стихи детей

2. СОНЦЕ
Колись зустрів я сонечко.
Воно мені казало,
Що світить у віконечко
Й у небі, що літало.
Воно було у небі
І бачило зірки
Й казало, що, далебі,
Були там вказівки:
Полярна і темненька,
Велика і маленька.
Коли воно прощалось,
Нічого не казало.
І лише посміхалось,
І горенька не мало.

3. Тарас Шевченко
Українська поезія, як рідна мати,
Вона вчить нас жити, кохати, співати.
У ній думка люду, що її плекає митець,
Він розповіді дасть і початок, й кінець.
Розкаже, що думають люди звичайні.
Викладе все це у вірші повчальні.
Ще може своє життя розказати.
Як жилось раніше, хто батько, хто мати.
Одним із таких майстрів слова
Є славний кріпак,
Що його кохає мова.
У тѐжкі роки засланнѐ й неволі,
Він не жалівсѐ на прихистки долі.
Шевченко Тарас-літератури дитина.
І тѐжкої пори, і лихої днини,
Він «матері слова» вірний завжди,
Але ж це і принесло цьому біди.
Тѐжке ю дитинство, у 10-вже чоловік.
Він працявав, не дививсѐ на вік.
Його тѐжка долѐ длѐ нас ю уроком
І ми ідемо за ним його кроком.
Він майстер пера і поважного слова.
Велика сім’ѐ його, рідна ю мова.
Тож вклонімосѐ цій великій лядині,
Що вірші його ми читаюмо й нині.

4. МАТЕМАТИКА
Допоможе у житті
Математика тобі.
Будеш ти співать і грать,
Зможеш в космос ти злітать.
Тільки знать потрібно
Всі шлѐхи важкі,
Бо буваю різна
Математика в житті.

5. ПРОЩАНИЕ С ДЕТСТВОМ
Одела платье новое, цветное,
Наглажено и выглажено утягом
И на столе пред ней стоит мучное,
И волосы уже не петухом.
Локоны, шикарное перо
Лазурно-голубого цвета
И личико накрашено бело.
Но глѐдь, последнее это лето.
Уже не ступит в школьные двери.
Ленту торжественно одела она.
Скоро уйдет. Говорит: «Я не веря»,
Но всегда она детству будет верна.

6. УКРАЇНА
Буду Україноя пишатисѐ,
Безкрайніми степами милуватисѐ.
Спостерігати, ѐк зростаю насіннѐ,
Як деревце пускаю коріннѐ.
Відпочиваю велика родина,
Зеленію струнка калина,
І шепоче тихесенько:
«Знай, Україна –
твій рідний край!»

7. Маме часто дарим мы цветы,
Радует всегда её улыбка.
Каждый знает мамины мечты.
Мама – солнце, золотаѐ рыбка.
Длѐ каждого мама –
лучше всех,
Длѐ каждого своѐ милее.
А ей важен твой успех –
Она стремитсѐ, чтоб ты стал
умнее.

8. КРАСАВИЦА-ЗИМА
К нам в окошко снег стучитсѐ,
Все дорожки белые.
За окошком ветер воет,
За окном стучит Зима.
И метель всё воет, плѐшет,
Незаметно день прошёл.
Вот подарки нам вручает
Дед Мороз. Кричим «Ура!
Рады мы тебе, зима!»

9. МАТУСЯ
Є в мене чарівницѐ одна.
Це мама, матусѐ моѐ.
Вона - сама мила,
вона – сама ляба,
Матусѐ моѐ чарівна.
Єдина у світі, у цілому світі
Найкраща
матусѐ
моѐ!

10. Осень золотаѐ
в гости к нам пришла.
Много нам подарков
осень принесла.
Принесла нам ѐблок,
принесла картошки,
И взмахнула Осень
кистья осторожно.
Сразу все деревьѐ
золотыми стали.
Вот такое чудо
осень золотаѐ.

11. Я – в лесу.
Здесь так красиво
тёплым,
солнечным днём.
Прогулѐлась
по тропинке
И присела на пенёк.
Вижу – гриб
растёт под осиной.
Как зовётсѐ он?
– ѐ спросила.
И ответила мне осинка –
Этот гриб
зовётсѐ
подосиновик.

12. НОВЫЙ ДЕНЬ
Здравствуй, здравствуй,
день чудесный!
День весёлый, интересный!
Здравствуй, небо!
Здравствуй, солнце!
Здравствуй, лес и облака,
Здравствуй, море и река!
Я сегоднѐ рано встала,
Этот стих вам рассказала,
А сейчас пойду в буфет.
Может, там купля конфет,
Может, баночку вареньѐ –
У менѐ ведь День рожденьѐ!

13. Я в школу ушла, а мама – на сутках,
Осталсѐ мой папа один.
Сидеть он спокойно не мог ни минутки –
Со скуки он чая котёнку налил.
Подлил газировки, и мисочку ѐблок
Насыпал собаке Полкану на завтрак,
А Гоше в поилку налил он компот,
И начал болеть у зверяшек живот.
Вот легче им стало, и Гоша сказал:
«Лучше б ты
отпуск не брал!»

14. Жил на свете крокодил,
и очень ползать он лябил.
Не бегать, не прыгать,
в воде не играть,
А только ползти и мечтать.
То он в долину поползёт,
Т снова в речку поплывёт.
Был одинок тот крокодил,
Но даже в одиночестве он не тужил.
То он играет с бегемотиком,
То с кенгуру с большим животиком.
Вот такой прекрасный крокодил
Где-то в речке,
в африканских джунглѐх жил.

15. Жил под деревцем грибок,
Над грибком стоѐл дубок,
И они дружили –
Жили, не тужили.
Вместе провели они десѐть лет своих,
И никто на свете не разлучит их.
Вот стоѐт и смотрѐт
На свой лес родной,
Вот стоѐт и смотрѐт
на закат лесной.
Но вот пришла зима, и птицы улетели,
Дубок уснул, грибочек замели метели.
Но на Новый год
Никак нельзѐ проспать.
Проснулсѐ наш дубок, за ним – грибок,
И стали Новый год встречать.

16. Є в одному королівстві
чарівний палац життѐ.
Там завжди все легко й гарно,
Жарти, сміх до забуттѐ.
Є король в палаці тому,
Стежить він за усіма,
Але сам він не суворий,
Не образить він дарма.
Трохи нижче королѐ
За званнѐм ідуть міністри.
Дуже гарне в них вбраннѐ,
Та на те вони й міністри.
Ще на сходинку донизу
За званнѐм йдуть вчителі.
Всі вони красиві й гарні,
Та й на зріст вже немалі.
Немаленьку роль в державі
Граять також пекарі.
Всім вони обід готуять,
Разом з ними – кухарі.
Там багато дуже принців,
А ще більше там принцес.
Ось на дошці креслѐть коло.
А палац той – моѐ школа!

17. УКРАЇНА
Україно рідна, Україно мила,
Чи тебе ѐ гідна, мово солов’їна.
Чи длѐ тебе пісні ввечері співала,
Все свою коханнѐ тобі дарувала.
Українське небо, українські гори –
Все у тобі гарне, й повітрѐ прозоре.
По твоїм стежинам, що лежать у полі,
Чумаки блукали у пошуках солі.
Тут боѐри знатні, й кнѐзі царявали,
Та нашої волі вони не забрали.
Наша Україна трохи посивіла,
Та своюї вроди вона не змарніла.

18. Девѐтого маѐ куранты пробили.
Со всех сторон слышно, что мы победили.
Со всех сторон слышно – плохаѐ Германиѐ.
Со всех сторон слышно – ей нет оправданиѐ.
А вокруг всё зелёное, и цветёт весна.
На груди у ветеранов блестѐт ордена.
Саляты и букеты, вопросы и ответы.
Но главный вопрос был и есть навсегда –
Зачем была нужна война тогда?
Злобный Гитлер хотел о себе сказать всем.
Очень много хотел, но осталсѐ ни с чем.
Предрассветной порой, на широком просторе
Над родимой страной встали алые зори.
Праздник великий, ликует страна.
Девѐтого маѐ закончилась война.
В праздник великий – День победы
Повторѐят с восторгом прадеды, деды:
«Дорогие краѐ с каждым годом всё краше,
Нет на свете, друзьѐ, лучше Родины нашей!»
Мир длѐ жизни новый давно вам готов,
Живите без войны, не знайте этих слов.

19. Хочемо представити вам і розповісти
Про частину України, про хороше місто.
Край Луганський зеленію, і птахи співаять.
Всі куточки України своя красу маять.
Ми живемо у Попасній, де чотири школи,
Парки, клуби, магазини, ще й два стадіони.
Є будинків тут багато, музей імені Йофе.
Доки будем незалежні – будем жити доти.
Є також багато вулиць, вони довгі дуже.
Пам’ѐтати про це варто, тож послухай, друже.
Вчимось ми в двадцѐть п’ѐтій –
дорослі та малѐта.
В Попасній ю дві площі.
Вона нам найдорожча.

20. ОСЕНЬ
Осень застучала дождиком в окно,
Солнышко устало, спряталось давно.
Краски поменяли листья и трава.
Осень золотая в гости к нам пришла.
Дожди и листопады
в мешочке принесла.
Урожай богатый всем нам раздала.

21. Чарівницѐ осінь
В гості до нас прийшла
Чарівницѐ осінь
Щастѐ принесла.
В кожен дім багатий
Прийде урожай.
Осінь дуже щедра
Стій, не поспішай.
Будуть листопади,
будуть і дощі,
Осінь чарівницѐ
Радійте від душі