основні орієнтири національно патріотичного виховання
перепелиця о.м. джерело чистої душі
1.
2. «" Він приходить до нас сучасником не
за примусовим покликом ювілею, а по святому
праву володаря наших душ, за чистоту і благородство
яких він і досі веде подвижницьке життя - боротьбу.
Філософ був духовним мечем своєї доби,
криця його думки гостра і витверезуюча...»
Іван Драч
3. Серед видатних діячів культури XVIII століття в Україні провідне
місце займає Григорій Савич Сковорода - народний філософ і поет-
демократ, педагог і просвітитель, музикант і громадський діяч.
Сковорода дивував сучасників різностороннім талантом, відповідністю
духовних устремлінь своїм вчинкам і діям.
4. Року 1722 числа 3 грудня місяця на Полтавщині
у містечку Чорнухах теперішнього Лохвицького
району у сім’ї малоземельного козака
Сави Сковороди народився син Григорій...
5. Мало ми знаємо про дитячі його роки.
Відомо тільки, що освіту
Григорій Сковорода одержав у сільській школі ,
Києво-Могилянській академії…
Він був допитливим хлопчиною.
Дуже кохався у музиці.
Залюбки вчився співати у церковному хорі.
6.
7. Часто блукав він степом, лісом, садками, дослухаючись до
звуків рідної природи. Думки і мрії свої він довіряв
саморобній бузиновій сопілці - незмінній подрузі всього
життя. З нею він ніколи не розлучався, носив її завжди за
поясом, як козак шаблю, пістоль або люльку.
8. Повернувшись на батьківщину,
віддався педагогічній та
літературній діяльності.
Викладав поетику в
Переяславському, а пізніше –
в Харківському колегіумі,
був домашнім учителем…
9. Г. Сковорода - мандрівний філософ, народний
учитель-просвітитель. Здається, якась невидима сила
гнала його від села до села, від міста до міста….
Увесь свій небагатий скарб - посох,
сопілку та декілька книг
завжди носив із собою і
постійно жив у чужих людей,
часто не знаючи сьогодні,
де прийдеться
ночувати завтра...
10. Як поет, Григорій Сковорода увійшов в
історію української літератури збіркою
"Сад божественних песней", що містить
30 оригінальних поетичних творів
11. У своїх віршах Г. С. Сковорода
дав чарівні пейзажі,
з любов'ю малює картини зелених полів,
лісів, садів, високих могил, горбів і чистих
потоків, політ жайворонка над полями,
зворушливу мелодію пастушої сопілки...
12. Властиві для лірики Г. Сковороди мотиви набули
епічно-художнього вираження і в його байках,
і притчах. Григорія Савича вважають зачинателем
української літературної байки.
Основою своїх байок він використовував народний епос,
а також власні життєві спостереження. Тому його
збірка "Басни Харьковскія" увійшла в історію як
перша завершена спроба поширити окремий
жанр байки в українській літературі.
13. І хоч легенди та перекази як історичне джерело не можуть
зрівнятися з документами та свідченнями сучасників, вони
точно відображають Сковороду, як людину чесну,
товариську, щиру і практичну. А тому хочемо підкреслити
ще одну рису Григорія Савича - його безкорисливість
14. Останні роки свого життя Григорій Сковорода
жив у селі Іванівці на Харківщині у свого учня
і друга Андрія Ковалівського.
Як повідомляли
знайомі поета, він
передчуваючи смерть,
сам викопав собі
могилу в саду ...
15. Народ і зараз вшановує філософа-гуманіста,
письменника-демократа . Г.С. Сковороду, бо не зважаючи
на віддаль віків, Сковорода промовляє до своїх нащадків, як
наш сучасник, засуджуючи віджиле, вітаючи нове,
стверджуючи хвалу трудовому натхненню як джерелу
радості, щастя. І хочеться словами поета сказати:
«Вербовий шлях, кленовий посох...
Перепочинок де-не-де.
Мудрець, замріяний філософ
До дальніх правнуків іде…»
