Робота студента ФЕН-2, Фінанси Кермача Ігоря Васильовича з дисципліни: "Вступ до інституціональної економіки"

1. Порівняння парламентської та
президентської моделі державного
управління
Кермач Ігор

2. Президенталізм і його переваги
 Personalized responsibility
Всенародно обраний президент несе персональну відповідальність
за обраний курс та політичні рішення.
 Strategy-making
Президент задає певну далекосяжну стратегію та має ресурси і
можливість на її реалізацію протягом терміну своїх повноважень (4-6
років). Може формувати команду (міністрів) на свій розсуд,
враховуючи компетенції кандидатів, а не їхні партійну
принадлежність
 Stability/predictability
Президентська модель за нормальних умов передбачає певну
стійкість та стабільність, що є гарантією від непередбачуваності та
нестабільності, які притаманні парламентаризму

3. Парламентаризм і його переваги
 Representative
На відміну від президентської моделі за парламентаризму вибори
не є «грою з нульовю сумою» - принаймні декілька партій
(зокрема ті, що не отримали більшості голосів) отримують
представництво в парламенті, а відповідно за такої системи
інтереси різних груп суспільства будуть представлені краще.
Також вибори не провокують таких загострень та поляризації
суспільства як за президентської моделі (winner takes all)
 Power-sharing and collegiate decision-making
Парламентська модель та формування коаліційних урядів
якнайкраще сприяють належному розподілу влади (power-
sharing) між політичними акторами та стимулюють до
колегіального прийняття зважених/збалансованих політичних
рішень в інтересах різних груп населення

4. Парламентаризм і його переваги
 Flexibility
За відсутності фіксованого терміну повноважень для прем’єра (очільника виконавчої
гілки влади) в парламентській моделі останній може бути змінений/усунений в разі
втрати суспільної довіри. Сам уряд може бути переформатований парламентом, що
забезпечує більшу гнучкість та адаптабельність такої моделі до різних кризових
тенденцій
 Quick policy-making
Коли уряд (виконавча гілка влади) обраний та затверджений парламентом (законодавча
влада), то між ними існує більш ефективна співпраця в плані ухвалення необхідних
політичних рішень, законодавства.

5. Недоліки
Президенталізм
 Winner-takes-all
Фактично модель, за якої демократичний процес
виборів перетворюється на гру з нульовою сумою (zero-
sum game). Перемога одного кандидата в президенти
автоматично означає поразку всіх інших (та відповідно
виборців опонентів). Немає гнучкості в представництві
інтересів різних політичних груп та належного
розподілу влади (power-sharing) між ними. Іншим
негативним аспектом є те, що за такої моделі
президентські вибори мають дуже високу ставку, що у
свою чергу загострює напругу та поляризацію під час
виборів
 Popular mandate
Наявність «народного мандату» часто наділяє
президента почуттям надмірної влади та навіть
месіанства, за якої він схильний до популізму та
ігнорування голосу опозиційних сил та парламенту
(знову ж таки, апелюючи до свого всенародного
мандату та погрожуючи своїм опонентам)
Парламентаризм
 Fluidity
За парламентської моделі політичні партії (фракції)
можуть часто змінювати альянси, переформатовувати
коаліції, що робить політичний процес
непередбачуваним та нестійким, а іноді й хаотичним.Як
наслідок, початкова політична стратегія та програма
можуть зазнати змін внаслідок політичних
домовленостей всередині парламенту.
[Виняток – ситуація, коли абсолютну більшість голосів
на виборів здобуває одна партія і вона утворює моно
більшість]
 Indirect accountability
За парламентської моделі прем’єр (очільник виконавчої
гілки влади) обирається та затверджується
парламентом (коаліцією фракцій або монобільшістю).
Відповідно керівник виконавчої гілки влади не має
суспільної легітимації – він скоріше підзвітний партії
(партіям), аніж суспільству.

6. Недоліки
Президенталізм
 Fixed term
Фіксована визначеність президентського терміну (як
правило 4-6 років) несе загрози збереження за влади
президента, який може втратити довіру та
легітимність ще до завершення свого терміну
повноважень (без можливості ефективно та швидко
замістити його на цій посаді, окрім складної
процедури імпічменту)
 Dual legitimacy
Інститут президента та парламенту мають пряму
легітимацію від народу (обрані народом), що
потенційно несе загрози нездоланних протиріч, якщо
президент та парламент мають різні
політичні/ідеологічні позиції. За такої ситуації немає
ефективного механізму подолання суперечності між
гілками влади (виконавчою та
законодавчою/легіслатурою) => вищі ризики кризи
політичного режиму (Росія, 1993 рік)
*наступний слайд найкраща ілюстрація цього пункту
Парламентаризм
 Minority governments
За парламентської моделі можливе утворення урядів
меншості, які мають сумнівну легітимність та за своєї
природою є вкрай нестійкими. Як правило, такі уряд
часто отримують «вотум недовіри», що призводить
до чергових спроб формування більшості або
дострокових виборів в разі неможливості досягти
консенсусу
 Contradictory cabinets
За парламентської моделі коаліційний уряд та його
склад (міністри) часто є радше відображенням
політичних домовленостей коаліції та партійних
квот, що може закладати певні протиріччя та
непорозуміння між міністрами, що мають різну
ідеологію та належать до різних політичних команд
=> ускладнює координацію та роботу всередині
уряду (міністри можуть бути обрані за квотою, але не
мати достатньої компетенції)

8. Тип конституційного режиму серед демократій
Америка
Пост-
комуністичні
Західна Європа Азія Африка
Парламентаризм
Канада
Ямайка
Чехія,Болгарія,
Естонія,
Угорщина,
Латвія,
Словаччина
Австрія,Бельгія
Данія,Німеччина
Греція,Італія
Норвегія,Іспанія
Великобританія
Фіджі,Австралія
Японія,Індія
Непал,Туреччина
Ізраїль,Таїланд
Ботсвана,
Сенегал
ПАР
Президенталізм
Бразилія,Чилі,
Колумбія,
США, Д-Р
Еквадор
Мексика,
Ель Сальвадор
Білорусь -
Бангладеш
Пакістан
Південна Корея
Філіппіни
Гамбія,Гана
Зімбабве,
Замбія
Уганда,Малаві
Гібрид
Аргентина
Перу
Болівія
Венесуела
Польща,Румунія
Україна,Росія
Португалія
Франція
Швейцарія
Фінляндія
Шрі-Ланка
Таївань
-

9. Узагальнення
Всі режими, незалежно від якості їхнього дизайну для
збереження своєї стійкості залежать від підтримки суспільства в
цілому – його основних сил, груп та інститутів. Вони (режими),
таким чином, залежать від суспільного консенсусу, який визнає
тільки ту владу легітимною, що набувається через законні та
демократичні процедури. Вони залежать від здатності їхніх
лідерів урядувати, мати довіру, поважати межі своєї влади та
досягати адекватного рівня консенсусу. Хоча ці якості найбільш
потрібні в президентській системі, саме в цій системі їх найважче
досягти. Висока залежність від особистих якостей політичного
лідера, чесноти державника є ризикованою, оскільки ніхто
достеменно не знає, чи може бути знайдений відповідний
кандидат аби зайняти президентську посаду.

10. Дякую за увагу!
Використані джерела для підготовки даної роботи:
• Juan Linz – Perils of Presidentalism (1990)
• The Handbook of New Institutional Economics. Ch. 5. Presidential
versus Parliamentary Government (2005)