1. Викладач – Марченко Дмитро
Дмитрович, асистент кафедри
транспортних технологій і технічного
сервісу інженерно-енергетичного
факультету

2. Модулі курсу:
1. Екологічні проблеми довкілля.
2. Інженерна екологія у сільськогосподарському
виробництві.
3. Інженерно-економічні основи екологізації
виробництва.

3. Метою інженерної екології є запобігання, усунення або
зниження до допустимого рівня негативного впливу на
об'єкти діючих та потенційно можливих небезпечних
геологічних процесів. Інженерний захист об’єктів при
забудові або реконструкції повинен здійснюватись як
складова та невід’ємна частина заходів з інженерної
підготовки територій.
Курс Семестр Вид навантаження
Кількість
годин
Вид
атестації
2 3
Лекції
Практичні заняття
Самостійна робота
16
16
22
Залік

4. Інженерна екологія
У результаті вивчення даної дисципліни студент повинний сформувати
наступні показники знань, умінь та навичок:
знання:
- основні екологічні проблеми;
- шляхи вирішення екологічних проблем;
- загальної характеристики загальної стійкості територій;
- нормативні санiтарно-гiгiєнiчнi, соцiальнi та рекреацiйнi умови територій, які
захищаються;
- належне архітектурне оформлення споруд інженерного захисту;
- економічно обґрунтоване раціональне використання земель та природних
ресурсів, об’єктів з дотриманням законодавчих вимог щодо охорони
навколишнього середовища;
- характеристик небезпечних геологічних процесів, потенційна небезпека
розвитку зсувів, обвалів, селів, карсту включати данi, повнота та якість яких
достатні для прийняття інженерних рішень на вiдповiдних стадіях
проектування;
- доцiльностi та технічної можливості здійснення інженерного захисту
об’єктів;
- прийняття принципових інженерних рішень щодо інженерного захисту
об’єктів та обмежень основного будівництва;
уміння:
- аналізувати та оцінювати небезпечні ситуації;
- визначення фiзико-механiчних та інших характеристик грунтiв на
закарстованих, зсувних та зсувонебезпечних територіях;
- визначення стiйкостi схилів, величин зсувного тиску та навантажень вiд
обвалів;
видачі рекомендацій щодо технологічної послiдовностi та черговості освоєння
територій, конструкцій фундаментів об’єктів будівництва, можливості суміщення
функцій захисних споруд i конструкцій об’єктів, які захищаються.