3. “Ударимо молотком по теоріях, поетиках, системах!
Скиньмо цю стару штукатурку, що закриває фасад
мистецтва. Немає ані правил, ані зразків...”
(Віктор Гюго)
КЛАСИЦИЗМ
РАЦІОНАЛІЗМ
ПРОСВІТНИЦТВО
ХІХ СТОЛІТТЯ
Література 19 століття відхиляє основні
засади класицизму, який вимагав від митців
не просто орієнтації, а безумовного й чіткого
виконання всіх норм, канонінв, правил і
приписів.
Як протилежність добі розуму виникає новий
літературно-мистецький напрямок:
Р О М А Н Т И З М.
Сентименталізм
К.Д.Фрідріх.
“На березі”
4. Романтизм
(від фр.
romantisme)- це художній напрям, що розвинувся наприкінці XVIII століття
в Німеччині, Великобританії та Франції, поширився на початку
ХІХ століття у Польщі, Російській імперії, Австрії, згодом – у Америці,
зокрема в США.
Термін “романтизм”
до ХІХ століття у ХІХ столітті і пізніше
“романтичний” (“романічний”) –
незвичайний, фантастичний,
існуючий не у реальному житті, а
лише у лицарський романах (тут
простежується зв’язок романтизму із
середньовіччям)
“романтичний” – пов’язаний із
романтикою (почуття, високі ідеали,
бажання відкрито показувати свій
духовний світ) або романтизмом (як
літературно-мистецьким напрямком)
5. РОМАНТИЗМОсновні ознаки романтизму:
• заперечення раціоналізму;
• відмова від суворої нормативності у художній
творчості;
• культ почуттів людини;
• увага до особистості, її індивідуальних рис;
• неприйняття буденності й звеличення “життя духу”;
• наявність провідних мотивів самотності, світової
скорботи,
• романтичний бунт проти буденності;
• історизм і захоплення фольклором.
Основні представники романтизму:
Новаліс, К. Брентано, Я. і В. Грімм, Е.Т.А. Гофман, Г. Гейне (Німеччина),
В. Вордсворт, Р. Суаті, С. Кольрідж, В. Скотт, Дж. Байрон, П.Б.Шеллі,
Дж. Кітс (Великобританія), Н.Готорн, Г. Мелвілл, Е.По (США), Ш. Петефі
(Угорщина), А. Міцкевич, Ю. Словацький (Польща), М. Костомаров,
Є. Гребінка, Т. Шевченко, П. Куліш (Україна) .
Естетика боротьби –
типовий сюжет
митців-романтиків
6. Література романтизму
П Е Р І О Д И Р О М А Н Т И З М У
Перший: приблизно 1790-і р.р. –
творчість Новаліса, В. Вордсворта,
В. Блейка тощо
Другий: 1815 – 1830 р.р. (період
наполеонівських війн і Реставрації
королівської влади у Франції ) – творчість
Дж.Г.Н. Байрона, В. Скотта тощо
Третій: 1830 – 1850 р.р. (після
Липневої революції у Франції та національно-
визвольного повстання у Польщі) – творчість
А. Міцкевича, Ш.Петефі, О. Пушкіна, В. Гюго,
М. Лермонтова, тощо
Дж.Фюзелі. “Страхіття”
Деталь Тріумфальної Арки
“Марсельєза”
7. Література романтизму
О С Н О В Н І Т Е Ч І Ї
народно-фольклорна -
казки братів Грімм, “Вечори на
хуторі біля Диканьки” М. Гоголя
гротесково-фантастична –
твори Е.Т.А. Гофмана, деякі
твори з “Петербурзьких повістей”
М. Гоголя
байронівська –
твори Дж. Байрона, а також
Г. Гейне, А. Міцкевича, Ш.Петефі,
О. Пушкіна, М. Лермонтова
вальтер-скоттівська –
історичні романи В. Скотта,
“Тарас Бульба” М. Гоголя,
“Чорна рада” П. Куліша
М.В.Гоголь
Е.Т.А. Гофман
Дж. Байрон
В.Скотт
8. Естетичні засади романтизму
Романтики здійснили справжній переворот в естетиці. Якщо раніше
(із часів античності і до епохи згасаючого класицизму) художня творчість
сприймалася майже як наукова діяльність, а творець мусив наслідувати кращі
зразки, написані (створені) до нього, поети та письменники романтики вперше
наголошують на тому, що справжня творчість – це неповторно-індивідуальний,
практично не наслідуваний акт.
1. Відмова від життя виключно розумом
“життя духом”(почуття, уява, фантазія митця)
2. Ентузіазм і натхнення
творчість не пов’язана із розумом
3. Ставлення до митця як до пророка
виняткова роль особистості-романтика в історії
4. Залучення природи до процесу творчості
пейзаж перетворюється на дійову особу
Основні естетичні засади романтичного мистецтва:
9. Романтизм:
гармонія контрастів
Р
О
М
А
Н
Т
И
З
М
Теза Антитеза
Збагнувши суперечливість світу,
романтики розглядають її як
багатство, тому “видобувають
із неї красу”. Звідси й схильність до
контрасту, антитези, що стає одним із
композиційних принципів
Важливим засобом утілення “поетики
контрасту” стає гротеск (тип художньої
образності, заснований на фантастиці,
сміхові, карикатурному перебільшенні,
поєднанні-протиставленні фантастично-
го та реального, гарного та потворного
тощо)
М. Лермонтов “Парус”М. Лермонтов “Парус”
“Під ним ясні струмки лазурі,
Над ним проміння виграє, - ”
“А він, бентежний, просить бурі,
Немов у бурях спокій є!”
Життя Смерть
Свобода Неволя
Добро Зло
Колиска Труна
- будь-які контрастні протиріччя можуть стати темою
романтичного твору, і дуже часто настрій таких творів досить мінорний
10. Жанрове різноманіття
романтичної літератури
Однією із провідних рис романтичного письма є орієнтація авторів на
розімкненість жанрових форм, на сміливе змішування жанрів. Так, у добу
романтизму з’явилися і розвинулися такі синтетичні (змішані) жанри, як:
• ліро-епічна поема (поєднання лірики та епосу);
• драматична поема (поєднання лірирки і драми);
• роман у віршах;
• повість-казка;
• новела-казка;
• історичний роман;
• детектив
Разом із тим, набувши популярного в романтизмі місцевого колориту,
теж вдало розвиваються та вдосконалюються традиційні літературні жанри:
• роман;
• повість;
• драма;
• різні ліричні жанри (вірш, поема, елегія, балада тощо).
Ілюстрації до повісті Гофмана
“Крихітка Цахес”
11. Композиція романтичного твору
Романтизм
Провідна роль чітких,
назавжди встановлених
приписів і норм, як то
триєдність місця, дії та часу
“доктрина літературної
свободи”, “парнаський атеїзм”
(невизнання будь-яких
літературних авторитетів)
Чітка, продумана та закінчена
структура
навмисне недописування
творів, що надавало їм
вигляду “творчого безладу”,
“геніальної хаотичності”
Класицизм
Пан Журден –
типовий класицистичний
герой
Чайлд Гарольд
–
типовий романтичний
12. Романтизм в інших видах
мистецтва
Живопис
Найвизначніші представники:
Т. Жеріко, Е. Делакруа, В.Тернер,
Дж. Констебл
Риси: ідеї свободи та боротьби за неї
Гравюра
Найвизначніші представники:
О. Кіпренський, Ф.Гойя, Г. Фюзелі
Риси: ідеї свободи, зневаги до насильства
Музика
Найвизначніші представники:
Р. Вагнер, Н.Паганіні, Ф.Шопен
Риси: єдність меланхолійних, містичних
та героїчних настроїв О.Кіпренський, 1813 р
Чаплиц Юхим Гнатович
Свобода, що веде народ, 1830
13. Романтизм в Україні
Представники:
М.Максимович, І. Срезневський, О.Бодянський,
А.Метлинський, Л.Боровиковський, М.Костомаров,
Є.Гребінка, П.Куліш, Т.Шевченко тощо
Характерні риси:
• на відміну від романтизму європейського, український
його варіант виникає як реакція на бурлескно-
травестійну нову українську літературну традицію;
• розвивається під впливом фольклору та творів
російських і польських романтиків;
• тісно пов’язаний із національним і державотворницьким
рухом в Україні ХІХ ст.
Літературні течії:
• національно-патріотична (Т.Шевченко, П.Куліш,
М.Костомаров тощо);
• суб’єктивно-лірична (М.Петренко, В.Забіла,
згодом – Я. Щоголів)
М.Костомаров
Т.Г.Шевченко.
“Імператриця Єлизавета та О.Суворов”
14. Романтизм в Україні
Основні осередки українського романтизму:Основні осередки українського романтизму:
Харківський осередок
Представники: І.Срезневський, М.Петренко,
М.Костомаров, А.Могила, Л.Боровиковський та ін.
Друковані видання: збірки “Запорожская
старина” та “Украинский альманах”
Київський осередок
Представники: П.Куліш, Т.Шевченко, члени
Кирило-Мефодіївського товариства
Друковані видання: альманахи «Киевлянин»
«Ластівка», «Сніп», «Молодик», «Южно-Русский
сборник»
Галицький осередок
Представники: М.Шашкевич, І.Вагилевич,
Я.Головацький (“Руська Трійця”)
Друковані видання: альманах «Русалка Дністровая»
Т.Г.Шевченко
Обкладинка альманаху
“Русалка Дністровая”
