2. 1. Поняття інформаційної безпеки та її
правове регулювання.
2. Політика інформаційної безпеки.
3. Організаційний захист об’єктів
інформатизації.

3. 1.Поняття інформаційної безпеки
та її правове регулювання.
Характерною ознакою сучасного етапу
економічного та науково-технічного
прогресу е стрімкий розвиток
інформаційних технологій, їх якнайширше
використання як у повсякденному житті,
так і управлінні державою. Інформація і
інформаційні технології все більше
визначають розвиток суспільства та
слугують новими джерелами національної
могутності.

4. Основними завданнями інформатизації є:
 всебічне інформаційне забезпечення
потреб суб'єктів інформаційних
відносин;
 створення єдиного безпечного
інформаційного простору;
 створення, впровадження і
використання інформаційних систем,
інформаційних технологій і
інформаційних продуктів загального
значення;
 підготовка кадрів, підвищення їх
кваліфікації у сфері інформатизації.

5. Сутність проявляється і осягається в
дефініції* яке виражає родове поняття. Таким
щодо інформаційної безпеки е поняття безпеки,
яке характеризує певний процес управління
загрозами та небезпеками. Відповідно видове
поняття "інформаційна безпека" означає процес
управління загрозами та небезпеками в
інформаційній сфері.
Саме тому інформаційна безпека е
невід'ємною частиною загальної безпеки, чи то
національної, чи то регіональної, чи то
міжнародної.

6. Політика безпеки визначається як сукупність
документованих управлінських рішень, спрямованих на
захист інформації й асоційованих з нею ресурсів.
При розробці і проведенні її в життя доцільно
керуватися наступними засадами:
1) неможливість минати захисні засоби;
2) посилення самої слабкої ланки;
3) неприпустимість переходу у відкритий стан;
4) мінімізація привілеїв;
5) поділ обов'язків;
6) багаторівневий захист;
7) розмаїтість захисних засобів;
8) простота і керованість інформаційної системи;
9) забезпечення загальної підтримки заходів безпеки.
2.Політика інформаційної безпеки.

7. Види політики безпеки (603)
Основу політики безпеки складає спосіб керування доступом, що
визначає порядок доступу суб'єктів системи до об'єктів системи. Назва
цього способу, як правило, визначає назва політики безпеки.
Для вивчення властивостей способу керування доступом
створюється його формальний опис — математична модель. При цьому
модель повинна відбивати стану всієї системи, її переходи з одного
стану в інше, а також враховувати, які стани і переходи можна вважати
безпечними в змісті даного керування.
Виборча політика безпеки (603)
Основою виборчої політики безпеки є виборче керування
доступом, що має на увазі, що:
 усі суб'єкти й об'єкти системи повинні бути ідентифіковані;
 права доступу суб'єкта до об'єкта системи визначаються на підставі
деякого правила (властивість вибірковості).

8. На сучасному етапі організаційне
забезпечення відносин у сфері промислової
власності характеризується рядом недоліків, що
ускладнюються періодом активної трансформації
зазначеної сфери та невизначеністю, що вкрай
ускладнює та дестабілізує процеси у зазначеній
сфері. Подальший розвиток сфери промислової
власності, з урахуванням необхідності побудови
цивілізованих ринкових відносин, викликають
розроблення та впровадження нових підходів
ефективного регулювання цієї сфери.
3.Організаційний захист об’єктів
інформатизації.

9. З урахуванням необхідності забезпечення комерціалізації об’єктів
промислової власності як основного етапу його життєвого циклу, основними
напрямами діяльності нового органу повинні стати напрями у сфері
забезпечення побудови цивілізованого ринку ОПВ, що передбачає:
 подальшу роботу із підвищення рівня інформаційного забезпечення та
автоматизації роботи органів державної влади для зниження
адміністративних витрат;
 посилення координації центральних органів виконавчої влади в частині
комерціалізації об’єктів промислової власності;
 поліпшення координації діяльності регуляторних органів сфери
промислової власності з метою моніторингу сучасного стану розвитку цієї
сфери, вироблення узгодженої стратегії й тактики її регулювання щодо
вирішення завдань забезпечення розвитку ринку ОПВ;
 оптимізацію державного апарату з урахуванням необхідності концентрації
основних повноважень у сфері вироблення та реалізації інноваційної
політики в межах єдиної організаційної структури;
 забезпечення інформаційної підтримки суб’єктів ринку ОПВ (як покупців
так і продавців);
 забезпечення проведення моніторингу ефективного управління об’єктами
промислової власності права на які перебувають у державній власності,
створення реєстру таких об’єктів та організаційне забезпечення контролю
за їх використанням із всебічним сприянням їх комерційному
використанню;
 всебічне сприяння створенню ефективної інфраструктури ринку ОПВ;
 розробку комплексного та ефективного нормативно-правового забезпечення
відносин між суб’єктами ринку ОПВ.