Традиції виховання у родині Косачів

1. Виховання у родині Косачів
Атмосфера сім’ї Ольги та Петра Косачів формувалася на основі взаєморозуміння,
щирості, відвертості, дружби та поваги один до одного, між батьками та дітьми. Втім, у
вихованні Олена Пчілка керувалася не фанатичною любов’ю, а діяльною і мудрою любов’ю
матері, яка бачила перед собою конкретну мету: виховати дітей повноцінними
особистостями, сильними духом, гідними громадянами рідної землі.
Діти в сім'ї виховувались на українських національних традиціях. Зокрема, Олена Пчілка
прищеплювала дітям любов до рідного слова, рідної землі, одягала їх у національний одяг.
Прагнучи створити дітям український мікросвіт, Олена Пчілка дбала про відповідне дитяче
товариство, а для цього спеціально возила дітей до волинських сіл, щоб вони могли
поспілкуватися з селянськими дітьми, знайомитися з побутом селян, поліським фольклором,
волинськими ремеслами, незайманою природою. Вона вводила своїх дітей у стихію народної
обрядової пісні, казки, оповідки, звичаю, народного узору, вишивки. Олена Пчілка всіляко
дбала, щоб її діти, а особливо старші Мишко й Леся, слухали їх з уст народу, розумілися в
них, прилучалися до безпосереднього збирання зразків народної творчості.
Ольга Петрівна дбала, щоб її діти малу освіту на рівні європейської. Діти ішли до гімназії
із знанням кількох іноземних мов: латинської, грецької, французької, німецької, володіли
музичними інструментами, вивчали світову історію, культуру, літературу. Особливо це
стосувалося Лесі, яка ніколи в школі не вчилася (бо хворіла), але завдяки матері та
домашньому навчанню стала високоосвіченою людиною із світовим ім'ям.
Олена Петрівна вчила дітей “цінити в людях – людину, себто її голову і совість, а не
шапку і чоботи”. Діти Косачів, спілкуючись і товаришуючи з селянськими дітьми, ніколи не
виділялись серед сільських ровесників ні одягом, ні поведінкою.
Мудрість народної педагогіки підказували Олені Пчілці: дітей змалку треба привчити, що
все на землі створюється і дається працею. Найперші уроки праці дітям повинна дати мати.
Ольга Петрівна доводила це власним прикладом, адже діти завжди бачили матір в якійсь
роботі.
Прокидалися діти Косачів біля дев’ятої години, одягалися, пили чай, ішли гуляти.
Повернувшись з прогулянки, самостійно розпочинали навчання. У дітей виховувалась
глибока свідомість того, що навчання – це щоденна, систематична, наполеглива праця.
Олена Пчілка постійно заохочувала дітей до трудової діяльності. Вони працювали в саду,
на городі, порядкували біля квітників, змалку вчилися шити і вишивати. Праця поєднувалася
з грою і творчістю: “Квіти висівалися не як попало – то сонечком, то місяцем чи ще якимось
іншим способом”. Змалечку кожна дитина Косачів була призвичаєна до сприймання та
розуміння природи як прекрасного, величного, таємничого світу. Але водночас і світу,
надзвичайно спорідненого з самою людиною.
Олена Петрівна і Петро Антонович були надзвичайно уважними до нахилів та уподобань
дітей, завжди підтримували виявлені ними інтереси до музики, живопису, літератури. Це
завдяки старанням батьків в літературу увійшли троє старших їхніх дітей - Михайло
Обачний, Леся Українка, Олеся Зірка.
Олена Пчілка вважала, що виховання дітей - це не лише особиста справа батьків, а і їхній
громадський обов’язок. Саме в родині мають сформуватися ті основні поняття, погляди,
почуття, звички, норми моралі, які згодом стануть підвалинами духовного становлення
особистості. І ці думки Олена Петрівна підтверджувала на ділі.