До 200-річчя з дня народження

1. Слів чарівних творецьСлів чарівних творець
Михайло ПетренкоМихайло Петренко
відомий та невідомийвідомий та невідомий
Гонтаренко В. Ю.Гонтаренко В. Ю.

2. УЗАГАЛЬНЕНА БІОГРАФІЯ ПОЕТА М. ПЕТРЕНКАУЗАГАЛЬНЕНА БІОГРАФІЯ ПОЕТА М. ПЕТРЕНКА
Михайло Миколайович Петренко – один з найяскравішихМихайло Миколайович Петренко – один з найяскравіших
поетів-романтиків, який збагатив нашу поезію жанром вірша-поетів-романтиків, який збагатив нашу поезію жанром вірша-
роздуму, вірша-медитації.роздуму, вірша-медитації.
Народився поет 1817 року (день народження невідомий) вНародився поет 1817 року (день народження невідомий) в
місті Слов’янську, тепер Донецької області.місті Слов’янську, тепер Донецької області.
Перші основи освіти Михайло Петренко отримав від матеріПерші основи освіти Михайло Петренко отримав від матері
„по-домашньому”, потім було навчання у дворянина Яковенка й„по-домашньому”, потім було навчання у дворянина Яковенка й
вчительки Бугровської. Коли погода була несприятлива длявчительки Бугровської. Коли погода була несприятлива для
того, щоб кожного дня повертатись з навчання додому,того, щоб кожного дня повертатись з навчання додому,
Михайло залишався у Яковенка й мешкав у нього вдома якийсьМихайло залишався у Яковенка й мешкав у нього вдома якийсь
період часу.період часу.
Близько 1826 – 1830рр. Михайло Петренко перебував в Ізюмі,Близько 1826 – 1830рр. Михайло Петренко перебував в Ізюмі,
вірогідно на навчанні в трьохкласному училищі цього міста.вірогідно на навчанні в трьохкласному училищі цього міста.
Далі йде навчання в Харківській губернській гімназії, де згодомДалі йде навчання в Харківській губернській гімназії, де згодом
буде навчатися його наймолодший брат Олексій.буде навчатися його наймолодший брат Олексій.
До 1833 року Михайло Петренко входив до літературногоДо 1833 року Михайло Петренко входив до літературного
гуртка Писаревського, головним об’єктом інтересів якого булагуртка Писаревського, головним об’єктом інтересів якого була
народна пісня та література. Михайло був тоді ще молодимнародна пісня та література. Михайло був тоді ще молодим
гімназистом і на нього не могло не справити відповідногогімназистом і на нього не могло не справити відповідного
враження знайомство з широким колом українськоївраження знайомство з широким колом української
громадськості Харкова.громадськості Харкова.
1836 – 1841рр. – навчання на юридичному факультеті1836 – 1841рр. – навчання на юридичному факультеті
Харківського університету. Десь близько 1836 - 1838рр. згорілаХарківського університету. Десь близько 1836 - 1838рр. згоріла
у Слов’янську батьківська садиба. Настали скрутні часи дляу Слов’янську батьківська садиба. Настали скрутні часи для
сім’ї Петренків. Олексій, брат поета, змушений покинутисім’ї Петренків. Олексій, брат поета, змушений покинути
навчання в Харківській гімназії у 1838 році. Спочатку він бувнавчання в Харківській гімназії у 1838 році. Спочатку він був
канцеляристом у Бахмутському повітовому суді, а потім – уканцеляристом у Бахмутському повітовому суді, а потім – у
Харківській палаті кримінального суду. Остання відома згадка –Харківській палаті кримінального суду. Остання відома згадка –
Олексій Петренко працював у 1849 році секретаремОлексій Петренко працював у 1849 році секретарем
Слов’янської городової ратуші.Слов’янської городової ратуші.
Брати Петренки: АнтонБрати Петренки: Антон
(посередині), Михайло таАндрій.(посередині), Михайло таАндрій.
(Ідентифікувати візуально(Ідентифікувати візуально
останніх двохостанніх двох не вдалося.)не вдалося.)
Фото початку 1900 років.Фото початку 1900 років.

3. 1841 році опубліковано перші твори Михайла Петренка в альманасі1841 році опубліковано перші твори Михайла Петренка в альманасі
"Сніп" Олександра Корсуна, а 1843 року його друкують в "Молодику" Івана"Сніп" Олександра Корсуна, а 1843 року його друкують в "Молодику" Івана
Боцького і, нарешті, у 1848 році в "Южно-русском сборнике" АмвросіяБоцького і, нарешті, у 1848 році в "Южно-русском сборнике" Амвросія
Метлинського. Усього до нас дійшло 19 поетичних творів МихайлаМетлинського. Усього до нас дійшло 19 поетичних творів Михайла
Петренка, опублікованих протягом, семи років (1841-1848рр.)Петренка, опублікованих протягом, семи років (1841-1848рр.)
П’єса "Панська любов" поки що не знайдена. Період 1841-1843 роківП’єса "Панська любов" поки що не знайдена. Період 1841-1843 років
залишається темною плямою у життєписсі поета. Ми пропонуємо своюзалишається темною плямою у життєписсі поета. Ми пропонуємо свою
версію. Михайло Петренко у цей час перебував головним чином вдома уверсію. Михайло Петренко у цей час перебував головним чином вдома у
батьків у Слов’янському. Після пожежі після родинний достаток настількибатьків у Слов’янському. Після пожежі після родинний достаток настільки
підупав, що Петренки змушені були збудувати мазанку. На руках у батькапідупав, що Петренки змушені були збудувати мазанку. На руках у батька
залишилися Павло й Олексій. Сім’я конче потребувала допомоги Михайла.залишилися Павло й Олексій. Сім’я конче потребувала допомоги Михайла.
Свої вірші він міг надсилати до Харкова, де в нього було багатоСвої вірші він міг надсилати до Харкова, де в нього було багато
університетських друзів, або інколи приїздити до Слобідської столиці.університетських друзів, або інколи приїздити до Слобідської столиці.
Незадіяний у громадському житті Харкова цих років, він випадає ізНезадіяний у громадському житті Харкова цих років, він випадає із
споминів сучасників.споминів сучасників.
1844-1849 роки достатньо повно висвітлині у книзі І.Овчаренка "Йому жити1844-1849 роки достатньо повно висвітлині у книзі І.Овчаренка "Йому жити
у віках" (Слов., 1997) .у віках" (Слов., 1997) .
1844 - 13 червня - призначений канцелярським чиновником Харківської1844 - 13 червня - призначений канцелярським чиновником Харківської
влади карного суду;влади карного суду;
1844 - 13 серпня - затверджений у чині губернського секретаря;1844 - 13 серпня - затверджений у чині губернського секретаря;
1844 - 19 вересня - призначений старшим помічником столоначальника;1844 - 19 вересня - призначений старшим помічником столоначальника;
1845 - з 6 липня виконує обв’язки столоначальника;1845 - з 6 липня виконує обв’язки столоначальника;
1846 - з 17 серпня - столоначальник карного суду, там же йому присвоєно1846 - з 17 серпня - столоначальник карного суду, там же йому присвоєно
чин колезького секретаря.чин колезького секретаря.
1847 - Київський генерал-губернатор Д.Бібіков надіслав цареві доповідну1847 - Київський генерал-губернатор Д.Бібіков надіслав цареві доповідну
записку в справі Крило-Мифодіївського братства, у якій серед іншихзаписку в справі Крило-Мифодіївського братства, у якій серед інших
значились імена Т.Г.Шевченка та М.М.Петренка.значились імена Т.Г.Шевченка та М.М.Петренка.
1847 - 16 серпня (за іншими данними 17 жовтня) призначений на посаду1847 - 16 серпня (за іншими данними 17 жовтня) призначений на посаду
колезького секретаряколезького секретаря
Місце, де стояв будинок М. М. Петренка.Місце, де стояв будинок М. М. Петренка.
Місце злиття Бакая та Торця.Місце злиття Бакая та Торця.
Вдалині — берег Торця, де стояла садиба МарченківВдалині — берег Торця, де стояла садиба Марченків

4. Вовчанського повітового суду.Вовчанського повітового суду.
1848 - в "Южном русском зборнике" А.Метлинського вміщено 16 вершів Петренка як окремої збірки1848 - в "Южном русском зборнике" А.Метлинського вміщено 16 вершів Петренка як окремої збірки
"Думи та співи"."Думи та співи".
- одружений з дворянкою Анною Євграфівною Мигородовою. Мали п’ятеро дітей: Миколу 1849 р.,- одружений з дворянкою Анною Євграфівною Мигородовою. Мали п’ятеро дітей: Миколу 1849 р.,
Марію 1856 р., Євграфа 1857 р.н. та Людмилу і Варвару невідомих років народження. є данні, що не всіМарію 1856 р., Євграфа 1857 р.н. та Людмилу і Варвару невідомих років народження. є данні, що не всі
вони вижили у дитинстві.вони вижили у дитинстві.
1849 - 6 липня - повітовий стряпчий в м.Лебедин (зараз Сумської області), якийсь час працював1849 - 6 липня - повітовий стряпчий в м.Лебедин (зараз Сумської області), якийсь час працював
наглядачем повітового училища.наглядачем повітового училища.
У 1855-56 роках Михайло Петренко бере участь у Кримській війні. За це він був нагородженийУ 1855-56 роках Михайло Петренко бере участь у Кримській війні. За це він був нагороджений
медаллю "В память о войне 1853-1856 г.г.".медаллю "В память о войне 1853-1856 г.г.".
За родинними переказами в червні 1859 року М.Петренко знайомиться з Т.Г.Шевченком на хуторіЗа родинними переказами в червні 1859 року М.Петренко знайомиться з Т.Г.Шевченком на хуторі
Лихвин. Шевченко гостював у нього. Вірш "Небо" з’явився у записній книжці Тараса Григоровича.Лихвин. Шевченко гостював у нього. Вірш "Небо" з’явився у записній книжці Тараса Григоровича.
25 грудня 1862 року М.М.Петренко помирає. Поховано його у місті Лебедині. Могила на жаль до цього25 грудня 1862 року М.М.Петренко помирає. Поховано його у місті Лебедині. Могила на жаль до цього
часу не розшукана. Лебинські дослідники встановили точне місце, де мешкав поет - це вулицячасу не розшукана. Лебинські дослідники встановили точне місце, де мешкав поет - це вулиця
Демитрова, 12 (поблизу Миколайовської церкви). Сам будинок зберігся до цього часу (через певнийДемитрова, 12 (поблизу Миколайовської церкви). Сам будинок зберігся до цього часу (через певний
період смерті поета, його купив купець Воскобойников).період смерті поета, його купив купець Воскобойников).
Сьогодні і в Слов’янську точно встановлено місце, де народився і жив Михайло Петренко - провулокСьогодні і в Слов’янську точно встановлено місце, де народився і жив Михайло Петренко - провулок
Набережний № 1. Маємо тепер й фото тої хати, яку відбудували Петренки після пожежі 1836-1838Набережний № 1. Маємо тепер й фото тої хати, яку відбудували Петренки після пожежі 1836-1838
років. Вона простояла близько 120 років і була зруйнована на рубежі 1950х.років. Вона простояла близько 120 років і була зруйнована на рубежі 1950х.
Петренко ввійшов в українську літературу як тонкий лірик романтичного спрямування. І досі йогоПетренко ввійшов в українську літературу як тонкий лірик романтичного спрямування. І досі його
поезії, зіткані з найсвітліших людських почувань, вражають глибокою задушевністю, неповторноюпоезії, зіткані з найсвітліших людських почувань, вражають глибокою задушевністю, неповторною
молодійністю.молодійністю.

5. Творчість Михайла ПетренкаТворчість Михайла Петренка
Думи мої, думи мої,Думи мої, думи мої,
Де ви подівались,Де ви подівались,
На що мене покинули,На що мене покинули,
Чому одцурались?Чому одцурались?
Покинули, загинулиПокинули, загинули
Десь-то за морями;Десь-то за морями;
Не вимолю, не виплачу,Не вимолю, не виплачу,
Словом, ні сльозами...Словом, ні сльозами...
Не віддаю і не знаю,Не віддаю і не знаю,
Де б то вас шукати;Де б то вас шукати;
Піду, стану на край світу,Піду, стану на край світу,
Буду вас гукати;Буду вас гукати;
Чи ви в морі з буйним вітромЧи ви в морі з буйним вітром
Збиваєте хвилі,Збиваєте хвилі,
Чи за морем співаєтеЧи за морем співаєте
Пісні жалісливі?Пісні жалісливі?
Чи по скелям, по бескидамЧи по скелям, по бескидам
Блукаєте здуру,Блукаєте здуру,
Чи з панами вельможнимиЧи з панами вельможними
Гадаєте думу?Гадаєте думу?
Потаскались, поблукали,Потаскались, поблукали,
Пора вам додому;Пора вам додому;
Скучно мені, сумно меніСкучно мені, сумно мені
Без вас, молодому!Без вас, молодому!
Чи ви в небі над зіркамиЧи ви в небі над зірками
Шукаєте долі,Шукаєте долі,
Чи де в хаті загляділисьЧи де в хаті загляділись
На чорнії брови?На чорнії брови?
Знаю, знаю, мої думи,Знаю, знаю, мої думи,
Ви до їх охочі;Ви до їх охочі;
Милуєте чорні брови,Милуєте чорні брови,
Цілуєте очі!Цілуєте очі!
Думи мої давні, любі,Думи мої давні, любі,
Думи мої милі!Думи мої милі!
Прибувайте, прилітайтеПрибувайте, прилітайте
Мої жалісливі!Мої жалісливі!
Покинула мене доля,Покинула мене доля,
Покинули люди;Покинули люди;
На що ж мене покинули,На що ж мене покинули,
Думи мої, думи!Думи мої, думи!

6. НЕБОНЕБО
Дивлюся на небо та й думку гадаю:Дивлюся на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, боже, ти криллів на дав?Чому мені, боже, ти криллів на дав?
Я б землю покинув і в небо злітав!Я б землю покинув і в небо злітав!
Далеко за хмари, подальше од світу,Далеко за хмари, подальше од світу,
Шукать собі долі, на горе привіту,Шукать собі долі, на горе привіту,
І ласки у зірок, у сонця просить,І ласки у зірок, у сонця просить,
У світі їх яснім все горе втопить;У світі їх яснім все горе втопить;
Бо долі ще змалу здаюся не любий,Бо долі ще змалу здаюся не любий,
Я наймит у неї , хлопцюгаЯ наймит у неї , хлопцюга
приблудний;приблудний;
Чужий я у долі , чужий у людей:Чужий я у долі , чужий у людей:
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?Хіба ж хто кохає нерідних дітей?
Кохаюся лихом, привіту не знаю,Кохаюся лихом, привіту не знаю,
І гірко, і марно свій вік коротаю;І гірко, і марно свій вік коротаю;
І в горі спізнав я, що тільки одна,-І в горі спізнав я, що тільки одна,-
Далекеє небо,- моя сторона.Далекеє небо,- моя сторона.
І на світі гірко; як стане ще гірше,І на світі гірко; як стане ще гірше,
Я очі на небо ,- мені веселіше!Я очі на небо ,- мені веселіше!
І в думках забуду, що я сирота,І в думках забуду, що я сирота,
І думка далеко, високо літа.І думка далеко, високо літа.
Коли б мені крилля, орлячі тіКоли б мені крилля, орлячі ті
крилля,крилля,
Я землю б покинув, і на новосілляЯ землю б покинув, і на новосілля
Орлом бистрокрилим у небоОрлом бистрокрилим у небо
польнув,польнув,
І в хмарах навіки од світу втонув!І в хмарах навіки од світу втонув!

7. ІВАН КУЧЕРЯВИЙІВАН КУЧЕРЯВИЙ
11
У неділеньку раненько,У неділеньку раненько,
Рано, до схід сонцяРано, до схід сонця
Ой журилася Грициха,Ой журилася Грициха,
Сівши у віконця,Сівши у віконця,
І смутними оченькамиІ смутними оченьками
За Самар гляділа,За Самар гляділа,
У те поле безконечне,У те поле безконечне,
Де Саур-могила.Де Саур-могила.
З того краю далекогоЗ того краю далекого
Сина сподівалась,Сина сподівалась,
Не раз, не два, його ждучи,Не раз, не два, його ждучи,
Слізьми умивалась.Слізьми умивалась.
Давно пішов з козакамиДавно пішов з козаками
У степ на татарів;У степ на татарів;
І немає об них вісті,І немає об них вісті,
Мов у воду впали.Мов у воду впали.
Полетіли на враговихПолетіли на врагових
Сизими орлами,Сизими орлами,
Не дай боже на чужиніНе дай боже на чужині
Лягти головами.Лягти головами.
22
Не сон схилив головонькуНе сон схилив головоньку
На білії руки;На білії руки;
Ой упала, схилиласяОй упала, схилилася
Од тяжкої муки.Од тяжкої муки.
Ой згадавши вона сина,Ой згадавши вона сина,
Мужика згадала;Мужика згадала;
Серце кров’ю облилося,Серце кров’ю облилося,
Вона плакать стала.Вона плакать стала.
Не год же він у неволіНе год же він у неволі
У польській Вкраїні;У польській Вкраїні;
Ще попався вражим ляхамЩе попався вражим ляхам
При лихій годині,При лихій годині,
У ту пору, в ту годину,У ту пору, в ту годину,
Як Буш руйнували,Як Буш руйнували,
Відтіль взяли сердешногоВідтіль взяли сердешного
З грізними синами.З грізними синами.
Ллються сльози з очей смутних.Ллються сльози з очей смутних.
Як дощик той з хмари;Як дощик той з хмари;
Лились довго, виливались,Лились довго, виливались,
Потім перестали!Потім перестали!

8. 33
Не вій, вітре, не вій, буйний,Не вій, вітре, не вій, буйний,
На самарські лози,На самарські лози,
Лучче повій на ГрицихуЛучче повій на Грициху
Та звій з очей сльози,-Та звій з очей сльози,-
Та звій з Самар, нехай плинутьТа звій з Самар, нехай плинуть
В море за водою,В море за водою,
Щоб сліз дарма не тратилаЩоб сліз дарма не тратила
Вона за дочкою.Вона за дочкою.
Одпустила її з братомОдпустила її з братом
В далеку дорогу,В далеку дорогу,
Аж на Донець вСвяті Гори,Аж на Донець вСвяті Гори,
Помолиться богу;Помолиться богу;
І жде, не дождеться,І жде, не дождеться,
А матері мука;А матері мука;
Чи хто стукне, чи хто грякне,Чи хто стукне, чи хто грякне,
Так серце й застука.Так серце й застука.
"О, крий боже голубоньку"О, крий боже голубоньку
В дорозі від лиха..."В дорозі від лиха..."
Та й здихнула тяжко, важкоТа й здихнула тяжко, важко
По дочці Грициха;По дочці Грициха;
Бо скучно їй, одна дома,Бо скучно їй, одна дома,
Ні з ким розмовлятиНі з ким розмовляти
І нікому, старесенькій,І нікому, старесенькій,
Порадоньку дати.Порадоньку дати.
44
Не все гудуть буйні вітри,Не все гудуть буйні вітри,
Не все стогне море;Не все стогне море;
Отак в серці після лихаОтак в серці після лиха
Не вік живе горе.Не вік живе горе.
Настає свята годинаНастає свята година
Та свята минута:Та свята минута:
В тую пору не наляжеВ тую пору не наляже
На серденько смута,На серденько смута,
І на душі тихо стане,І на душі тихо стане,
Як там під зірками;Як там під зірками;
Тоді, тоді невідомеТоді, тоді невідоме
Щось робиться з нами!Щось робиться з нами!
Душа, очі, наше серцеДуша, очі, наше серце
Так і льнуть до неба;Так і льнуть до неба;
Тоді чоловік спізнає,Тоді чоловік спізнає,
Що молиться треба!..Що молиться треба!..
Довго, довго у віконцяДовго, довго у віконця
Грициха сиділа;Грициха сиділа;
Потім встала, до образівПотім встала, до образів
Свічки посвітила,Свічки посвітила,
Перед іконами святимиПеред іконами святими
Вона ниць упала;Вона ниць упала;
За мужика і за дітейЗа мужика і за дітей
Молитися стала.Молитися стала.
Її печаль і молитваЇї печаль і молитва
Богом прийнялася,Богом прийнялася,
Бо там, в степу за Самар*ю,Бо там, в степу за Самар*ю,
Кура піднялася!..Кура піднялася!..

9. Слов’янськСлов’янськ
Ось - ось Слов’янськ! Моя родина!
Забилось серденько в грудях,
Пригнулись до землі коліна,
А очі плавають в сльозах!
Слов’янськ, Слов’янськ!
Як гарно ти
По річці Тору, по рівнині
Розкинув пишнії садки,
Квіти пахучі по долині
І так красуєшся собі!
Твої дівки цвітуть так мило
Їх чорні брови, їх пісні -
По Україні перве диво
І перша слава для річей.
Нігде нема таких очей,
Які слов’янки мають очі:
І рання зірка на востоці
Навряд була ясніша їх!
Ох! хто із хлопців молодих,
Який хоч раз на вас поглянув,
Покойно нічку досипав,
По вас горюючи, не в’янув,
Не плакав нишком, не вздихав.
Ви всі на диво білолиці;
Як подивлюся я на вас,
Ви настоящі чарівниці;
І всякий раз, і всякий раз,
Коли слов’янка що промове,
Так і почується тобі,
Неначе вечером в діброві
Воркує горлиця собі;
А як вечірньою порою
В садочку пісню заведе, -
Так до сліз нехотя і доведе,
І серце підорве журбою...

10. * * ** * *
Як в сумерки вечірній дзвінЯк в сумерки вечірній дзвін
Під темний вечір сумно дзвоне,Під темний вечір сумно дзвоне,
Як з вітром в полі плаче він,Як з вітром в полі плаче він,
А у діброві тяжко стогне,А у діброві тяжко стогне,
Тоді душа моя болить,Тоді душа моя болить,
Від смути плачу по невірній,Від смути плачу по невірній,
А думка все туди летить,А думка все туди летить,
Де вперш почув я дзвін вечірній,Де вперш почув я дзвін вечірній,
Де вперше так я полюбивДе вперше так я полюбив
Поля привольні та діброви,Поля привольні та діброви,
Де вперше світ і радість вздрівДе вперше світ і радість вздрів
Та карі очі й чорні брови!Та карі очі й чорні брови!
Проснеться все в душі тоді,Проснеться все в душі тоді,
Вечірній дзвін усе розбуде;Вечірній дзвін усе розбуде;
Сльоза проб’є і від нудьгиСльоза проб’є і від нудьги
Душа всі радості забуде.Душа всі радості забуде.
О! Тяжкий, дзвоне, твій привітО! Тяжкий, дзвоне, твій привіт
Тому, хто милого не має;Тому, хто милого не має;
Душа болить, і меркне світ,Душа болить, і меркне світ,
А серце гірше заниває.А серце гірше заниває.
* * ** * *
Туди мої очі, туди моя думка,Туди мої очі, туди моя думка,
Де ти живеш, Галю, сердешна голубка;Де ти живеш, Галю, сердешна голубка;
Од раннього ранку до піздньої ночіОд раннього ранку до піздньої ночі
Я плачу без тебе і виплакав очі;Я плачу без тебе і виплакав очі;
А ти мого горя не чуєш, не знаєш.А ти мого горя не чуєш, не знаєш.
О, як болить серце, як тебе згадаєш!О, як болить серце, як тебе згадаєш!
Дарма топлю очі далеко за гори:Дарма топлю очі далеко за гори:
Я Галі не бачу. Зате ж люте горе,Я Галі не бачу. Зате ж люте горе,
Мов тая гадюка, коло серця в’ється;Мов тая гадюка, коло серця в’ється;
О, як йому тяжко, о, як воно б’ється!О, як йому тяжко, о, як воно б’ється!
Дарма топлю очі в крайнебо блакитне:Дарма топлю очі в крайнебо блакитне:
Для всіх воно ясне, ласкаве, привітне,Для всіх воно ясне, ласкаве, привітне,
По ньому так пишно місяць красний ходеПо ньому так пишно місяць красний ходе
І тисяча тисяч зірок за ним броде;І тисяча тисяч зірок за ним броде;
Від нього ж на мене недолею виє;Від нього ж на мене недолею виє;
Як гляну в крайнебо, серденько заниє,Як гляну в крайнебо, серденько заниє,
Останнюю радість од серця одгоне,Останнюю радість од серця одгоне,
Тумане очиці, душу горем томе;Тумане очиці, душу горем томе;
Бо там за горою, де зіронька сяє,Бо там за горою, де зіронька сяє,
Там, там моя мила голубка витає,Там, там моя мила голубка витає,
Закрилась від мене і небом, й горами,Закрилась від мене і небом, й горами,
А я тут зостався з горем та сльозами.А я тут зостався з горем та сльозами.
Туди ж мої очі, туди моя думка,Туди ж мої очі, туди моя думка,
Де ти живеш, Галю, сердешна голубка!Де ти живеш, Галю, сердешна голубка!

11. * * ** * *
По небу блакитнім очима блукаюПо небу блакитнім очима блукаю
За думкою думку туди посилаю;За думкою думку туди посилаю;
Тону там душею, тону там очамиТону там душею, тону там очами
Глибоко, глибоко поміж зіроньками.Глибоко, глибоко поміж зіроньками.
Тону так глибоко, як камінь той в морі,Тону так глибоко, як камінь той в морі,
Ні! так гину в небі, як в лютому горі;Ні! так гину в небі, як в лютому горі;
В його темну пропасть я кивнувся змалу;В його темну пропасть я кивнувся змалу;
Ось скільки прожив я, а дна не достану.Ось скільки прожив я, а дна не достану.
Ой гірко для серця так в горі тонути,Ой гірко для серця так в горі тонути,
Що лучче б умерти од злої отрути,Що лучче б умерти од злої отрути,
Живцем серце вирвать, - і се буде легше,Живцем серце вирвать, - і се буде легше,
І муки від сього сто раз буде менше,І муки від сього сто раз буде менше,
Зате ж легко в небі душею топитесьЗате ж легко в небі душею топитесь
І ніччю при зірках сльозами залитись,І ніччю при зірках сльозами залитись,
Коли ніч та місяць твої сльози бачутьКоли ніч та місяць твої сльози бачуть
І вмісті з тобою темніють та плачуть.І вмісті з тобою темніють та плачуть.
Скрізь, боже, як тихо, і в серденьку тихо,Скрізь, боже, як тихо, і в серденьку тихо,
Його не тривоже ні думка, ні лихо,Його не тривоже ні думка, ні лихо,
А тілько кохає небесна музика,А тілько кохає небесна музика,
І легко колише вона його стиха.І легко колише вона його стиха.
Душа моя в небі, як ніч, простяглась,Душа моя в небі, як ніч, простяглась,
Глибоко, глибоко змією вплиласяГлибоко, глибоко змією вплилася
І п’є не нап’ється і серцем, й очимиІ п’є не нап’ється і серцем, й очими
Тій радості вволю, що вище над нами.Тій радості вволю, що вище над нами.
І сам я не знаю, якаясь-то сила,І сам я не знаю, якаясь-то сила,
Так легка для мене і серденьку мила,Так легка для мене і серденьку мила,
К далекому небу і серцем, й очамиК далекому небу і серцем, й очами
Мене прикувала, мов тими цепами.Мене прикувала, мов тими цепами.
Цепи сі не тяжкі, не тяжка неволя,Цепи сі не тяжкі, не тяжка неволя,
Багацько раз лучче, чим людськая доля.Багацько раз лучче, чим людськая доля.
Коли б була можна вік неї зостатись,Коли б була можна вік неї зостатись,
Не здумав ніколи б додому вертатись.Не здумав ніколи б додому вертатись.
Дивлюсь, а не маю тії в себе мочі,Дивлюсь, а не маю тії в себе мочі,
Щоб вирвати з неба і душу, і очі.Щоб вирвати з неба і душу, і очі.
Бо дуже завидне їх в небі кохання,Бо дуже завидне їх в небі кохання,
І горе найгірше із ним розставання;І горе найгірше із ним розставання;
Бо знаю: як небо очима покину,Бо знаю: як небо очима покину,
Душею у горі, в тумані загину, -Душею у горі, в тумані загину, -
То зараз у мене невідома мукаТо зараз у мене невідома мука
Підступить під серце, і серце застука!Підступить під серце, і серце застука!

12. ВЕСНАВЕСНА
Весна, весна, година мила,Весна, весна, година мила,
Як гарно ти, як пишно тиЯк гарно ти, як пишно ти
Долини, гори звеселила,Долини, гори звеселила,
Скрізь - скрізь розкинула квіти:Скрізь - скрізь розкинула квіти:
Усе кругом зазеленіло!Усе кругом зазеленіло!
Чого ж очам моїм не милоЧого ж очам моїм не мило
Дивитися на божий світ?Дивитися на божий світ?
У мене серденько болить,У мене серденько болить,
А сльози нижуться на вії!А сльози нижуться на вії!
Се от того, що, бач, літа мої,Се от того, що, бач, літа мої,
Ще раннії та молодії,Ще раннії та молодії,
Не бачили, не чуяли, весни!Не бачили, не чуяли, весни!
О боже, боже милостливий!О боже, боже милостливий!
Який собі я нещасливий...Який собі я нещасливий...
Навряд на світі є такі.Навряд на світі є такі.
Нащо ж мені сі чорні кудрі,Нащо ж мені сі чорні кудрі,
Які так в’ються в празник,Які так в’ються в празник,
в будні?в будні?
Вони без радості тяжкі!Вони без радості тяжкі!
Нащо ж мені сі чорні брови,Нащо ж мені сі чорні брови,
Коли не маю щастя, долі!Коли не маю щастя, долі!
Як би ще з маличку давноЯк би ще з маличку давно
Вони б посікли та злиняли,Вони б посікли та злиняли,
Все б легше серденьку булоВсе б легше серденьку було
І менше б жалю завдавали!І менше б жалю завдавали!
Так іх і лихо не бере, -Так іх і лихо не бере, -
Вони від лиха пуще в’ються,Вони від лиха пуще в’ються,
Їм і дарма, да сльози ллються!Їм і дарма, да сльози ллються!
Так брови колисом ведеТак брови колисом веде
Саме ж те лихо над очима:Саме ж те лихо над очима:
Се, мабути, посміх його,Се, мабути, посміх його,
Що я бездольний сиротина...Що я бездольний сиротина...
Ох, щось на серце налягло!Ох, щось на серце налягло!
Піду паду я біля ниви,Піду паду я біля ниви,
І там спочину на ріллі,І там спочину на ріллі,
Та пом’яну літа свої,Та пом’яну літа свої,
Які пройшли, не зеленіли.Які пройшли, не зеленіли.

13. * * ** * *
Чи бачив хто слов’янську дівчину?Чи бачив хто слов’янську дівчину?
Чи чув коли, як річ вона веде,Чи чув коли, як річ вона веде,
Жартуючи в веселую годину?Жартуючи в веселую годину?
Або тоді, як сонечко зайдеАбо тоді, як сонечко зайде
І темрява почне томити очі,І темрява почне томити очі,
Чи лучилось чувать пісні дівочіЧи лучилось чувать пісні дівочі
І дослухатьсь, як вони,І дослухатьсь, як вони,
Так дуже, дуже жалібні,Так дуже, дуже жалібні,
Чарують Слов’янськ ввесьЧарують Слов’янськ ввесь
од краю і до краю,од краю і до краю,
Широко ллються там по горах, поШироко ллються там по горах, по
садках,садках,
А потім високо у небі затихають,А потім високо у небі затихають,
Чудесні гарнії пісні. В яких містахЧудесні гарнії пісні. В яких містах
Я не бував! Од моря і до моря,Я не бував! Од моря і до моря,
Блукаючи, пройшов я світ.Блукаючи, пройшов я світ.
Чого не бачив я? А більше горя...Чого не бачив я? А більше горя...
За те случалось скільки літЗа те случалось скільки літ
На стороні чувать пісні чужіїНа стороні чувать пісні чужії
У горах, на морі і ніччу в тихім сні!У горах, на морі і ніччу в тихім сні!
Бувало - і від них серденько дуже ниє;Бувало - і від них серденько дуже ниє;
Та все не те, що Слов’янські пісні!Та все не те, що Слов’янські пісні!
Пісні козацькії і думки дідівськії?Пісні козацькії і думки дідівськії?
Не раз чував я на березі Дніпра;Не раз чував я на березі Дніпра;
Тоді співали вас дівчата молодії...Тоді співали вас дівчата молодії...
Давним - давно минулась та пора;Давним - давно минулась та пора;
Но ви урізались так глибоко у серце,Но ви урізались так глибоко у серце,
Що здумаю про вас - і вернуться, як вперше,Що здумаю про вас - і вернуться, як вперше,
Ті радості святі, які давно вплили,Ті радості святі, які давно вплили,
В яких кохатися злі люди не дали...В яких кохатися злі люди не дали...
Коли ж почути вас лучиться,Коли ж почути вас лучиться,
То так душа моя від смути розболитьсяТо так душа моя від смути розболиться
І горечком наллється через край.І горечком наллється через край.
Що в серці радості тоді хоч не питай.Що в серці радості тоді хоч не питай.
Кому не милі пісні на Вкраїні?Кому не милі пісні на Вкраїні?
Далеко небо од землі;Далеко небо од землі;
А дальше - ті козацькії пісніА дальше - ті козацькії пісні
Пісень слов’янської дівчини!Пісень слов’янської дівчини!

14. * * *
Рай цілий радості і пекло мук
Пісні слов’янські, голос з того світа,
Невідомий од серця і для серця гук,
Душа дівоча без привіта!
Коли б хто бв в силах
Покільні муки, радість рая
В душі своїй зараз спізнать
На світі сім не замирає,
То і тоді на серці у того
Все б менше горя, радості лягло,
Ніж од пісень слов’янської дівчини.
Я розболівся ввесь від муки, від кручини,
Від радості й не знаю од чого,
Почувши вас, пісні святії!
Я знаю, в пору ту вже сонечко лягло
Спочнути за гори крейдянії,
І затихало все у полі, у садках,
І смирно ніч лягала по долині,
А ясні зірочки засяли в небесах,
Мов очі ті слов’янської дівчини...
А тут і ви, мов з неба де взялись,
Уперш заплакали, а далі затужили,
Вздихнули на горах, в дібровоньці занили,
А потім вдалині музикой залились!
Так як безумна та в ночную пору,
Розкинувши волосся по плечах,
Біжить, летить з гори на гору,
Тоска в душі а сльози на очах;
То плаче на одній, то на другій сміється,
А потім так затуже, так заллється,
Неначе хочеться, бач, їй,
Щоб все тужило з нею вмісті,
Що є на небі, на землі!
Мов громом вдарений, так я стояв на місці,
І слухав вас, і не розтався б з вами,
І як безумний горював...
О, ні, замучений до сліз піснями,
Я радість горем запивав.
Не зуздрів я, як ніч пройшла вже до півночі,
Як місяць молодий, вже вибившись із мочі,
Схиливши голову, на горах засипав,
А тільки чув, як голос пісні затихав,
Помалу-малу по долині,
І з горем я тоді сказав:
Простіть, пісні слов’янської дівчини!

15. * * ** * *
Далеко од родиниДалеко од родини
Що аж весь світ покажеться меніЩо аж весь світ покажеться мені
Нудним, сумним, слізьми облитим,Нудним, сумним, слізьми облитим,
Темніше темної тюрми,Темніше темної тюрми,
В могилу бачиться заритим!В могилу бачиться заритим!
Ох, тяжко жить на стороні:Ох, тяжко жить на стороні:
Для тебе тут усі чужії;Для тебе тут усі чужії;
Чужі дівки, чужі пісні,Чужі дівки, чужі пісні,
І ясне сонечко темніє.І ясне сонечко темніє.
Чужа, далека сторонаЧужа, далека сторона
Мені давно вже опостила;Мені давно вже опостила;
По всякий час привітлива душаПо всякий час привітлива душа
Зове туди, де мила родина,Зове туди, де мила родина,
Уся в садках та пишная така,Уся в садках та пишная така,
Мов квіт в невідомій долині, -Мов квіт в невідомій долині, -
І де пісні слов’янської дівчиниІ де пісні слов’янської дівчини
Кохають серце козака!Кохають серце козака!
Туди я думку шлю і сльози!Туди я думку шлю і сльози!
Коли ж, коли, великий боже,Коли ж, коли, великий боже,
Мене пошлеш на рідний край,Мене пошлеш на рідний край,
Де мав я радість, мав я рай.Де мав я радість, мав я рай.
І на чужій немилій стороніІ на чужій немилій стороні
Броджу понурим я за краєм УкраїниБроджу понурим я за краєм України
І думаю про вас, слов’янськії пісні.І думаю про вас, слов’янськії пісні.
Один живу поміж чужими,Один живу поміж чужими,
Ніде собі привіта не найду;Ніде собі привіта не найду;
Куди не повернусь, куди я не піду,Куди не повернусь, куди я не піду,
Все я один із вами, жалібними,Все я один із вами, жалібними,
Як той туман, що по весніЯк той туман, що по весні
Лягає ранком по долині;Лягає ранком по долині;
Отак від вас, слов’янськії пісні,Отак від вас, слов’янськії пісні,
Туманить горе на чужиніТуманить горе на чужині
Мене, журливого по Україні.Мене, журливого по Україні.
Чим думаю про вас я більше,Чим думаю про вас я більше,
То тим на серці у менеТо тим на серці у мене
Становиться все гірше, гірше,Становиться все гірше, гірше,
І я біжу у поле від нудьги,І я біжу у поле від нудьги,
І там на волі, на просторіІ там на волі, на просторі
Святі пісні, свою нудьгуСвяті пісні, свою нудьгу
Горам, долинам віддаю,Горам, долинам віддаю,
А сам таким заллюся горем,А сам таким заллюся горем,

16. * * ** * *
Тебе не стане в сих місцях,Тебе не стане в сих місцях,
Для мене радості не стане;Для мене радості не стане;
І світ померкне ув очах,І світ померкне ув очах,
А горе камнем в серці ляже.А горе камнем в серці ляже.
Коли б ти знала, що терплю,Коли б ти знала, що терплю,
Яку несу на серці муку,Яку несу на серці муку,
Як ізгадую про розлуку,-Як ізгадую про розлуку,-
Ножем пробила б грудь мою,Ножем пробила б грудь мою,
Щоб я не жив, не бачив світу,Щоб я не жив, не бачив світу,
Такого горя не терпівТакого горя не терпів
І більше в друге не любив.І більше в друге не любив.
О я, безумний, без отвіту!О я, безумний, без отвіту!
Я сам давно і вірно знав,Я сам давно і вірно знав,
Як лихо тяжко тих карає,Як лихо тяжко тих карає,
Хто щиро любе та кохає;Хто щиро любе та кохає;
Не поберігсь, в біду попав!Не поберігсь, в біду попав!
За те ж і чашу буду пить:За те ж і чашу буду пить:
Вона давно в душі готова;Вона давно в душі готова;
Вона гірка так щож робить,Вона гірка так щож робить,
Коли моя такая доля!Коли моя такая доля!
Не так було, зовсім не такНе так було, зовсім не так
Робити треба в мої літа;Робити треба в мої літа;
Всі радості під ноги в прах,Всі радості під ноги в прах,
І жить без ласки, без привіта.І жить без ласки, без привіта.
О, для чого ж я полюбивО, для чого ж я полюбив
Тебе у сих місцях родини?Тебе у сих місцях родини?
Хіба для того, що вониХіба для того, що вони
Навік для мене опостили!Навік для мене опостили!
Усе тут каже про тебе:Усе тут каже про тебе:
Де ти жила, де ти ходила,Де ти жила, де ти ходила,
Де ти гляділа на мене,Де ти гляділа на мене,
Де ти зо мною говорила.Де ти зо мною говорила.
О, вір мені, що сі місця,О, вір мені, що сі місця,
Де ми побачились з тобою,Де ми побачились з тобою,
Без тебе зробляться тюрмоюБез тебе зробляться тюрмою
І їх заллє моя сльоза...І їх заллє моя сльоза...
Якби ти там узнала, мила,Якби ти там узнала, мила,
Яка уб’є мене тоска,Яка уб’є мене тоска,
Тоді б до мене прилетілаТоді б до мене прилетіла
Голубкою іздалека;Голубкою іздалека;
Но ся тоска, се тяжке гореНо ся тоска, се тяжке горе
До тебе, знаю, не дійде,До тебе, знаю, не дійде,
Не перескоче через гори,Не перескоче через гори,
А тільки грудь мені проб’є.А тільки грудь мені проб’є.
Я рад, так що ж, не маю мочіЯ рад, так що ж, не маю мочі
Мою печаль, мою тоску,Мою печаль, мою тоску,
Яка мене все точе, точе,Яка мене все точе, точе,
Зарить глибоко у піскуЗарить глибоко у піску
І їй насипати могилуІ їй насипати могилу
Високую, до самих хмар...Високую, до самих хмар...
О ні, я горя не зарию:О ні, я горя не зарию:
Воно моє, воно твій дар.Воно моє, воно твій дар.
Так ти покинеш ці місця, -Так ти покинеш ці місця, -
І я навіки їх покину,І я навіки їх покину,
І побіжу в чужі края,І побіжу в чужі края,
І там без радості загину!І там без радості загину!
Як здумаю про смути сі,Як здумаю про смути сі,
Я світа божого не бачу;Я світа божого не бачу;
За мною чи заплачеш ти,За мною чи заплачеш ти,
А я давно, давно вже плачу!А я давно, давно вже плачу!

17. Ой біда мені, бідаОй біда мені, біда
З чорними бровами;З чорними бровами;
Ой куда мені, кудаОй куда мені, куда
Діватися з вами!Діватися з вами!
Часто, часто в горі яЧасто, часто в горі я
Долю проклинаю;Долю проклинаю;
Од чого ж біда моя?Од чого ж біда моя?
Чорні брови маю.Чорні брови маю.
Брови, брови, в радість виБрови, брови, в радість ви
Рідним і чужому;Рідним і чужому;
Тільки горечко меніТільки горечко мені
З вами, молодому.З вами, молодому.
Ох наскучила меніОх наскучила мені
Ся за брови плата -Ся за брови плата -
Тільки з хати, тут гляди:Тільки з хати, тут гляди:
Де взялись дівчата!Де взялись дівчата!
І без горя горе тутІ без горя горе тут
Вродиться з тоскою,Вродиться з тоскою,
Як дівчатонька почнутьЯк дівчатонька почнуть
* * ** * *
Жартувать з тобою.Жартувать з тобою.
Ох, дівчатонька, менеОх, дівчатонька, мене
Ваша ласка муче;Ваша ласка муче;
Молодого заженеМолодого зажене
У ліса дрімучі.У ліса дрімучі.
Не люблю я вас за те,Не люблю я вас за те,
Що в вас тільки й мови:Що в вас тільки й мови:
Що у мене, козака,Що у мене, козака,
Дуже чорні брови.Дуже чорні брови.
Знайте ж, милі, не для васЗнайте ж, милі, не для вас
Чорні я кохаю;Чорні я кохаю;
Не для вас я жаден часНе для вас я жаден час
Кудрі завиваю.Кудрі завиваю.
Єсть у мене, козака,Єсть у мене, козака,
Не по вас голубка, -Не по вас голубка, -
Пишна, гарная така:Пишна, гарная така:
То козацька думка.То козацька думка.
Побіжу я од дівчатПобіжу я од дівчат
Далеко за гори,Далеко за гори,
Заховаю я від нихЗаховаю я від них
Мої чорні брови.Мої чорні брови.
Там на горах в вишиніТам на горах в вишині
З вітром закочую;З вітром закочую;
Чорні кудроньки моїЧорні кудроньки мої
Зіркам подарую.Зіркам подарую.
В небо ясне я влюблюсь,В небо ясне я влюблюсь,
Мов в тую дівчину;Мов в тую дівчину;
Горем з вітром поділюсьГорем з вітром поділюсь
В буйную годину.В буйную годину.
Серденько моє віддамСерденько моє віддам
Лютому я звірю,Лютому я звірю,
І до гроба я дівкамІ до гроба я дівкам
Щиро не повірю.Щиро не повірю.
Тільки все-таки бідаТільки все-таки біда
З чорними бровами;З чорними бровами;
Ой куда ж мені, кудаОй куда ж мені, куда
Діватися з вами!Діватися з вами!

18. * * ** * *
Минулися мої ходиМинулися мої ходи
Через огороди,Через огороди,
Минулися мої лазиМинулися мої лази
Через перелази.Через перелази.
Лихо мені, горе мені,Лихо мені, горе мені,
Молодій дівчині:Молодій дівчині:
Чорні брови козацькіїЧорні брови козацькії
Завдали кручини.Завдали кручини.
Другим щастя і кохання,Другим щастя і кохання,
А я тільки плачу,А я тільки плачу,
Сльозам, горю, тоскованнюСльозам, горю, тоскованню
І кінця не бачу.І кінця не бачу.
Мене милий чорнобривий,Мене милий чорнобривий,
На лихо, не любе;На лихо, не любе;
Суше мене, псує мене,Суше мене, псує мене,
Дарма серце губе.Дарма серце губе.
Я до його, він од мене, -Я до його, він од мене, -
Не слухає мови;Не слухає мови;
Та цур тобі, біжи собі,Та цур тобі, біжи собі,
Остав тільки брови!Остав тільки брови!
Любить стала, плакать стала;Любить стала, плакать стала;
Коли ж перестану?Коли ж перестану?
Чи вже, мабудь, тоді, тоді,Чи вже, мабудь, тоді, тоді,
Як зовсім зав’яну.Як зовсім зав’яну.
Літа мої молодіїЛіта мої молодії
Біжать, летять марно;Біжать, летять марно;
Підождіте, не втікайте,Підождіте, не втікайте,
Може, буде гарно:Може, буде гарно:
Може, брови козацькіїМоже, брови козацькії
Колись мої будуть;Колись мої будуть;
Тоді очі, карі очіТоді очі, карі очі
Плакать позабудуть.Плакать позабудуть.
Світ і море кінець має,Світ і море кінець має,
А де ж кінець горю?А де ж кінець горю?
Чи під вінцем, чи в могилі,Чи під вінцем, чи в могилі,
Чи в буйному морю!Чи в буйному морю!
Гірко мені, світ темніє,Гірко мені, світ темніє,
Горе кличе в море;Горе кличе в море;
Побіжу я, кинусь в буйне,Побіжу я, кинусь в буйне,
Доле моя, доле!Доле моя, доле!
Ропа гірка в буйнім морі,Ропа гірка в буйнім морі,
А сльози ще гірші;А сльози ще гірші;
Лучче в морі загинути,Лучче в морі загинути,
Чим плакати більше!Чим плакати більше!

19. * * ** * *
Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче,Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче,
Як вітер осінній в діброві заплаче,Як вітер осінній в діброві заплаче,
Головоньку схилиш, слізьми обіллєшся,Головоньку схилиш, слізьми обіллєшся,
Від думки, від горя у поле плетешся?Від думки, від горя у поле плетешся?
Хіба ж ти, козаче, із вітром здружився,Хіба ж ти, козаче, із вітром здружився,
Щоб вітер заплакав, а ти й зажурився;Щоб вітер заплакав, а ти й зажурився;
Хіба тобі ні з ким ділитися горем,Хіба тобі ні з ким ділитися горем,
Як тільки що з вітром, як тільки що зЯк тільки що з вітром, як тільки що з
полем?полем?
Чого твої очі, такі ясні очі,Чого твої очі, такі ясні очі,
Як зірки вкраїнські о самій півночі,Як зірки вкраїнські о самій півночі,
Наллються сльозами, як глянуть за гори,Наллються сльозами, як глянуть за гори,
Де сонечко ясне сідає у морі.Де сонечко ясне сідає у морі.
Ой, мабуть, мила твоя там витає,Ой, мабуть, мила твоя там витає,
Де сонечко ясне за гори сідає;Де сонечко ясне за гори сідає;
Ой що ж за недобра далекая мила;Ой що ж за недобра далекая мила;
Без жалю навіки козака згубила!Без жалю навіки козака згубила!
Як наші дівчата ранком коло хатиЯк наші дівчата ранком коло хати
Начнуть потихеньку пісень затинати,Начнуть потихеньку пісень затинати,
Чому ти, козаче, пісень не співаєш,Чому ти, козаче, пісень не співаєш,
А все тільки нишком слізки утираєш?А все тільки нишком слізки утираєш?
"Того я горюю, того плачу, люде,"Того я горюю, того плачу, люде,
Що плачучи, кажуть, серцю легше буде!Що плачучи, кажуть, серцю легше буде!
Бо всі пару мають, у всіх є дівчина;Бо всі пару мають, у всіх є дівчина;
Тільки я не маю, один, як билина!"Тільки я не маю, один, як билина!"

20. Завдання для учнів:Завдання для учнів:
1.1. Проінформуйте однокласників про головні події життя М.Петренка. Складіть планПроінформуйте однокласників про головні події життя М.Петренка. Складіть план
свого виступу.свого виступу.
2.2. Скільки поезій складає літературний доробок М.Петренка: а) 17; б) 20; в) 19.Скільки поезій складає літературний доробок М.Петренка: а) 17; б) 20; в) 19.
3.3. З ким з відомих українських письменників М.Петренко мав дружні стосунки:З ким з відомих українських письменників М.Петренко мав дружні стосунки:
а) А.Метлинський; б) Т.Шевченко; в) І.Франко.а) А.Метлинський; б) Т.Шевченко; в) І.Франко.
4.4. Під якою назвою вийшов у світ найвідоміший вірш “Дивлюся на небо”:Під якою назвою вийшов у світ найвідоміший вірш “Дивлюся на небо”:
а) “Небо”; б) “Доля”; в) “Недоля”.а) “Небо”; б) “Доля”; в) “Недоля”.
5.5. В якому році були надруковані перші відомі твори Петренка:В якому році були надруковані перші відомі твори Петренка:
а) 1841р.;а) 1841р.; б) 1842р.;б) 1842р.; в) 1743р..в) 1743р..
6.6. Одним з найдорожчих міст для поета є:Одним з найдорожчих міст для поета є:
а) Дружковка; б) Слов’янськ; в) Краматорськ..а) Дружковка; б) Слов’янськ; в) Краматорськ..
7.7. Які географічні назви Донеччини та Східної України зустрічаються у творахЯкі географічні назви Донеччини та Східної України зустрічаються у творах
М.Петренка?М.Петренка?
8.8. Якими почуттями пройняті поезії Петренка?Якими почуттями пройняті поезії Петренка?
9.9. Напишіть твір-мініатюру на тему “Роздуми над долею людини” (за віршем “Небо”).Напишіть твір-мініатюру на тему “Роздуми над долею людини” (за віршем “Небо”).

21. ПитанняПитання
За творчістю М.ПетренкоЗа творчістю М.Петренко
І рівеньІ рівень
1. У якому році побачили світ перші твори поета, об’єднані в цикл1. У якому році побачили світ перші твори поета, об’єднані в цикл
«Думки»:«Думки»:
а)1840 р.; б)1841р.; в) 1842р.а)1840 р.; б)1841р.; в) 1842р.
2. Тема нероздільного кохання звучить у вірші:2. Тема нероздільного кохання звучить у вірші:
а) «Чого ти, козаче»;б) «Весна»; в) «Як в сумерки вечірній дзвін»а) «Чого ти, козаче»;б) «Весна»; в) «Як в сумерки вечірній дзвін»
3. Найвідоміший вірш «Дивлюся на небо» вперше вийшов під назвою:3. Найвідоміший вірш «Дивлюся на небо» вперше вийшов під назвою:
а) «Недоля»; б) «Небо»; в) «Думка».а) «Недоля»; б) «Небо»; в) «Думка».
ІІрівеньІІрівень
4. Чого прагне ліричний герой М. Петренка у вірші «Небо»?4. Чого прагне ліричний герой М. Петренка у вірші «Небо»?
5. Чому ,на вашу думку, автор називає себе сиротою?5. Чому ,на вашу думку, автор називає себе сиротою?
6 Визначте тему вірша «Небо».6 Визначте тему вірша «Небо».
7. Які географічні назви Донеччини і Східної України зустрічаються в7. Які географічні назви Донеччини і Східної України зустрічаються в
поезіях М. Петренка?поезіях М. Петренка?
http: //www.donbaslit.skif. net / tvorchist/ Petrenko. htmlhttp: //www.donbaslit.skif. net / tvorchist/ Petrenko. html

22. ВідповідіВідповіді
І рівеньІ рівень
1б1б 2в2в 3а3а
ІІ рівеньІІ рівень
4. Ліричний герой прагне покинути безрадісний земний світ, «полинути»4. Ліричний герой прагне покинути безрадісний земний світ, «полинути»
далеко за хмари, подальше од світу у небо – вимряяний, уявний світдалеко за хмари, подальше од світу у небо – вимряяний, уявний світ
поета – романтика.поета – романтика.
5. Сирітстіо у М.Петренко – це духовна самотність, на яку приречений5. Сирітстіо у М.Петренко – це духовна самотність, на яку приречений
кожний справжній художник. «Чужий я у долі, чужий у людей» -кожний справжній художник. «Чужий я у долі, чужий у людей» -
усвідомлення поетом своєї самотності.усвідомлення поетом своєї самотності.
6. Тема вірша – роздуми над долею людини, над сутністю всесвіту і6. Тема вірша – роздуми над долею людини, над сутністю всесвіту і
прагенням людини зрозуміти його закономірності, наріканням поетапрагенням людини зрозуміти його закономірності, наріканням поета
на гірку долю.на гірку долю.
7.Місто Слов’янськ, Святі Гори, річка Тор, Саур – могила, річка Донець.7.Місто Слов’янськ, Святі Гори, річка Тор, Саур – могила, річка Донець.