Віртуальна виставка до 175-річчя від дня народження Фрідріха Ніцше (1844-1900), німецького філософа, поета.

1. В І Р Т УА Л Ь Н А В И С ТА В К А
до 175-річчявіддня народження ФрідріхаНіцше(1844-1900),
німецькогофілософа, поета
Філософ
інтелектуальної
провокації

2. Часто причиною яскравих досягнень у
філософії і мистецтві є непроста біографія.
Фрідріх Ніцше, один з найвизначніших
філософів другої половини 19 століття,
пройшов непростий, короткий, але дуже
плідний життєвий шлях.

3. 15 жовтня 1844 року в Східній Німеччині, в невеликому містечку Реккене
з'явився на світ майбутній великий мислитель. Є версії, що він походить з
польського дворянського роду, прізвища Ницкие, це підтверджував і сам
Фрідріх. Але є дослідники, які стверджують, що сім'я філософа мала
німецьке коріння та імена. Вони припускають, що «польську версію» Ніцше
просто вигадав, щоб додати собі ореол винятковості і незвичності. Точно
відомо, що два покоління його предків були пов'язані зі священнослужінням.
З боку обох батьків діди Фрідріха були лютеранськими священиками, так
само як і його батько, який помер від важкого психічного захворювання, коли
Ніцше було 5 років, і вихованням хлопчика займалася мати. До матері він
відчував ніжну прихильність і глибоку прив’язаність.

4. У 14 років Фрідріх Ніцше був відправлений у знамениту гімназію Пфорта, де
викладали класичні мови, античну історію і літературу, а також загальноосвітні
предмети. У мовах був старанний. Саме в школі у Фрідріха виникає сильний
інтерес до музики, філософії, античної літератури. Він пробує себе на
письменницькій ниві, багато читає німецьких літераторів.
Після школи, у 1862 році Ніцше відправляється вчитися в Боннський
університет на факультет теології і філософії. Зі школи він відчував сильну тягу до
релігійної діяльності і мріяв як батько стати пастором. Але в студентські роки
його погляди сильно змінилися, і Фрідріх став войовничим атеїстом. Потім він
переводиться в Лейпциг, де його чекали великі успіхи. Ще під час навчання його
запросили на роботу професором грецької словесності. Ніцше з легкістю здав
іспит на звання доктора філософії і пішов викладати в Базель.

6. В юності Фрідріх Ніцше, філософія якого тільки почала формуватися,
пережив деякі «потрясіння». В 1868 році він знайомиться з Р. Вагнером. Музикою
композитора Фрідріх був зачарований і раніше, а знайомство справило на нього
сильне враження. На три роки між Ніцше і Вагнером встановилися дружні
стосунки, але пізніше почали охолоджуватися і повністю припинилися після того,
як філософ опублікував книгу «Людське, занадто людське». Композитор знайшов
у ній явні ознаки душевної хвороби автора.
Друге «потрясіння» було пов'язано з книгою А. Шопенгауера «Світ як воля і
уявлення». Вона перевернула погляди Ніцше на світ. Мислитель високо цінував
Шопенгауера за здатність сказати правду своїм сучасникам, за готовність йти
наперекір загальноприйнятим уявленням. Саме його роботи підштовхнули Ніцше
до написання філософських робіт і на зміну роду діяльності – тепер він вирішив
стати філософом.

7. З виходом на пенсію, незважаючи на тяжку хворобу, філософ вступає
в найпродуктивнішу еру свого життя. Фрідріх Ніцше, кращі книги якого
стали класикою світової філософії, за 10 років пише 11 своїх головних
творів. За 4 роки він написав і видав найвідоміший свій твір «Так говорив
Заратустра». Книга не тільки містила яскраві, незвичайні ідеї, але і
формально була типовою для філософських праць. В ній сплелися
роздуми, міологія, поезія.
За два роки після видання перших частин Ніцше стає популярним
мислителем Європи. Робота над останньою книгою «Воля до влади»
тривала кілька років, у неї увійшли роздуми і більш раннього періоду.
Видана робота була вже після смерті філософа (25 серпня 1900 р.) завдяки
старанням його сестри.

9. Філософ Ніцше відомий у всьому світі завдяки своїм нігілістським і
радикальним поглядам. Він критикував сучасне європейське товариство,
особливо її християнські основи. Мислитель вважав, що з часів
Стародавньої Греції, яку він розглядає як певний ідеал цивілізації,
відбувається розпад і деградація культури Старого Світу. Він формулює
власну концепцію, названу пізніше «Філософією життя». Згідно концепції
- людське життя неповторне і унікальне. Кожен індивід цінний своїм
досвідом. І головною властивістю життя він не вважає розум або почуття,
а волю. Людство перебуває в постійній боротьбі і гідні життя тільки
найсильніші. Звідси виростає ідея про Надлюдину – одна з центральних у
вченні Ніцше.

10. Чим було незвичайне життя філософа?
Наприклад, він усе життя захоплювався музикою,
був непоганим піаністом. І навіть коли втратив
розум, створював музичні опуси і імпровізував у
лікарняному холі.
У 1869 році він відмовився від прусського
громадянства і залишок життя прожив, не належачи
до жодної держави.

12. Ніцше Ф. Так казав Заратустра ; Жадання влади : пер. з
нім. / Фрідріх Ніцше. – Київ : Основи, 1993. – 416 с. : іл.
«Так казав Заратустра» — одна з найбільш відомих і
популярних книг німецького філософа і поета Фрідріха Ніцше
(1844—1900). Теми добра і зла, «надлюдини», переоцінки всіх
цінностей втілено в цьому пам’ятникові світової літератури
в міфічно-символічній, високопоетичній формі.

13. Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера :
Пер. з нім. – Київ : Тандем, 2002. – 581 с.
В цьому виданні українському читачеві пропонується
ознайомитися з розвитком світової політичної думки та
вчення про державу від Античності до XX століття. У книжці
розповідається про найвидатніших західних політичних
мислителів та подано загальний аналіз їхнього наукового
доробку. Переклад здійснено з авторитетного і знаного в
Німеччині твору, що витримав уже сім видань.

14. Цвейг С. Казанова / Стефан Цвейг. – Москва :
Интерпракс, 1990. – 256 с.
Сумерки богов / Ф. Ницше, З. Фрейд, Э. Фромм и др. ; сост. и общ.
ред. А. А. Яковлева. – Москва : Изд-во полит. лит., 1990. – 398 с. –
(Библиотека атеистической литературы).

15. Ницше Ф. Сочинения : В 2 т. Т. 2 / Фридрих Ницше. –
Москва : Мысль, 1990. – 830 с.
Второй том Сочинений Ф. Ницше представлен работами
1883—1888 гг., так называемого последнего периода его
философии: «Так говорил Заратустра», «По ту сторону
добра и зла», «К генеалогии морали», «Казус Вагнер»,
«Сумерки идолов», «Антихрист», «Ессе Ногао».

16. Ницше Ф. Так говорил Заратустра : Кн. для всех и ни для
кого / Фридрих Ницше. – Москва : Изд-во Моск. ун-та,
1990. – 303 с.
”Ницше - эстет, самый законченный, самый безнадежный эстет,
какого знала история культуры, и его основное исходное
положение ... о том, что жизнь достойна оправдания 'ЛИШЬ как
явление эстетическое, - необычно точно характеризует его
самого, его жизнь и его творчество философа и поэта, которые
именно только как явления эстетического порядка и могут
быть понятны и оправданы ... его жизнь... это подлинное
творение искусства... это зрелище потрясающей
лирикотрагедийной силы, неотразимое в своей
притягательности.”
Томас Манн

17. Ницше Ф. Так говорил Заратустра : Кн. для всех и ни для кого
/ Фридрих Ницше. – Москва. : Интербук, 1990. – 301 с.
Ни один из родоначальников современной западной мысли не
вызывал столько споров и кривотолков, как Фридрих Ницше
(1844—1900). Сверхчеловек, Воля к власти. Переоценка
ценностей (с легкой руки Ницше это выражение стало
крылатой фразой), утверждение о том, что «Бог умер»,
концепция Вечного Возвращения — почти все из идейного
наследия философа неоднократно подвергалось самым
разнообразным толкованиям и интерпретациям, зачастую
искажающим самую суть его взглядов.

18. Ницше Ф. Воля к власти : опыт переоценки всех ценностей :
пер. с нем. / Фридрих Ницше. – Санкт-Петербург : Азбука-
классика, 2007. – 448 с.
Книга «Воля к власти» не была завершена Ф. Ницше и вышла
в свет после смерти великого философа в реконструкции,
предпринятой сотрудниками Архива Ницше. Тем не менее эта
книга стала восприниматься как главный труд Ницше,
явилась событием мировой культуры и оказала влияние не
только на философию, но и на всю историю XX века.