робота з батьками

1. Анкети для
батьків
ШАНОВНІ БА ТЬКИ !!!
Просимо Вас уважно вивчити запропоновануанкету і максимально повно дати відповіді на питання.
Анкетування проводиться з метою засування, як Ви ставитися до проявутворчихздібностейу дітей.
АНКЕТА
1. ПІ.Б. батьків
2. Чи вважаєте Ви, що у вашої дитини є творчіздібності? Які?
3. Чи ставить Вам дитина питання? ________________________
Чи багато їх? ________________________________________________
До яких сфер життя вонивідносяться (природа, техніка, мистецтво, спорт, взаємовідносинилюдей)?
4. Чи любить дитина фантазувати? Які теми її фантазій або дій?
5. Чи робить дитина спробипояснитите, чого самаще не розуміє (події, речі, явища природи, іт.д.)?
6. Чи винаходить своіігри і розваги?Чи часто використовує речіне за призначенням?
7. Чи складає вірші? Чи розповідає про пережиті події, сни, враження?
8. Вкажіть хто з членів сім,ї найбільше приділяє уваги дитині, чим і як займається з дитиною?
9. Яким би Ви хотіли бачити майбутнє своєї дитини? Чи є у Вас побажання і пропозиції відносно її виховання в
дитячомусадку? ___________________________________________
ДЯКУЄМО !!!
ШАНОВНІ БА ТЬКИ !!!
Ваша дитина відвідує дошкільний заклад з гарною назвою“ТЕРЕМОК”. Ми хочемо, щоб час, який вона
проводить в дитячомусадку, був для неї радісним і щасливим. Томусподіваємось на співпрацю і досягнення
повного взаєморозуміння з Вами в питаннях виховання. Для нас важливо знати Вашу думку, про те, що Ви
вважаєте найбільш важливим для своєї дитини.
АНКЕТА
1. П. І. Б. батьків
2. Ім’я дитини, вік
3. Чи є ще діти в сім’ї? Вік. Так__________ Ні
4. Чи слідкуєте Ви за статтями в журналах, програмамирадіо і телебачення з питань виховання?Чи читаєте Ви
книжки на цю тему?
Так ______________________ Іноді ____________ Ні ___________
5. Чи одностайніВи з чоловіком (дружиною)в питаннях виховання дитини? Так Іноді Ні
6. Кого Ви вважаєте відповідальним за виховання дитини?
Сім’я __________________________
Соціальне середовище_____________
Дитячий садок ___________________
7. Ваша дитина саме така про яку Ви мріяли, чи Вам хочеться багато в чому ії змінити?
Так ______________________ Іноді ____________ Ні ___________
8. На деякі вчинки дитини чи часто Ви реагуєте “зривом”, а потім шкодуєте про це?
Так ______________________ Іноді ____________ Ні ___________
9. Ви іноді просите вибачення у дитини за своюповедінку?
Так Іноді ____________ Ні ___________
10.Чи вважаєте Ви, що розумієте внутрішній світ дитини? Так Ні
ДЯКУЄМО !!!
ш
Поради і батькам
ПЕРШОКЛАСНИК !!!
Те, чого чекав Ваш дошколярикі вся сім,я нарешті сталося. Ваша дитина пішла у перший
клас.
Позаду вибір школи, тестування і співбеседа, приємні покупки та інші турботи. Як правило, до ? років більшість
дітей уже мріють про школу і з точки зоруфізичного і інтелектуального розвитку, готовідо навчання.
Але яким великим не було б бажання малюка вчитися і як би добревін не був гадготовлен-ним до школи, - це
завжди стрес, викликаний зміною звичного стереотипуі підвищеною психіч - ною напруженістю. Змінюється дуже
багато - середовищеперебування, розклад дня, навантаження, вимоги, статус. Тому, як і при будь-яких життєвих
змінах, необхідний адаптаційний період.
В середньомувін тягнеться десь півроку, поки виробляєтьсяпевні звички(вранці вставати і не запізнюватися,

2. кожний день робитиуроки і т.п.), накопичуются і нові вміння і навички (терпеливо сидіти протягом 40 хвилин,
відповідати перед усім класом, слухати і розуміти вчителя, мислити, бути акуратним і т.п. Встановлюються
взаємовідносиниз ровесникамиі вчителями. Безумовно, адаптація залежить від конкретних причинта обставин,
здібностейдитини і ії домашних умов. Але при відсутності серьознихпричиндля турбування потрібно від 4 до 6
місяців для того, щоб маленька людина почала звикати до нової ролі. Допомогтиїйв цьому - головнезавдання
батьків.
Пропонуємо декілька практичних порад, скориставшисьякими, Ви зможете полегшити своєму сину або доньці
перший рік шкільного життя.
ЯК ВАЖКО іноді дитині вставати вранці, швидко одягнутися, поснідати і швидко піти до школи. Режим сну і
власна організованість батьків допоможуть легше з цим справитися.
Портфель повинен бути зібраним з вечора, спати краще лягати в одині той же час. Потреба в сні в кожної дитини
індивідуальна. Але в цілому тривалість сну повина бути не менше 9 годин. Пробудження повинно бути не різким і
раптовим, але в той же час і не затянутим.
НАМАГАЙТЕСЬ не створюватиконфліктних ситуацій вранці поспішаючи. Це безумовно відіб’ється на
емоційному стані дитини в школі, на ії “включені” в процес навчання і концентрації уваги. Справитися з
проблемаминеслухняності і капризів допомагає розпорядокдня, певна послідовність дій - вона може бути будь-
якою в залежності від того, що підходить Вам і вашій дитині, але повторюєтьсящодня.
РОЗРІЗНЯЙТЕвідповідальність дитини і свою. Якщо Ви встали за 15 хвилин до виходу, не звинувачуйте
дитину в повільності. Краще зізнайтеся їй в своій вині і попросіть добрешвидко зібратися.
Як будуть вчитися наші діти? Чи розуміємо ми, батьки, що вчитися дійсно важно? Чи готовіми до шкільних
труднощів наших дітей, які нажаль неминучі?
Турботабатьків зрозуміла і школа сьогоднівже не та, що в їх дитинстві - і по навантаженням, і по темпу
навчання, і по складностіпрограми. І діти сього дня інші - меньш здорові, часто з порушенням раннього розвитку.
А якщо доросліще й не розібравшись, вимагають від дитини великих досягнень - чекай зривів і великих проблем.
Часто буває, що доросліпереоцінюють можливостідітей. Вимоги, які вониставлять завищені, особливотоді,
коли починається систематичненавчання з 4-5 років.
Ніхто не буде заперечувати тезу видатного російського психологаЛ.С.Виготського про те, що навчання веде за
собоюрозвиток, томуголовне питання - чому і як вчити. Не меньш важлива відповідальність методики і тактики
навчання віковим особливостям дитини. Адже відомо, що спробазаставитидитину робитите, що їй не під силу
може дати ефект прямопротилежнийбажаному.
ОДНЕ ІЗ ГОЛОВНИХ ЗАВДАНЬ першокласника - навчитися організовуватисвій час. Придбайте дитині самий
простийбудильник з звичайним циферблатом і домовтеся з нею про певні часовізатрати (“через 10 хвилин тобі
потрібно закінчити гру”, “через 5 хвилин я чекаю тебе у ванній”, “через 15 хвилин ти виключи телевізор” і т.п.) Не
забудьте похвалити дитине, якщо вона своєчасно справилася з завданням. Важливу роль відіграє розклад уроків,
розпорядокдня, програмана день, правда лише в такому випадку, якщо дитина приймає в їх складанні саму
активну участь.
ВАЖЛИВЕ ПИТАННЯ для батьків, перед за всем мам, виконання дитиноюдомашніх завдань. Не розтягуйтеце
“задоволення”на весь вільний час, дитина повинна вчитися зібраності. Перші тижні (1 -2 місяці) варто бути поряд -
підбадьоруючиі допомагаючи, якщо щось не виходить. Потім потрібно надати дитині більше самостійності, тільки
перевіряючи зроблене. Не стійте над душею, але й не пускайте справу “насамотек”. Дитина не повина сидіти
більше 30-40 хвилин підряд, робіть перерви по 5 хв. Місце для занять повинне бути вільним і чистим, потрібні
предмети і приладдя легко доступними. Добре, якщо є запасні зошити і прописи, в яких можна поправ лятися,
тільки не заставляйте переписувати завдання багато разів. Перевіряючи виконане, зпочат-ку відмітьте те, що
вдалося добреі тільки потім вкажіть на помилки.
ПІДТРИМУВАТИ БАЖАННЯ вчитися допомагає правильне відношення до оцінок дитини, ії успіхів та невдач.
Проявляйте зацікавленість ії справами в школі, похваліть за зусилля, за досягнення, ане за оцінки.
Не сваріть дитину за двійки і трійки, намагайтесь спокійно з’ясуватиз чим вони пов’язаніі що можна зробити,
щоб виправити помилки.
ЯКЩО ДИТИНА систематично відмовляється іти в школу, не відмахуйтесь від неї і не впадайте в паніку. їй
потрібна Ваша підтримка та увага, постарайтесь з’ясуватипричину відмови. Це можебути погана успішність, коли
дитина не справляється з завданням, почуває себе невпевнено, відчу ває емоційний дискомфорт. В цьомувипадку
потрібно дати зрозуміти, що труднощі тимчасові, що їх можна подалати, якщо не виходить щось одне (акуратно
писати, швидко читати), то обов’яз ково можнавстигнути в іншому (швидко рішати задачі, інтонаційно
розказувативірші, гарно малювати, добрезайматися на уроках фізкультури). Інші причиниможуть стосуватися
проблем у взаємовідносинахз однокласникамиабо педагогом. Тут потрібно розібратися в тому, чим викликане
протистояння або неприязнь зісторониоточуючих, поговоритиз батьками інших дітей, обговоритисітуацію з

3. вчителем. Якщо ж ви вичерпали всі засобив пошуку контакту і взаєморозуміння з вчителем, варто подумати про
зміну класу або навіть школи. Тому початковенавчання і позиція, яку займає дитина на цьому етапі є основою
дальшого навчання багато в чому визначає її соціальне положення в колективі.
ЯКЩО ДИТИНА погано вчиться, не в стані засвоїтинавчальнийплан, виглядає в ял им, пригніченим, розсіяним
або навпаки буває надто рухливим, збудливим, неспокійним, погано спить - це може бути сигналом порушення
адаптації.
НАДЗВИЧАЙНО ВАЖЛИВО дозувати навантаження, щадити психіку дитини, пам’ятати про те, що не можна
зробитивсе. Не захоплюйтесь додатковимизаняттями, кружками, студіями. Виберіть щось одне. В першокласника
обов’язково повинно залишитися часу для ігор та прогулянок. Важливо вчити дитину отримувати задоволення від
того, чим він займається.
ПОРАДИ БАТЬКАМ
1. Не перебивайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відволікайтеся, поки дитина не закінчила свою
розповідь, тобто не дайте дитині запідозрити, що вас мало цікавить те, про що вона розповідає.
2. Не ставте дитині занадто багато запитань.
3. Не заставляйте дитину робить те, до чого вонане готова.
4. Не заставляйте дитину робитищо-небудь, якщо вона «крутиться» або чимось схвильована.
5. Не потрібно весь час поправлятидитину, постійно повторюючи:“Не так” , “Переробице”.
6. Не давайте негативної відповіді: “Ні, вона не червона”, краще скажіть: “Вона синя”.
7. Не варто критикувати дитину навіть наодинці, а тим більше в присутностіінших.
8. Не слід встановлювати для дитини великої кількості правил: вона перестане звертати на них увагу.
9. Не зловживайте стимулами для дитячих вражень - іграшками, поїздкамитощо.
10.Не порівнюйте своюдитину з іншими дітьми.
ПОРАДИ БАТЬКАМ
1. Радійте Вашій дитині.
2. Займаючись домашніми справами, наспівуйте щось.
3. Розмовляйтез дитиноюспокійним, підбадьорюючим тоном.
4. Слухайте дитину уважно, коли вона вам щось розповідає.
5. Будьте терпелячими!
6. Щодня читайте дитині книжки.
7. Не скупіться на нагороду:похвалу чи поцілунок.
8. Заохочуйтезацікавленість та уяву дитини.
9. Піклуйтеся про те, щоб у дитини були нові враження, про котрі вона могла б розповісти.
10. Купуйте дітям платівки чи касети з їх улюбленими піснями, казками. Нехай вони слухають їх досхочу.
11. Допомагайте дитині запам’ятати її ім’я та адресу.
12. Якщо дитина почала щось колекціонувати, займіться цим разом з нею.
13. Відвідуйте разом із дитиною музеї, бібліотеки, театри.
14. За будь-якої ситуації намагайтеся не втрачати почуття гумору.
Добротаі милосердя народжується в сім'ї
"Життя дається людині на добрісправи"
"Добротакраща за красу ”
- ці слованалежать Генріху Гейне.
"Не зліть дітей: хто хоче бити, будучи дитиною, той захоче вбивати, коли виросте"
(П.Бауст)
"Без милосердя нема ні слави ні честі"
(О.Суворов)
Ви ознайомились з висловамивидатних людей. Про що ж ми будемо говоритиСЬОГОДНІ?
Так, про добро і милосердя.
Що ж таке доброта, чидобріваші діти?
Кожна людина, як дорослатак і мала, хоче знати, що її хтось любить.
Доброта- це світло й тепло, що зігріває, дає силу і наснагу, робить людину прекрасноюі чистою. Дуже важливо,
щоб добротаі любов жили у кожному людськомусерці, адже без цього не можна прожитиповноцінне і щасливе
життя. Чим більше людина віддає добротиіншим, тим більше добротистає її серці.
Що треба робити, аби не боліло серце від гірких думок, щоб усміхалося сонечко і не хмарилося небо на
горизонтістарості?
Життя складне і важко в ньому все передбачити.
Кажуть, життя прожити - не поле перейти. На всі випадки не знайдено рецептів, але є прописніістини, Які

4. кожен має знати, виконувати не ухильно.
- це по-перше, велика любов до дитини і відповідальність за неї;
»*«•
- по-друге, щоденна турбота про її душу, почуття та розум.
Сам по собіростетільки бур'ян. А дитину треба навчити, до всього привчати, дати про все на світі правильні
поняття. А це робиться не за одиндень - це постійна кропітка праця.
Дехто може заперечити, "адже я ж якось виріс, став людиною" . Можливо виростеі стане доброюлюдиною. Це
залежить від того в якому оточенні ростимедитина, але найвірогідніше, що така байдужість до власної дитини
обернеться бідою.
Спостерігаючиза природою, мибачимо як ніжно облизує своє дитя кішка чи собака. Які лагідні і ніжні мами.
Разом з тим вонивчать своїхдіток всього,що необхідно для життя і безпеки. Твариниі люди - частина живої
природи, це діти планети Земля. Може не зовсім етичне порівняння, але у нас однаковіінстинкти і почуття. То
чому людина з своїм інтелектом може викинути своє новонародженедитя на сміття, а тварина захищатиме до
останнього подиху?
Чому людина може вигнати своюмалу дитину на вулицю з дому, а тварина сама не доїсть,віддасть дитинчаті. І
та жорстокість , яка поселяється в дитячомусерці, переростає згодом в страшну біду не тільки для неї, а й для
навколишніх.
В клас привели хлопчика: акуратного, трошки
зніяковілого, тому що новий колектив. З часом дитина призвичаїлась іпочала показувати свої кулаки, коли йому
щось не подобалось увідповіді дітей. Потім почались бійки і з дітьми з інших класів. Мама з татом вживали
рішучих заходів, наказували дитину ремінцем. Хлопчик озлоблювався ще більше, адже він повинен був виміщати
свій гнів і образуна комусь іншому.
Про причину такої поведінки здогадатися було не важко - тато часто обзивав маму і бив. Все це проходило перед
очима дитини. А коли діти заступалися за маму, то тато брався і за дітей. Звідки ж тут братися добру?
-2-
Ніколи жорстокість не породжуваладобра. Зло породжує ще більше зло. Кожен має пам’ятати: застосовувати
своюсилу до дитини не тільки беззаконня, а й великий гріх. І можна зробитивисновок,що все народжується в сім'ї
- і добро ізло. Дитині змалку слід пояснюватияк поводитись в дитячомуколективі, щоб тебе поважали і любили.
Микола Луків написав такий вірш:
Не зобить старого, ні дитину, Поділись останнім сухарцем,
Тільки раз ми на землі живем У могилу не бери провину.
Зло нічого не дає крім зла,
Умій прощати, як прощає мати.
За добро добром спіши воздати,-Мудрість завше доброюбула.
Витри піт солонийіз чола І трудись, забувши про утому,
Бо людина ціниться по тому,
Чи вона зробила, що змогла.
Скільки сил у неї вистачало,
Щоб на світі більше щастя
стало.
Людина формується у дитинстві. Які моральні якостівона набуде тоді, така й буде з неї людина. Сім'я -
первинний осередоквиховання. Найперший обов'язокбатьків - виховати дитину доброю, чемною, порядною,
патріотом своєї країни.
"Добревихована людина - це наша щаслива старість, погано вихована людина - це наше горе, сльози, наша біль," -
так сказав
А.С.Макаренко. І це не заперечно. Батьки і діти. Вічна проблема. Ми хочемо від своїхчад любові, слухняності,
покірності, розуміння і так часто самі позбавлені цих почуттів. Невеличка стаття І.Лівенгстона Ларнеда не може не
зачепити за живе, не змуситизамислитись навіть твердосердулюдину. Послухайте її:
Розкаяння батька
"Послухай, сину. Я промовляюці слова у той час, коли ти спиш: твоя маленька ручка підкладена під щічку, а
курчаве біляве волосся злиплосьна вологомулобі. Я один прокрався в твою кімнату. Кілька хвилин тому, коли я
сидів в бібліотеці і читав газету, на мене накотила тяжка хвиля каяття. Я прийшов до твого ліжечка з
усвідомленням своєї провини.
Ось про що я думав, сину: я зірвав на тобі свій поганий настрій. Я висварив тебе коли ти одягався йтидо школи,
оскільки ти лише доторкнувся до свогообличчя мокрим рушником. Я вичитав тобі за те, що ти не почистив
черевики. Я сердито закричав на тебе, коли ти кинув щось зі свого одягуна підлогу.

5. За сніданком я також до тебе присікався. Ти розлив чай. Ти жадібно ковтав їжу. Ти поклав лікті на стіл. Ти
занадто густо намастив хліб маслом. А потім, коли ти пішов гратися, а я поспішав на роботу, ти обернувся, помахав
мені рукою і крикнув: "До побачення, тату!", я ж насупив брови і відповів: "Випрями плечі!"
Потім, в кінці дня все розпочалосьзнову. Ідучидорогоюдодому, я помітив тебе, коли ти навколішках грався. На
твоїх панчохах були дірки. Я принизив тебе перед твоїмитоваришами, змусив йти додомупоперед себе. "Панчохи
коштують дорогоі якбити повинен був купувати їх за власні гроші, то був би акуратнішим!" Уяви собі, сину, це
говорив тобітвій батько!
-4-
Пам'ятаєш, як ти зайшов потім в бібліотеку, де я читав, - не сміливо, з болем у погляді? Колия мимохідь глянув
на тебе поверх газети, роздратований, що мені заважають, ти в нерішучості зупинився біля дверей. "Чого тобі?" -
різко запитав я. Ти нічого не відповів, але поривчасто кинувся до мене, обійняв за шию і поцілував. Твої рученята
стисли мене з любов'ю, яку Бог вклав в твоє серце і яку навіть моє зневажливе ставлення не взмозібуло висушити.
А потім ти пішов, задріботівши ніжками, уверх по сходцях.
Так ось, сину невдовзіпісля цього газета вислизнула в мене з рук і мною заволодів огидний, жахливий страх.
Що зі мною зробилазвичка? Звичкаприскіпуватися, розпікати - такою була нагородамоя тобіза те, що ти
маленький хлопчик. Не можна сказати, що я не люблю тебе, але вся річ в тім, що занадто багато я очікував від
юності і міряв тебе міркою власних років.
А в твоєму характері так багато здорового, прекрасногоі широкого. Твоємаленьке серце таке ж велике, як і
світанок над далекими пагорбами. Це виявилося в твоєму поривчастомупориві, коли ти кинувся до мене, щоб
поцілувати перед сном. Я прийшов до твого ліжечка у темряві і, присоромлений, схилив перед тобоюколіна!
Це слабка покута. Я знаю, ти не зрозумів би цих речей, якби я тобі сказав би це все, коли ти прокинешся. Але
завтра я буду справжнім батьком!Я буду дружити з тобою, страждати, коли ти страждаєші сміятися, коли ти
смієшся. Я прикушу свого язика, якщо з нього готовебуде зірватися роздратованеслово. Я постійно
повторюватимуяк заклинання: „Адже він лише хлопчик, маленький хлопчик!”
Боюсь, що я подумки бачив в тобі дорослогочоловіка. Проте зараз, коли я бачу тебе, сину, втомленого,
зіщуленого у ліжечку, я розумію, що ти ще дитина. Ще вчорати був на руках у матері і голівка твоя лежала на її
плечі. Я вимагав від тебе багато, надто багато...”
Хочеться вам усім побажати: нехай не згасає добротау ваших очах, а з серця струменить співчуття, милосердя,
повага до людей. Живіть так, щоб поруч з вами було легко і затишно. Сійте у душах наших дітей зерна добротиі
проростуть вонинам урожайноюнивою!
Батьки і діти - це любов і сльози,
Це вічне щастя і одвічний біль,
Це сонце і тепло, сніги й морози,
Мед на вуста й на свіжі рани сіль.
Як на трояндіколючки і квіти,
Так і в житті - і радість, і печаль.
Високі мрії й дуже різні діти...
Чомусь таке трапляється, на жаль.
Всім хочеться все мати в ідеалі,
Причомуводночас і без зусиль,
Та у житті такого не буває,
Й запам’ятати треба в чомуріч:
Зоря щаслива лиш тоді засяє,
Якщо трудитись будеш день і ніч.
А діти - це і щастя, і турбота, Відповідальність і тривогатеж.
Без відпочинку й вихідних робота,
Любов така, яка не має меж!
Сучасні економічні негараздизначно ускладнюють створення сприятливого емоційного клімату в сім’ї. Тому
батькам дуже важливо не переноситисвій нерідко пригнічений психологічний стан на дітей, не вдаватися до
суворостій покарань. Адже це відчужує дітей, робить їх відлюдкуватими, потайливими і навіть жорстокими
Батькам не завадить зайвий раз нагадати, що
атмосферу любовіі дружби в родинномуколі створюють спільні духовні інтереси, спільна праця і дозвілля,
щиросердірозмови.
Я намагаюся виховувати своїхдітей добримиі закликаю до цього батьків. Байдуже ставлення до духовного світу
дитини не припустиме, тому що духовне убозтво веде до морального спустошення і падіння. Непорушним
педагогічним переконанням

6. В.Сухомлинського була істина: „Чуйність і лагідність, - це а духовна сила, що здатна уберегти дитяче серце від
огрубіння, жорстокості, від безсердечного,тупого ставлення до всього доброгоі світлого в житті, насамперед - до
сердечноготеплого слова.” Можливо у декого ці слова викличуть іронічну посмішку: „що ж, будемо ласкавими, а
вони нам на головусядуть!” „Не сядуть, - вважає Василь Олександрович Сухомлинський, -бо зло в дитячомусерці
породжуєтьсятільки грубістю і байдужістю дорослих.”Тільки добро імилосердя роблять нас справжніми людьми.
Хай наше серце завждивідгукується на них і відкривається для добра.
Як відомо - доброю,здоровоюі щасливою дитина може вироститільки у дружній, щасливій сім’ї, де панує
любов і взаєморозуміння.
Гадаю, що наступні поради допоможуть батькам у налагодженні стосунків з їхніми дітьми:
Як треба робити:
• радійте вашій дитині;
• розмовляйтез дитиною спокійним голосом;
• будьте терплячими;
• заохочуйте зацікавленість та фантазію дитини;
• піклуйтесь про те, щоб дитина могла отримувати нові враження, які могли б стати джерелом Ті фантазії;
• купуйте дитині книжки з казками, читайте їх разом;
• якщо дитина почала щось колекціонувати - допомагайтеїй у цьому;
• відвідуйте разом з дитиноюмузеї, театри;
• не втрачайте ніколи почуття гумору.
-7-
Як не треба робити:
• не перебивайте дитину, уважно вислухайте її, навіть якщо розповідь мало вас цікавить;
• не ставте занадто багато запитань;
• не примушуйте дитину робитите, до чого вона не готова;
• не слід дитину постійно поправляти, повторюючи:„не так”, „переробице,” тощо ;
• не варто критикувати дитину навіть на одинці, а тим більше в присутностіінших;
• не слід встановлювати для дитини великої кількості правил: вона просто перестанезвертати на них увагу;
• не зловживайте стимулами (іграшками, поїздками);
• не порівнюйте дитину з іншими дітьми.
-8-
БАТЬКІВСЬКЕ„ВІРУЮ”
Якщо дитина живе серед критики-вона вчиться судитиінших. Якщо дитина живе серед ворожнечі - вона вчиться
„воювати”. Якщо дитина зустрічається з насміхом - вона стає „несміливою”.
Якщо дитина приневолена соромитись -вона почувається винною.
Якщо дитина знаходить розуміння - вона стає терплячою.
Якщо дитина відчуває заохочення - вона пізнає своювартість.
Якщо дитина живе серед похвал - вона пізнає вартість інших. Якщо дитина живе у справедливості- вона стає
справедливою.
Якщо дитина знаходить визнання - вона буде задоволенасобою.
Якщо дитина живе у довір”ї і приязні - вона знайде в житті любов.
ПРАВИЛА
ПОКАРА Н Н Я
1. Перед покаранням дайте відповідь на запитання: "Для чого?"". Тобточого ви хочете
домогтися покаранням?
2. Покарання не повинно шкодити здоров"ю - фізичному, психічному.
3. Якщо е сумніви, карати чи ні, краще не карати. Ніякої
профілактики.
4. Термін давності. Краще не карати взагалі, аніж карати з запізненням /дитина не зможевстановити зв"язкиміж
негативною поведінкою 1 покаранням/. Повернення до минулого при
зводить до регресу, затримкидуховного розвитку.
5. Покараний - вибачений. Повинен бути збережений емоційний контакт з дитиною. Покарання - завершення
негативного етапу життя. Сторінка перегорнута, життя починається спочатку.
6. Покарання не повинно принижувати гідність дитини.
7. Покарання має бути адекватним. За один раз - одне покарання, а не "салат" покарань у зв"язкуз
різними проступка
ми.

7. 8. Дитина не повинна боятися покарання. Водночас вонамає усвідомлювати, що покарання - це
неприемно, небажано.
9. Бажано, щоб дитина брала участь у виборіпокарання. Це підвищує її значущість у власних очах, дає певну
свободу1 відповідальність за своє життя.
10. Покарання - крайня міра. Використовується увипадках, коли Іниі засобиусунення небажаної поведінки не
дали результату.
Умови успішного
виховання дітей у сім'ї.
Підготувала вчитель початкових класів Янчук К.М.
Головним завданням сімейного виховання є гармонійний, всебічний розвитокдитини, підготовкаїї до життя в
існуючих соціальних умовах, реалізація її творчогопотенціалу.
Насамперед, зазначимо, що загальної для всіх формулиуспішного виховання дітей у сім’ї не існує, оскільки
вона залежить від рівня моральностіі культури батьків, їх життєвих планів, ідеалів, вчинків, сімейних традицій
тощо.
Основнимиумовамивиховання учнів,які можуть бути використаннів кожній сім’ї з урахуванням її
особливостей, на наш погляд, є:
1. Здоровиймікроклімат у сім’ї, його тональність і загальна спрямованість
Добре, коли сім’я дружна, всі живуть разом цілеспрямованим і радісним життям, де всілюблять один одного, де
панує атмосфера взаємодопомоги,щирості, тепла, справжньої турботи. В таких сім’ях, якщо і виникають окремі
розбіжностідумок і суперечки, вони розв’язуються без роздратувань, приниження людської гідності, крику,
взаємних образ. В сім’ї панує повага до думки інших членів сім’ї, цінується авторитет батька й матері, дідуся і
бабусь.
2. Довір’я до дітей, надання їм самостійності
Якщо дитина бачить, що дорослівірять в її сили, чесність, доброту, порядність, переконанів тому, що вона зможе
переборотитруднощів навчанні, виправити поведінку, то це довір’я окриляєїї, вселяєвпевненість в своїхсилах,
породжуєбажання стати кращим. Довір’я сприяє самовихованнюдитини, її самовдосконаленню. Відверті,
довірливі стосункиміж батьками і дітьми роблять мікроклімат у сім’ї більш благополучним.
3. Чуйне ставлення до найстарших членів родини - бабусі і дідуся
Батьки мають прикладом для своїхдітей у відносинах з своїмибатьками і їхніми дідусямиі бабусями. Учіть дитину
з повагою, чуйно ставитися до них, цінувати думку старших у родині.
4. Єдність вимог усіх дорослиху ставленні до дітей
Головним є таке правило: ні за яких обставинне допускати в сім’ї різних вимог, неузгоджених впливів. Єдність
вимог, їх розумнапослідовність потребують від дорослихнервовихзусиль, уміння поступитися власним бажанням.
Виключіть з життя сім’ї свавілля, егоїзм, дрібнірозрахунки. Пам’ятайте: виховання дітей у сім’ї не особистасправа
батька й матері, а справавеликої державної ваги, тому що наші діти - майбутнє нашої держави. Вони будуть
творитиісторію, вони стануть теж батьками і матерями, яки теж виховуватимуть дітей. Наші діти - це наша
старість. Правильне виховання - це наша щаслива старість, погане виховання - це наші сльози, наша провинаперед
іншими людьми, перед державою.
Дидактичні матеріали
*1
УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ КОСТЮМИПО РЕГІОНАХ

8. їв

9. voowoiß
л

14. Волинъ

19. Полісся

20. ‘Волинь

22. Волинь