2. Ми тут. Ми всі. Ми є. Ми гурт.
Єднаймося.
Ми є той грунт подій майбутніх
вирішальних.
М. Вінграновський
Мужність – це риса характеру
людини, у якій поєднуються
хоробрість, рішучість, витримка,
відвага, сміливість. Усе далі в історію
відходять жорстокі бої Великої
Вітчизняної війни, у яких наш народ
проявив справді героїчну мужність,
відстояв честь і незалежність
Батьківщини. Уже 23 роки ми
суверенні, з року в рік у наших серцях
палає надія змінити життя на краще,
та нічого з цього не виходить… Ми
поволі впадаємо у прірву відчаю.
Зараз наша країна переживає не
найкращі часи: йде війна, котра
просувається вглиб держави,
незважаючи ні на що… Поступово у
наше життя підкрадається паніка, але
ми свято віримо у наші сили й не
дамо ввести себе в оману.
Самосвідомість українців
постійно змінюється. Події
Євромайдану вразили не
тільки Україну, а й увесь св
Зігріта гарячими серцями
мільйонів національно
свідомих українців з усіх
областей, незалежна
демократична держава Укра
показала Європі й усьому
світові, що ми уже
сформована, міцна духом,
волелюбна нація, яка нареш
навчилася поважати себе, н
прогинатись під тиском
«системи», і яка зуміла
відстояти свій демократичн
вибір. Та не всім до душі на
об’єднання. Росія ніяк не мо
пробачити Україні її
незалежність. Ліна Костенко
писала: «У кожної нації сво
хвороби. У Росії –
невиліковні». Вороги
розуміють, що тільки

3. Зараз в АТО воюють сини-герої. На полі битви –
захисники-воїни. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не
шкодуючи власного життя, захищають неньку-Україну.
Сьогодні неможливо не згадати ту «Небесну сотню», що
першою віддала свої життя на поталу ворогам, що
першою полягла на головних вулицях Києва задля своїх
дітей, заради відстоювання ідеї демократії.
Здавалося б, народ , який вважався братнім, ніколи не
зумів би повстати проти тих, з ким поєднаний кров’ю.
Але так тільки здавалося…

4. До початку антитерористичної операції
в зоні АТО загинув підполковник 15-го
окремого гірсько-піхотного батальйону
Борис Середа. У Виноградівському районі,
в селі Тросник у нього залишилася
дружина та 19-річний син. Ще в березні
військовий поїхав на Схід для виконання
завдань по прикриттю державного кордону.
Борис СЕРЕДА, 42 роки,
Виноградівщина
А вже потім був молодий
берегівчанин Роланд Попович, 14
червня 19-річного бійця перервала
ворожа куля. Він не дожив до свого
дня народження лише тиждень – 22
червня 2014 року йому б виповнилося
двадцять років.
Роланд ПОПОВИЧ, 19 років,
Берегівщина

5. Уже через кілька днів Закарпаття «трусонуло»:
одразу три смерті в один день – 17 червня.
Не стало Сергія Мартина, Олександра Попадинця та Михайла Кулі.
Сергій МАРТИН,
Ужгород, 23 роки
Михайло КУЛЯ,
Перечинщина,
21 рік
Олександр ПОПАДИНЕЦЬ,
Ужгород, 22 роки

6. Він трагічно загинув у зоні
проведення АТО на сході країни під
час так званого перемир’я.
Того ж дня перестало битися серце
лейтенанта Віталія Бєлікова. Віталій закінчив
Академію сухопутних військ у Львові, після
чого був направлений на службу на Закарпаття.
Там зустрів свою майбутню дружину. Торік
відгуляли весілля. Без чоловіка і батька
залишилася дружина і чотиримісячна донька.
Василь НАЛИВАЙКО, 23 роки,
Великоберезнянщина, с. Ставне
Віталій БЄЛІКОВ, 23 роки

7. 4 липня не стало старшого
солдата, санітара медичної роти
93-ї окремої механізованої
бригади. Рущака Руслана.
У 1993 разом із батьками
переїхав на Полтавщину.
Того ж дня загинув Олексій
Калинюк. У рідному місті без підтримки
залишились мати та п’ятеро (!) братів та
сестер, найменша — 2010 року
народження. Без коханого і дівчина, з
якою був заручений. Загинув солдат під
час обстрілу зі стрілецької зброї та
мінометів східного району Луганська
Велика Вергунка.
Руслан РУЩАК, 26 років,
Народився на Міжгірщині Олексій КАЛИНЮК, 21 рік,
Рахівщина

8. Наступним був Вільгельм Штольцель,
11 липня о 4:30 ранку бойовики здійснили
залп з установки «Град» по позиції
прикордонників у Луганській області.
Вільгельм прийняв присягу на вірність
українському народові 3 квітня
Юрій Білобров,
Київщина — Ужгород
14 липня героїчну смерть біля
Луганська прийняв командир роти
Юрій Білобров 1986 року
народження. Хлопець служив
капітаном у військовій частині
А1778 в Ужгороді. Народився на
Київщині.
В Ужгороді вдовою залишилася
молода дружина.
Володимир Чорноус,
Вінничина — Ужгород
Через кілька днів, 19 липня, не стало
Володимира Чорноуса. Йому було 24
роки.
Вільгем ШТОЛЬЦЕЛЬ, 22 роки,
Мукачівщина

9. 25 липня не стало Дмитра
Георгієва.
До передислокації його підрозділу в
зону бойових дій Дмитро Георгієв
служив в Ужгородській військовій
частині А1778 гірсько-піхотного
батальйону заступником начальника
штабу.
30 липня під Луганськом
під час мінометного обстрілу
загинув Василь Балог.
У нього залишилася
дружина, двоє синів 2003 та
2012 р.н.
Василь БАЛОГ, 33 роки,
Ужгород
Дмитрій ГЕОРГІЄВ, 36 років,
Миколаїв — Ужгород

10. Того ж дня, 30 липня, перестало
битися серце Володимира Корнєва,
корінного росіянина, який перейшов
на службу до Ужгорода з міста
Чернівці.
3 серпня обірвалося життя молодого
хлопця із села Станіслава Кіша.
Як розповів односельчанин бійця Іван
Тупиця, його останній дзвінок мамі був
приблизно такого змісту: «Зробіть все
можливе, аби мене звідси забрати, бо тут
смерть неминуча! Ми тут без будь-якого
захисту, без права на життя».
Володимир КОРНЄВ, 32 роки,
Чернівці — Ужгород
Станіслав КІШ, 19 років,
Виноградівщина, с. Онок

11. Через два дні, 5 серпня, не стало одразу
двох бійців закарпатської військової частини –
старшого прапорщика Реготуна Олега та
старшого прапорщика Коренівського Сергія.
Загинули герої у жорстоких боях під
Луганським аеропортом. Обоє служили у тій
же ж 128-ій механізованій бригаді, родом були
з Бердичева, де їх і поховали. В Олега
залишилася дружина та двоє дітей, в Сергія –
дружина та донька.
Олег РЕГОТУН,
36 років
Сергій КОРЕНІВСЬКИЙ,
33 років

12. 13 серпня, у день
свого народження,
загинув Михайло
Тимощук
14 серпня смерть настигла
Василя Мартинюка з Рахова.
Він був контрактником у 24-ій
окремій механізованій бригаді
(Яворів).
Загинув у боях під Луганськом.
Цього ж дня стало
відомо про загибель
сержанта 128-ої
бригади Гафіча
Володимира. Точна
дата та обставини
смерті героя невідомі.
Володимир ГАФІЧ, 34 років,
Великоберезнянщина, с. Тисів
Михайло ТИМОЩУК,
27 років, Берегівщина
Василь МАРТИНЮК,
Рахівщина

13. Віталій Гопонько загинув під
час обстрілу його групи у зоні
АТО. Хлопець родом з
Мукачівського району, але
останнім часом проживав у
Мукачеві де і проходив службу.
16 серпня не стало Олега Тюрікова. Він
був молодший сержантом, командиром
відділення зводу радіаційної, хімічної,
біологічної розвідки роти радіаційного,
хімічного, біологічного захисту 80-ї
окремої аеромобільної бригади, військова
частина А0284. Служив за контрактом.
Олег ТЮРІКОВ, 23 роки,
Берегівщина
Віталій ГОПОНЬКО,
Мукачево

14. 19 серпня стало відомо про загибель
Адальберта Падюкова, бійця батальйону
«Айдар».
Народився та проживав Адальберт у селі
Ключарки Мукачівського району. Там у
нього залишилася дружина та 14-річний син.
Воювати на Схід пішов добровольцем.
Точна дата смерті невідома.
Адальберт ПАДЮКОВ, 43 роки,
Мукачівщина, с. Ключарки
2 листопада закарпатці провели в
останню путь військовослужбовця
Мореку Віталія Михайловича, який
загинув в зоні проведення
антитерористичної операції 31
жовтня 2014 року.
Віталій МОРЕКА, 32 роки,
Великоберезнянщина

15. Капітан Микола Вікторович Жук (1977 р.н.),
командир протитанкової батареї,
мешкав у Мукачеві.
Рядовий Адальберт Адальбертович Ков
(1978 р.н.),
стрілець гірсько-піхотного відділення,
з Виноградова.
Бійці загинули у ніч проти понеділка,
26 січня. Йдеться про Донецьку
область, район, наближений до міста
Дебальцеве.
Співчуття близьким, рідним і
побратимам та вічна пам'ять
закарпатським Героям!

16. Данільченко О.О. 1960 року
народження проживав в с. Ільниця
Іршавського району.
21 січня стало відомо, що на Сході в зоні АТО трагічно
загинув ще один закарпатець.
Убитий терористами наш земляк Данільченко О.О. 1960
року народження проживав в с. Ільниця Іршавського
району. Пішов на фронт добровольцем маючи в серці
лиш одну мету — захистити свою сім’ю, свою землю та
свій народ від агресора.
Вдома у героя залишилась жінка та троє дітей, які через
агресію путінської Росії залишились без чоловіка та
батька.
Страшна війна забрала ще одне життя, ми втратили ще
одного героя, а Україна вірного сина рідної землі!
Герої не вмирають!
Слава Героям!

17. Юрій Король 21.12.78 р.н.
Закарпатська область,
Іршавський район, с. Заріччя
Доброволець батальйону
"Айдар" Юрій Король 21.12.78 р.н.
Закарпатська область, Іршавський
район, с. Заріччя загинув у боях між
селищем Металіст та містом Щастя
ще 5 вересня.
Він похований в місті Старобельськ.
На могилі закарпатця написано "Тут
спочиває тимчасово невідомий герой
України".