2.
Одним з важливих історичних
пам’яток України став Чернігів –
центральне місто Чернігівської
області. Впродовж своєї історії
він був одним з головних
осередків політико-економічного
та соціально-культурного життя
українців.
Багатий історико-культурний
потенціал України відіграє велику
роль у відновленні духовності та
історичної пам`яті українського
народу, відродженні його культури
та вікових традицій, патріотичному
вихованні громадян, утвердженні
незалежності та державності
України.
3.
Особлива цінність – це
Болдині гори з найбільшим у
Східній Європі язичницьким
курганним некрополем,
стародавньою Іллінською
церквою та Антонієвими
печерами, які сьогодні є
окрасою Національного
історико-архітектурного
заповідника «Чернігів
стародавній»
Ошатність та історичні
пам'ятки міста над Десною
вражають усіх гостей
Чернігова. Варто лишень
згадати, що це єдине місто в
Україні, де збереглося стільки
пам'яток домонгольської доби.
5.
За переказами, Чернігів отримав назву на честь першого
місцевого князя – Чорного. На сьогодні відомо багато різних
легенд і переказів пов'язаних з назвою міста. За одними з них,
назва міста пов'язується і з ім'ям дочки цього ж князя
«Чорного», яка викинулася з вікна княжого терему, щоб
уникнути наруги з боку ворогів, які стояли облогою навколо
міста.
6.
Чернігівські монументальні будови ХІ-ХІІ століть, особливо
церкви і собори, були видатними пам'ятками тієї доби. У
першій половині ХІ століття в центрі дитинця постав Спасо-
Преображенський собор. Протягом ХІІ століття – початку
ХІІІ століття було побудовано собор Бориса й Гліба,
Іллінську, Благовіщенську, Михайлівську церкви, Успенський
собор Єлецького монастиря, П'ятницьку церкву.
9.
На межі XIX і XX ст. жили у Чернігові письменники:
М.Коцюбинський. Б.Грінченко, В.Самійленко,
М.Вороний, М.Чернявський, маляр І.Рашевський,
історик В. Модзалевський та ін.
10.
Чернігів зберігає своє
значення культурного
центру в 1920-их і на
початку 1930-их років.
Тут діяли: Історичний
музей (колишній музей
Тарновського, значно
збагачений), архів
Наукового Товариства
Інститут Народної
Освіти (з 1920).
11.
Після другої світової
війни Чернігів
відбудовано за
генеральним планом
(1945, 1958 і 1968) і
реконструйовано.
Центр міста зовсім
перебудовано у
1950-55 роках
(архітектори П.
Буклавський, І.
Ягодовський).
12.
Піднесення життя Чернігова почалося, коли він увійшов до
складу Козацько-Гетьманської Держави і став центром
Чернігівського полку.
На цей час припадає розквіт культурного життя Чернігова,
місто стає одним з найважливіших культурних центрів
України.