Diese Präsentation wurde erfolgreich gemeldet.
Wir verwenden Ihre LinkedIn Profilangaben und Informationen zu Ihren Aktivitäten, um Anzeigen zu personalisieren und Ihnen relevantere Inhalte anzuzeigen. Sie können Ihre Anzeigeneinstellungen jederzeit ändern.

урок-проект Олександр Олесь

870 Aufrufe

Veröffentlicht am

урок-проект Олександр Олесь

Veröffentlicht in: Automobil
  • Als Erste(r) kommentieren

  • Gehören Sie zu den Ersten, denen das gefällt!

урок-проект Олександр Олесь

  1. 1. ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ – ЛІРИК, СПІВЕЦЬ КОХАННЯ, ПАТРІОТ…
  2. 2. Постаті Б. Грінченка, М. Зерова, Г. Косинки, Є. Плужника, М. Хвильового, Олександра Олеся донедавна були «білими плямами» в культурі українського народу. Сьогодні ми причетні до третього повернення із забуття Олександра Олеся і сподіваємося, що назавжди
  3. 3. О, принесіть як не надію, То крихту рідної землі… Я притулю до уст її І так застигну, так зомлію Як засвідчує поет у своїй автобіографії, народився він 23 листопада (за старим стилем) 1878 р. в Кризі (Білопілля). Батько був завідуючим промисловими роботами в Астрахані, походив із роду чумаків. Коли Олександрові виповнилося 11 років, батько втопився в річці. Поет зга­дував про нього, що він був «надзвичайно добротливий». Мати була родом із Харківщини ПОЕЗІЯ «В дитинстві ще... давно, давно колись»
  4. 4. У рідному містечку він навчався спочатку в початковій школі, потім — у двокласному училищі. «Науки не любив і школу згадую як катівню», — писав він у своїй автобіографії. ПОЕЗІЯ «На чужині»
  5. 5. Олександр Іванович згадує, що в школі в нього був товариш Петро Радченко, «свідомий українець, який писав по- українськи повісті. Певно, він кинув у мене перші лучі національної свідомості». Поет знав і українських письменників: М. Старицького, Лесю Українку, М. Чернявського. 1903 рік. Склав іспит з латини й став студентом Харківського ветеринарного інституту, побував на відкритті пам'ятника І. Котляревському. Там Олесь познайомився з українським письменником І. Липою, який переконав його стати виключно українським письменником
  6. 6. Улітку 1906 р. він разом із майбутньою дружиною Вірою Антонівною Свадковською та її сестрою Ольгою здійснив подорож у Крим. Поїздка відновила й фізичні, і душевні сили поета, до нього знову прийшло творче натхнення. Він укладає свою першу книгу з поетичною назвою «З журбою радість обнялась») ПОЕЗІЯ «Твої очі — тихий вечір...».)
  7. 7. Поет глибоко переживав поразку революції, репресії, душевно розділяв трагедію рідного народу. Він продовжував писати, видав другу й третю збірки. Поет намагався передати природу через гру звуків і барв. Мабуть, через те його поезія стала невичерпним джерелом для композиторів
  8. 8. Перегляд відеопрезентації з електронного підручника 11 клас ПОЕЗІЇ «Нарцис, закоханий в лілею...», «Гроза про­йшла... зітхнули трави...»)
  9. 9. Після поразки революції О. Олесь болісно переживав репресії, чорносотенні погроми уряду, мовчання та байдужість сучасників Сумні настрої в часи жорстокої розправи поет передає в алегоричних образах айстр ПОЕЗІЯ «Айстри» Уже в ранній творчості О. Олесь ставить своє слово на сторожі бідних і поневолених та, бере на себе відповідальність вести за собою духовно сліпих і темних, підтримувати слабодухих. ПОЕЗІЯ «О слово рідне! Орле скутий»
  10. 10. Талант митця розцвітав з кожним роком. Олександр працював плідно видавав книги у 1909, 1911, 1914 роках. П'яту збірку своїх поезій митець підготував до друку в той час, коли в Росії відбулися революційні події 1917 р. Він планував у передмові до неї написати такі слова: «...вийшла з сонячною усмішкою невольниця Воля. Вона усміхнулась всім народам... Незабутній день!.. І не піснями минулого треба було б зустріти довгождану Гостю... Але в сій книжці єсть пісні, які розкажуть Волі, як вони любили її і як журилися за нею». Та сподіваної волі не було. Червона пара над землею, Кричать над Волею круки… Невже розлучимося з нею, Невже від братньої руки Впадуть підкошені квітки… «Червоної пари» О. Олесь не прийняв. Більшовицька Україна була йому чужою.
  11. 11. Ішла громадянська війна, кулеметна стрілянина, вибухи снарядів, смерть близьких і рідних... Усе це остаточно надломило поета, і, як згадувала його сестра Марія, у розпачі він вигукнув: «Далі я не можу витримати!.. Я збожеволію ...». Усе це підштовхнуло поета до виїзду за кордон. Згодом він переїжджає до Відня, видає свої книги, посилає їх до Канади, Бразилії. Громадська робота, у яку він поринув, видавничі справи, перевидання своїх книг, посада редактора в сатиричному журналі «Сміх» затримали поета на певний час, хоч у листах до дружини він постійно пише про своє повернення ВІРШ із збірки « Чужина».
  12. 12. У тяжкі 1919—1922 рр. він із земляками збирає кошти на допомогу голодуючим України. Радянський уряд у цей час дозволив родині приїхати до поета. Сім'я після довгої розлуки зустрілася. На чужині поет жив Україною, марив рідною землею, вважав себе її сином, сподівався на повернення. ПОЕЗІЯ «В журбі я сонцю не радію...»
  13. 13. Друга світова війна, смерть сина Олега Ольжича, поета й археолога, що в червні 1944 р. загинув на 36-му році життя в концтаборі За- ксенхаузен, — усе це підірвало здоров'я поета. Серце не витримало, і 22 липня 1944 р. Олександра Олеся не стало. Його поховали на празькому Ольшанському цвинтарі. (слайди похорон, могила) Творча спадщина О. Олеся досить велика. В українську літературу він увійшов як поет, що розширив тематичний, стильовий, настроєвий діапазони лірики, підніс виражальну силу українського художнього слова
  14. 14. ВІДКРИТЕ ЗАСІДАННЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ СТУДІЇ “ПРОЛІСОК” «Олександр Олесь – лірик, співець кохання, патріот…» ПРОВЕЛИ УЧНІ VІ-Б, ІV та ІІ гімназ.класів ЧНВК №13 під керівництвом учителів Мельник О.П. та Вегери А.В.

×