відбуваються в знайомих письменникові місцях – на Богуславині, в селі
Семигори. «Я роками виходив і виїздив місця, де народжувались, росли й
важко робили, кохались і множились герої моїх оповідань і повістей. Коли
пишу, їх обличчя завжди стоять переді мною. Їх болі і зітхання, темність і горе
крають мені серце».
Еталонним літературним українським пейзажом, причому таким, що
зберігся протягом століть, можна вважати долину річки Рось в околицях міста

25. Богуслава Київської області. До слова, ця відносно невелика річка зовсім
небагато поступається самому Дніпру за частотою згадувань в історичних
документах і літературі. Тут вода пробила посеред зелених пагорбів глибокий
видолинок, в який збігаються численні виярки. В одному з них знаходиться
село Семигори, де розгортаються події знаменитої повісті Івана Нечуй-
Левицького «Кайдашева сім'я».
Рось в околицях Богуслава. «Яр в'ється гадюкою між крутими горами, між
зеленими терасами. На дні блищить ланцюжок ставків в очеретах, в осоці,
зеленіють левади. Греблі обсаджені столітніми вербами. Два ряди білених хат
під горами біліють, як два рядки перлів на зеленому поясі. Біля хат зеленіють
густі старі сади», — так виглядали Семигори в другій половині XIX ст. у
викладі Нечуя-Левицького. Ландшафт мало змінився за півтора століття, і
сьогодні, на думку краєзнавців, залишилися навіть залишки греблі, по якій
ночамиз шинку повертався підпилий старий Кайдаш.
Так, у повісті діють конкретні персонажі, характерні для української
дійсності того періоду: Омелько і Маруся Кайдаші, їхні сини Карпо і Лаврін, а
також невістки Мотря і Мелашка, інші персонажі. Разом із тим у повісті
поставлені загальнолюдські проблеми добра і зла, терпимості в стосунках,
культури сімейного побуту.
Кращі риси простих людей не закривали від спостережливого ока
письменника й того огидного, що було породжене соціальною дійсністю
пореформеної доби. Повість можна назвати цілою епопеєю життя українського
села в перші десятиріччя після реформи 1861 року. У творі змальовувався
побут селянської сім’ї після скасування кріпацтва. З комічних сцен життя сім’ї
Кайдашів виростає реалістична і трагічна за своєю суттю картина життя
селянства, темного, забитого віками панщини, роз’єднаного новими
капіталістичними порядками.
Ще перед тим, як повість почала друкуватися у «Правді», Нечуй-
Левицький став клопотатись про дозвіл на її видання в Росії, але царська

26. цензура ставила всілякі перепони, вказуючи на ряд «предосудительных мест»
твору, зокрема в VI розділі, де змальовувалось перебування прочан в київських
монастирях, та висуваючи інші претензії. Тільки 1886 року дозвіл на
друкування повісті був даний при умові вилучення «в ней автором всех
неудобных мест» відзначених цензурою. Внаслідок цього 1887 році вийшло в
Києві видання «Кайдашевої сім’ї» з рядом цензурних купюр, авторських
переробок та скорочень. Зокрема було перероблено початок і кінець твору.
Тексти наступних прижиттєвих публікацій повісті (1894 та 1906 рр.) майже не
відрізняються від видання 1887 р.
Відомо, що прототипами Кайданів була сім’я Мазурів із села Семигори,
яка була відома на весь повіт постійними сварками, бійками й колотнечами.
Членів цієї родини автор увиразнив у типових образах українських селян і
показав, за словами літературознавця В.Панченка, «людей, які не сміються»,
«оскільки вони – учасники великої родинно-побутової війни, якій не видно
кінця».
В 1993 році за повістю був знятий однойменний фільм кінооб'єднанням
«Консорціум Козак», режисер — Володимир Городько. У головних ролях :
Богдан Ступка, Людмила Лобза, Валентин Тарасов, Сергій Кучеренко, Раїса
Недашківська.
2. Перегляд буктрейлера по книзі І.Нечуя-Левицького «Кайдашева
сім’я»
3. Бліцопитування
 Що характерно для реалізму як провідного напрямув літературі?
 Хто із українськихписьменників писав реалістичні художні твори?
 Які жанри прозовихтворів вам відомі?
 Що таке повість?
4. Теоріялітератури
Повість – це епічний твір про багато подій із життя героїв, що займає
проміжне місце між оповіданням і романом.

27. Соціально-побутова повість – це художній твір, у якому картини
родинногожиття і побуту героїв зображеніна фоні соціальних подій.
Реалізм (від лат. realis — «суттєвий», «дійсний») — стиль і напрям у
літературі та мистецтві, які ставили метою правдиве
відтворення дійсностів її типових рисах.
5. Роботанад твором І.Нечуя-Левицького«Кайдашевасім’я»
5.1. «Метод пошуку художньої істини» (обговорення найважливіших
епізодів повісті).
- Лаврін і Карпо розмовляють про дівчат. Чи можемо ми, аналізуючи
діалог братів, визначити, котрий із них добріший, сердечніший, гуманніший?
Чому? (Добріший Лаврін, бо про кожну дівчину говорив позитивно, у кожній
знаходив щось гарне)
- Хто був главою в сім’ї? (Кайдашиха) Чому? Добре це чи погано?
(Добре, бо Омелько випивав, не мав такого авторитету, як Маруся, був
слабовольним)
- Як ви розумієте той епізод, коли п’яний Омелько пізно повертається
додому, мало не топиться в бочці з водою в сінях, а вся рідня регоче над
п’яним? Чи можна так робити?
- Кайдаші були заможні. Хто в цій сім’ї заробляв гроші? (Батько, адже
був прекрасним стельмахом)
- Чи можна було знущатися з годувальника сім’ї так, як це змальовано у
повісті?
- Проаналізуйте залицяння Карпа до Мотрі. Чи є в їхніх стосунках
ніжність, ліризм, романтичність?(Ні)
- Чому навіть кохання не робить Карпа і Мотрю ніжними, вразливими?
(Це грубі натури, у яких завжди бере верх розрахунок)
- Чи можна простити Кайдашисі, що вона переклала всю роботу на
Мотрині плечі?

28. - Коли і чому заплакала Мотря? Чи знайшла вихід із ситуації?
(Заплакала, коли Кайдашиха купила їй поганий одяг, але довго не журилася,
одягла на Храм дівоцький)
- Проаналізуйте факт побиття Карпом старого батька. Як зреагував на
вчиноксина Омелько?
- Що відчував після бійки Карпо? А Мотря?
- Чи допомагалиДовбиші будувати хату молодятам?
- Хто її будував?
- Чи справедливоюбула Мотрина «віддяка» старим?
- Чому Мотря не дозволила Кайдашисі бавити дитину вдень, а вночі
вдавала, що спить і не чує, що дитя плаче? (Таким чином заставляла стару
робити всю роботу вдень, а вночі ще й бавити дитину).
- Проаналізуйте перше побачення Меланки і Лавріна. Порівняйте їхню
любов з Карповоюта Мотриною.
- Який засіб сміху використовує автор, коли зображує, як Кайдашиха
їде до Балашів? (Гумор, доброзичливий сміх).
- Як ви розцінюєте той факт, що заможна Кайдашиха дозволила
Лаврінові одружитися з убогою Мелашкою? Чи можемо ми в даному випадку
сказати, що Маруся була доброю матір'ю, хотіла синовідобраі щастя?
- Чому Кайдашиха так тяжко заповзялася на молоду невістку? (Боялася,
щоб та не уподібнилася Мотрі).
- У чомуполягала "святість" баби Палажки? Проаналізуйте цей образ?
- Як сприйняла Кайдашиха те, що Мелашка пропала? Чи зреагувала би
так Мотря, якби пропала її невістка? Чи йшла би шукати в Київ? Про що не
свідчить?
- Як ви розумієте слова Омелька, що діти загнали його «на піч»?
(Почали самі господарювати, не слухаючись батька). Хто саме з синів це
зробив конкретно? (Лаврін). Чия вина більша: Карпова, який вдарив батька, чи
Лаврінова, який заставив старого зрозуміти, що той уже не є господарем
власного майна?

29. - Як справляли похорон Кайдаша? Скільки днів після цього сім'я жила в
мирі? Як ви розцінюєте таку поведінку?
- Чому Кайдашиха назвала себе «сиротою», розповідаючи, як її
ображають діти?
- Чи відчувала Мотря муки совісті, коли скалічила свекруху? А Карпо,
коли загнав матір в ставок? Як ви це розумієте?
- Чи однаково ставилася Маруся до внуків від Лавріна і внуків від
Карпа? Про що це свідчить? Як Мотря налаштовувала своїх дітей проти баби?
Подумайте, чи виростуть ці діти поряднимилюдьми?
- Який епізод твору викликав у вас співчуття до Мотрі, а не до
Кайдашихи?
- Чому твір характеризують, як «сміх крізь сльози»?
5.2. Ідейно-тематичний зміст
Тема: життя українського села в пореформену добу на прикладі однієї
родини.
Ідея: критика окремих вад тогочасного панівного суспільного ладу, які
спотворювали людські почуття і взаємини, інтереси і прагнення; засудження
егоїзму, жорстокості і дріб’язковості в стосунках з людьми, висловлення суму
за людину, її самоприниження і занепад; мотив національної самокритики, що
переходить у мотив соромуй уболівання за українськийсвіт.
Художній напрям: реалізм.
Герої: родина Кайданів: Омелько, його дружина Маруся, їхні сини Карпо і
Лаврін, їхні невістки Мотря і Мелашка; родини Балашів, Довбишів; баба
Палажка.
Проблематика:
 добраі зла;
 батьків і дітей;
 кохання і сімейних стосунків;
 людської гідностіта свободи;
 злиденного життя селян, їх темноти, неосвіченості;

30.  руйнування патріархального укладу;
 виховання і народної моралі;
 авторитету в громадіта самореалізації.
5.3. Міні-дослідження. Складаннятаблиці.
«Що дає підстави визначати твір “Кайдашева сім’я” як соціально-
побутову повість, реалістичний твір?»
Соціальне Побутове
- Бідність селянства, темнота,
забобонність, відсутність
культурного впливу; пияцтво.
- Роз’єднаність, байдужість до
громадськихсправ (історія з
горбом).
- Малоземелля.
- Довірливість і зрадливість у
громадськомужитті (історія з
викупом шинка.)
- Високі податки, наймитування
- Розподілі виконання
домашньої роботи.
- Патріархальний уклад
родини, натуральне
господарство.
- Вірування, звичаї, обряди
українців (ходіння на
прощу, оглядини,
національнийодяг,
знахарство)
5.4. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»
(Учні роблять висновкив ході інтерактивної вправи.)
Орієнтовні відповіді
— Твір цілком реалістичний, тому що правдиво, об’єктивно й усебічно
відображає дійсність, типові характери в типових обставинах; відтворює життя
«у формах самого життя».
— Показуються соціальні процеси та явища в пореформенному селі
другої половиниXIX ст., їх вплив на свідомість селян.
— Змальовуються деталі життя, побуту, звичаїв українського села. Це дає
підстави для визначення твору як соціально-побутової повісті.

31. 5.5. Рефлексія. Вправа «Подарунок»
Учні стоять. Починаючи з ведучого, кожний по черзі засобами пантоміми
зображує якийсь предмет чи поняття, про які йдеться у повісті «Кайдашева
сім’я», і «дарує» його сусідові (глечик, віник, кішку, сонце, настрій тощо).
Сусід «приймає подарунок» і робить якийсь інший подарунок наступному
учасникові.
5.6. Проблемнізапитаннядо учнів.
- Чи є твір реалістиним? (Твір цілком реалістичний, тому що правдиво,
об’єктивно й усебічно відображає дійсність, типові характери в типових
обставинах; відтворює життя «у формах самого життя».)
- У чому криється проблема стосунків батьків та дітей часів І. Нечуя-
Левицького і подібна в наш час? (У другій половині ХІХ ст. (у селі) —
проживання дорослих дітей з батьками, вимога повного підкорення старшому;
малоземелля, бідність; малий життєвий простір (тісні хати), дві-три господині в
домі і т. ін.; егоїзм.У наші часи — відсутність окремого житла, безробіття,
залежність від матеріальної допомогибатьків, лінощі, егоїзм.)
- Які шляхи подолання цієї проблеми в наш час ви бачите? (Реальна й
систематична підтримка молодих сімей з боку держави; працелюбність,
прагнення до фінансової незалежності, повага до старших, розуміння того, що
батьки свій обов’язок виконали, настала черга дітей виконувати свої щодо
батьків.)
VІ. Закріпленнявивченогоматеріалу
Тестовізавдання
І.Нечуй-Левицький «Кайдашевасім’я»
1. Справжнєпрізвище Івана Нечуя-Левицького
а) Левицький;
б) Панасенко;

32. в) Рудченко;
г) Нечуй.
2. Головау сім’ї Кайданів –
а) Омелько кайдаш;
б) Карпо;
в) Кайдашиха;
г) Лаврін.
3. Композиція «Кайдашевої сім’ї» твориться відповідно до принципів
а) реалізму;
б) модернізму;
в) сентименталізму;
г) класицизму.
4. «Артистом зору» назвав Івана Нечуя-Левицького
а) І. Франко;
б) В. Стефаник;
в) О. Кониський;
г) П. Куліш.
5. Осуд негативних рис людської натури та суспільства у повісті «Кайдашева
сім’я» є
а) темою;
б) ідеєю;
в) експозицією;
г) кульмінацією.
6. Іван Нечуй-Левицький написав у 1878 році, а через рік видав у Львовітвір
а) «Хмари»;
б) «Князь Єремія Вишневецький»;
в) «Кайдашева сім’я»;
г) «Микола Джеря».
7. У творі«Кайдашева сім’я» НЕ порушено проблеми
а) кохання і стосунків;

33. б) народної моралі;
в) батьків і дітей;
г) митця і суспільства.
8. Конфлікт твору Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»
а) побутовий і соціальний;
б) культурологічний;
в) морально-етичний;
г) національний.
9. У творі«Кайдашева сім’я» змальовано події періоду
а) кріпаччини;
б) Першої світової війни;
в) перших десятиліть після реформи 1861 року;
г) часів КиївськоїРусі.
10. За жанром «Кайдашева сім’я»
а) гумористичнеоповідання;
б) усмішка;
в) реалістична сатирично-гумористичнасоціально-побутова повість;
г) роман у новелах.
11. Події твору відбуваються в селі
а) Семигори;
б) Кононівна;
в) Тополівка;
г) Піски.
12. ОсобливістюпрозиІвана Нечуя-Левицького є
а) імпресіоністські поглядина світ;
б) екзистенцій ні мотиви;
в) реалістичне відображення дійсності;
г) авангардні тенденції.
Взаємоперевірка знань учнів.
Відповідідо тестовихзавдань:

34. 1 а; 2 в; а; 4 а; 5 б; 6 в; 7 г; 8 а; 9 в; 10 в; 11 а; 12 в.
VІІ. Підсумок уроку
Інтерактивна вправа «Мікрофон»
Продовжтеречення.
- Мене зацікавила проблема …
- Твір «Кайдашева сім’я» звучить по-сучасному, томущо …
Висновок
«Кайдашева сім’я» хоч і весело читається, але це сумна повість про долю
українського села другої половини ХІХ століття, це гірка правда про згубність
егоїзму і люті, про гірші сторони нашого національного характеру, написана з
метою, щоб ми, українці, ставали досконалішими, гідними себе. Водночас в
цьому творі прочитується і справжній гімн українському світові з його
неповторною природою, веселою, життєрадісною, поетичною душею людей,
мелодійною, багатющою мовою, неповторною у своїй красі піснею. Мабуть, усі
ці рисиі зумовили популярність повісті.
VІІІ. Оголошеннярезультатівнавчальноїдіяльності
ІХ. Домашнє завдання
1. Читати повість, уміти виділяти основні епізоди, художні особливості,
коментувати їх та висловлювати свої враження, виписати приказки і
прислівְ’я з повісті.
2. Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення про гуманізм і
психологізм.

35. Урок № 3
Тема. Українська ментальність, гуманістичні традиції народного
побуту й моралі. Утвердження цінностей національної етики засобами
комічного.
Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художнє значення твору, його
естетичну цінність та визначити прийоми, використані автором; розвивати
навички характеристики персонажів, їх порівняння, з’ясування авторської
позиції; поглиблювати вміння виділяти засоби комічного у творі, пояснювати
їхню роль; виховувати прагнення до самопізнання та самовдосконалення, до
успішної адаптації в сучасномусуспільстві, виховувати кращі риси українця.
Тип уроку: комбінований (урок-дослідження).
Обладнання: портрет письменника, видання твору «Кайдашева сім’я»,
ілюстрації до нього;узагальнюючі таблиці «Засобикомічного».
Теоріялітератури: засобизмалювання комічного.
Хід уроку
І. Організаційний момент
Емоційна готовність учнівдо уроку
«Вітання»
Діти стоять у колі, кожен з учнів називає своє ім’я так, як йому подобається,
щоб його називали; говорить слова-вітання, „ввічливі слова”.
Учитель:
Давайте привітаємось,
Давайте посміхнемося,
Давайте в очіглянемо,
І нам тепліше стане.
- Діти, давайте сьогоднішню зустріч розпочнемоз побажань.
ІІ. Актуалізаціяопорних знань
Літературний диктант
1. Жанр твору Соціально-побутоваповість
2. Тема повісті Життя українського селав пореформену

36. добу на прикладі однієї родини
3. Рік написання повісті 1878
4. Яку дівчину в дружини вибрав
Карпо?
Мотрю, з заможної родини, серцез
перцем
5. До кого у Бієвці їздила
Кайдашиха на оглядини?
До Балашів
6. Визначте кульмінацію твору
Сутичка між Мотрею і Кайдашихою,
коли свекруха позбулася правого ока
7. Чому Маруся Кайдашиха
поїхала на розшуки Мелашки?
Відчула свою вину
8. У чомупроявляється
обмежений світ Кайдаша?
У забобонах, у п’янці
9. Що вас приваблює в образі
Лавріна?
Веселий, роботящий, добрий
10. Хто був заводієм сварокв
сім’ї?
Кайдашиха
11. Який образ автор змальовує з
теплотою, з любов’ю?
Образ Мелашки
12. У чомутиповість персонажів? Так жила не однасім’я Кайдашів
ІІІ. Оголошеннятеми, мети уроку.
Мотиваціянавчальноїдіяльності
ІV. Основний змістуроку
«Кайдашева сім’я» - сумний твір,
повість-трагікомедія.
С.Процюк
Яка прекрасна мова! Читав – наче
погожу воду у спеку пив. Яке знання
народнихзвичаїв, народного життя!
М. Коцюбинський

37. 1. Вступне слово вчителя
Це чи не найпопулярніший твір І. Нечуя-Левицького, про що свідчить
велика кількість його перевидань і перекладів іншими мовами. Те, що сталося
з родиною Кайдашів, можна назвати моральною катастрофою. Читаючи цю
«веселу» повість, хочеться плакати. Або принаймні жалкувати й мучитися
досадою: адже на наших очах відбувається самознищення чогось надзвичайно
важливого, що є в людському житті: домашнього затишку; порозуміння між
ближніми; почуття гідності; ладу як основи родини. Гору в Кайдашевій сім’ї
бере якась диявольська сила руйнування, яка живе в цих нібито непоганих,
роботящихлюдях.
Характери персонажів у «Кайдашевій сім’ї», як правило, статичні.
Письменник робить акцент на домінантах, виокремлюючи одну-дві риси в
їхніх вдачах. В Омелька Кайдаша — богобоязливість і чарколюбство. У
Кайдашихи — чваньковитість, у Мотрі — сварливість. Чи не найбільших змін
зазнає характер Мелашки: у ній — спочатку ліричній, ніжній дівчині — теж
поселяється «біс» чвар. Цікаво, що в повісті майже немає сцен, у яких би
лунав сміх. «Кайдашева сім’я» населена дуже серйозними людьми. їм не до
сміху, оскільки всі вони — учасники великої родинно-побутової війни, якій не
видно кінця. Іван Франко вважав, що «І. Нечуй-Левицький малює в «Кайда-
шевій сім’ї» гірку картину розпаду українського патріархального устрою під
впливом індивідуалістичних змагань кожного її члена». Справді, роль батька в
Кайдашів зведено нанівець. Омелько Кайдаш, по суті, ніяк не впливає на
перебіг подій у власній хаті. Він пливе за течією, а коли й пробує якось
утрутитися в домашні чвари, то зазнає фіаско. Катастрофа в Семигорах
починається із занепаду батьківського начала в родині. У літературознавстві
радянської доби прийнято було наголошувати на тому, що сварки, змальовані
І. Нечуєм-Левицьким, — це наслідок певних соціальних умов. З того робився
соціологічно-політичний висновок:«так було до революції».
Однак автор «Кайдашевої сім’ї» на соціальних чинниках «війни» якраз і
не наголошує! У творі йдеться швидше про недосконалість людської природи,