док

1. Голові Постійної комісії з
питань регламенту та етики
Конституційного Суду України
Василю ЛЕМАКУ
Копія: суддям Конституційного Суду України
Стосовно Постанови Конституційного Суду України
«Про розгляд заяви Шевчука С.В. від 7 березня 2023 року№ 18/120)»
від 16 березня 2023 року № -Іпс/2023
16 березня 2023 року Конституційний Суду України (далі - Суд) ухвалив
Постанову № 1-пс/2023 «Про розгляд заяви Шевчука С.В. від 7 березня 2023
року № 18/120)» (далі - Постанова), якою ухвалив «передати заяву Шевчука
С.В. від 7 березня 2023 року № 18/120 на розгляд Постійної комісії з питань
регламенти та етики Конституційного Суду України для надання відповідного
висновку з питань, порушених у заяві, у строк до 16 травня 2023 року».
У такий спосіб вказана заява Шевчука С.В передана на розгляд
Постійної комісії з питань регламенту та етики Суду (далі - Комісія).
При вирішенні питання стосовно організації діяльності Комісії з
розгляду вказаної заяви Шевчука С.В. та надання «відповідного висновку»
прошу врахувати те, що: скликання спеціального пленарного засідання
Суду для розгляду заяви Шевчука С.В. від 7 березня 2023 року,
проведення спеціального пленарного засідання Суду щодо її розгляду та
ухвалення Постанови відбулися з порушенням Конституції України,
Закону України «Про Конституційний Суд України, Регламенту Суду,
перевищенням відповідними посадовими особами Суду своїх службових
повноважень, а також з виходом Суду за межі конституційних
повноважень.
З огляду на це вказана Постанова є вочевидь неправовим
(незаконним) рішенням Суду.
1. Стосовно попередніх заяв С. Шевчука
Упродовж 2022-2023 років громадянин Станіслав Шевчук чотири рази
звертався із заявами, у яких порушував питання про перегляд та скасування
Постанови Суду № 1-пс/2019 від 14 травня 2019 року, поновлення його на
посаді судді Суду, звільнення з посади судді Суду у відставку.
Так, 14 січня 2022 року С.Шевчук звернувся до в.о. Голови Суду
В.Кривенка із заявою (реєстр. №18/37), у якій запропонував
«Конституційному Суду України завершити юридичну суперечку шляхом
позитивного вирішення питання щодо поновлення мене на посаді судді КСУ».
Конституційний Суд України
21/1289 від 13.04.2023
ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

2. 2
До цієї заяви додавалися комунікаційні матеріали між ЄСПЛ та громадянином
С.Шевчуком.
Цю заяву та додані до неї матеріали в.о. Голови Суду В.Кривенко
направив голові Комісії В.Лемаку з резолюціями: 1) «Прошу внести нарозгляд
Постійної комісії з питань регламенту та етики порушене питання та
внести пропозиції щодо його вирішення» (до вх. № 21/90 від 12 січня 2022
року); 2) «На додаток до матеріалів, які раніше скеровані до комісії, для
розгляду у встановленому порядку» (до вх. № 18/37 від 14 січня 2022 року).
Голова Комісії В.Лемак у свою чергу дав доручення Секретаріату Суду
«надати юридичний висновок щодо предмету цих матеріалів, а також
повноважень Комісії та реальної можливості розгляду на її засіданні
вказаних матеріалів з урахуванням встановлених вимог до повноважності
Комісії» (реєстр. № 21/195 від 18 січня 2022 року).
Дослідивши вказані матеріали, Правовий департамент Секретаріату
Суду дійшов висновку про те, що: 1) заяву С.Шевчука та додані до неї
матеріали можуть бути розглянуті відповідно до Закону України «Про
звернення громадян»; 2) «ані Закон України «Про Конституційний Суд
України, ані Регламент КСУ, ані будь-який інший нормативно-правовий
акт не наділяє Комісію компетенцією розглядати та вирішувати на своєму
засіданні питання про поновлення на посаді судді КСУ, в тому числі
надавати висновки щодо можливості такого поновлення» (Висновок та
інші матеріали Правового департаменту за реєстр. № 21/263 від 25 січня 2022
року).
11 лютого 2022 року голова Комісії В.Лемак повернув заяву С.Шевчука
від 14 січня 2022 року з додатками в.о. Голови Суду С. Головатому «з
урахуванням встановлених Законом України «Про Конституційний Суд
України», Регламентом Конституційного Суду України, Положенням про
Постійну комісію з питань регламенту та етики Конституційного Суду
України обсягу повноважень та завдань Постійної комісії з питань
регламенту та етики Конституційного Суду України та її природи як
допоміжного органу Суду» (реєстр. № 21/511).
14 листопада 2022 року С.Шевчук звернувся до суддів Суду із заявою
про те, щоб «скасувати постанову Конституційного Суду України № 1-
пс/2019 від 14 травня 2019 року» та «ухвалити рішення, яке за своїми
юридичними наслідками відповідає звільненню» його з посади судді Суду у
відставку (реєстр. № 18/288).
Цю заяву було залишено без будь-якого реагування з боку Суду.
23 січня 2023 року С.Шевчук звернувся до в.о. Голови Суду
С.Головатого із заявою про перегляд та скасування постанови Суду № 1-
пс/2019 від 14 травня 2019 року, а також звільнення його з посади судді Суду
у відставку.
27 лютого 2023 року в.о. Голови Суду С.Головатий за відсутності
правових підстав (фактично - з перевищенням посадових повноважень)
скликав на 28 лютого 2023 року спеціальне пленарне засідання Суду з

3. з
питанням порядку денного «Розгляд звернення Шевчука С.В. вх. № 18/32 від
23 січня 2023 року».
Перед проведенням вказаного спеціального пленарного засідання Суду
суддям було роздано проект Постанови Суду «Про розгляд заяви Шевчука
С.В. (вх № 18/32 від 23 січня 2023 року), яким пропонувалося: «1. Скасувати
Постанову Конституційного Суду України від 14 травня 2019 року № 1-
пс/2019. 2. Звільнити у відставку суддю Конституційного Суду України
Шевчука Станіслава Володимировича з посади судді Конституційного Суду
України у зв’язку з поданою ним заявою про відставку на підставі пункту 4
частини другої статті 149-1 Конституції України та в порядку, встановленому
статтями 21,31 закону України «Про Конституційний Суд України».
Цей проект Постанови Суду не містив жодного належного правового
аргументу, жодної конкретної правової норми, які могли б бути правовою
підставою для ухвалення пропонованого рішення Суду.
Не зважаючи на це, у порушення приписів Конституції України та
Закону України «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон) та з
виходом за межі повноважень Суду на його спеціальному пленарному
засіданні відбувся розгляд вказаного питання та голосування за
запропонований в.о. Голови Суду С.Головатим проект Постанови Суду.
За результатами голосування вказаний проект Постанови Суду не був
ухвалений навіть за основу і спеціальне пленарне засідання головуючим було
оголошене закритим (копія моєї юридичної позиції стосовно недопустимості
проведення цього спеціального пленарного засідання та ухвалення вказаного
проекту Постанови додається - реєстр. № 21/717 від 1 березня 2023 року).
Результати такого розгляду заяви С.Шевчука від 23 січня 2023 року та
голосування за вказаний проект Постанови Суду навіть формально мали б
означати, що питання вичерпано і в питанні щодо перегляду та скасування
Постанови Суду від 14 травня 2019 року № 1-пс/2019, поновлення С.Шевчука
на посаді судді Суду та звільнення його у відставку з посади судді поставлено
«юридичну крапку». Натомість епопея з поданням С.Шевчуком аналогічних
за змістом заяв та їх розглядом Судом виявилася нескінченною.
2. Стосовно заяви Шевчука С.В. від 7 березня 2023 року № 18/120
Подана С. Шевчуком заява від 7 березня 2023 року вх. № 18/120 є його
черговою спробою втягнути Суд у діяльність, яка перебуває за межами
конституційних повноважень Суду і правового регулювання взагалі.
Як і усі попередні заяви С.Шевчука, ця його заява є юридично
необгрунтованою. Вона не містить жодної норми Конституції України
та/або Закону України «Про Конституційний Суду України» (а саме ці акти
визначають статус судді Суду), які уможливлюють (передбачають правові
підстави) перегляд Судом Постанови від 14 травня 2019 року № 1-пс/2019 про
його звільнення, її скасування, поновлення С.Шевчука на посаді судді (адже

4. 4
звільнення судді може відбутися лише у разі обіймання ним посади судді) та
зміну підстав його звільнення з посади судді (замість звільнення за вчинення
ним істотного дисциплінарного проступку, грубе та систематичне нехтування
своїми обов’язками, що є несумісним зі статусом судді Суду та виявило його
невідповідність займаній посаді, - звільнення у відставку).
Крім іншого, С. Шевчук у своїй заяві просить звільнити його «з посади
судді Конституційного Суду України у відставку». Водночас відповідно до
частини другої ст. 149-1 Конституції України та ст. 21 Закону заяву про
звільнення з посади судді Суду може подати лише суддя Конституційного
Суду України. Водночас С. Шевчук з 14 травня 2019 року не є суддею Суду і
не був таким на момент подання ним заяви про відставку від 7 березня 2023
року.
Досліджуючи попередні заяви С.Шевчука (аналогічні за змістом,
зокрема щодо поновлення його на посаді судді Суду), Правовий департамент
Секретаріату Суду дійшов висновків про те, що: «ні Конституція України, ні
Закон України «Про Конституційний Суд України» не містять положення про
поновлення на посаді судді Конституційного Суду України»; «оскільки
законодавчо не передбачено поновлення на посаді судді Конституційного
Суду України, то і відсутній суб’єкт звернення до будь-якого органу (в тому
числі і до Конституційного Суду України) щодо поновлення на посаді судді
Конституційного Суду України» (Висновок та інші матеріали Правового
департаменту за реєстр. № 21/263 від 25 січня 2022 року).
На цих аспектах неодноразово наголошували посадові особи Суду та
Секретаріату Суду у офіційних документах, які направлялися у різні державні
інституції. Так, у відповіді на запит в.о. Уповноваженого у справах
Європейського суду з прав людини керівник Секретаріату Суду В.Бесчастний
акцентував увагу на тому, що Закон України «Про Конституційний Суд
України» «не містить норм, які б окремо урегульовували спеціальний
механізм добровільного поновлення на посаді судді Конституційного Суду
України» (лист за вих. № 004-011-12/473 від 9 лютого 2023 року).
Слід зазначити, що таке поновлення на посаді судді фактично означало
б повторне призначення на посаду судді Суду, що, по-перше, заборонено
Конституцією України (частина шоста статті 148 Конституції України), а, по-
друге, Суд не є суб’єктом призначення суддів Конституційного Суду України
(частина друга статті 148 Конституції України). Тим більше, коли йдеться про
поновлення на посаді судді поза межами конституційного строку повноважень
судді Суду.
Таким чином, заява С.Шевчука від 7 березня 2023 року не
ґрунтується на чинному законодавстві України і є спробою схилити Суд
до протиправної діяльності - діяльності, яка перебуває за межами його
повноважень і правового регулювання взагалі, а сам Станіслав Шевчук
не є належним суб’єктом звернення до Суду із заявою про звільнення у
відставку з посади судді.

5. 5
Крім того, заява С.Шевчука подана неналежному суб’єкту - вона
адресована в.о. Голови Суду В.Кривенку, який не наділений законом правом
«переглядати та скасовувати» Постанови Суду, «поновлювати» осіб на посаді
судді Суду, «звільняти» у відставку з посади Судді (а саме це С.Шевчук у своїй
заяві просить зробити в. о. Голови Суду В.Кривенка). Голова Суду (особа, яка
виконує його обов’язки) та Суд - це різні суб’єкти владних повноважень, а
відтак звернення до Голови Суду (виконувача його обов’язків) не означає
звернення до Суду. С.Шевчук міг звернутися до в. о. Голови Суду лише
стосовно вирішення того питання, яке входить до його повноважень (скликати
засідання, включити певне питання до порядку денного засідання, дати
доручення тощо), а не «переглянути та скасувати постанову Суду», «звільнити
його з посади судді у відставку»).
Відтак відповідно до Конституції України та Закону заява
С.Шевчука від 7 березня 2023 року вх. № 18/120 не може бути предметом
розгляду Суду.
Варто також зазначити, що своє прохання «переглянути та скасувати
постанову Конституційного Суду України № 1-пс/2019 від 14 травня 2019
року» С.Шевчук обґрунтовує порушенням його прав при розгляді питання про
його звільнення з посади судді Суду.
У заяві він стверджує, що «розгляд цього питання Конституційним
Судом України відбувся за моєї відсутності, що порушило мої конституційні
та процесуальні права (право на судовий розгляд, право бути заслуханим), я
також був позбавлений необхідного часу та можливості підготувати свою
позицію захисту та особисто надати свої аргументи щодо захисту своєї
позиції або через свого адвоката».
Водночас, як випливає з офіційних документів, С.Шевчук відмовився
брати участь у спеціальному пленарному засіданні Суду 14 травня 2019 року,
на якому розглядався Висновок Постійної комісії з питань регламенту та етики
від 17 квітня 2019 року про вчинення С.Шевчуком істотного дисциплінарного
проступку, грубе та систематичне нехтування своїми обов’язками, що є
несумісним зі статусом судді Суду.
Так, у відповіді на запит в.о. Уповноваженого у справах Європейського
суду з прав людини О.Давидчук про те, «чи був заявник (тобто, С.Шевчук)
повідомлений про спеціальне пленарне засідання Конституційного Суду
України від 14 травня 2019 року та чи був він присутній на ньому», керівник
Секретаріату Суду В.Бесчастний зазначив:
«Інформуємо, що 14 травня 2019 року під час спеціального пленарного
засідання Конституційного Суду України з розгляду Висновку Постійної
комісії з питань регламенту та етики...заступник Голови Конституційного
Суду України Тупицъкий О.М., який був головою цього засідання, двічі дав
судовому розпоряднику доручення щодо інформування про це засідання судді
Шевчука С.В. та його запрошення. На виконання цих доручень судовий
розпорядник двічі поінформував про засідання суддю Шевчука С.В., який на
той час перебував у приміщенні адміністративної будівлі Конституційного

6. 6
Суду України, та запросив його, але суддя Шевчук С.В. на спеціальне
пленарне засідання Конституційного Суду України прибути відмовився. Про
це судовий розпорядник повідомив Конституційний Суд України».
На запитання в.о. Уповноваженого у справах Європейського суду з прав
людини О.Давидчук про те, «чи скористався заявник (тобто, С.Шевчук)
правом на захист у дисциплінарному провадженні проти нього особисто або
через представника та чи передбачена така можливість національним
законодавством», керівник Секретаріату Суду В.Бесчастний зазначив:
«Відповідно до положень статті 21 Закону питання про звільнення
судді з посади за вчинення ним істотного дисциплінарного проступку, грубе
чи систематичне нехтування своїми обов’язками, що є несумісним зі
статусом судді Конституційного Суду або виявило його невідповідність
займаній посаді, Конституційний Суд України розглядає на спеціальному
пленарному засіданні за наявності висновку постійної комісії з питань
регламенту та етики Конституційного Суду України.
Згідно з пунктом 2 § 13 Регламенту Конституційного Суду України
суддя, стосовно якого порушено питання про звільнення з посади, надає
постійній комісії з питань регламенту та етики Суду усні та письмові
пояснення щодо звернення про вчинення ним. істотного дисциплінарного
проступку, грубого чи систематичного нехтування своїми обов'язками, що є
несумісним зі статусом Судді або виявило його невідповідність займаній
посаді.
У Висновку Постійної комісії з питань регламенту та етики
Конституційного Суду України зазначено, що «на засіданні Комісії 8 квітня
2019 року Шевчуку С.В. було запропоновано надати письмові пояснення
стосовно зазначених питань, на що він погодився і пообіцяв надати їх на
наступне засідання, але на засіданні 11 квітня 2019 року заявив, що не буде
надавати письмові пояснення по суті порушених питань. Свою відмову від
надання Комісії письмових пояснень по суті порушених питань Шевчук С.В.
підтвердив також на засіданні Комісії 15 квітня 2019 року, зазначивши, що
вважає за доцільне обмежитись усними поясненнями».
На засіданнях Постійної комісії з питань регламенту та етики
Конституційного Суду України 8, 11, 15 квітня 2019 року суддя Шевчук С.В.
надавав усні пояснення (витяги з протоколів засідань цієї комісії від 8, 11, 15
квітня 2019 року надані Вам разом із відповіддю на Ваш запит (вх. 12/266 від
21.03.2022 року).
Крім того, 13 травня 2019 року Шевчук С.В. направив суддям Суду та
голові Комісії Лемаку В.В. свої письмові пояснення (зауваження) стосовно
Висновку Комісії від 17 квітня 2019 року (на 10 аркушах), у яких виклав свою
позицію стосовно вказаного Висновку, процедури розгляду питання тощо.
Викладене вказує на маніпулятивний характер заяви С.Шевчука, його
намагання спекулятивним шляхом показати начебто допущені Судом
порушення його прав, створити штучні підстави для сумнівів стосовно
законності рішення Суду про його звільнення з посади судді, ввести в оману

7. 7
суддів стосовно фактичних та юридичних обставин розгляду питання про його
звільнення Комісією та Судом.
3. Стосовно скликання та проведення спеціального пленарного
засідання Суду з питання про направлення нарозгляд Комісії
заяви С. Шевчука вх. № 18/120 від 7 березня 2023 року
13 березня 2023 року в. о. Голови Суду В.Кривенко видав
Розпорядження № 17/01/2023-ОД «Про скликання спеціального пленарного
засідання Конституційного Суду України», яким розпорядився: «Відповідно
до статей 33, 39 Закону України «Про Конституційний Суду України», § 13,
§ 27 Регламенту Конституційного Суду України скликати спеціальне
пленарне засідання Конституційного Суду України для вирішення питання
щодо направлення нарозгляд Постійної комісіїз питаньрегламенту та етики
Конституційного Суду України заяви Станіслава Шевчука вх. № 18/120 від 7
березня 2023року про перегляд Постанови Конституційного Суду України від
14 травня 2019 року№ 1-пс/2019».
Видання цього Розпорядження здійснено в.о. Голови Суду В.Кривенком
з порушенням приписів статей 19, 153 Конституції України, статей 33, 39
Закону України «Про Конституційний Суд України», Регламенту Суду,
положень § 13, § 27 Регламенту Суду, оскільки:
- заява С.Шевчука від 7 березня 2023 року вх. № 18/120 не ґрунтується
на чинному законодавстві, а порушені у ній питання не відносяться до
повноважень Суду. Відтак за законом вона не може бути предметом розгляду
Суду;
- ні Конституція України, ні Закон не відносять до повноважень Суду
вирішення на його спеціальному пленарному засіданні питання про
направлення Комісії заяви громадянина про перегляд рішення Суду
(постанови), скасування рішення Суду (постанови), поновлення на посаді
судді та зміни підстав щодо звільнення з посади судді;
- спеціальне пленарне засідання Суду може бути скликане лише з того
питання, яке за законом може бути розглянуте Судом на такому засіданні, а не
з будь-якого питання на чийсь власний розсуд. Натомість вказане
Розпорядження видане за відсутності правових підстав - жодна з норм
Конституції України, Закону, положень Регламенту Суду не наділяє Голову
Суду (особу, яка виконує його обов’язки) правом скликати спеціальне
пленарне засідання Суду з питання про направлення на розгляд Комісії заяви
про перегляд та скасування рішення Суду, поновлення на посаді судді,
зміни підстав щодо звільнення з посади судді.
Посилання у вказаному Розпорядженні на статті 33 та 39 Закону, § 13, §
27 Регламенту Суду як на нормативну основу для скликання вказаного
засідання Суду є безпідставним і виконує виключно «декоративну

8. 8
функцію» - створює видимість правомірності (обґрунтованості)
скликання такого засідання.
Отже, вказане Розпорядження з огляду на його незаконний характер
очевидну невідповідність приписам Конституції України, положенням
Регламенту Суду за визначенням не могло створити правових підстав для
проведення спеціального пленарного засідання Суду, а відтак не підлягало
виконанню (реалізації). Більше того, його виконання означало б здійснення
Судом протиправної діяльності - проведення спеціального пленарного
засідання, яке не передбачено законом; розгляд на ньому питання, яке за
законом не є предметом розгляду на спеціальному пленарному засіданні;
ухвалення рішення, яке за законом Суд ухвалювати не вправі.
Однак, не зважаючи на вказані обставини та юридично аргументовані
застереження стосовно неприпустимості втягнення Суду у нелегітимний
процес (копія мого звернення до Суду стосовно неправомірності скликання та
проведення вказаного засідання Суду додається - реєстр. № 21/895від 16
березня 2023 року), таке засідання було проведене. При цьому головуючий на
засіданні С.Головатий наголосив на тому, що відмова брати участь у цьому
засіданні та голосувати за пропонований проект Постанови - «це
дисциплінарний проступок», «це є порушення суддівської дисципліни».
4. Стосовно Постанови Суду
від 16 березня 2023 року № 1-пс/2023
Розглянувши 16 березня 2023 року на незаконно скликаному
спеціальному пленарному засіданні Суду питання, яке за законом не є
предметом розгляду спеціального пленарного засідання Суду, та вийшовши
за межі своїх повноважень, Суд ухвалив Постанову «Про розгляд заяви
Шевчука С.В. вх. № 18/120 від 7 березня 2023 року» № 1-пс/2023.
Ухвалення Судом цієї Постанови відбулося з порушенням приписів
статей 8, 19, 147, 149-1, 153 Конституції України, статей 2, 3, 21, 33, 39 Закону,
§ 13, § 27 Регламенту Суду.
Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної
влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані
діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Межі повноважень Суду та суддів Суду, підстави та спосіб їх реалізації
визначені Конституцією України та Законом.
Статтею 153 Конституції України встановлено, що порядок організації
та діяльності Суду, статус суддів Суду, підстави і порядок звернення до Суду,
процедура розгляду ним справ і виконання рішень Суду визначаються
Конституцією України та законом.
Юридичний аналіз Постанови Суду від 7 березня 2023 року № 1-пс/2023
вказує на те, що вона не містить жодної конкретної норми Конституції
України та Закону, жодного конкретного положення Регламенту Суду, які б

9. 9
могли бути правовою основою для її ухвалення. У ній також не наведено
жодного фактичного чи юридичного аргументу, який би міг належно
обґрунтувати юридичну можливість її ухвалення.
Так, у вступній частині Постанови зазначено про те, що Суд розглянув
заяву С.Шевчука та установив зазначені у ній обставини «відповідно до
статей 33, 39, 83 Закону України «Про Конституційний Суд України» та на
підставі §27 Регламенту Конституційного Суду України». Водночас жодна
із цих статей Закону та вказане положення Регламенту Суду не створюють
правових підстав для розгляду заяви С.Шевчука та ухвалення Постанови.
Навпаки - зазначені приписи Закону та положення Регламенту Суду вказують
на неприпустимість (незаконність) розгляду цього питання та ухвалення по
ньому рішення Суду.
Так, стаття 33 Закону, яка називається «Голова Суду», містить загальні
положення щодо статусу Голови, визначає його повноваження, регламентує
порядок обрання Голови, виконання обов’язків Голови у разі його відсутності
та порядок звільнення з посади Голови.
Єдине положення ст. 33 Закону, яке можна якось «притягнути» до
проведення спеціального пленарного засідання Суду - це положення пункту З
частини другої цієї статті, згідно з яким Голова «головує на засіданнях,
спеціальних пленарних засіданнях Суду, засіданнях, пленарних засіданнях
Великої палати».
Однак, по-перше, відповідно до приписів Конституції України та Закону
Голова Суду може головувати лише на тих спеціальних пленарних засіданнях,
які скликані та проводяться відповідно до Конституції України та Закону.
Голова Суду за визначенням не може головувати на незаконному
спеціальному пленарному засіданні - скликаному в порушення закону та з
питання, яке за законом не є предметом розгляду на спеціальному пленарному
засіданні. По-друге, це законодавче положення не стосується підстав розгляду
на такому засіданні певних питань.
Отже, посилання у Постанові на ст. 33 Закону як на «підставу» розгляду
на спеціальному пленарному засіданні вказаної заяви С.Шевчука є
безпідставним. Судячи з усього, це зроблено з єдиною метою - створити
видимість законності розгляду вказаного питання на спеціальному
пленарному засіданні та ухваленні Постанови шляхом посилання на якомога
більшу кількість статей Закону, незважаючи на те, що вони не мають до цього
жодного стосунку.
На штучність та вказану спеціальну мету посилання у Постанові
Суду від 16 березня 2023 року № 1-пс/2023 на ст. 33 Закону вказує той факт,
що це-ПЕРШИЙ (!!!) випадок у практиці Суду посилання на вказану статтю
у постановах, прийнятих на спеціальному пленарному засіданні.
Так, у 2021 році Суд прийняв на спеціальних пленарних засіданнях 2
постанови, а у 2022 році - 8. Як і на спеціальному пленарному засіданні Суду
16 березня 2023 року (коли було ухвалено Постанову № 1-пс/2023) на усіх цих
10 спеціальних пленарних засіданнях головував С.Головатий. Однак, у

10. 10
постановах, прийнятих на цих засіданнях у 2021-2022 роках, відсутнє
посилання на ст. 33 Закону. Те саме стосується постанов, прийнятих на
спеціальних пленарних засіданнях Суду у попередні роки - воно відсутнє, бо
з правової точки зору є абсолютно недоречним.
Відтак, наявність посилання на ст. 33 Закону у Постанові Суду від
16 березня 2023 року № 1-пс/2023 можна пояснити лише тим, що у ній воно
вкрай потрібне для створення хоча б якоїсь формальної видимості (ілюзії)
законності процесу розгляду Судом заяви С.Шевчука та ухвалення
вказаної Постанови.
Безпідставним є посилання у Постанові і на статтю 39 Закону як на
підставу розгляду заяви Шевчука С.В. Адже положення вказаної статті не
лише не створюють таких підстав, а навпаки — вказують на незаконний
характер розгляду такої заяви Шевчука С.В. на спеціальному пленарному
засіданні Суду.
Частиною другою ст. 39 Закону встановлено, що «виключно на
спеціальних пленарних засіданнях Суду здійснюється:
1) обрання Голови Суду, заступника Голови Суду;
2) складання новопризначеними Суддями присяги;
3) ухваленнярішення про надання згоди на затримання абоутримування
під вартою чи арештом Судді;
4) винесення попередження Судді про необхідність усунення обставин,
що свідчать про порушення ним вимог щодо несумісності;
5) ухвалення рішення про звільнення Судді з посади відповідно до
статті 21 Закону;
6) ухвалення Регламенту;
7) затвердження персонального складу сенатів;
8) утворення колегій, затвердження їх персональних складів».
У вказаному переліку питань, розгляд яких здійснюється на спеціальних
пленарних засіданнях Суду, відсутнє питання про передачу на розгляд заяви
про перегляд та скасування рішення Суду, поновлення на посаді судді, зміни
підстав звільнення з посади судді.
Отже, ст. 39 Закону не наділяє Суд повноваженням розгляду такого
питання, а навпаки - забороняє його розглядати на спеціальному
пленарному засіданні. Тому посилання на неї у Постанові як на підставу
розгляду на спеціальному пленарному засіданні Суду вказаної заяви Шевчука
С.В. є юридично безпідтсавним.
Не створює жодних правових підстав для розгляду на спеціальному
пленарному засіданні Суду заяви Шевчука С.В. і ст. 83 Закону, на яку
зроблено посилання у вступній частині Постанови.
Ця стаття називається «Види актів» і складається з двох частин. У її
частині першій зазначено, що «Суд ухвалює рішення, надає висновки,
постановляє ухвали, видає забезпечувальні накази». Частина друга цієї статті
передбачає, що «акти з питань, не пов’язаних із конституційним
провадженням, Суд ухвалює у формі постанови».

11. 11
Тобто, ст. 83 Закону лише містить перелік видів актів Суду, вказуючи,
що одним з них є постанова, яку Суд ухвалює з питань, не пов’язаних з
конституційним провадженням. Водночас ця стаття не може бути визнана
застосовною для визначення підстав розгляду того чи іншого питання (у
даному випадку - заяви Шевчука С.В.) на спеціальному пленарному
засіданні Суду. Відтак, іншого призначення, крім як створення формальної
видимості законності розгляду цього питання на спеціальному пленарному
засіданні, посилання на цю статтю у Постанові також мати не може.
Зрештою правовою підставою для розгляду заяви Шевчука С.В. на
спеціальному пленарному засіданні Суду у вступній частині Постанови
вказано § 27 Регламенту Суду. Однак положення цього параграфу
Регламенту Суду також не можуть бути нормативною основою для
проведення спеціального пленарного засідання з вказаного питання.
У його пункті 1 йдеться про те, що спеціальні пленарні засідання Суду
скликаються з підстав, визначених Законом, та в порядку, встановленому
Регламентом. А в пункті 2 § 27 Регламенту Суду продубльовано приписи ст.
39 Закону щодо підстав скликання спеціальних пленарних засідань Суду. У
ньому зазначено:
«На спеціальних пленарних засіданнях Суду здійснюється:
1) обрання Голови Суду, заступника Голови Суду;
2) складання новопризначеними суддями Конституційного Суду
присяги;
3) ухваленнярішення про надання згоди на затримання, утримування під
вартою чи арешт Судді;
4) винесення попередження Судді про необхідність усунення обставин,
що свідчать про порушення ним вимог щодо несумісності;
5) ухваленнярішення про звільнення Судді з посади відповідно до статті
21 Закону;
6) ухвалення Регламенту та внесення змін до нього;
7) затвердження персонального складу сенатів Конституційного Суду;
8) утворення колегій суддів Конституційного Суду, затвердження їх
персональних складів».
Серед вказаних питань відсутнє питання, яке розглядалося 16 березня
2023 року на спеціальному пленарному засіданні Суду - про направлення
(передачу) на розгляд Комісії заяви Шевчука С.В. про перегляд та скасування
Постанови Суду від 14 травня 2019 року № 1-пс/2019 (поновлення його на
посаді судді), а також зміну підстав його звільнення з посади судді (замість
звільнення за вчинення ним істотного дисциплінарного проступку, грубе та
систематичне нехтування своїми обов’язками, що є несумісним зі статусом
судді Суду та виявило його невідповідність займаній посаді, - звільнення у
відставку).
Таким чином, жодна зі статей Закону (33, 39, 83), а також § 27
Регламенту Суду, на які у Постанові зроблено посилання як на
нормативну основу розгляду на спеціальному пленарному засіданні Суду

12. 12
вказаної заяви Шевчука С.В., такою основою не є. Це означає, що
законних підстав для розгляду цього питання на спеціальному
пленарному засіданні Суду у Постанові не наведено - їх чинне
законодавство України взагалі не передбачає.
Протиправність Постанови підтверджується також тим, що вона є
юридично необгрунтованою.
Мотивувальна частина Постанови не містить жодного юридичного
аргументу, жодного юридичного висновку, жодного положення Конституції
України, Закону чи іншого нормативно-правого акту, які б обґрунтовували
можливість її ухвалення Судом. Вона складається з трьох абзаців такого
змісту.
У першому абзаці Постанови зазначено, що: «Шевчук С.В. звернувся
до Конституційного Суду України із заявою вх. № 18/120 від 7 березня 2023
року, в якій, зокрема, просить переглянути та скасувати Постанову
Конституційного Суду України від 14 травня 2019рокуNs 1-пс/2019, а також
у разі скасування зазначеної постанови, звільнити його з посади судді
Конституційного Суду України у відставку».
Таким чином, цей абзац має суто інформаційний характер. При цьому
у ньому допущена змістовна юридична неточність: насправді С.Шевчук
звернувся не до Суду, а до в. о. Голови Суду В.Кривенка. Як зазначалося,
Голова Суду (особа, яка виконує його обов’язки) та Суд є різними суб’єктами
владних повноважень, а тому звернення до Голови Суду ( виконувача його
обов’язків) не означає звернення до Суду.
У другому абзаці Постанови зазначено, що: «Відповідно до юридичної
позиції, висловленоїв Рішенні Конституційного Суду України № 11-р/2019 від
2 грудня 2019 року «Конституційний Суд України може переглянути
індивідуальні акти, ухвалені ніш. з підстав, передбачених частиною другою
статті 149-1 Конституції України. Такий перегляд має здійснюватися з
дотриманням вимог, встановлених частиною третьою статті 149-1
Конституції України для ухвалення таких актів» (абзац восьмий підпункту
2.4 пункту 2 мотивувальної частини)».
Це положення, яке сформульоване Судом у мотивувальній частині
вказаного Рішення, є лише його юридичною позицією, яку Суд може
розвивати, конкретизувати, змінювати, зокрема у разі суттєвої зміни
нормативного регулювання (стаття 92 Закону). Воно не є нормативною
підставою (нормою права), а відтак нічого не змінює у правовому
регулюванні діяльності Суду - у визначенні його повноважень, організації
діяльності, статусу суддів, у т. ч. поновлення на посаді судді, підстав та
порядку звільнення судді з посади, підстав для перегляду рішень Суду, їх
скасування тощо.
Відповідно до статей 19, 153 Конституції України Суд у своїй діяльності
(у т. ч. в частині, яка стосується організації та способу діяльності,
повноважень, статусу суддів) керується нормами Конституції та Закону.
Правовою підставою (нормативною основою) для ухвалення рішення

13. 13
юридична позиція Суду може стали лише після втілення її у «нормативне
життя» - закріплення у Конституції чи законі.
Відтак відповідно до вказаних та інших приписів Конституції та Закону
юридична позиція Суду про те, що Суд «може переглянути індивідуальні
акти, ухвалені ним з підстав, передбачених частиною другою статті 149-1
Конституції України», означає, що Суд зможе це робити лише у разі, якщо
така можливість (підстави та механізм) будуть передбачені Конституцією
України та Законом.
Таким чином, з одного боку, Суд наразі не може здійснювати перегляд
вказаних актів через відсутність законодавчо визначених підстав та порядку
такого перегляду, з другого - Суд не вправі сам собі визначати повноваження,
підстави та спосіб діяльності, займатися законотворчістю — це є виключною
компетенцією Верховної Ради України, яку не може привласнити (наділити
себе нею) будь-який інший орган чи посадова особа.
Водночас слід відзначити «прогресивну» трансформацію використання
вказаної юридичної позиції Суду для протиправного поновлення С.Шевчука
на посаді судді та зміни підстав для його звільнення з посади судді.
У Постанові Суду від 16 березня 2023 року № 1-пс/2023 положення
абзацу восьмого підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення
Конституційного Суду України № 11-р/2019 від 2 грудня 2019 року визнано
юридичною позицією Суду, тоді як у проекті Постанови Суду «Про розгляд
заяви Шевчука С.В. (вх № 18/32 від 23 січня 2023 року) це положення
подавалося як правова підстава (нормативна основа) для ухвалення рішення
Суду - ним пропонувалося керуватися нарівні з приписами Конституції
України та Закону (цей проект був підготовленим С.Головатим - за його
визнанням), 2 березня 2023 року ставився ним на голосування на спеціальному
пленарному засіданні Суду, але не був підтриманий суддями навіть за основу).
Судячи з усього, автори проекту Постанови Суду від 16 березня
2023 року № І-пс/2023, посадові особи Суду та Секретаріату Суду, які
поставили під ним свої підписи (він завізований суддею В.Кривенком, першим
заступником керівника Секретаріату Суду - керівником департаменту
організаційної роботи Л.Бірюк, керівником управління забезпечення засідань
Суду департаменту організаційної роботи Секретаріату Суду І.Новіковою),
врахували зауваження стосовно використання у попередньому проекті
Постанови Суду вказаного положення як нормативної основи (див. вх №
21/717 від 1 березня 2023 року) і «знизили» його рівень до звичайної
юридичної позиції Суду.
Визнання Постановою Суду від 16 березня 2023 року № 1-пс/2023
положення абзацу восьмого підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини
Рішення Конституційного Суду України № 11-р/2019 від 2 грудня 2019 року
лише юридичною позицією Суду (насправді воно і має такий статус) означає
нівелювання того особливого значення, яке надавалось і надається цьому
положенню у спробах протиправного поновлення С.Шевчука на посаді судді
та звільнення його з посади судді у відставку. Таким чином, роль вказаного

14. 14
положення зведена до звичайного аргументу про потенційну можливість
перегляду Судом свого рішення про звільнення судді з посади у разі, якщо це
(підстави та механізм) буде передбачено Конституцією України та Законом.
Наразі цей аргумент у Постанові виявився єдиним у мотивуванні
юридичної можливості (юридичних підстав) її ухвалення, що вочевидь не
може бути визнано належним і достатнім для прийняття вказаного рішення.
У третьому абзаці Постанови зазначено, що «Конституційний Суд
України розглядає питання про звільнення з посади судді Конституційного
Суду України в разі вчинення ним істотного дисциплінарного проступку за
наявності висновку постійної комісії з питань регламенту та етики
Конституційного Суду України (§ 13 Регламенту Конституційного Суду
України)».
Якщо попередній аргумент використано для того, щоб хоч якось
виправдати допустимість розгляду Судом вказаної заяви С.Шевчука, то цей
аргумент використано для того, щоб показати бодай якусь підставу для
ухвалення рішення - передати заяву С.Шевчука на розгляд Комісії.
Натомість використання цього положення § 13 Регламенту Суду для
обґрунтування вказаного рішення Суду є безпідставним і вочевидь
недоречним.
Така безпідставність та недоречність полягає у тому, що положення § 13
Регламенту Суду не мають жодного відношення до розгляду заяви
С.Шевчука від 7 березня 2023 року.
Як зазначається у першому абзаці мотивувальної частини Постанови,
Шевчук С.В. звернувся із заявою, у якій просить «переглянути та скасувати
Постанову Конституційного Суду України від 14 травня 2019 року № 1-
пс/2019, а також у разі скасування зазначеної постанови, звільнити його з
посади судді Конституційного Суду Україниу відставку».
Натомість § ІЗ Регламенту Суду врегульовано механізм звільнення
судді з посади у разі вчинення ним істотного дисциплінарного проступку,
грубого чи систематичного нехтування своїми обов’язками, що є
несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній
посаді. Пунктом 1 цього параграфу передбачено, що «у разі надходження до
Суду звернення про вчинення Суддею істотного дисциплінарного
проступку, грубого чи систематичного нехтування своїми обов'язками, що є
несумісним зі статусом Судді або виявило його невідповідність займаній
посаді, Суд на спеціальному пленарному засіданні ухвалює постанову про
розгляд цього звернення постійною комісією з питань регламенту та етики
Суду».
Таким чином, згідно з § 13 Регламенту Суду Суд може передати на
розгляд Постійної комісії з питань регламенту та етики лише звернення до
Суду, у якому йдеться про вчинення суддею істотного дисциплінарного
проступку, грубого чи систематичного нехтування своїми обов’язками,
що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність
займаній посаді.

15. 15
Заява С.Шевчука від 7 березня 2023 року вх. № 18/120 не є таким
зверненням. Вона - не про вчинення суддею істотного дисциплінарного
проступку, грубого чи систематичного нехтування своїми обов'язками,
що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність
займаній посаді. Його заява - про перегляд та скасування відповідної
постанови Суду, поновлення на посаді судді, звільнення у відставку з
посади судді.
З огляду на зміст заяви Шевчука С.В. та суть його прохання у Постанові
мало б обов’язково міститися посилання на положення Регламенту Суду, які
дозволяють (врегульовують): 1) перегляд Постанови Суду від 14 травня 2019
року № І-пс/2019; 2) її скасування; 3) поновлення Шевчука С.В. на посаді
судді (тим більше поза конституційним строком повноважень судді); 4)
звільнення його з посади судді у відставку (ти більше поза межами
конституційного строку повноважень судді та за заявою не судді, а звичайного
громадянина). Тим більше, що Постановою доручено Комісії «надати
відповідний висновок» саме з цих питань.
Однак, таких положень Регламенту у Постанові не наведено, бо їх не
існує. Як не існує таких приписів Конституції України та Закону.
Примітним також є те, що у Постанові чомусь не зроблено посилання на
положення § 14 Регламенту Суду, яким регламентується механізм звільнення
судді з посади у разі подання ним заяви про відставку. Адже у своїй заяві
С.Шевчук просить «звільнити його з посади судді Конституційного Суду
України у відставку» (це зафіксовано у мотивувальній частині Постанови).
У Постанові зазначено, що Суд ухвалює рішення «передати заяву
Шевчука С.В. вх. № 18/120 від 7 березня 2023року нарозгляд Постійної комісії
з питань регламенту та етики Конституційного Суду України для надання
відповідного висновку з питань, порушених у заяві, у строк до 16 травня
2023 року», «на підставі викладеного та керуючись статтями 39, 83 Закону
України «Про Конституційний Суд України», § 13, §27 Регламенту
Конституційного Суду України».
Таке зазначення фактологічних підстав та нормативної основи
ухвалення цієї Постанови Суду вказує на безпідставність цього рішення Суду.
По-перше, як предметно і аргументовано доведено вище, «викладене» у
вступній та мотивувальній частинах Постанови не створює жодних правових
підстав для розгляду заяви Шевчука С.В. на спеціальному пленарному
засіданні Суду та ухвалення цієї Постанови.
По-друге, при ухваленні рішення про передачу заяви Шевчука С.В. на
розгляд Комісії Суд не міг керуватися статтями 39, 83 Закону, § 13, § 27
Регламенту Суду, оскільки вони безпосередньо не стосуються порушених у
вказаній заяві питань і не містять приписів, які дозволяють Суду ухвалити
таке рішення.
Протиправною за своїм змістом є також резолютивна частина цієї
Постанови, яка містить доручення (зобов’язання) Комісії надати відповідний
висновок з питань, порушених у заяві Шевчука С.В.

16. 16
Ні Конституція України, ні Закон, ні Регламент Суду не передбачають
надання Постійною комісії з питань регламенту та етики «відповідного
висновку» з питань: 1) перегляду постанов Суду про звільнення судді з
посади на підставі пункту 3 частини другої ст. 149-1 Конституції України; 2)
скасування таких постанов; 3) поновлення суддів, звільнених на підставі
пункту 3 частини другої ст. 149-1 Конституції України, на посаді судді; 4)
звільнення з посади судді у відставку.
Це свідчить про те, що ухвалюючи цю Постанову, Суд діяв за
відсутності правових підстав та не у спосіб і поза межами повноважень,
що передбачені для нього Конституцією та законами України.
Єдине, що дозволяє назвати Постановою Суду документ, який було
ухвалено на спеціальному пленарному засіданні Суду 16 березня 2023 року, —
це те, що він містить притаманні акту Суду реквізити: назву суб’єкта
ухвалення документа (Конституційний Суд України); назву самого документу
(Постанова); дату його ухвалення (16 березня 2023 року); його реєстраційний
номер (І-пс/2023); персональний склад органу, який його ухвалив; підписи
суддів, які брали участь у засіданні, на якому цей документ було ухвалено.
Викладене дає підстави для висновку про те, що Постанова Суду від
16 березня 2023 року № І-пс/2023 є юридично необгрунтованою, ухвалена
за відсутності правових підстав та містить протиправне доручення
(зобов’язання) Комісії.
Звертає на себе увагу той факт, що станом на 13 квітня 2023 року вказану
Постанову не було розміщено на офіційному веб-сайті Суду.
5. Стосовно виконання Комісією
Постанови від 16 березня 2023 року № І-пс/2023
При виконанні доручення (зобов’язання) Комісії, яке міститься у цій
Постанові, слід виходити з такого.
Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної
влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані
діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Межі повноважень Конституційного Суду України та суддів
Конституційного Суду України, підстави та спосіб їх реалізації визначені
Конституцією України та Законом.
Статтею 153 Конституції України встановлено, що порядок організації
та діяльності Конституційного Суду України, статус суддів Суду, підстави і
порядок звернення до Суду, процедура розгляду ним справ і виконання рішень
Суду визначаються Конституцією України та законом.
При набутті повноважень суддя складає присягу такого змісту: «Я (ім’я
та прізвище), вступаючи на посаду судді Конституційного Суду України,
урочисто присягаю на вірність Україні, бути незалежним, чесним і
сумлінним при виконанні високих обов’язків судді Конституційного Суду

17. 17
України, забезпечувати верховенство Конституції України, захищати
конституційний лад держави, утверджуючи права та свободи людини» (ст. 17
Закону).
Статтею 24 Закону встановлено, що «суддя Конституційного Суду
здійснює свої повноваження, керуючись Конституцією України та цим
Законом, на засадах верховенства права».
Постійні комісії Суду є допоміжними органами Суду з питань
організації його внутрішньої діяльності, положення про них затверджується
Судом (ст. 40 Закону).
Положенням про Постійну комісії з питань регламенту та етики Суду
(затверджене Постановою Суду від 3 грудня 2018 року № 40-п/2018)
передбачено, що «у своїй діяльності Комісія керується Конституцією
України, Законом України «Про Конституційний Суд України»,
Регламентом Суду, іншими нормативно-правовими актами, що
регулюють діяльність Суду, а також цим положенням».
Положенням про Постійну комісію з питань регламенту та етики
визначено вичерпний перелік повноважень та завдань Комісії, яка здійснює:
- аналіз практики застосування регламенту Суду та вироблення
пропозицій із його удосконалення;
- вивчення подання Генерального прокурора про надання згоди на
затримання, утримування під вартою чи арешт судді Суду (з можливістю
надання відповідного висновку);
- надання висновку для розгляду Судом питання про порушення суддею
Суду вимог щодо несумісності;
- надання висновку для розгляду Судом питання про звільнення судді
Суду з посади на підставах і в порядку, передбачених пунктом 3 частини
першої статті 21 Закону України «Про Конституційний Суд України», у
зв’язку з вчиненням суддею Суду істотного дисциплінарного проступку,
грубим чи систематичним нехтуванням своїми обов’язками, що є несумісним
зі статусом судді Суду або виявило його невідповідність займаній посаді у разі
звернення до Суду з цього питання;
- розгляд пропозицій суддів Суду стосовно внесення змін до Регламенту
Суду.
Повноваження та завдання Комісії, що визначені вказаним Положенням,
корелюють з нормами Закону та положеннями Регламенту Суду, який
ухвалюється відповідно до Закону.
Постановою Суду від 16 березня 2023 року № 1-пс/2023 передбачено
«передати заяву Шевчука С.В. вх. № 18/120 від 7 березня 2023 року нарозгляд
Постійної комісії з питань регламенту та етики Конституційного Суду
України для надання відповідного висновку з питань, порушениху заяві».
Натомість, як зазначалося, ні Конституція України, ні Закон, ні
Регламент Суду не наділяють Постійну Комісію з питань регламенту та етики
повноваженням надавати «відповідний висновок» з питань: 1) перегляду
постанов Суду про звільнення судді з посади на підставі пункту 3 частини

18. 18
другої ст. 149-1 Конституції України; 2) скасування таких постанов (що
означитиме поновлення суддів, звільнених на підставі пункту 3 частини другої
ст. 149-1 Конституції України, на посаді судді; 3) звільнення з посади судді у
відставку (саме ці питання порушує Шевчук С.В у своїй заяві від 7 березня
2023 року).
Як зазначалося, такої ж позиції дотримується Правовий департаменту
Секретаріату Суду, який, вивчивши за дорученням Голови Комісії В.Лемака
заяву С.Шевчука від 14 січня 2022 року «щодо поновлення його на посаді
судді КСУ», дійшов висновку про те, що «ані Закон України «Про
Конституційний Суд України, ані Регламент КСУ, ані будь-який інший
нормативно-правовий акт не наділяє Комісію компетенцією розглядати та
вирішувати на своєму засіданні питання про поновлення на посаді судді
КСУ, в тому числі надавати висновки щодо можливості такого
поновлення» (Висновок та інші матеріали Правового департаменту за реєстр.
№ 21/263 від 25 січня 2022 року).
Тоді голова Комісії В.Лемак не скликав засідання Комісії та повернув
без розгляду заяву С.Шевчука від 14 січня 2022 року, незважаючи на дві
зобов’язуючі резолюції в. о. Голови Суду В.Кривенка.
У Постанові вказано, що Суд передає заяву С.Шевчука від 7 березня
2023 року на розгляд Комісії, керуючись § 13 Регламенту Суду.
У пункті 1 цього параграфу йдеться про те, що «у разі надходження до
Суду звернення про вчинення Суддею істотного дисциплінарного проступку,
грубого чи систематичного нехтування своїми обов'язками, що є несумісним
зі статусом Судді або виявило його невідповідність займаній посаді, Суд на
спеціальному пленарному засіданні ухвалює постанову про розгляд цього
звернення постійною комісією з питань регламенту та етики Суду».
Натомість заява С.Шевчука від 7 березня 2023 року не є таким
зверненням до Суду - у ній не йдеться про вчинення істотного
дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування своїми
обов'язками, що є несумісним зі статусом Судді або виявило його
невідповідність займаній посаді. Вона є зверненням до в.о. Голови Суду із
зовсім інших питань - перегляду певного рішення Суду та його скасування
(поновлення на посаді судді), а також про зміну підстав звільнення судді з
посади (звільнення у відставку). Тобто, з питань: 1) механізм вирішення яких
взагалі не передбачений Конституцією України, Законом, Регламентом Суду,
Положенням про Комісію; 2) розгляд яких та надання висновків з яких не
віднесені до повноважень Комісії.
Таким чином, посилання у Постанові на § 13 Регламенту Суду як на
правову підставу для передачі заяви Шевчука С.В. на розгляд Комісії є
очевидною підміною понять (підстав).
З огляду на це та відповідно до приписів статей 8, 19, 147, 153
Конституції України, статей 1, 2,3,17,24,39 Закону, § 13, § 27 Регламенту
Суду, Положення про Комісію вважаю, що у Комісії відсутні правові
підстави для виконання Постанови.

19. 19
Висновки
1. Розгляд Судом заяви Шевчука С.В. вх. № 18/120 від 7 березня 2023
року має відверто протиправний характер і пов'язаний з суцільним
порушенням Конституції України, Закону, Регламенту Суду, виходячи з
того, що:
- заява С.Шевчука не підлягає розгляду Судом, оскільки: 1) у ній
порушуються питання, вирішення яких не відносяться до повноважень
Суду; 2) вона подана неналежним суб’єктом (відповідно до ст. 149-1
Конституції України та ст. 21 Закону заява про відставку з посади судді
може бути подана лише діючим суддею); 3) вона подана неналежному
суб’єкту (адресована в.о. Голови Суду, до повноважень якого за законом
не належить вирішення питань перегляду та скасування рішень Суду,
поновлення на посаді судді, зміна підстав звільнення з посади судді);
- спеціальне пленарне засідання Суду було скликане у порушення
вимог Конституції України (статті 149-1,153), Закону (ст. 39), Регламенту
Суду ((§ 13, § 27) - за відсутності правових підстав для такого скликання;
з питання, яке за законом не є предметом розгляду на такому засіданні; з
перевищенням службових повноважень особою, яка скликала це
засідання;
- спеціальне пленарне засідання Суду було проведене у порушення
вимог Конституції України (статті 149-1, 153), Закону (статті 21, 33, 39),
Регламенту Суду (§ 13, § 27), оскільки: 1) воно було скликане незаконно;
2) на ньому розглядалося питання, розгляд якого на спеціальному
пленарному засіданні Суду не передбачений Конституцією України та
Законом; 3) відповідно до своїх повноважень та вказаних нормативних
приписів головуючий не вправі був організовувати проведення
незаконного засідання Суду;
- ухвалена Судом Постанова «Про розгляд заяви Шевчука С.В. вх.
№ 18/120 від 7 березня 2023 року» № І-пс/2023 є вочевидь неправовим
актом Суду, оскільки вона: 1) ухвалена на незаконному засіданні Суду; 2)
ухвалена з питання, яке за законом не є предметом розгляду спеціального
пленарного засідання Суду (відтак - з виходом Судом за межі своїх
повноважень); 3) ухвалена за відсутності правових підстав для такого
рішення Суду (у Постанові не наведено жодної норми права, яка б була
безпосередньою підставою для розгляду вказаного питання на
спеціальному пленарному засіданні та ухвалення такого рішення); 4) є
абсолютно юридично необгрунтованою (у Постанові не наведено жодного
юридичного аргументу, який би обґрунтовував законність її прийняття);
5) містить доручення (зобов’язання) Комісії, виконання якого не входить
до її компетенції.
2. У Комісії відсутні правові підстави для виконання Постанови
стосовно розгляду заяви Шевчука С.В. від 7 березня 2023 року та надання

20. 20
відповідного висновку з питань, порушених у заяві. Виконання Комісією
Постанови зумовить її вихід за межі наданих повноважень та буде
пов’язане з грубим порушенням Конституції України, Закону, Регламенту
Суду, Положення про Комісію.
3. Надання Комісією на виконання Постанови висновку з питань,
розгляд яких не відноситься до її повноважень, створить формальні
підстави для продовження протиправної діяльності, у яку Суд втягнуто
скликанням і проведенням незаконного спеціального пленарного
засідання з розгляду заяви Шевчука С.В., а також ухваленням
протиправного рішення (Постанови).
4. З огляду на чітку та однозначну тенденцію, яка намітилися у Суді
стосовно розгляду заяв Шевчука С.В. (відверте ігнорування закону та
очевидна упередженість), такий висновок Комісії може бути
використаний для протиправного ухвалення Судом рішення про
поновлення Шевчука С.В на посаді судді (шляхом скасування Постанови
Суду від 14 та травня 2019 року № 1-пс/2019) та зміну підстав для його
звільнення з посади судді (замість звільнення за вчинення ним істотного
дисциплінарного проступку, грубе та систематичне нехтування своїми
обов’язками, що є несумісним зі статусом судді Суду та виявило його
невідповідність займаній посаді, - звільнення у відставку).
5. Таке рішення Суду з високою імовірністю спричинить розгляд
питання про виплату з бюджету Суду Шевчуку С.В. винагороди судді за
час «вимушеного прогулу» (у розмірі приблизно 17 млн грн) та про
отримання ним щомісячного довічного грошового утримання судді (у
розмірі близько 200 тисяч грн щомісяця).
6. Розгляд Судом заяви Шевчука С.В. є порушенням приписів
Конституції України (статті 8,19,147,153) та Закону (статті 1, 2, 3,17, 24,
33, 39). При цьому, зокрема, відверто ігнорується конституційний
принцип верховенства права (правовладдя), стрижневими складовими
якого є законність та заборона свавільності, згідно з якими: засаднича
вимога правовладдя полягає в тому, що повноваження органів публічної
влади має бути визначено приписами права; дії державних органів та
посадовців мають відповідати приписам актів права, бути ними
дозволені; органи публічної влади та їх посадовці не можуть діяти
свавільно та зобов’язані дотримуватись повноважень (правил).
Ухвалення Судом рішення про поновлення С.Шевчука на посаді
судді Суду за відсутності для того правових підстав, а також звільнення
його з посади судді у відставку усупереч приписам Конституції України
та Закону зумовить, крім іншого, формування у суспільстві
обґрунтованих сумнівів щодо легітимності ухвалюваних Судом рішень,
підриву його авторитету як єдиного органу конституційної юрисдикції в
Україні. У зв’язку з цим постане питання про юридичну відповідальність
за ухвалення Судом вочевидь протиправного рішення.

21. 21
7. За таких обставин єдиним правомірним рішенням Комісії
вбачається визнання неможливості виконання нею Постанови з огляду на
відсутність правових підстав для надання «відповідного висновку» з
питань, порушених у заяві Шевчука С.В. від 7 березня 2023 року,
вирішення яких не відноситься до конституційних повноважень Суду.
Додаток:
- копія Постанови Суду «Про розгляд заяви Шевчука С.В. від 7 березня
2023 року № 18/120)» від 16 березня 2023 року № 1-пс/2023 - на 2 арк.;
- копія мого звернення до Суду 16 березня 2023 року реєстр. № 21/895
із додатками - на 9 арк.;
— копія мого звернення (юридичної позиції) до суддів Суду від 1 березня
2023 року реєстр. № 21/717 із додатками - на 16 арк.
З повагою,
Суддя
Конституційного Суду України,
член Постійної комісії з питань
регламенту та етики
Конституційного Суду України Віктор КИЧУН
13 квітня 2023 року