2. Високі поняття «батьківщина», «національна гідність»,«патріотизм»
починаються зізнання рідного краю, історії села чи міста, вулиці, домівки та
свого роду, тобто місця, де людина народилася, зросла, де пройшло її
дитинство. Знанняпередаютьсяізпокоління в покоління з молоком
матері,мелодієюнародноїпісні, багатоголоссямрідноїмови. Ми тільки тоді
стаємо частиноюнароду, коли маємо глибокі почуття до землі, де проживаємо,
глибокі знання до вікових народних традицій – невичерпні джерела духовності,
моральностіта культури сучасної молодоїлюдини. Знання рідного краю
збагачує її, виховує нездоланну відданість Вітчизні, вчить шанувати свій народ
та інші народи, що здавна проживалив ріднім краї.
Предметомдослідження є краєзнавча робота з історії рідного краю, а
об'єктом–природа,історичнеминуле, пам'яткиматеріальної та духовноїкультури.
Коли ступаєш по рідній землі й знаєш, хто раніше тут жив, бував, що за
події пронеслися цим краєм, тоді впевненіші кроки. Саме тому пропонуємо
вашій увазі матеріал, який нам пощастило зібрати, подорожуючистежками
рідного краю. Краєзнавчідослідження дали можливість вивчитиматеріал за
безпосереднімислідами подій, із застосуванням суміжних дисциплін – історії,
географії, етнографії. Кожне село має свою відправну точку відліку –умовну
дату, від якої краєзнавча роботатакож допомагає дітям глибше розуміти події
сучасного життя. Подорожуючиріднимкраєм,учніглибшерозуміютьісторію
партизанськогоруху, боротьбуз фашистськимизагарбниками,істрашніподії
голоду будутьвідгукуватисяв дитячих серцях почуттямживим і
пронизуючимсвідомість. Краєзнавчаробота, втілена в конкретнісправи,
вливається в різноманітніформи і спрямовується до єдиної мети –
якнайповнішевивчитиминуле і сучаснерідного краю, зберегти
краєзнавчіматеріали для нащадків. Людина, якій є чимпишатися, яка
знаєсвійродовід, своюісторію, своєкоріння, буде будувати власне
життясвідомо, розуміючивідповідальність не тільки перед нащадками , а й
перед тими , хто жив до нас.
3. Історія про минуле міст та сіл рідного краю здавназберігалася в пам'яті
народу. Краєзнавці - ентузіасти намагалися якомогаглибше вивчити та
систематизувати історію життя людей, які її творили. Свої знання історичного,
географічного та господарськогохарактеру вони передають з покоління в
покоління, тим самим зберігаючиспадкоємність в матеріальній і духовній
культурі народу. Так і Храмалюк Юрій Петрович дійснобувнавіть не
ентузіастом, а фанатом своєї справи. Пригадують очевидці, з якимтрепетом
вінбрав до рук старовинніречіі документи, як збирав, оберігавїх.
Юрій Петрович – фундаторісторико - краєзнавчого музею
Юрій Петрович Храмалюкзалишивпам’ять по собі
яквидатнийкраєзнавець та етнограф. Він народився 28 листопада 1938 року
вселі Данилова Балка, Ульянівського району, Одеської області(тепер
Кіровоградської). У 1956р. вступив до Кіровоградського педагогічного
інституту на історичний факультет, але закінчив Одеський педагогічний
університет, факультет історії та правознавства в 1961 році. У 1968 році,
коли відкрили в Турії нову школу, Юрій Петрович і розпочав у ній свою
трудову діяльність. Він - прекрасна, скромна, інтелігентна, високоосвічена
людина. Працюючи вчителем фізкультури та музики в Туріянській школі,
на добровільнихзасадах цікавився історією села, вивчав архівні матеріали,
збирав цінні відомостіу старожилів місцевості.
Любовдо минувшини, історії, культури Юрій Петрович успадкуваввід батька,
про якого, на жаль, відомостейнемає. Вженаприкінці 70-х
роківвінстаєчленомтовариствалюбителів історії, природознавстваіетнографії.
Тодіж йогозапрошують на посаду сільського голови ради в 1973 році. З
1975 по 1987роки він працював на посаді парторга колгоспу «Прогрес».
В той же час не покидав свою улюблену справу - і відкрив історико
– краєзнавчий музей в Туріянському сільськомубудинку культури, де він
долучається до формування колекцій краєзнавчого музею. Наш музей був і є
4. улюбленим місцем зустрічі ветеранів, бійців і командирів 6 – ої Орловської
Хінганської дивізії, визволителів Новомиргородщини, які постійно 9 травня
збиралися у нас в селі Турії. Вони згадували ті далекі дні війни, вклонялися
братським могилам воїнів – побратимів, які загинули при визволенні нашої
рідної землі. Багатьом з них приємно було бачити себе і своїх побратимів
на фотознімках воєнної і повоєнної поримолодими,почути слова подяки
за ратний подвиг, ознайомитися з експозиціями музею. Зараз їхні онуки і
правнуки не забувають ці місця. Вони з гордістю приїздять до Турії на
місця героїчного подвигуїхніх дідів і прадідів.
Одна з таких трепетних зустрічей на туріянській землі відбулася в 1984
році біля братськоїмогили, в якій покоїтьсяпрахвоїна-визволителя села
ТуріїАполоніна В.В. З російськогоміста Ярославля приїхали рідні сестра і
племінниця солдата.
Історико – краєзнавчиймузей села Турії має такі експозиції :
1. Історія заснування села та події XVІІІ – XІX століття.
2. Віхи історії села в XX столітті.
3. Турія в роки Великої Вітчизняної війни.
4. Гордість села.
Всі розділиекспозицій музею естетично оформлені, постійно
оновлюються і доповнюютьсяновимиматеріалами.
В душі Юрій Петрович завжди був педагогом , і любов до дітей
його вернула до школи. В 1987 році викладав географію, історію та
суспільствознавство в Туріянській школі.
В 1987 року був засновником краєзнавчогомузею в школі,
приваблював молодь школи та села, перш за все, як людина. Незвичайний
5. розум, величезна ерудиція, рідкісний талант, надзвичайно широкийзагальний
розвитокпоєднувалися в ньомуз добротою,делікатністю почуттів,
скромністю, привітністю, вражаючою працездатністю.
Шкільний історико – краєзнавчий музей, який знаходиться у приміщенні
Туріянської ЗШ І – ІІІ ступенів на другому поверсі,заснований в 1987 році
колишнім вчителем історії, нині покійним Храмалюком Юрієм Петровичем
на основікраєзнавчого матеріалу. Музей має загальну площу – 15м кв.
Мета створення музею - це відродження історичної пам'ятіта
національної свідомості, розкриття культурного і духовного багатства життя
українськогосела, збереження та передача пам'яті про історичне минуле села
Туріїмолодомупоколінню, створення емоційного і духовного зв'язкуміж
минулим і теперішнім, активізація пошукової, науково-дослідницької,
краєзнавчої роботи.
Коли рознеслась по селу чутка про музей, вчителі та школярі вишукували
старовинніречі, щоб віддати в музей.Музей і до сьогоднішнього дняпрацює
на добровільнихзасадах і обслуговуєтьсявчителямитаучнямишколи.
Експозиціїподіляютьнанаступнірозділи: «Наш край в давнину»;
«Минуле і теперішнє села»; «Вониборолися заволю і кращу долю України»;
«Ними пишається наше село». До роботимузею залученіучнішколи. Цінними
експонатами музею є знаряддя праці , що перебували на території села близько
10 тис. років тому, а саме крем’янірубила, ножі, пластинки, скребки,
наконечники стріл та списів, кам’яні мотики, а також фрагменти глиняного
міцного посудутрипільської культури; знаряддя обробкирослинноговолокна:
гребінь для розчісування волокна, дергівка, веретено, прядка;жіночий одяг:
сорочки,запаска, очіпок, хустка, стрічки, добротненамисто, чоботи, черевики;
чоловічийодяг: сорочка, портки, чоботи, кожух; ткацькі вироби:скатерка,
верета, налавник; документи, які відносяться до періоду Великої Вітчизняної
війни, а також уламки зброї.Музейпоновлюєтьсяновимиекспозиціями
культурно-побутовогохарактеру.
6. Великий внесок у створення нашого краєзнавчого музею зробили
ветерани Великої Вітчизняної війни, вони часто приїжджалив Турію
допомагали збирати цінний матеріал, фотографії, вирізки з газетних
статей. Багато разів організовувались зустрічіз ветераном Великої
Вітчизняної війни Самаренком Володимиром Семеновичем.
Зустрічі зі старожилами, їхні спогади про людей, які боролися за
волю України, дуже впливають на учнів, виховують в них
почуттянаціональноїгідності, доброти, милосердя, гордостізасвоїходносельчан,
за своєсело.Краєзнавство іпошукдопомагаютьпізнаватисуспільніявища та
методинауковогодослідженняісторичноїспадщиниукраїнського народу.
В музеї систематично проводяться екскурсії. Зазвітний період проведено
98 екскурсій для учнів школи, вчителів, директорів шкіл Новомиргородського
району, Кіровоградської області. Свої відгуки залишили учасники районних та
обласних семінарів, випускники школи різних років та інші відвідувачі. Учні –
екскурсоводи проводять дужепізнавальні екскурсії, особливо приємно, що і
молодепокоління не забуває історію рідного краю. Проводяться уроки
народознавства, бесіди, екскурсії, свята, уроки пам’яті.
Вчителі історії неодноразово організовувализустрічі школярів з
відомими людьми, вихідцями з нашого села, які нині проживають в
різних куточках тодішнього Радянського Союзу.
Шкільний музей постійно підтримує зв'язокз заслуженими
працівниками села та залучає їх до просвітницької діяльностіта різноманітних
масових заходів.
Нині музей нагороджено Почесною грамотою райдержадміністрації
за змістовнудослідницько-пошуковуроботусередшколярів у
справінаціональноговідродження. Учні нашої школи доглядають
запам’ятними знаками у скверах і парках, відкритими в честьборцівзаволю
7. України, учні збираютьматеріали про участь односельчан
увизвольнійборотьбі, довідковийматеріал для поповнення альбому
«Історіянашого села».
Своє дозвілля Юрій Петрович завжди проводив в народному
фольклорно-етнографічному ансамблі «Туріяни», який під художнім
керівництвом Храмалюка став пісенно – музичною візиткою нашого села.
Учасники ансамблю займалися дослідженням і відродженням українського
фольклору. В репертуарі гурту була і є традиційна інструментальна
музика. Юрій Петрович грав на багатьох інструментах, але найбільше
йому подобалося грати на баяні. Колектив і до сьогоднішнього дня
представляє культуру рідного краю, заслужив багато шанувальників на
Україні і близькому зарубіжжі.
Навряд чи знайдеться людина, яку не цікавить світ, в якомувінживе.Адже
тутприхованобагатотаємниць, насампередісторичногоминулого, а
такожвеличезнийінтереспредставляють природа, культура і традиціїнароду,
величезнакількістьпам'ятниківархітектури, життята творчістьдіячів науки,
культури, літератури.Ми єспадкоємцямивсьогоцього. Того, щобулонетільки з
нами, а й з тимипоколіннями, якіжили на ційземлідо нас.
Відновити правду, ліквідувати«біліплями»історії, повернути добреім'я тим
людям, якібули несправедливо забуті - це
основнезавданняісторичногокраєзнавства. Фотографії минулих років – відблиск
далекого минулого - своєрідного, загадкового, неповторного!Нехай же кожен
із нас несе у своємусерці цей неповторнийсвіт минулого у прекрасне
майбутнє! Хочеться вірити, що все буде якнайкраще. Ми впевнені, що
робимо для рідної землі потрібну справу. Удачі всім. Хай щастить!