3. Та’лік (перс. — підвішені один до одного, від араб. علق висіти,
перебувати в підвішеному стані).
Це почерк, який з’явився в середовищі іранських секретарів і
писарів دبیر و منشی у кінці 11 – на початку 12 ст. н.е. на основі
почерків товкі, рік’а і насх, а також з використанням округлих
елементів літер, характерних для давніх алфавітів –
авестійського і пеглеві.
До кінця 14 ст. та’лік повністю втратив своє значення, а на зміну
йому прийшов почерк шекясте та’лік – ламаний та’лік (який
часто теж називали просто та’ліком). Це був скорописний
канцелярський почерк з багатьма лігатурами і переважно
округлими формами, слова пишуться стисло і часто прив’язані
одне до іншого, однак чітко відділяються рядки.
Цей почерк ділового державного листування був популярним
у 14 – 16 ст.н.е.
6. Наста’лік – поєднання насху і та’ліку.
Наста’лік власне перський почерк, розроблений для світського,
некоранічного письма.
Використовувався також в Індії, Пакистані.
Використовувався для переписування перської поезії у збірники-
дивани, а також у альбомах для каліграфії, де писалися
специфічні короткі вірші “кит’а”.
Поширився і внормувався у 15 – 16 ст. н.е.
8. Відомий каліграф Мір Алі Тебрізі (1330-1405) вважається тим, хто
встановив норми почерку насталік.
9. Шекасте شکسته доцільно вважати
окремим стилем письма, а не
почерком, оскільки впродовж століть
виникали різновиди, як
шекасте та’лік, шекасте наста’лік, а
останнім часом можна побачити
зразки каліграфії шекасте, підписані
просто як تحریری خط xatt-e tahriri.
10. Шекасте شکسته доцільно вважати
окремим стилем письма, а не
почерком, оскільки впродовж століть
виникали різновиди, як
шекасте та’лік, шекасте наста’лік, а
останнім часом можна побачити
зразки каліграфії шекасте, підписані
просто як تحریری خط xatt-e tahriri.