1. Анонси
Біль є сигналом
Егоїзм
Политические кумиры
Як не наступати на
граблі, на які стають
600 мільйонів людей?
Вихід із замкнутого
кола
Вчать граблі історії
Хто не знає минулого,
той не має майбутнього
Кожен із нас може згадати свої власні «грабліzz
життя», на які неодноразово доводилося насту-
пати. Здавалося б, вже достатньо надивилися
на чиїсь помилки і після цього маємо достатньо
розуму, щоб їх не повторювати. Та бувало часом,
поки я задоволено розмірковував який я сприт-
ний та розумний на фоні інших невдах, раптом
і не вчувся, як натрапив на ті ж граблі. Правда,
знайома картина?
Неприємна річ. Але якщо звичайні граблі великої
шкоди не завдадуть (гуля на лобі швидко мине), то
«життєві граблі» можуть мати більш серйозні наслід-
ки. Тут буває і удар набагато відчутніший, і часу на
відновлення піде більше, і після такої «процедури»
чомусь не лоба труть, а потилицю чешуть.
Чому ж це ми, люди, такі неуважні? Невже стільки
цих граблів порозкидано? Якщо добре придивитись,
то дійсно їх є немало: це й історичні граблі, і мо-
ральних посягань, і граблі фінансових зловживань,
релігійної винятковості і проблем з кумирами. А
чого тільки варті граблі власного «я», ставлення до
здоров’я та ще багато інших… Ось і виходить, що
мусимо звертати увагу на свій шлях.
Хтось може тішити себе тим, що не один він та-
кий, що всі час від часу роблять якісь помилки. Та це
слабенька втіха і від неї не легше на душі, бо якщо
вибір невірний і обирає його навіть переважна біль-
шість, то страждати від нього доводиться кожному
окремо.
У такому випадку виникає слушне запитання:
хіба помилки не мають у собі позитивного досвіду?
Звичайно мають, адже не помиляється лише той,
хто нічого не робить! Тому не біймося помилок і не-
вдач – вони викладають нам урок. Якби їх не було,
то як би ми вчились? Чи просувалися б ми вперед,
якби ніхто з нас не робив помилок? Якщо б усі наші
починання вдавалися з першої спроби, ми стали б
самовдоволеними і втратили навички.
Отже, тільки конкретна дія дає змогу отримати ре-
зультат–позитивнийчинегативний.Вобохвипадках
отримуємо досвід. Негативний – так більше не роби,
позитивний – ти на вірному шляху. Невдачі – часто
кращі вчителі. Теодор Рузвельт казав: «Не бійтеся
помилятися, бійтеся повторювати помилки».
Саме ця проблема, котру ми назвали «наступати на
ці самі граблі», і покладена в основу наших роздумів
на сторінках газети.
стор.
6
стор.
8
стор.
7
2015
№ 2
«Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя». (Ісус Христос)
стор.
2
стор.
5
стор.
4
Улюблений інструмент
людства – граблі
Улюблений інструмент
людства – граблі
стор.
3
2. 2 СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Якщо ви не вчитеся на своїх помилках, немає сенсу їх робити. Лоренс Пітер
Професіонал – це не той, хто не робить помилок, а той, хто їх не повторює! Артем Устюгов
Біль є сигналомБіль є сигналом
Життя людини цілісне іzz
включає в себе багато сфер:
сім’я, робота, фінанси, здоров’я,
духовність та ін. І в кожній із
них є свої «граблі», на які ми
можемо ставати знову й знов.
Проте головною є духовна сфе-
ра – те, що всередині нас, адже
все, що ми робимо, добре воно
чи зле, як казав Господь: «…з
серця виходить…», і «… чим
серце наповнене, те говорять
уста». А також тому, що вона
не лише впливає на наше земне
благополуччя, але й визначає
наше спасіння.
У духовній сфері такими «гра-
блями» можуть бути наші гріхи,
звички, пристрасті, які ми щоразу
повторюємо. Чому так стається?
Причини різні...
Хтось, можливо, раз піддав-
шись звичці, настільки вкорі-
нився у ній, що не в силах її
перемогти. Радий би залишити,
та не в змозі.
Дехто, зробивши помилку, пі-
шов на компроміс із сумлінням
і не зробив для себе висновків. І
знову повторюється те саме.
Але духовні «граблі» мають
дуже страшну властивість: чим
більше й частіше на них става-
ти, тим менше людина відчуває
біль. А саме біль, як відомо, є
сигналом, що з організмом щось
не так. Таким духовним «болем»
є совість. Та чим більше ми грі-
шимо, тим слабшим стає її голос,
і гріх стає ніби не такий вже й
страшний для нас…
Проте навіть у таких випадках
є надія! Навіть коли людина зда-
ється вже духовно мертвою та
нечутливою ні до чого, Бог може
врятувати її. Можна припинити
ставати на одні й ті самі граблі!
Не треба чекати. Треба прийти
до Бога такими, якими ми є. Ісус,
що прийшов спасти нас, Він може
нас змінити. Його обітниця діє
так само і сьогодні: «Коли Син
отже зробить вас вільними, то
справді ви будете вільні». Тому
потрібно просити у Бога сили
жити по новому та мудрості,
щоб не повторювати помилки
минулого.
Отже, відчувши больові сиг-
нали, не намагаймося їх при-
глушувати якимось штучними
засобами, а зразу звертаймося до
нашого Лікаря-Спасителя. Він не
відмовляє в проханні жодному,
хто з покаянням приходить до
Нього!
Владислав Берецки
Часто можна зустріти пари, які починають жити разом без ре-zz
єстрації своїх відносин перед державними законами. Практично
80% випадків таких угод не призводить до реєстрації шлюбу.
Для чоловіків перебування в цих відносинах досить комфортні і
необтяжливі. Жінка для них у таких «вільних» стосунках виконує
всі обов'язки «справжньої» дружини: це і готування, і прибирання, і
задоволення сексуальних потреб, та інші жіночі обов'язки господині
в домі. Багато дівчат сприймають такий спосіб життя як перехідний
етап до сімейного життя, а для чоловіків це зовсім не так.
Найчастіше така поведінка свідчить про те, що чоловік заперечує
саму ідею шлюбних відносин і не хоче оформляти свої відносини.
Не варто забувати й те, що для деяких чоловіків сімейні відносини
є чужими і тому вони не хочуть взяти на себе обов’язки, які перед-
бачені у зареєстрованому шлюбі.
Якщо чоловік насправді закоханий, він зробить все, щоб заявити
на весь світ, що його обраниця є його дружиною, і стороннім вхід
заборонено. Тому на штампі він буде наполягати. Але якщо чоловік
розглядає свою партнерку як прохідний варіант, то він залишає для
себе лазівку і заміж він не запропонує. Він буде придумовувати різні
причини, які навіть звучатимуть цілком переконливо і насамперед
для нього самого, він навіть собі часом не зізнається, що живе з
жінкою як із запасним варіантом».
Деякі співмешканці аргументують небажання вступати в шлюб
тим, що вони не хочуть, щоб держава втручалася в їх особисте життя
і в їх любов. Дозвольте, але дитина теж плід любові, але чомусь ніхто
з батьків не заперечує проти свідоцтва держави про її народження,
адже це теж "страшний" штамп, на все життя і його не зміниш. Ніхто
не заперечує проти атестатів, дипломів і так далі.
Чи не здається
дивним той факт,
що незважаючи
на те, що спів-
мешканці, котрі
живуть у так зва-
ному цивільному
шлюбі, не пере-
ходять на новий
рівень відносин
і розлучаються –
сьогодні велика
кількість тих, хто
знову й знову ро-
блять ту ж саму
помилку.
Цивільний шлюб –
чергові граблі
Однажды Учитель спросил у своих учеников:
– Почему, когда люди ссорятся, они кричат?
– Потому, что теряют спокойствие,– сказал один.
– Но зачем кричать, если другой человек находится с тобой
рядом? – спросил Учитель.– Нельзя с ним говорить тихо? Зачем
кричать, если ты рассержен?
Ученики предлагали свои ответы, но ни один из них не устроил
Учителя. В конце концов, он объяснил:
– Когда люди недовольны друг другом и ссорятся, их сердца
отдаляются. Для того чтобы покрыть это расстояние и услышать
друг друга, им приходится кричать. Чем сильнее они сердятся, тем
громче кричат.
– А что происходит, когда люди влюбляются? Они не кричат, на-
против, говорят тихо. Потому что их сердца находятся очень близко,
и расстояние между ними совсем маленькое. А когда влюбляются
еще сильнее, что происходит? – продолжал Учитель. – Не говорят, а
только перешептываются и становятся еще ближе в своей любви.
В конце даже перешептывание становится им не нужно. Они
только смотрят друг на друга и все понимают без слов.
Такое бывает, когда рядом двое любящих людей. Так вот, когда
спорите, не позволяйте вашим сердцам отдаляться друг от друга,
не произносите слов, которые еще больше увеличивают расстоя-
ние между вами. Потому что может прийти день, когда расстояние
станет так велико, что вы не найдете обратного пути...
Почему люди
кричат?
3. 3СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Досвід додає нам мудрості, але нашу дурість не зменшує. Генрі Уїллер Шоу
Як не наступати на граблі, на які
стають 600 мільйонів людей?
Часто можна почути, як люди,zz
котрі часто хворіють, скаржаться
на погану генетику, мовляв, це я
від предків отримав погану спад-
ковість. Але не будемо забувати,
що погана генетика є причиною
лише 10% усіх можливих нега-
тивних змін у нашому здоров’ї, а
повноціннежиттябезболютахво-
роб на 70 % залежить від самої
людини, тобто від способу життя,
який вона обирає.
Якщо ви страждаєте від гіпер-
тонії, вам не спадало на думку
проаналізувати спосіб життя та
харчування своїх батьків? Можли-
во, скоріше за все виявиться, що ви
практикуєте ті ж самі звички, що й
попереднє покоління. Гіпертонія є
найпоширенішим захворюванням
ХХІ століття. Приблизно 600 млн.
людей у всьому світі страждають
від високого кров’яного тиску.
Близько 3 млн. людей помирає від
цієї хвороби щорічно. Згідно зі
статистикою, кожна третя доросла
людина страждає на гіпертонію.
Половина людей із підвищеним
тиском навіть не знає про це. А ті,
хто все ж таки розуміють, що хворі,
вельми часто нехтують лікуванням,
тому що відчувають себе нібито
добре. Мільйони людей на планеті
знову і знову стають на ті ж граблі,
тобто неправильний спосіб життя,
що й призводить до таких сумних
наслідків.
А як нам уникнути цих граблів?
Насамперед слід усвідомити, на-
скільки небезпечний високий
тиск крові. Звернемося до фактів.
Інсульт вражає гіпертоніків у 8
разів частіше, ніж інших людей. У
гіпертоніка втричі підвищується
ризик серцевого нападу і в 5 разів
– ризик зупинки серця. Постійний
високий тиск крові також веде до
пошкодження нирок, підшлункової
залози і рогівки ока. Гіпертонію
називають тихим вбивцею. По-
ступово і непомітно вона руйнує
життєво важливі органи організму,
навіть не подаючи сигналів. Гірко
усвідомлювати, що гіпертоніками
ми стаємо за своїм власним ви-
бором. Статистика стверджує, що
приблизно 90 % захворювань гі-
пертонією спричинено способом
життя і шкідливими звичками.
Отже, поговоримо про причини
гіпертонії докладніше. Ось чинни-
ки, які збільшують ризик високого
тиску крові:
Чинник 1. Надлишкова вага.
Кожен кілограм жиру вимагає
15 км додаткових найдрібніших
кров’яних судин. Тому потрібен
більший тиск, щоб проштовхнути
через них кров. З цієї причини
люди, що мають вагу на 20 % біль-
шу за необхідну, у 5 разів частіше
страждають від гіпертонії, ніж
люди з нормальною вагою.
Чинник 2. Надмірне вживання
солі.
Чинник 3. Куріння. Одна цигарка
підвищує тиск крові як мінімум на
30 хвилин. Якщо людина викурює
в середньому пачку цигарок на
день, постійний підвищений тиск
їй гарантований.
Чинник 4. Алкоголь і кофеїн. На-
уковідослідженнядовели,щонавіть
помірне вживання алкоголю може
бути причиною від 5 до 15 % всіх
випадків гіпертонії. Дослідження
такожпоказали,щоодначашкакави
в день може значно підвищити тиск
крові – на 5-6 поділок.
Чинник 5. Закупорка артерій або
атеросклероз.Таксамо,якмінераль-
ні відкладення нагромаджуються
в старих іржавих водопровідних
трубах і призводять до підвищен-
ня в них тиску води, так і звужені,
закупорені артерії вимагають від
організму підвищення тиску крові,
для того, щоб забезпечити кров’ю
весь організм.
Чинник 6. Малорухливість. Лю-
дина, яка не займається фізичними
вправами, рано чи пізно страждати-
ме від підвищеного тиску.
Чинник 7. Стрес. Разом із іншими
сторонами неправильного способу
життя, стрес також може підвищу-
вати кров’яний тиск.
Щобуспішноборотисяізгіперто-
нією,необхіднонелишеутримувати
показники тиску на мінімальному
рівні за допомогою медикаментів,
але й усунути причину захворю-
вання. Інакше рано чи пізно меди-
каменти перестануть допомагати,
і організм дасть збій у вигляді ін-
сульту або інфаркту – двох грізних
ускладнень гіпертонії. Наукові до-
слідженняпоказали,щоправильний
спосіб життя може привести до
дивовижних результатів. Ось деякі
перевірені поради, які успішно зни-
жують кров’яний тиск:
Порада 1. Знизьте вагу свого тіла.
Коли вага знижується, як правило,
тиск крові, знижується також.
Як не наступати на граблі, на які
стають 600 мільйонів людей?
Порада 2. Зменшіть вживання
солі до ½ ч.л. в день. Сіль у сільниці
складає всього 25 % від натрію, що
вживається нами. 75 % солі, яку ми
вживаємо, міститься в продуктах:
у соліннях і маринованих огірках,
помідорах, консервованих салатах,
солоних сортах риби (наприклад,
оселедець)ім’яса(утомучислійков-
баси), твердих сортах сиру, а також в
консервах,якімикупуємовмагазині
(тушковане м’ясо, рибні консерви,
салати по-корейськи). Гіпертонікам
життєво необхідно виключити дані
продукти зі свого раціону.
Порада 3. Киньте курити. Адже
нікотин викликає стійке звуження
кровоносних судин, що при гі-
пертонії істотно підвищує ризик
ускладнень, таких як інсульти та
інфаркти.
Порада 4. Уникайте вживання
кофеїну і алкоголю, оскільки ці ре-
човини є сильними стимуляторами
серцево-судинної системи.
Порада5.Зменшітьвживанняжи-
рів. Дієта з низьким вмістом жирів
та збагачена клітковиною знижує
кров’яний тиск на 10 % навіть без
зменшення ваги або обмеження
у вживанні солі. Їжте достатньо
натуральних продуктів, таких як
зернові, салати, боби, свіжі фрукти
та овочі.
Порада 6. Виконуйте фізичні
вправи. Ідеальним є виконання
фізичних вправ щодня, від 30 до
60 хвилин. Це може бути швидка
ходьба, їзда на велосипеді, зарядка
на свіжому повітрі.
Порада7.Щобзменшитинегатив-
ний вплив стресу на наш організм,
частіше бувайте на лоні природи.
Виділіть один день на тиждень для
духовних роздумів і спілкування з
сім’єю та друзями. Звертайтеся в
молитві до Бога – єдиного Джерела
сили для вирішення проблем та не-
гараздів.
Пам’ятайте, що здоров’я - це
результат способу життя. І якщо ви
не хочете потрапити в число 600
мільйонів людей, які наступають на
граблі під назвою «гіпертонія», вам
варто лише прислухатися до цих
простихпорадтазмінитисвійспосіб
життя. Будьте щасливі і здорові!
Світлана Водько,
спеціаліст у галузі
здорового способу життя
4. 4 СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Приємніше, якщо ти порозумнішав від досвіду інших, ніж інші від твого. Плавт
ЕгоїзмЕгоїзмЗвідки ж береться гордість?zz
Відповідь на це запитання зна-
ходимо в Євангелії від Марка в
7 розділі: «…бо зсередини серця
людини виходять злі помисли,
перелюб, розпуста, вбивство,
гордість, богозневага…»
Як бачимо, Святе Письмо гово-
рить, що гордість виходить із серця.
А в книзі пророка Ієремії в 17 роз-
ділі читаємо, що: «Людське серце
лукавіше над усе та невигойне…»
Ми народжені з лукавим серцем.
Ми егоїстичні за своєю природою.
Погляньте на маленьких дітей. Вже
із самого народження вони вимага-
ють до себе постійної уваги. Вони
ще нічого не розуміють, але вже
проявляють у собі зародок егоїзму.
Скористаємося ще раз тлумачним
словником, де записане таке по-
яснення: егоїзм – це себелюбство,
надання власним інтересам біль-
шої ваги ніж інтересам інших.
Отож, всі ми, так чи інакше, є
егоїстами від природи й потенцій-
но гордими людьми. Але чи мож-
ливо бути водночас християнином
Тимофія. Апостол звертається до
свого учня, кажучи: «Знай же це,
що в останні дні настануть тяжкі
часи. Люди будуть самолюбні, гро-
шолюбні, зарозумілі, горді …»
На перший погляд здається,
що гордість, це така собі риса
характеру, яка нікому не заважає
і тому її не можна прирівнювати
до якихось великих гріхів. Од-
нак справа в тому, що гордість є
першопричиною всіляких гріхів і,
зрештою, веде до злочинних дій. З
непомітного паростка вона розцві-
тає розкішним кущем і приносить
свої гіркі плоди.
Досліджуючи Писання, ми
дізнаємося, що ворог людства –
сатана, був скинутий з неба на
землю. Виникає запитання: Чому?
Пророк Езекіїль у 28 розділі своєї
книги дає нам відповідь: «Високо
неслось твоє серце від пишноти
твоєї, через гординю стратив ти
мудрість твою».
Гордість в серці сатани зароди-
лась ще тоді, коли він був осяйним
херувимом. Вона ж, зрештою, і
занапастила його.
Сьогодні мільйони людейzz
живуть так, ніби вони одні у
всьомуВсесвіті.Тобто,займають
позицію, згідно з якою «я сам
(сама) по собі, а всі інші – теж
самі по собі, і ми жодним чином
не впливаємо одне на одного».
А в результаті таких міркувань
виходить, що: «Я можу робити,
що мені хочеться, не враховуючи
наслідки для оточуючих мене
людей».
Тільки у ХХ ст. такі правила
життя призвели до того, що люди
принесли один одному більше
страждань, ніж всі стихійні лиха
разомузяті (100млн.загиблихвна-
слідок світових війн та геноциду).
І чи можна думати, що ці страхіття
були результатом високої свідо-
мості? Скоріше за все, це – плід
глобальної несвідомості, або за-
сліплене егоїстичне безумство.
Насправді, якщо вдуматися –
будь-яка трагедія в нашому світі
починається з егоїзму, із захоплен-
ня собою та виключно своїми
інтересами, із забудькуватості, що
поряд з тобою живуть інші – такі ж
живі люди, і що в нашому земному
просторі «все» на «все» впливає.
Наприклад:
– Якомусь одному вченому дуже
цікаво досліджувати принципи ра-
діоактивного плутонію, і він, цей
вчений, не бере до уваги, що дає
в руки політикові водневу бомбу,
готову знищити сотні мільйонів
людей.
– Виробнику харчових про-
дуктів важливий миттєвий дохід,
тому і в ці продукти кілограмами
добавляються хімічні сполуки і
консерванти, що позбавляють нас
усіх здоров’я.
– Міністру важливий рейтинг,
у результаті система освіти пере-
творюється в посміховисько над
здоровим глуздом, а випускники
шкіл – у «відформатованих теле-
пузиків».
– Батькам дітей здається першо-
черговим заробляння грошей, і
вони повністю відсторонюються
від виховання власних дітей. Усе
ценаслідкиегоїстичного
погляду на власне «я».
Будь-які дії людини
мають своє джерело в
її розумі. Якщо ми мис-
лимо з позиції власного
«я», і точкою опори є
тільки наше особисте
бачення проблеми, то ми
створюємо ілюзію того,
що наші дії не торкнуть-
ся інших людей чи нас
самих, або наших дітей.
1. Моє власне «я» і
сім’я.
Як і яким чином моє власне «я»
проявляється в сімейному житті?
Позиція індивідуаліста – сліпота
і глухота у відносинах один з од-
ним.Власне«я»заставляєбачитив
будь-якому слові образу, в звичай-
них життєвих проявах неувагу, у
люблячій людині – ворога. Власне
«я» породжує ревність, недовіру,
підозрілість. Від такого «мікро-
клімату» в родині близькі люди з
часомвсебільшевідсторонюються
одневідодного,створюючи навко-
ло себе «психологічну стіну», яка
інколи є міцнішою за справжню
замкову споруду.
Коли людина гостро відчуває
своє власне «я», вона завжди від-
діляє себе від усіх оточуючих, а
навколишній світ стає для неї не-
затишним і навіть ворожим.
Любов – це завжди почуття сус-
пільності. Егоїзм – завжди тільки
«я».
2. Егоїзм власного «я» і комп-
лекс неповноцінності.
Коли людина знаходиться під
владою свого власного «его», вона
дуже болісно сприймає навіть зви-
чайну інформацію, і завжди трак-
тує її, як направлену проти неї.
Моє власне «я» здатне воювати
зівсіма,якщокомусьнеподобаєть-
ся те, що подобається мені : «Хто
зі мною не згідний, той загрожує
моєму життю». Саме так розуміє і
відчуває моє власне «его».
Якщо я спостерігатиму деякий
час за своїми думками і відчут-
тями, то з часом усвідомлюю,
що мої думки і відчуття – це не
є моя сутність. Моє власне «я»
– немов спостерігач всього на-
вколишнього, – хто що сказав,
як подивився на мене, що накоїв
такого, чого б я ніколи не зробив
, і т.д. Та коли я в покаянні душі
і серця, через пізнання себе та
свого Творця починаю розуміти
справжню людську сутність, тоді
моє єство наповнюється безмеж-
ною радістю і вдячністю Богу за
своє існування.
3. Егоїзм та майбутнє.
Існує думка, що наші найменші
громадяни – наші діти – не вміють
порівнювати, щось ділити, аналізу-
вати. Але вони поки-що не вміють
і ображатися, і сваритися. Вони
радіють життю, вони відкриті, і від
тогощасливі. Вонирозуміютьодне
одного з півслова. І нам, дорослим,
дужехотілосяб,щоб нашідітибули
позбавлені жахів егоїзму, в якому
дуже часто живуть їхні батьки.
Що нам, дорослим, заважає
відкинути конфлікти своїх «я» і
цінувати кожну мить життя, яке
подароване нам з любов’ю?
Людмила Кастран
Моє власне «я» може
бути небезпечним
і гордою людиною? Що нам про це
говорить Слово Боже?
В приповістях Соломона чита-
ємо: «Перед загибеллю гордість
буває, а перед упадком – бундюч-
ність». Отже, Господь говорить
нам, що гордість, – це індикатор
швидкої загибелі. Горда людина
не встоїть під час Другого приходу
Ісуса Христа на нашу землю, про
який в Святому Слові написано
десятки разів. Зважаючи на це,
дуже актуально звучать слова ап.
Павла, записані ним у 2 посланні до
Єгоїзм породжує образу і самотність
5. 5СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Досвід - це ім'я, яке кожен дає своїм помилкам. Оскар Уайльд
Вихід із замкнутого колаВихід із замкнутого кола
Життя – річ непередбачувана.zz
Кожна людина схильна помиля-
тись, адже не помиляється лише
той, хто нічого не робить. Існує
мудра думка, що розумна люди-
на вчиться на чужих помилках,
щоб не робити своїх. На жаль,
люди рідко дотримуються цього
правила, тому змушені робити
висновки зі своїх неправильних
вчинків.
Кожного разу ми відмічаємо,
що знайома нам уже попередня
помилка відгукується неприєм-
ною душевною гіркотою. «Адже
це вже не перший раз, де ж була
моя голова, ну, скільки ж можна
припускатися подібних дурощів?»
– черговий раз картаємо ми самих
себе. Парадокс, але дуже часто ми
стаємо на одні й ті ж граблі, забу-
ваючи, як боляче вони нещодавно
нас вдарили. Хто з нас після чер-
гового необачного кроку не давав
собі слова виправитись і зробити
необхідні висновки, проте неза-
баром все повторювалось?
Для прикладу згадаймо тих, хто
має шкідливі звички. Розміркову-
ючи над тим, скільки шкоди було
завдано своєму здоров’ю та які
суми було витрачено на ці отруйні
товари, після чергової цигарки, або
келиха людина назавжди вирішує
відмовитись від цього. Але вже
наступного дня рука знову тяг-
неться за тим, що вчора здавалось
огидним та шкідливим. Виникає
замкнуте коло, розірвати яке зда-
ється неможливим.
Проте вихід все ж таки є! Перш за
все слід визнати свою слабкість та
неспроможність самотужки зміни-
ти ситуацію. Також потрібно мати
великебажаннянезавдаватибільше
болютанещастьсобітасвоїмблизь-
ким. І найголовніше – вам немає
необхідності боротися самостійно,
адже найкращий та найефективні-
ший спосіб – це просити підтримки
у Небесного Отця, Який обіцяє нам
Своюдопомогутазахист.«Того,хто
до Мене приходить, Я не вижену
геть», переконує нас Ісус Христос у
6 розділі Євангелії від Іоанна.
Лише силою, даною згори, мож-
ливо здобути справжню перемогу
над своїми недоліками. Жодна
сила волі або популярні у наш
час аутотренінги не спроможні
по-справжньому вплинути на
ситуацію. Якщо у вашому житті
щось складається не так, як вам би
того хотілося, або ви незадоволені
своїм характером чи звичками – не
впадайте у відчай! Апостол Павло
писав: «Я все можу в Тому, Хто
мене підкріпляє – в Ісусі Христі».
За його прикладом, кожен з нас
також може розраховувати на під-
тримку Того, Хто віддав заради
спасіння людства Своє життя.
У щирій, особистій молитві
просіть про силу та шляхи виходу
із критичної ситуації, і перемога
обов’язково буде за Вами. Христос
ніколи не відмовляв людині, яка,
відчуваючи потребу в Ньому, звер-
талася по допомогу. Тож вперед до
мети силою Ісуса Христа!
Дмитро Гіленко
В таком тумане ты не разберёшь,
Куда идти, кому повиноваться,
А враг тихонечко сплетает ложь,
Чтоб ты не мог
до Истины добраться…
Шесть тысяч лет трудился
день и ночь,
Чтоб совращать с путей
святых Всевышнего –
Как уповать нам нужно на Того,
Кто всех сильней, Кто всех мудрей
и выше!
Приди к Иисусу –
Он твой лучший Друг
Глубины истины откроет
Он так ясно,
Что самый слабый –
даже детский ум
Поймёт всё то, что Он
сказал прекрасно…
И если есть сомнения, мой друг,
Не медли, не тяни – ведь
есть Спаситель –
Он исцелит духовный твой недуг
И приведёт тебя в Свою обитель.
Светлана Игнатьева
Сын учился в пятом классе, когдаzz
сильно обидел маму, и она расплака-
лась. Я не стал вмешиваться. Про-
шла неделя. Сын учил уроки, когда я
подошёлкнемуисказал:«Пойдём,про-
гуляемся. Мне нужно с тобой серьёзно
поговорить. Это очень важно».
Мы молча пошли в сторону парка. Но
это было не пустое молчание. Иногда
нужно просто помолчать, чтобы выразить
кипение чувств. Воспитание всегда про-
исходит во внутреннем мире, а не во вне-
шнем. Сын понял, что предстоит что-то
важное.
– Сынок, мне нужна твоя помощь, –
начал я разговор. – Было время, когда
я влюбился. И я обещал этой девушке,
что если она выйдет за меня замуж, то
я сделаю всё, чтобы никто никогда её не
обидел. Это твоя мама… И теперь мне
нужен твой совет, как мне поступить с
сыном, который обидел мою любимую
женщину?
Сын подумал и ответил: «Накажи
меня».
– Раньше я был один мужчина в семье,
теперьпустьнасбудетдвое.Двоемужчин,
которые будутзащищать наших любимых
женщин.Давайдоговоримся,чтониктоне
узнает о нашем разговоре, это будет наш
с тобой мужской союз.
Мы крепко пожали друг другу руки,
закрепив тем самым наш важный дого-
вор. Такие мужские разговоры, которые
показывают полное уважение и доверие
к ребёнку, дают огромный импульс и фун-
дамент для воспитания. Такие разговоры,
не на каждый день, тем и ценны – эффект
от них намного сильнее и глубже.
Настоящий мужской
разговор
6. 6 СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Якби досвід можна було продати по собівартості, ми б стали мільйонерами. Ебігайл Ван Берен
Политические кумирыПолитические кумиры
Бог создал человека со спо-zz
собностью производить больше
материальных благ, чем самому
человекунужнодляпотребления.
Например,одинстолярможетсма-
стерить за год столько табуреток,
что его труд мог бы обеспечить
нужду в табуретках нескольких
небольших сел на несколько лет
вперед. Также, одна семья мо-
жет вырастить на поле столько
картошки, что это могло бы обе-
спечить годовую потребность в
картошкеодновременнонесколь-
ких семей и т.п. Но, не смотря на
дарованные Богом способности,
большая часть человечества по-
прежнему находится в нужде, и
изобилиявпланетарноммасшта-
бе не наблюдается. Почему?
Может все дело в неравномер-
ном перераспределении излишка,
который производится? Или дело в
неэффективной организации про-
изводства? А может, нужна смена
политической системы? А может
еще что-то?
Недовольство существующими
политическими и экономическими
системами было во все времена.
Так первый Израильский Царь во-
царилсяиз-занедовольстваизраиль-
тян существующим на тот момент
государственным устройством. Им
виделось, что их будущее будет
более светлым, если у них будет
царь, как у прочих народов. Они
обратились к пророку Самуилу со
словами: «поставь над нами царя,
чтобы он судил нас, как у прочих
народов» 1Цар.8:5.
Вроде бы ничего плохого нет в
таком желании, но Библия говорит:
«непонравилосьсловосиеСамуилу,
когдаонисказали:дайнамцаря,что-
бы он судил нас. И молился Самуил
Господу.ИсказалГосподьСамуилу:
послушай голоса народа во всем,
что они говорят тебе; ибо не тебя
они отвергли, но отвергли Меня,
чтоб Я не царствовал над ними»
1Цар.8:6,7.
Сегодня, спустя века, многие
люди упустили из виду то, что они
уже давно живут в странах, где над
ними поставлены «цари», совре-
менные «кесари», политические
«кумиры» на любой выбор и вкус.
Многие напрочь не учитывают тот
факт, что действительно любящий
ихТворецжестокораспятнакресте.
Теперь одна часть людей возлагают
все свои надежды на одного по-
литика, другая часть людей с той
же убежденностью – на другого,
и редко кто вспоминает о том, что
Бог предупреждает: «все под гре-
хом… нет праведного ни одного»
Рим.3:9-10.
Многие из нас даже не заметили,
как каменных идолов плавно за-
менили «политические кумиры»,
а человечество в который раз ста-
новится на одни и те же «грабли»
– попытку построить справедливое
обществобезБога.Вместосправед-
ливой надежды на Творца, многие
из нас возлагают свои надежды
на очередного «кумира», заранее
обрекая себя на гарантированное
разочарование.
Но однажды все кумиры уйдут
в прошлое, и сбудется Божье обе-
щание: «И отрет Бог всякую слезу
с очей их, и смерти не будет уже;
ни плача, ни вопля, ни болезни уже
не будет, ибо прежнее прошло»
Откр.21:4.
Лишь надеющийся на Бога не
будет разочарован. Мир Вам!
Александр Жупан
Безкоштовний сирВякийсьмоментжиттяпростоzz
дивуєшся таким винаходом люд-
ства, як гроші. Невже не можна
булобобійтисябезних?Невжене
можна було б уникнути бідності і
багатства, якби кожен міг вільно
володіти всіма надрами землі, не
привласнюючи їх собі, а просто
користуючись досхочу?
Мабуть, це справді неможливо,
поки на Землі панує гріх. Адам і
Єва, до прикладу, перші мешканці
Землі, які навряд чи одразу після
гріхопадіння придумали гроші, все
ж повинні були оцінювати якось
свою власність, хай і без цих самих
шелесткихкупюр.Тутізародилися
багатствоібідність,якіспотворили
людське існування до непізнава-
ності.
І сьогодні багатьом здається, що
без грошей ти просто ніхто. І це
нам нав’язують щоденно! Хочеш
виглядатигарно–купиновепальто,
новийтелефон,класнийавтомобіль
чи ще щось. І людина намагається
тягнутися того ідеалу, бути вищою
в очах своїх знайомих та друзів. А
якщо сам фінансовий стан не до-
зволяє – не проблема, можна взяти
кредит. Правда ж?
Згадайте, як Ви вперше у сво-
Кажуть, що грошей забагато не буває,
і що вони то починають закінчуватися,
то закінчують починатися
єму житті позичали гроші у своїх
найближчих і то так, щоб ніхто про
це не дізнався. Більш ніж впевнена,
що більшості з читачів було просто
соромно. А ще й якщо знати на що
ці гроші підуть… Наче й необхідна
річ! Хоча і без неї поки можна було б
обійтися…
І ніби глибоко всередині перекону-
єш себе, що це було востаннє, а вже
черезякихось5днівбіжишдоіншого
свого друга і позичаєш у нього гроші.
Ними покриваєш попередній борг і
ще маєш трохи грошей на новенький
телефон!Іцяпроцедураповторюється
знову, знову, знову… І вже не знаєш,
як сказати «стоп». А граблі то б’ють з
новою силою – сума з кожним разом
збільшується… Позика – це постійна
залежність,анесвободакупувативсе,
щодовподоби.Звісно,єрізніситуації
та проблеми. Однак здебільшого по-
зиченігрошівитрачаютьсядлярозваг.
І що найцікавіше, тоді готові їх пози-
чатищеіще,забувшипропопередній
борг. І є бажання
знову наступати
на ті ж граблі!?
Але є й інша
проблема – по-
зики іншим. Тут
треба бути дуже
обережним. Якщо
не готові людині
подарувати пози-
чених грошей –
кращенепозичати
їхвзагалі.Щодомилостині–цетакож
питання совісті. Біблія про це пише
так: «Конче даси йому, і нехай не
жаліє твоє серце, коли ти даватимеш
йому,бозатурічпоблагословитьтебе
Господь,Богтвійукожнімчинітвоїм,
і в усьому, до чого доторкнеться рука
твоя» (Повторення Закону 15:10).
Атеперподумайте–невженемож-
на жити на ті гроші, які заробляємо?
Тоді б і кредит брати не треба.
У житті бувають випадки, котрі
чітко визначають, чи хворіємо ми на
грошолюбствочині.Чивдалосябнам
відмовитися від шаленої пропозиції,
замість якої ми отримали б хорошу
суму? Чи погодилися б на «подяку»
від учнів у вигляді грошової вина-
городи? Чи погодилися б прийняти
подарунок незнайомця наче за «про-
сто так»?
Ох, і вже всередині щось заскрего-
тало. Так, Вам нічого б не довелося
робити! Справді! Лишень доставити
декілька балів у атестаті, лише що-
денно приходити у якесь дивне місце
і провести там декілька хвилин, про-
сто лиш оголитися для фотосесії чи
підписувати при потребі незрозумілі
документи. Ви готові на таке заради
грошей? Це всього лише питання
совісті. Хіба не «краще добре ім'я від
оливи хорошої» (Екклезіаст 7:1)?
Фінанси–цеоднізнайулюбленіших
граблів людства. Це те, що найбільше
болить і найбільше цікавить, адже від
їхкількостізалежитьякістьжиття.Але
чибудеякіснимжиттязпостійними
докорами сумління?.. Питання, на
яке відповів ще мудрий Соломон:
«Ліпший черствий кусок зо споко-
єм, ніж дім, повний учти м'ясної зо
сваркою» (Приповісті 17:1).
Бог дарує нам чудові поради, як
правильно розпоряджатися своїми
грошима. Точніше, Його грошима,
адже все у цьому світі належить
Йому. З огляду на те, щоб людина
з вдячністю визнала Божу турбо-
ту про неї, Господь просить 10%
доходу повертати Йому. Ці гроші
маютьбутивикористанідляпропо-
відуванняЙогоІмені!Арешту90%
заробітку Він просто дарує нам!
Є також невеличкі поради, як
краще використовувати кошти – це
правило 4 конвертів. Уявіть, що
10% Ви вже відклали раніше – це
та десята частка, що за правом на-
лежить Богу.
Отож, перед Вами гроші та 4
пусті конверти. Для початку від-
діліть не менше 10% – це Ваші
заощадження на майбутнє. Далі
відкладітьсумущомісячнихвитрат
за комунальні послуги, навчання
тощо.Атеперрештугрошейрозді-
літь на 4 рівні частини і покладіть
у конверти, кожен з яких – для
тижневого використання. Якщо ж
післязакінченнятижняуВасгроші
залишилися–можетеперекластиїх
унаступнийконвертабождосвоїх
заощаджень.
Чесність–осьщонасправдізараз
в дефіциті. Будьте чесними і обе-
режними – краще не підписуйтеся
там, де не впевнені. Не дозвольте
Вас обманути, адже безкоштовний
сир, як мовить людська мудрість, є
лише в мишоловці.
Вікторія Михальчук
7. 7СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Досвід приходить із роками, але іноді роки приходять одні. Невідомий автор
Кодекс моральності
Що є мораль для кож-zz
ного з нас? Можливо, до-
тримання основних мо-
ральних цінностей сус-
пільства? Чи власних
принципів поведінки і
сприйняття світу? Або ж
одне залежить від іншого
і слід віднайти баланс між
особистим і суспільним?
Яку роль мораль відіграє
у нашому житті?
Перш за все, вона задає
певні правила та норми по-
ведінки для благополучного
співіснування людей. В
більшості випадків дотри-
мання даних основ є добро-
вільним вибором кожного.
Однак, так або інакше ми
несемо відповідальність
за цей вибір, адже наші
дії можуть вплинути на
життя інших. У важливості
моральних догм можемо
переконатись, заглянувши
в минуле.
На історичній мапі світу
повсякчас виникали великі
й могутні держави, такі як
Римська імперія, Франкська
держава, Російська імперія,
і всі, як одна, феєрично зни-
кали. Представники кожної
з них вирізнялись спільною
рисою – неймовірною жа-
гою заволодіти всім світом.
Однак вершити долі цілих на-
родів і правити всесвітом аж ніяк
не підвладно людині. Змагання
з Творцем було приречене на
поразку.
Але навряд що до такого кінця
привів єдиний невірний крок.
Вибір хибного шляху найчас-
тіше починається з незначних
прагнень, однак пізніше жадіб-
Вчать граблі історіїВчать граблі історії
ність цілковито затьмарює очі.
Зокрема, славнозвісний занепад
Римської імперії. Це явище було
зумовлене рядом чинників і роз-
почалось задовго до фатальних
нападів на державу. Пізнання
розкішного життя імператорами
звелося до абсолютно амораль-
них веселощів, розпусти, задо-
волення тільки власних потреб,
розкрадання державного майна.
З часом це призвело до зовніш-
ньої слабкості всієї імперії, яка
не витримала натиску ворогів.
Також схожа доля спіткала
Київську Русь. Суперництво рід-
них братів за престол, прагнення
кожного із них перевершити
іншого, дійшло до братовбивчої
війни і розколу цілої держави.
Спочатку, ми навіть не по-
мічаємо, як часто заздрість або
жадібність приходять в наше
життя, тим самим, скерову-
ючи думки в напрямку зла.
А потім може бути запізно
щось міняти. Тож чи не краще
все-таки навчитись на чужих
помилках?
На перший погляд здається,
що мораль еволюціонувала
разом із людством і та поведін-
ка, що за часів середньовіччя
сприймалась за норму, зараз
видається жахливою. Але за-
глянувши глибше, можна помі-
тити, що з року в рік, із століття
в століття світ не змінюється,
лише сучасне зло стало ретель-
но приховуватись. Сьогодні
нерідко можна почути вирази,
як от: «Живіть в своє задово-
лення», «Ні про що не думайте,
живіть сьогоднішнім днем»,
«Думайте лише про себе» і т.д.
Але навряд чи подібні прин-
ципи можуть існувати пліч-о-
пліч з мораллю. Людські вади
і слабкості залишились такими
ж, а відтак і результат такого
діяння буде незмінний. Про-
аналізувавши досвід предків,
можна спрогнозувати і наше
майбутнє. Звичайно ж, знову
постає вибір: йти по вже не
одноразово пройденій стежині,
знову наступати на старі граблі
або ж намагатись прокласти
нову, кращу.
Залишається питання: як від-
шукати єдину правду, як зрозу-
міти, де правильно, а де хибно,
вчасно помітити крок, який
звертає нас зі шляху істинного?
А правда в тому, що не потрібно
вдруге винаходити велосипед, бо
ж відповіді на всі питання мож-
на знайти у Книзі книг – Біблії,
адже Слово Боже і є істина.
Адріана Карбованець
Одного разу до Ісуса прийшов молодийzz
законник з питанням: «Учителю Добрий,
що маю зробити я доброго, щоб мати жит-
тя вічне?»
Відповідь Спасителя містить у собі неста-
ріючу і непорушну істину, вона настільки ж
актуальна для нас сьогодні, як і в той день,
коли її виголосив Христос: «Коли ж хочеш
мати життя вічне, то виконуй заповіді» (Мат-
вія 19:16-17).
Ісус прямо заявляє, що Десять Заповідей
закону є мірилом, по якому ми повинні
порівнювати своє життя, якщо, звичайно,
прагнемо приготуватися до вічності. Однак
у наші дні багато хто вважає, що ці принципи
складають певні проблеми для їхнього бла-
гополуччя, адже потрібно притримуватися
правил поведінки.
Сьогодні дуже поширена така точка зору:
«У кожної людини є її власні заповіді, її
закон поведінки, її власне поняття про те,
що добре, а що погано». Проте, коли Ісус
послав своїх учнів, Він доручив їм іти й
проповідувати всім народам, «навчаючи їх
зберігати все те, що (Він, Ісус їм) заповів»
(Матвія 28:20).
Древній Екклезіаст, або ж по-нашому
проповідник, найбільш точно відобразив
головний обов'язок віруючої людини в таких
словах: «Підсумок усього почутого: Бога
бійся, й виконуй Його заповіді, бо належить
це кожній людині! Бо Бог приведе кожну
справу на суд, і все потаємне, чи добре воно,
чи лихе!»
Саме у цьому тексті Бог виключає якісь
інші закони окрім Десяти Заповідей, згідно з
якими Він визначає, що є нормою праведнос-
ті і що є гріхом. «У цьому все для людини»,
– заявляє Соломон. Заповіді стануть мірилом
на майбутньому суді, де раз і назавжди вирі-
шиться вічна доля кожної людини, бо тільки
через них можна довідатися, які обов'язки
людини перед Богом і перед людьми.
За часів атеїстичної доби було намагання
змінити незмінну Божу мораль, вилучивши
ті заповіді, в котрих була згадка про Бога.
Навіть назву дали своїм заповідям: «Мораль-
ний кодекс будівника комунізму». Та, однак,
як кажуть: «Без Бога, ні до порога», а не те
щоб до комунізму.
Чи не наступаємо ми сьогодні на ті ж гра-
блі, намагаючись вилучити з Божого Закону
четверту заповідь, котра єдина вказує на
Того, хто є нашим Творцем, Котрий створив
небо та землю?
8. 8
Хто не знає минулого,
той не має майбутнього
Хто не знає минулого,
той не має майбутнього
СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Адреса друкарні:
вул. Гагаріна, 42/1
м. Ужгород,
Закарпатська обл.
ПРАТ «Видавництво
«Закарпаття»
тел.: 66-95-68
Тираж: 35 000. Зам. № 72
info@contact-hope.com contact-hope
Телеканал цілодобового
супутникового мовлення
«Надія» створений для тих, хто
бажає бачити більше, знати
глибше, розвинути найкраще.
http://hope.ua/
Телефон гарячої лінії –
безкоштовно 0 800 30 20 20
e-mail: skype:
Пишіть на адресу:
м. Ужгород,
вул. Джамбула, 23;
Індекс: 88000
Засновник і видавець:
Черничко Іван Петрович
Адреса редакції:
м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36
моб. тел.: 095-195-41-91
e-mail: chernip@i.ua
Газета видається на кошти
від благодійних пожертвувань.
Розповсюджується безкоштовно
Редакційна колегія:
Іван Черничко, Агнеса
Черничко, Людмила Кастран,
Наталія Різак, Василь Чопик, Ві-
талій Мелесь, Світлана Водько
Реєстраційне свідоцтво:
ЗТ№ 507/00Р від 21.12.2009 р.
Кажуть, що розумна людинаzz
вчиться на чужих помилках, а не-
розумна – на своїх. І це й справді
так. Навіщо повторювати ті ж
самі життєві помилки, потрапля-
ти в одні й тіж неприємні життєві
ситуації, в яких вже побували
твої близькі або друзі?
Але щоб такого не трапилось,
треба дійсно усвідомлювати, що
який би ти розумний не був, найцін-
ніший для тебе досвід – це досвід
інших людей, які пройшли набагато
довший за твій життєвий шлях.
Треба мати достатньо розуму, щоб
не потрапити у халепу, а потім не
ламати голову, як з неї вибратися.
А ось на власних помилках найчас-
тіше всього вчаться ті, хто вважає
себе неперевершеним знавцем жит-
тя та не замислюється над своїми
вчинками і своїм майбутнім.
Таким варто було б звернути
увагу на ще одне прислів’я, набуте
життєвим досвідом багатьох поко-
лінь людей: «Не позичай у сусіда
розуму». Це означає, що не треба
сліпо покладатися на те, що тобі
радять інші, а краще за все жити
своїм розумом і перевіряти до-
стовірність інформації. Є чимало
історичних та життєвих свідчень.
Цікавий, наприклад, той факт, що
ще Аристотель написав в одній зі
своїх праць, що у мухи вісім ніг (за
деякими джерелами, це помилка не
самого Аристотеля, а його перепи-
сувачів). На це спиралося наукове
середовище усього світу, і ця заява
не піддавалася сумніву аж до по-
чатку XIX століття. Чому? Та тому,
що всі покладались на неперевер-
шений авторитет великого вченого.
Мабуть, так би і далі вважали, якби
шведський вчений-натураліст Карл
Лінней не здогадався перерахувати
ноги реальної мухи і не з'ясував, що
їх усього шість.
Проте ще й сьогодні чимало
їх продовжують робити подібні
помилки. До прикладу, любителі
спиртного, захищаючи свою при-
страсть, «авторитетно» й пере-
конливо посилаються на Біблію,
твердячи, що там написано: «Пий,
та не впивайся». І багато їх сприй-
мають на віру те, що нібито саме
Святе Писання спонукує пити. Але
якби вони самі не полінувались
прочитати Послання до Ефесян,
то пересвідчилися б, що в 5 роз-
ділі, 18 тексті немає слова «пий»,
а натомість міститься осуд: «І не
впивайтесь вином, в якому роз-
пуста…»
Подібних прикладів, коли пере-
кручується написане у Святому
Писанні, існує багато. Навіть біль-
ше того, якісь перекази чи легенди
видаються немовби богонатхненне
слово. Та коли мова йде про Слово
Господнє – Біблію, ось тут катего-
рично легковажити не можна. Бо
якщо від невірного знання про чи-
сельність ніг у мухи ми особливих
прикростей не зазнаємо, то спотво-
рена інформація істин Біблії може
коштувати нам свого спасіння.
Отже, робимо підсумок нашої
головної теми, яку намагалися ви-
світлити у цьому газетному номері.
Для цього мусимо звернутися до
ще одного цінного прислів’я: «Хто
не знає минулого, той не має май-
бутнього». Дійсно, знаючи історію,
ми маємо можливість уникнути ба-
гатьох помилок, що були зроблені
раніше.
У зв’язку з важливістю піднятого
нами питання, хочеться запитати:
«Чи цікавилися ви тим, що Біблія
є основою усієї світової історії?».
Еммануїл Кант писав: «Існуван-
ня Біблії як книги є найбільшою
користю для всіх людей, яку будь-
коли мало людство. Будь-яка спро-
ба применшити Біблію є злочином
проти людства».
Ви самі особисто можете пере-
конатися в цінності Біблії, адже
саме вона найкраще допоможе
зрозуміти, що причини падіння
як світових імперій, так і окремих
особистостей виникали тоді, коли
не брали до уваги помилок попе-
редників. Не варто нам наступати
на одні й ті ж самі граблі!
