1. Ольга Гуренко Лариса Тонковид
Літературно-музична композиція
«О. Теліга та О. Ольжич.
В ім'я України».
м. Маріуполь, 2017 р.
2. Тема композиції: О. Теліга та О. Ольжич. В ім'я України.
(На столі (стіні) два портрети; Олена Теліга та Олег Ольжич в обрамленні рушника, вишитого
червоними і чорними нитками.)
Дійові особи: Ведучий, ведуча, учениця в ролі О. Теліги та учень в образі О.
Ольжича.
(Виходять ведуча та ведучий.)
Ведуча: Наша тема присвячена зовсім молодим і красивим людям, які безоглядно
віддали своє життя в ім'я України.
Ведучий: Олену Телігу та Олега Ольжича і в житті, і у смерті єднало дуже багато.
Може це і випадковість, що народилися ці велети українського духу в один і той
же час - у 1907 році, в місяці липні, що обох їх доля лиха закинула в еміграцію, де
вони познайомилися й подружилися. Та аж ніяк не випадково, що обоє стали на
шлях безкомпромісної боротьби за визволення свого народу з багатовікового
поневолення, як фізичного, так і духовного, І цим шляхом вони пройшли чесно й
непохитно до кінця. Олена Теліга була розстріляна фашистами в Бабиному Яру в
лютому 1942 року, а Олег Ольжич закатований гітлерівцями в концентраційному
таборі Заксенхаузен у червні 1944 року. Вони не зрадили своїй ідеї української
національної революції, що їй присвятили все своє життя й увесь свій талант.
(Звучить музика смутку, наприклад: вальс М Лисенка "Розлука" чи музика Шопена і т.п.)
Ведуча: Чи могло по іншому скластися їхнє життя? Адже, здавалося б, усі
передумови для цього були. І Олена Теліга, і Олег Ольжич походили зі шляхетних
родин, здобули вищу освіту: він захистив докторат з археології в Карловому
університеті, вона закінчила історико-філологічний відділ Українського
педагогічного інституту в Празі. Перед ними, інтелігентними, обдарованими,
вродливими, відкривалися чудові перспективи.
Ведучий: Олег Кандиба (Ольжич) від початку своєї наукової кар'єри заявив про
себе як про непересічного фахівця зі слов'янської археології, був запрошений на
роботу до престижного Гарвардського університету. Під псевдонімом Олег
Ольжич Олег Кандиба впевнено і відразу виступив на сторінках тодішньої
періодики. Спочатку пробував своє перо під псевдонімом Олег Лелека - так
ласкаво та ніжно називав свого первістка видатний наш поет Олександр Олесь,
батько Олега. Пізніше, під псевдонімом Олег Ольжич, вийшли у світ 1928 року
оповідання для дітей, написані під впливом творчості свого батька* Вони мріяли
разом укласти книжечку і гарно її оформити малюнками.
Олег Ольжич дуже швидко сказав про себе як про цілком сформованого і,
безперечно, блискучого поета* Поета-індивідуума, поета-особистості.
3. (Вмикається додаткове світло і висвічує постать учня в образі О. Ольжича, який сидить за
столом з ручкою і книгою. Він читає.)
О. Ольжич:
Нащо слова? Ми діло несемо.
Ніщо мистецтво і мана теорій.
Бо ж нам дано знайти життя само
В красі неповторимій і суворій.
Що вибереш, чи образ бездоганний,
А чи прообраз для усіх один?
Міцніша віра і дзвінкіший чин
За словоблудіє і за тимпани!
Ось, сходить, виростає, розцвіта
Благословеніє не форми - суті,
Одвага. Непохитність. Чистота.
Милуйтеся! Беріть! І будьте, будьте!.*.
"Рінь", 1935 рік.
(Світло гасне.) і
Ведуча: Олена Шовгенів (дівоче прізвище Олени Теліги), вишукана красуня-
аристократка, що нею марив не один претендент на її руку та серце, виявилася не
менш прекрасною поетесою, яка, без перебільшення, зробила б честь будь-якій
національній літературі*
(Знову вмикається додаткове світло і висвічує постать учейиці в образі О, Теліги за столиком,
на якому книги і ваза з квітами. Поруч - крісло. Вона встає і темпераментно декламує.)
О. Теліга:
Махнуть рукою! Розіллять вино!
Хай крикне хтось, хай буде завірюха, -
Ах, як я хочу віднайти вікно
У сірім мурі одностайних рухів!
А в тім вікні нехай замерехтить
Чиєсь обличчя - вперте і сміливе,
Щоб знов життя - на довго чи на мить -
Розколихалось хвилею припливу.
Щоб погляд чийсь, мов трунок дорогий,
Переплеснувся найсвітлішим плином,
Де очі інших, очі ворогів,
Не домішали яду, чи полину.
І в душній залі буде знов рости
Така дитинна й божевільна мрія:
4. Що задля мене хтось зуміє йти
Крізь всі зневаги - так, як я умію!
(Сідає в крісло. Світло гасне.)
Ведуча: Що ж спонукало їх, таких молодих і прекрасних, ступити на кривавий
шлях безоглядної боротьби за визволення своєї Батьківщини?
(Тихо награває мелодія із пісні "Повіяв вітер степовий". На фоні запису прдовжується
розповідь,)
Ведучий: Вони зростали і формувались в бурхливій атмосфері революційних
подій 17-х - 20-х років. На їхніх очах творилася Українська Народна Республіка.
•
Ведуча: І хоч Олена і Олег були тоді ще дітьми, це залишило глибокий слід у
їхніх юних душах. Обидва зазнали на собі всіх "принад" нової більшовицької
влади: голод, холод, постійний страх матерів за своїх дітей.
(Закінчується музичний фон.)
Ведучий: І, нарешті, вимушена еміграція до Чехословаччини.
Ведуча: Познайомилися Олена з Олегом дещо пізніше, в грудні 1939 року в
Кракові.
Ведучий: В еміграції перебували вони у колі людей, які ще зовсім недавно
творили і боронили Українську державу і їхні помисли оберталися навколо того,
щоб знайти шляхи змагань за майбутнє України. Це був надзвичайно цікавий гурт
людей - військові, талановита студентська молодь. В цьому середовищі
формувався феномен празької школи поетів, вивчати який буде не одне покоління
літературознавців.
Ведуча: Більшість тих емігрантів своїми думками залишалися з Україною. Кожен,
хто усвідомлював себе українцем, шукав виходу з безвихідного становища
України, що опинилася розчетвертованою і загарбаною окупантами.
(Виконується пісня "Повіяв вітер степовий" або звучить запис на флешці .)
Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила.
Впав в бою стрілець січовий,
Дівчина затужила.
А був то хлопець молодий -
Йому б пора кохати.
Він впав, як той сухий листок,
5. х
;
-
Повік буде лежати.
Летить ворон з чужих сторон
Та й жалібненько кряче;
"Вставай, козаче молодий,
Твоя дівчина плаче".
Заплаче мати не одна,
Заплаче й чорнобрива,
Бо не одного козака
Сира земля накрила.
Ї
Повіяв вітер степовий .,.
(повторення першого куплету).
Ведучий: Мусимо визнати, що на той час знайшлося єдине суть українське
політичне у групування, яке повірило у спроможність народу власними силами
прокласти собі шлях до волі, не покладаючись ані на утопічний у той час метод
парламентського випрошування можливості більш-менш людського існування,
ані на так звану чергову "українізацію" в межах більшовицької імперії. Цією
політичною силою стала тоді Організація Українських Націоналістів, утворена
1929 року на основі кількох націоналістичних формацій, серед яких УВО
(Українська військова організація), ЛУН (Легія Українських Націоналістів),
ГУНМ (Група Української націоналістичної молоді). ОУН увібрала в себе цвіт
інтелігенції. Про це говорять такі імена: полковник Євген Коновалець, полковник
Андрій Мельник, генерал Капустянський, Д. Андрієвський, М. Сціборський і т.д.
Не всі імена відомі на жаль. Поміж тим, ці люди за короткий час зуміли створити
потужну й міцну організацію. ОУН мала авторитет навіть серед ворогів, і що
народ її підтримував - цьому є безліч прикладів.
(Виконується пісня з репертуару ОУН чи "Гей, там на горі Січ іде'
1
у виконанні соліста чи
ансамблю (хору). Або ж вмикається флешка з записом цієї чи іншої пісні).
Гей, там на горі Січ іде,
Гей, малиновий стяг несе,
Гей, малиновий... Наше славне товариство,
Гей, марширує, раз, два, три!
Гей, попереду кошовий,
Гей, як той орел степовий.
Гей, як той орел... Наше славне товариство,
Гей, марширує, раз, два, три!
Гей, отамане, батьку наш,
Гей, веди, батьку, вперед нас,
Гей, веди, батьку... Наше славне товариство,
Гей, марширує, раз, два, три!
Гей, повій, вітре, із степів,
6. Гей, повій, вітре, із степів,
Гей, дай нам силу козаків,
Гей, дай нам силу... Наше славне товариство,
Гей, марширує, раз, два, три!
Гей, дай нам силу і снагу,
Гей, Україні на славу,
Гей, Україні... Наше славне товариство,
Гей, марширує, раз, два, три!
Ведуча: Отже, серед тих, хто беззастережно і самозречено сприйняв ідеї
українського націоналізму, були Олег Кандиба та Олена Теліга. А також ціла
плеяда визначних літераторів: Євген Маланюк, Улас Самчук, Юрій Клен, Оксана
Лятуринська, Юрій Липа та багато інших. Дехто був членом організації, дехто
близький до ОУН.
Ведучий: Невдовзі після вступу до лав ОУН, Олег Ольжич, завдяки своїй
ідейності та самовідданій праці, став одним із найвизначніших керівників
Організації. Спочатку очолював культурно-освітню ділянку. Він писав:
"Коштовні скарби української народної культури мають бути повно використані в
нашому житті і культурному будівництві..., бо вони становлять основу духовної і
культурної творчості нації та є запорукою її організаційного і самобутнього
розвитку". (Альманах Сурми, 1941 рік.)
Ведуча: Культурно-освітню ділянку Олег Ольжич довів до неперевершеного
розквіту, завдяки вже визнаному імені визначного вченого і автора ряду цінних
наукових праць, завдяки рідкісним особистим властивостям і завдяки вмілому та
старанному доборові співробітників.
Ведучий: Культурно-освітній діяльності надавалося величезної ваги. Адже
відродження національної Української держави, за що змагалася ОУН, було
немислиме не лише без відродження культурних надбань минулого, а й без
творення нової, справді національної культури.
Ведуча: Завдання українського мистецтва націоналісти вбачали, як писала Олена
Теліга у своєму "Збірнику" (Олена Теліга, Збірник. Детройт - Нью-Йорк -
Париж, 1977 р), у виведенні всіх тих цінностей, які б "скріплювали, а не
розслаблювали душу нації... Бо... мистецтво має велике і прекрасне завдання:
виховувати сильних і твердих людей української нації, що вміють жити, творити і
умирати для своєї батьківщини".
(Вмикається світло і висвічує постать учениці в образі О. Теліги, яка сидить в кріслі і читає,
декламує.)
О. Теліга:
Це буде так: в осінній день прозорий
Перейдемо ми на свої дороги.
Тяжке змагання наші душі зоре,
7. Щоб колосились зерна перемоги.
І те, що мрією було роками,
Все обернеться в дійсність і можливість -
Нам буде сонцем кожний кущ і камінь
У ці хвилини гострі і щасливі!
(Встає і далі читає натхненно.)
Подумать тільки: наші села й люди,
А завтра прийдемо - до свого міста!
Захоплять владно зголоднілі груди
Своє повітря - тепле та іскристе...
Заметемо вогнем любові межі.
Перейдемо у брід бурхливі води,
Щоб взяти повно все, що нам належить,
І злитись знову зі своїм народом.
(З'являється учень в образі О. Ольжича і світло переміщується на нього.)
О. Ольжич:
Ви вийшли, незнані, із темряви нор
Позначити шлях перемоги,
І знав вас поштовий брудний коридор
І сірі обніжки дороги..,
Свідомі присяги? Свідомі шляхів?
І як небезпечні шляхи ці?
На стяг жовто-синій і зброю батьків...
І пальці холонуть на цівці...
Чекає спокуса тебе не одна
І, повні зрадливої знади,
Прозорі озера науки, вина,
Поезії цінні каскади.
Та де той п'янкіший знайдеш водограй
І плеса синіші холодні,
Як ставити ногу недбало на край
Блакитної чаші безодні!
Захочеш - і будеш, В людині, затям,
Лежить невідгадана сила. Зрослась небезпека з
одважним життям,
Як з тілом смертельника крила...
І так тебе хміль наливає ущерть,
І так опановує тіло,
Що входить твоя упокорена смерть,
Як служка, бентежно-несміло.
О, Націє, дужа і вічна, як Бог, -
Не це покоління холопів, -
8. Хто злото знеславить твоїх перемог
При Корсуні і Конотопі?
О, Націє, що над добро і над зло,
Над долю і ласку, і кару,
Поставила тих, що їх сотні лягло
У дні незабутні Базару,.,
І мертві встають, і шукають хреста,
їх очі розчахнуто-тьмяні.
Встають, наче поросль-, струнка і густа, -
Страшне покоління титанів.,.
О, вірте, всі мури земного впадуть,
Як серце обернеш у сурму.
Найвищі бо вежі духовності ждуть
Твойого шаленого штурму...
Ведуча: І вони чинили так, як закликали чинити інших, Вони всюди в перших
рядах борців.
(Світло вмикається і учні уходять.)
Ведучий: 1939-го року утворилася Карпато-Українська держава. І вона відбулася
за безпосередньою участю українських націоналістів. Акцією ОУН керував за
дорученням полковника Андрія Мельника Олег Ольжич. Коротка, але героїчна
історія Карпатської України і сьогодні залишається для нас не лише доказом того,
що Закарпаття є органічною часткою України, а й прикладом мудрості будівничих
цієї держави, які в екстремальних умовах згуртували різні політичні сили навколо
спільної мети. Керуючись гаслом Симона Петлюри: "Держава вища над партії,
нація вище над класи", ОУН, не зважаючи на свій домінуючий вплив на
Закарпатті, не скотилася до диктатури, а пішла шляхом вільного волевиявлення
народу на виборах, в результаті чого був створений коаліційний уряд.
Ведуча: Олена Теліга вступила до ОУН у 1939 році після зустрічі з Олегом
Ольжичем і тісно співпрацювала з ним у культурно-освітній роботі. Вони марили
Україною, золотоверхим Києвом.
(Звучить запис "Увертюри'
1
до опери "Тарас Бульба" М. Лисенка, після перших звуків якої, на
тлі її, продовжується розповідь-)
Ведучий: І при першій можливості, як тільки трапилась нагода, 1941 року разом
із першими похідними групами ОУН Олена Теліга та Олег Ольжич ступили на
рідну землю для того, щоб всупереч волі німецьких окупантів, будити в
затурканому більшовиками народі свідомість приналежності до української нації;
розбудовувати українське життя.
(Закінчується початок "Увертюри" Лисенка, Вмикається світло і висвічує в глибині сцени стіл з
паперами, за яким сидить О. Ольжич, Біля столу синьо-жовтий прапор, до нього постійно
9. заходять і виходять люди. Під час цієї сцени ведучий продовжує.)
-
Олег Ольжич був призначений заступником Голови Проводу Українських
Націоналістів.
Ведуча: В окупованому, голодному, холодному Києві вони створили Українську
Національну Раду.
Ведучий: її очолив киянин професор Величківський. У разі створення
Української держави, Рада мала служити своєрідним передпарламентом.
Ведуча: Члени ОУН організували також Спілку Українських Письменників, яку
очолила Олена Теліга, почали видавати газету "Українське слово" та літературно-
мистецький додаток "Літаври", Крім того вони налагоджували доставку харчів
для голодних киян. І при тому жили часто впроголодь, у холодних помешканнях.
Ведучий: У цей київський період серед найближчих співробітників Олега
Ольжича та Олени Теліги були Іван Рогач, Орест і Анна Чемеринські, Петро
Олійник, Іван Кошик, Михайло Теліга (чоловік Олени)*
Ведуча: Варто підкреслити, що серед тих, хто відгукнувся на їхній палкий заклик
і став під прапор національної революції, було чимало вихідців з Великої
України.
(Світло вимикається. Всі виходять. Стіл виносять.)
Ведучий: І коли в листопаді 1941 року, для відзначення 20-их роковин розстрілу
більшовиками учасників II-го Зимового Походу, ОУН закликала народ з'їхатися
під Житомир - то тисячі і тисячі людей їхали цілими родинами (починає звучати
середина "Увертюри Лисенка і звучить до останньої третьої частини її, а на її
тлі іде подальша розповідь) з навколишніх сіл і містечок, ішли пішки з
національними прапорами, щоб ушанувати героїв, котрі полягли за волю рідної
землі. (Закінчуєтьсяуривок "Увертюри'
1
.)
Ведуча: Націоналісти досягли в той час такої підтримки тому, що несли свою
непідробну правду тим, кого бачили не засобом для досягнення партійних
Інтересів, а своїм народом, до якого прийшли, щоб, злившись із ним, "взяти повно
все, що нам належить", як писала Олена Теліга,
Ведучий: І все це відбувалося на очах у фашистів і далеко не у згоді з намірами
Рейху, а отже, не могло проминути безкарно. Натомість - мученицька смерть. Але
й перед її загрозою вони не схилили голови, бо знали, куди йдуть і заради чого.
Ведуча: Джерельна чистота, вроджений духовний аристократизм, великий талант
були їхнім дороговказом, який не дав їм схибити з раз і назавжди обраного шляху,
і вони без вагання ступили за край безодні в ім'я того, щоб вічною була
10. українська нація.
•
(Вмикається світло і висвічує постать учениці в ролі О. Теліги)
О. Теліга:
І в павутинні перехресних барв
Я палко мрію до самого рання,
Щоб Бог зіслав мені найбільший дар:
Гарячу смерть - не зимне умирання.
Бо серед співу неспокійних днів,
Повз таємничі і вабливі двері
Я йду на клич задимлених вогнів -
На наш похмурий і прекрасний берег,
Коли ж зійду на каменистий верх
Крізь темні води й полум'яні межі -
Нехай життя хитнеться й відпливе,
Мов корабель у заграві пожежі.
(Підходить учень в ролі О. Ольжича, і світло падає на нього.)
О. Ольжич:
Дорога пряма і одверта,
І твердо іде легіон!
Там втрат не буває, де жертва -
Здобутий в огні бастіон!
Хто має уші - хай слухаі
Хто має серце - люби!
Встає цитаделя духа -
Десятки літ боротьби.
Ведучий: Так віддали своє життя ці велети духу нації.
(Світло зміщується на ведучих. Учні виходять.)
Ведуча: І зараз, коли ми чуємо: "От, мовляв, Україну здобули без жодного
пострілу, без пролиття крові" - мусимо усвідомлювати, не маємо права забувати,
що наша незалежність оплачена мільйонами безневинних жертв, геройським
життям і смертю тисяч і тисяч подвижників, серед яких були Олена Теліга і Олег
Ольжич.
Ведучий: Вічна їм нам'ять!
(Звучить запис хору "Благослови, душе моя" Кирила Стеценка.)
