Книги-ювіляри 2015 року.

1. 2015
Міністерство культури України
Національна бібліотека України для дітей

2. УКРАЇНСЬКІ КНИГИ-ЮВІЛЯРИ
СВІТОВІ КНИГИ-ЮВІЛЯРИ
Компанія Google провела літературне дослідження та підрахувала загальну кількість всіх художніх,
наукових і публіцистичних праць у світі. У підсумку ця цифра сягає близько 130 мільйонів книг, кожна з
яких має свою історію написання. Деякі з них швидко знаходять своїх шанувальників, здобувають читацьку
популярність, перекладаються різними мовами і стають світовими бестселерами.
В кожній країні існують свої книжкові перлини, на яких виростає не одне покоління. Представляємо
вам найвідоміші твори української та зарубіжної літератури, які у цьому році відзначають ювілейні дати.
Умовні позначки:
- читати книжку
- переглянути відео

3. «Слово о полку
Ігоревім»
УКРАЇНСЬКІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
Оригінал першодруку
«Чи не гоже було б нам, браття,
Розпочати давніми словами
Скорбну повість про Ігорів похід,
Ігоря Святославовича?
А зачати нам отую пісню
По сьогоденних бувальщинах,
Не по намислу Бояновім,
Боян-бо наш віщий,
Як хотів кому пісню творити,
Розтікався мислю по дереву,
Сірим вовком по землі,
Сизим орлом попід хмарами…»
Переклад Максима Рильського

4. «Сватання на
Гончарівці»
КВІТКА-ОСНОВЯНЕНКО
ГРИГОРІЙ ФЕДОРОВИЧ
(1778-1843)
«Внесок Г. Ф. Квітки-Основ´яненка в літературний
процес вагомий і різнобічний. Видатний прозаїк і
драматург широко відкрив двері у велику літературу. Ним
були закладені основи нової української прози, введені
жанри повісті, оповідання, соціально-побутові комедії,
Письменник розробив і утвердив в українській літературі
принципи просвітительського реалізму, який у 30-х роках
ХІХ ст. став на Україні провідним творчим методом і
літературним напрямом. Проза і драматургія
письменника мала велике значення для утвердження
статусу української літератури серед інших літератур»
(український письменник Олесь Гончар)
Дізнайся більше: «Зачинатель національної соціально-побутової
прози: Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко».
УКРАЇНСЬКІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ

5. ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
(1814-1861)
УКРАЇНСЬКІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
«Кобзар»
«Доля переслідувала його в житті, оскільки лиш могла,
та вона не зуміла перетворити золото його душі у ржу,
ані його любові до людей в ненависть і погорду, а віри в
Бога у зневіру і песимізм. Доля не шкодувала йому
страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового
джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля
дала йому лише по смерті - невмирущу славу і
всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських
сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий
був і є для нас, українців, Тарас Шевченко» (український
письменик Іван Франко)
Дізнайся більше: «Тарас Шевченко. Погляд через століття».

6. Вперше твір «Маруся Богуславка. Оперета на 4 дії»
надруковано окремим виданням у Києві 1875 року. Друге
«Маруся Богуславка. Оперета на 4 дії. Друге видання
Івана Левицького» - у 1887 р.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ ІВАН СЕМЕНОВИЧ
(1838-1918)
УКРАЇНСЬКІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
Обкладинка другого
видання твору
«…Батько І. Нечуя-Левицького часто розповідав дітям
епізоди з української історії і показував ті місця на
Корсунщині, де відбувалися ті чи інші події. Він цікавився
життям селян, учив хлопців літом на пасиці, а взимку на
кухні. Раз довідався про це пан, Стеблівський дідич.
Викливав батька І. Нечуя-Левицького і сказав йому:
- Коли навчите читати мужиків, то ви і я підемо в поле
робити, а мужики не схотять.
Відтак звелів забрати хлопців із навчання і віддав їх на
суконну фабрику.
Через батька познайомився вперше Іван з творами Тараса
Шевченка. То була «Причинна» з Гребінчиної «Ластівки».
Цей твір Іван з сестрою вивчили напам’ять…».
Джерело: Шевчук В. Батько І. Нечуя-Левицького / В.
Шевчук // Із вершин та низин / В. Шевчук. – К., 1990. – С. 124-126.
«Маруся Богуславка»

7. «Наймичка»
«…Харитина: …Тяжко! Ненавидить мене
моє життя, од малку до цього часу
ненавидить, а я? Все-таки силкуюсь жить...
хочеться жить. Сонечко засвіте, пригріє
своїм теплом увесь божий мир, і ти в тому
теплі, як кузочка червона, весняна, грієшся,
і жить хочеться! Пташки щебечуть,
слухаєш – заніміє горе, забудеш зневагу,
жить хочеться!..».
КАРПЕНКО-КАРИЙ ІВАН КАРПОВИЧ
(1845-1907)
«Цікаво, що І. Карпенко-Карий почав свою літературну
діяльність не як драматург, а як прозаїк. У 1881 році він
написав оповідання «Новобранець», що було надруковане
в 1883 році у першій частині українського альманаха
«Рада». Там упеше з’явився псевдонім «Карий», бо
оповідання підписав письменник іменем «Гнат Карий».
Пізніше він додад до нього Карпенко, адже був він син
Карпа».
Джерело: Шевчук В. Єдине оповідання / В. Шевчук //
Із вершин та низин / В. Шевчук. – К., 1990. – С. 154.
«...Він був одним із батьків новочасного українського
театру, визначним артистом та при тім великим
драматургом, якому рівного не має наша література...»
(український письменик Іван Франко)
УКРАЇНСЬКІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
«Сто тисяч»

8. ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ
(1856-1916)
«Іван Франко – розум і серце нашого народу, –
незрівнянний за своєю багатогранністю і могутнім
інтелектом навіть серед найбільших умів людства. Автор
майже шести тисяч творів, ... великий письменник і поет,
драматург шекспірівського закрою, критик і дослідник
літератури, історик і філософ, фольклорист і етнограф,
соціолог і економіст, він був першорядним публіцистом,
журналістом, видавцем, одним з головних діячів в
українському поетичному житті останньої чверті ХІХ
початку ХХ століття» (український письменник Максим
Рильський)
УКРАЇНСЬКІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
«Лис Микита»
«Відома поема Й. В. Гете «Рейнеке лис»
знайшла знайшла своєрідний відгук в
українській літературі. Писав свого «Лиса
Микиту» і І. Франко. Він узяв за канву поеми,
подібно до Гете, старонімецьку прозову
переробку поеми Віллема, але подав її у власній
інтерпретації: що йому не підходило, Франко
випускав, пропущені місця заміняв
старофранцузськими переказами та
українськими народними оповіданнями,
створивши в такий спосіб цілком оригінальний
твір»
Джерело: Шевчук В. Два «Лиси Микити» /
В. Шевчук // Із вершин та низин / В. Шевчук. –
К., 1990. – С. 316-317.

9. ГРІНЧЕНКО БОРИС ДМИТРОВИЧ
(1863-1910)
УКРАЇНСЬКІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
«Це було давно. Це було тоді, як нашу
землю шарпали турки й татари, а гетьмани
українські ходили з козацтвом одбиватись од
ворогів.
Тоді на Волині було невеличке село. Воно
заховалося в улоговині. Круг його були ліси. В
селі жили прості люди-хлібороби. Якби не
татари, то їм жити було б непогано. А то часто
й густо набігали татари. Вони грабували,
палили й руйнували села. Старих та малих
убивали, а молодих брали в неволю та й
продавали рабами на тяжкі роботи туркам.
Іноді гнали татари з України тисячі безщасних
людей…»
«Олеся»
Інші твори для дітей
Український письменник, педагог, лексикограф,
літературознавець, етнограф, історик, публіцист,
громадсько-культурний діяч.

10. ІВАНЕНКО ОКСАНА ДМИТРІВНА
(1906-1997)
УКРАЇНСЬКІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
«Майка та жабка»
«Три
бажання»
Народилася майбутня письменниця 13 квітня 1906
року у Полтаві – місті, багатому на літературно-
мистецькі традиції. Тут жив і творив батько
української сатири І. П. Котляревський, писав свої
твори В. Г. Короленко, Панас Мирний, Микола
Гоголь. Родом із Полтавщини Олесь Гончар, Павло
Загребельний, Борис Олійник – усіх і не перелічиш.
Та і сім’я Оксани Дмитрівни була близькою до
літератури. Батько працював редактором газети,
згодом викладав літературу у школі. А мама
працювала вчителькою у притулку для дітей-сиріт.
Саме вона прищепила доньці любов до рідного
слова, до української поезії, до пісні. Популярні
твори письменниці – «Рідні діти», «Черевички»,
«Лісові казки», «Тарасові шляхи», переклади казок
народів світу.
Дізнайся більше: «Іваненко Оксана Дмирівна».

11. «Зачарована Десна»
«…Благословенна будь, моя незаймана дівице
Десно, що, згадуючи тебе вже много літ, я завжди
добрішав, почував себе невичерпно багатим і
щедрим. Так багато дала ти мені подарунків на все
життя.
Далека красо моя! Щасливий я, що народився на
твоєму березі, що пив у незабутні роки твою
м'яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх
казкових висипах, слухав рибальських розмов на
твоїх човнах і казання старих про давнину, що
лічив у тобі зорі на перекинутому небі, досі,
дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити
оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих
шлях…»
ДОВЖЕНКО ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ
(1894-1956)
«Довженко поєднав в собі і художника, і
письменника, і кінорежисера, і громадського діяча, бо
мистецтво і будівництво нового життя для нього
нероздільні: всіма напрямами свого таланту Довженко
спрямований до одного – возвеличити людину!.. За
людиною Довженко завжди бачить народ, за народом
– людство» (український письменник Юрій Смолич)
«Слов’янство поки що дало світові в кінематографі
одного митця – мислителя і поета – Довженка»
(американський актор, кінорежисер, сценарист Чарлі Чаплін)
«Довженко, уродженець чарівного закутка
української землі, промчав метеором на обрії нашого
безрадісного сторіччя» (французький кінокритик Шарль
Форд)
Дізнайся більше: «Незабутній, зачарований Довженків світ».
УКРАЇНСЬКІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ

12. СТЕЛЬМАХ МИХАЙЛО ПАНАСОВИЧ
(1912-1983)
«Для кожного людського віку, від наймолодшого дитячого – дошкільного,
до найстаршого дорослого – пенсійного, знаходить Михайло Стельмах своє
мудре проникливе слово, що доходить до самого серця, примушує
задуматися, відлунює схвильованим відгуком» (український дитячий письменник
Всеволод Нестайко)
Основні твори автора для наймолодших читачів: «Жнива», «Колосок до
колоска», «Живі вогні», «В їжачковому вітряку», «Літо-літечко», «Як
журавель збирав щавель» тощо.
УКРАЇНСЬКІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
«Весна-весняночка»
«У сестрички
дві косички»
«…Я сестричці все читаю:
Те, що знаю, що й не знаю,
Бо люблю свою сестричку,
Ту, що носить дві косички»

13. «Олень Август»
ГУЦАЛО ЄВГЕН ПИЛИПОВИЧ
(1937-1995)
«...Сьогодні й не скажеш, коли я почав писати,
здається, я писав завжди...» (Є. Гуцало)
Книжки для дітей: «З горіха зерня», «Дениско»,
«Саййора», «Пролетіли коні», «У лелечому селі».
УКРАЇНСЬКІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
«Женя повертався зі школи. Йому було
весело. Раптом він побачив, що у скверику
напроти знімають кіно. Один чоловік сидів
на високому стільці перед незрозумілим
масивним апаратом і їздив із ним по
рейках, то наближаючись, то віддаляючись
від жовтого автобуса. А біля автобуса
повільно виростала черга – дідусь із
газетою, молодиця з кошиком, дівчина в
хустинці, студент.
Женя теж прилаштувався в кінець черги.
Його помітили не зразу, мабуть, думали,
що він теж артист. Але хлопчик не вмів
грати, він повернувся спиною до черги й
почав роздивлятися чоловіка за знімальною
камерою.
Режисер Альтов одразу побачив зайвого
героя й роздратувався: чомусь перехожим
цікавіше подивитися, як знімається кіно, а
не сам фільм…»

14. «Таємниця трьох невідомих»
УКРАЇНСЬКІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
НЕСТАЙКО ВСЕВОЛОД ЗІНОВІЙОВИЧ
(1930-2014)
«Все почалося з того, що якось на початку шістдесятих років минулого століття Всеволод Нестайко поїхав із групою
київських письменників і журналістів на полювання. А ввечері до багаття мисливців прибився сільський хлопчик на ймення
Ява, дуже самостійний і меткий. А незадовго до цього художник Василь Євдокименко, який проілюстрував чимало книжок
Всеволода Нестайка і який постійно жив у місті Острі на Чернігівщині, розповів письменнику історію про двох місцевих
хлопців, котрі заблудилися у колгоспній кукурудзі. Вони блукали в ній цілий день, аж поки надвечір у селі не заговорило
радіо, на звук якого вони й вибралися із кукурудзяного полону.
Саме після зустрічі з Явою та розповіді художника і з’явилося у В. Нестайка оповідання “Пригода в кукурудзі”. Про все це
Всеволод Зіновійович розповів добре відомому тобі письменнику Анатолію Костецькому, а він повідав цю історію у своєму
нарисі. Саме в оповіданні “Пригода в кукурудзі” вперше з’явилися на світ Ява Рень і Павлуша Завгородній. Трохи згодом
В.Нестайко написав про них ще одне оповідання “Тореадори з Васюківки”. Ява і Павлуша були настільки жвавими, так і
просилися в нові пригоди, що буквально примусили письменника написати про них цілу повість “Пригоди Робінзона
Кукурузо”, яка вийшла у 1964 році. Успіх книжки був просто фантастичним і письменник вирішив написати продовження. У
1966 році вийшла друга повість про Яву і Павлушу – “Незнайомець з тринадцятої квартири”, а в 1970 – ще одна, “Таємниця
трьох невідомих”. Разом повісті склали славнозвісну трилогію “Тореадори з Васюківки”, яка вперше побачила світ окремим
виданням у 1973 році і з того часу постійно перевидається і перекладається багатьма мовами».
Дізнайся більше: «Всеволод Нестайко: «Я все життя писав саме для дітей — писав з любов’ю, болем і тривогою».
«В своїх книжках я саме і намагався показувати таке одночасно просте і складне життя дітей з їхніми
радощами і прикрощами, розказувати про прекрасну дитячу дружбу, спонукаючи їх до самовиховання. Я
прагну засвічувати сонячні промінчики в дитячих душах, допомагати дітям знайти дорогу до здійснення
їх мрій. І нехай мої Ковалі щастя накують дітям України і взагалі всім дітям багато щасливих часів і
безліч хвилинок-щастинок» (В. Нестайко)
Трилогія «Тореадори з
Васюківки» внесена до
Особливого почесного
списку імені
Г. К. Андерсена

15. НЕСТАЙКО ВСЕВОЛОД ЗІНОВІЙОВИЧ
УКРАЇНСЬКІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
«Окреме місце серед моїх повістей займають
написані ще в 1976-1985 роках дві повісті в
оповіданнях зі шкільного життя – «Одиниця з
«обманом» та «П’ятірка з хвостиком». Герої
їхні – міські школярі. В сюжетах тут теж
багато веселих або драматичних пригод, проте
більше уваги приділено психології дітей,
проблемам, які їх турбують, складному життю
дитячого колективу, де відбувається зіткнення
різних характерів, яскраво виявляється
особистість кожної дитини. І, як завжди, в них
багато гумору» (В. Нестайко)
На першому Всесоюзному конкурсі на кращу
книгу для дітей за повість в оповіданнях
«П’ятірка з хвостиком» В. Нестайко був
удостоєний другої премії.
«П’ятірка з хвостиком»
«Таємничий голос за спиною»
Вперше до детективного жанру
В. Нестайко звернуся у невеличкій
повісті зі збірки «Супутник «Ліра-3»
«Таємниця старого склепу» (1960).
Та найбільш повно В. Нестайко як
автор дитячих детективів
реалізувався у циклі повістей «для
сімейного читання» про пригоди
київських школярів – Жені Кисіля та
Вітасика Дорошенка: «Таємничий
голос за спиною», «Повторне
зникнення Ципи» (або «Ципа зникає
вдруге»), «Агент СД» (збірка
«Таємничий голос за спиною», 1990)
та «Барабашка» ховається під
землею», «До катастрофи лишалося
кілька секунд» (збірка «Неймовірні
детективи», 1995).

16. «Казки буфетного гнома»
Українська поетеса, дитяча письменниця. Перший вірш
написала у 8 років. Авторка низки дитячих творів: повістей
для дітей «Двічі по два дорівнює кульбабці» і «Новорічна
історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді
помилитися номером, «Достигають колосочки», «Вуличка
мого дитинства», «Казки про буфетного гнома», збірників
дитячих віршів «Достигають колосочки», «Вуличка мого
дитинства», «Казки буфетного гнома».
УКРАЇНСЬКІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
«Ти знаєш, у нашому домі,
в старому буфеті, давно
живе мій добрий знайомий –
старенький буфетний гном.
Він знав ще дідуся хлоп'ям,
а маму – малим дівчатком,
гукав пустунам: "Ая-яй!",
Слухняним давав шоколадки.
Замкнувши буфет на гачок,
золотить на свята сервізи
Багріє його ковпачок
За склом серед вазочок різних…».
ЖИЛЕНКО ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА
(1941-2013 )

17. «Незвичайні пригоди Алі
в країні Недоландії»
МАЛИК ГАЛИНА МИКОЛАЇВНА
(нар. 1951)
«Для того, щоб писати для дітей, треба просто бути
щасливою людиною» (Г. Малик)
Дитинство і юність майбутньої письменниці були
радісними і спокійними. Вона гарно вчилася в школі,
мала веселий характер, почуття гумору і... не збиралась
бути письменницею. Своє перше знайомство з
книжкою Галина Миколаївна запам'ятала на все життя.
Це сталося у день її народження, коли мама зробила
малій Галинці диво-подарунок – збірку "Українські
народні казки", яка стала для неї "... і букварем, і
розвагою, і цілим новим світом".
Дізнайся більше: «Галина Малик - поетеса i казкарка».
УКРАЇНСЬКІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
«…Те, що їй клали на тарілку, вона
недоїдала. Те, що давали пити – не допивала.
Почне малювати – кине, бо набридло. Почне
щось ліпити з пластиліну – кине, бо нудно.
Почне вишивати – кине, бо нецікаво. Навіть
заплестися їй ні разу не вдавалось до кінця.
Заплете одну кіску, а за другу не береться.
Так і ходить цілий день – одна коса
заплетена, друга – ні. Через це з нею завжди
траплялися якісь неприємності…»
За повісті «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» та «Подорож у
королівство сяктаків» у 1988 році Галині Малик було присуджено премію імені
О. Копиленка. З незвичайними пригодами Алі, невгамовної героїні цих
повістей, уже познайомились юні читачі Іспанії, Італії, Франції, Німеччини та
інших країн.

18. СВІТОВІ КНИГИ-ЮВІЛЯРИ

19. «Золотий
горнець»
ГОФМАН ЕРНСТ ТЕОДОР АМАДЕЙ
(1776-1822)
Німецький письменник, композитор, художник.
«Гофман був чарівником, який завиграшки
перетворював людей на звірів, а останніх навіть на
радників пруського королівського двору...» (німецький
поет Генріх Гайне)
«Глибина психологічної обсервації Гофмана межує з
ясновидінням...» (український письменник Іван Франко)
Твори для дітей: «Лускунчик і мишачий король»,
«Панна Скюдері», «Малюк Цахес, на прізвисько
Цинобер», «Володар бліх», «Життєва філософія кота
Мура».
СВІТОВІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
«На вшестя, годині о третій пополудні,
через Чорну браму в Дрездені не йшов, а
летів один юнак і з поквапу втрапив просто
в кошик з яблуками та пиріжками старої
огидної перекупки, майже все розчавив, а
що навіть щасливо вціліло, то розкотилося
геть по вулиці, діставшися веселим
дітлахам у здобич від пана поспішайла…»

20. «Казка про попа
і наймита його Балду»
ПУШКІН ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
(1799-1837)
Російський письменник.
«У кожного віку - свій Пушкін. Для маленьких читачів -
це казки. Для десятирічних – «Руслан...». В дванадцять-
тринадцять років нам відкривається пушкінська проза,
"Полтава", "Мідний вершник". В юнацькі роки - "Онєгін" і
лірика.
А потім і вірші, і проза, і лірика, і поеми, і драматичні
твори, і епіграми, і статті, і щоденники, і листи... і це вже
назавжди!» (російський письменник С. Маршак)
Завдяки своїй няні Орині Родіонівні Олександр
Сергійович назавжди полюбив народні казки. Вони стали
матеріалом і для його власних казок-поем: «Казка про
золотого півника», «Казка про рибалку та золоту рибку»,
«Казка про царя Салтана», «Казка про мертву царівну та
сімох богатирів» та інші.
СВІТОВІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
«Жив собі піп,
Околоту сніп.
Пішов піп по ринку,
Чи не купить яку дешевинку.
Назустріч йому Балда
Іде, навкруги погляда.
«Здоров, попе-борода,
Чого так рано схопився,
По що спорядився?»
Піп йому: «Шукаю служника такого,
Не вельми ціною дорогого,
Щоб знав і коні доглядати,
І шить, і варить, і майструвати».
Балда відказав:
«Служитиму рік тобі славно,
Щиро ще й дуже справно
За три щиглі тобі в лоб од мене,
А їсти буду ячмінь варений…»
(переклад Максима Рильського)

21. СВІТОВІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
АНДЕРСЕН ГАНС КРІСТІАН
(1805 -1875)
«Моє життя – це чудова казка, багата подіями, благословенна. Якби в
дитинстві, коли я бідним хлопчиком сам пустився у білий світ, мене зустріла
всемогутня фея і сказала мені: “Вибери собі дорогу й мету, і я, відповідно до
твоїх обдаровань і розумових можливостей, оберігатиму й спрямовуватиму
тебе!”, – і тоді моя доля не склалася б щасливіше, мудріше й краще» (Ганс
Крістіан Андерсен)
«Дюймовочка»
Всесвітнє визнання таланта письменника засвідчив у 1958 р. Міжнародний комітет з дитячої та
юнацької літератури ЮНЕСКО за рекомендацією його засновника і першого президента, видатної
діячки світової дитячої літератури Йєлли Лепман. Комітет ухвалив рішення про створення
Міжнародної премії імені Г. К. Андерсена, яку вручають за видатний внесок у дитячу літературу
кращим письменникам і художникам-ілюстраторам дитячої книги. Лауреатів оголошують у день
народження великого казкаря один раз на два роки. Для «дитячих» авторів вона є найпрестижнішою
міжнародною нагородою, часто її називають Малою Нобелівською премією. Найвищою і
найпочеснішою з трьох премій-нагород вважається Золота медаль з профілем казкаря. Її
присуджують найвизначнішим і прогресивним майстрам у галузі дитячої книги і вручають на
конгресі Міжнародної ради з дитячої книги (IBBY).
Дізнайся більше: «Чарівник із світу дитячих мрій».

22. «Тарас Бульба»
ГОГОЛЬ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
(1799-1837)
СВІТОВІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
Все Гоголя про Гоголя питаю –
Який він був? І в чому таїна,
Що сам собі усе про нього втаюю,
Вночі він ближче, гірше – завидна.
Всі таємниці вдень скресають льодом.
Стаєш нікчемним, згірш усіх нікчем,
Люблю його останнім перельотом,
І небо замикаю тим ключем.
Душа летить із вирію за Гоголем,
В гніздо пречистих і скорботних рук.
Душа моя відчайно незагоєна,
Їй дише вслід морозом Басаврюк.
А в небі тихо. І немає стелі.
І тільки видно, як віддалеки
Він хмарою химерної шинелі
Нам зігріває різдвяні зірки.
І тільки тужно, бо не доступитись,
І тільки журно, бо нема й нема.
До неба встати. З неба зір напитись.
Душа живе ще, хоч у смерть німа.
( «До Гоголя» І. Драч)
«Перед Гоголем слід благоговіти як перед людиною,
наділеною найглибшим розумом і найніжнішою любов'ю
до людей» (український письменник, художник Тарас
Шевченко)
«… –Ану повернися, синку, цур тобі, який ти чудний!
Що це на вас за попівські підрясники? І це всі отак
ходять в тій академії?
Такими словами зустрів старий Бульба двох своїх
синів, які після навчання в київській бурсі повернулися
додому.
Вони щойно злізли з коней. Це були два дужих
парубки, які, однак, сторожко поглядали спідлоба, як
недавні семінаристи. На їхніх обличчях, що пашіли
здоров'ям, висіявся перший, ще не голений пух. Вони
геть розгубилися від такої зустрічі з батьком і,
потупивши очі, стояли мов у воду опущені…»
Тарас Бульба
Художник: Є. Кібрік

23. Все, що відбувається на сторінках роману
стосується кінця 50-х років 18-го століття і
пов’язане насамперед із війною. Це третій з циклу
п'яти романів, що принесли автору світову славу, і
об'єднаних одним героєм – Натті Бампо-
Слідопитом, розвідником англійської армії. Він, як
завжди, відважний, винахідливий, шляхетний,
непримиренний до невиправданої жорстокості, мріє
про мирне і чесне існування, засуджує расову
зарозумілість колоністів.
КУПЕР ДЖЕЙМС ФЕНІМОР
(1789-1851)
Художники: Ч. Брок,
В. Клименко
СВІТОВІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
«Слідопит, або Суходільне море»
Джеймс Фенімор Купер – класик
американського романтизму, пейзажист
художнього слова царства мальовничої
природи. У світовій літературі він став
автором історичного американського роману,
засновником «морського роману».
Письменник написав понад 30 творів. Основні
з них – «Лоцман», «Останній із могікан»,
«Червоний корсар», «Звіробій».
Дізнайся більше: «Великий піонер американської
літератури».

24. КЕРРОЛ ЛЬЮЇС
(1832-1898)
Англійський письменник, математик.
Написав багато наукових книг з логіки та
математики, захоплювався мистецтвом
фотог-рафії (книга «Льюис Кэрролл –
фотограф»). Найвідоміші літературні твори
для дітей: «Пригоди Аліси у Дивокраї» та
продовження «Аліса в задзеркаллі».
Обкладинка першого
видання
СВІТОВІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
«Аліса в країні чудес»
Художник: Р. Дотремер

25. «Ганс Брінкер, або Срібні
ковзани»
ДОДЖ МЕРІ МЕЙПС
(1838-1905)
Американська письменниця та видавець книг для
дітей. З 1873 р. видавала популярний дитячий журнал
«Святий Миколай», в якому часто друкувалися
класики дитячої літератури. Окремі видання
письменниці: «Дні Дитини», «Світ Дитини». Інші
твори письменниці - «Ервінгтонскі історії» , «Дональд
і Дороті». «Ганс Брінкер, або Срібні ковзани» –
найбільш популярний твір письменниці, перекладе-
ний багатьма мовами світу. Вперше опублікований у
1865 році.
СВІТОВІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
«Багато років тому в Голландії погожого
грудневого ранку двоє бідно вдягнених дітей
стояли на березі закрижанілого каналу. Сонце
ще не зійшло, але сіра завіса на обрії вже
розірвалась, і її краї зарум’янилися, осяяні
малиновим світлом нового дня. Майже всі
порядні голландці спочивали мирним
ранковим сном; навіть мейнгеєр ван
Стоппельнозе, поважний старий голландець,
теж іще солодко дрімав.
Гладенькою, немов скло, кригою часом
пробігали люди на ковзанах: то селянка з
ущерть наповненим кошиком на голові, то
жвавий юнак, який поспішав у місто на
роботу і, пролітаючи повз дітей, що тремтіли
від холоду, дарував їм теплу усмішку.
Тим часом хлопчик і дівчинка (вони були
братом і сестрою), хекаючи, намагалися
прив’язати собі щось до ніг – не ковзани,
звичайно, ні, а просто дерев’яні полозки,
грубо обтесані донизу, з дірками, крізь які
були просилені ремінці із сирцевої шкіри…»

26. «Пригоди Піноккіо»
КОЛОДІ КАРЛО
(1826-1890)
Італійський письменник, журналіст. Карло Коллоді
(Лоренціні), автор книги «Пригоди Піноккіо», народився
24 листопада 1826 року у Флоренції у дуже бідній родині
Доменіко Лоренціні, який служив поваром у маркіза
Гінорі. Карло був старшим із десятьох дітей. Влітку їх
відвозили у містечко Коллоді, на батьківщину матері.
Саме назву містечка свого дитинства Карло, зайнявшись
журналістикою, взяв за псевдонім, з яким увійшов до
літератури. За його власними розповідями, у дитинстві він
був відчайдушним шибеником. Тому мрії героя його
найвідомішого твору Піноккіо «їсти, пити, спати,
насолоджуватися та з ранку до вечора вештатись» були
добре знайомі Карло. А історії, які він вигадував для
приятелів, можна вважати першими літературними
вправами майбутнього письменника.
Дізнайся більше: «Країна Піноккіо Карло Коллоді».
СВІТОВІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
Якось у червні 1881 р. редактор «Дитячої
газети» отримав від свого друга Карло
конверт з рукописними сторінками з таким
приписом: «Надсилаю тобі це дитяче
лепетання, роби з ним, що хочеш, але якщо
надрукуєш, заплати як слід, щоб мені
захотілося його продовжувати». Це була
історія маленького дерев’яного хлопчика
Піноккіо. Як згадував пізніше Коллоді,
задум цієї надзвичайної казки-пригоди
визрів майже миттєво, і він створив її
впродовж однієї ночі!
Цей твір мав величезний успіх у багатьох
країнах світу. За століття в Італії вийшло
понад 500 видань цієї казки.

27. БАУМ ЛАЙМЕН ФРЕНК
(1856-1919)
Американський дитячий письменник, автор серії
казок про країну Оз.
У 1900-му Баум видав «Дивовижного чарівника
Країни Оз». Книга два роки поспіль очолювала
список бестселерів. 1903 року її автор разом з
композитром Полом Тітьєнзом поставив
однойменний мюзикл, який витримав кілька
аншлагових сезонів на Бродвеї, а потім гастролював
країною.
У 2006 році члени Американської академії
оголосили знятий у 1939-му фільм «Чарівник Країни
Оз» кращим кіномюзиклом всіх часів і народів.
В Україні казки Баума найбільше відомі завдяки
авторизованому перекладу О. М. Волкова
російською мовою. Найпопулярнішою є перша казка
циклу «Чарівник Смагардового міста».
«Дивовижний чарівник із країни Оз»
СВІТОВІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
«…Дороті жила в самому серці неозорих
канзаських прерій, на фермі в дядечка Генрі
та його дружини тітоньки Ем. Хатина їхня
була зовсім маленька, на одну кімнату, і збили
її з дощок, які довелося здалеку везти сюди
фургоном. У хатині стояли тісно одне побіля
одного стара чавунна грубка, мисник, стіл,
кілька стільців та двоє ліжок: велике –
дядечка Генрі й тітоньки Ем – в одному кутку,
а маленьке – Дороті – в іншому. Горища в
хатині не було, погреба – теж, якщо не
вважати за погріб вузьку яму, яка звалася
сховом. До схову всі троє могли залазити на
випадок урагану чи коли б здійнявся грізний і
могутній – від землі до неба – смерч, що
змітає зі свого шляху геть усе, навіть будинки.
Під лядкою, що була в підлозі, до темного
схову вела драбина…»

28. «Бармалей»
ЧУКОВСЬКИЙ КОРНІЙ ІВАНОВИЧ
(1882-1969)
Російський письменник, критик, літературознавець, перекладач. Дитячі і
шкільні роки провів в Одесі та Миколаєві.
«Саме в Передєлкіно Корній Іванович реалізував іще одну свою мрію –
організував за власний кошт дитячу бібліотеку. У 1957 р. поряд із його
дачею було побудовано справді дитячу бібліотеку – зовні вона нагадувала
теремок, всередині було затишно та зручно, кімнати обладнані веселими
різнокольоровими меблями. Це була не лише бібліотека, але й читальня та
дім дитячої книги. К. І. Чуковський хотів, щоб діти знали сучасних
письменників, тому на стінах скрізь висіли їх портрети. Письменники та
художники з усіх міст надсилали в бібліотеку свої книги, портрети,
картини та іграшки. У бібліотеці можна було не лише читати, а й
малювати, столярувати, слюсарювати, переплітати книги. Діти самі
слідкували за порядком у бібліотеці, допомагали вести каталоги,
записувати нових читачів, видавати літературу». Відомі дитячі твори –
«Мойдодир», «Тараканище», «Муха-Цокотуха», «Одолеем Бармалея»,
«Телефон» та інші.
Джерело: Дубова Л. Корній Чуковський: маловідомі факти з життя відомого
письменника.
«Доктор Айболить»
СВІТОВІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ

29. Повість-казка «Вінні-Пух та його друзі» – це типова історія, які вигадують діти разом із батьками про
свої улюблені іграшки, а потім, на жаль, забувають. Але історія Вінні-Пуха почалася ще задовго до того, як
в родині Мілнів народився син. У 1914 році молодий лейтенант Гаррі Колеуборн купив у мисливця
маленьке ведмежа, якого назвав Вінні на честь рідного міста Вінніпенга. Ведмедиця Вінні стала талісманом
військової частини, в якій служив Гаррі. Після війни її віддали у Лондонський зоопарк. Лагідна і добра
Вінні підкорила серця лондонських дітлахів. Не дивно, що малий Крістофер Робін назвав її іменем
улюбленого іграшкового ведмедика, якого йому подарували на перший день народження. А друга частина
імені ведмежатка з’явилася на честь лебедя Пуха із зоопарку, з яким також товаришував хлопчик.
Вінні-Пух одразу став улюбленцем усієї родини Мілнів. Щоб ведмежатко не «сумувало», Крістоферу
Робіну подарували ще дві іграшки – вислючка Іа-Іа та поросятка Паця. Потім батько вигадав Сову і
Кролика, які мешкали поблизу Крочфордської ферми, що Мілни купили у 1925 році. Отак уся іграшкова
компанія опинилася в своєму Лісі. А де друзі – там і пригоди. До цього часу кожний іграшковий герой уже
мав свій неповторний характер, звички. Гра, у ході якої складалися казки, була в розпалі, коли батько-
письменник вже з суто літературною метою купив ще три іграшки – кенгуру-маму Кенгу, її дитинча
Крихітку Ру та тигреня Тигру. Отже, з’явилися нові герої і нові пригоди... Коли в грудні 1925 року Мілну
запропонували написати для різдвяного номера газети «Івнінг ньюс» оповідання, він, за порадою дружини,
занотував одну з історій: про Вінні-Пуха та неправильних бджіл. Вона стала першим розділом книги про
чудового ведмедика. Так розпочав своє літературне життя Вінні-Пух.
Дізнайся більше: «Поєднання несумісного — веселої легковажності і мудрості».
«Вінні Пух»
СВІТОВІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
«– Пуше, пообіцяй мені, що ти мене
ніколи-ніколи не забудеш. Ніколи-ніколи!
Навіть коли мені буде сто років.
Пух трохи подумав.
– А скільки тоді буде мені?
– Дев’яносто дев’ять.
Вінні-Пух кивнув.
– Обіцяю, – сказав він».
МІЛН АЛАН ОЛЕКСАНДР
(1882-1956)

30. «От так неуважний!»
МАРШАК САМУЇЛ ЯКОВИЧ
(1887-1964)
Російський письменник, поет, перекладач, драматург, критик.
Перші друковані твори С. Маршака з’являються в 1907 році. У
1912 році Самуїл Якович виїжджає в Лондон для продовження
освіти, де вивчає англійський фольклор, слухає лекції в
університеті на факультеті мистецтва. Проживаючи у місті
Краснодарі, у 1920 році Маршак створює один з перших у країні
театрів для дітей, пише п’єси та вірші. Саме з цього часу й
розпочався його шлях до дитячої книги. Згодом він скаже: «Я
прийшов у дитячу літературу через театр». Добре знав і любив
Самуїл Якович Україну, якій присвятив повість «Голуби», а також
перекладав на російську та англійську мови твори Лесі Українки,
Івана Франка, Павла Тичини,Андрія Малишка та інших. Усі твори
Маршака, написані для дітей, наповнені добром і веселим
гумором, їх перекладено багатьма мовами світу. На сценах
дитячих театрів й досі ставлять найкращі його п’єси: «12 місяців»,
«Терем-теремок», «Кицин дім», «Розумні речі» та інші.місяців»
(«Слов’янска казка»), «Пожежа», «Пошта».
Дізнайся більше: «Літературними стежками Самуїла Маршака».
«Казка про нерозумне мишеня»
СВІТОВІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ

31. «Малий і Карлсон, який
живе на даху»
ЛІНДГРЕН АСТРІД
(1907-2000)
«Пеппі
Довгапанчоха»
СВІТОВІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
Шведська дитяча письменниця. В столицю Швеції
Стокгольм, де мешкала Астрід Ліндгрен, писали діти з усіх
кінців планети. Листи поштарі доставляли в її будинок у
величезних мішках – так багато їх надходило. І частенько на
конверті стояла адреса: «Швеція, Стокгольм, Карлсону» або
«Дівчинці Пеппі Довгапанчоха». І все ж листи знаходили
свого адресата, бо цих героїв книжок Астрід Ліндгрен знають
усі.
Літературний дар А. Ліндгрен почав проявлятися уже в
школі. Всі твори, які Астрід писала за завданням учителя
шведської мови, він відзначав як найкращі і зачитував уголос
перед класом. А один із творів – «Життя в нашій садибі»,
написаний Астрід в тринадцять років, навіть надрукувала
газета, що виходила в містечку Віммерб’ю. Після цього діти
дражнили Астрід Сельмою Лагерлеф, і вона присягалася собі,
що коли виросте, стане ким завгодно, тільки не
письменницею!
Дізнайся більше: «Чарівний світ шведської казкарки».

32. «Оповідання про тварин»ЖИТКОВ БОРИС СТЕПАНОВИЧ
(1882-1938)
СВІТОВІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
Російський письменник. Ставати письменником Борис Житков не
збирався. Просто він був чудовим оповідачем. Одного разу, на
прохання К. І. Чуковського, Б. Житков занотував одну із своїх
розповідей. Це і вирішило його долю... На сорок другому році свого
життя він увійшов в літературу для дітей і взагалі в літературу – «на
всех парусах...».
Свою творчість Б. Житков почав з «дорослих» книжок. А потім,
одне за одним з'являються в журналах цікаві оповідання для дітей:
«Про слона», «Мангуста», «Компас», «Гривенник» та інші. Все, про
що писав Б.Житков, він бачив у житті власними очима, або робив
власними руками. Тому такі захоплюючі його оповідання.
Дізнайся більше: «Житков Борис Степанович».
Житков Б. Про слона
(з фонду рідкісних видань
Національної бібліотеки України
для дітей)

33. «Незнайко на
Місяці»
НОСОВ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
(1908-1976)
«Щоденник Миколки
Синицина»
СВІТОВІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
Російський письменник Микола Носов народився 23 листопада 1908
року в Києві. Дитинство його пройшло в селищі Ірпінь,
розташованому в 27 км від Києва. З раннього дитинства визначилися
творчі нахили майбутнього письменника. Він мав безліч захоплень:
скрипка, шахи, художня фотографія, радіотехніка, хімія.
У 1954 р. «Пригоди Незнайка та його друзів» вийшли окремою книгою.
Друга її частина, «Незнайко в Сонячному місті», вийшла в журналі
«Юність» у 1958 р. Третя повість-казка «Незнайко на Місяці» була вперше
опублікована в 1964-1966 рр. у журналі «Семья и школа», а в 1967 році
з’явилась окремим виданням у видавництві «Детская литература». Саме
Незнайко та його весела компанія друзів-коротульок принесла автору
велику славу.
Дізнайся більше: «У сонячній країні витівників та фантазерів Миколи Носова».

34. «Хто сказав
«Няв»?»
СУТЄЄВ ВОЛОДИМИР ГРИГОРОВИЧ
(1903-1993)
СВІТОВІКНИГИ-ЮВІЛЯРИ
Російський дитячий письменник, художник, сценарист,
кінорежисер.
Його книжки – і ті, що написав, і ті, що проілюстрував,
– випромінюють незвичайне світло і гармонію. В чому ж
секрет творчості майстра пензля і слова? Сам художник
жартував, що він пише правою рукою, а малює лівою, і
при цьому права рука добре знає, що робить ліва. У цих
словах є лише дещиця жарту. Як художник і письменник
В. Сутєєв розпочинав з мультиплікації, а намальований
світ анімації не вибачає зайвих слів і штрихів. Ось чому,
коли герої В. Сутєєва (каченята, цуценята, їжачки, зайці
та діти) переселились з екрана на книжкові сторінки, вони
ніби продовжили своє життя серед небагатьох слів. Але
ці слова були тільки про головне: доброту, дружбу,
взаємопідтримку.
Джерело: «Його називали російським Уолтом Діснеєм:
105 років від дня народження Володимира Сутєєва. Книжкова
виставка-вікторина».

35. Укладачі: Л. М. Ільченко;
С. В. Кисельова