Школа

1. Випуск №6, лютий 2015р.
___Репортаж з місця подій____________
В пам’ять героїв Небесної
Сотні та до 71річниці
визволення Кривого Рогу від
німецько-фашистських
завойовників були проведені
війсково-спортивні змагання
"Батьківщина - наша мати,
вмій за неї постояти!«.
20.02.2015р. – між
командами 8-9 класів,
23.02.2015р. – між
командами 11класів
___Пам’ятаємо___________
Традицією стала участь нашого
вчительського колективу в
заходах до 71річниці визволення
Кривого Рогу від німецько-
фашистських завойовників.
22.02.2015р. Вони вшанували
пам’ять полеглих в роки війни
біля монументу “Перемога”.

2. ___Вклонімося подвигу наших дідів___________
____Акція “На подвір’ї ветерана”_________
Минув 71 рік з того дня, коли замовкли останні постріли
гармат, настала тиша, прийшов мир до Кривого Рогу -
довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою
ціною - життям, кров’ю, слізьми. Все далі відходять грізні
і важкі роки Великої Вітчизняної війни, але не згасає
пам’ять про тих, хто віддав своє життя і захистив рідну
землю від ворогів.
Стало доброю традицією у школі
№21допомагати ветеранам. Дружною
шкільною родиною 11-класники відвідали
Литвиненко Раїсу Антонівну, що проживає
по вулиці Скляра. Сивочола Раїса Антонівна
- чудова людина, добра,чуйна, хоч і
прожила нелегке життя. Ми з завзяттям
взялися за роботу: підмели,вирвали бур'ян,
упорядкували двір…і поговорили з
старенькою. Відчувалося, що наш прихід
приніс їй купу позитивних емоцій, бо
працювали ми з душею, з щирим бажанням
допомогти, підтримати.
___Поетичні горизонти__________
Прислонись к земле, ты
слышишь,
Как взрываясь там, вдали,
Падали на чудо тихо,
На колёсах корабли?
Вот патроны засвистели,
Пролетели мимо нас,
Сколько инеем блестела
Глубина стеклянных глаз?
Вон они ступали тихо…
Все солдаты, все полки,
Изувеченные лихом,
Но не знавшие тоски.
Олена Савчук, 11-Б клас
Воинов душила жажда.
Где есть мира хоть глоток?
И боролись все отважно,
Сквозь оружия поток.
И ходили по дорожкам,
По которым ходим мы,
С поля увозили их повозки,
А за ними плакали дожди.
Слышишь, сквозь оградку
время,
Снова память к нам стучит.
То невидимое бремя
Отголосками звучит.
Много горя, много плача
Принесла нам та война.
Много смерти…как иначе?
Всех покалечила сполна.
Сколько ран на теле героев,
Никому не сосчитать.
Их душа невыносимо ноет,
Когда начинают друзей
вспоминать.
Ни писатели, ни поэты
Не смогут их подвиг увенчать.
Лишь, когда смотришь на
каменные портреты,
Нужно с уважением
помолчать.