Diese Präsentation wurde erfolgreich gemeldet.
Wir verwenden Ihre LinkedIn Profilangaben und Informationen zu Ihren Aktivitäten, um Anzeigen zu personalisieren und Ihnen relevantere Inhalte anzuzeigen. Sie können Ihre Anzeigeneinstellungen jederzeit ändern.

Організація акушерської допомоги населенню

12.731 Aufrufe

Veröffentlicht am

Veröffentlicht in: Gesundheit & Medizin
  • Sex in your area is here: ❤❤❤ http://bit.ly/39sFWPG ❤❤❤
       Antworten 
    Sind Sie sicher, dass Sie …  Ja  Nein
    Ihre Nachricht erscheint hier
  • Follow the link, new dating source: ❤❤❤ http://bit.ly/39sFWPG ❤❤❤
       Antworten 
    Sind Sie sicher, dass Sie …  Ja  Nein
    Ihre Nachricht erscheint hier

Організація акушерської допомоги населенню

  1. 1. Організація акушерської допомоги. Предмет акушерства. Основні етапи розвитку акушерства та гінекології. Роль сімейного лікаря у профілактиці перинатальних захворювань і смертності доцент Ніцович І.Р.
  2. 2. <ul><li>План лекції </li></ul><ul><li>Організація акушерсько-гінекологічної допомоги населенню </li></ul><ul><li>Основні етапи розвитку акушерства та гінекології </li></ul><ul><li>Роль сімейного лікаря у профілактиці перинатальних захворювань і смертності </li></ul>
  3. 3. <ul><li>Стратегія розвитку акушерсько-гінекологічної допомоги базується на принципі єдності здоров'я матері та дитини. </li></ul><ul><li>Основними завданнями акушерсько-гінекологічної допомоги населенню є: </li></ul><ul><li>Спостереження і догляд за здоровими жінками з обов'язковими профілактичними оглядами; </li></ul><ul><li>Надання кваліфікованої і своєчасної акушерсько-гінекологічної допомоги жінкам. </li></ul><ul><li>Для забезпечення даних завдань існують такі заклади як жіноча консультація, акушерський та гінекологічний стаціонар, реабілітаційні та консультативні спеціалізовані центри. </li></ul>
  4. 4. <ul><li>Стаціонарна акушерська допомога населенню надається в самостійних пологових будинках або в пологових відділеннях, які входять до складу лікарень. Організація їх роботи будується за єдиним принципом відповідно до діючого законодавства, наказів, розпоряджень, інструкцій, вказівок. </li></ul><ul><li>Структура пологового будинку повинна відповідати вимогам будівельних норм (площа для матері та дитини — 9 кв. м) і правил щодо лікувально- проф ілактичних закладів; оснащення — табелю устаткування пологового будинку; санітарно-протиепідемічний режим — діючим нормативним документам. </li></ul>
  5. 5. <ul><li>Основні завдання акушерського стаціонару </li></ul><ul><li>■ Проведення профілактичних заходів щодо попередження ускладнень вагітності, пологів і післяпологового періоду. </li></ul><ul><li>■ Надання кваліфікованої допомоги вагітним, роділлям, породіллям. </li></ul><ul><li>■ Впровадження в практику сучасних методів діагностики і лікування акушерської патології. </li></ul><ul><li>■ Надання допомоги новонародженим з урахуванням їх стану. </li></ul><ul><li>■ Проведення санітарно-просвітницької роботи. </li></ul><ul><li>■ Проведення заходів щодо боротьби з гнійно-септичною інфекцією, її профілактики як для матері, так і для дитини. </li></ul>
  6. 6. <ul><li>Стаціонарна акушерсько-гінекологічна допомога здійснюється в пологовому будинку, в гінекологічних відділеннях. </li></ul><ul><li>Акушерський стаціонар включає такі підрозділи: </li></ul><ul><li>приймально-оглядове відділення , де здійснюється: </li></ul><ul><ul><ul><ul><li>розмежування потоку пацієнтів до фізіологічного або обсерваційного відділень, відділення патології вагітних, гінекологічного відділення; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>первинний огляд та обстеження вагітних, породіль і гінекологічних хворих, санітарно-гігієнічна обробка, </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>надання невідкладної допомоги; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>інформаційно-довідкове забезпечення </li></ul></ul></ul></ul><ul><li>пологове відділення , де проводяться заходи по забезпеченню нормального пологового процесу та прийому новонародженого. </li></ul><ul><li>післяпологове відділення: </li></ul><ul><ul><ul><ul><li>зі спільним перебуванням матері та дитини; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>з окремим перебуванням матері та дитини. </li></ul></ul></ul></ul>
  7. 7. <ul><li>4. відділення новонароджених , де проводиться догляд за здоровими дітьми та лікування і виходжування новонароджених з патологічними станами, забезпечення їх фізичного, нервово-психічного розвитку, догляду, обстеження, вигодовування. </li></ul><ul><li>5. обсерваційне відділення , де забезпечується проведення пологів у жінок на фоні патологічних станів. </li></ul><ul><li>6. відділення патології вагітності. </li></ul><ul><li>7. кімната для приготування молочних сумішей </li></ul><ul><li>8. пологовий зал сімейного типу. </li></ul><ul><li>9. допоміжні підрозділи. </li></ul>
  8. 8. <ul><li>Фізіологічне акушерське відділення (санітарний пропускник, палати патології вагітних, пологовий блок, післяпологові палати, післяпологові палати спільного перебування матері та дитини, маніпуляційна, оглядові, палати інтенсивної терапії, дитяче відділення). </li></ul><ul><li>Особливістю пологового будинку (акушерського відділення) зі спільним перебуванням матері і дитини є активна участь матері в догляді за новонародженою дитиною. </li></ul><ul><li>При спільному перебуванні матері і дитини після пологів обмежується контакт новонародженого з медичним персоналом, знижується можливість інфікування дитини госпітальними штамами мікробів, створюються сприятливі умови для заселення організму новонародженого мікрофлорою матері. При такому режимі є можливість навчити матір навичкам виходжування та догляду за новонародженим. </li></ul>
  9. 9. <ul><li>Протипоказання для спільного перебування матері і дитини: </li></ul><ul><li>- тяжкі форми пізніх гестозів; </li></ul><ul><li>- екстрагенітальні захворювання в стадії декомпенсації; </li></ul><ul><li>- операційні втручання з тяжкими порушеннями гомеостазу; </li></ul><ul><li>- гострі інфекційні генітальні та екстрагенітальні захворювання; </li></ul><ul><li>- розриви промежини ІІІ ступеня. </li></ul><ul><li>Протипоказання з боку новонародженого: </li></ul><ul><li>- недоношеність IV ступеня; </li></ul><ul><li>- внутрішньоутробна гіпотрофія плода ІІІ ступеня; </li></ul><ul><li>- асфіксія при народженні (середнього і важкого ступенів); </li></ul><ul><li>- родова травма з порушеннями функцій життєво важливих систем; </li></ul><ul><li>- важкі вроджені вади; </li></ul><ul><li>- гемолітична хвороба важкого ступеня; </li></ul><ul><li>- синдром дихальних розладів ІІ і ІІІ ступенів. </li></ul>
  10. 10. <ul><li>Обсерваційне відділення (ті самі структурні одиниці, що і в фізіологічному відділенні, з розрахунком кількості ліжок 25% від фізіологічного). </li></ul><ul><li>Підставами для госпіталізації до обсерваційного акушерського відділення є: </li></ul><ul><li>- Гострі респіраторні захворювання (грип, ангіна та ін.), прояви екстрагенітальних запальних захворювань (пневмонія та ін.) в разі відсутності в населеному пункті спеціалізованого акушерського стаціонару; </li></ul><ul><li>- Гарячковий стан (температура тіла вище 37,6°С) при відсутності клінічно виражених інших симптомів; </li></ul><ul><li>- Тривалий безводний період (відходження навколоплідних вод за 12 і більше годин до прийняття в стаціонар); </li></ul><ul><li>- Утробна загибель плоду; </li></ul><ul><li>- Грибкові та інші захворювання волосся та шкіри (дерматит, екзема, псоріаз та ін.); </li></ul><ul><li>- Гнійно-запалювальні ураження шкіри, підшкірно-жирової клітковини; </li></ul>
  11. 11. <ul><li>- Гострий та підгострий тромбофлебіт; </li></ul><ul><li>- Гострий пієлонефрит, інші інфекційні захворювання сечовидільної системи в стадії загострення; </li></ul><ul><li>- Прояви інфекції пологових шляхів (кольпіт, бартолініт, гостроконечні кондиломи, хоріоамніоніт та ін.); </li></ul><ul><li>- Клінічне або лабораторне підтвердження інфекції з високим ризиком утробного інфікування плода (токсоплазмоз, лістеріоз, цитомегалія, краснуха, герпес, сифіліс, гонорея, ВІЛ-інфекція та ін.); </li></ul><ul><li>- Туберкульоз будь-якої локалізації; </li></ul><ul><li>- Діарея; </li></ul><ul><li>- Ранній післяпологовий період (24 години) у випадку пологів поза акушерським стаціонаром; </li></ul><ul><li>- Остеомієліт; </li></ul><ul><li>- Нориці; </li></ul><ul><li>- Відсутність медичної документації (обмінна карта) або неповне обстеження вагітної в умовах жіночої консультації. </li></ul>
  12. 12. <ul><li>Переводу в обсерваційне відділення з інших відділень підлягають вагітні, породіллі та роділлі, що мають: </li></ul><ul><li>1. Підвищення температури при пологах до 38°С і вище (при триразовому вимірюванні через кожну годину); </li></ul><ul><li>2. Лихоманку невизначеного генезу (температура тіла до 37,5°С), що тривала більше однієї доби; </li></ul><ul><li>3. Встановлений діагноз післяпологового запального захворювання (ендометрит, мастит, ранова інфекція та ін.); </li></ul><ul><li>4. Прояви екстрагенітальних запальних захворювань, що не потребують переводу в спеціалізований стаціонар (ГРВІ, ангіна, герпес та ін,). </li></ul>
  13. 13. <ul><li>В обсерваційне відділення поступають і знаходяться в ньому такі новонароджені: </li></ul><ul><li>- що народились у цьому відділенні; </li></ul><ul><li>- матері яких переведені із фізіологічного післяпологового відділення в обсерваційне; </li></ul><ul><li>- що народились поза акушерським стаціонаром; </li></ul><ul><li>- переведені із пологового блоку з клінікою вродженої інфекції; </li></ul><ul><li>- ''відмовні&quot; діти, що підлягають усиновленню або переводу в лікувальні стаціонари та будинки дитини. </li></ul><ul><li>При переводі новонародженого в обсерваційне відділення разом з ним переводять і його матір. </li></ul><ul><li>Породіллі, що страждають на інфекційні захворювання в стадії гострих клінічних проявів (дизентерія, сальмонельоз, черевний тиф, менінгкокова інфекція, ВІЛ-інфекція та ін.), підлягають госпіталізації до інфекційної лікарні, де повинні бути передбачені пологовий зал та операційна, а також боксовані палати для роділь та новонароджених. Допомога при пологах, а також курація хворих в післяпологовому періоді забезпечується виїзною бригадою акушерів та неонатологів. </li></ul>
  14. 14. <ul><li>Оснащення та організація роботи обсерваційного відділення повинні відповідати основним принципам фізіологічного відділення. Палати для вагітних, роділь та породіль в обсерваційному відділенні по можливості повинні бути профільовані за нозологічними формами захворювань. Неприпустиме розміщення вагітних і роділь в одній палаті. </li></ul><ul><li>Епідеміологічний нагляд — це система постійних комплексних спостережень за динамікою епідемічного процесу внутрішньолікарняних інфекцій (носійство, захворюваність, летальність та ін.), факторами, які впливають на їх поширення; аналіз і узагальнення одержуваної інформації з метою розробки рекомендацій і проведення профілактичних та протиепідеміологічних заходів. </li></ul>
  15. 15. <ul><li>У рамках нагляду здійснюється: </li></ul><ul><li>1. Оперативне спостереження за захворюваннями внутрішньолікарняними інфекціями (Додаток до наказу Міністерства охорони здоров'я України №4 від 1998 р.) </li></ul><ul><li>2. Спостереження за циркульованими в акушерському стаціонарі лікарняними штамами мікроорганізмів на підставі даних етіологічної структури внутрішньолікарняних захворювань, результатів дослідження на носійство медичного персоналу, визначення поширеності умовно-патогенних мікроорганізмів у повітрі і на об'єктах навколишнього середовища. </li></ul>
  16. 16. <ul><li>Для визначення етіології внутрішньолікарняних інфекцій необхідне мікробіологічне дослідження патологічного матеріалу (виділення з верхніх дихальних шляхів медпрацівників та пацієнтів, фекалії вагітних жінок та новонароджених групи ризику, вагінальний вміст вагітних жінок та породілей груп ризику, навколоплідні води, шлунковий вміст новонароджених груп ризику, кров, ліквор, гній, молоко) від хворого з підозрою на внутрішньолікарняне захворювання. </li></ul><ul><li>Бактеріологічне дослідження медичного персоналу акушерського стаціонару на наявність золотистого стафілококу проводиться 2 рази на рік при проведенні періодичних медичних обстежень і за показаннями. </li></ul><ul><li>Досліджується матеріал з передніх відділів слизової оболонки носу. Бактеріологічне дослідження проводиться лабораторіями СЕС. Результати дослідження передаються до пологового будинку, де їх записують в санітарну книжку медичного працівника. </li></ul><ul><li>В акушерських стаціонарах проводиться обов'язкове обстеження на реакцію Васермана всіх вагітних, роділь, породіль, недообстежених у жіночих консультаціях. </li></ul>
  17. 17. <ul><li>Передвісники епідеміологічного неблагополуччя у пологовому будинку: </li></ul><ul><li>- Поява серед новонароджених дітей із захворюваннями однієї клінічної нозоформи. </li></ul><ul><li>- Реєстрація захворювання з тяжким клінічним перебігом (сепсис, абсцес тощо). </li></ul><ul><li>- Збільшення числа захворювань серед новонароджених в перші 5 днів після народження. </li></ul><ul><li>- Випадки гнійно-запальних та інших інфекційних захворювань серед роділлей і медичного персоналу. </li></ul><ul><li>- Збільшення виявлення умовно-патогенних мікроорганізмів на предметах навколишнього середовища в пологовому залі, дитячих палатах, операційних на 15 %. </li></ul><ul><li>- Перевищення допустимих рівнів бактеріального обсіювання повітря в приміщеннях акушерського стаціонару. </li></ul><ul><li>- Аварійні ситуації. </li></ul><ul><li>- Перевантаження пологових будинків на 30 %. </li></ul>
  18. 18. <ul><li>Важливим завданням пологового стаціонару є організація протиепідемічного режиму, що забезпечується проведенням таких заходів: </li></ul><ul><li>дотримання правил особистої гігієни та правил безпеки при обстеженні та лікуванні вагітних і породіль. </li></ul><ul><li>використання білизни, інструментів, шприців та ін. засобів одноразового використання. </li></ul><ul><li>знезараження об'єктів навколишнього середовища, виробів медичного призначення згідно режимів дезінфекції. </li></ul><ul><li>отримання дозволу на перебування родичів вагітної чи породіллі в пологовому стаціонарі та дотримання правил виписки породіль зі стаціонару; </li></ul><ul><li>виконання правил патронажного відвідування породіль та передача відповідної документації в дитячі поліклініки та жіночі консультації. </li></ul>
  19. 19. <ul><li>Жіноча консультація є структурним підрозділом пологового будинку чи поліклініки, який призначений для надання всіх видів амбулаторної акушерської і гінекологічної допомоги. В роботі жіночої консультації відображається основний принцип медицини — єдність профілактики і лікування. </li></ul><ul><li>Амбулаторна акушерсько – гінекологічна допомога здійснюється в жіночих консультаціях, гінекологічних кабінетах центральних районних лікарень (ЦРЛ), сільських амбулаторіях, амбулаторіях загальної (сімейної) практики, фельдшерско-акушерських пунктах (ФАП), центрах планування сім'ї, оглідових кабінетах поліклінік. В Україні амбулаторна акушерсько – гінекологічна допомога реаліззується згідно Наказу МОЗ України № 503 від 28.12.2002 “Про удосконалення амбулаторної акушерсько – гінекологічної допомоги в Україні”. </li></ul>
  20. 20. <ul><li>На етапі жіночої консультації здійснюється амбулаторна допомога вагітним та гінекологічним хворим з допомогою дільничого акушера-гінеколога. Основними завданнями жіночої консультації є: </li></ul><ul><li>Диспансеризація вагітних жінок та гінекологічних хворих; </li></ul><ul><li>Профілактика материнської і перинатальної смертності; </li></ul><ul><li>Здійснення заходів по плануванню сім'ї; </li></ul><ul><li>Надання допомоги гінекологічним хворим; </li></ul><ul><li>Проведення роботи по виявленню передракових та ракових захворювань у жінок та їх профілактика; </li></ul><ul><li>Санітарно-освітня робота. </li></ul><ul><li>Впровадження в практику сучасних методів профілактики і лікування вагітних і гінекологічних хворих; </li></ul><ul><li>Надання жінкам соціально-правової допомоги відповідно до законодавства про охорону здоров'я матері. </li></ul>
  21. 21. <ul><li>Організація диспансерного нагляду за вагітними полягає: </li></ul><ul><ul><li>у забезпеченні лікувально-профілактичної допомоги вагітним; </li></ul></ul><ul><ul><li>інформування про безпеку репродуктивної поведінки; </li></ul></ul><ul><ul><li>сприяння створенню для вагітних соціально-гігієнічних умов. </li></ul></ul>
  22. 22. <ul><li>У складі жіночої консультації мають бути: реєстратура, зал очікування, кабінети дільничних лікарів для прийому вагітних і гінекологічних хворих, кабінет терапевта, стоматолога та інших фахівців (венеролога, ендокринолога та ін.), кабінети спеціалізованих прийомів з гінекології дитячого віку, безпліддя, патологічного клімаксу, із запобігання вагітності, ендоскопічний кабінет, лабораторія, маніпуляційна, гардеробна, туалет тощо. </li></ul><ul><li>Обов'язковим атрибутом кабінету акушера-гінеколога має бути картотека усіх вагітних, які перебувають під наглядом дільничного лікаря. У цій картотеці всі індивідуальні картки розкладаються за днями місяця, в які вагітна повинна відвідати лікаря. </li></ul><ul><li>Робота ЖК будується за дільничним принципом, хоча хвора або вагітна має право звернутися до будь-якого лікаря. Дільничний лікар, акушер-гінеколог, обслуговує 2500-3000 осіб жіночого населення. Дільничний принцип дозволяє акушеру-гінекологу здійснювати зв'язок з дільничним терапевтом та іншими спеціалістами. </li></ul>
  23. 23. <ul><li>Жіноча консультація щорічно, орієнтуючись на списки населення проводить 1-2 рази на рік планові онкопрофілактичні огляди працюючих жінок, дівчаток, підлітків. </li></ul><ul><li>При І зверненні вагітної в жіночу консультацію з приводу постановки на облік по вагітності оформляється така документація: </li></ul><ul><li>Форма № 111/о – “Індивідуальна карта вагітної та породілі”; </li></ul><ul><li>Форма № 113/о – “Обмінна карта” (видається вагітній з моменту встановлення на облік). </li></ul>
  24. 24. <ul><li>Жіночі консультації беруть на облік всіх вагітних і спостерігають за ними протягом всього строку вагітності. Рання явка вагітної в ЖК сприяє правильному вирішенню питання про строк вагітності, скорочуванню помилок при видачі допологової відпустки, визначенню супутньої екстрагенітальної та гінекологічної патології і можливості подальшого продовження вагітності. </li></ul><ul><li>При нормальному перебігу вагітності в першому і другому триместрах жінка відвідує ЖК 1-2 рази, а в третьому триместрі — 3-4 рази на місяць — всього за вагітність 14-16 відвідувань; при виникненні ускладнень під час вагітності відвідань значно більше. При першому відвідуванні ЖК збирається детальний анамнез, загальний медико-акушерський огляд, вагітним пояснюються правила гігієни, режим праці, відпочинку і харчування. </li></ul>
  25. 25. <ul><li>При постановці вагітної на облік здійснюються такі заходи : </li></ul><ul><li>І. Загальний огляд: вимір зросту, маси тіла, АТ на обох руках, огляд кольору шкіри та слизових оболонок, аускультація серця та легень, пальпація щитовидної та молочних залоз з метою оцінки патологічних змін. </li></ul><ul><li>ІІ. спеціальне акушерське обстеження - визначення розмірів таза, діагональної кон’югати, окружність живота (ОЖ), висоти стояння дна матки (ВДМ); вагінальне обстеження (огляд стінок піхви та шийка матки в дзеркалах, бімануальне обстеження здійснюються 2 рази – при взятті на облік та в 30 тижнів вагітності), частота наступних акушерських досліджень визначається за показами </li></ul><ul><li>ІІІ. Додаткові методи дослідження: загальні аналізи крові та сечі; група крові та резус-фактор; аналіз крові на сифіліс; ВІЛ (за згодою); бактеріоскопія мазків з піхви, цервікального каналу, уретри; глюкоза крові (при наявності ризику щодо розвитку цукрового діабету); визначення антитіл до вірусного гепатиту; коагулограма, біохімічний аналіз крові </li></ul><ul><li>ІV. Консультації спеціалістів (ЛОР, стоматолог, дерматолог, офтальмолог, терапевт). </li></ul>
  26. 26. <ul><li>V . Ультразвукове дослідження (УЗД) проводиться тричі: в 9-11, 16-21, 32-36 тижнів вагітності. </li></ul><ul><li>V І. Обстеження на інфекції перинатального періоду при наявності таких показів: </li></ul><ul><ul><ul><ul><li>хронічні запальні захворювання геніталій; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>ГРВІ під час даної вагітності; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>Самовільні викидні, мертвонародження в анамнезі; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>Багатоводдя, маловоддя під час даної вагітності; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>Патологічні зміни шийки матки (ерозія, дисплазія шийки матки та ін.); </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>Безпліддя в анамнезі. </li></ul></ul></ul></ul><ul><li>Після обстеження необхідно виключити токсоплазмоз. Обстеження на його наявність треба також провести вагітним, які працюють на птахофермах, м’ясокомбінаті, доярками тощо. </li></ul>
  27. 27. <ul><li>V ІІ. Медико-генетичне консультування з метою профілактики та ранньої діагностики спадкової та вродженої патології плода при наявності таких показів: </li></ul><ul><ul><ul><ul><li>вік вагітної 35 років і більше, вік чоловіка 40 років і більше; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>наявність вад розвитку або хромосомної перебудови у одного з батьків; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>наявність в анамнезі дітей або родичів зі спадковими хворобами обміну та пов'язаними зі статтю, вродженими вадами розвитку, хромосомною патологією, розумовою відсталістю, мертвонародженням; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>кровнородинний шлюб; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>звичне невиношування невстановленого генезу в анамнезі; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>несприятливі впливи в ранні терміни вагітності (хвороби, маніпуляції, медикаменти); </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>ускладнення вагітності (невиношування, багатоводдя і маловоддя); </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>патологія плода при УЗД; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>вплив шкідливих професійних факторів; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>сім'ї з непліддям; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>порушення менструального циклу невстановленої етіології. </li></ul></ul></ul></ul>
  28. 28. <ul><li>Медико-генетичне консультування проводиться поза вагітністю або в ранні її терміни (6-8 тижнів) з детальною випискою про перебіг попередніх вагітностей, пологів, стану новонародженого, результатів обстеження, даних патологоанатомічних досліджень. </li></ul><ul><li>Вагітні з екстрагенітальними захворюваннями підлягають динамічному спостереженню лікаря терапевта, який оформляє облікову форму № 30 (“Контрольна карта”) при наявності у вагітної такої патології: </li></ul><ul><ul><ul><ul><li>ревматичні і вроджені вади серця, гіпертонічна хвороба; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>гломерулонефрит, пієлонефрит, аномалії розвитку сечових шляхів; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>анемія, геморагічні діатези; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>хронічні захворювання печінки та шлунково-кишкового тракту; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>цукровий діабет, тиреотоксикоз, гіпотиреоз, захворювання наднирників; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>хронічні захворювання органів дихання (пневмонія, туберкульоз, бронхіальна астма); </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>системні захворювання сполучної тканини, міастенія. </li></ul></ul></ul></ul>
  29. 29. <ul><li>При кожному новому відвідуванні вагітною ЖК стежать за динамікою ваги, зміною АТ, клінічним аналізом сечі, при необхідності проводять додаткові дослідження, а з 28 тижнів тест рухів плода. </li></ul><ul><li>Особлива увага при спостереженні за вагітною надається стану плода (його положення, передлежання, серцебиття, характер рухів, очікувана вага тіла). Достатньо інформативним та простим у застосуванні є скринінговий тест рухів плода (ТРП), який може бути проведений навіть самою вагітною. Для цього вагітній видається листок ТРП з поясненням техніки проведення, а при наявності відхилень – звертатися до акушер-гінеколога. </li></ul>
  30. 30. <ul><li>Зменшення рухів плода або зміна їх характеру вважається за симптом порушення внутрішньоутробного стану плода. ТРП “рахуй до десяти” реєструє сама вагітна, починаючи з 28 тижнів і до пологів на спеціальній карті, яку показує лікарю при наступних відвідуваннях. </li></ul><ul><li>Окрім тесту “Рахуй до 10” використовується підрахунок числа рухів протягом 1 години 3 рази на день (7.00-8.00, 12.00-13.00, 18.00-19.00). зниження числа рухів плода до 10 і менше за 12 годин або 3 і менше за 1 годину (в кожному інтервалі, який вимірюється), є сигналом тривоги і потребує кардіомоніторного контролю. </li></ul>
  31. 31. <ul><li>При виникненні акушерських ускладнень вагітні підлягають госпіталізації для проведення обстеження і лікування у відділення патології вагітних пологового будинку або спеціалізованого акушерського стаціонару. При наявності у вагітної екстрагенітальної патології або її ускладнення вагітні госпіталізуються у спеціалізовані терапевтичні відділення до 20 тижнів вагітності. </li></ul><ul><li>Одним із розділів роботи ЖК є психопрофілактична підготовка вагітних до пологів, яка включає повний для різних строків вагітності комплекс фізичних вправ, ознайомлення вагітної з правилами поведінки під час пологів, з методами полегшення болю тощо. </li></ul>
  32. 32. <ul><li>Лікарі ЖК поміж вагітних своєї дільниці виділяють так звані групи підвищеного ризику, тобто осіб з загрозами ускладнень при вагітності та пологах: це особи із слабкістю пологових сил при попередніх пологах, можливою травмою пологових шляхів, у яких раніше робили операцію кесаревого розтину, ушивання нориці, з великою кількістю перенесених абортів, наявністю вузького таза, першонароджуючих старшого віку, вагітних, в анамнезі яких була загибель плода чи новонародженого, а також схильних до розвитку гестозу, недоношування, кровотеч при пологах, вагітних з екстрагенітальною патологією. Такі вагітні потребують більш ретельного спостереження, їх беруть на спеціальний облік (сигнальна картка так званої диспансерної групи), проводять періодичну госпіталізацію їх до пологів та ін. </li></ul>
  33. 33. <ul><li>Для ідентифікації вагітних високого ризику визначені фактори ризику, які групуються у категорії і подаються у вигляді шкали. </li></ul><ul><li>Фактори ризику поділяються на: </li></ul><ul><li>І. Фактори ризику під час вагітності (А): </li></ul><ul><li>- Соціально-біологічні; </li></ul><ul><li>- Акушерсько-гінекологічні; </li></ul><ul><li>- Екстрагенітальні захворювання матері; </li></ul><ul><li>- Ускладнення вагітності; </li></ul><ul><li>- Оцінка стану плода. </li></ul><ul><li>ІІ. Фактори ризику під час пологів (Б): </li></ul><ul><li>- З боку матері; </li></ul><ul><li>- З боку плаценти; </li></ul><ul><li>- З боку плода. </li></ul>
  34. 34. <ul><li>Для кількісної оцінки факторів ризику користуються бальною системою. Кількість балів підраховують за спеціально розробленою шкалою. До групи вагітних високого ризику відносять жінок з сумарною оцінкою шкідливих пренатальних факторів в 10 балів і більше. До групи середнього ризику — 5-9 балів. До групи низького ризику — до 4-5 балів. Залежно від ступеня ризику забезпечується і маркування індивідуальних карт вагітних. При наявності у вагітної 10 балів і більше — вирішується питання про доцільність збереження вагітності. </li></ul><ul><li>В індивідуальній карті складається план нагляду за вагітною з застосуванням сучасних методів дослідження стану матері та плода. Вагітних з високим ступенем ризику необхідно направляти на пологи в спеціалізовані пологові будинки. </li></ul>
  35. 35. <ul><li>Обмінна карта вагітної з результатами проведених досліджень і спостережень видається жінці на 28 тижні вагітності, і вона з нею поступає в пологовий будинок. Так здійснюється послідовність в спостереженні за вагітною в ЖК і пологовому будинку. </li></ul><ul><li>Усім працюючим жінкам надається відпустка по вагітності та після пологів одномоментно на 112 календарних днів з 30-тижневого терміну вагітності. У разі патологічних пологів, а також при народженні двох і більше дітей — післяпологова відпустка становить 70 календарних днів. </li></ul>
  36. 36. <ul><li>При жіночих консультаціях створені денні стаціонари, в яких проводяться такі заходи: </li></ul><ul><ul><ul><ul><li>комплексне обстеження, терапія і реабілітація при наявності хронічних запальних процесів геніталій, фонових захворювань шийки матки, непліддя, ендометріозу, післяопераційних станів, післяабортних ускладнень; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>визначення функціонального стану плода; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>проведення діагностичних та малих гінекологічних маніпуляцій (взяття аспірату з порожнини матки, кріодеструкція та лазеротерапія шийки матки, видалення поліпу зовнішніх статевих органів та цервікального каналу, введення та видалення внутрішньоматкових контрацептивів, гістеросальпінгографія та ін. </li></ul></ul></ul></ul>
  37. 37. <ul><li>У жіночих консультаціях створені “Школи майбутнього батьківства”, в яких майбітніх батьків консультують з приводу перебігу вагітності та пологів, навчають правилам особистої гігієни, та заходам по догляду за новонародженими. </li></ul><ul><li>Важливим є здійснення в умовах жіночої консультації допологового та післяпологового патронажу, який проводять акушерки (медсестри). </li></ul>
  38. 38. <ul><li>Обов'язки акушерки (медсестри) при здійсненні допологового патронажу: </li></ul><ul><li>Оцінка загального стану вагітної, її скарг, матеріально-побутових умов і санітарного стану житла вагітної, сімейних відносин тощо. </li></ul><ul><li>Проведення медичного обстеження вагітної: </li></ul><ul><ul><ul><ul><li>визначення АТ на обох руках, пульсу, їх оцінка; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>зовнішніми методами обстеження визначення тонусу матки, серцебиття плода; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>проведення санітарно-просвітницької роботи по дотриманню особистої гігієни, раціонального харчування, необхідності регулярного відвідування ЖК. </li></ul></ul></ul></ul>
  39. 39. <ul><li>Обов'язки акушерки (медсестри) при здійсненні післяпологового патронажу: </li></ul><ul><ul><ul><ul><li>здійснення відвідування породілі в перші 7 діб після виписки з пологового будинку з метою профілактики або ранньої діагностики ускладнень та захворювань новонароджених; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>оцінка самопочуття, загального стану та скарг породілі; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>вияснення стану молочних залоз і характеру лактації, лохій, скоротливості матки; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>оцінка виділень з піхви та дотримання жінкою правил особистої гігієни в післяпологовому періоді; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>надання консультації з питань грудного вигодовування, дієти та планування сім'ї; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>скерування до прийому дільничого акушера-гінеколога або інших спеціалістів при виявленні відхилень у перебігу післяпологового періоду; </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>фіксування результатів патронажу у відповідній медичній документації. </li></ul></ul></ul></ul>
  40. 40. <ul><li>Жіноча консультація надає також акушерсько-гінекологічну допомогу жінкам які працюють на промислових підприємствах. Акушер-гінеколог на підприємстві працює по цеховому принципу і обслуговує 1500—2000 жінок. </li></ul><ul><li>Важливим заходом амбулаторної гінекологічної допомоги є проведення профілактичних оглядів в оглядових кабінетах ЖК, під час яких виконують: </li></ul><ul><ul><ul><ul><li>пальпацію молочних залоз, огляд шийки матки в дзеркалах, забір вагінальних мазків для бактеріоскопічного та онкоцитологічного дослідження, пробу Шіллера, бімануальне обстеження, пальцеве ректальне обстеження (УЗД виконують за показами); </li></ul></ul></ul></ul><ul><ul><ul><ul><li>консультування з питань планування сім'ї та профілактики інфекційних процесів статевих шляхів, ВІЛ/СІНДу. </li></ul></ul></ul></ul>
  41. 41. <ul><li>При виявленні гінекологічних хворих необхідна їх постановка на диспансерний облік для проведення обстеження та оздоровчих заходів. Дані про отримані результати під час профілактичного огляду вносяться в “Медичну карту амбулаторного хворого” (форма № 025/о). При наявності показів для диспансерного нагляду на кожну жінку заповнюється “Контрольна карта диспансерного спостереження” (форма № 30), де вказують діагноз, частоту оглядів, методи обстеження і лікування. </li></ul>
  42. 42. <ul><li>Санітарно-просвітницька робота в ЖК здійснюється за планом, в якому передбачається навчання жінок необхідним навичкам з особистої гігієни, ознайомлення з дієтою вагітних, доглядом за новонародженими, профілактикою запальних хвороб жіночих статевих органів, правилами застосування протизаплідних засобів, гігієні статевого життя, проводиться роз’яснення шкоди абортів. ЖК проводить освітню роботу серед юнаків та дівчат, які вступають у шлюб. Формами санітарно-просвітницької роботи є лекції та індивідуальні бесіди, виступи по радіо і в пресі, влаштування виставок, вітрин, вечорів запитань і відповідей, випуск санітарних бюлетенів та стінних газет, участь у лекціях &quot;школи матерів&quot; та &quot;школи батьків&quot; тощо. </li></ul>
  43. 43. <ul><li>Соціально-правову допомогу жінкам і матерям ЖК надає на підставі діючого законодавства з питань охорони праці, одержання державної допомоги багатодітним та одиноким матерям. З цією метою у структурі ЖК передбачені кабінети соціально-правової допомоги з працюючими там юристами. Якщо такого кабінету в ЖК немає, то цю роботу виконує середній медичний працівник, який пройшов спеціальну підготовку з правових питань охорони материнства і дитинства. </li></ul>
  44. 44. <ul><li>Основні етапи розвитку акушерства та гінекології. </li></ul><ul><li>Предмет акушерства і гінекології. Основні етапи розвитку акушерства, гінекології та перинатології </li></ul><ul><li>Акушерство (від франц. accoucher -допомагати під час пологів) — найдавніша галузь медицини, наука, яка вивчає заходи допомоги жінці протягом вагітності, пологів і післяпологового періоду. </li></ul>
  45. 45. <ul><li>Практичне призначення акушерства – надання раціональної медичної допомоги вагітній, роділлі і породіллі, а також новонародженому. Акушерство – найдавніша частина клінічної медицини, і вік його вимірюється тим періодом часу, що і розвиток суспільства. Це пов’язано з тим, що потреба в наданні допомоги під час пологів існувала з початком виникнення людства. У ті часи така допомога інстинктивно надавалася досвідченими старшими жінками. </li></ul>
  46. 46. <ul><li>Гінекологія (від грецьк. gyne -жінка, logos — наука) вивчає анатомо­фізіологічні особливості жіночого організму, захворювання статевих органів жінки, методи їх діагностики, профі­лактики й лікування хворих. Сучасні акушерство і гінекологія становлять єдину клінічну дисципліну. Розвиток акушерства останніми десятиріччями в розвинутих країнах світу сприяв виділенню в межах цієї класичної науки ново­го напряму перинатології (від грецьк. ре r і - означає «навколо», «зовні» + лат. natus - народження) — науки про розвиток та охорону плода й новонародженого. </li></ul>
  47. 47. <ul><li>ПЕРВІСНООБЩИННИЙ УСТРІЙ </li></ul><ul><li>Можна припускати, що в період матріархату посильна допомога породіллі виявлялася жінкою, старшою в сім'ї. Не виключено, що в той далекий час жінка народжувала і без жодної допомоги, сама перекушувала пуповину, як це роблять тварини. Підтвердженням цього можуть послужити побут і вдачі деяких тубільних племен Бразилії, де в недалекому минулому жінки народжували саме так. </li></ul><ul><li>Подальше вдосконалення знарядь праці привело до вдосконалення людини і людського суспільства. Приручення диких тварин і перехід до пастуха привели до домінуючого положення в сім'ї чоловіка — матріархат змінився патріархатом. При постійному спілкуванні з тваринами пастуху доводилося надавати їм хірургічну допомогу у випадках травми, лікарювати рани, які приручені тварини одержували при нападі диких звірів. Пастуху доводилося надавати допомогу тваринам і у випадках важких родів. Досвід, одержаний первісним пастухом по лікуванню тварин, був перенесений і на людей. Ця обставина і привела до виникнення лікування. До цього часу, мабуть, відноситься і надбання перших знань з анатомії (при забої тварин). </li></ul>
  48. 48. <ul><li>Розвиток акушерства і гінекології є складовою частиною усього історичного шляху набуття і вдосконалення людством медичних знань. Перші відомості стосовно гінекології наводяться ще в рукописних пам'ятках Давньої Індії, Єгипту, Греції ( IV тис. до н.е.). </li></ul><ul><li>Стародавні єгиптяни, наприклад, були обізнаними щодо ознак маткових кровотеч, запальних захворювань ста­тевих органів і засобів лікування жінки, розумілися на захворюваннях молочних залоз, уміли застосовувати протизаплідні засоби, розпізнавати терміни вагітності. В античному світі індуси, римляни, євреї, греки мали своїх повитух, які впродовж багатьох віків тримали акушерство в жіночих руках. У разі невдачі повитухи запрошували хірургів. Пологи вдома приймали акушерки. Є відомості про знеболювання пологів, ви­конання операції кесаревого розтину. </li></ul>
  49. 49. <ul><li>У Месопотамії при захворюваннях статевих органів проводили лікування за допомогою срібла, лікарі надавали допомогу під час пологів. У давньоіранській медицині пропагувалося збереження тіла жінки у здоровому стані, багато уваги приділялося режиму її харчування, родинному життю, наголошувалося на шкідливості вживання алкоголю, впроваджувалися основи лікарської етики і самовдосконалення медиків. Стародавня індійська культура створила систему йоги, яка не втратила свого значення й сьогодні. У китайській медицині широко застосовувалося голковколювання. Давньотибетська медична література містить рекомендації щодо лікування при жіночих хворобах. Лікарі Центральної Америки проводили пологи у колінно-ліктьовому положенні роділлі, здійснювали стимуляцію пологів, лактації, надавали ручну допомогу під час пологів, виконували плодоруйнівні операції. З давніх часів у китайців надовго зберігалася традиція проводити роди в сидячому положенні. </li></ul>
  50. 50. <ul><li>Досить своєрідним методом вони визначали і стать майбутньої дитини. Для цього брали зерна ячменю і пшениці, змочували їх сечею вагітної жінки і стежили за проростанням насіння. Якщо першою проростала пшениця, то передбачали, що буде дівчинка, якщо ячмінь — хлопчик. Якщо дитина, що народилася, була дуже галаслива (причини не дошукувалися), то для заспокоєння їй давали суміш з насіння маку і мишачого посліду. </li></ul>
  51. 51. <ul><li>СТАРОДАВНЯ ГРЕЦІЯ </li></ul><ul><li>Давньогрецька медицина започаткувала єдність емпіричного та філософського напрямів, які лише у XVII - XVIII ст. трансформувалися в основ­ний принцип сучасної медицини — єдість науки і практики. Медичні знан­ня давніх греків беруть свій початок з II тис. до н.е. і найбільш яскраво відображені у міфах (про народження бога медицини Асклепія, який був витягнутий з трупа матері своїм батьком Аполоном). </li></ul><ul><li>Наданням допомоги у пологах займалися виключно жінки, яких греки називала « перер і з увачами пуповини» («omphalotomoi»). Якщо роди бували важкі і акушерка (повитуха) бачила, що самостійно допомогу надати не може, вона зверталася як це було і в Індії до лікаря-чоловіка. Діяльність грецьких акушерок була досить різноманітною: вони не тільки надавали допомогу при родах і в післяродовому періоді, та займалися і перериванням вагітності в ранніх термінах. </li></ul>
  52. 52. <ul><li>Акушерки того часу володіли вже значними знаннями. Для визначення вагітності вони грунтувалися на ряд об'єктивних ознак: відсутність місячних, відсутність апетиту, слинотеча, нудота, блювання, поява жовтих плям на обличчі. Разом з цим вони вдавалися і до таких безглуздих засобів: перед очима жінки розтирали червоний камінь, якщо пил потрапляв в очі, жінка вважалася вагітною, інакше — вагітність заперечувалася. Стать плода намагалися визначити по нахилу сосків вагітної; нахил їх вниз указував на вагітність дівчинкою, підйом догори — хлопчиком. </li></ul>
  53. 53. <ul><li>Акушерству навчалися спочатку у храмах Артеміди, а в VI — V ст. до н.е. виникли перші родинні медичні школи. Вихованцем косської медичної школи був славнозвісний Гіппократ (460 — 377 pp . до н.е.), який висунув основний принцип діяльності лікаря: «Не нашкодь!». У його працях викла­дено узагальнені положення медицини Давнього Сходу. Згідно з поглядами Гіппократа, плід народжується тому, що хоче їсти, і лише тоді, коли йде голівкою наперед, спираючись ніжками в дно матки. Тому на практиці у випадках сідничних передлежань завжди намагались утворити штучне головне передлежання, а в разі невдачі пологи вважали неможливими і робили плодоруйнівну операцію. Такі погляди планували приблизно до початку християнської ери. </li></ul>
  54. 54. <ul><li>Головне джерело наших відомостей про стан акушерства на початку нашої ери – це твори римлянина Корнелія Цельса. У ті часи Олександрійською школою медиків уперше було зроблено розтин мертвого тіла, вперше почала відкриватися таємниця акту пологів. Цельс розповідає про акушерство в одному з розділів своїх хірургічних книг. Повитухи, як і раніше, надавали основну акушерську допомогу, але в ті часи вже знали, що діти можуть народжуватися і ніжками наперед і користувалися, у разі потреби, виведенням ніжок та витяганням за них дитини. Практичне застосування так званого повороту і витягання за ніжки було кроком у розвитку акушерства уперед. </li></ul>
  55. 55. <ul><li>Гінекологічну школу розвивали й представники Кнідської школи: виконували піхвове обстеження, оцінювали стан шийки матки, про­водили внутрішньоматкові маніпуляції. Деметрій (представник Александрійської школи, III ст. до н. е.) першим описав головне передлежання плода і визначив його як фізіологічне. </li></ul><ul><li>Вихованцями грецьких медичних шкіл були такі відомі лікарі, як Асклепіад, Гален, Філумен, Аспазія, Соран. </li></ul>
  56. 56. <ul><li>Свої теоретичні і практичні пізнання Аспазія виклала в книзі, що дійшла до вашого часу. У ній вона освітила ряд питань, зокрема про гігієну вагітності, про догляд за хворим при природному і штучному викидні, про виправлення зміщеної матки, про розширення вен зовнішніх статевих органів. Викладені свідчення і методи обстеження матки шляхом пальпації і вперше шляхом застосування вагінального дзеркала. У книзі є зведення про кондиломи, а також про грижі. Аспазія володіла хірургічною методами лікування деяких жіночих хвороб. Вона оперативно видаляла гіпертрофовані малі губи і клітор, видаляла поліпи цервикального каналу матки. </li></ul>
  57. 57. <ul><li>Основоположником акушерства і педіатрії вважають Сорана з Ефеса, який навчав повитух, написав практичний посібник з акушерства, розробив положення щодо акушерської деонтології. Він детально описав будову жіночих статевих органів, плаценти, плодових оболонок, упровадив поворот плода на ніжку, наголошував на недопустимості грубих маніпуляцій з плодом. Традиції давньогрецької медичної науки продовжувала медицина Давнього Риму, досягши найвищого розвитку в галузі акушерства. Держава контролювала процес стосовно допомоги під час пологів, зокрема, для врятування життя новонароджених упроваджувався обов'язковий кесарів розтин у випадках смерті жінки під час вагітності. У II — III ст. за часів занепаду Давнього Риму, почали функціонувати університети, де готували лікарів. Виникли перші лікувальні стаціонари у Візантії, арабсько-європейських країнах. </li></ul>
  58. 58. <ul><li>При цьому акушерство продовжувало залишатися на дуже низькому ступені розвитку. Заняття акушерством в середні віки вважалося низьким і непристойним для лікарів-чоловіків. Розродження продовжувало залишатися в руках бабок-повитух. Тільки у найважчих випадках родів «бабки» викликали на допомогу хірурга, який найчастіше застосовував плодор уйнівну операцію. До того ж хірурга запрошували не до кожної породіллі, а переважно до породіллі спроможного класу. </li></ul>
  59. 59. <ul><li>Іслам, як відомо, не дозволяв торкатися тіла померлої людини, тому уявлення щодо анатомії, фізіології і загальної патології грунтувалися лише на наукових поглядах Галена. Проте арабська медицина збагатила світову культуру новими спостереженнями, засобами лікування, діагностичними прийомами. Було розроблено рекомендації щодо гігієни і раціонального харчування вагітних, догляду та годування новонароджених. Видатний хірург країни Арабського Сходу Абуль-Касім (936—1013) описав клініку позаматкової вагітності, арабський лікар Ібн-Зохр (1092 — 1162) опублікував рецепти протизаплідних засобів. У медицині народів Середньої Азії в идатним вченим і лікарем того часу був Авіцена (Ібн Сіна, 980-1037 рр.). У відомому «Каноні лікарської науки» Авіцени є розділи, присвячені питанням акушерства і жіночих хвороб. Він описав спосіб видалення маткових поліпів, діагностику захворювань грудних залоз. Саме Авіцені належить заслуга у визначенні умов для проведення операцій, тобто можливість зробити її в певний момент за наявності показань. </li></ul>
  60. 60. <ul><li>ПЕРІОД КАПІТАЛІЗМУ </li></ul><ul><li>Європейські війни під час епохи Середньовіччя сприяли розвиткові хірургії. Найвидатнішим хірургом та акушером того періоду був Амбруаз Паре (1517—1590), який походив із цирульників, що служили при дворі короля Франції. Він після тривалого періоду забуття відновив практику кесаревого розтину на померлих роділлях, а також поворот плода на ніжку. При кровотечі під час пологів А.Паре пропонував швидке випорожнення матки від її вмісту. Заслугою А.Паре було те, що він вважав необхідним для розвитку акушерства придбання спеціальних знань і вперше в паризькому шпиталі відкрив повивальну школу. Вихованець цієї школи Жак Гіємо (1550-1612 рр.) запропонував проведення кесаревого розтину на живій жінці, описав випадки розриву матки і передлежання плаценти. Першим лікарем, хто вико­нав кесарів розтин на живій жінці, вважають німця І.Траутманна (1610). </li></ul>
  61. 61. <ul><li>Значний розвиток анатомії пов'язаний з одним із видатних лікарів-реформаторів епохи Відродження - Андреасом Везалієм (1514-1564), який детально описав будову органів людини, їх функції, випередивши відкриття великого й малого кіл кровообігу. </li></ul><ul><li>Парацельс (1493—1541) відкинув учення стародавніх про чотири соки людського тіла, вважаючи, що процеси, що відбуваються в організмі, є процесами хімічними. Великий анатом А. Везалій (1514—1564) виправив помилку Галена відносно повідомлень між лівим і правим відділами серця і вперше правильно описав будову матки жінки. </li></ul><ul><li>Великий Леонардо да Вінчі (1452 — 1519) задовго до Везалія описав будову скелета, створив класифікацію м'язів, описав і намалював внутрішні органи людини, в тому числі статеві, зокрема маткові труби (раніше ніж Г. Фаллопій), круглі маткові зв'язки, плід у матці, плаценту, але його малюнки було загублено. </li></ul>
  62. 62. <ul><li>Сучасником А. Везалія був Габріель Фаллопій (1523—1562), який очолив школу анатомії, хірургії та акушерства. Г. Фаллопій вивчав будову і функції маткових труб, розвиток зародка лю­дини та його судинної системи. </li></ul><ul><li>Евстахий (1510-1574), римський професор анатомії дуже точно описав будову жіночих статевих органів, грунтуючись на масовому розтині трупів в госпіталях. </li></ul><ul><li>Г. Аранцій, учень Г. Фаллопія, досліджував функції плаценти, описав ембріональну (аранцієву) протоку. Одну з основних причин важких родів він бачив в патології жіночого тазу. </li></ul><ul><li>Інший учень Г. Фаллопія, Л. Боталло, описав протоку, що з'єднує легеневу артерію з дугою аорти плода. </li></ul>
  63. 63. <ul><li>Представник школи Г. Аранція, X . Фабріціус, детально вивчив і описав положення плода в матці протягом вагітності. У. Гарвей і М. Мальпігі зробили вагомий внесок у розвиток учення про кровообіг. Р. Грааф, послідовник Гарвея, детально описав структуру і функцію жіночих статевих органів. У ХVI столітті з'явилися перші атласи - допомога для акушерок. </li></ul>
  64. 64. <ul><li>Отже розвиток акушерства як науки бере свій початок приблизно з XVIII ст., слідом за бурхливим розвитком хірургії. Допомогу під час пологів замість по­витух почали надавати дипломовані лікарі-акушери. На межі XVII — XVIII ст. голландський лікар Девентер (1651-1724) вивчав кістковий таз, зробив опис Рівномірно звуженого й плоского таза. Його сучасник француз Ф. Морісо, автор знаменитої праці «О болезнях беременных и рожениц», запропонував свій метод виведення голови плода у випадку його сідничного передлежання, який застосовується й нині. Жан Луї Боделок, французький лікар і вчений, відомий своїми працями, присвяченими проблемам жіночого таза, вперше визначив поняття про великий і малий таз, застосував зовнішню пельвіметрію (кон'югата Боделока), що зберегла своє значення й на сьогодні. </li></ul>
  65. 65. <ul><li>У XIX ст. сформувалася сучасна мо­дель акушерських щипців. Можна при­пустити, що примітивні акушерські щипці застосовувалися ще з найдавніших часів. Вважають, що англієць П. Чемберлен винайшов щипці на початку XVII ст., але зберігав свій винахід у таємниці через комерційні міркування, тому його щипці відшукали лише в 1813 р. Опис щипців нідерландського лікаря Ж. Палфейна у посібнику з хірургії Л. Гейстера сприяв їх швидкому впровадженню в практику і постійному вдосконаленню. Отже виникли моделі щипців А. Левре (Франція), Ф. Негеле (Німеччина), Дж. Сімпсона (Англія), пізніше - модифікації, запропоновані росіянином М. М. Феноменовим, І. П. Лазаревичем (Київська школа). Саме в цей час створюються перші наукові товариства акушерів-гінекологів (уперше в Англії у 1852р.) та інших фахівців. </li></ul>
  66. 66. <ul><li>XIX ст. характеризувалося значним розвитком клінічної медицини, асиміляцією найновіших досягнень фундаментальних знань у галузі фізіології, патологічної анатомії, мікробіології, імунології. Видатні праці Л. Пастера, відкриття засобів знеболювання (наркозу), асептики й антисептики (І. Земмельвейс, О. Холмс, Дж. Лістер, М. І. Пирогов, М. В. Скліфасофський, К. К. Рейєр) надали значного поштовху розвитку хірургії, гінекології та оперативного акушерства. Великий внесок до вчення про біомеханізм пологів і жіночий таз з акушерської точки зору зробили німецькі лікарі: у 1839 р. Ф. Негеле описав косозвужений таз - один із варіантів асинклітичного вставлення голови (пе­редній асинклітизм), X . Роберті — поперечно звужений таз, X . Кілпан - спонділолітичний таз. </li></ul>
  67. 67. <ul><li>Наприкінці XIX ст. французький акушер А. Пінар систематизував прийоми зовнішнього обстеження вагітної. Відтоді основним і обов'язковим методом оцінювання стану плода стає вислуховування його серцебиття. Француз К. Креде запропонував метод витискання посліду натискуванням на черевну стінку у випадку його затримки в порожнині матки. </li></ul>
  68. 68. <ul><li>У XX ст. у зв'язку з широким запровадженням асептики, антисептики, анестезії, застосуванням гемотрансфузій, антибіотиків було значно зменшено материнську захворюваність і смертність від кровотеч, інфекційних ускладнень. Завдяки розширенню показань до кесаревого розтину з погляду інтересів плода, обмеженню накладання «високих щипців», поворотів плода, плодоруйнівних операцій знизилися захворюваність і смертність новонароджених. Нові методи допомоги під час пологів при сідничному передлежанні плода запропонували М. Цов'янов (Росія) і Е. Брані (Німеччина). У 50-ті роки шведський учений Т. Мальмстрем і югославський акушер В. Фіндерле замість акушерських щипців почали застосовувати вакуум-екстрактор. </li></ul>
  69. 69. <ul><li>РОЗВИТОК АКУШЕРСТВА В РОСІЇ. </li></ul><ul><li>Науково-технічний прогрес у другій половині XX ст. в розвинутих країнах світу сприяв не тільки перегляду багатьох класичних позицій в акушерстві, а й розвитку перинатології, нових репродуктивних технологій, ендоскопічної хірургії у гінекології. </li></ul><ul><li>Історичний розвиток вітчизняного акушерства та гінекології був важким і тернистим. Акушерство в нашій країні протягом багатьох століть набагато відставало від інших галузей медицини. До XVIII ст. в Україні та Росії було дуже мало лікарів, які займалися родопоміччю, допомогу ж під час пологів надавали повитухи, цирульники, знахарі й костоправи. </li></ul><ul><li>Наприкінці XVI — початку XVII ст. російський уряд зобов'язував лікарів-іноземців навчати росіян лікарської спра­ви. Так, наприкінці XVI ст. Іван IV затвердив Аптекарський наказ. Кінець XVII — початок XVIII ст. ознаменувався впровадженням прогресивних реформ Петра І, які сприяли розвиткові медицини й охорони здоров'я. Центрами акушерства в Росії за тих часів були Москва і Санкт-Петербург. Саме у Санкт-Петербурзі 1724 р. було засновано Академію наук, у 1755 р. відкрито університет у Москві, а з 1764 р. в ньому було організовано медичний факультет. </li></ul>
  70. 70. <ul><li>Пологові будинки виникають тільки в другій половині XVIII ст. У 1754 р. Катерина II видала указ, який стосувався організації сповивальної справи і навчання повитух. Десять років по тому, 1764 p ., в Москві внаслідок наполегливих клопотань ряду передових діячів було відкрито перший пологовий госпіталь. </li></ul><ul><li>Першим у Росії лікарем, що здобув звання професора повивального мистецтва в Петербурзькій акушерській школі , став славнозвісний учений-енциклопедист, лікар-практик і видатний педагог Нестор Максимович Амбодик-Максимович. </li></ul><ul><li>Один із перших викладачів акушерства в нашій країні є уродженець Полтавської губернії Н. М. Амбодик-Максимович створив підручник «Искусство повивання, или Наука о бабичьем деле»; винайшов і виготовив акушерський фантом, який застосовував у процесі викладання та біля ліжка вагітної; розробив наукові принципи й техніку накладання акушерських щипців; запровадив методики пальцевого обстеження і пальцевого розкриття шийки матки, тампонаду склепіння піхви. Крім того, він пропагував розумний консерватизм у веденні пологів, уникання непотрібних та поспішних хірургічних втручань. </li></ul>
  71. 71. <ul><li>У 1798 р. в Петербурзі й Москві було створено перші вищі військовомедичні навчальні заклади - медико-хірургічні академії. Протягом 30 років кафедру акушерства і гінекології в Московському університеті очолював Вільгельм Михайлович Ріхтер. Його акушерський посібник містив чіткі показання для хірургічних втручань в акушерстві і витримав кілька видань. В. М. Ріхтер розвивав і зміцнював середню акушерську освіту, створював лікарські кадри. Він першим в історії акушерства визначив важливість взаємовідношення між головою плода і тазом роділлі у механізмі пологів, з'ясував причини порушення механізму пологів і виникнення післяпологових кровотеч. Очолюючи університетське фізико-медичне наукове товариство, В. М. Ріхтер активно вивчав питання профілактики, написав велику працю з історії медицини в Росії, а крім того, редагував медичний журнал, активно підтримував талановиту молодь. </li></ul>
  72. 72. <ul><li>Першу кафедру акушерства в Петербурзькій військово-медичній академії очолив у 1832 р. знаменитий російський акушер, гінеколог і педіатр Степан Хомич Хотовицький, який рішуче виступав за відокремлення акушерства і гінекології від педіатрії. Він першим у Росії запропонував переливання крові людини у зв'язку з великою крововтратою під час пологів; пропагував консерватизм у веденні пологів, категорично забороняв накладати щипці на голову плода, що рухається. С. X . Хотовицький був ініціатором видання Петербурзького військово-медичного журналу й очолював його протягом багатьох років. </li></ul>
  73. 73. <ul><li>З 1848 р. кафедру очолює учень М. І. Пирогова — Олександр Олександрович Кітер, який у 1846 р. вперше в Росії (через 25 років після першої в світі такої операції) виконав піхвову екстирпацію матки, що була уражена раком, з видужанням прооперованої пацієнтки. І якщо батьком вітчизняного акушерства називають Н. М. Амбодика-Максимовича, то буде цілком справедливо назвати О. О. Кітера батьком вітчизняної гінекології. Підручник О. О. Кітера «Пособие к изучению женских болезней» — перший підручник з гінекології в Росії — був дуже популярним завдяки простому і дохідливому способу викладу матеріалу, особливо оперативної техніки. Клініка О.О. Кітера була зразком не тільки стосовно лікування і викладання, а й науково-дослідницької роботи, здобутком якої були наукові дисертації. Зі школи О.О. Кітера вийшли видатні акушери А. Я. Красовський і В. М. Флорінський. </li></ul>
  74. 74. <ul><li>З 1858 р. кафедру акушерства Медико-хірургічної академії у Петербурзі очолює блискучий хірург Антон Якович Красовський (1823 — 1898), учень М. І. Пирогова, а в минулому кріпак. </li></ul><ul><li>Видане ним у 1885 р. «Пособие по оперативному акушерству» є неперевершеною класичною працею у цій га­лузі. Будучи прихильником «зрячих» пологів, А. Я. Красовський розділив їх процес на п'ять моментів — рухів передлеглої частини плода, які викладено і в сучасних підручниках. У 1862 р. А. Я. Красовський першим у Росії виконав оваріектомію із сприятливим результатом, а в 1868 р. опублікував монографію «Об овариотомии». Йому належить тритомний «Курс практического акушерства» (1865 — 1879). А. Я. Красовський був одним із організаторів Московсько-Петербурзького товариства лікарів, І з'їзд якого за його ініціативою було скликано у 1888 р. У 1886 р. він організував видання журналу «Акушерство й женские болезни», який і сьогодні, після великої перерви, видається в Санкт-Петербурзі (Військово-медична академія). </li></ul>
  75. 75. <ul><li>Володимир Михайлович Флорінський, закінчивши у 1858 р. з відзнакою Медико-хірургічну академію, залишився в ній ще на 3 роки для фахового удосконалення. Дисертація В. М. Флорінського про розрив промежини під час пологів стала класичною працею. Його підручник «Курс акушерства й женских болезней», написаний надзвичайно доступно і виразно, був настільною кни­гою для спеціалістів того часу. </li></ul><ul><li>У Петербурзі в 1865 р. було видано монографію Мартина Ісайовича Горвіца (1837— 1883) «Опыт учення о выкидыше», де він описав ранню ознаку вагітності (пом'якшення нижнього сегмента матки), яку згодом запропонував також Гегар (ознака Горвіца - Гегара). З 1875 р. він викладав курс акушерства і жіночих хвороб у Медико-хірургічній академії. Монографія «Пособие по патологии й терапии женской половой сферы» з авторськими малюнками до кожного розділу була од­ним із перших у літературі того часу досліджень у галузі гінекології. Зі школи М. І. Горвіца вийшов видатний російський акушер М. М. Феноменов. </li></ul>
  76. 76. <ul><li>У XIX ст. активно формувалися вітчизняні наукові школи. В Україні становлення акушерства і гінекології як науки почалося з відкриттям кафедр акушерства і гінекології в Харкові (1829), Києві (1844) та Одесі (1903). Перша акушерська клініка на 4 ліжка була відкрита при Харківському університеті в 1929 р. професором І.П.Лазаревичем. </li></ul><ul><li>Кафедру акушерства, жіночих і дитячих хвороб у Києві при університеті Святого Володимира було засновано у 1841 р. Заслуженим професором цієї кафедри, видатним організатором практичної акушерської справи був талановитий педагог, один із керівників науково-дослідницької роботи в галузі акушерства в Київській губернії Олександр Павлович Матвєєв (1816—1882 ). Його «Пособие по акушерству» майже вичерпно для т o г o часу визначало шляхи щодо вирішення найскладніших патологічних проблем і їх диференціальної діагностики. О. П. Матвєєвим написано «Пособие по повивальному делу» для повитух, яке витримало чотири видання,

×