1. Вчитель першої
кваліфікаційної категорії
Проблемна тема роботи з
класом:
Створення сприятливого
середовища для формування
позитивного ставлення до
Вітчизни, до своїх батьків,
інших людей і до самого себе.
2. «Дуже важливо, щоб кожна
дитина повірила у власні сили,
раділа кожному шкільному
дню, кожній зустрічі з
вчителем, кожному дзвінку на
урок. Принципово важливо,
щоб шкільне життя стало для
кожного учня сенсом його
власного життя»,- так
говорить
Ш. Амонашвілі.
3. Правила спілкування:
- Прагни до взаєморозуміння;
- Співрозмовник повинен мати
впевненість у твоїй надійності
щодо збереження таємниці;
- Називай усіх на ім‘я;
- Не будь категоричним у
судженнях;
- Критикувати треба вчасно і,
головне, в міру, не тільки когось,
а й себе також. Критикуючи –
пропонуй!
- Терпляче стався до іншого;
- Поважай співрозмовника, яким
би він не був.
4. Напрямки діяльності:
- впроваджую нові педагогічні
технології гуманістичного
виховання;
- пропагую сімейне виховання;
- виховую правосвідомість
школярів, попереджую негативні
прояви у їхній поведінці;
- пропагую здоровий спосіб життя;
- формую духовну культуру
підростаючого покоління на
засадах національних традицій
свого народу;
- приділяю увагу трудовому
вихованню, яке передбачає
формування любові й готовності
до праці;
- розвиваю в дітей самостійність,
творчість, діловитість, активність.
5. П‘ять основних виховних
заповідей:
1. Люби дитину! Любов до
дитини – серцевина
педагогічної моральності,
основа культури вчителя.
2. Вір у дитину! Дитина росте
тоді, коли в неї вірять.
3. Знай дитину! Якомога більше,
глибше знати духовний світ
дитини – перше і
найважливіше завдання
вчителя.
4. Поважай дитину! Не вважай
себе спроможним
розв‘язувати ті питання, які
належить вирішувати юній
особистості.
5. Розумій дитину! Умій поставити
себе на її місце, побачити світ її
очима, зрозуміти, чим дитина
живе, до чого прагне.
6. Сім’я – головна умова реалізації
нахилів і здібностей особистості.
Форми проведення батьківських
зборів: бесіди, дискусії,
практикуми, круглі столи.
Особливу увагу приділяю
культурі спілкування з батьками.
Розмова «тоном поради» -
необхідна умова співпраці,
співтворчості, спрямована на
запобігання помилкам та
усунення вад: «Давайте
порадимось…», «На мою думку,
в даному випадку варто вчинити
ось так…», «А як ви думаєте…»,
«А що б ви порадили?» – такий
стиль спілкування викликає у
батьків бажання бути активними
учасниками виховання, стимулює
їхнє педагогічне мислення.
7. Значний інтерес у батьків викликають
нетрадиційні форми роботи, зокрема
родинні виховні заходи. Вони
здобули загальне визнання вчителів,
дітей і батьків.
Родинні виховні заходи дають змогу
активізувати батьків, з пасивних
спостерігачів перетворити на
зацікавлених учасників,
організовувати спільне дозвілля дітей
і батьків, виявляти інтереси й
уподобання кожної сім‘ї,
забезпечувати спадкоємність
поколінь, відроджувати звичаї і
традиції нашого народу.
Родинні свята «Моя планета Земля»,
«Шануйте батьків своїх», «Тепло
маминого серця», «Новорічна казка»
стали традиційними у шкільному
житті учнів.
8. «Дати дітям радість праці,
радість успіху в навчанні,
збудити в їхніх серцях
почуття гордості, власної
гідності – це перша заповідь
виховання.
У наших школах не
повинно бути нещасливих
дітей, душу яких гнітить
думка, що вони ні на що не
здатні.
Успіх у навчанні – єдине
джерело внутрішніх сил
дитини, які породжують
енергію для переборювання
труднощів, бажання
вчитися,» – так навчав нас,
вчителів, великий педагог
В. Сухомлинський.
