1. “Є в кожній жінці
скарб і таємниця,
бо через неї пророста
життя”
Бібліотека щиро і
сердечно вітає Вас з
наступаючим святом весни 8 Березня!
2. • Жінка задивилася у дзеркало,
Посміхнулась трішки
гіркувато...
Лиш зіниці — яблуневі зернятка,
Зазвучали теплою Сонатою.
• В тій Сонаті – грози, сонце,
райдуги,
Сміх весняний і мінор осінній...
Серце заметіль вишневу згадує
І світанок Щастя ніжно-синій.
• За вікном вербу гойдає вітер
І смичком виводить тихе
скерцо...
Жінка до грудей притисла квіти
—
І тепліше стало її серцю…
• Марія Звірід
3. • Гребінка Є.
Очи чёрные
• Очи чёрные, очи страстные
Очи жгучие и прекрасные
Как люблю я вас, как боюсь я
вас
Знать, увидел вас я в недобрый
час
• Ох, недаром вы глубины
темней!
Вижу траур в вас по душе моей,
Вижу пламя в вас я победное:
Сожжено на нём сердце бедное.
• Но не грустен я, не печален я,
Утешительна мне судьба моя:
Всё, что лучшего в жизни Бог
дал нам,
В жертву отдал я огневым
глазам!
4. • Рильський М.
Моя царівна
• Тобі одній, уявлена царівно,
•
•
•
•
•
Тобі одній дзвенять мої пісні;
Тобі одній в моєму храмі дивно
Пливуть молитви і горять огні.
Моє життя веде мене нерівно –
То на вершини, то в яри
страшні, Та скрізь душа співає переливно
Про очі безтілесні і ясні.
У городі де грають струни п’яні ,
Де вічний шум, де вічна суєта,
Несу в душі слова твої незнані.
І серед поля, на яснім світанні,
Коли ще сном охоплені жита, Душа тебе, тебе одну віта.
5. • Симоненко В.
•
•
•
•
•
•
Закохана
Ось на тому й ущухла злива,
Розійшлися з під’їзду всі.
Ти брела по струмках, щаслива
В загадковій своїй красі.
Били блискавки ще тривогу,
Розтинаючи небосхил, І веселка тобі під ноги
Опустилась, чудна, без сил.
Довго вітер уперто віяв,
Але чомусь і він тепер,
зазирнувши тобі під вії
У волоссі твоєму вмер.
Через вулиці нахололі
Повз очей зачарований хміль
Йшла ти в сонячнім ореолі
Невідомо куди й звідкіль.
Йшла, та й годі. Може, з роботи,
В магазини чи на базар.
Дріботіли маленькі боти
Об розчулений тротуар.
Не дивилася ні на кого,
Йшла й не чула, напевне, ніг.
Але щастя твоє ще довго
Голубіло з очей у всіх.
6. • Марія Звірід
• Нареченій
•
•
З якої квітки ти пила росу?
Які струмочки в коси ти вплітала,
Що, на твою задивлені красу,
Вітри весняні в небі затихали?
В очах твоїх — всі зоряні світи....
А в усмішці — промінчики любові.
Неторкано-пречиста, світла ти,
Немов на квітах роси світанкові.
Для щастя сотворив тебе Сам Бог,
У парі з милим вище хмар летіти.
У радості, в журбі, в часи тривог
Коханим серцем щиро дорожити.
Торкає ніжність клавіші душі —
Народжується музика Кохання...
Коханий подарований тобі
В день незабутній вашого вінчання...
Два ваших серця стали враз одним,
З’єднались почуття, бажання, мрії.
Мереживом сплелися золотим
Закоханість, довіра та надія.
Бажаю, щоби свято цього дня
Через десятки років не згасало.
Щоб обійнявшись, йшли через
життя,
Щоб і всього життя було замало...
7. • Сосюра В.
•
•
•
•
•
•
Так ніхто не кохав
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…
В’яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною…
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою…
Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я - поет робітничої рані…
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…
8. • Тарас Вихованець
• Дружині
•
•
•
•
•
Травневих струн торкається весна…
Позаду віхоли, позаду лютий холод —
Буяє цвітом рідна сторона
І пелюстками стелиться довкола.
Весняий грім, весняний дощ… Лугів,
Гаїв, лісів дзвінке різноголосся
Сповняє душу аж до берегів,
По самі вінця! У прозору просинь
Твоє й моє вплітається єство…
Травневе сонце так ласкаво світить,
А ми життям, дарованим на двох,
Йдемо, за руки взявшись, наче діти.
Серпанок ніжний пестить далину,
Цвітуть бузки, горобина й каштани.
Гудуть джмелі, збудившися зо сну,
Між яблуневих пелюсток духмяних…
Сердечних струн торкається весна,
Й вони бринять, наповнені любов’ю…
Горить ранковим сяйвом далина.
Позаду віхоли і холоди зимові…
9. • Сергій Рачинець
• Найдорожча — мамина
сльоза
•
•
•
•
Є на світі золото і срібло.
Тільки хто і що б там не казав,
А для мене слів тут не потрібно:
Найдорожча — мамина сльоза.
Мамина сльоза — калини цвіт.
Мамина сльоза — то цілий світ.
Мамина сльоза — лиш придивись:
В ній журба і радість обнялись.
Світить в душу, як зоря вечірня,
Наче вогник ранньої роси,
Щоб сумління не затьмив нічим я,
Не блукав отак, як блудний син.
Кожен день, що у шалених ритмах,
Десь пливе за обрії в нікуди,
Мамина сльоза, немов молитва,
Береже від зла мене завжди.
Вірю, вже лишилося недовго,
І життя погасне, як свіча.
Я постану чистим перед Богом,
Мов сльоза у маминих очах.
10. • Володимир Сад
• ***
• Буде щиро весна радіти.
І тоді сивочолі діти
Про рушник заспівають
вальс.
Закружляв яблуневий вальс
Пелюстками навколо хати.
А на ґанку старенька мати
Дожидає у гості нас.
• Тішся, весно, радій, буяй.
Ще не скоро бабине літо.
Поспішіть до матері діти,
Та хатина, де мати — рай.
• Запроси нас, весняний
вальс,
На побачення всіх до мами.
Неслухняними вже руками
Хай іще раз обійме нас.
11. • Геращенко В.
Чисто прибрано, дім –
світлиця
• Чисто прибрано, дім -
світлиця:
Спокій, затишок тут.
Цю споконвіків традицію
Берегині бережуть.
І не може буть інакшого,
Хто б там що не говорив.
Берегині роду нашого Благородності порив.
І робити по-інакшому Це не в їхніх почуттях.
Берегині роду нашого
Бережуть в житті життя.
Берегти їх нам, леліяти,
Дорожити над усе.
Добре, щедре, світле сіяти Доброта добро несе
12. • Джерела:
• Гребінка Є., Глібов Л.
Твори. - Донецьк :
Донбас, 1986. - С. 67.
• Симоненко В. Ти знаєш,
що ти - людина. - К. :
Наукова думка, 2001. 296 с.
• Сосюра В.М. Твори: В 4-х
т. Т. 1. - К. : Дніпро, 1986.
- С. 90.
• http://www.poeziyaukrainy.com.ua