1. Н.О. Дзюба
Л.М. Старчик
200 РОКІВ ДУХОВНОГО
СХОДЖЕННЯ
(СТОРІНКИ ІСТОРІЇ ШКОЛИ)
Хорол
Хорольська гімназія
2014

2. Дзюба Н.О., Старчик Л.М.
200 років духовного сходження (Сторінки історії школи). – Хорол:
Хорольська гімназія, 2014. – с.: іл.
У книзі висвітлюються сторінки 200-річної історії відомого на
Полтавщині і поза її межами навчального закладу, який пройшов шлях від
Хорольського приватного повітового училища до міського училища,
приватної гімназії, школи №2, а потім – до закладу нового типу – гімназії.
Зі сторінок видання постають не тільки актуальні проблеми школи
різних часів, але й її працівники – педагоги, лаборанти, майстри виробничого
навчання, вожаті, бібліотекарі, техпрацівники, а також учні, для яких школа
була і є другою домівкою.
Книга адресується колишнім і теперішнім учням школи, учителям,
студентам педагогічних вишів, усім, хто цікавиться історією освіти
Хорольщини.

3. Нам 200 років
3
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА………………………………………………………………4
РОЗДІЛ 1. ВІД ЗАСНУВАННЯ – ДО РАДЯНСЬКОЇ ШКОЛИ
(1813-1920)………………………………………………………………………6
РОЗДІЛ 2. СТОРІНКИ ІСТОРІЇ ХОРОЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ №2
(1920-2002)………………………………………………………………………10
2.1. Від семерічки – до десятирічки (1920-1941)………………………...11
2.2. У роки воєнного лихоліття (1941-1945)……………………………..12
2.3. Діяльність навчального закладу у післявоєнні сталінські часи
(1945-1953)………………………………………………………………………15
2.4. Школа у роки хрущовських перетворень (1953-1964)……………...20
2.5. Шкільне життя у період поглиблення кризи радянської системи
(1965-1985)………………………………………………………………………30
2.6. У роки «перебудови» (1985-1991)…………………………………...94
2.7. Шкільний колектив у перше десятиліття незалежності України
(1991-2001)……………………………………………………………………...106
РОЗДІЛ 3. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ХОРОЛЬСЬКОЇ
ГІМНАЗІЇ (2002-2014)………………………………………………………...132
РОЗДІЛ 4. КАПІТАНИ ШКІЛЬНОГО КОРАБЛЯ……………………...222
4.1. Заступники директорів школи………………………………………228
РОЗДІЛ 5. ФЛАГМАНИ ОСВІТИ ……………………………………....231
РОЗДІЛ 6. ТАКЕ ПРО НИХ ПИСАЛИ ГАЗЕТИ……………………….263
РОЗДІЛ 7. ГОРДІСТ ШКОЛИ – ЇЇ ВИПУСКНИКИ……………………304
ПІСЛЯМОВА……………………………………………………………...316
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………...…………317
ДОДАТКИ…………………………………………………………………330

4. Нам 200 років
4
ПЕРЕДМОВА
Школа! Скільки людських історій, спільних людських життів, мрій і сподівань
пов’язано з нею! Близькою, рідною і дорогою входить вона в душу і серце людини – і
вчителя, і учня.
У цій книзі мова йде про одну із найкращих шкіл на Полтавщині. Її історія
розпочалася у далекому 1813 році з приватного училища, далі пройшла складний шлях
розвитку і реорганізацій (чоловіче повітове училище, міське училище, приватна гімназія,
радянська трудова школа, Хорольська школа №2 і, нарешті, гімназія). Здобутки вчителів
та вихованців школи знані не лише вдома, але й далеко за межами нашого району і
області. У Хорольському повітовому училищі навчались професор медицини
Московського університету Йосип Варвинський, відомий поет-байкар Левко
Боровиковський. Приватну гімназію закінчив поет-модерніст Михайло Семенко.
Хорольська середня школа №2 дала крила доктору фізико-математичних наук Олександру
Тарасенку, кандидатам економічних наук Олені Ганзенко та Олені Тимченко та іншим. У
школі №2 розквітнув творчий талант двох учителів – кандидатів наук – Карпа Остаповича
Ходосова, Заслуженого учителя Української РСР, соратника В.О.Сухомлинського та
Макара Миколайовича Хвиля. Тут закохував у математику і фізику гроза всіх нерадивих
учнів славнозвісний Гордій – Микола Гордійович Харченко. Зі стін навчального закладу
вийшов лауреат малої Шевченківської премії Олесь Ульяненко. Незлічити, скільки
випускників стали учителями, інженерами, лікарями, журналістами, військовими,
акторами, музикантами, спортсменами і просто сумлінними працівниками промисловості,
сільського господарства, сфери послуг.
Хорольська гімназія у 2006 році стала лауреатом Всеукраїнського конкурсу «100
кращих шкіл України – 2006» у номінації «Школа педагогічного пошуку»; у 2007 році
директор М.М.Копайгора став лауреатом Всеукраїнського конкурсу «100 кращих
керівників», а в 2010 році колектив закладу став лауреатом громадської акції «Флагман
освіти і науки України». Школа здобула три бронзові медалі виставки «Інноватика в освіті
України» (2009, 2010, 2011 роки), а також дві срібні медалі Міжнародної виставки
«Сучасні навчальні заклади» (2011, 2012 роки).
Навчальному закладу в 2013 році виповнилося 200 років.
Мета написання книги – увічнення пам’яті про минулі і сучасний колективи
навчального закладу, їх самовіддану працю, сприяння вихованню патріотизму сучасних
педагогів і вихованців Хорольської гімназії. Автори провели велику роботу з пошуку
матеріалів у Хорольському районному архіві, відомчому архіві Хорольського райво,
опрацювали документи шкільного архіву, спогади вчителів – Верклієвої Г.П., Гирди В.Ф.,
Кривенка О.П., Кривенка О.О., Кузуба М.В., Сендорової Б.М., Стеценко Т.В., Тарасенко
Є.П., Радченко М.Ф., Куриленко Н.Ю. та інших. Багато цікавої інформації про події
шкільного життя знайдено в статтях районної газети «Соціалістична Хорольщина»,
«Колгоспна правда», «Вісті Хорольщини», республіканської газети «Освіта». Робота
складається з 7-ми розділів. У першому розповідається про історію школи з початку ХІХ
століття до 1920 року; у другому – з 1920 по 2002 рік (історію школи №2); у третьому – з
2002 по 2014 рік (історію гімназії). Четвертий розділ містить короткі відомості про
директорів школи та їх заступників. У п’ятому розділі розповідається про вчителів-
відмінників освіти. Шостий розділ вміщує публікації газет про кращих учителів
навчального закладу. Сьомий розділ присвячений випускникам, які відзначилися в науці,
літературі, мистецтві, спорті та випускникам-медалістам.
Дослідження історії школи ще не завершене. Автори не претендують на абсолютну
повноту і точність історичних фактів і планують продовжити пошук.

5. Нам 200 років
5
Сподіваємось, що матеріали дослідження зацікавлять ветеранів школи,
випускників, сучасних і майбутніх педагогів, школярів та їх рідних, а також усіх, хто
цікавиться історією освіти Хорольщини.

6. Нам 200 років
6
1813-1920
Школо! Наша рідна школо!
Сягнемо ж разом у минуле,
Пригадаємо, який шлях пройшла ти.

7. Нам 200 років
7
РОЗДІЛ 1
ВІД ЗАСНУВАННЯ – ДО РАДЯНСЬКОЇ ШКОЛИ
(1813–1920)
Згідно з архівними даними, дослідженями краєзнавців і спогадами старожилів,
Хорольська школа №2 (теперішня Хорольська гімназія) заснована в 1813 році. Тоді ж для
школи було збудоване приміщення, яке з деякими змінами дійшло до наших днів. Це
одноповерховий будинок, що стоїть
праворуч, як зайти на подвір’я школи з
вулиці Леніна. Тепер там розміщена
позавідомча охорона, а колись це було
двокласне повітове училище.
Воно засноване для підготовки
дітей усіх станів до вступу в гімназії.
Спочатку мало дворічний, а з 1833р. –
трирічний курс навчання. У 1844р. тут
навчалося 45 учнів, у тому числі: 26 –
діти дворян та обер-офіцерів, 1 –
духовенства, 3 – купців, 15 – податних
станів. У 1864 році в училищі
здобували освіту 63 учні. З 1861р. тут
відкрили недільну школу. 1865р.
бібліотека училища перетворена на
публічну. У 1864 р. на утримання
Хорольського повітового училища
виділялося 2,241 руб., на одного учня
на рік витрачалося 40 руб. 50 коп.
сріблом. Плата за навчання в 1864 р.
становила 2,138 руб. (ці цифри наведені в Памятній книжці Полтавської губернії за 1865
р).
За п’ятирічний період з 1860 по 1864 рік кількість учнів коливалася від 49 до 63
учнів.
Почесним доглядачем Хорольського повітового училища в ці роки був надвірний
радник Христофор Павлович Родзянко.
Штатним доглядачем був колезький асесор Модест Гаврилович Димський.
Закону Божому навчав протоієрей Соборної Успенської церкви Микола Іванович
Федоренко.
Учителями працювали: Семен Максимович Кустовський (учитель російської
мови), Михайло Іванович Миньковський (учитель математики), Микола Григорович
Кривцов (учитель історії і географії), губернський секретар Петро Григорович Чернобаєв
(учитель малювання і чистописання).
Посаду лікаря обіймав Олександр Іванович Кодлубовський.
У 1871р. почесним доглядачем училища став поручик граф Іполит Ілліч Капніст.
Малювання,чистописання і креслення викладав чиновник 14-го класу Василь Васильович
Рудченко,.Лікарем був чиновник 9-го класу Самуїл Феофілович Фогель.
У 1874р. штатним доглядачем училища став Афонасій Іванович Сичов (чиновник
9-го класу). Російську мову викладав службовець 12-го класу Василь Миколайович
Двокласне повітове чоловіче училище, з нього розпочалася
історія середньої школи №2

8. Нам 200 років
8
Прозоровський, математику - Фрол Михайлович Компанський, виконуючим обов’язків
учителя історії і географії (без права служби) був Федір Ілліч Вассаковський.
У 1874р. бібліотека училища отримала нову літературу. Це були книги:"Русская
начальная школа","Наш друг" барона Корфа,"Пчела" Щербини, "Изборник для
простолюдинов" Новаковського,"Начальный курс географии" Корнеля,"Пособие ко
доброму чтению и слушанию слога Божія "Смарагдова,"Священная история "Д.Соколова,
"Книга для чтения учеников ","Книга для учителей" Водововозова,"Арифметика"
Паульсона по Грубе та інші.("Відомості з Памятної книжки Полтавської губернії за 1874
рік.").
У 1877р. Хорольське повітове училище реорганізоване на 2-класне міське.
До дворічного курсу навчання входили: Закон Божий, граматика, історія Росії,
географія, арифметика, початкова геометрія, фізика, природознавство, малювання,
правопис.
З 1877 року повна назва школи була така: «Высшее начальное училище
им. Александра II Благословенного». Навчалися тут чотири роки. Крім вищеназваних
предметів, вивчалися ще російська література, німецька і французька мови, логіка,
креслення, співи, фізкультура. Кожного дня було по чотири уроки.
Тому, хто закінчував училище, давалося право працювати дрібним чиновником,
про що було зазначено у свідоцтві. Частина випускників працювала чиновниками на
пошті та в інших установах. Але переважна більшість випускників вступала на педкурси,
після закінчення яких ставали вчителями початкової школи.
Учні носили форму – сірі штани, сорочки, шинель з башликом та картуз (темний з
кокардою «ВНУ»), поясний ремінь теж мав на блясі «ВНУ». Школа була чоловіча.
У 1900р. завідувачем училища став надвірний радник Феодосій Степанович
Нестеровський. Закон Божий викладав священник Іван Якимович Діонисієв,математику-
колезький реєстратор Василь Фролович Адаменко.Помічником учителя був Григорій
Петрович Камінський.Співу навчав губернський секретар Володимир Миколайович
Інтельман. (Справочная книжка Полтавской губернии на 1900 год).
З 1901р.учителем училища став Митрофан Васильович Кононенко.(Справочная
книжка Полтавской губернии на 1901 год).
Один із випускників училища, який навчався в ньому в 1898–1901 роках,
Олексій Платонович Кривенко, згадував, що з початку XX ст. училище мало 4-й, 5-й, 6-й
класи. Викладання було предметним. У загальних рисах програма училища за своїм
обсягом відповідала програмі семирічки. Основними предметами були російська і
всесвітня історія, російська мова і література, математика, Закон Божий.
В училищі навчались діти нижчих станів. Програма була так побудована, що
випускники не могли вступати ні в гімназію, ні в реальне училище, де вчилися діти
привілейованих станів. Можна було вступити тільки на педкурси, які готували вчителів
молодших класів.
Завідував училищем Ф.С. Нестеровський - на той час людина освічена, культурна.
Він, як і інші вчителі, зокрема Г. П. Кашинський, захоплював учнів художнім читанням
творів класиків російської літератури. Учитель мови і літератури Г.П. Кашинський, крім
того, ще був самодіяльним актором. Під його керівництвом в училищі ставились п’єси. З
особливим успіхом була поставлена комедія Мольєра «Скупий».
Ґрунтовні знання з математики й фізики давав учитель В. Ф. Адаменко, якого
дуже любили учні.
Хоча в училищі були гуманні передові вчителі, в цілому ж навчання і виховання
були просякнуті духом православ’я. Одним із «виховних заходів» вважалися різки. Ще в
кінці XIX ст. в училищі було спеціальне приміщення -»Екзекуторська».
У 1904р. Хорольське міське двокласне училище перетворено на трикласне.
Учительський склад поповнив Василь Володимирович Івченко. Директор або по-

9. Нам 200 років
9
тодішньому, завідувач, став називатися "інспектор-учитель". Ним залишався
Ф.С.Нестеровський (Справочная книжка Полтавской губернии на 1904 год.).
У 1906р. інспектором-учителем був надвірний радник Іван Іванович Корнієвський
(Справочная кножка по Полтавской губернии на 1906 год).
У 1907р. учителем училища почав працювати В.М.Маковський (Справочная
книжка Полтавской губернии на 1907 год).
У 1909р. училище реорганізоване на міське чотирикласне.
Інспектором-учителем призначений губернський секретар Онисим Михайлович
Дорошевич .Старшим учителем став титулярний радник Антон Якович Яресько.
Учителями працювали:Василь Володимирович Івченко,Михайло Платонович
Гей,Григорій Трохимович Філько,Семен Федорович Червенко,Володимир Миколайович
Інтельман (Відомості з книги "Полтавский календарь на 1909 год”).
У 1910 році міська влада збудувала на шкільному подвір’ї двоповерхове
приміщення училища.
З 1912р. інспектором-учителем став надвірний радник Григорій Андрійович
Григор’єв. Учительський колектив складали: Афанасій Васильович Грищенко,Семен
Федорович Червенко,Феодосій Омелянович Бєлогуб,Леонтій Олексійович Савченко,
Григорій Трохимович Філько. (Памятная книжка Полтавской губернии на 1912 год.).
У новому приміщенні училища з 1915 року працювала приватна гімназія багача
Гладуна, в якій уже тоді навчалося до 200 учнів. Навчання в гімназії було платним. У
1919–1920 рр. у ній було 5 класів. У березні 1920р. тут почала працювати вчителькою 1–3
класів Верклієва Ганна Платонівна, яка залишила цікаві спогади про ті далекі часи.
З приходом більшовиків до влади, у травні 1919 р. було видано «Положення про
єдину трудову школу УРСР». Воно передбачало запровадження безплатного і спільного
навчання дітей обох статей з восьми років; загальноосвітній і політехнічний характер
освіти, заборону релігійного виховання. Скасовано перевідні та випускні іспити, домашні
завдання, п’ятибальна система оцінювання знань.

10. Нам 200 років
10
1920-2002
Той, хто з місця не зрушить,
не зможе піднятися вгору.
Р.Кіплінг

11. Нам 200 років
11
РОЗДІЛ 2
СТОРІНКИ ІСТОРІЇ ХОРОЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ №2
(1920-2002)
2.1. Від семирічки – до десятирічки (1920–1941)
З 1 жовтня 1920 року відповідно до перебудови «старої» школи на місці змішаної
гімназії була створена радянська трудова школа з семирічним терміном навчання.
Називалася вона «Друга Хорольська семирічна трудова школа НКО».
Завідуючим її був Розов О. В. (1920–1921 н.р.), а з 1921–1922н.р. по 1929–1930
н.р. – Бибик Ф. О.
У школі були основні і паралельні класи. Основні класи (від 1 до 7) були на
державному бюджеті, а паралельні – на утриманні батьків. Цим відав батьківський
комітет. За основу брали матеріальне становище батьків.
Семирічка розміщувалася у двох приміщеннях. Навчання велося російською
мовою, а українська вивчалася як предмет. У той час працювали вчителі: Верклієва Г.П.,
Пархоменко В.П., Кривенко О.О. – класоводи; Надієнко В. І. (учитель російської мови),
Бровко А. О. (учитель української мови), Струкова Л. І. (вчитель математики), Зотенко А.
Г. (завуч), Івко Іван Хомич (учитель історії), Яцун Степан Порфирович (учитель біології),
Камінський О.К., Васецький, Баталін К.О., Прокопович П.Й., Давидова Л.Й., Сімашко
З.О., Гречко Л.Л., Щіпинська, Голуб І., Інтельман В.М., Господинько І. К.
У 1925–1926 н.р. в школу прийшла «українізація».
Навчання в 1–2-х класах стало проводитися українською мовою. У наступні роки
було і решту класів переведено на українську мову навчання.
З 1924–1925 н.р. введено єврейську мову (для дітей євреїв). Єврейську мову
викладала Енельбаум. Навчання було лише два роки.
Особливо велику роль відіграла школа в ліквідації неписемності і
малограмотності серед населення міста. Усі вчителі працювали культармійцями. Активно
працювали піонерська та комсомольська організації. Була створена піонерська кімната.
Художня самодіяльність у той період у школі була в повному розквіті.
Драмгуртком 5-7-х класів керував учитель Пархоменко В. П., а молодших – Кривенко
О.О. За планом Кривенка О. О. було споруджено в залі сцену. Ось як він згадує ті роки:
«Мій драмгурток перевершив гурток старшокласників, бо ми мали більше часу для
художньої обробки постановок. Та, крім того, я сам мав немалу теоретичну і практичну
підготовку в театральній справі. До того ж я ще мав музичні знання, які пригодилися в
музичному оформленні деяких постановок. Наведу приклад. У дитячій п’єсі «Война
мышей и лягушек» майже весь текст розгортався в супроводі музичного ілюстрування.
Для практичного здійснення свого задуму я запросив до участі в нашому драмгуртку
учителя школи Камінського О.К. – нотного скрипаля. А він організував декількох учнів 7-
го класу, теж нотних скрипалів і піаністку – ученицю 7-го класу Дубинську. У свого
брата-піаніста я підібрав потрібні ноти, по яких вони і супроводили хід усієї п’єси. У
цілому вдало склався повний вокально-музичний ансамбль. Зал був переповнений
батьками і родичами учнів. П’єса захопила всіх глядачів. Після всього директор школи
сказав: «Ось як треба ставити п’єси!». «Мої постановки стали звати художніми.»
Випускники школи були ядром міської комсомольської організації, яка в
двадцятих роках відзначалася особливою бойовитістю. Школа підтримувала зв’язок з
військовими частинами Чорноморського флоту. Багато випускників школи поїхали одразу
ж на будови країни – в Донбас, Кривбас, на Дніпрогес, Урал.

12. Нам 200 років
12
У 1930–1931 н.р. було скасовано плату за навчання в паралельних класах. З 1934р.
семирічка була перетворена на десятирічку. У
1935р. запроваджена шкільна форма, 5-и
бальна система оцінювання. Першими
директорами були: Матюшко М.І.,
Пандаєвський І.П., Сабалдир Л.М.
Перший випуск десятирічки відбувся
в 1936 році. У цей же рік школі присвоєно ім’я
О.М. Горького. (погруддя Горького)
Учитель історії та Конституції СРСР
Кузуб Микола Васильович працював у
Хорольській школі №2 з 15 серпня 1936р. до
початку Великої Вітчизняної війни (червень
1941). Він був секретарем комсомольської
організації (як правило, обирали вчителя, щоб
був тісний зв’язок учителів з комсомольським
колективом і краще проводилася навчально-
виховна робота з учнями). Комсомольців було
понад 100 осіб. Учнів у школі – понад 700 (до
20 класів). Школа працювала у дві зміни, бо
не вистачало класних приміщень. Для
проведення комсомольської, піонерської і гурткової роботи використовували гарне
приміщення міського палацу піонерів, яке знаходилося близько біля школи. Гуртки були
масовими, особливо співочий (до 70-80 учнів), танцювальний (30-40 учнів), драматичний
(20-30 учнів), музичний, спортивний (мав кілька секцій).
Школа змагалася із зразковою школою №1 (пізніше приміщення СПТУ-45).
Силами гуртків давалися концерти для населення міста і батьків.
Підсумки соціалістичного змагання підводилися в актовій залі СШ №1.
Для піднесення навчально-виховного процесу в передвоєнний час багато зробили
Зотенко Андрій Григорович (завуч), Верклієва Ганна Платонівна, Гапоненко Оксана
Матвіївна, Приходько О.Б. – учителі початкових класів, Тесля М.Д. – учитель трудового
навчання, Лук’яненко і Левятов А.М. – учителі фізкультури і спорту. Учитель біології
Яцун Степан Порфирович організував силами юннатів вирощування рису і винограду на
дослідній ділянці підшефного колгоспу ім. ВЦРПС (на Заяр’ї).
Дослідницька робота юннатів була високо оцінена. Школа була учасницею
Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
В останні роки перед війною в школу прибули молоді вчителі: Романова Лідія –
учителька географії, Краснокутська Марія Григорівна – учителька української мови і
літератури, Зоріна Ганна Василівна – учителька російської мови і літератури, Мураєнко
Олександра – учителька математики. Учителями математики працювали також Первак
Олена Петрівна і Проценко Віра Андріївна. Учителями фізики – Ковпаненко Сергій
Петрович і Севастяненко. Біологію викладали Яковенко Тетяна Никифорівна, Антипович
Борис Єрофійович.
Перші випускники школи проявили себе в боях з японськими військами на
озері Хасан. Одного з них – Литвишка Леоніда Андрійовича, було нагороджено орденом
Бойового Червоного Прапора.
2.2. У роки воєнного лихоліття (1941-1945)
Сабалдир Л.М. очолював школу напередодні Великої
Вітчизняної війни

13. Нам 200 років
13
Війна прийшла на Хорольщину несподівано, віроломно. 22 червня на міському
стадіоні відбувся мітинг, на якому хорольці дізналися про війну. Як клятва, звучали слова:
«Ворог буде розбитий», «Розчавимо фашистську гадину!».
Майже всі чоловіки – вчителі та учні-випускники другої школи – пішли на фронт.
Уже на початку липня на мирні оселі хорольців почали падати фашистські бомби,
а з 13 вересня Хорол був окупований німецькими загарбниками.
Приміщення школи №2 німці перетворили на лазарет.
Почалися чорні дні окупації, тягар якої несли на своїх плечах учні і вчителі –
жінки. Ятрили душу звірства нацистів у таборі «Хорольська яма» над радянськими
військовополоненими. Учителька Марина Григорівна Яцун урятувала багатьох
військовополонених з цього табору. Це був великий подвиг, адже хорольський
гебітскомісар попереджав: «Усі, хто дає притулок утікачам – військовополоненим, будуть
покарані смертю».
Багато випускників школи №2 загинули на фронтах. Серед них Господинько
Платон Панасович, Господинько Олексій Микитович, Качан Павло Васильович, Гунько
Микола Данилович, Щербина Федір Аркадійович, Цілуйко Василь Микитович, Первак
Микола Григорович, Ботченко Іван Хомич та інші. Не повернулися з вогненних доріг
війни вчителі: Сабалдир Лука Михайлович (директор школи), Мусієнко Микола Іванович
(завуч, учитель математики), Яковенко Федір Прокопович (учитель історії). Івко Іван
Хомич (учитель історії), Васильченко Іван Федорович (учитель хімії), Антипович Борис
Єрофійович (учитель біології).
Під час німецької окупації збитки, нанесені тільки школам міста, становили
1 млн. 545 тис. крб. Приміщення школи №2 було спалене, обладнання знищене.
Випуск учнів 10 класу 1941 року

14. Нам 200 років
14
14 жовтня 1943 року розпочалися заняття в Хорольській середній школі, до якої
ходили і колишні учні школи №2.
Школа розміщувалася в кількох одноповерхових тісних приміщеннях по вул.
Котовського та в дитячому будинку, очолювала її Садківська Ганна Іванівна. Усього було
16 класів, 619 учнів. Багато учнів були переростками. Працювало 22 вчителів, із них 9 – з
вищою освітою, 5 – з незакінченою вищою. 8 – із середньою освітою.
У березні 1944 року учні і учителі школи внесли 16 тисяч карбованців на
побудову танкової колони «Визволена Полтавщина» і одержали подяку від Верховного
Головнокомандуючого.
Восени 1944 року від першої школи відділилася семирічна школа №2. Батьки з
радістю вели своїх дітей до школи. Учні з перших днів навчання доклали всіх зусиль, щоб
гарно вчитися, швидше залікувати рани війни і внести свій посильний вклад у перемогу
над нацистською Німеччиною.
Діти власними руками готували подарунки фронтовикам (носові хустки, кисети,
шкарпетки), в цьому надавали допомогу батьки. Проводили зустрічі з фронтовиками, які
приїжджали у короткочасну відпустку.
Учасниками Великої Вітчизняної війни були вчителі Хорольської СШ №2:
Харченко Микола Гордійович, Штомпель Микола Сильвестрович, Тарасенко Василь
Вани працювали і вчилися в нашій школі

15. Нам 200 років
15
Олександрович, Хоменко Микола Федосійович, Ємець Ольга Іванівна, Гадбін Етя
Юліївна, Ходосов Карпо Остапович, Хромова Марія Дем’янівна(діловод).
Свято бережуть учні і вчителі пам’ять про їхній подвиг.
2.3. Діяльність навчального закладу у післявоєнні
сталінські часи (1945–1953)
З усіх сфер культури в Україні протягом війни найбільше постраждала освіта.
Загинули тисячі учителів, викладачів вищої школи, більшість освітніх закладів лежали в
руїнах. Тому основними подіями післявоєнного часу стало відновлення чи будівництво
нових шкіл. У сільських районах 2400 шкільних приміщень було зведено методом
«народної будови». Завдяки народному ентузіазму та праці будівельників у 1950 році в
Україні працювали 36 тисяч шкіл різного типу, де навчалося 7.2 млн. учнів. У 1953 році в
республіці було запроваджено обов’язкова 7-річна освіта в селах і 10-річна в містах. У
школах відновилося обов’язкове складання випускних екзаменів. Кращих випускників
почали нагороджувати золотими та срібними медалями.
Важко було працювати вчителям і учням після війни, адже школа розміщувалася
у чотирьох приміщеннях (I – де зараз будинок позавідомчої охорони, II – де нині музична
школа, III – у дворі за будинком зв’язку, IV – на вулиці 8 Березня). Не вистачало парт,
столів, стільців. Учні 5-7-х класів навчалися в 2-у зміну. Директором школи була Левятова
Б.М.
Але, не дивлячись на важкі умови, педколектив і учні
були сповнені бажанням навчати і вчитися, виконати всі
завдання, поставлені державою.
Самі заготовляли паливо для школи, ходили на
торфорозробку добувати торф.
Школа займала перші місця на оглядах
самодіяльності, була учасницею обласної олімпіади 1945 року.
Художніми керівниками були учні Сухін Юрій і Капельсон
Леонід. За художній виступ на нараді передовиків сільського
господарства Хорольського і Миргородського районів райком
партії і райвиконком нагородили колектив учнів піаніно.
Пам’ятним днем було 9 травня 1945 року – День
Перемоги. Усі зранку з’явилися до школи, щоб поздоровити
один одного з Перемогою. О 10-й годині ранку учень
Наріжний (у зв’язку з хворобою фізрука) повів увесь колектив
учнів і вчителів на загальноміський мітинг, присвячений цій
події.
Хорольський районний відділ народної освіти у лютому 1946 року відзначив
Хорольську НСШ, яка серед інших добилася повного охоплення навчанням дітей
шкільного віку. Колектив хвалили і за планову та організовану роботу з виконання
постанов партії і Уряду про школу.
Важким був голодний 1947. Керівництво району активно залучало школи до
сільськогосподарських робіт. 31 липня 1947р. завідуючий Хорольським райвно Гудок Г.К.
видав такий наказ: «Згідно з рішенням партії, уряду та наказом облвно зобов’язую
директорів та завідуючих шкіл організувати найактивнішу участь учителів та учнів у
збиранні врожаю. Постановою забов’язано виробити, як мінімум, учневі 30 учнівських
норм (по 6-10 кг.), тільки після цього учень може бути (за бажанням) звільнений від
роботи. Учнів молодших класів використати на посильній роботі...
Левятова (Сендерова) Б.М.

16. Нам 200 років
16
Звітувати перед райвно про виконану роботу, норми якої були затверджені
головою колгоспу.
Невихід учителів на роботу вважати як прогул, а неявку учнів – як не
відвідування школи. Початок занять 6-10 класів перенести на 01.10.1947 р.
Зав. райвно Гудок Г.К.»
Отже, довелося працювати влітку і увесь вересень, а потім долати відставання у
виконанні навчальних програм.
У 1945–1947 рр. серед кращих називалися учителі початкових класів: Сімінько
Н.І., Яцун М.Г., Верклієва Г.П., учителька української мови Перетятько О.П., директор
Левятова.Б.М.
18 січня 1948 р. газета «Соціалістична Хорольщина» у передовій статті «Шкільна
партійна організація» підкреслювала високий рівень уроків учителів Сімінько Н.І.,
Радченко Є.Ф. Луценко Г.І.
У квітні 1948р. у наказі №13 по Хорольському РВНО від 17 квітня 1948р.
відзначено вчителів Пархоменко Р.І. (біолог), Перетятько О.П. (учитель української мови і
літератури), Лимаря Г. (учитель фізкультури), Миколенко П.В. (учитель математики).
У 1948р. учительку школи Гапоненко Оксану Матвіївну нагороджено медаллю
«За трудову доблесть».
З 20 травня цього ж року розпочалися випускні екзамени в 4-х, 7-х, 10-х класах.
Учні 4-го класу складали екзамени з української, російської мов та арифметики.
Семикласники складали аж 10 іспитів: з української та російської мов і літературного
читання, алгебри з арифметикою (письмово), геометрії, історії, Конституції СРСР і УРСР,
географії, фізики, зоології, іноземної мови. Дев’ятикласники екзаменувалися з дев’яти
навчальних дисциплін: української мови, української літератури, російської мови і
літератури, математики (включалися алгебра, геометрія, тригонометрія), фізики, хімії,
історії СРСР і нової історії, іноземної мови. 33 учні 4-го класу написали переказ про героїв
Краснодона на «4» і «5». А семикласники, яких навчала Бондар Пріська Григорівна, теж
успішно склали екзамени з математики: 10 учнів – на «5»; 7 – на «4». Про це повідомляв
на сторінках районної газети завуч Хорольської НСШ Ф. Пітченко .Замітка «Перший
день».
Учень школи М. Славуцький у замітці «Цікава екскурсія» захоплено ділився
враженнями від проведення літніх канікул: «Проводимо ігри, ходимо на річку,
влаштовуємо екскурсії, в тому числі до міста Лубен, де відвідали природничо-історичний
музей, завод «Комунар», Верхній вал, руїни замку князя Вишневецького. Спускалися в
підземні ходи».
У новому 1948–1949 н.р. в передовій районки «За нові успіхи в роботі шкіл»
звучала критика про недостатній зв’язок школи з батьками. Ставилося завдання: створити
фонд допомоги дітям-сиротам, дітям інвалідів Великої Вітчизняної війни та іншим, що
потребували допомоги; щоб при школах працювали буфети; щоб усі учні були забезпечені
одягом, взуттям та підручниками.
Хорольська семирічка №2 одразу відреагувала на критику і нові завдання. Уже
наприкінці листопада 1948 р. в клубі ім. Кірова відбулася лекція для батьків Хорольської
НСШ «Про комуністичне виховання дітей», яку прочитав завідуючий учбовою частиною
школи Ф. Пітченко. У залі було більше 200 батьків. Після лекції самодіяльні гуртки школи
виступили з великим концертом.
1949 був роком переходу до загальної обов’язкової семирічної освіти.
У 1950 році визнавалися кращими вчителями Хорольської семирічної школи №2
Тимошенко М.М., Яцун М.Г., Верклієва Г.П., Хоменко М.Ф., Пархоменко Р.І..
У той же час школа критикувалася з боку Хорольського райвно за «Відсутність
справжньої боротьби по ліквідації неуспішності учнів (багато невстигаючих учнів до
квітня місяця жодного разу не опитувались); з ними не ведеться ніякої індивідуальної

17. Нам 200 років
17
додаткової роботи); за те, що індивідуальна додаткова робота з окремими учнями
замінюється консультаціями для класу в цілому і за те, що не проводяться оглядові лекції,
є недоліки в організації прикінцевого повторення програмного матеріалу; за
перевантаження учнів, особливо випускних класів, різними контрольними роботами і
домашніми завданнями; за те, що не обладнана кімната для підготовки учнів до
екзаменів».
Адміністрація і педколектив зробили висновки з критики, про що свідчать деякі
результати екзаменів. Так у 9-му класі на екзамені з історії (у 1950 р. школа стала
середньою) з 25 учнів 12 отримали оцінку «5», 6 – «4» і тільки 7 – «3». Найкраще
відповідали учні Покотило, Бова, Пархоменко, Штомпель. У 7-х класах на письмовому
екзамені з алгебри (учитель Хоменко М.Ф.) з 59 учнів 24 виконали завдання на «5», 29 –
на «4», тільки 6 – на «3».
У 1950 р. учні школи № 2 збирали літературу для бібліотеки Софинського
спецучилища.
11 лютого 1951 року відбулися районні лижні змагання учнів середніх і
семирічних шкіл , у яких взяли участь 94 школярі з 10-ти шкіл району. І місце із середніх
шкіл зайняла Хорольська СШ № 2 (фізрук В. Оленіч). Кращі результати показали учні
міської школи № 2 Маценко В. і Радько Н. У наказі № 6 по Хорольському РВНО від 12
лютого 1951 р. відзначено добру роботу і серйозне ставлення до фізичного виховання
учнів з боку директора школи Левятової Б.М. і фізрука Оленіча В.А..
Педагогічний колектив СШ №2 1950-1951 н.р.
Наша школа була в числі передових у районі. Колектив її учителів перший серед
усіх шкіл району підхопив патріотичний почин працівників Академії наук УРСР щодо
роботи жіночих рад.
До Міжнародного жіночого дня 8 Березня завідуючий Хорольським РВНО Гудок
Г.К. оголосив подяки учителям Тимошенко Меланії Михайлівні, Левятовій Басі
Михайлівні, Пархоменко Меланії Василівні за сумлінну працю, за високі показники у
навчанні і вихованні дітей..
Тимошенко Меланія Михайлівна до Міжнародного дня солідарності трудящих 1
Травня була занесена на районну Дошку пошани у цьому ж році.

18. Нам 200 років
18
Квітень 1951 року ознаменувався хорошим почином школи механізації, яка
організувала для учнів 7-8 класів СШ №2 курси трактористів і комбайнерів. Всього
набрано було 30 учнів.
15 квітня 1951 р. учні СШ № 2 звернулися з листом «Збережемо посаджені дерева
!» до всіх учнів Хорольщини. У листі зазначалося, що цієї весни вони посадять не менше
1000 дерев і кущів і закликають учнів шкіл району включитися в похід за озеленення
міста, сіл, усіх населених пунктів. Звернення закінчувалося словами: « Хай квітне
зеленим садом наша прекрасна Батьківщина ! Слава великому зодчому комунізму Й.В.
Сталіну!» За дорученням колективу школи лист підписали : В. Довбня – голова учкому, Н.
Радько – секретар комітету ЛКСМУ школи, Л. Зозуля, Г. Борисенко – класні організатори,
К. Сай – старша піонервожата.
Перевідні та випускні екзамени в школі розглядали як найсерйозніший звіт перед
партією і Урядом , «перед любимим Сталіном» за свою роботу. Учні 6-А класу в 1951 р.
успішно, без жодної двійки, склали екзамен з ботаніки (учителька Пархоменко Раїса
Іванівна). Найкраще відповідали учні Борис Лисенко, Борис Лубківський, Лариса
Білявська, Оля Капшук.
З 28 серпня 1951р. відбулися зміни в адміністрації школи: звільнено від обов’язків
завуча Пітченка Федора Григоровича і призначено на цю посаду вчителя математики Каца
Юхима Йосиповича.
За словами завідуючого райвно Гудка Г.К., протягом
1950-1951 навчального року «...з великим творчим
піднесенням працювали вчителі району, перебудовуючи
викладання мови в світлі геніальних праць Й.В.Сталіна з
питань мовознавства. Класична праця творчого марксизму
Й.В.Сталіна «Марксизм і питання мовознавства»
благотворно позначилася на піднесенні ідейного й наукового
рівня всієї навчально-виховної роботи в школі, на поліпшенні
викладання всіх навчальних предметів». Таким був ідейний
фон у школі на початку 50-х.
Протягом 1951-1952 навчального року оновилося
керівництво Хорольської СШ № 2.
З 16 січня 1952 року на посаду завуча був
призначений учитель математики Хоменко М.Ф.
З 2 серпня 1952 року від обов’язків директора
Хорольської СШ №2 (згідно з поданою заявою) звільнена
Левятова Бася Михайлівна і призначена завучем І-ІV класів
цієї ж школи. Директором школи призначений Хоменко
Микола Федосійович, який до призначення працював завучем.
6 січня 1953 року учителька нашої школи Снігуренко Анастасія Никифорівна
Указом Президії Верховної Ради СРСР нагороджена медаллю « За трудову доблесть» - за
вислугу років і бездоганну роботу.
У травні 1953 проходив огляд художньої самодіяльності учнів шкіл району, клубу
піонерів і дитбудинку.
Хоменко М.Ф.

19. Нам 200 років
19
Танцювальний ансамбль СШ№2, 1953 р.
1 ряд(знизу): Окунева Поліна, Потерайло Віра, Сімінько Ольга, Одинець Алла, Міщенко Віра, Яцун Алла
2 ряд (зверху): Пархоменко Алла, Качан Ніна, Мисюренко Лідія, Господинько Євгенія, Мисюренко Віра,
Радько Ніна.
Першого місця серед середніх шкіл домоглася друга Хорольська середня школа,
хор якої відзначився високоякісним виконанням пісень і різноманітністю номерів.
Танцювальна група добре виконала російський хороводний танець «Улітушка».
Заслужили високої оцінки читці-декламатори. З глибоким почуттям виконано
літературний монтаж «Вічна слава великому Сталіну»
У липні 1955 р. група вчителів побувала на екскурсії в Москві, де ознайомилась з
визначними місцями столиці, її історичними і культурними пам’ятками.
Вчителі СШ№2 під час екскурсії до Москви, 1955 рік

20. Нам 200 років
20
2.4. Школа у роки хрущовських перетворень (1953-1964)
Розпочинаючи реформи влада не залишила позаувагою народну освіту з двох
причин: через програмні ідеологічні заяви про турботу з правами освіти та реальні
потреби виробництва. У грудні 1958 року був прийнятий закон «Про зміцнення зв’язку
школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР», а у квітні
1959 року відповідний закон був прийнятий і в Україні, згідно з яким передбачалася
структурна перебудова загальноосвітньої школи. Замість 7-річної була запроваджена 8-
річна обов’язкова освіта, яка давала учням загальноосвітні та технічні знання. 10-річні
середні школи були реорганізовані на 11-річні.
У школах розпочалося створення матеріальної бази для освоєння учнями однієї з
масових професій. Закон передбачав залучення молоді з 15-16 років до суспільно-корисної
праці. Стратегічним напрямом роботи школи визначалася політехнізація, зміцнення
зв’язку навчання з виробництвом. З цією метою запроваджувалося виробниче навчання. У
школах створювалися учнівські виробничі бригади різного профілю. Щоб забезпечити їх
кваліфікованими керівниками, у педагогічних вузах велася підготовка вчителів
виробничого навчання. Після закінчення школи закон обов’язково пов’язував навчання з
«виробничою працею в народному господарстві».
Наприкінці 1950-х років у колах України працювало багато талановитих учителів.
Саме тоді розпочав свою роботу директор Павлиської середньої школи на
Кіровоградщині, заслужений учитель УРСР, член-кориспондент Академії педагогічних
наук СРСР Василь Сухомлинський, близьким другом якого був учитель Хорольської
середньої школи №2 Карпо Остапович Ходосов.
Новий 1954-1955 навчальний рік увійшов в історію школи №2 організацією
випуску радіогазети. Уся школа радіофікована силами шкільного технічного гуртка, а
передачі з шкільного радіовузла слухали учні кожного класу.
Організовано також гурток з вивчення автомобіля. Крім 11 учнів старших класів,
до нього увійшли учителі фізики, директор, завуч
школи. Гуртком керував інженер Хорольського
автомотоклубу Оверченко М. А. Усі практичні заняття
гуртка проходили в Хорольському автомотоклубі.
8 учнів старших класів записалися в шкільний
гурток з підготовки кіномеханіків.
Комсомольська організація школи у 1954-1955
н.р. налічувала 180 осіб, а комсоргом була Неля Жежель.
Класними керівниками старших класів були:
Головченко М. В., Хвиль М.М., Святкіна П. О., Сенчук
Г. П.
З приходом на роботу до школи К.О. Ходосова
почав активно працювати літературний гурток, який з
1954 р. видавав рукописний журнал «Весна».
Обиралася дійова редколегія з членів
літературного гуртка, яка складалася з трьох осіб:
редактора і двох членів. У журналі поміщалися лише
власні твори дітей. Так, учениця 10 класу Іванютенко
Ніна написала оповідання «Лист» - про благородну
працю вчителя по навчанню і вихованню молодого
Ходосов К.О. учитель української мови
та літератури

21. Нам 200 років
21
покоління. Учень 9 класу Мамчич Валерій написав пригодницьку повість «Два шпигуни»,
уривки з якої час від часу друкувалися у виданнях. Восьмикласники Король Ліда, Хвиль
Валентин, Середа Володимир та інші подали до журналу свої оповідання. Особливу
цікавість серед юних читачів викликали вміщувані в часописі твори Зої Прокопович –
учениці 3го класу. Ось уривок з її вірша «Маківка»:
Серед поля в житі
Маківка росла.
Було вдоволь їй
Сонця і тепла.
Милувало сонечко,
Вмивала роса.
Налетів на маківку
Вітер неспроста…
Багато своїх віршів умістив у літературній газеті учень 8 класу Бойко Юрій. Один
із його віршів – «Про Миколу Мамая» – за своєю формою є справжньою піснею. Ось її
початок:
Хай із краю в край країни
Пісня радісна луна
Про донецького героя –
Про Миколу Мамая!...
Спочатку літературну газету писали від руки, а потім почали друкувати на
машинці. Це значно поліпшило її зовнішнє оформлення, надало привабливого виду.
1954-1955 н.р. ознаменувався переходом на новий навчальний план і нові
програми, які передбачали більш тісний зв’язок школи з життям.
8 грудня 1954р. учні 10-х класів СШ №2 Сергій Заїка, Микола Козачок,
Олександр Недбайло, Володимир Тупиця через районну газету звернулися до випускників
із закликом йти на виробництво після закінчення школи. Деякі учні мріяли їхати на
цілину.
У Хорольській СШ №2 у дні зимових канікул планували активні форми
відпочинку: лижний крос «Естафета дружби» - маршрутами «Хорол-Штомпелівка» (5-7
км), «Хорол-Шишаки» (8-10 км); змагання на кращого шахіста, ковзаняра,
ворошиловського стрільця; катання на шкільній ковзанці; екскурсії на мехзавод, у
майстерню технікуму, на маслозавод, у підшефний колгосп ім. Хрущова; демонстрації
науково-популярних фільмів; читацька конференція за книгою Брянцева «Кінець осиного
гнізда» і бал-карнавал біля ялинки в ніч перед Новим роком.
У 1954-1955 н.р. активно працював гурток юних техніків під керівництвом
учителя фізики Миколи Гордійовича Харченка, вивчали теоретичні
питання, виготовляли прилади, моделі машин, діючі моделі
молотарки, автопоїлки для тварин колгоспної ферми,
багатокорпусного тракторного плуга – плуга системи Т. Мальцева.
Вироби експонувалися на районній педагогічній виставці, а також у
павільйоні юннатів і юних техніків районної сільськогосподарської
виставки.
Активною роботою гурток завоював право бути учасником
Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Учасником ВСГВ був і
гурток юннатів школи, а також уся школа в цілому.
Юннати і учні СШ №2 виростили на ділянці 3га в масиві
колгоспу ім. Хрущова 186 ц гібридного насіння кукурудзиЗагорулько В.Я.

22. Нам 200 років
22
материнської форми сорту «Дніпропетровська». Отже, школа прищеплювала учням і
навики сільськогосподарської роботи, озброювала їх знанням основ агротехніки,
тваринництва.
До послуг учнів було книжкове царство шкільної бібліотеки, яке налічувало
більше 3500 книг. Господарювала тут бібліотекар Лемішко Людмила Никанорівна (діти
називали Миколаївна). Школа передплачувала 30 художніх і методичних журналів та
газет.
Учитель Хорольської СШ №2 Загорулько В.Я. у 1955 році брав участь в обласній
педагогічній виставці – експонувався досвід його роботи як класного керівника.
У 1955-1956 н.р. школа працювала в більш нормальних умовах, ніж в минулі
роки: скорочені і удосконалені програми, чіткіше визначені завдання політичного і
трудового виховання школярів, зросла навчально-матеріальна база, посилена увага
громадськості до школи.
Практикуми з машинознавства в старших класах проводилися в технікумі
механізації сільського господарства і автоклубі. Там під керівництвом інженерів і техніків
учні вивчали автомобіль, знайомилися з будовою і роботою електроприладів, набували
практичних навиків слюсарної, токарної справ тощо.
17 листопада 1955 року у школі в присутності 200 учнів старших класів відбулося
вручення медалей юним технікам – учасникам Всесоюзної сільськогосподарської
виставки. Директор обласної станції юних техніків Позняк М.Б. вручив медалі учасникам
ВСГВ: керівнику гуртка Харченку М.Г., а також найактивнішим гуртківцям: Ткаченку Г.,
Дмитренку А., Шнеєру О., Пархоменку М., Крецю А., Іващенку В. Медаль і свідоцтво
учасника ВСГВ були вручені також і всьому гуртку юних техніків.
У школі існував справжній діловий контакт між дирекцією школи і батьківським
комітетом. Батьківський комітет мав у складі 25 батьків, а його головою була Устименко
Євдокія Андріївна, яка зуміла організувати навколо себе актив батьків, зокрема матерів,
залучити їх до важливої громадсько-корисної діяльності. Члени батьківського комітету
школи Хохлова Г., Малікова Г., Удовенко З., Литвиненко М., Одинець О. та ін. особисто
побували в учнів, що не встигають або порушують дисципліну, а також в усіх дітей –
круглих сиріт. Проводили збори батьків разом з учнями. На засіданнях батьківського
комітету розглядалися питання успішності і дисципліни учнів, матеріальної допомоги
дітям-сиротам, напівсиротам, питання будівництва школи та ін..
На початку 1956 року колгосп ім. Хрущова передав Хорольській СШ №2
списаний автомобіль.
Перед школою поставили нові завдання: проведення екскурсій учнів на
виробництво, виконання лабораторних робіт згідно з програмами, організація практичних
робіт у майстернях , на пришкільних ділянках, якнайширше розгорнути роботу юних
кукурудзоводів. У кожній школі мали бути юні кукурудзоводи – учасники заочної школи,
організованої на сторінках газети «Зірка». Школа №2 критикувалася за відсутність
шкільної майстерні, але відзначалася за гарний досвід роботи юннатів. Активно
працювали учні-юннати під керівництвом учителів-біологів Омарокової В.М. і Діденко
Л.Ф..
До ХХ з’їзду КПРС, який відбувся в лютому 1956 року, у школі організована
виставка на тему «ХХ з’їзду КПРС – учнівський привіт !». Тут були діаграми, таблиці,
альбоми , вироби ручної праці. Учні 9-Г виготовили макет Кремля з червоною зіркою на
башті; 10-А, 9-Б, 7-А – альбоми «Подарунок школі на честь ХХ з’їзду КПРС» Вишивки,
вироби з картону, пластиліну, дерева – експонати учнів 1-4-х і 5-7-х класів. 2 моделі
літаків зробили шестикласники Хвиль Валентин і Хохлов Володимир.
У дні березневих канікул учні переглянули кінофільми «В квадраті 45», «Матрос
Чижик», «Мати». Були проведені екскурсії на мехзавод, маслозавод, харчокомбінат.

23. Нам 200 років
23
Працювали гуртки авіамоделістів, технічний, «Умілі руки», танцювальний, хоровий,
літературний.
У 1955 р. учні Хорольської СШ №2 взяли шефство над фруктовим садом колгоспу
ім. Хрущова . Протягом весни вони двічі оббирали дерева від гусені, знищували бур’яни,
доглядали кожне дерево. Колгосп ім. Хрущова зібрав високий урожай яблук.
У 1956 р. учні доглядали сад площею 20 га.Охоче озеленювали подвір’я школи.
Викопали понад 100 ямок під дерева і кущі. Закупили саджанці яблунь.
У вільні від занять години учні і вчителі працювали на пришкільній ділянці, де
було закладено фруктовий сад.
У 1956 р. організовано виробничу нараду. Це був профспілковий орган, який мав
завдання допомагати дирекції школи, партійній організації в поліпшенні справи навчання
і виховання учнів, у боротьбі за підвищення їх знань, за зміцнення дисципліни, тощо.
Головою виробничої наради на 1956 р. була обрана вчителька Гнойова Марія Пилипівна.
До участі в роботі виробнаради залучалися майже всі члени профспілки.
Але виробнарада і педрада, по суті, підмінювали одна одну.
У квітні 1956 р. школу
критикували за відсів учнів: 60
учнів залишили навчання.
Новий 1956-1957
навчальний рік розпочали у новій
школі, у відбудованому
двоповерховому приміщенні. Під
час війни воно було розбите, і
відродження почалося ще в 1949
році, а завершене методом народної
будови у 1956. У І чверті
розпочалося обладнання майстерні .
Завідуючий райвно В. Дарюга
відзначав добру роботу Хорольської СШ №2.
Педагогічний колектив, 1955 рік
Відбудоване приміщення СШ№2, 1956 рік

24. Нам 200 років
24
1 ряд(знизу зліва-направо):
Радченко Євгенія Федорівна – учитель 1-4 класів, Сенчук Ганна Петрівна –
учитель української мови та літератури, Загорулько Володимир Якович – учитель фізики і
математики, Іванова Любов Іллівна – учитель англійської мови, Хвиль Макар
Миколайович – учитель історії і суспільствознавства, Каплун Клавдія Сильвестрівна –
учитель української мови та літератури, Ходосов Карпо Остапович – учитель української
мови та літератури.
2 ряд: Шаповаленко Анастасія Гнатівна – учитель математики, Харченко Микола
Гордійович – учитель фізики і математики, Хоменко Микола Федосійович – директор,
учитель математики, Дмитренко Антон Антонович – завуч, учитель історії, Колодько
Надія Степанівна – учитель 1-4 класів, Гнойова Марія Пилипівна – учитель російської
мови і література, Гирда Василь Федорович – учитель російської мови та літератури
3 ряд: 1 Ємець Ольга Іванівна – учитель російської мови і літератури. 2 Святкіна
Поліна Омелянівна – учитель російської та німецької мови. 3 …. 4 Стеценко Тетяна
Василівна – учитель географії. 5 Безносик Ольга Григорівна – учитель історії. 6 Гудок
Леонора Адівна – бухгалтер. 7 Омарокова Віра Никанорівна – учитель природознавства, 8
Головченко Марія Василівна – учитель російської мови і літератури. 9 Шерстюк Катерина
Омелянівна – учитель хімії і природознавства. 10 Холоша Марія Василівна – учитель 1-4
класів. 11 Приходько Олександра Борисівна – учитель 1-4 класів.
4 ряд: Чумак Галина Луківна – учитель математики, Штомпель Ангеліна
Остапівна – учитель математики, Корнієнко Микола Павлович – шофер, Штомпель
Микола Сильвестрович – учитель математики, Заровний Дмитро Семенович – учитель
російської мови та літератури.
У школі добре була поставлена робота з трудового виховання. На обласній
виставці школи Хорольського району зайняли І місце по моделюванню
сільськогосподарських і промислових машин. Діюча модель Хорольської СШ №2 була
представлена на республіканську виставку.
Технічний гурток школи був нагороджений Похвальною грамотою Міністерство
освіти УРСР і ЦК ЛКСМУ.
У 1958 році особлива увага була спрямована на трудове виховання . зв’язок
школи з життям . У травні відбулися загальноміські збори учнів – випускників усіх 10-х
класів шкіл м. Хорола (більше 300 осіб) на тему «І силу рук, і серця жар віддай, юначе,
Батьківщині !». Прозвучав заклик – іти на виробництво, зокрема в колгоспи. Від СШ №2
виступали десятикласники Василь Дядечко і Начальна Інна. Прозвучала обіцянка: «Ми
підемо туди, де потрібні молоді руки – на виробництво, на новобудови, в рідні колгоспи!».
У квітні 1958 р. пройшов кущовий огляд художньої самодіяльності міста і
навколишніх сіл. Учні СШ №2 підготували літературно-музичну композицію «40 років
ВЛКСМ». Учні 5-6 класів Олешко А., Устименко В. майстерно виконали бальні танці
«Польку», «Вальс», вільні гімнастичні вправи - М. Тупиця і Т. Ковальчук. Учениці 1
класу Люда Мельник і Галя Устименко виконали танець «Татарочка». Виступ школи
відзначався різноманітністю жанрів, художньою довершеністю.
І в цьому році активно допомагали збирати врожай у колгоспі ім. ХХ з’їзду
КПРС. Зібрали картоплю на площі 40 га, а також збирали кавуни, цибулю, кукурудзу на
силос, кукурудзу на зерно.
На честь ХХІ з’їзду партії школа взяла підвищені зобов’язання: допомогти
підшефному колгоспу зібрати кукурудзу на площі 250 га; силами учнів посадити восени
200 декоративних і фруктових дерев, виростити і здати державі 140 кг кролячого м’яса,
гурткові «Юний технік» виготовити 5 діючих моделей сільськогосподарських машин, 20
навчальних приладів і схем, зібрати металобрухту не менше 15 т. Для кращої організації
дозвілля, виховання ерудованості і допитливості учнів запроваджували таку форму
роботи, як вечори запитань і відповідей.

25. Нам 200 років
25
Один із таких вечорів провели в школі 13 грудня 1958 року. Які ж питання
хвилювали тоді учнів?
– Коли і ким засноване м. Хорол і хто дав йому цю назву?
– Хто такий В. Боровиковський?
– Що таке літературна пародія?
– Що таке магнітний полюс? І багато інших питань.
Учителі Хвиль М.М., Тарасенко Є.П., Сендерова Б.М. Омарокова В.М.,
Стеценко Т.В. , директор школи Хоменко М.Ф. ґрунтовно відповіли на ці запитання.
У грудні 1958 р. було прийнято закон «Про зміцнення зв’язку школи з життям та
про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР», який передбачав перехід на
обов’язкову 8-річну освіту для дітей віком від 7 до 15-16 років; установив основний тип
середньої загальноосвітньої трудової політехнічної школи з виробничим навчанням (11-и
річні: 8 класів + 3 роки для здобуття повної середньої освіти та професійної підготовки).
У 1958-59 навчальному році вся навчально-виховна і організаційна робота також
спрямовувалася на подальше зміцнення зв’язку школи з життям, «з практикою
соціалістичного будівництва». З’явилося нове: учні 8-10 класів поруч з мовою,
літературою, історією, математикою вивчали також рільництво, тваринництво,
автомобільну і тракторну справу, домоводство, швейне виробництво.
У СШ №2 почали будувати майстерню. Щосуботи проводилися вечори
відпочинку: слухали свою радіогазету (транслювалася по всіх класах), розповідали про
міжнародне становище, дивилися цікаві досліди – «фокуси» з хімії.
На одному з вечорів у січні 1959 року учитель фізики Харченко М.Г. прочитав
лекцію про запуск першої у світі космічної ракети в міжпланетний простір (використав
діапозитиви і малюнки через епідіаскоп).
У навчальному закладі була створена виробнича бригада «Зоря комунізму».
Провели спільне засідання правління ім. ХХ з’їзду КПРС колгоспу і активу учнівської
бригади. Затвердили ланкових бригад. Колгосп виділив 45 га землі (40 га під кукурудзу і 5
га під різні овочеві культури). Було щомісячне грошове фінансування учнівської бригади.
На свою площу учні завезли 300 т гною, заготовили понад 3 т пташиного посліду
(послід активно заготовляли першокласники (класоводи Колодько Н.С. і Приходько О.Б.).
Привезли і перечистили 15 т насіння гібридної кукурудзи.
Учнівська бригада забов’язалася виконати усі роботи – від сівби і до збирання
врожаю на своїй площі.
Учні школи взялися виготовити 125 тисяч паперових горщиків для розсади.
Першу тисячу виготовили школярі - першокласники.
Вирощували також курчат. Колгосп дав школі 3 тисячі курчат з інкубатора,
виділив хорошу, теплу і суху кімнату, у якій розмістили всіх курчат. Учні 4-5 класів
щодня ходили на ферму, доглядали птахів.
З 1957 р. вирощували кокони шовкопрядів. У 1958р. колгосп отримав 15тис.крб.
прибутку за здані кокони. З учнів 6-х класів було створена спеціальна бригада з 35 осіб
для догляду влітку за шовкунами в колгоспі.
Старшокласники закладали парники. Вони підготували 20 коробів (160 рам) для
парників у колгоспі. Завезли гній, землю, підготували все необхідне. У деяких висадили
розсаду.
Щопонеділка в школі і на фермі проводили санітарний день. Один з класів рано
вранці йшов на ферму: прибирали приміщення, чистили корів, годували їх.
Не забували і про мистецтво.

26. Нам 200 років
26
Хор вчителів на сцені районного Будинку культури, 1958 рік.
Наприкінці березня протягом 2-х днів проходила районна олімпіада художньої
самодіяльності школярів району.
Серед духових оркестрів високою музичною культурою відзначився оркестр
Хорольської СШ№2. Керівник оркестру Варченко П.П. зумів підібрати посильний для
молодих музикантів репертуар.
Хор 5-7 класів – 50 хлопчиків і дівчаток – злагоджено і вміло виконав пісні
композитора І.Й. Дунаєвського «Эх, Хорошо!», В.П. Соловйова-Сєдого «Пісня про
краснодонців» та ін.
Хор 8-10 класів розпочав свій виступ піснею В.
Мураделі «Россия - Родина моя». «Обличчя виконавців,
майбутніх будівників комунізму, світилися радістю за свою
Вітчизну», - так оцінювала цей виступ В. Мисюренко у замітці
до районної газети «На сцені – молоді таланти».
А ще у міській школі №2 встановилася гарна традиція.
Напередодні Нового року, 31 грудня, влаштовували
новорічний бал для учнів 10-х класів, на честь закінчення
школи.
Дбала школа про естетичне виховання молодшого
покоління. На широкій стіні в шкільному коридорі-залі на
другому поверсі об’єднали картинну галерею – «малу
Третяковку», як тоді прийнято було іменувати подібні
виставки репродукцій живопису.
Але на першому плані все ж лишалося ідейно-
політичне виховання.
До 90-річчя з дня народження В.І.Леніна в школі
створили першу в школах району Ленінську кімнату підУчитель історії Хвиль М.М.