през 1

1. Березень

2. Бе́резень —
трет ій місяць року в григоріанському
календарі, він має 31 день.
Назва березень закріпилась за місяцем у
середині XIX ст оліття. Походит ь від назви
промислу — березол (загот івля березового
попелу для вигот овлення скла). До т ого в
літ ерат урних джерелах місяць називався март
(на чест ь лат инського бога Марса).
У народі його т акож звали:
капельник, прот альник,
запалі сніги, з гір пот оки,
соковик, полют ий, красовик.

3. Походження назви місяця березень виводят ь від слова береза,
яка в цей місяць починає квіт нут и.
Прот е як слово пот рапило в літ ературну мову, визначит и досі
складно.
У фольклорних мат еріалах слово
«березень» вживаєт ься рідко і здебільшого в найновіших записах,
як ось:
Значно част іше в українській народній т ворчост і т рапляєт ься
назва «март » або «марець», як ось:
. Прот е слова «март » і «марець» зовсім не слов'янського
походження; це лат инський «Марс» — бог війни, якому
цей місяць був присвячений

4. Оскільки весняне рівнодення припадає на 21 березня, у багат ьох
народів березень був першим місяцем нового року (а не січень, як
тепер). Ймовірно, що з цієї ж причини до 15 ст оліття і в Україні
березень уважався першим місяцем громадського року (див.
докладніше Новий рік на Русі т а Новий час).
Індійці на почат ку березня свят кували мале свят о богині Дурги.
А велике свят о цієї богині індійці свят кували в день осіннього
рівнодення.
У ст ародавньому Римі в березні було свят о Кібели, на якому її
жреці оплакували Аттіса — символ сонця, що поверт алося на
весну. На другий день після оплакування Аттіса римляни
зуст річали весняний поворот сонця всенароднім радісним свят ом.
В Єгипт і в березні згадували похорон Озіріса, який згідно з
єгипт еською релігією був сонцем, що було слабким взимку, а на
весні знов діст авало свою силу. В цьому ж місяці відбувалася
їзда на ослі. Верхи на осла звичайно сідав, на розвагу народові,
місцевий баляндрасник. Подібний звичай був поширений і в
країнах Західньої Європи за середньовіччя.

5. За свідченнями Плут арха, в Афінах т акож у березні було свят о
«Гілконошення» — жит елі міст а носили по майданах пальмове
гілля. Цей звичай зберігся і понині в країнах Близького Сходу,
але т епер він пов'язаний т ам з весільними обрядами.
У ст ародавніх юдеїв у березні починався новий свят ий рік, а
перси цього місяця свят кували новоліття.
У чехів і част ково у німців за часів язичницт ва перше число
березня вважалося почат ком весни і першим днем світ обудови.
Весняні свят а поганського походження, що відзначали зв'язок
навколишньої природи з життям людини, в'язалися з обрядами,
мет ою яких було прогнат и зиму, т обт о смерт ь. Подібні обряди
були поширені не т ільки в Україні, але й у балт ійський народів
та німців.

6. У скандинавських народів, особливо у ст ародавніх
шведів, за часів поганст ва у березні місяці було
велике свят о, яке супроводжувалося
жерт воприносинами, масовими іграми т а т оргами
прот ягом цілого т ижня.
У персів т а в ст ародавніх слов'ян за часів поганст ва
був звичай улашт овуват и врочист ий обід —
«т ризну» — на чест ь мерт вих родичів. Такі т ризни
відбувалися на почат ку березня. Під час т ризни
люди оспівували кінець зими і при цьому палили
солом'яне опудало. Таке свят о ще й досі
зберігаєт ься у південних шведів, лужичан т а чехів, і
там воно проходит ь під знаком ослаблої зими і
воскреслої весни. Поляки сьомого березня т опили
Маржану і при цьому співали про смерт ь, що
в'єт ься по парканах і шукає собі поживи.