1.
Коленченко Юрій 22 Т група

2.
Майже 40 країн світу взяли участь в Першій світовій війні і хоча України в цьому
списку не було, зате були українці, які мали амбіції використати війну в своїх
державницьких цілях. Насамперед мова про галичан, які користуючись ліберальнішим
життям в Австро-Угорщині, добре десятиліття готувалися до воєнної завірюхи.

3.
Так, ще в 1894 році виникло Товариство «Сокіл»( українське патріотичне тіловиховне
та руханкове товариство. Засновані в різний час у Галичині та Наддніпрянщині. Зразком були
чеські та польські патріотично-гімнастичні товариства на теренах тодішньої Австро-Угорщини.
Діяло з 1884 по 1940 роки)., а в 1900 році - «Січ». Коли 28 червня 1914 року в Сараєво було
вбито австрійського престолонаслідника Франца-Фердинанда, що стало прямим
приводом до І Світової війни, то в той же день у Львові відбувся «Шевченківський
Здвиг». На ньому понад 12 тисяч представників сокільсько-січових товариств
презентували близько 2 тисяч осередків та 120 тисяч членів.

4.
Окрім згаданих товариств діяли й менші структури – від «Пласту» до «Січових стрільців»,
але й поза ними українське громадянство було достатньо мобілізоване. Як зауважив польський
публіцист Вільгельм Фельдман: «У ХХ ст. багато народів постало з попелу, але відродження
небагатьох відбулося так швидко й енергійно, як відродження українців Австрії».

5.
Війна стала приводом для українців
домагатися створення свого добровольчого
батальйону. Австрійська влада не
заперечувала – воюючи з Росією, Австро-
Угорщина розраховувала захопити польські та
українські землі, що перебували в складі
імперії Романових, тому потребували
агітаторів від цих національних груп.

6.
Всі українські політичні партії об’єдналися в «Головну Українську Раду» (ГУР, згодом ЗУР), а
для вирішення питання легіону – створено «Українську Боєву Управу» (УБУ). За короткий час
представники бездержавної нації організували свій політичний та військовий провід, а вже в серпні
1914 року було розбудовано велику мережу громадських та повітових комітетів, які займалися
організацією легіонерів. За цей час до «Українських Січових Стрільців» (УСС) зголосилося десятки
тисяч добровольців.

7.
На початках формування легіону вплив політиків часто більше шкодив аніж допомагав.
Ситуація змінилася пізніше – коли добровольці опинилися «в полі» (на фронті) і стали центром
уваги всього українства. Але в серпні 1914 року було інакше. Спочатку, поза плечима начальника
УСС Теодора Рожанковського «політики» погодилися з пропозицією австрійців взяти на
озброєння «верндлі» - однозарядні гвинтівки, які було знято з озброєння ще в 1886 році. За
свідченнями дослідників – ці гвинтівки були найгіршими зразками озброєння в І Світовій війні.
Комічності ситуації додавала відсутність ременів й стрільці змушені були носили їх на мотузках.

8.
Вже пізніше, у вересні 1914 року,
опинившись на Закарпатті вони
нищили «верндлі» і за власні кошти
перекуповували в австрійських вояків
сучасні «манліхери». австро-
угорський карабін з ковзним
затвором.

9.
В іншому випадку – австрійський консул Урбас, поза керівником стрільців, пропонував
авторитетним політикам та вузькій групі військових погодитися на марш УСС до Кам’янця-
Подільського. На заувагу, що окрім «верндлів» стрільці нічого не мають – консул парирував,
що легіон УСС буде займатися пропагандою серед українського населення, тому йтиме
позаду передових груп військових і може взагалі обійтися без зброї.

10.
Але вже за кілька тижнів війна поставить все на своє
місце – швидкий російський наступ спровокує масову
евакуацію, в тому числі й різних груп добровольців, які
офіційно ще не стали легіонерами.

11.
Новина про формування українського легіону
вразила українське населення. Слід згадати, що до
добровольців могли йти лише особи, які не підлягали
загальній мобілізації – не відповідали віком, здоров’ям
чи були звільнені через виконання професійних
обов’язків, як наприклад вчителі. І ось, після того як
було проведено масову мобілізацію – до «вербункових
пунктів» вистроїлися черги добровольців.

12.
В архіві УСС, в
матеріалах про діяльність
УБУ не лише згадувалося про
«золоті годинники, ланцюжки,
бранзолети, кульчики і інші
жіночі та мужеські
дорогоцінності», які
жертвували українці.
Згадувалися й конкретні
історії, коли та чи інша пані
приносила останнє родинне
золото в «дар для стрільців».

13.
Перший рік війни не охолов запалу – волонтерство вже набувало фахових напрямів. Так, після
відвоювання Львова українське жіноцтво творить «Українську Самаританську Поміч» (УСП).
«Скільки їх зголосилося! Були між ними монахині, вчительки, студентки, кравчині, домашні
помічниці», - згадувала про зголошення на медичні курси секретар УСП Ірина Домбчевська. І
якщо інтелігенція жертвувала на свою медичну службу гроші та матеріали, то сільські жінки
надсилали подушки, вишивані рушники та лляні полотна.

14.
Півтора роки знадобилося стрільцям та австрійському
командуванню щоб офіційно оформити українських добровольців
як окрему боєву одиницю – полк УСС. На той час стрільці мали
вже достатнє озброєння та забезпечення, власні культурні
інституції та досить організовані комісаріати, які займалися
постійним добиранням добровольців.

15.
Коли матеріальне забезпечення відійшло на другий план, то громада й надалі підтримувала стрільців,
тепер морально. «Добре пам’ятаю, яку то радість робили нам у минулій війні «любистки», тобто ті
пакунки, що їх громадянство висилало Українським Січовим Стрільцям, – згадував Михайло
Гайворонський, – Кожна, навіть найменша пам’ятка була для нас висловом любови і прив’язання. І
найменший даруночок від незнаної особи витискав сльозу радости і вдоволення, що нас не забувають
наші рідні. Ми почували себе через таку пам'ять щасливішими, певнішими, сміливішими і
веселішими. Просто тому, що чули за собою одну велику сім’ю».

16.
https://youtu.be/PLru62wHZGA

17.
24лютого 2022р.!
https://youtu.be/qUp4Y3s6g90

18.
Волонтери з 24 лютого
https://youtu.be/cVx4SjTaHuU

19.
СЛАВА УКРАЇНІ!
СЛАВА ЗСУ!
СЛАВА ВОЛОНТЕРАМ!
ДОБРОВОЛЬЦЯМ!
СЛАВА НАРОДУ УКРАЇНСЬКОЇ
НАЦІЇ!!!