6. Функція barplot()
Функція barplot() використовується для створення
стовпчастих (лінійчатих) діаграм. До її аргументів належать:
height – числовий вектор або матриця, що задають
висоти стовпчиків;
beside – використовується, якщо height є матрицею, і
може набувати значень TRUE або FALSE; у першому випадку
стовпчики діаграми групуються згідно із стовпчиками
матриці, а у другому – будується діаграма із накопиченням;
horiz – набуває логічних значень TRUE або FALSE
(використовується за замовченням); у першому випадку
стовпчики будуть розташовані горизонтально, а у другому –
вертикально).
9. Функція boxplot()
Функцію boxplot() використовують для побудови діаграм
типу "ящик з вусами". Їх основними елементами є:
прямокутник, дві протилежні сторони якого відповідають
першому та третьому квартилям розподілу;
відрізок у середині прямокутника, що відповідає медіані
розподілу;
вуси – два відрізки, що виходять з протилежних сторін
прямокутника і вказують статистично значимий діапазон
варіації досліджуваної ознаки;
точки, що виходять поза межі діапазону, який показують
вуси.
13. Функція boxplot()
Якщо значення plot = FALSE, замість діаграми виводиться
узагальнена інформація про дані, що містить такі
компоненти:
stats – матриця значень положень крайніх точок вусів,
першого та третього квартилів і медіани;
n – вектор (кількості спостережень у кожній групі);
conf – матриця довірчих інтервалів для медіани;
out – значення, що перебувають поза межами крайніх
точок вусів;
group – вектор, елементи якого вказують, до яких груп
належать відповідні елементи out;
names – вектор імен груп.
15. Функція curve()
Функцію curve() використовують для побудови графіків
функцій на заданих інтервалах. Її основними аргументами є:
expr – ім'я функції, виклик, чи вираз, записаний як функція
від x, що створює об’єкт такої самої довжини, як і x;
from, to – задають діапазон змінювання змінної x;
add – додає нову криву до попереднього графіка, якщо
значення дорівнює TRUE, будує її у новому графічному вікні
із збереженням значень аргументів from, to та log з
попереднього графіка, якщо значення дорівнює NA; береться
рівним FALSE, якщо немає відкритих графічних пристроїв;
n – кількість точок, в яких потрібно розрахувати значення
функції;
xname – рядок символів, що задає ім’я осі x.
20. Функція abline()
Функція abline() додає на графік додаткові лінії, призначені
для кращого сприйняття даних. Зокрема – це можуть бути
лінії координатної сітки, асимптоти тощо). Її основними
аргументами є:
a, b – числа, що задають координату точки перетину з віссю
ординат та тангенс кута нахилу до осі абсцис;
h – значення ординат для горизонтальних ліній;
v – значення абсцис для вертикальних ліній;
coef – вектор довжини 2, що задає координату точки
перетину з віссю ординат та тангенс кута нахилу до осі
абсцис;
reg – об’єкт, за яким розраховують значення coef, як
коефіцієнти лінійної регресійної моделі.
29. Запис діаграм до файлів
Ми можемо зберігати діаграми в окремих файлах
графічних форматів. Для цього використовують команди
відкриття графічних пристроїв: bmp(), jpeg(), png(), tiff(). Їх
основні аргументи:
filename width,
height
units pointsize
bg quality res compression
Після побудови діаграм графічний пристрій потрібно
зачинити за допомогою команди dev.off().
30. Література
1.Зарядов И.С. Введение в статистический пакет R: Типы
переменных, структуры данных, чтение и запись информации,
графика / И.С. Зарядов. – М.: Изд. РУДН, 2010 – 207 с.
2.Базовые графические возможности R: столбиковые
диаграммы.
3.Базовые графические возможности R: круговые
диаграммы.
4.Базовые графические возможности R: одномерные
диаграммы рассеяния.
5.Базовые графические возможности R: диаграммы
размахов.
6.The R Graphics Package.