2. У 80-х роках XX століття
з’явилося покоління поетів, які
проголосили самостійність
мистецтва слова. Митці
попрацювали над образністю,
вибудували власне поняття
життя.
До таких прогресивних
поетів належить Василь
Герасим'юк.
3. Вірш Ігоря Римарука про митців 80-х років, присвячений Василеві Герасим’юку. Читає Мирослав
Лаюк.
4. Біографічна
довідка:
Василь Герасим'юк народився
18 серпня 1956 року у Караганді, де відбували заслання
(на «вічному поселенні») його батьки. Дитинство провів у
Прокураві Івано-Франківської області.
Тут закінчив неповну середню школу, а середню — у
Коломиї. Писати вірші почав у шкільні роки.
5. Після закінчення середньої
школи успішно складає іспити та
стає студентом філологічного
факультету Київського
державного університету імені
Тараса Шевченка (закінчив у
1978 році).
Легко і швидко вписався він у
студентську сім'ю, брав активну
участь у громадському й
культурному житті закладу, став
членом літературної студії.
6. Від перших віршів до першої
поетичної збірки («Смереки», К., 1982)
поет ішов 10 років, тому на момент
видання був уже сформованим
поетом. Він здійснив власне
першовідкриття Карпат як світу
особливого співжиття людини й
природи.
7. Потім з’явилися збірки «Потоки» (1986 р.),
«Космацький узір» (1989 р.), «Діти
трепети» (1992р.)
Саме остання збірка, як одна з кращих,
представлених на конкурс у 1993 році,
була відзначена премією «Благовіст».
Премією нагороджують щороку 7 квітня,
у день християнського свята —
Благовіщення.
Лауреату вручається диплом і грошова
винагорода.
8. У 1998 році за книгу поезій
«Осінні пси Карпат» спільним
рішенням Міністерства
інформації України та
президії Спілки письменників
України Василеві
Герасим'юкові присудили
премію ім. Павла Тичини.
У березні 2003 року поету
Василю Герасим'юку
присвоєно Національну
премію України імені
Тараса Шевченка в галузі
літератури і мистецтва за
збірку «Поет у повітрі».
9. Працював редактором у
видавництвах «Молодь» та «Дніпро»
(1978–1992).
Від 1992 року — ведучий програм
редакції літератури Національної
радіокомпанії України.
Від 1993 року — голова журі
Міжнародного конкурсу молодих
літераторів «Гранослов».
Від 2011 року — ведучий програми
«Діалог» на телеканалі Культура.
10. Танець «Аркан»
Гуцульський чоловічий
танець, що виконується
зімкненим колом.
У давнину він був
елементом обряду, після
якого юнака вважали
повноправним членом
гуцульської громади.
Джерело відео:
https://www.youtube.com/watch?v=oVhTz86P4II
11. Поета захоплює духовна краса
українських
горян, тож він прагне зазирнути в глиб
народної душі. Йому допомагає добре
знання гуцульського життя. Він також
прагне поєднати
християнську духовність із давніми
гуцульськими віруваннями.
Змальовуючи танок, у «чоловічому
колі» автор серед танцівників зображує
Ісуса Христа в найдраматичніший
момент, органічно вплітаючи його в
ритм гуцульського життя.
Джерело відео:
https://www.youtube.com/watch?v=b3iVXe3KljE
12.
13. Аналіз поезії
Назва: «Чоловічий танець».
Рід літератури: лірика
(філософська).
Жанр: білий вірш (верлібр), поезія-
замовляння.
Тема: відтворення особливостей
чоловічого танцю у формі аркану,
що перетворюється на таємничий
ритуал.
Ідея: возвеличення чоловічого
танцю як стихії родової єдності.
Основна думка: аби стати
дорослим, кожен юнак повинен
14. Художні засоби
Епітети: «древнє
чоловіче коло»,
«найтісніше коло»,
«грішний світ»,
«чоловічий
танець», «заповітне
».
Метафори: «коло тяжко
рветься», «мертво
стиснувши долоні
інших», «випасти з
грішного світу», «змішай
із ближніми піт і кров».
Повтори: «хоч раз»,
«як тяжко».
Фразеологізм:
«змішай із ближнім
піт і кров».
Анафори («як
тяжко», «ти»,
«з»),символ (коло —
вічність людського
страждання).
Риторичне
звертання («Сину
людський, ти
стаєш…»).
