Маруся Чурай, українська пісня, Національна бібліотека України для дітей

1. (до 390-річчя від дня народження)
Міністерство культури України
Національна бібліотека України для дітей
/віртуальна музично-бібліографічна розвідка
для дітей старшого шкільного віку/

2. Маруся Чурай.
Пісні серця
Дівчина з легенди Портретна галерея
Марусі Чурай
В історії української культури є ще чимало недосліджених сторінок, чимало нерозкритих
таємниць. Ми не знаємо ще багатьох поетів, композиторів, авторів, чудові твори яких й досі живуть та
вважаються народними. Одна із таких постатей – легендарна Маруся Чурай, що увібрала у свою душу,
у свій талант усе краще від рідного народу. Сподіваємося, що музично-бібліографічна розвідка з
нагоди 390-річчя від дня народження народної поетеси і співачки, не залишить тебе байдужим,
зацікавить та пробудить бажання більше дізнатися про неповторність, самобутність українських
пісенних традицій. Здійсни екскурс за наступними розділами:
- слухай музику
- дивись відео
Умовні позначки:
Вінок шани
3
5 О
Г
Я
А
Б
А
Р
К
О
Н
І
В
А
В
АБРЕ
О
Р
І
Д
У ЛЗЗ
Б
У
О
Г
К
ХР О
Ь
Л
І
М
А
6
7
4
1
2
По вертикалі:
3. Листяний ліс, в якому переважають дуби.
5. Пташка, яка символізує мир.
6. Рослина, від назви якої пішло прізвище
найвидатнішого гетьмана України.
По горизонталі:
1. Рослина, що «стелеться низенько».
2. Найулюбленіше дерево в Україні.
4. Пташка, яка може наворожити довгі
роки життя.
5. «… при дорозі» – як синонім беззахисної
людини з невлаштованим життям.
7. Птах родини воронових або скорочене
ім’я дівчинки.
Кросворд «Пісенними
стежками Чураївни»
Бібліографічна скарбничка

3. Маруся (Марія Гордіївна) Чурай народилася у
Полтавському посаді 1625 року. Батько – Гордій Чурай –
був людиною хороброю, чесною, належав до козацького
стану, можливо, був полковим осавулом. Якось,
посварившись з одним шляхтичем, запальний козак
вихопив шаблю і зарубав кривдника. Після того подався
на Січ, брав участь у козацькій війні проти Польщі під
проводом П. Павлюка (Бута), потрапив у полон і був
страчений у Варшаві в 1638 році.
Маруся жила разом з матір’ю Горпиною. Дружина й
донька народного героя користувалися повагою
полтавців. Дівчину шанували не лише через славного
батька, а й через особливий дар писати чудові пісні.
Маруся була наділена неабияким талантом імпровізації –
свої думки могла викладати віршами.
Художник: Ф. Самусєв

4. Чарівна зовнішність Марусі, її незвичайна обдарованість
притягували до дівчини увагу парубків. У неї був закоханий Іван Іскра –
син гетьмана Якова Остряниці, мовчазний, похмурої вдачі, але
винятково правдивий і благородний юнак. Але Маруся любила іншого –
Григорія Бобренка, сина полкового хорунжого, красивого й видного
хлопця, який виявися слабовільним і безхарактерним. Піддавшись
умовлянням матері, Гриць заручився з багачкою Галею Вишняківною.
Маруся тяжко переживала зраду коханого, викладаючи свої страждання
в рядках пісень. Коли ж Гриць одружився з Галею, тяжко захворіла.
Попри сильний, вольовий характер, спробувала накласти на себе руки:
кинулася з греблі у Ворсклу, але була врятована Іваном Іскрою.
Невдовзі Маруся зустрілася з Грицем та його
молодою дружиною на вечорницях. Ця зустріч
сколихнула палку натуру дівчини. Нещасливе
кохання, ревнощі, ображене самолюбство зародили
в Марусиній душі план помсти. Вона заманила
Гриця до себе і отруїла власноруч приготовленим
зіллям із кореня цикути.
Ілюстрації з книги:
Дівчина з легенди. Маруся Чурай [Електронний ресурс] / упоряд. Л. Кауфман ;
худож. В. Ульянова. — Київ : Дніпро, 1974. — 108 с. — Режим доступу: http://
chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url/view&url_id=1513.

5. За скоєний злочин Марусю ув’язнили в острозі. Влітку 1652 року
суд визнав її винною. Народ скликали на центральний майдан
Полтави: слухати і пам’ятати. Читали вирок: «…загубила страх
Божий, смертельний гріх учинила… может бить отдана тепер кату на
отсеченьє голови єя… На покаяниє перед Богом і краткой молитви
дано время злодейке».
Смертний вирок скасувала грамота Б. Хмельницького про
помилування, яку за мить до страти встиг доставити в Полтаву Іван
Іскра.
Подальша доля піснярки тлумачиться по-різному. За однією
версією, після помилування Маруся сильно страждала, ходила на
прощу до Києва, а, повернувшись додому, рано померла від
надмірних переживань і сухот. За іншою версією, Маруся пішла з
дому назавжди й померла у каятті в якомусь монастирі в Росії.
Ілюстрації до роману Ліни
Костенко «Маруся Чурай».
Художники: Н. Прожогіна,
В. Терещенко

6. Смертний вирок Марусі Чурай скасувала грамота Б. Хмельницького
про помилування, яку за мить до страти встиг доставити в Полтаву Іван
Іскра.
Серед відомих універсалів Б. Хмельницького цього наказу немає.
Можливо, це був не офіційний документ, а приватне розпорядження,
копії якого в справах канцелярії гетьмана не залишилося, а, можливо,
оскільки справа була термінова, не було й часу для офіційного
оформлення документа. Тому для відтворення тексту гетьманського
наказу доводиться користуватися лише народними переказами,
фольклорними записами.
«Полковникові, Судді, Старшинам і всьому
Полтавському полку.
Наказ
В розумі ніхто не губить, кого щиро любить.
Отже, і карати без розуму не доводиться, а тому
наказую: зарахувати голову полтавського урядника
Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, за го-
лову його дочки Марини Чурай, в пам’ять героїчної
загибелі батька і заради чудових пісень, що вона
складала. Надалі ж без мого наказу смертних
вироків не здійснювати. Марину Чурай з-під варти
звільнити».
Ілюстрації з книги:
Костенко Л. В. Маруся Чурай : іст. роман у
віршах / Л. В. Костенко ; худож. Н. Лопухова. — Київ :
Веселка, 1990. — 159 с. : іл.
Історія в документах

7. «Маруся була справжня красуня і в суто
малоросійському стилі: дрібненька (тобто невелика на зріст,
худорлява, мініатюрно складена) струнка, як струна, з
маленькими ручками і ніженьками, з привітним виразом
ласкавого, матового кольору, засмаглого личка, на якому
виступав рум’янець, з карими очима під густими бровами й
довгими віями. Голівку дівчини покривало розкішне, чорне,
як смола, волосся, заплетене в густу широку косу до колін.
Чарівність дівчини довершував маленький ротик з білими, як
перламутр, зубками, закритий, мов червоний мак, рожевими
губками. Але при цьому у Марусі було круте, трохи випукле
гладеньке, сухе чоло і трохи дугоподібний, енергійний, з
горбиком ніс» (опис О. Шкляревським портрету Марусі, який
зберігався у Г. Квітки-Основ’яненка).
«Чорні очі її горіли, як вогонь в кришталевій лампаді; обличчя було біле, як віск,
стан високий і прямий, як свічка, а голос… Ах, що то за голос був! Такого дзвінкого і
солодкого співу не чувано навіть від київських бурсаків» (записано О. Шаховським зі слів
сучасника дівчини)

8. Художник: Ю.Чумак Художник: Ф. Самусєв

9. Художник: Валентина УльяноваХудожник: Іван-Валентин
Феодосійович Задорожний Художник: Світлана Тищенко

10. Маруся Чурай
Художник: Феодосій ГуменюкМаруся Чурай
Художник: Олена Харченко
Маруся Чурай
Художник: Олексій Штанко

11. «В кінці греблі шумлять верби»
«В огороді хмелинонька»
«Віють вітри, віють буйні»
«Болить моя головонька від самого чола»
«Грицю, Грицю, до роботи»
«Засвіт встали козаченьки»
«Зелененький барвіночку»
«Ішов милий горонькою»
«Котилися вози з гори»
«Летить галка через балку»
«На городі верба рясна»
«Над моєю хатиною»
«Ой боже ж мій, боже, милий покидав»
«Ой, не ходи, Грицю»
«Прилетіла зозуленька»
«Сидить голуб на березі»
«Стелися, стелися, зелений гороше»
«Хилилися густі лози»
«Чи ти, милий, пилом припав»
«Чого ж вода каламутна»
«Чом не гудуть буйні вітри»
«Шумить-гуде дібровонька»
«Як з тобою ми спознавались»
Відомо понад 20 пісень, автором яких вважають М. Чурай, але цілком
можливо, що їх більше і живуть вони в народі як чудові фольклорні твори.
Маруся Чурай. Пісні серця.
Художник: Оксана Іващенко

12. Пісня «Віють вітри…» завжди була широковідома, а після того, як Іван
Котляревський ввів її до своєї «Наталки Полтавки», стала дуже популярною в народі. Відтак їй
судилася особлива доля.
У 40-х роках ХІХ ст. «Віють вітри…» переклала на англійську мову американська
письменниця Тальві*, пізніше ця пісня стала визнаною в англо-українському середовищі Канади
як англомовна. Німецький поет Ф. Баденштендт надрукував її у власному перекладі у своїй
«Поетичній Україні» (1845). Як твір І. Котляревського пісню «Віють вітри…» перекладено на
словенську мову.
Художній фільм: «Наталка Полтавка»
Режисер: І. Кавалерідзе
Кіностудія: Національна кіностудія художніх
фільмів ім. О. Довженка
Співає: М. Литвиненко-Вольгемут
Рік: 1936
Телефільм-опера«Наталка Полтавка»
Режисер: Л. Колесник
Кіностудія: Укртелефільм
Співає: М. Стеф'юк
Рік: 1978
*Тальві — псевдонім Робінсон фон Якоб Терези (1797-1870), американської письменниці та перекладачки. Певний час
вона жила в м. Харкові, де її батько працював професором університету. Відомі її переклади українських народних пісень.
https://www.youtube.com/watch?v=RcHTKR8WZUw
https://www.youtube.com/watch?v=qz0lKWpoUmU

13. Пісня «Засвіт встали козаченьки» стала
відома широкому загалу завдяки Якову Кухаренку,
який 1836-го року включив її до п'єси «Чорноморський
побит на Кубані». Композитор Микола Лисенко,
написавши до неї музику, ввів пісню до своєї опери
«Чорноморці» (1872 р.).
Мотив цієї мелодії використали у своїх
творах композитори Левко Ревуцький та Борис
Лятошинський, здійснюючи нову музичну редакцію
опери М. Лисенка «Тарас Бульба» (1937 р.), та Семен
Чернецький при написанні «Українського маршу» № 3
(1938 р.).
Валентин Чемерис написав історичну
повість «Засвіт встали козаченьки…» (1991 р.),
вважаючи, що ця пісня – одна із «найславетніших»
пісень Марусі Чураївни, яку «…мине лише
небагато часу, підхопить і заспіває вся Україна —
від сходу до заходу, від півдня до півночі». У творі
використано понад 16 уривків з різноманітних
пісень Марусі, пояснюється, як і за яких обставин ці
пісні з'являлися.
Засвіт встали козаченьки.
Художник: Марфа Тимченко
Засвіт встали козаченьки...
Художник: Ігор Гойняк

14. Пісню «Ой, не ходи, Грицю» люблять і співають до сьогодні, вона існує в
записах фольклористів, обробках композиторів, перекладах німецькою, чеською,
французькою, польською, англійською мовами. Її сюжет став основою для творів Л.
Боровиковського («Чарівниця»), С. Руданського («Розмай»), М. Старицького («Ой не
ходи, Грицю»), О. Кобилянської («У неділю рано зілля копала»), І. Микитенка («Маруся
Чурай»), І. Сенченка («Ой не ходи, Грицю, та на вечорниці»), Л. Костенко («Маруся
Чурай») та багато інших творів.
Вперше ця пісня була надрукована у 1805 році у «Всеобщем новоизбранном
песеннике». Вже у 1822 році в львівському календарі «Pielgrzym lwowski» з’явився
перший переклад пісні німецькою мовою. А на початку 30-х років ХІХ століття цей
фольклорний твір потрапив до Франції та Англії. 20 листопада 1831 року відомий
польський письменник Юліуш Словацький у листі до матері пише: «Совінський видає
деякі українські і польські народні пісні... Тутешнім жінкам надзвичайно подобається
«Гриць»…».
Широкий загал французької публіки познайомився з баладою
«Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» завдяки поету А. Мільєну, який
переклав пісню французькою мовою.
Першим популяризатором цієї пісні в Англії став письменник
Генріх Красінський, який видав у Лондоні англійською мовою книгу
«Козаки і Україна», де були надруковані ноти і слова української пісні.
Англійські переклади балади відомі і у ХХ столітті. На думку спеціалістів,
кращий переклад належить канадській письменниці Ф. Р Лайвсей, який
вона зробила у 1916 році й назвала твір «Дочка чарівниця» («The Dauther of
the Witch»).

15. Ференц Ліст під час гастролей у Києві (лютий 1847 р.)
познайомився з Кароліною Вітгенштейн. Саме цій жінці
композитор присвятить усі свої симфонічні поеми. Кароліна
Вітгенштейн мала маєток на Поділлі у Воронівцях, у якому
гостював Ференц Ліст. Саме тут на теми українських народних
пісень «Ой, не ходи, Грицю» та «Віють вітри, віють буйні» він
написав п'єси для фортепіано «Українська балада» і «Думка», які
увійшли до створеного у 1847–1848 роках циклу «Колоски
Воронівець».
Ференц Ліст
Художник: Фрідріх
Август фон Каульбах
1856 р.
Ференц Ліст та Кароліна Вітгенштейн

16. Шумяць вербы
Виконує: ансамбль «Грамніцы»
(Білорусь)
Ой не ходи, Грицю
Виконує: гурт «Крапка»
Засвіт встали козаченьки
Виконує: гурт «Крапка»
Засвистали козаченьки
Виконують: Іван Козловський та
Капела бандуристів
Голубка на вишні, голуб на черешні
Виконує: фольк-роковий гурт «Horpyna»
(Горпина) (Польща)
Посадила огірочки
Виконує: народний фольклорний
ансамбль «Яворина»
Грицю, Грицю, до роботи
Виконує: Раїса Кириченко

17. 1834 – балада Левка Боровиковського «Чарівниця»
1837 – п’єса К. Тополі «Чари»
1839 – повість О. Шаховського «Маруся, малороссийская Сафо»
1854 - балада С. Руданського «Розмай»
1867 - «Маруся Чурай» (драма Григорія Бораковського)?
1876 – оперета В. Александрова «Ой не ходи, Грицю…»
1882 – п’єса М. Кропивницького «Дай серцю волю, заведе в неволю»
1887 – драма М. Старицького «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці»
1887 – драма Г. Бораковського «Маруся Чурай, українська піснетворка»
1896 – драма В. Самійленка «Маруся Чураївна»
1909 – повість О. Кобилянської «В неділю рано зілля копала»
1934 – історична п’єса І. Микитенка (переробка М. Старицького) «Маруся Чурай»
1967 – драматична поема І. Хоменка «Марина Чурай»
1968 – драматична поема Л. Забашти «Дівчина з легенди»
1975 – поема Б. Олійника (збірка поезій «Гора») «До тієї Чураївни (парубоцька балада)»
1979 – історичний роман у віршах Л. Костенко «Маруся Чурай»
1990 – історична повість В. Чемериса «Засвіт встали козаченьки…»
До образу легендарної поетеси зверталися також І. Сенченко, М. Вольвач, В. Черемша та інші.
В 1978 році за мотивами твору М. Старицького «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» Р. Синько
зняв художній фільм.
У 19-20 ст. постать Марусі Чурай цікавила багатьох діячів української культури, які на основі
народних переказів та інших фольклорних матеріалів описували події з життя української піснетворки,
використовували її пісні у своїх творах, а саме:
В літературі

18. «…Погортайте сторінки сивих віків, вчитайтеся в прості і хвилюючі слова
пісень, віднайдіть золоті ключі мелодій – і вам відкриється багато поетичних таємниць, ви
почуєте голоси великих творців, імена яких розгубила історія, та так розгубила, що вже
навряд чи й знайдемо багатьох сіячів, чия поетична нива, ставши народною, квітує по всій
землі українській.
І тільки інколи, крізь тумани часу, окреслиться схожа на легенду постать творця.
До таких легендарних постатей і належить славнозвісна народна поетеса Маруся Чурай»
(український письменник Михайло Стельмах)
«Воістину, і зацвіла калиною, і закрасувалась калиною на лугах нашого мелосу
творчість народної поетеси. Три віки ходить пісня Марусі Чурай по нашій землі, три віки
любові вже подарувала дівчина людям » (український письменник Михайло Стельмах)
«Маруся Чурай була «імпровізаторкою укранських пісень і однією з найкращих
співачок свого часу» (музичний критик Микола Голіцин)
«…українська культура має досить підстав для того, щоб записати на своїх
скрижалях ім’я легендарої дочки українського народу, видатної поетеси, співачки і складачки
пісень Марини Гордіївни Чурай» (музикознавець, композитор Леонід Кауфман)
В цитатах

19. А майбутні історики будуть занудно-розумні.
Легендарна співачка… Звучатиме й справді як вирок.
І поставлять твоє існування, Марусю, під сумнів.
Що казать про кохання й пісні, що складала так щиро!
«У Полтаві жила… І пісень два десятки неначе б
Про любов їй належать… Струїла од ревнощів Гриця»…
А легенда – півправда, півказка… Ти, серденько, плачеш?
Витри сльози зрадливі… Не личить тобі, ти ж черниця…
Не рятують, говориш, ні келія, ані молитва,
Хоч покірною стала, неначе в отарі овечка.
І така у душі відбувалась жорстокая битва,
Що потоптана вся, наче поле біля Берестечка.
Ти ж, Марусю, нітрохи не схожа на відьму, чаклунку,
А тим більше на вбивцю, бо й мусі віка не вмалила.
А любов проклятуща струїла життя гірше трунку.
Крила пісні дала, і сама ж утяла оті крила.
А якби не розлучниця? Боже! Яка ж ти наївна!
Кажеш, звили б гніздо, воркували б, немов голуб’ята.
Та й була б ти з Бобренчих Бобренчиха – не Чураївна.
Чи співала б? хіба тільки «Котика» Бобренчатам.
А поет не повірить історику – дофантазує,
Щоб жіноцтво вночі над твоєю ридало судьбою.
Ой Марусю-Марусю, жила ти на світі не всує,
І твоя «Засвіт встали» не раз ще покличе до бою!
Валентина Сторожук
Як свідчать деякі перекази, Маруся Чурай доживала віку в монастирі
Марусі Чурай
Сторожук В. Марусі Чурай :
[вірш] / В. Сторожук // Пам’ять
шипшин / В. Сторожук. – Вінниця,
1998. – С. 36.
У віршах

20. На сто тривог,
На сто доріг
Переступлю
Через поріг –
Неквапний крок
Дівочих ніг.
А шлях
Крізь темряву проліг…
Чи до тебе ж дорога –
Не ущухне тривога…
Розірвалось намисто,
На долонях – срібна пісня.
Намистинки розгубила –
Слова в серці схоронила.
Малюнки: Юрій Отрошенко
Поносила убори,
Позбивалися підбори…
Хилять плечі
Холод, спека…
І вернутися – далеко…
Що чека в кінці путі:
В сумнівах – як в забутті.
…Як умів – так і стрічав:
Він, потупившись, мовчав.
Смаглі руки опустив –
Без надії і без сил.
Я ж його таким не знала…
Пісня в серці болем стала.
Не прийшла –
В безодню впала.
Неллі Топська
Присвята Марусі Чурай
Топська Н. Присвята Марусі Чурай : [вірш] /
Н. Топська // Дарунки долі – Муза і Любов /
Н. Топська. – Донецьк, 2008. – С. 45-46.
У віршах

21. Чому? За що? Подумати боюся…
В душі весняній плакала гроза.
О Боже милий! Не карай Марусю!
Вона була невинна, мов сльоза!
Збирали зілля вранці білі руки…
Хтось не вернувся потім з вечорниць…
І лиш співала, як вели на муки,
Бо нащо опір? Світ цей кинув Гриць.
Марусю! Пісне в плоті! Ти все ж з
нами,
Підносиш дух, ведеш вперед в борбі,
Ти наші душі вквітчуєш піснями,
Цю ж пісню я присвячую тобі!
Маруся
Вона була, як дзвін кришталю, чиста,
Мов зіткана із сонцедайних мрій.
Уста були, мов перли із намиста,
А очі – наче дивні дві зорі.
Сама тендітна, ніби цвіт весняний,
Але чужими були їм слова,
Бо говорила дівчина піснями,
Ними вона і дихала, й жила.
Що є в житті, вона не знала,
Вона людей любила, рідний край…
А Гриця… Як вона його кохала!
А він покинув… Боже, не карай!
Марія-Мирослава Ізбенко
Малюнки:
Світлана Тищенко
Ізбенко М.-М. Маруся : [вірш] / М.-М. Ізбенко //
Дзвіночок. – 1995. - № 9-10. - С.15-16.
У віршах

22. м. Полтава
Художник: А. Чорнощоков
Скульптори: Д. Коршунов, В. Голуб
2006 р.
м. Полтава
«Співоче поле ім. Марусі Чурай»
Автори проекту: М. Жданов,
М. Піцюра, В. Гавриленко
Відкрито 27 червня 1987 р. Київська область
Маруся Чурай
Скульптор: Валентина Михалевич
У скульптурі

23. Поштова марка та конверт
«Маруся Чурай»
Автор: Олексій Штанко
2000 р.
Серія «Славетні жінки України»
Автор: Олександр Івахненко
2013 р.
Поштова марка та конверт
«Чураївна» («Доля»)
Серія «Натхненні Кобзарем»
У філателії

24. Чураївна
Слова: Станіслав Реп'ях
Музика: Микола Збарацький
Виконує: Раїса Кириченко
Маруся Чураївна («Нема її
колиски, бо доля її дивна ...»)
Слова: Н. Хоменко
Музика: Валентин Міщенко
Виконує: Раїса Кириченко
У піснях
Красуня Маруся Чурай
Де ніжно кохаються мальви,
Де нічка народжує день,
Шле в небо козачка з Полтави
Барвінкові хвилі пісень.
Приспів:
Співають калини і вишні,
Співає Дніпро і Дунай,
А голос у кожної пісні
Красуні, красуні,
Красуні Марусі Чурай.
Приспів.
Джерелять, як води криниці,
Крізь терни, полин, спориші
До серця коханого Гриця
Її сто мелодій душі.
Приспів.
В легендах пісні Чураївни
Пливуть, мов купальські вінки,
А з ними за честь України
Ідуть крізь віки козаки.
Музика: Т. Павленко
Вірші: В. Третяк

25. 7
65
4
1
2
3
По вертикалі:
1. Рослина, що «стелиться низенько».
3. Листяний ліс, в якому переважають дуби.
5. Пташка, яка символізує мир.
6. Рослина, від назви якої пішло прізвище
найвидатнішого гетьмана України.
По горизонталі:
2. Найулюбленіше дерево в Україні.
4. Пташка, яка може наворожити довгі
роки життя.
5. «… при дорозі» – як синонім беззахисної
людини з невлаштованим життям.
7. Птах родини воронових або скорочене
ім’я дівчинки.
Розгадай кросворд, вписавши відповіді по
горизонталі та вертикалі згідно з номерами запитань.

26. 3
5 О
Г
Я
А
Б
А
Р
К
О
Н
І
В
А
В
АБРЕ
О
Р
І
Д
У ЛЗЗ
Б
У
О
Г
К
ХР О
Ь
Л
І
М
А
6
7
4
1
2
По вертикалі:
1. Рослина, що «стелиться низенько».
3. Листяний ліс, в якому переважають дуби.
5. Пташка, яка символізує мир.
6. Рослина, від назви якої пішло прізвище
найвидатнішого гетьмана України.
По горизонталі:
2. Найулюбленіше дерево в Україні.
4. Пташка, яка може наворожити довгі
роки життя.
5. «… при дорозі» – як синонім беззахисної
людини з невлаштованим життям.
7. Птах родини воронових або скорочене
ім’я дівчинки.

27. «Дана така була їй Богом сила - такі пісні складати, на такі слова!» : біогр.
нарис / Київська обласна бібліотека для дітей ; підгот. Л. М. Зніщенко, І. П. Моїсеєва ; упоряд.
О. М. Литвин. — Київ : [б. в.], 2012. — 8 с.
Дівчина з легенди. Маруся Чурай / передм. М. Стельмаха ; упоряд., підгот. текстів
та післямова Л. С. Кауфмана ; Українська народна партія школярам України. — Київ : Просвіта,
2005. — 119 с. : ноти. — (Шкільна бібліотека).
Зачепа О. Давно минулося. Тільки слава сонцем засіяла : 25 січня 1625 року
народилася легендарна Маруся Чурай / О. Зачепа // Журавлик. — 2009. — № 1. — С. 5.
Капустін В. «В кінці греблі шумлять верби...» : [історія написання пісні] /
В. Капустін // Культура і життя. — 2008. — 18 черв. — С. 4.
Маруся Чурай // В України жіноче обличчя. Вип. 2 / авт. ідеї та авт.-упоряд.
О. Шахівський. — Київ, 2012. — С. 16-17.
Топська Н. Маруся Чурай / Н. Топська // Дарунки долі – Муза і Любов / Н. Топська.
— Донецьк, 2008. — С. 5-46.
Отрошенко Ю. Пісні Марусі Чурай і сучасність / Ю. Отрошенко // Українська
культура. — 2007. — № 6. — С. 36-38.
Слабошпицький М. Українська Сафо / М. Слабошпицький // З голосу нашої Кліо /
М. Слабошпицький. — Київ, 2000. — С. 181-183.
Степаненко М. Коло Марусі Чурай / М. Степаненко // Народна творчість та
етнографія. — 2008. — № 1. — С. 37-44.
Шевчук В. Легендарна поетеса-співачка / В. Шевчук // Із вершин та низин /
В. Шевчук. — Київ, 1990. — С. 362-364.
Чемерис В. Засвіт встали козаченьки / В. Чемерис // Її звали янголом смерті /
В. Чемерис . — Київ, 1999. — С. 185-238.
Сподіваємось, тебе не залишила байдужим наша розповідь про дівчину-легенду, дівчину-
пісню Марусю Чурай. Більше інформації можеш дізнатися із наступних джерел:

28. Загурська Е. Легенди про Марусю Чурай : правда і домисли про українську
народну поетесу [Електронний ресурс] / Е. Загурська // Kostyr.ru : [веб-сайт]. —
Електрон. дані. — Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/uk/article/kultura/legendi-pro-
marusyu-churay. — Назва з екрана.
Кауфман Л. Маруся Чурай [Електронний ресурс] : [біографія, тексти пісень] /
Л. Кауфман // Мамаєва Слобода : [веб-сайт]. — Електрон. дані. — Режим доступу:
http://www.ukrcenter.com/Література/66230/Маруся-Чурай/Біографія. — Назва з екрана.
Маруся Чурай [Електронний ресурс] // Welcome to Poltava : [веб-сайт]. —
Електрон. дані. — Режим доступу: http://orenda.pl.ua/read/marusja-churaj. — Назва з
екрана.
Маруся Чурай [Електронний ресурс] // ВікіпедіЯ : [веб-сайт]. — Електрон.
дані. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Маруся_Чурай. — Назва з екрана.
Маруся Чурай [Електронний ресурс] // Полтава туристична : [веб-сайт]. —
Електрон. дані. — Режим доступу: http://www.tourism.poltava.ua/vudatni_ludy/
Marusya_Churaj/. – Назва з екрана.
Шинкарук В. Особистість Марусі Чурай і пісенна традиція Житомирщини
[Електронний ресурс] / В. Шинкарук // Волинь - Житомирщина. — 2005. — № 13. —
С.62-74. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Vg_2005_13_11.pdf.
Маруся Чурай [Електронний ресурс] : [життя та творчість] // Український
Центр : [веб-сайт]. — Електрон. дані. — Режим доступу: http://mamajeva-
sloboda.ua/publ.php?id=139. — Назва з екрана.
Читай в мережі Інтернет

29. «Є прадавні скарби, що намертво«Є прадавні скарби, що намертво
лежать у землі, і є живі скарби, щолежать у землі, і є живі скарби, що
йдуть по землі від покоління дойдуть по землі від покоління до
покоління, огортаючи глибиннимпокоління, огортаючи глибинним
чаром людську душу. До такихчаром людську душу. До таких
національних скарбів належить інаціональних скарбів належить і
наша лірична пісня»наша лірична пісня»
Михайло Стельмах

30. Ілюстрації з сайтів:
http://www.123rf.com/
http://history-poltava.org.ua/?p=17815
http://iulia-rozhkova.livejournal.com/20381.html
http://boryviter.etnoua.info/novyny/ivan-valentyn-zadorozhnyj-halereya-tvoriv/
http://www.ex.ua/
http://otdihinfo.livejournal.com/
http://arts.in.ua/artists/ShtankoAlexei/w/342184/
http://mikhalevich.com/index.php?mid=11
http://photo.i.ua/user/2113211/119755/
http://musicgeo.blogspot.com/
http://ridna-ukraina.com.ua/
Відео з сайту:
https://www.youtube.com/
Укладачі: С. В. Кисельова,
Н. М. Невмержицька
Редактор: Н. М. Кійко