2. Вікові особливості суїцидальної поведінки
Вік До 12 років 12-17 років 17-29 років
Причини Сварки в сім’ї. Конфліктні Розрив відносин,
Агресивне, відноини з сварки з
негативне батьками, партнером.
однолітками, рідше
ставлення з учителями.
батьків до дитини
Дія Для дітей характерні Можуть бути: Частіше
імпульсивні - імпульсивними; зустрічаються
суїцидальні дії - Ретельно суїцидальні
спланованими. спроби, ніж
завершений
суїцид.
3. Причини виникнення суїцидальної поведінки
O Конфлікти в сім’ї
O Нещасливе кохання
O Результат вживання наркотиків, алкоголю
O Відчуття безвихідності ситуації
O Шкільні проблеми (відносини з
однолітками, проблеми пов’язані з
навчанням)
O Прагнення дати зрозуміти оточуючим, що
людині погано
O Суїцид шантажного змісту
4. Шкільне насильство
– це вид насильства, при якому має місце
застосування сили між дітьми або вчителями
по відношенню до учнів або вкрай рідко –
учнями по відношенню до вчителя
Насильством є
будь-яка поведінка,
що порушує права
іншого.
5. Шкільне насильство
Емоційне Фізичне
насильство насильство
Насміхання,призвиська,
нескінченні зауваження,
необ’єктивні оцінки, Побиття, нанесення удару,
висміювання, приниження в ляпанці, псування та
присутності інших дітей, відбирання речей тощо
відторгнення, ізоляція, відмова
від спілкування тощо
6. Типи агресивно-насильницьких взаємовідносин
Хейзинг (від англ. hazing - знущання) – ритуальні знущання, при яких
учні проходять через ряд різноманітних випробувань та принижень з
метою довести своє право на приналежність до тієї або іншої групи.
Присутнє лише в ситуації наявності деякої закритої группи, до якої
не можна вільно потрапити
Мобінг (від англ. mob - грубити, хамити, нападати стаєю) – придушення
колективом одинаків, «білих ворон», недоброзичливі або агресивні дії з
боку групи, спрямовані на одного з членів колективу, що здійснюються
систематично протягом довгого часу, так званий цілевий психотерор.
При мобінгу мета – усунути людину з групи. Той хто сильніше
сприймається як загроза, як ожливий конкурент.
Дідовщина- знущання, які практикуються старшими по відношенню до
молодших у так званих групах «примусового членства» (групи з яких
неможна вийти за власним бажанням). По типу дідовщини можуть
развиватися знущання в колективі класу у взаємовідносинах мікрогруп
або відносини «батьки-дитина» в сім’ї.
Буллінг – тривала, навмисна фізична або
психічна травля з боку одного по
відношенню до іншого, який не взмозі
захистити себе в цій ситуації.
7. Шкільний буллінг
– тривалий процес
свідомого жорсткого
ставлення, фізичного та
(або) психічного, з боку
одного або групи дітей
до іншої дитини (іншим
дітям).
9. Типові риси учнів, схильних ставати буллі
(агрессор)
- відчувають сильну потребу панувати і підкоряти собі
інших учнів, домагаючись таким шляхом своїх цілей;
- імпульсивні і легко приходять до люті;
- часто зухвало і агресивно поводяться по відношенню
до дорослих, включаючи батьків і вчителів;
- не відчувають співчуття до своїх жертв;
- якщо це хлопці, вони зазвичай фізично сильніше за
інших хлопців;
- діти, що виховуються в сім'ях з авторитарним,
жорстким вихованням - будучи заляканими і забитими
вдома, вони намагаються виплеснути пригнічені гнів і
страх на більш слабких однолітків;
- діти, що виховуються в сім'ях з низьким рівнем
емоційного тепла і підтримки (наприклад, сироти в
опікунських сім'ях і т.п.).
10. Найбільш часто жертвами
шкільного буллінгу стають діти,
які мають:
O фізичні недоліки - носять окуляри, зі зниженим
слухом або з руховими порушеннями (наприклад, при
ДЦП), тобто ті, хто не може захистити себе, фізично
слабший своїх однолітків;
O особливості поведінки - замкнуті, чутливі,
сором'язливі, тривожні діти або діти з імпульсивною
поведінкою, не впевнені в собі, нещасні і мають
низьку самоповагу;
O особливості зовнішності - руде волосся, веснянки,
відстовбурчені вуха, криві ноги, особлива форма
голови, вага тіла (повнота або худорба) тощо.
11. Поведінка агресора визначається за
такими показниками:
O Фізична агресія.
O Словесний булінг.
O Залякування.
O Ізоляція.
O Вимагання.
O Пошкодження майна.
12. Поведінка жертви визначається за
такими показниками:
O його шкільне приладдя (підручники, зошити, особисті речі) часто
бувають розкидані по класу або заховані;
O на уроках веде себе приховано, боязко, коли відповідає, в класі
починають поширюватися шум, перешкоди, коментарі;
O під час зміни, в їдальні, тримається осторонь від інших
школярів, ховається, тікає від однолітків і старших школярів,
намагається перебувати недалеко від вчителів, дорослих;
O його ображають, дражнять, дають образливі прізвиська;
O на інших дітей він реагує дурною посмішкою, намагається
відбутися жартами, втекти, плаче;
O добре ладнає з вчителями і погано з однолітками;
O спізнюється до початку занять чи пізно покидає школу;
O під час групових ігор, занять, його ігнорують або вибирають
останнім.
13. Технологія реагування на виявлені
або встановлені факти булінгу
1. При встановленні факту або підозра на
існування ситуації буллювання вчитель
повідомляє про відповідну ситуацію
представнику адміністрації.
2. Адміністрація, спільно з соціально-
психологічною службою школи приймає
рішення про невідкладність реагування
на виявлений факт агресії.
3. Безпосередня робота з жертвами і
переслідувачами.
14. Якщо дитина підтвердив Вам у
розмові, що вона жертва буллінгу
Скажіть дитині:
O Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що ви в змозі
допомогти йому з його проблемою).
O Мені шкода, що з тобою це трапилося (це допоможе дитині
зрозуміти, що ви намагаєтеся зрозуміти його почуття).
O Це не твоя вина. (дайте зрозуміти дитині, що він не самотній в
подібній ситуації: багато його однолітків стикаються з різними
варіантами залякування або агресії в той чи інший момент
дорослішання).
O Добре, що ти мені про це сказав (це допоможе дитині зрозуміти,
що він правильно зробив, звернувшись за допомогою та
підтримкою).
O Я люблю тебе і постараюся зробити так, щоб тобі більше не
загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитися
в майбутнє і відчути захист).
15. Підлітки – це
найточніше з
«соціальних дзеркал»,
та їх соціально
нездорова поведінка
відображає хвороби
сім'ї та суспільства.
Однак відомо, що
більшість хвороб легше
попередити, ніж
вилікувати