Управління культури Дарницької в місті Києві
державної адміністрації
Централізована бібліотечна система
Публічна бібліотека ім. Г. Квітки–Основ’яненка
СЕРІЯ «ЗЕМЛЯ ПОЕТІВ ТА МИСЛИТЕЛІВ»
Біобібліографічний нарис
до 215-річчя від дня народження
в рамках Року німецької мови в Україні
Київ, 2018

2
Франц Кафка – австрійський письменник-модерніст.
Створений ним художній світ ірраціональний, міфологізований, абсурдний,
незвичайний; він є метафорою світу реального. «Письменник створює власний,
неповторний художній світ, будує для людства величезний храм високої духовності. Та
щоб його збудувати, митець сам має знайти дорогу, що вестиме туди, де будуватиметься
той храм».
Творчість Франца Кафки, відмічена ще за життя визначними німецькими
письменниками Т. Манном та Б. Брехтом (відмічена у 1915 р. вищою нагородою з
літератури Німеччини-премією Фонтане ), привернула увагу лише в 40 р., коли він був
сприйнятий на Заході як метр модернізму. Кафка показував відчуження особистості,
ізольованість людини в буржуазному суспільстві, її приреченість на страждання. «Тільки
люди, яких уразила однакова недуга, розуміють одне одного» - такий запис він зробив,
коли йому виповнилося 20 років. Що саме розумів Кафка під недугою? Самотність,
невпевненість у собі, страх перед життям. Кожен письменник несе у своїй творчості
відбиток своєї епохи, причому епохи, помноженої на авторську людську особистість.
Тільки тоді твір буде заслуговувати на увагу читачів і представить у повному обсязі час і
проблеми людини свого часу.
Франц Кафка за національністю єврей, писав і вивчав німецьку мову. Продовжив
традиції Гофмана і поєднував у своїй творчості реальний та ірреальний світ, що
ускладнює його читання. Це була особистість із надзвичайно тонкою психічною
організацією, безмежно заглиблена в себе. Усе своє життя Кафка роздвоювався між своїм
духовним життям, яке він вважав фантастичним, бо воно було сповнене страхіттями та
жахами, та життям реальним, ще страшнішим, оскільки воно суперечило людському
єству. Світ для нього, таким чином, був розчахнутим на поетику сновидінь і брудну
прозу життя.
Писав Кафка дуже багато, але за життя вийшло всього три збірки: «Спостереження»,
«Сільський лікар», «Художник голоду» («Голодомайстер»). Після смерті письменника
зя’вилися романи «Процес» (1925), «Замок» (1926) «Америка». Всі вони були
незавершеними.
Кафка дійсно є однією з найвидатніших постатей у європейській літературі XX
століття. Уявити без його творчості цей період просто неможливо. Проте мало статися
так, що ніхто і не дізнався б ні про письменника, ні, тим більше, про його твори. У
своєму заповіті Кафка визначив долю усіх своїх творів, щоденників та листів. За його
вказівкою вони повинні були віддатися вогню. На щастя, товариш письменника Макс
Брод насмілився не виконати цю умову заповіту. І таким чином до сучасного читача
дійшло майже все, що було створене Кафкою.
Народився визначний австрійський письменник – модерніст Франц Кафка
3 липня 1883 року у Празі, що була тоді містом Австро-Угорської імперії, в єврейській
родині. Франц був єдиним сином у сім’ї Германа та Юлії Кафки. Крім Франца, в сім’ї
було три доньки: Еллі, Валлі, Оттла. Із наймолодшою сестрою у Кафки до кінця життя
залишилася ніжна, зворушлива дружба. Листи до неї складуть окрему книгу - «Листи до
Оттле та родини».
Батько письменника наполегливою працею зібрав невеликий капітал і став дрібним
фабрикантом, власником галантерейної крамниці. У сім’ї це був деспотичний тиран,

3
який своєю дріб’язковою прискіпливістю та жорстокістю робив життя для усіх
мешканців його дому нестерпним, а передусім для сина Франца. Батько придушував
волю хлопця, позбавляв його віри у свої сили і викликав до себе у майбутнього
письменника почуття страху, ненависті та відрази.
Кафку постійно з самого дитинства переслідував страх: перед батьком, перед
грубою нянькою-чешкою, перед сусідськими хлопцями, а незабаром до цього додався
страх перед школою та вчителями. Від цього він не міг позбутися протягом усього життя
і це вплинуло на формування характеру його творчості.
У школі Франц навчався добре. Сім’я переїздить із місця на місце, змінюються
школи, гімназії, а кожне нове оточення додає нової паніки і переживань. Хлопець
захоплюється грою на скрипці, багато читає. На вимогу батька Кафка здобуває юридичну
освіту у Празькому університеті, однак усе своє життя письменник прослужив дрібним
клерком у страховому агентстві, спромігшись на категоричну відмову займатися
справами батькової фабрики і віддаючи себе самого і весь свій вільний час ненависній
Кафці-старшому літературі. Франц паралельно відвідував лекції на філософському,
мистецькому факультеті, виявляв зацікавлення до хімічних наук. У 1906 р. закінчує
університет, працює як юрист в різних установах Праги, але повсякденна робота його не
задовольняє, оскільки він захопився літературою. Працював у страховій компанії
агентом, страхував працівників від нещасних випадків і контролював техніку безпеки.
Однак страх перед життям не зникає. Можливо, щоб його подолати, Кафка бере уроки
танців та верхової їзди.
На перший погляд, біографія Кафки небагата на події. До вже сказаного слід додати,
що з 1908 р. він почав друкувати перші свої твори в журналі «Гіперіон»: «Купець»,
«Неуважний погляд у вікно», «Повернення додому», «Пасажир», «Сукні», «Відмова»,
«Дерева», а через два роки та ж добірка вийшла в додатку до журналу «Богемія». За
життя Кафка надрукував дуже мало: лише шоста частина того, що було ним написано.
Він свідомо писав свої твори, так би мовити, «в шухляду», бо не любив друкуватися.
Надруковані твори були прийняті читачами і критиками задовільно, Кафка отримав
найпочеснішу премію Фонтане (вища нагорода з літератури у Німеччині). Для Кафки
власна творчість, як і мистецтво в цілому, було більш реальнішою категорією, ніж саме
життя. Він швидко знайшов цікаву форму викладу – притчу, яка перетворилася в
художню метафору.
Кафка не схожий ні на кого. Чужий серед людей, чужий у своїй сім’ї, самотній у
товаристві друзів, він також не був одружений. Він мріяв створити сім’ю й виховати
дітей. Проте так і не зміг зв’язати і свою долю з жодною із жінок, які любили і жаліли
його. Все життя Кафка боявся стати порядним буржуа і остаточно пов’язати своє життя
шлюбом.
У вересні 1923 р. Франц виїхав в Берлін до Дори Дімант, котра фактично стала його
дружиною. Кафка нарешті здобув бажаний душевний спокій і був щасливий останні
місяці свого життя.
Через шість місяців після приїзду Кафки в Берлін його здоров’я різко погіршилося, і
лікування, на жаль, не дало ніяких позитивних зрушень. Три місяці він перебував в
агонії: рушився не лише організм, а й свідомість. 3 червня 1924 р. Франц Кафка помер в
санаторії «Кірлінг» в Австрії. Тіло письменника було перевезено в Прагу і заховане на
єврейському Страшницькому кладовищі.
Творчість Кафки належить до художньої системи модернізму, а точніше, до однієї
з тих мистецьких течій, які й склали цю систему, ‒ до експресіонізму. Твори Кафки

4
сповнені ідеї абсурду, в них відчутна прихована єдність надлюдського і буденного,
фантастичного і реального.
Франц Кафка писав романи, новели, притчі, афоризми. За життя було видано кілька
невеликих за обсягом книжок. По смерті було надруковано понад 30 новел і всі три
романи: «Америка», «Процес» і «Замок». Нині спадщина письменника складає десять
томів, куди увійшли також «Щоденники.1910 – 1923 рр.», «Листи.1902 – 1924», «Листи
до Мілени», «Листи до Феліції», «Листи до Оттле та родини».
Рання мала проза письменника, створена протягом 1904 – 1910 рр., увійшла до
збірки «Споглядання». Вже у перших творах письменника звучали типово «кафкіанські
мотиви» - обездуховлене існування, обезцінене життя, негуманне ставлення до людини,
її жахлива самотність та відчайдушні спроби бунту. Вже у ранніх творах письменник
прагне надавати неправдоподібним ситуаціям зовнішньої правдоподібності, а
парадоксальний зміст уміщувати у прозаїчну, буденну форму.Важливе місце у творчості
Кафки належать притчам. Притчевий характер освоєння дійсності дослідники вважають
чи не найголовнішою рисою художнього світу Кафки. Притча набуває у його творчості
риси дійсності, так уміло поєднує письменник елементи реального і фантастичного.
Однією із найцікавіших є невелика за обсягом притча «Правда про Санчо Пансу»,
відомою також є притча «Біля воріт Закону», а в 1922 р. письменник пише один із
підсумкових своїх творів – притчу «Про притчі».
Ще одним визначальним для творчості Кафки жанром є афоризми, які були
опубліковані лише після смерті письменника у 1931 р.. Макс Брод об’єднав їх під назвою
«Роздуми про гріх, страждання, надію та істинний шлях», а другий цикл носить
назву «Він. Нотатки 1920 року». Афоризми Франца Кафки присвячені релігійним,
філософським, моральним проблемам. Серед них трапляються і суто оптимістичні, або й
цілком негативні. У своїх афоризмах письменник виклав власну позицію щодо світу і
життя, саме в них у метафоричній формі він тлумачить свою екзистенційну ситуацію.
Творчість Франца Кафки вражає синтезом реального і фантастичного. Фантастика і
реальність у Кафки тісно взаємодіють і взаємодоповнюються. Найнеймовірніше та
найабсурдніше відбувається у найбуденнішій обстановці. Своєрідність творчості Кафки
яскраво відбилась у новелі «Перевтілення» (1912 р., видана 1915 р.). Новела написана як
розгорнута багатозначна метафора алогічного світу, пригнічення людини невідомими
силами, котрі розпоряджаються її життям і долею. Химерна картина, змальована в
«Перевтіленні», ‒ об’єктивація почуттів жаху і самотності, притаманних людини в цьому
абсурдному світі.
Говорячи про кафкіанський «фантастичний реалізм», можна пригадати і видатних
письменників минулого, які також намагалися стикати неправдоподібне з вірогідним (Ф.
Рабле, Дж. Свіфт, Гофман). А серед тих, хто йшов слідом за «магічним реалізмом»
Франца Кафки в літературі XX ст. – М. Булгаков і Набоков, Й. Йонеско і Ф. Дюрренматт
та інші.
Франц Кафка разом із Марселем Прустом і Джеймсом Джойсом став одним із
зачинателів новітньої літератури.

5
Використана література
1.Давид, К. Франц Кафка / Клод Давид; пер. с франц. А. Михилев. – Харків : Фолио ;
Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. – 384 с.
2. Кафка, Ф. Вибрані твори : Процес. Вирок. Перевтілення. Голодомайстер / Франц
Кафка; пер. з нім. П. Таращука, Є. Поповича ; упоряд. та приміт. Є. Волощук,
передм. Д. Затонського. – Київ : Генеза, 2004. – 288 с.
3. Кафка Франц // Зарубіжні письменники : енц. довідник. У 2тт. Т.1 / за ред. Н.
Михальської та Б. Щавурського. – Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2005. –
С.727.
4. Франц Кафка // Зарубіжна література : підруч.- хрест. для 11 кл.загальноосвітньої
школи / за ред. проф. О. Чиркова. – Київ : Вежа,1998. – С. 68-80.
5. Франц Кафка // Зарубіжна література : хрест. для 11 класу / упоряд. В. Скрипник. –
Донецьк : ВКФ БАО, 2000. – С. 91-135.
6. Тєлєгіна, Ю. Мій Франц Кафка (1883 – 1924) / Ю. Тєлєгіна // Шкільна бібліотека. –
2008. ‒- № 11. – С.10-14