1. Підготував:
Вихователь групи № 7
Кулик Г.І.

2. Технології педагогічного спілкування з
батьками
Нині більшість педагогічних колективів чітко усвідомлюють пріоритетність сімейного
виховання та важливість психолого-педагогічної допомоги батькам. Але, як свідчать наукові
та емпі­ричні дані, цей напрям діяльності залишається для сучасного вихова­теля
найскладнішим.
На організацію ефективної взаємодії із сім'ями негативно вплива­ють такі
чинники:
-надмірна вимогливість до батьків;
-навіювання батькам негативного образу дитини;
-невпевненість вихователя у своїй правоті;
невміння вихователя поглянути на ситуацію з позиції батьків.
Крім того, критична налаштованість вихователя стосовно батьків, небажання шукати
індивідуальний підхід до сім'ї загалом і до кожного її члена зокрема спричиняють
виникнення складних ситуацій під час спілкування з батьками. Розв'язання таких складних
ситуацій не можна відкладати на якийсь час, оскільки від характеру стосунків педагога із
сім'єю залежить ефективність освітньої роботи з дитиною. Непорозуміння, різне
ставлення до деяких питань виховання і розвитку дошкільни­ків — усе це призводить до
сумних наслідків, коли батьки не довіря­ють вихователю і навпаки. Це розлагоджує їхні дії,
ставить під сумнів можливість партнерства, про необхідність якого ми говоримо.

3. “Консультація з батьками у вітальні”

4. Види спілкування педагога з батьками
Можна виокремити два види педагогічного спілкування педаго­га з батьками:
• групове (фронтальне) спілкування — передбачає спеціаль­но організовані заходи,
спрямовані на розв'язання низки інформаційних, пізнавальних та комунікативних
завдань;
• диференційоване спілкування — передбачає як спеціально організоване, так і
спонтанне спілкування педагога з ма­мою чи татом певного вихованця або з групою
батьків. Таке спілкування спрямоване на розв'язання завдань індивідуальної роботи з
батьками, зокрема індивідуального консультування, або диференційованої роботи з
окремими групами батьків, сформованими за певними ознаками: неповні сім'ї, сім'ї з
двома і більше дітьми, сім'ї майбутніх пер­шокласників тощо.
Завдання групового педагогічногс спілкування вихователь розв'язує найчастіше
успішно. Провести традиційн: батьківські збори, прочитати лекцію абс організувати
групову тематичну кон­сультацію може будь-який педагог.
Диференційоване педагогічне спіл­кування здебільшого викликає у вихова­теля
великі складнощі, оскільки перед­бачає безпосередній індивідуальний контакт.

5. “Допомога в оформленні українського куточка”

6. Характер спілкування педагога з батьками зазвичай
обумовлений та­кими особистими якостями педагога:
• психолого-педагогічною підготовкою;
• комунікативною культурою;
• психологічною готовністю до спілкування.
Педагогічне спілкування з батьками буде малоефективним,
якщо у вихователя бракує хоча б однієї із зазначених якостей,
а діадичне спілкування (спілкування двох) у цьому випадку і
взагалі не­можливо налагодити.

7. “ Участь батьків в підготовці до танця з яблочками ”

8. Основою
комунікативної
культури
є
товариськість — стійке прагнення до контактів з
людьми, уміння швидко їх встановлювати. Наявність
у педагога товариськості є показником високого
комуні­кативного потенціалу.
Товариськість як якість особистості передбачає:
• комунікабельність
як
здатність
відчувати
задоволення від процесу спілкування;
• емпатію
як
здатність
до
співчуття,
співпереживання;
• ідентифікацію як уміння ставити себе на місце
іншої лю­дини, відчувати себе у її світі.
Педагогічна діяльність потребує спілкування
постійного і три­валого. Тому вихователі з
нерозвиненою
комунікабельністю
швидко
стомлюються, роздратовуються і не отримують
задоволення від своєї діяльності загалом. Крім того,
у комунікативній культурі педагога ви­являється
рівень його моральної вихованості.

9. “Бесіда з батьками”

10. Отже, перед педагогами стоять завдання залучити батьків до співпраці, активної
участі в педагогічному процесі ДНЗ тож доцільно дотримуватися таких правил:
 Говорити з батьками лише про те, про що ви маєте право судити, грунтуючись на
власних знаннях і життєвому досвіді.
 Плануючи серйозну розмову з батьками, не починайте її вранці, на вулиці, на ходу,
на сходах, в дитячій роздягальні, а запросіть їх пройти в групу й обов'язково посадить за
стіл. Тоді ваші слова будуть почуті, оскільки батько вимушений вас вислухати.
 Не починайте розмову з батьками вихованців із слів: «Ой вибачите, можна з Вами
поговорити?», «Ви не приділите мені п'ять хвилин?», «Не знаю може бути, я не зовсім
права, але все-таки... ». А такі мовні звороти, як «Ви не розумієте...», «Ви не маєте рації...»,
«Ви повинні...», краще взагалі не вживати в спілкуванні з батьками.
 Не треба порівнювати досягнення різних дітей при розмові з батьками. Якщо всетаки порівнювати, то лише з еталоном, нормою вікового розвитку: кожен батько хоче чути
в першу чергу про досягнення і проблеми розвитку своєї дитини; якщо в перші десятьп'ятнадцять хвилин розмови він нічого конкретного і переконливого про свою дитину не
почує, він намагатиметься закінчити розмову.
 Навчіться говорити тільки по справі, наводити конкретні факти, визначати не лише
проблему, але і декілька варіантів її рішення. Тоді батько сприйматиме вас не як критика, а
як помічника. Образно кажучи, батьки йдуть до педагога як до лікаря: не важливо, з чим
зайшов, важливо, з чим вийшов.

11.  Найвірніший спосіб налаштувати батьків проти себе – показати
їм, що ви вважаєте себе розумнішими за них. Не забувайте, яку мету ви
ставите: блиснути своїми знаннями чи допомогти дитині? Не прагніть
демонструвати батькам свою перевагу, використовуючи в мові складні
педагогічні для розуміння терміни. Батьки будуть вам вдячні за
конкретні поради, прості і реально здійснимі рекомендації.

Створюйте громадську думку за допомогою батьків –
однодумців, що мають високий авторитет серед інших мам і тат. Інколи
батьки сумніваються в доцільності реалізації тих або інших ідей
педагога, проте схильні довіряти думці таких же людей, як вони самі.
 Не ставте завдання завоювати авторитет у всіх без виключення
батьків, створити зі всіма стосунки активної співпраці, повного
взаєморозуміння і прийняття.

12. Висновок:
Основою педагогічної взаємодії є спілкування, адже
саме спілкування є і найважливішою умовою, і
засобом розвитку особистості. Одним з видів
педагогічної взаємодії є спілкування педагога з
батьками вихованців, головна мета якого —
побудувати партнерські стосунки та забезпечити
психолого-педагогічний супровід сімейного
виховання. Щоб досягти цієї мети, потрібно
майстерно володіти ефективними технологіями
спілкування.