18 березня 2014 року в бібліотеці відбувся літературно-музичний вечір "Моя ти доле чорнобрива", присвячений жінкам в життєвій долі Кобзаря.

2. Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога......
Оксана Коваленко

3. Г. Закревська, 1843
Моє свято чорнобриве,
І досі меж ними
Тихо, пишно похожаєш?
І тими очима,
Аж чорними — голубими,
І досі чаруєш
Людські душі? Чи ще й досі
Дивуються всує
На стан гнучий? Свято моє!
Єдинеє свято!

4. Ваш добрый ангел осенил
Меня бессмертными
крылами
И тихостройными речами
Мечты о рае пробудил...
В. Рєпніна, 1859

5. Г. Ускова, 1854
Ця найпрекрасніша
жінка для мене –
справжня благодать
Божа. Це одна єдина
істота, якою я
захоплююся аж до
поезії.

6. Якби з ким сісти хліба з’їсти,
Промовить слово, то воно б
Хоч і як-небудь на сім світі,
А все б таки якось жилось.
Та ба! Нема з ким.
К. Піунова, 1857

7. М. Максимович, 1859

8. Л. Полусмакова, 1860
Поставлю хату і кімнату,
Садок – райочок насаджу.
Посиджу я і походжу
В своїй маленькій благодаті.
Та в однині – самотині
В садочку буду спочивати.…

9. Вісім жінок Тараса Шевченка
http://chask.net/?p=26544
«Любові пам’ять незабутня»
(Жінки в долі Т.Шевченка)
http://at.zavantag.com/docs/4761/index
-16743-2.html