віртуально-інформаційна виставка до Дня науки в Україні

1. Віртуальна інформаційна виставка
з циклу «Вони прославили державу»
до Дня науки в Україні
НБ СНУ ім. В.Даля

2. Складно собі уявити сучасне життя без досягнень науки. Наука
не стоїть на місці, розвиваючись, вона привносить в наше життя все
нові і нові технології, що служать на благо людству. День науки об'єднує
працю багатьох творчих людей різних напрямків. Науковці - це люди
віддані і зацікавлені в кінцевому результаті своєї праці. Не винятком є і
Україна – у забезпеченні розвитку держави наші науковці, технічні
працівники, інженери попри всі складнощі і проблеми сьогодення
відіграють надзвичайно важливу роль. Україна являє собою державу з
високим рівнем освіти і науки.
Пропонуємо вашій увазі другу виставку з циклу «Вони прославили державу»,
де представлена інформація про деяких видатних учених України, які зробили
неоціненний внесок до розвитку української та світової науки, чиїми
іменами названо державні університети.
НАН України - Національна Академія наук України, була заснована 27-го
листопада 1918-го року. Одним з основоположників Української Академії
наук, і першим президентом був видатний учений, академік В. Вернадський.
«На підтримку ініціативи відомих вчених, наукових установ, а також
професійних спілок України» Наказом № 145/97 від 14-го лютого 1997-го року
діючого на той момент Президента України День науки в Україні був
встановлений і відзначається у третю суботу травня. Існує так само і
загальний, міжнародний день науковців з альтруїстичною назвою -
«Всесвітній день науки за мир і розвиток», який був заснований ЮНЕСКО і
відзначається 10-го листопада.

3.  Михайло Васильович Остроградський (1801 – 1862)
 Іван Павлович Пулюй (1845 – 1918)
 Михайло Іванович Туган-Барановський (1865 – 1919)
 Юрій Васильович Кондратюк(Олександр Гнатович
Шаргей) (1897 – 1942)
 Петро Мефодійович Василенко (1900 – 1999)
 Семен Абрамович Кузнець (Саймон Сміт) (1901 – 1985)
 Всеволод Арутюнович Лазарян (1909 – 1978)
 Василь Олександрович Сухомлинський (1918 – 1970)
 Едуард Олексійович Дідоренко (1938 – 2007)

4. Серед славетних імен великих українців - легендарних
подвижників духу - золотим німбом осяяне ім'я Михайла
Васильовича Остроградського - одного з найвидатніших
математиків XIX століття. Завдяки непересічному таланту,
гостроті та сміливості свого розуму, глибині аналітичних здіб-
ностей та широкій математичній освіті він зумів оволодіти вищими ступенями
сучасного йому природознавства; у своїх наукових працях отримати результати
першорядного значення в багатьох галузях математики і механіки, зокрема
математичній фізиці, аналітичній механіці, математичному аналізі, теорії
пружності, теорії тяжіння, гідростатиці, гідродинаміці, балістиці, теорії удару,
алгебрі й теорії чисел.
Нащадок старовинного козацького роду народився 24 вересня 1801 року в селі
Пашенна (зараз – Пашенівка) Полтавської губернії. Молодий Остроградський
мріяв стати військовим, але навчання у Харківському університеті вирішило
долю майбутнього вченого-математика. 1820 року Остроградський їде
продовжувати навчання до Парижа, де на нього звертає увагу сам П’єр Симон
Лаплас, творець “небесної механіки”. Уже 1825 року, не приховуючи свого
захоплення, Лаплас писав: “Остроградський наділений великою
прозорливістю і є прекрасним знавцем аналізу нескінченно малих величин…”.
лицар нескінченно малих величин…

5. У Парижі він слухав лекції видатних французьких математиків А. Ампера,
О. Коші, П. Лапласа, С. Пуассона, Ж. Б. Фур’є тощо, під їх керівництвом
Остроградський почав свій шлях у математику.
Перелік друкованих робіт ученого налічує понад 100 публікацій. Більша
частина наукових праць Остроградського стосується його улюбленої
дисципліни – аналітичної механіки. Він працював у різних напрямах цієї
науки: теорії тяжіння, теорії коливань пружного тіла, гідростатики та
гідродинаміки, загальної теорії удару. Його праці вирізняються
нестандартністю рішення, оригінальністю, глибиною думки. Він зробив
значний внесок у розвиток математичної фізики, математичного аналізу,
теоретичної механіки, теорії чисел, алгебри, теорії ймовірності, балістики.
Важливих результатів досяг Остроградський у галузі математичного аналізу.
Учений знайшов формулу зв’язку інтегралу по об’єму з інтегралом по
поверхні, відому в науці як “формула Остроградського”. В усіх його роботах
головна увага концентрувалася не на розв’язанні окремих задач, а на
встановленні узагальнених теорій.
Наукові досягнення Остроградського високо цінували сучасники, він був
почесним членом багатьох академій наук світу. Його було обрано академіком
Імператорської академії наук у Петербурзі та почесним доктором Віленського
і Гельсінгфорського університетів, 1834 року – членом Американської, 1841
року – Туринської, 1853 року – Римської та 1856 року – членом-
кореспондентом Паризької академій наук.

6. Остроградський був палким пропагандистом знань, прекрасним лектором. Він
мав дивовижний талант викладати складні положення науки просто, ясно.
Лекції Остроградського слухали не лише студенти, а й широка аудиторія. Вищі
спеціальні навчальні заклади вважали за честь мати його у себе професором.
Видатні дослідження Остроградського, багаторічна плідна педагогічна
діяльність і створення найпередовішої наукової школи принесли йому
заслужену славу найвидатнішого математика свого часу.
М. В. Остроградський був справжнім патріотом. Він любив свій рідний край і
українську культуру. Крім своєї рідної української мови, вчений вільно
розмовляв російською та французькою. Був знайомий з багатьма
представниками передової української інтелігенції того часу: І. Котляревським,
Т. Шевченком, С. Гулаком-Артемовським, М. Лисенком, М. Максимовичем та ін.
Значну частину творів Т. Шевченка великий математик знав напам'ять.
Помер М. В. Остроградський раптово у
1862 р., в Полтаві, їдучи до Харкова на
лікування. Поховали його в рідному
селі Пашенна. У Полтавському
педінституті відкрито перший в
Україні музей М.В. Остроградського.
2001 року ЮНЕСКО внесла Михайла
Остроградського до переліку видатних
математиків світу. Пам'ятник-погруддя академіку
М. В. Остроградському у
Полтаві на вул. Остроградського
Могила у с. Пашенівка

7. Ім’я Михайла Остроградського.
Розпорядженням Кабінету
Міністрів України № 92-р від 7
березня 2007 р. присвоєно
Кременчуцькому державному
політехнічному університету
Джерела:
•Конфорович А. Г. До первокореня істини / А. Г. Конфорович, М. О. Сорока // Наука і
культура. — 1976. — С. 502-512.
•Аксіоми для нащадків / упоряд. О. Романчук. — Львів: Меморіал. — 1992. — 544 с.
•Бородин А. И. Библиографический словарь деятелей в области математики / А. И.
Бородин, А. С. Бугай — К. : Рад. школа. — 1979. — 608 с.
•Конфорович А. Остроградський : біогр. роман / А. Конфорович, М. Сорока.- К. : Молодь,
1980. - 213 с. : іл.- ( Уславлені імена ; вип. 47).
• Самин Д. Михаил Васильевич Остроградский // Самин Д. Сто великих ученых. - М., 2000.
- С. 231-236.

8. Про М. В. Остроградського
• Василенко О. Україна – світовій математиці: до 200-річчя
від дня народження Михайла Остроградського / О.
Василенко // Освіта. – 2001. - №42(1-8 серп.). – С. 1-7.
• Горбачук М. Славетний математик з козацького роду / М.
Горбачук, Г. Сита // Кур’єр ЮНЕСКО. – 2011. - №7/8. – С. 31.
• Остроградський М. В. (до 200-річчя з дня народження) /
ред..: А. М. Самойленко, Г. М. Сита; Нац. Акад.. наук
України. Ін.-т математики. – К.: Ін- т математики, 2001. –
128с. – (Математика і її застосування).
• Дорошева С. Михайло Васильович Остроградський / С.
Дорошева // Наука та наукознавство. – 2002. - №4. – С. 139-
141.
• Шаров І. Остроградський Михайло Васильович // Шаров І.
Вчені України: 100 видатних імен / І. Шаров – К., 2006. – С.
274-277.
• http://formula.co.ua/blog/ostrohradskyj-henij-vyznanyj-za-zhyttya/
• Геніальний український математик — Михайло Остроградський
• Михайло Васильович Остроградський
• Краткая биография М. В. Остроградского (1801 - 1861)
• Библиотека юного исследователя. Михаил Васильевич
Остроградский

9. Ім'я Івана Пулюя гармонійно ввійшло в науку в середині 19
століття, щоб з новою силою довести світові, що українська
земля славна не лише своїми поетами і художниками, а й
винахідниками та науковцями. Видатний електротехнiк,
знаменитий фiзик i громадсько-полiтичний дiяч, відомий
вчений i патрiот України. В одній з австрійських газет
учений Вільгельм Форман писав: "Доктор Іван Пулюй
належить до найцікавіших постатей науки кінця ХІХ і
початку ХХ сторіч".
Народився Іван Павлович Пулюй (учений змінив прізвище Пульгуй на Пулюй у
1881 році) 2 лютого 1845 року у містечку Гримайлові на Тернопільщині в небагатій,
але порядній і поважній родині бургомістра.
У 1864 р. Іван Пулюй з відзнакою закінчив Тернопільську класичну гімназію і в
цьому ж році вступив на теологічний факультет Віденського університету.
В 1864 роцi юнак з вiдзнакою закiнчив Тернопiльську гімназію і для продовження
освiти пiшки вирушив до столицi Австро-Угорщини. Через п'ять рокiв він
опановує курс богослов'я, а згодом закiнчує i фiлософський факультет
Вiденського Унiверситету. Одночасно відвідує лекції з математики, фізики та
астрономії. Своїм творчим кредом у науцi Iван Пулюй обирає дослiдження
фiзичних процесiв та явищ.
життя в ім’я науки та України

10. Після закінчення навчання - асистент кафедри експериментальної фізики цього
університету, згодом - асистент-викладач кафедри фізики, механіки та
математики Військово-морської академії у м. Фіуме (тепер Рієка в Хорватії). 1875
р. в Страсбурзькому університеті вивчає електротехніку, з відзнакою захищає
дисертацію і здобуває ступінь доктора філософії цього ж університету
(спеціалізація з фізики). Здобувши у Вiднi звання доцента, вчений понад
тридцять рокiв (1884-1916) працював професором нiмецького Празького
полiтехнiчного iнституту, займав посади декана фiзичного факультету та
ректора цього закладу. 1902 р. - перший декан першого в Європі
електротехнічного факультету. Цісар Франц-Йосиф іменував Івана Пулюя
Радником Двору, нагородив Лицарським Хрестом.
Маючи глибокі знання та веселу вдачу, професор І. Пулюй здобув неабиякий
авторитет серед учених, громадських діячів та промисловців. Серед його добрих
знайомих був і видатний фізик А. Ейнштейн.
Характерною рисою наукової творчості Пулюя є те, що об'єктом його уваги
завжди були проблеми, які перебували на передньому краї фізичної науки та
технічного прогресу: молекулярна фізика (сімдесяті роки), катодні промені
(початок вісімдесятих, електротехніка, властивості та природа рентгенівських
променів).
Прилад І. Пулюя для визначення
механічного еквівалента теплоти

11. Свiтова наукова громада знає професора Пулюя як визначного теоретика i
експериментатора, автора багатьох неординарних наукових праць,
оригiнальних i цiнних винаходiв, загальновизнаного фахiвця iз спорудження
електростанцiй, висококвалiфiкованого спецiалiста iз стародавнiх мов.
Iван Пулюй стояв бiля витокiв одного iз найвизначнiших досягнень людства -
вiдкриття "X"-променiв, отримав першi високоякiснi свiтлини з їх
застосуванням. Всi експерименти з "X"-променями вчений проводив з
вакуумними трубками власної конструкцiї. Об'єктом його уваги були
також проблеми молекулярної фiзики, дослiдження властивостей та
природи катодних променiв. Ним опублiковано десятки статей i
брошур, всього понад 50 наукових праць, однак уся слава дісталася
Рентгену. В галузі електротехніки Іван Пулюй удосконалив техноло-
гію виготовлення розжарювальних ниток для освітлювальних ламп,
першим дослідив неонове світло.
Ряд промислово розвинених країн Європи запатентували запропо-
новану Іваном Пулюєм конструкцію телефонних станцій та абонент-
ських апаратів, зокрема застосування розподільчого трансформатора.
Але не тільки науковими дослідженнями вичерпується талант Івана
Пулюя. Науково-популярні книги "Непропаща сила", "Нові і перемінні
зьвізди" глибоко філософські, в них формується мета наукового
пізнання як відкриття законів природи за допомогою досліду.

12. Iван Пулюй - прекрасний перекладач з оригiналiв Бiблiї, Псалтиря,
молитовника. Широко вiдома його активна позицiя щодо захисту прав
українського народу, його полiтичних свобод, рiдної мови, велика органiзацiйна
робота на культурно-просвiтницькiй нивi. Вчений створив фонд допомоги
бiдним українським студентам, що навчалися за кордоном, сприяв вирiшенню
проблем українських бiженцiв пiд час Першої свiтової вiйни.
В роки Першої світової війни виступає за відродження української державності.
На 60-му році життя професор І. Пулюй писав: "Нема більшого гонору для
чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно
працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю". За
свідченням очевидців, Іван Пулюй знав 15 мов, у тому числі давні - грецьку і
гебрейську.
Вiдкриття i працi, залишенi ним, вписанi в iсторiю свiтової науки.
Помер І. П. Пулюй 31 січня 1918 р. у Празі, де його і поховано. На його честь
встановлено меморіальні дошки у Відні та Празі.
Останніми роками видатний учений знову повертається в Україну. Цьому
сприяло відзначення 50-річчя від дня його смерті і особливо широке
святкування 150-річчя від дня його народження. Було видано його праці,
матеріали про нього вміщено в багатьох міжнародних журналах. У Києві на
науковій сесії відділення фізики і астрономії НАН України було прийнято
рішення про запровадження премії імені Івана Пулюя для студентів та
аспірантів. Випущено ювілейну марку та конверти на честь ученого. Одна із
вулиць Києва названа його іменем.

13. Меморіальний музей Івана Пулюя в Гримайлові,
Густинський район, Тернопільська область.
Пам'ятна дошка
гуртку «Громада», Тернопіль
Пам'ятна дошка на стіні будинку
№ 9 по вулиці Шкодагассе,
Відень, Австрія
Поштова марка України,
присвячена до 150 річчя від дня
народження Івана Пулюя, 1995
Аверс монети, номіналом 5 гривень,
випущеної Національним банком
України до 165-ї річниці від дня
народження Івана Пулюя

14. У 1994 р. Кабінет Міністрів України ухвалив постанову про "Присвоєння імені
Івана Пулюя Тернопільському приладобудівному (сьогодні національний
технічний університет). У цьому інституті встановлено погруддя, а в його
рідному Гримайлові споруджено пам'ятник ученому.
Сьогодні ім'я вченого свiтової слави Iвана Пулюя назавжди повертається iз
забуття, як символ iнтелектуальної могутностi українського народу і орiєнтир
майбутнiх звершень нашої держави.

15. Докладніше дізнатися :
•Влох О. Г. Доля вченого в долі України / О. Г. Влох, Р. П. Гайда, Р. М.
Пляцко // Аксіоми для нащадків. Укр. імена у світовій науці.- Л., 1991.- С.
119-143.
•Дубас З. В. (Пульгуй) Пулюй Іван Павлович // Дубас З. В. Іскристі
зернятка: Цікаві розповіді та бувальщина.- Т., 1999.- С. 156-159.
•Заставний Ф. Іван Пулюй - видатний український геополітик / Ф.
Заставний // Географія та основи економіки в школі. - 2002. - № 6. - С. 49-
51.
•Никонов В. П. Возвращение ученого: к 157-й годовщине со дня рождения
И. П. Пулюя / В.П. Никонов // Конструктор. - 2002. - № 3. - С. 11-12.
•Шаров І. Пулюй Іван Павлович // Шаров І. 100 видатних імен України. -
К., 1999. - С. 341-344.
•Іван Пулюй. Сайт Тернопільського державного технічного університету
імені Івана Пулюя.
•Пулюй Іван Павлович. Матеріал з Вікіпедії
•Іван Пулюй — життя в ім’я науки та України. Бібліографічний огляд
літератури (до 170-ліття від дня народження)
•Іван Пулюй – перший український фізик світового рівня
•Першовідкривач випромінювання. Іван Павлович Пулюй. Енциклопедія
історії України.

16. Михайло Іванович Туган-Барановський (1865–1919) –
всесвітньо відомий учений, якого росіяни вважають
російським, українці – українським, а Йозеф
Шумпетер називав його найкращим слов’янським
економістом. Ім’я Туган-Барановського з повагою
зберігається в історії світової економічної думки, а
науковий доробок ученого розцінюється як
невід’ємна складова її поступу до сучасних досягнень
людства в галузі економічних знань. Наукову
спадщину економіста і сьогодні пильно вивчають в
Америці й Канаді, країнах Західної Європи, в Японії.
Сьогодні ім’я цього видатного вченого і громадського діяча широко відоме
науковій громадськості України і світу. На визнання його заслуг Національна
академія наук України в 1991 р. заснувала премію ім. М. І. Туган-Барановського
за видатні роботи в галузі економічних наук. Академія економічних наук
України з 1997 р. нагороджує вчених «Золотою медаллю імені М. І. Туган-
Барановського» за значний особистий внесок у розвиток економічних і
науково-технічних сфер та активну суспільну діяльність на благо й розвиток
України.
«Найкращій слов’янський економіст…»
Й. А. Шумпетер

17. Український економіст-мислитель світової слави народився 8 (21) січня 1865 р. у
дворянській родині в с. Солоне Куп’янського повіту на Харківщині. Вихованням
сина займалася переважно мати, яка мала музичні здібності, ніжну душу і
прагнула, щоб її діти були видатними особистостями. Отримавши початкову
освіту в домашніх умовах, середню освіту М.І. Туган-Барановський здобував у 1-
й Київській та в 2-й Харківській гімназіях. Згідно зі свідченнями сучасників,
особливу світоглядну роль відіграло його навчання у Київській гімназії з її
національно-демократичними традиціями. У цьому зв’язку варто нагадати, що
саме цю гімназію закінчив творець гімну України Павло Чубинський.
1884 р. майбутній вчений вступив до Харківського університету (нині ХНУ ім.
В.Н. Каразіна) на фізико-математичний факультет, в якому мали місце відверті
прояви українського волелюбства. У студентські роки М.І. Туган-Барановський,
як він пізніше признався, був українським патріотом. 3а це він був виключений
з університету, який довелося закінчувати екстерном, щоправда, на двох
факультетах – фізико-математичному та юридичному.
Вже студентом Туган-Барановський обрав предметом своїх досліджень
економіку. Результатом цих досліджень стала праця «Вчення про граничну
корисність господарських благ як причину їх цінності», опублікована 1890 р. в
московському журналі «Юридический вестник». Вона свідчила про те, що
з’явився молодий талановитий вчений, який здійснив синтез трудової теорії і
теорії граничності, вивівши економічну науку з глухого кута.
Український економіст, спираючись на всебічний аналіз англійських
економічних криз протягом століття, застосував новаторські критерії, оцінки й
підходи.

18. Він проаналізував історію економічних криз, теорію криз і теорію ринку.
Тільки у цій триєдності, казав економіст, можна зрозуміти природу
економічних циклів, розглядаючи їх крізь призму виробництва, розподілу,
обміну і споживання. Нехтування цією триєдністю перешкодило більшості
економістів з’ясувати проблеми криз та економічної кон’юнктури.
На основі аналізу економічних криз Михайло Іванович зробив низку
фундаментальних для науки і практики висновків. Один із них полягає в
можливості «розширення суспільного виробництва при одночасному
скороченні суспільного споживання без будь-якого порушення рівноваги між
суспільною пропозицією і суспільним попитом».
Своєю теорією криз учений заклав основи інноваційно-інвестиційної моделі
економічного розвитку, обґрунтував роль держави у керуванні економікою. Ці
та інші новаторські підходи сприяли популярності теорії економічних криз
Туган-Барановського. Праці вченого неодноразово перевидавалися (Ізраїль,
1936 р.; Великобританія, 1954 р.; ФРН, 1969 р.; Японія, 1973 р. тощо).
М.І. Туган-Барановський був міністром економіки Центральної Ради в 1917–1918
рр., він був серед співзасновників Української Академії Наук, склав соціально-
економічну програму її діяльності, заснував уперше в системі академії інститут
економічної кон’юнктури, інститут демографії, кафедру економіки України.
Вчений працював деканом юридичного факультету і завідувачем кафедри
політекономії Київського університету. На всіх цих посадах Туган-
Барановський відверто демонстрував свій український патріотизм.

19. Пам’ятник М.І. Туган-Барановському
у Донецьку
Свій творчий доробок М.І. Туган-Барановський
віддав українському народові й усьому цивілізова-
ному людству.
Ім’я Михайла Івановича Туган-Барановського, за
власним визнанням – напівукраїнця-напівросіянина,
включено до бібліографічного довідника про
всесвітньо відомих економістів періоду 1700–1986 рр.,
виданого в США.
Прагнучи увіковічити пам'ять про вченого, його
друзі й однодумці влаштували при Українській
Академії наук кабінет ім. М.І. Туган-Барановського.
У місті Донецьку університет
економіки і торгівлі носить ім'я
цього уславленого економіста.

20. Джерела :
• Туган-Барановський Михайло Іванович
http://uk.wikipedia.org/wiki/Туган-Барановський_Михайло_Іванович
• Економіст зі світовим ім'ям. Михайло Іванович Туган-Барановський
http://www.litopys.com.ua/encyclopedia/viznachn-storichn-osobistost/ekonom-
st-z-sv-tovim-m-yam-mikhaylo-vanovich-tugan-baranovskiy-/
• Економічні погляди М.І. Туган-Барановського
http://pidruchniki.com/1585091353977/politekonomiya/ekonomichni_poglyadi_tu
gan-baranovskogo
• М. І. Туган-Барановський - український вчений зі світовим ім'ям
http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=43596
• Економічні теорії М.І.Туган-Барановського та їх значення
http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=18948

21. «Геній в обмотках»
О. Т. Гончар
21 червня 1897 рік – у Полтаві в сім”ї Гната Бенедиктовича
Шаргея і Людмили Львівни Шліппенбах народився син
Олександр, який осиротів у 13 років. Виховувався бабусею.
1910-1916 рр. – навчання в Другій полтавській чоловічій
гімназії. Написав 104 сторінки рукопису про керований
ракетний політ людини на Місяць.
1917 – 1920 рр. – бурхливі історичні події змінюють долю вченого, змушують
Олександра Шаргея ( як колишнього білогвардійця ) взяти ім'я – Юрій
Васильович Кондратюк.
На початку 1917 року він зацікавився проблемами міжпланетних станцій і
незабаром закінчив рукописну роботу, присвячену цим питанням «Тем, кто
будет читать, чтобы строить» (1919 р.). У цій роботі дослідник розглянув
питання використання сонячної енергії за допомогою дзеркал-концентратів
для потреб космічного корабля. У 1929 році вийшла з друку його основна
робота «Завоевание межпланетных пространств», у якій була визначена
послідовність перших етапів космічного простору.

22. У 30-х роках ХХ ст. доля начебто дає Кондратюкові ще один шанс – він
зустрічається з конструктором космічних ракет Сергієм Корольовим. Сергій
Павлович пропонував Кондратюкові працювати разом, але той не погодився –
занадто велика була в такому разі небезпека розкриття таємниць його біографії.
Останні роки життя Кондратюк працює в Москві над відновленим проектом
розробки повітряних електростанцій. Після початку Великої Вітчизняної війни
він потрапляє в ополчення й у лютому 1942 року гине на фронті.
Перебуваючи на засланні, Кондратюк
довідується про конкурс на створення
найкращої вітряної електростанції. Не
маючи спеціальних знань, але маючи
талант, Юрій Васильович перемагає в цьому
конкурсі й очолює будівництво
надпотужної повітроелектростанції в
Криму. На жаль, 1937 року цей проект
закрили. Але дещо з тих розробок
співробітник Кондратюка Микола Нікітін
пізніше використав для будівництва
Останкінської вежі в Москві.
Проект Кримської
повітроелектростанції
Одночасно Кондратюк зробив безліч земних винаходів. За один із них
(дерев’яний елеватор, побудований на Алтаї без жодного цвяха) його… засудили
як шкідника. Дарма, що елеватор працював після того кілька десятків років.

23. Слава прийшла до нього посмертно - після того, як
інженер NASA Дж. К. Хуболт при розробці програми
«Apollo» - польоту до Місяця і висадки на його поверхню
людей (1969) - запозичив ідею «равликової траси»
Кондратюка, про що і повідомив за 3 місяці до старту
«Аполлона». Використавши цю «трасу», а також
запропонований вченим модуль для посадки на Місяць з
орбіти, американці зайвий раз підтвердили бездоганність
космічного проекту Кондратюка.
На честь українського вченого-першопрохідця Юрія
Кондратюка названо кратер на зворотному боці Місяця,
поряд із кратером Ціолковського.
Траса Кондратюка.
Про його непростий життєвий шлях, службову і наукову діяльність
розповідають документи, які були передані до Державного архіву Полтавської
області його рідними.
Справжня біографія Шаргея-Кондратюка відкрилася тільки після початку
справжніх космічних польотів, коли про видатного дослідника дедалі частіше
почали згадувати і радянські, й американські науковці. Тоді збулося те, чого все
життя боявся Кондратюк: радянські спецслужби взялися досліджувати його
біографію... І все відкрилося.

24. Полтавчани зберігають і шанують пам’ять про видатного земляка. Пам'ятник
Ю.В. Кондратюку встановлено на його батьківщині в Полтаві в 1997 році до 100-
річчя з дня народження біля Полтавського музею авіації та космонавтики
ім.Ю.В.Кондратюка, експонати якого відтворюють долю і діяльність гідного
сина України.
Пам'ятник Ю.В. Кондратюку
у м.Полтаві
Полтавський музей авіації та космонавтики
ім.Ю.В.Кондратюка

25. ПолтНТУ імені Юрія Кондратюка
Заснований 18 серпня 1930 року як інститут
інженерів сільськогосподарського
будівництва, він в 1961 році перетворюється
на інженерно-будівельний інститут, в якому
здійснювалася підготовка спеціалістів по
шести будівельних напрямках, включаючи і
архітектуру. На початку 90-х років було
ухвалено рішення реформуватися з
однопрофільного учбового закладу в
багатопрофільний технічний університет.
З 21 червня 1997 року університет з гордістю носить ім'я видатного теоретика
космонавтики Юрія Кондратюка (Олександра Шаргея), яке нашими
сучасниками поставлено в один ряд із іменами основоположників світової
космічної науки.
Полтавський національний технічний університет носить ім'я Ю.Кондратюка.
Траса Кондратюка на пам'ятній медалі, випущеній на
честь Ю.Кондратюка. На реверсі монети зображено
портрет вченого і ліворуч від нього так звана "траса
Кондратюка" — схема польоту космічного корабля до
Місяця, його посадки на місячну поверхню та
повернення на Землю.

26. Детальніше про особисте життя Юрія Васильовича Кондратюка, його родину
та винаходи ви прочитаєте у рекомендованих статтях:
• Дубас З. В. Кондратюк Юрій Васильович // З. В. Дубас Іскристі зернятка:
Цікаві розповіді та бувальщина.- Т., 1999.- С. 104-105.
• Лозяк Г. Зірка Всесвіту // Фізика.- 2003.- № 5.- С. 6-11.
• Шаров І. Кондратюк Юрій Васильович // І. Шаров. 100 видатних імен
України.- К., 1999.- С. 177-180.
Ресурси Інтернет:
• Документи Державного архіву Полтавської області про життя славетного
вченого Юрія Кондратюка (Олександра Шаргея) (до Всесвітнього дня авіації
та космонавтики).
• Лунный человек.
• Романенко Б. И. Юрий Васильевич Кондратюк. – М.: Знание, 1988. – 64 с. –
(Новое в жизни, науке, технике. Сер. «Космонавтика, астрономия», № 8).
• 115 лет со дня рождения Юрия Кондратюка — одного из основоположников
космонавтики.
• Юрій Кондратюк: українець, завдяки якому американці здійснили висадку
на Місяць.
• Тайны забытых побед. 34. Трасса Кондратюка.

27. Народився П. М. Василенко 17 жовтня 1900 року в селі Мигія
Первомайського району Миколаївської області. Не доживши
до свого сторіччя півтора року (помер 21.04.1999р.), він
відчув на власній долі всі буремні події XX століття.
Академік Петро Мефодійович Василенко відомий далеко за
межами нашої країни фундаментальними дослідженнями з
питань теорії та методів розрахунку ґрунтообробних,
посівних і зернозбиральних машин та в галузі динаміки і
стійкості руху сільськогосподарських машин.
Він був академіком УААН, академіком РАСГН, членом-кореспондентом НАНУ,
доктором технічних наук, професором кафедри сільськогосподарських машин
Національного аграрного університету.
В 1937 році П.М. Василенку було присвоєно ступінь кандидата технічних наук, а
у 1939 році він був обраний членом-кореспондентом АН УРСР. Докторську
дисертацію П.М. Василенко захистив у Москві в 1947 році, а в 1949 році йому
було присвоєно вчене звання професора. На загальних зборах ВАСГНІЛ у 1956
році його було обрано академіком Відділення механізації та електрифікації
сільського господарства.

28. Ним опубліковано понад 200 наукових статей, низку фундаментальних
монографій з теорії, розрахунку і проектування сільськогосподарських
машин. Його наукові праці опубліковані в Болгарії, Словаччині, Румунії,
Франції, Китаї, цитуються в США.
За видатні розробки проблем землеробської механіки, механізації і
електрифікації сільського господарства Постановою Президії ВАСГНІЛ від
07.12.1977 р. П.М. Василенку була присуджена Золота медаль ім. В.П.
Горячкіна, він відзначений також урядовими нагородами, а Американський
Біографічний Інститут (АВІ) у 1998 році нагородив його Золотою медаллю
«Людина другого тисячоліття».
Академік П.М. Василенко залишив після себе величезний науковий скарб,
яким ще тривалий час у третьому тисячолітті будуть користуватися вчені та
інженери у галузі механізації сільського господарства, його творчий шлях
гідний для наслідування теперішньому і прийдешнім поколінням.

29. З 2004 року ім'я академіка Петра
Мефодійовича Василенка носить
Харківський національний
технічний університет сільського
господарства.
Джерела:
•Василенко Петро Мефодійович Матеріал з Вікіпедії
•Наш видатний земляк Василенко Петро Мефодійович
•Деркач О.П. Корифей землеробської механіки України / О.П. Деркач //
Історія науки і біографістика. — 2007. — N 1 – Режим доступу –
http://inb.dnsgb.com.ua/2007-1/07dopzmu.pdf

30. Відомий економіст, лауреат Нобелівської премії Семен
(Шимен) Кузнець народився в Пінську 17 (30) квітня 1901
року в єврейській родині столинського міщанина Абрама
Ісаковича Кузнеця та уродженки Рівного Поліни Кузнець
(Фрідман). Згодом родина Кузнеця переїхала до Рівного, а у
1915 р., у зв’язку з депортацією єврейського населення з
прифронтової смуги, до Харкова. У Харкові С. Кузнець з 26
жовтня 1915 р. по 31 травня 1918 р. навчався у 2-му реальному
училищі, закінчивши його основні та додатковий класи.
(30.04.1901–10.07.1985)
Восени 1918 р. він поступив у Харківський комерційний інститут (ХКІ). Навчання
у ХКІ справило свій вплив на становлення С. Кузнеця як молодого економіста-
дослідника, визначивши особливі риси його наукового стилю: дослідження
економічних процесів у їх динаміці; прагнення до індуктивної побудови гіпотез
на основі аналізу широкого емпіричного матеріалу, зокрема, даних статистики;
аналіз розвитку господарства у зв’язку із соціальними, культурними,
політичними явищами, які впливають, а часто й обумовлюють економічну
динаміку, історизм.

31. Достовірно встановлено, що у 1920 – 1921 рр. С. Кузнець працював статистиком
відділу праці Південбюро ВЦРПС та опублікував свою першу працю “Грошова
заробітна плата робітників та службовців фабрично-заводської промисловості
м. Харкова у 1920 р.”. У 1922 р. С. Кузнець із родиною емігрував до США.
Вивчивши влітку 1922 р. англійську мову, С. Кузнець вступив до Колумбійського
університету, де у 1923 р. отримав ступінь бакалавра. Науковим керівником С.
Кузнеця став проф. Уе. К. Мітчел, засновник Національного бюро економічних
досліджень (NBER) США. У 1924 р. С. Кузнець захистив як магістерську
дисертацію своє підготовлене у Харкові есе «Система економіки д-ра
Шумпетера: розглянута та аналізована».
У 1926 р. С. Кузнець захистив дисертацію доктора філософії (PhD) «Циклічні
коливання: роздрібна та оптова торгівля. США, 1919 – 1925 рр.»
З 1927 р. С. Кузнець став науковим співробітником Національного бюро
економічних досліджень (NBER) де до початку 1960-х рр. очолював програму з
вивчення національного доходу. С. Кузнець вдосконалив методи визначення
національного доходу; під його редакцією вийшла низка публікацій:
«Національний доход, 1929 – 1932», «Національний доход і формування капіталу,
1919 – 1935», «Товарний потік и формування капіталу», двотомник «Національ-
ний доход і його структура, 1919 – 1938», а також «Національний доход: короткі
висновки».

32. У роки Другої світової війни С. Кузнець брав участь у дослідницькому проекті з
постановки цілей для військово-економічного планування. Використовуючи
систему розрахунків національного доходу та ранню форму лінійного
програмування, проводилися оцінки можливостей для розширення військового
виробництва, а також визначення матеріальних ресурсів, які могли обмежити
процес зростання випуску.
Не менш значущими були роботи С. Кузнеця із дослідження економічного
зростання, розпочаті у післявоєнний період. Він вів їх будучи головою Комітету
з економічного зростання Наукової ради із соціальних досліджень (SSRC).
Запропонована ним дослідницька програма передбачала емпіричні
дослідження за чотирма ключовими елементами економічного зростання. До
них він відносив демографічне зростання, зростання знань, адаптацію країн до
факторів зростання та зовнішні економічні відносини між країнами.
С. Кузнець розробив сучасну методику розрахунків національного доходу,
установив загальновизнані принципи й методологію вирахування ВНП і
зв'язаних показників. «Закон Кузнеця», «Великий маятник», «Гіпотеза
Кузнеця» — ці та інші терміни економічної науки пов'язані з іменем С.Кузнеця.
У 1971 г. відзначений Нобелівською премією з економіки “за емпіричне
обґрунтування економічного зростання, яке призвело до нового, більш
глибокого розуміння економічної та соціальної структури і процесу розвитку у
цілому”. Нагороджений Медаллю Френсіса Уокера (1977 р.).
Умер Саймон Кузнец 8 июля 1985 года в Кембридже.

33. Мемориальна дошка на історичній
будівлі Харківського комерційного
інституту
У 2013 році ХНЕУ було присвоєно ім’я лауреата Нобелівської премії з економіки
1971 року Семена Кузнеця.
Джерела:
•Провідні вчені Харківського національного економічного університету :
бібліографічний збірник / під заг. ред. В. С. Пономаренка, М. О. Кизима ;
авт.-уклад. : В. С. Пономаренко, М. О. Кизим, О. Г. Зима [та ін.]. - Х. : ІНЖЕК,
2012. - 248 с.
•Кузнец мировой экономики
•Українці в світі. Саймон Кузнець
•Кузнець Саймон Сміт
•Саймон Кузнець. Матеріал з Вікіпедії

34. Всеволод Арутюнович Лазарян (1909-1978) - видатний вчений-
механік, загальновизнаний авторитет в галузі динаміки
рухомого складу залізниць, академік АН УРСР (1972), лауреат
Державної премії УРСР та премії імені А. Динника Академії
наук УРСР. З 1930 по 1978 Всеволод Арутюнович викладав у
Дніпропетровському інституті інженерів залізничного
транспорту. Їм написано кілька навчальних посібників. З 1941
по 1958 був ректором Дніпропетровського інституту
інженерів залізничного транспорту. Лазарян є засновником
Інституту механіки Академії наук Української РСР, вчений,
який створив нові напрями в загальній механіці і механіці деформованого
твердого тіла, автор понад 300 друкованих праць в галузі механіки - монографій,
статей, навчальних посібників, а також понад 20 авторських свідоцтв і патентів.
Докторська дисертація В. А. Лазаряна, захищена в 1940 р і присвячена
дослідженню динамічних зусиль в міжвагонних з'єднаннях поїздів, стала
розвитком класичних робіт видатного російського і радянського вченого М. Є.
Жуковського, а також основою для подальших досліджень як самого В. А.
Лазаряна, так і його численних учнів.

35. У 1941 р В. А. Лазаряну було присвоєно звання професора. У тому ж році,
напередодні Великої Вітчизняної війни, він був призначений начальником
Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту, яким
керував до 1958 р. У роки Великої Вітчизняної війни під керівництвом В. А.
Лазаряна інститут (був евакуйований у Новосибірськ) не тільки продовжив
роботу з підготовки кваліфікованих кадрів для залізничного транспорту, а й
виконав велике число важливих для оборони країни робіт.
Після повернення інституту в Дніпропетровськ в 1944 р В. А. Лазарян багато і
плідно займався справою відновлення інституту, розвитку його факультетів,
кафедр і лабораторій. Будучи генерал-директором шляхів та будівництва III
рангу, він надавав в цей час велику допомогу залізничному транспорту у
відновленні залізниць і забезпеченні їх безперебійної роботи. Одночасно
Всеволод Арутюнович вів велику наукову, педагогічну та науково-організаційну
роботу в інституті.
Особливістю В. А. Лазаряна як ученого було вміння передбачати шляхи
розвитку науки і техніки. В. А. Лазарян звернув увагу на необхідність
використання обчислювальних машин в наукових дослідженнях і в навчальній
роботі. Їм була створена в інституті перша в місті лабораторія аналогових
обчислювальних машин, а потім і лабораторія цифрових обчислювальних
машин, на базі якої нині створено сучасний обчислювальний центр.

36. У 1958-1968 рр. він (за сумісництвом) керує відділом міцності та відділом
динаміки і міцності гірських машин Інституту механіки АН УРСР у
Дніпропетровську.
У 1967 р. В. А. Лазарян обирається членом-кореспондентом Академії наук УРСР.
У 1969 р. йому було присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки УРСР.
У 1972 р. він був обраний академіком АН УРСР. У 1971 р. йому присуджується
Державна премія УРСР, а в 1978 р. - премія імені Дінніка.
Помер В. А. Лазарян 24 грудня 1978.
Ім'ям видатного вченого названі Дніпропетровський Національний університет
залізничного транспорту і вулиця, де розташоване студентське містечко. Біля
центрального входу до ВНЗ на проспекті Гагаріна встановлено меморіальну дошку.
Відкриття пам'ятної дошки
на новому корпусі ДІІТу
Дніпропетровський національний університет залізничного
транспорту ім. академіка В. Лазаряна (ДНУЗТ).

37. Джерела:
•Учені вузів Української РСР. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1968. – 515 с
•Всеволод Арутюнович Лазарян : указ. лит. / сост.: И. Г. Барбас, О. М.
Ратникова, С. И. Филиппюк. – К. : Наук. думка, 1980. – 67 с. -
(Библиография ученых УССР).
•Кулиш А. І. Легенди ДІІТу / А.І. Куліш. - Дніпропетровськ : Дніпропетр. нац.
ун-т залізн. трансп. ім акад В. Лазаряна, 2005. - 460 с.
•К 100 - летию со дня рождения В. А. Лазаряна

38. Сухомлинський Василь Олександрович (15.08.1918 - 02.09.1970) –
член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР,
директор Павлиської середньої школи Онуфріївського району
Кіровоградської області. У травні 1958 році Наказом Президії
Верховної Ради УРСР йому було присвоєно звання “Заслужений вчитель УРСР”.
Василь Олександрович був нагороджений двома орденами Леніна, орденом
Червоної Зірки та багатьма медалями. Автор понад 30 книг і великої кількості
статей з різних питань педагогіки (“Трудность и радость познания” (стаття,
1968), “Серце віддаю дітям” (монографія, 1969), “Павлиська середня школа”
(монографія, 1969) та багато інших).
Народився в селі Омельнику Онуфріївського району Кіровоградської області.

39. У 1933 році закінчив семирічну школу, а у 1938 – Полтавський педінститут. З 1935
року працював учителем української мови та літератури Васильківської
семирічної школи Онуфріївського району Кіровоградської області. З серпня
1938 року працював завучем та вчителем української мови і літератури в
Онуфріївській середній школі. З липня 1941 року по червень 1942 брав участь у
Великій Вітчизняній війні. Був тяжко поранений у лютому 1942 року. З червня
цього року по березень 1944 працював директором Увинської середньої школи
Удмурдської АРСР. З листопада 1947 - директором Павлиської середньої школи.
У 1955 році Василю Олександровичу було присвоєна наукова ступінь кандидата
педагогічних наук. У вересні 1957 року він став член-кореспондентом Академії
педагогічних наук РРФСР. Похований у селі Павлиші Онуфріївського району
Кіровоградської області.
Джерела:
Сухомлинський Василь Олександрович. Матеріал з Вікіпедії
В.О. Сухомлинський — видатний український педагог новатор
Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського
Біографія Василя Сухомлинського
Український центр. Василь Сухомлинський

40. Погруддя Василю Сухомлинському
перед будівлею університету
Головний корпус МДУ
Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського —
найстаріший вищий навчальний заклад м. Миколаєва.
Віхи історії університету:
1913–1920- Миколаївський учительський інститут,
1920–1930 - Миколаївський інститут народної освіти,
1930–1933 - Миколаївський інститут соціального виховання,
1933–1999 - Миколаївський державний педагогічний інститут,
до 21 серпня 2010 року — Миколаївський державний університет імені В. О.
Сухомлинського

41. Дідоренко Е.О. народився 10 липня 1938 в місті Луганську у
сім'ї педагогів. Вихованець Ворошиловградської спецшколи
Військово-повітряних Сил Міністерства оборони СРСР. У 1956
році Дідоренко Е.О. Розпочав трудову діяльність слюсарем
Ворошиловградського тепловозобудівного заводу, і в 1957 році
колектив заводу направив його в органи внутрішніх справ. Він
пройшов шлях від оперуповноваженого до заступника началь-
ника управління карного розшуку Луганського обласного
управління внутрішніх справ. З 1993 року одночасно був
ректором створеного ним училища міліції.
Як послідовник і учень професіоналів карного розшуку, він,
йдучи попереду свого часу, був новатором, які впроваджують
у практику все нове і прогресивне, що пропонувала наука.
Став одним з ініціаторів використання на практиці
оперативно-розшукової роботи електронно-обчислювальної
техніки, створення обліково-аналітичних і пошукових
систем. Автор 10 монографій, 15 підручників і навчальних
посібників, численних розробок з проблем кримінології,
член-кореспондент Академії правових наук України, доктор
юридичних наук, професор, заслужений юрист України,
заслужений працівник МВС України генерал-полковник міліції

42. Луганський інститут внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України
(2001р.), Луганську академію внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності
України (2002р.), Луганський університет внутрішніх справ (2005 р.).
Засновником ВНЗ, творцем літопису його розвитку був Едуард Олексійович
Дідоренко. Він був ректором університету з дня створення і до своєї смерті 1
вересня 2007 року. 11 вересня 2007 року розпорядженням Кабінету Міністрів
України №729-р університету присвоєно ім`я його засновника.
Луганський університет внутрішніх справ ім. Е.Дідоренка
кримінального процесу, оперативно-розшукової
діяльності, більше 100 пропозицій та експертних
висновків до проектів законодавчих актів України.
20 травня 1993 року постановою Кабінету Міністрів
України №362 в Луганську було створено училище
міліції МВС України, яке згодом було реорганізовано в
Луганський інститут внутрішніх справ (1994р.),
Джерела:
• Дидоренко Э. На пути к истине . —
Луганск: РИО ЛИВД, 2000 . — 179 с.
• Дідоренко Едуард Олексійович. Матеріал
з Вікіпедії
• Жизнь, посвященная идеалам добра и
справедливости
• Дидоренко Эдуард Алексеевич

43. Вітаємо зі святом всіх науковців, викладачів, майбутніх
вчених – студентів та аспірантів! Нових творчих успіхів,
нехай найвищі висоти Науки завжди підкоряються Вам!
Щастя, здоров’я, миру та злагоди Вам та Вашим рідним.
Ми, бібліотекарі, завжди раді Вам допомогти.