до 425-річчя від дня народження Мігеля де Сервантеса Сааведра

1. до 425-річчя від дня народження
МІГЕЛЯ ДЕ СЕРВАНТЕСА СААВЕДРА
(29 вересня 1547 — 22 квітня 1616) —
ІСПАНСЬКОГО НОВЕЛІСТА,
ДРАМАТУРГА І ПОЕТА,
ОДНІЄЇ З КЛЮЧОВИХ ФІГУР
ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ, ТВОРЦЯ
«ВІЧНОГО ОБРАЗА» ДОН КІХОТА,
ЩО СТАВ УНІВЕРСАЛЬНИМ
СИМВОЛОМ ЛЮДСТВА

2. Все життя Сервантеса - солдата, письменника,
державного службовця - пройшло в бідності
і нестатках. Навіть чисельні тиражі «Дон Кіхота»
не змінили матеріальне становище автора.
Але Сервантес мужньо сприймав всі
випробування долі. Його думки завжди залишалися
високими, а вчинки – благородними
Таким було життєве кредо Сервантеса – воїна і письменника,
мрійника і захисника справедливості.
Кращий з біографів Сервантеса, Еміль Шаль, характеризував
його так: «Поетові, вітряному і мрійливому, бракувало життєвого
вміння, і він не отримав користі ні зі своїх військових кампаній,
ні зі своїх творів. Це була душа безкорислива, нездатна здобувати
собі славу або розраховувати на успіх… З аналізу його життя він
виходить із честю, повним великодушної та благородної
діяльності, героїчним у своїх лихах та добрим у своїй геніальності.
КРАЩЕ ФАРБА НА ОБЛИЧЧІ, НІЖ ПЛЯМА НА СЕРЦІ

3. Всемирно известный испанский писатель и солдат – Мигель де Серва́нтес
Сааве́дра родился 29 сентября 1547 г. (Кастилия), в многочисленной семье,
которая постоянно жила в бедности.
В 1566-1569 гг. Мигель обучался в мадридской городской школе, однак
більшу частину знань придбав самостийно.
В 1569 г., после уличной стычки, которая закончилась ранением одного из ее
участников, Сервантес бежал в Италию, а затем завербовался в солдаты. В
1571 г. принял участие в морской битве при Лепанто, был ранен в
предплечье (его левая рука на всю жизнь осталась бездействующей).
Участвовал в военных кампаниях в Италии. За эти годы Мигель имел
возможность посетить крупнейшие итальянские города: Рим, Милан,
Болонью, Венецию, Палермо – и познакомиться с укладом итальянской
жизни
Мігель де Сервантес Сааведра
народився в місті Алькала де Енарес
(Кастилія, Іспанія) у 1547 році, імовірно
29 вересня, у день Архангела Михаїла,
бо за тогочасною іспанською традицією
дитині давали ім'я на честь святого, чиє
свято посідає день народження.
Батьки майбутнього письменника
походили з шляхетних, але збіднілих
дворянських родин. Батько - ідальго
Родріго де Сервантес - працював хірургом. Матір -донья Леонор
де Кортінас - вміла читати та писати, що в ті часи було великою
рідкістю.
В родині було семеро дітей: чотири хлопчики (Андрес, Мігель,
Родріго і Хуан) та три дівчинки (Андреа, Луїса і Магдалена).
Мігель був четвертим. Його улюбленим братом був Родріго. В
дорослому житті вони намагалися бути поруч.
в
Алькала де Енарес,
площа Сервантеса
У ДОБРОГО ПОДРУЖЖЯ – ДВІ ДУШІ, АЛЕ ЄДИНА ВОЛЯ

4. Родина Сервантеса жила в страшній скруті
і в пошуках коштів для існування постійно
кочувала країною. У 1551 році Родріго де
Сервантес із сім'єю переїхав до Вальядоліда,
де через борги він був ув'язнений на декілька
місяців. У 1556 р. він направився до Кордови,
щоб отримати спадок Хуана де Сервантеса,
дідуся майбутнього письменника, а також щоб
втекти від кредиторів.
Про ранні етапи життя Мігеля де Сервантеса
відомо дуже мало. Не існує точної інформації
щодо перших років навчання Сервантеса.
Скоріше за все він навчався у безкоштовному
закладі єзуїтів, бо в романі «Бесіда собак»
письменник розповідає про єзуїтську школу,
що здається алюзією на його роки навчання.
Деякі біографи стверджують, що
Сервантес навчався в Мадриді в Саламанському університеті,
проте переконливих доказів цієї версії немає.
Вальядолід ,
Дім Христофора
Колумба
Кордова,
Римський міст
і мечеть Мескіта

5. Своєю освіченістю майбутній письменник мав завдячувати
самому собі. Змалечку Сервантес багато читав, знав романси
про Сіда та вірші найкращих іспанських поетів. Не пройшов
він і повз пасторальні та шахрайські романи. Найбільш попу-
лярні з них Сервантес аналізує в «Дон Кіхоті». Але найбільший
слід у його житті залишило читання лицарських романів. У
«Дон Кіхоті» їх згадується безліч.
Великий вплив на майбутнього письменника
зробив театр.У юності він палко полюбив комедії
Лопе де Руеда, драматурга і актора-самородка,
обдарованого незвичайним комічним талантом.
Під час вистав, які давала на площі Алькали
заїжджа трупа акторів,13-річний підліток завжди
сидів у першому ряді, дивився і слухав, як зачаро-
ваний. Про ці чудові вистави Сервантес із захоп-
леням згадував до останніх років життя. Творчість
талановитого актора мала суттєвий вплив на
світогляд і письменницьку майстерність Сервантеса.
Немає такої поганої книги, в якій не було б чогось доброго
Лопе де Руеда
1510-1565

6. У 1566 році Мігель де Сервантес переїхав
до Мадрида. В столиці поетичні спроби
юнака, якими він почав займатися ще в
Алькалі, знайшли схвальні відгуки. Цьому
в значній мірі сприяло знайомство з Хуаном
Лопесом де Ойосом – священиком-гуманіс-
том. Він викладав риторику і заохочував
талановиту молодь до написання віршів.
Про юного Сервантеса вчитель писав як про «нашого дорогого та
улюбленого учня».
.
В 1569 році Лопес де Ойос опублікував том на згадку про
смерть королеви Ізабелли де Валуа і представив його до
королевського двору. Для цієї збірки Сервантес написавтри вірші.
Їх визнали кращими і в нагороду він отримав 3 срібні
ложки. Це була перша перемога юнака. І хоча ці вірші не
відрізнялися довершеністю, і у світову літературу Сервантес
увійшов як прозаїк, його витончена, вільна проза, жива образна
мова носять на собі сліди його юнацьких віршованих дослідів.
Мадрид,
дворець Сибелес
Живи по правді – ось найкраща проповідь

7. У 1570 році молодий Сервантес опиняється в
Італії як камердинер кардинала Аквавіви д'Арагона.
Висувається багато пояснень такого несподіваного
повороту у долі письменника, але жодне з них не
має документальних підтверджень. Безперечно одне–
зустріч з Італією та Римом, античною культурою
та мистецтвом Ренесансу справили на Сервантеса
величезне враження. Він зачитувався «Закоханим
Роландом» Боярдо та «Шаленим Роландом» Аріосто.
У його розмові все частіше трапляються італійські
слова (у «Дон Кіхоті»залишилися сліди цього впливу).
Величезний вплив мав на нього Боккаччо.
.. .
У Аквавіви Сервантес прослужив півроку і раптово
залишив гарне місце і добровільно записався до
іспанського війська: він стає солдатом морського
полку, що дислокувався в Італії. Стати солдатом було
давньою мрією Мігеля, бо він вважав військову
справу своїм істинним покликанням, як і поезію.
Кожний з нас – син своїх справ
Матео Боярдо
Лудовіко Аріосто
Джованні
Боккаччо

8. Початок військової кар’єри
Сервантеса припав на славетні
історичні події. На той час Іспанія
воювала на боці Священної ліги
проти піратського панування Осман-
ської імперії на Середземному морі.
7 жовтня 1571 року відбулася
історична битва при Лепанто, в якій
Сервантес взяв героїчну участь. «Битва при Лепанто» Х. Луна
Того дня він хворів на лихоманку, але за словами очевидців,
відмовився залишитися у ліжку. Прорвався у саме пекло бою, був
двічі поранений у груди і аркебузою в передпліччя. Через це його
ліва рука назавжди залишилась нерухомою. Хоробрість
Сервантеса була відзначена доном Хуаном Австрійським,
командувачем союзної флотилії, а сам Сервантес завжди з
гордістю протягом всього життя згадував свою участь у цій
переможній битві.
Ніколи ще ні меч не притупляв пера, ні перо - меча

9. Після поранення Сервантес півроку лікувався у шпиталі на
Сицилії. А в квітні 1572 року він записався в загін адмірала
Колони і продовжував служити по 1575 рік, перебуваючи, в
основному, в Неаполі. Крім того, він брав участь в експедиціях на
Корфу і Наваріно, був свідком захоплення Тунісу і Ла-Гулетта
турками в 1574 році. Але у 1575 році король згорнув іспанські
морські походи і Сервантес вирішив повернутися до Іспанії, щоб
отримати підвищення по службі. Хуан Австрійський дав йому
Не так важко померти за друга, як знайти друга,
який би коштував того, щоб померти за нього.
рекомендаційні листи до короля, в яких
просив про надання допомоги хороброму
солдату. Тож у вересні 1575 року разом з
братом Родріго Мігель відплив із Неаполя.
Але вранці 26 вересня на підході до
каталонського берега галера «Сонце» була
захоплена алжирськими піратами. Всіх
полонених відвезли до Алжиру і продали в
рабство, в тому числі Сервантеса і його брата.
Напад піратів

10. .
Положення рабів в Алжирі було жахливим. Їх не вважали за
людей, нещадно експлуатували. За найменшу провину піддавали
приниженням і фізичним покаранням. За спробу втечі піддавали
витонченим тортурам: відрізали
носи , вуха, губи, виколювали очі,
садили на кілок, забивали камінням.
В цих умовах гордий і воле-
любний Сервантес вижив завдяки
тому, що його володар сподівався
отримати за непокірного раба
великий викуп–500 золотих ескудо
(привід для такої ціни дали знай-
дені у Сервантеса листи до короля).
Через викупленого полоненого -
солдата Габріеля де Кастаньєда,
мешканця гірської долини Карр'єдо із села Саласар - Мігель
передав батькам листа про своє з братом становище. Але
бездіяльно чекати грошей від незаможної родини не став.
Торгівля рабами, Г. Буланже

11. Протягом 5 років ув'язнення він 4 рази організовув втечі.
Тричі втікавчів схопили через зрадників. Четверта втеча була
викрита через перехоплений лист Сервантеса. Щоб уникнути
покарання своїх товаришів, він завжди брав відповідальність за
організацію втечей на себе і надавав перевагу тортурам над зрадою.
.
Самовіддано поставився він і до свого брата Родріго. Коли їхній
батько, пожертвувавши добробутом усієї родини, зібрав у 1577
році значну суму для викупу синів, рабовласник погодився за ці
гроші звільнити лише одного. Мігель віддав перевагу тому, щоб
на волю випустили його брата.
У травні 1580 року до Алжира приїхали отці-тринітрарії, які
викупляли полонених християн. Мати і сестра Сервантеса передали
їм 300 ескудо. Ще 200 брат Хуан Хіль назбирав у християнських
купців. Необхідну суму чернець здобув, коли Сервантес, зв'язаний
«двома ланцюгами і цвіркуном», вже знаходився на галерах, які
його хазяїн відправляв до Константинополя. Так, дякуючи дивному
збігу обставин, Сервантеса визволили 19 вересня 1580 року.
Зрада, може, комусь і подобається, а зрадники ненависні всім
У нещасті доля завжди залишає дверцята для виходу

12. .
Сервантес повертався до Іспанії зовсім іншим, ніж юнак, що
виїхав з неї 10 років тому. Він збагатився культурою італійського
Відродження, пізнав захоплення служінням Батьківщині, випробував
бездонне горе рабства. Цей життєвий досвід згодом послужив
матеріалом для значної частини його літературних творів.
Батьківщина зустріла Сервантеса неласково. Рідні були
розорені викупом, королівська підтримка
була надто скромною. Здоров'я було підірвано.
Все, що йому залишалося, це повернутися на
військову службу. Тому у травні 1581 року
Сервантес переїхав до Лісабона (Португалія),
де в той час базувався полк, в якому Мігель
служив до полону. У складі полку він брав
участь під командою маркіза де Санта Крус
.
в експедиціях 1581 і 1582 рр. і витримав бій біля Азорських островів.
У 1584 р. за наказом короля Мігель здійснив поїздку до Орану з
таємним завданням, яке йому довірили через багаті знання про куль-
туру та звичаї північної Африки. За цю роботу він отримав 50 ескудо.
Сервантес повернувся до Лісабона, а наприкінці року - до Мадрида.
Лісабон,
Белемська башта

13. Під час служби в Португалії у Сервантеса був зв'язок з однією
знатною донною, від якої він мав дочку, Ізабеллу де Сааведра. Після
розриву стосунків з матір'ю дівчинки він залишив дитину в себе.
Наприкінці 1584 року Сервантес йде з важкої йому і малопри-
буткової військової служби.
12 грудня 1584 року він
одружується з дев'ятнадцяти-
річною Каталіною де Саласар-і-Паласіос, що належала, як і він, до
знатного, але збіднілого роду. Дружина принесла йому більш ніж
скромний посаг і визнала Ізабеллу законною
дочкою. Сервантес прожив з Каталіною у бездіт-
Недробно справжнє почуття
і неможна кохати з примусу
ному шлюбі понад тридцять
років і помер на її руках.
Очевидно, таке довге спільне
життя подружжя було
щасливим. Хоча часті і довго-
тривалі службові відрядження
Сервантеса, мабуть, не сприяли
безхмарності шлюба. Родина Сервантеса
Каталіна
де Саласар

14. Щоб утримувати сім'ю – матір, дружину, дочку
та незаміжню сестру, Сервантес вирішує зайнятися
літературною працею. У 1585 році він видав
свій перший роман – «Галатея». Цей пасторальний
роман відрізнявся вишуканим стилем і приніс автору
популярність . Але в літературних колах Мадриду
Початковий фолиант
Рукопис 15000
Національної
Бібіліотеки Іспанії
Сервантес був прийнятий
насамперед як поет і драматург.
Після «Галатеї» він написав
близько тридцяти п'єс, з яких
збереглися дві: «Алжирські нрави»
(заснована на його досвіді в неволі) та
«Нумансія» (1586) - на історико-патріотичну
тему. Саме вони мали значний успіх у
мадридської публіки. Інші вистави не
справили особливого враження і не принесли
бажаного доходу, як і усі спроби Сервантеса
створити свій, реформований театр.

15. Посади часто
змінюють вдачу
Доходи від письменницької праці були надто малі, тому
восени 1587 року письменник із сім'єю переїхав з Мадрида до
Севільї, де найнявся на службу в інтендантстві — на посаду
комісара з продовольчих заготовок для
"Непереможної Армади" (флоту) у містах
та селах, розташованих у околицях Севільї.
Ця служба зовсім не відповідала схильностям письменника і
принесла йому багато лиха. Через постійні роз'їзди він був
вимушений зовсім залишити свої улюблені літературні заняття,
тільки зрідка міг бачити свою сім'ю. Сумлінно виконуючи свої
обов’язки, він конфіскував зерно в монастирі містечка Есіха, за
що був відлучений від церкви. За
недбале ведення документації його
тричі садили до в'язниці.
Але ще більше страждань принесло
йому призначення в середині 1594 року
на місце збирача податкових недоїмок
у королівстві Гранади.
Севілья

16. Мігелю де Сервантесу мариться
«Дон Кіхот», Маріано ла Рока
Хто прив'язується до доброго дерева, здобуває добру тінь
Сервантес успішно приступив до збору недоїмок і вже в
серпні того ж року передав севільському банкіру Сімону Фрейре
де Ліма для переведення в Мадрид 7400 реалів. Але банкір
оголосив себе банкрутом і привласнив гроші. І хоча казначейству
вдалося стягнути з нього вручену Сервантесом суму, останнього
звинуватили в прихованні і пред'явили йому позов на велику
суму. А оскільки Сервантес не зміг навести докази своєї невин-
ності та сплатити за позовом,
то він був у вересні 1597 року
посаджений на три місяці до
Севільської королівської в'язниці. …
…………. Ув’язненя за цією справою
відбувалися ще неодноразово аж
до 1605 року. І саме у в'язниці, за
визнанням самого письменника,
до нього прийшов задум «Дон
Кіхота» і почалася робота над
романом.

17. У 1603 році Сервантес переїхав із Севільї до Вальядоліда і….
вийшов у відставку. На цьому закінчилося його 22-річне служіння
іспанській Короні. Настав час цілковитого служіння літературі.
Він не публікувався 20 років і тепер з-під його пера виходять
один за одним досконалі твори:
- роман "Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський“(1605,1615);
- збірка з 12 оповідань «Повчальні новели» (1613);
- сатирична поема "Подорож на Парнас" (1614);
- збірка пьес "Вісім комедій і вісім “ (1615);
- лицарський роман "Мандри Персилеса і Сихизмунди" (1616).
Немає такого болю, немає такого
страждання, тілесного чи душевного, яких не
послабив би час і не зцілила б смерть
Але навіть шалений успіх “Дон Кіхота” не
виправив матеріального становища письменника.
Він помер в Мадриді 22 квітня 1616 року у нужді,
працюючи майже на смертному одрі.

18. Меженко Ю. С. 60 знаменитых писателей. Судьба и
творчество. – Донецк : БАО, 2006. – 336 с.
Сервантес Сааведра, Мігель де // Зарубіжні письменники.
Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської
та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга —
Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 51
.
Дон Кихот : фильм. – Режим доступу:
https://filmix.ac/films/drama/14291-rycar-don-film-
2002.html
Человек, который убил Дон Кихота : фильм. – Режим
доступу : https://filmix.ac/films/drama/126143-kov2-
chelovek-kotoryy-ubil-don-kihota-2018.html