Література і мистецтво

1. Доба реалізмуДоба реалізму
в європейськійв європейській
літературілітературі
Історико-культурна
та мистецька ситуація
Автор ідеї та виконавець: Опришко І.Г.
учитель-методист вищої категорії
Мереф’янської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1
Харківської районної ради
Харківської області

2. ЄВРОПЕЙСЬКА КУЛЬТУРА:
Античність (Класика)
Середньовіччя
Відродження (Ренесанс)
Бароко
Класицизм
Просвітництво
Романтизм
Реалізм
Модернізм
Постмодернізм
І.Рєпін “Запорожці пишуть листа турецькому султану”

3. Виникнення та становлення
реалізму
Суспільні, історичні, наукові події
ХІХ століття
Періодизація культурного
процесу ХІХ століття
Наполеонівські війни;
Громадянська війна в США;
Об’єднання Німеччини;
Розвиток капіталістичних відносин,
жорстка ринкова боротьба;
Соціально-демократичні рухи;
Великі відкриття в природознавстві
– теорія еволюції Ч.Дарвіна, закон
збереження і перетворення енергії;
Розвиток науково-технічного
прогресу – автомобілі, електрика
тощо
Початок ХІХ ст – 1830-і р.р. – доба
романтизму (романтизація та
героїзація дійсності, ідеї свободи,
рівності, братерства, оспівування
людини-борця);
1840-1860-і р.р. – доба реалізму
(боротьба за реалістичні тенденції в
мистецтві, свободу творчості та
зображення життя таким, яким воно
є насправді);
1870-1890-і р.р. – доба раннього
модернізму (новаторство у
літературі, пошуки нових форм і
засобів творення прекрасного)

4. Реалізм
(від лат. realis – речовий,
дійсний)- це напрям у літературі та мистецтві, що набув розвитку у 1830-х
роках спочатку у Франції, а в ХІХ ст. поширився по всій Європі та
Америці. Реалізм не можна розглядати окремо від його попередника –
романтизму.
Романтизм
Реалізм
Спільне в обох напрямках:
1. Реалізм не відкидає (частково чи повністю) історизм і місцевий колорит;
2. Для реалістів такою ж принциповою була як точність і правдоподібність
деталей, так і вірогідність “обличчя епохи” в цілому;
3. Реалісти багато уваги приділяють відтворенню внутрішнього світу
персонажа, в тому числі й за рахунок детального опису зовнішності,
характерного для романтиків;
4. Доволі поширений у реалістичній прозі романтичний прийом
“поетики контрастів”
ХІХ ст.ХІХ ст.

5. Відмінні риси романтизму та реалізму
Р о м а н т и з мР о м а н т и з м Р е а л і з мР е а л і з м
1. Абсолютизація творчої уяви
письменника
2. Об’єкт уваги – “незвичайний
герой у незвичайних обставинах”
3. Втеча від реальності, “сірої
буденності”, оспівування
виняткових подій і людей
4. Гротесково-перебільшене
зображення негативних рис,
потворності
5. Герої представлені як носії
однією домінуючої пристрасті
1. Акцент на спостереженні за
життям і дослідженні його явищ
2. Життєвий шлях персонажа
зображується детально – від
дитинства та юності до зрілості
3. Перевага віддається
зображенню реальності, людей
не героїчних професій
4. Зображення потворних у свойї
ницості людей різних соціальних
станів без перебільшення чи
прикрашання
5. Глибокий психологізм у
змалюванні особистості в усій
своїй багатогранності

6. Характерні риси реалізму
1. Пізнання соціальних зв’язків людини та
суспільства;
2. Вірність дійсності, прагнення до достовірності
зображення, відтворення життя “у формах
самого життя”;
3. Зображення типових характерів у типових
обставинах;
4. Викривальний пафос;
5. Розмаїтість художніх форм;
6. Пізнавальне спрямування (зв’язок із науками)
NB!
Взагалі у сфері художньої
діяльності значення такого
напрямку, як реалізм,
досить
суперечливе. Вперше цей
термін вжив Ж. Шанфльорі
для визначення
мистецтва, що протистоїть
романтизму та
символізму. Народження
реалізму найчастіше
пов’язують із творчістю
фр. художника Гюстава
Курбе (1819-1877), який
відкрив у 1855 р. в Парижі
свою персональну
виставку “Павільйон
реалізму”.
Доки класицисти та романтики воювали один з одним,
поруч виростало щось значно сильніше й могутніше; воно
пройшло поміж ними, а вони не впізнали повелителя за його
владним виглядом... – як повелитель, воно визнало і перших,
і других, а потім зреклося їх обох... (О.Герцен)

7. Поетика реалізму:
1. Аналітичність у дослідженнях життєвих проблем і явищ;
2. Орієнтація на науку та наукову методологію;
3. Відмова від поділу життєвих явищ на високі та низькі та
від відповідного поділу літературних стилів і жанрів;
4. Особлива увага приділяється зображенню людини в соціумі;
5. На перший план виходить специфічний тип автора (автор-деміург
- творець) і пов’язаний із ним превалюючий тип оповіді;
6. Індивідуальний стиль письменника переважає над загальними
стилями напряму і течій;
7. Час і простір, підпорядковуючись принципам історизму та конкретики,
стає історичним (тобто змальовуються події добре знайомої читачам
сучастності у реальних, добре знайомих їм місцях)
Особливості поетики реалізму вдало схарактеризував
О.де Бальзак: “Перш, ніж писати твір, письменник має проаналізувати
всі характери, проникнутися всіма звичаями, обійти всю землю, відчути всі
пристрасті, бо всі пристрасті, країни, звичаї, характери, природні явища і
явища моральні – усе має пройти через його аналіз”.
Відтак, основними рисами поетики реалізму є:
Бальзак
Оноре де Бальзак

8. Жанрова система реалізму
Реалізм
Фіксована система жанрів:
Прозові жанри:
• роман (сімейно-побутовий,
соціально-побутовий, політичний,
історичний, психологічний, роман-
виховання, роман-кар’єра тощо);
• повість;
• оповідання;
• новела
Поезія:
• поема
(часто -
соціально-
побутової
тематики)
Драма:
• комедія;
• водевіль;
• мелодрама;
• реалістична
драма
Досить нерозривно пов’язані із прозовою літературою
Принципова новизна жанрової
системи реалізму полягає в тому, що
на перше місце виходять прозові
жанри. Це зумовлюється певною
“прозаїзацією життя”, що мало дійсно
прозаїчний характер у епоху
буржуазних перетворень, охопленням
тих тем, які раніше вважалися
“неестетичними” чи “непоетичними”.
Відтак, поезія другої половини ХІХ
ст., за винятком небагатьох зразків її,
залишалася романтичною або
створювалася як опозиція пануючому
реалізму.

9. Своєрідність реалізму
у національних культурах
Р Е А Л І З М
Естетичні та філософські
засади, що лягли в основу
реалістичного мистецтва
Націона
являют
Значний вплив національних видів та варіантів реалізму на загальний
характер всієї літературної течії зумовлений передусім його особливою
скорегованістю з існуючою дійсністю, зокрема дійсністю життя певної
країни в певну історичну добу. Так само важливу роль у цьому процесі
відіграють культурно-історичні чинники, місце і роль літератури в
національній культурі того чи іншого народу, його національні естетичні та
художні традиції, взаємодія на теренах саме цієї держави з попередниками
реалізму, а найбільше – з романтизмом.

10. Французький реалізм
Представники:
Стендаль, Г.Флобер, О.де Бальзак, Г.де
Мопассан, А.Франц та ін.
Характерні риси:
• розвинутий аналітизм;
• орієнтація на науку та наукову
методологію;
• метод об’єктивного зображення
реальності;
• усунення присутності автора в творі;
• подолання суб’єктивності бачення та
інтерпретації.
Висновок:
Французький реалізм можна назвати
завершеним втіленням реалістичної
літератури тих країн, де відбулися глибинні
соціальні перетворення та стабілізувалося
буржуазне суспільство.
Стендаль А.Франц
Г. де Мопассан Г.Флобер

11. Англійський реалізм
Представники:
Ч.Діккенс, У.Теккерей, Ш. та Е.Бронте тощо,
Характерні риси:
• важлива роль відводиться етико-
моральному чиннику;
• не реалізується об’єктивний “анатомічний”
підхід до життя і людини;
• збережено притаманний англійській
літературі комічно-гумористичний струмінь.
Висновок:
Англійський реалізм відзначається особливо
глибокими реалістичними традиціями, що
прийнято пояснювати як своєрідністю історії
країни, так і особливостями національного
характеру англійців, їхнім емпіризмом,
нелюблов’ю до теоретизувань і тверезістю
світосприйняття.
Ш.Бронте
В.Теккерей
Ч. Діккенс

12. Російський реалізм
Представники:
О.Пушкін, М.Гоголь, М.Некрасов, Л.Толстой,
Ф.Достоєвський тощо
Характерні риси:
• суттєвий вплив збереженого до 1861року
феодалізму (кріпосницький лад), а потім -
його пережитків ;
• відмова сприймати дійсніть як щось
реальне та остаточне;
• глибока світоглядна занепокоєність;
• активна життєва позиція автора у
ставленні до дійсності;
• критицизм і викривальний пафос, нерідко –
певні ознаки утопізму.
Висновок:
Російський реалізм під впливом низки різних
чинників відзначається найбільш глибокою
та яскравою своєрідністю на тлі
європейського та світового реалізму
О.Пушкін
Ф.Достоєвський
Л.Толстой
М.Некрасов

13. Американський реалізм
Представники:
М.Твен, В.Д.Хоуелс, Г.Бічер-Стоу, А.Бірс,
Ф.Б. Гарт тощо
Характерні риси:
• повільний перехід від естетики романтизму
до естетики реалізму, а пізніше -
натуралізму;
• орієнтація на буденні проблеми
американців;
• вплив расового питання на тематику та
проблематику реалістичних творів;
• іронічно-сатирична манера письма.
Висновок:
Найбільш характерним для американського
реалізму є його вдале співіснування із
романтизмом на тлі появи нових естетичних
теорій, напрямів, способів письма.
Марк Твен
Гарієтт
Бічер Стоу

14. Реалізм в Україні
Представники:
М.Вовчок, С.Руданський, А.Свидницький, О.Кониський,
І.Нечуй-Левицький, Б.Грінченко, Панас Мирний, І.Франко
Характерні риси:
• правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення подій і характерів при
правдивості деталей;
• принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій
художності, як сама художність;
• характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та
становищем, умовами повсякденного життя;
• конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування
художньої правди;
• вільна побудова творів;
.
Висновок:
У літературі український реалізм почався з половини 19 ст., прийшовши на зміну
романтизмові, від якого він перебрав захоплення етнографізмом та героїзацію
історичних постатей. Дальшим етапом школи реалістів була «об'єктивна проза» 80
—90-х років. Вона визначається епічною шириною описів і розповіді, уведенням
соціальних і національних тем, поширенням тематики з селянського верста на
робітничий і нову інтелігенцію, поданих на тлі тодішнього розвитку капіталізму в
Росії й Австрії. Як і в мистецтві, на зміну реалізму прийшли ін. напрямки, але
реалізм фактично ніколи не здавав позицій — і, особливо в прозі, був завжди
актуальним стилем.
І.Франко
І.Нечуй-Левицький
Панас Мирний