Література і мистецтво

1. МИСТЕЦТВОМИСТЕЦТВО
АНТИЧНОЇ ДОБИАНТИЧНОЇ ДОБИ
Грецька класика – вихідна
основа європейських літератур
Автор ідеї та виконавець: Опришко І.Г.
учитель-методист вищої категорії
Мереф’янської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1
Харківської районної ради
Харківської області

2. ЄВРОПЕЙСЬКА КУЛЬТУРА:
Античність (Класика)
Середньовіччя
Ренесанс (Відродження)
Бароко
Класицизм
Просвітництво
Романтизм
Реалізм
Модернізм
Постмодернізм
Руїни Афінського Акрополю

3. СТАРОДАВНЯ
ГРЕЦІЯ
Територія:
південне узбережжя Балканського
півострова, всі острови Егейського
моря, західне узбережжя Малої Азії
Основна територіальна одиниця:
держава-поліс (Афіни, Спарта, Фіви,
Мікени тощо)
Основні заняття:
землеробство та тваринництво,
мореплавство, торгівля
Цікаво, що греки вже з початку
ІІ тисячоліття до н.е. розселяються
на островах Егейського та Іонічного
моря (Крит, Кіпр та ін.), на узбережжі
Малої Азії (м. Фокея, Ефес, Мілет,
Галікарнас тощо).
Із VII ст. до н.е. назва Середньої Греції
– Еллада – стала назвою всієї країни.

4. АНТИЧНІСТЬ –
колиска європейської цивілізації
скульптура
архітектура
література
театр
живопис
Головні ознаки античності:
• виникнення літератури з усного слова;
• боги й людина – два центри культури;
• “відкриття” людини, цінності її особистості,
розуму, таланту;
• прагнення осмислити світ;
• гармонійне поєднання розуму та емоцій;
• перевага громадського над особистим
Вистава у давньогрецькому театрі
Таким чином, доба античності – колиска багатьох
наук і мистецтв, час, коли була народжена
європейська цивілізація.
Жінка, що приносить жертви богам.
Давній барельєф

5. комедія трагедія драма
ТЕАТР у Давній Греції
Саме в добу античності з’являються та розвиваються
основні театральні жанри
Комічні та трагічні
театральні маски (приблизно
І тисячоліття до нової ери) Типовий грецький театр
(план)
Руїни стародавнього театру (діону)

6. ЖИВОПИС у Давній Греції
Основні напрямки:
• вазопис;
• графіка;
• фреска (початок нової ери)
Характерні риси:
• простота;
• гармонійність;
• ідеалізація форми;
• увага майже не приділяється
повсякденності;
• перевага віддається винятковим
особистостям і подіям
“Одіссей і сирени”. Грецька амфора
Сцена з обряду поховання
Чорно-біле зображення “Поєдинок Ахілла з Гектором”

7. СКУЛЬПТУРА у Давній Греції
Найвідоміші митці:
Фідій, Мірон, Поліктет,
Пракситель, Лісіпп
Характерні риси:
• поєднання фізичної краси
та одухотвореності;
• патетика (урочистість);
• театральність
(надмірне загострення
уваги на емоціях зображуваних)
Основні теми та мотиви:
• міфічні сюжети;
• пошанування богів і героїв
• урочисті події
Богиня Артеміда
Лаокоон та його сини
Давньогрецький
атлет, метальник
диска

8. АРХІТЕКТУРА Давньої Греції
Найвідоміші митці:
Каллікрат, Іктін, Мнезікл
Періоди:
• архаїчний (ХІІ ст. до.н.е. –
590 р.до н.е.);
• ранньо-класичний (590 р.
до н.е. – 470 р.до н.е.);
• класичний (470 р.до н.е. –
338 р.до н.е.);
• еллінський (338 р.до н.е. –
180 р.до н.е.)
Руїни Храму Аполлона м. Дельфи
Реконструкція центру Афін
Афінський Акрополь
(сучасний стан)
Елементи грецької архітектури
Основні стилі: дорійський,
іонічний, корінфський

9. ПЕРШИЙ ПЕРІОД
(АРХАЇКА)
обрядові та народні пісні,
байки, загадки, міфи
ДРУГИЙ ПЕРІОД
(КЛАСИЧНИЙ)
лірична поезія, драматургія
ТРЕТІЙ ПЕРІОД
(ЕЛЛІНІСТИЧНИЙ)
розквіт комедії, епіграма,
епос, біографія, сатира
ЛІТЕРАТУРА у Давній Греції
Дев’ять Муз –покровительок
науки та мистецтва
Періодизація давньогрецьої
літератури: Служіння Музам
На переконання давніх греків,
покровительками наук і
мистецтва були Музи – за
міфологічними віруваннями,
доньки Зевса й богині пам’яті
Мнемосіни.
Ці дев’ять сестер опікувалися
різними жанрами мистецтва
та галузями наукових знань,
що були найпоширенішими у
античній Греції. Так,
Калліопа вважалася музою
епічної поезії,
Евтерпа – музою лірики,
Ерато – музою пісень про кохання,
Мельпомена – музою трагедії,
Талія – музою комедії,
Терпсіхора – музою танців,
Кліо – музою історії,
Уранія – музою астрономії,
Полігімнія – музою священних гімнів.

10. ДАВНЬОГРЕЦЬКА МІФОЛОГІЯ
Усне слово – основа античної літератури. Особливість літературних пам’яток
цього періоду полягає в тому, що вони усі постають з усного слова.
Першим втіленням образного мислення давніх людей, зокрема, греків стає міф.
Міф – це переказ про незрозумілі явища природи, богів, обожнених героїв тощо;
колективна усна народна творчість.
Міфологія – сукупність міфів певного народу.
Грецька міфологія:
міфи про походження
світу та богів
міфи про походження людей і
діяння найвидатніших
із них (героїв)
Покровитель мистецтв
бог Аполлон (Феб),
син Зевса та Латони
Герої давньогрецького
епосу цар Одіссей і його
дружина Пенелопа

11. ДАВНЬОГРЕЦЬКА МІФОЛОГІЯ
Цикли давньогрецьких міфів:
• Походження та життя богів;
• Народження та подвиги героїв
(цикли про подвиги Геракла, Тесея, Персея тощо);
• Подорож аргонавтів;
• Троянський цикл;
• Одіссея;
• Життя Агамемнона та його сина Ореста;
• Фіванський цикл
Головні ознаки грецьких міфів:
• синкретичність (поєднання різних видів мистецтва);
• гіперболізація (художнє перебільшення);
• “приземленість” і “олюдненість” світу богів;
• утвердження нерозривного зв’язку богів і людей;
• відображення стосунків, що склалися на землі;
• увага до людини та її природи;
• торжество сили, розуму, краси.
“Суд Паріса”. Чорно-білий малюнок
на грецькій амфорі

12. ДАВНЬОГРЕЦЬКА
ЛІТЕРАТУРАЕПОС
один із родів літератури, що
зображає світ у вигляді
авторскої розповіді; оповідна
поезія про героїчні вчинки
легендарних персонажів,
важливі події минулого тощо
ЛІРИКА
один із родів літератури, в якому
осмислюється сутність
людського буття у формі
переживань
ДРАМА
один із родів літератури, який
змальовує світ у формі дії; твір
для сценічного втілення, який
містить у собі елементи
трагедії та комедії
Основні ознаки: ідеалізація
світу минулого, повчальність;
урочистість та гармонійність
оповіді; гіперболізація;
виконання речитативом під
супровід музики, форма
викладу – гекзаметр; штучно
архаїзована мова.
Основні жанри:
• декламаційна лірика;
• мелічна (пісенна) лірика
Основні ознаки: формування
та поширення громадянських
ідеалів; створення “ідеального”
образу грека для наслідування;
навчання співчувати та
співпрацювати; виховання
сили духу; обов’язкова участь
хору; типовість героїв.
Гомер
(бл. ІХ-VIII
ст. до н.е.)
Сапфо
(VII-VI ст. до н.е.)
Анакреонт
Софокл
(496 – 406
р.р. до н.е.)