Презентація присвячена життєвому та творчому шляху Волдьтера.

1. Вольтер (Франсуа Мари Аруе )
(21.11.1694 – 30.05.1778)
Французький філософ,
письменник, публіцист, історик,
один з найвідоміших діячів
французького буржуазного
просвітництва XVIII ст.

2. Народився Вольтер в Парижі . Мати, Марі Маргарет Дома, була
дочкою секретаря кримінального суду, а батько, Франсуа
Аруе, — нотаріусом і збирачем податків. Сам Вольтер не любив
батька і його ремесло, а пізніше (1744) волів оголосити себе
позашлюбним сином якогось шевальє де Рошбрюна,
злиденного мушкетера і поета, ніж залишатися сином заможного
буржуа.

3. По кількох роках навчання в паризькому єзуїтському
коледжі Людовика Великого (1704–1711) юний Аруе, на вимогу
батька, зайнявся вивченням права. Незабаром він проти
батькової волі проміняв юриспруденцію на лаври зухвалого
віршотворця і радості світського життя. У травні 1717 за
складання сатири на регента Франції герцоґа Орлеанского
автор-початківець потрапив у Бастилію , проте рік ув'язнення
не охолодив його літературного запалу.

4. На початку 1726 відбулася
сутичка Вольтера з шевальє де
Роґаном, який дозволив собі
привселюдно насміхатися з його
спроби сховати під
псевдонімом своє недворянське
походження.
Озброївшись пістолетами, Аруе
намагався помститися кривднику,
але був заарештований, кинутий у
Бастилію, а наприкінці
1726 року — змушений
залишити Париж.

5. Не бажаючи спокушати долю,
Вольтер виїхав до Шампані , де
усамітнився в маєтку своєї
коханки, маркізи дю Шатле.
Одна з найосвіченіших жінок
того часу, вона розділяла
захоплення Вольтера
метафізикою, природничими
науками , біблеїстикою.

6. У 1774 Людовіка XV змінив Людовік XVI, а в 1778 Вольтер —
восьмидесятичотирьохлітній старий — повернувся до Парижа,
де йому влаштували при ворожій байдужості короля —
захопливу зустріч. Він придбав собі садибу на вулиці Рішельє
де продовжував активно працювати.

7. Історичні твори:
«Історія Карла XII» (1730),
«Філософські листи» (1733),
«Філософський словник» (1764-69).
«Досвід про дух і звичаї народів»(1756)
«Століття Людовіка XIV» «» (1751)
«Історія Російської імперії за царювання
Петра Великого » (1759-63)

8. Філософські повісті:
«Мікромегас» (1752),
«Кандид , чи Оптимізм»(1759),
«Простодушний» (1767)
«Роздуми у віршах про людину»(1738)
«Поема про загибель Лісабону» (1756)
«Задиг , або Доля»(1748)
«Мемнон, або Людська мудрість»
(1747)
«Вавілонська принцеса» (1768)

9. Трагедії:
«Брут» (1731)
«Танкред (повість)» (1761)
Сатиричні поеми:
«Орлеанська незайманка»
(1735 ) видана в 1755
П'єси:
«Едіп»
«Ірена » (1776)

10. Зв'язаний своїми політичними,
релігійно-філософськими і
соціальними поглядами ще досить
міцно зі «старими порядками»,
Вольтер особливо своїми
літературними симпатіями міцно вріс
у аристократичне XVIII століття
Людовика XIV, якому він присвятив
свій найкращий історичний твір —
«Siècle de Louis XIV».
Незадовго до своєї смерті, 7 квітня 1778, Вольтер вступив
до паризької масонської ложі Великого сходу Франції —
«Дев'ять сестер». При цьому в ложу його супроводжував
Бенджамін Франклін (у той час — американський посол у
Франції).

11. Вольтер зіграв значну
роль у розвитку світової
філософської думки, в
ідейній підготовці Великої
французької революції
кінця XVIII ст.