1. 129 березня 2013 року
сьогодні в номері
стор.2
Нові
призначення
стор.4
Чим
зацікавити
працівників
культури
стор.5
Нашого
земляка
добре
знають
казахи
Ціна 75 коп.
п’ятниця
29 березня
2013 року
№26
(19752)
Перша обласна громадсько-політична газета
родбезпекаП
стор.2
31 березня
2013 року
о 03:00 літній час
запроваджується
переведенням
годинникової
стрілки
на одну годину вперед.
Лікарі радять українцям
заздалегідь готуватися до
того, що вставати тепер
доведеться раніше.
А
ле ситуацію на полях не вважає
критичною Вадим Рудишин, ди-
ректор департаменту агропро-
мислового розвитку облдержадміні-
страції:
— Восени в зиму ввійшло понад 95
відсотків озимої пшениці у доброму й
задовільному стані. Погодні умови не
сприяли перебуванню посівів взимку у
стані глибокого спокою — були відлиги,
і рослини дихали, тобто використову-
валися запаси цукрів. До похолодання
в кінці березня озимі на полях облас-
ті було повністю підживлено — рослини
отримали необхідний азот.
Згідно з методикою відбиралися й
відрощувалися моноліти озимини з по-
лів. Випадання озимих культур немає,
— продовжує Вадим Костянтинович. —
Можливо, подекуди відрощування йде
дещо сповільнено, але всі посіви живі.
Всього близько відсотка, а то й менше
(з понад 230 тисяч гектарів озимих зер-
нових), можливо, доведеться пересіва-
ти. Тобто суттєво на виробництво зер-
на це не вплине.
Те, що цього року буде затягнутий
на два-три тижні початок посівної — це
означає, що її строки будуть стиснуті.
Доведеться все організовувати дуже
раціонально: можливо, доведеться сія-
ти майже водночас і ячмінь, і цукровий
буряк, і кукурудзу, й соняшник.
Небезпека не в холодному й сніж-
ному березні, а в тому, що може бути
різке наростання тепла весною. Якщо
висохне верхній шар грунту, деякі осла-
блені площі можуть постраждати, — за-
уважив головний аграрій області. І до-
дав: — Але на даний момент посіви
радують.
Лариса СОКОЛОВСЬКА
«Приїжджайте в село.
Хату дам безплатно»
Пізня весна стисне строки посівної
Отримати валовий збір зернових не менше 3,4 мільйона тонн — таке
завдання ставлять перед сільгоспвиробниками керівники галузі. Тим-
часом, як каже інтернет-фольклор, гарна зима видалась цієї весни.
Тож ріст і розвиток великого врожаю відтерміновується.
ФотоОксаниЗОБЕНЬКО
2. 29 березня 2013 року2 Панорама
Податок
на землю
збільшать у
десять разів?
Г
олова Держземагентства Сергій
Тимченко виступає за збільшен-
ня податку на землю. «Як мінімум,
його потрібно збільшити у 10 разів до
120 гривень за гектар», — сказав він.
Сергій Тимченко відзначив, що
Верховна Рада поки не готова прийня-
ти закон про оборот земель сільсько-
господарського призначення і заявив,
що очолюване ним відомство виступає
за законодавче забезпечення орен-
ди сільгоспземель агрохолдингами на
термін не менш як на сім років.
країнські новиниУ
езонансР
З 1 квітня "Укртелеком" запро-
ваджує нові тарифи для насе-
лення. Радіоточка тепер обі-
йдеться в 10 гривень 80 копійок
за місяць — це на 15 відсотків
дорожче, ніж раніше. Абонпла-
та за користування основною
радіоточкою для юридичних
осіб становитиме 16 гривень за
місяць.
nnn
Тих, хто стоїть у квартирній
черзі, занесуть до Єдиного дер-
жавного реєстру громадян, які
потребують поліпшення жит-
лових умов, формування яко-
го завершать до жовтня 2013
року, повідомляє Мінпром.
Відповідна постанова прийня-
та урядом України, повідомив
віце-прем'єр-міністр Олександр
Вілкул.
nnn
Протягом трьох діб з авто-
доріг Києва евакуювали понад
300 автомобілів, що заважа-
ють прибиранню снігу та ру-
хові громадського транспорту.
Про це повідомляє прес-служба
КМДА. Машини не вивозять на
штрафмайданчики, а перестав-
ляють поряд на місце, де вони
не заважатимуть роботі кому-
нальної техніки.
nnn
Мати екс-майора міліції, який
порізав ножем живіт вагітній
22-річній Оксані Циганок, по-
кінчила з собою. Про це на своїй
сторінці в Facebook написав на-
родний депутат Олег Ляшко.
Як повідомили у секторі гро-
мадських зв’язків УМВС у Чер-
нігівській області, жінку вияви-
ли мертвою в неї вдома. ”Чи
було це самогубство, не може-
мо сказати. Причини смерті за-
раз з’ясовуються. Проводиться
перевірка”, — сказав працівник
СГЗ.
nnn
Голова Верховної Ради АР
Крим Володимир Константи-
нов визнав, що Закон України
«Про засади державної мовної
політики» виявився недореч-
ним для Криму. На думку спі-
кера, захист регіональних мов
на півострові забезпечує Кон-
ституція АРК: «У нас є своя
Конституція, в якій позначено
право використання трьох мов.
За рішенням Верховної Ради,
російська мова є мовою спілку-
вання. Тобто цей закон, який
був прийнятий, він нового нам
нічого не дає».
емографіяД
В
селі залишилися в
основному старі й не-
мічні, оскільки мо-
лодь подалася на заробіт-
ки. Оскільки ж дошкільнят
і школяриків молодшого
віку в Петрівці-Попівці мож-
на було вже на пальцях пе-
рерахувати, то питання про
закриття тамтешніх дитячо-
го садка і початкової школи
вже стояло руба.
Віктор Томіленко не при-
ховує, що думав тоді не так
про село, як про те, де зна-
йти працівників для сво-
го ПСП. Зваживши всі «за» і
«проти», купив для початку
десяток хатин, що тривалий
час стояли без господарів.
Відремонтувавши їх, запро-
сив через газету бажаючих
переїхати сюди на постійне
проживання. З єдиною умо-
вою: це мали бути молоді
сім’ї з дітьми, не старшими
семи років. Житло надавало-
ся їм безплатно, з наступним
викупом. Ось так і з’явилися
тут перші «переселенці», а
за ними ще і ще.
На сьогодні й ПСП «Рось»
має робочу силу, й село по-
молоділо, оскільки з 230 жи-
телів більше третини — діти.
Коштом сільгосппідприєм-
ства для них відремонтували
приміщення школи, затра-
тивши на це 160 тисяч гри-
вень, не забули й про дит-
садок. А перед цим Віктор
Дмитрович разом з дру-
жиною Ларисою Олексан-
дрівною, яка очолює місце-
ву громаду, вирятували від
закриття фельдшерський
пункт та поштове відділен-
ня. Отож село може жити
повнокровним життям.
Оскільки ж Петрівка-
Попівка віддалена від ра-
йонного центру на 25 кі-
лометрів і правоохоронці
навідуються сюди нечасто,
директору сільгосппідпри-
ємства інколи доводить-
ся брати на себе і функції
«шерифа».
«Приїжджайте в село. Хату дам безплатно»
Ще за часів «розвинутого соціалізму» Петрівку-
Попівку, що на Лисянщині, мали за неперспек-
тивне село. Тож можна уявити, яким побачив
його Віктор Томіленко, який став господарюва-
ти тут на взятій в оренду землі потому, як Бу-
жанський цукрозавод, очолюваний ним, успішно
почив у Бозі разом з іншими переробними підпри-
ємствами Черкащини.
Т
ак, Черкаський район очолить
Олег Валерійович Костиря, Шпо-
лянський — Олександр Анатолійо-
вич Черевко, Корсунь-Шевченківський
— Сергій Юрійович Гудименко, Жаш-
ківський — Сергій Васильович Доро-
шенко.
Ще цілий ряд кадрових питань
озвучив голова облдержадміністрації
Сергій Тулуб на засіданні колегії об-
лдержадміністрації цієї середи.
Так, відповідними розпоряджен-
нями ОДА введено до складу коле-
гії ОДА Олександра Павлова, голо-
ву Жашківської райдержадміністрації,
натомість звільнено з займаної поса-
ди заступника голови ОДА у зв’язку з
переходом на іншу роботу та виведе-
но зі складу колегії ОДА Анатолія Без-
верхнього.
Повідомивши, що наказом
Мін’юсту Віктор Левицький звільне-
ний з посади начальника головного
управління юстиції в Черкаській об-
ласті, Сергій Тулуб представив ново-
го керівника управління — 31-річного
Вадима Корчаку (до цього він працю-
вав керівником державної виконавчої
служби в області).
У зв’язку з реорганізацією об-
ласних структур керівники управлінь
стали директорами галузевих де-
партаментів: Володимир Кулеша —
департаменту фінансів ОДА, Олек-
сандр Криворучко — департаменту
з питань цивільного захисту та обо-
ронної роботи ОДА, Вадим Рудишин
— департаменту агропромислового
розвитку ОДА, Галина Гаврилюк — де-
партаменту освіти і науки.
Наказом відповідних державних
міністерств та відомств начальником
Державної фітосанітарної інспекції
Черкаської області призначений Ві-
ктор Жовнір, Павло Почапський став
начальником державної інспекції сіль-
ського господарства Черкаської об-
ласті, начальником державної служби
з лікарських засобів в Черкаській об-
ласті стала Тетяна Мехлик. А з поса-
ди начальника управління Держтехно-
генбезпеки у зв’язку з реорганізацією
управління і переходом на іншу робо-
ту звільнено Олега Капралова.
Оздоровлять ще більше дітей
оступ владиП
ризначенняП
Нові кадри на Черкащині
Президент України Віктор Янукович учора призначив кількох голів
райдержадміністрацій на Черкащині.
колегії ОДАЗ
Адмінреформа
і туризм
— кому байдужі
ці питання?
Цієї середи відбулося засідання
колегії облдержадміністрації,
на розгляд якої було винесено
три питання: про здійснення
в області державної політики
щодо місцевого самоврядуван-
ня та соціально-економічного
розвитку територій, про хід
виконання програми розвитку
туризму в області на 2012-
2020 роки та про стан кадро-
вої роботи місцевих держадмі-
ністрацій.
П
роте виступаючі так захопили-
ся першим — адмінреформа,
укрупнення сільрад, наповне-
ння бюджетів, що безсовісно пору-
шували регламент. При цьому зву-
чало багато самозвітів і бракувало
пропозицій.
Тому розгляд другого питання
в «недисциплінованому залі» голо-
ва облдержадміністрації Сергій Ту-
луб провів швидко, повідомивши
своє бачення проблем і як їх вирі-
шити, наказавши «закручувати гай-
ки в напрямку розвитку туризму». А
розданий проект рішення з третього
питання зал одностайно і без обго-
ворення погодив — у кого є питання,
зауваження, Сергій Борисович за-
просив до нього навідатись.
У роботі колегії взяв участь голо-
ва обласної ради Валерій Черняк.
Детальніше про важливі
моменти колегіального органу
ОДА — в наступному номері
«Черкаського краю».
Ц
ього року місто Канів планує
оздоровити 95 відсотків ді-
тей, — повідомив начальник
управління у справах сім’ї, молоді та
спорту ОДА Вадим Береза, — Смі-
ла 86 відсотків, Ватутіне, Золотоно-
ша — 84, райони: Катеринопільський
— 95, Золотоніський — 89, Жашків-
ський і Тальнівський — 87 відсотків.
Проте запланували показники нижче
середньообласного міста Черкаси й
Умань, Монастирищенський, Драбів-
ський, Корсунь-Шевченківський, Ли-
сянський, Уманський райони.
Улітку прийматиме дітей 18 за-
міських дитячих закладів оздоров-
лення та відпочинку (торік було 14),
три заклади санаторного типу (про-
ти двох торік), 680 з денним перебу-
ванням (проти 661), 292 табори праці
й відпочинку та два наметові містеч-
ка. Так, в Уманському районі почнуть
роботу три позаміські заклади оздо-
ровлення та відпочинку на базах міс-
цевих шкіл. Планується відновлен-
ня діяльності дитячого оздоровчого
закладу «Орлятко» (місто Черкаси),
який не працював у 2010-2012 ро-
ках.
Питання було обговорене зусібіч
зі службами охорони здоров’я, сані-
тарного нагляду, соцстраху, з Феде-
рацією профспілок області. Зокрема
керівник департаменту освіти і науки
ОДА Галина Гаврилюк звернула увагу
на оздоровлення обдарованих дітей,
яких в області проживає 15 400:
— Наш департамент ставить перед
собою амбітне завдання: оздоровити
цього року 80 відсотків цієї категорії
дітей. Як приклад, на базі Черкась-
кого Центру еколого-натуралістичної
творчості, Малої академії наук Чер-
каської обласної ради функціонують
два літні оздоровчі табори «Еврика»
та «Мальва».
Також Галина Гаврилюк закликала
працівників освітньої сфери при РДА
та міськвиконкомах створювати на
базах вивільнених приміщень загаль-
ноосвітніх шкіл оздоровчі табори.
Наш кор.
Якщо у 2012 році було охоплено послугами з оздоровлення та відпо-
чинку 88 369 дітей, то цього літа планується охопити 88 686 дітей
області, це 77 відсотків загальної кількості школярів. Про це роз-
повіла заступник голови облдержадміністрації Тетяна Прітченко,
проводячи цього вівторка засідання координаційної ради ОДА щодо
підготовки до проведення оздоровчої кампанії влітку 2013 року.
3. 329 березня 2013 року Панорама
Миротворці ООН чисельністю
понад 11 тисяч осіб можуть бути
задіяні у Малі до літа, повідомило
РІА «Новости» високопоставле-
не джерело в штаб-квартирі всес-
вітньої організації. Її генеральний
секретар Пан Гі Мун напередодні
запропонував Раді безпеки ООН
трансформувати сили африкан-
ських країн в Малі у миротворчий
контингент для протистояння
повстанцям, які контролюють
дві третини цієї країни.
nnn
Учора після двотижневих «кані-
кул» банки Кіпру розкрили свої
двері для клієнтів. Авіація до-
ставила на Кіпр 5 мільярдів євро:
спеціальний рейс прибув із Франк-
фурта в аеропорт Ларнаки, гро-
ші під посиленою охороною пере-
везли в Центральний банк Кіпру.
Заборонено видавати більше 300
євро готівкою на людину в день
з рахунку. Обмеження не стосу-
ються дипмісій і переказів з-за
кордону. Діяти ці заходи будуть
чотири дні.
nnn
Прокуратура Коста-Ріки поча-
ла розслідування стосовно прези-
дентки країни — її звинувачують
у перевищенні влади. Йдеться
про розпорядження глави держави
щодо виселення людей з міста Лі-
берія. Крім Л.Чинчильї, розсліду-
вання ведеться стосовно ще ряду
міністрів та депутатів. Ініціато-
рами слідчих дій стали Контроль-
не управління Коста-Ріки, проку-
ратура, засоби масової інформації
і громадянські активісти.
овини світуН
Мені по-
добалося, на-
скільки вони
(дресируваль-
ники. — Ред.)
сміливі, на-
скільки вони глибоко ховали свою
боязкість чи, може, свій страх пе-
ред іклами й кігтями, але їм вдава-
лося підкорити собі гордих, непокір-
ливих, але тварин.
Олена Бондаренко,
народний депутат
(у дитинстві мріяла дресирувати
тигрів. Сьогоднішня її робота в
парламенті, каже, чимось нагадує
їй професію дитячої мрії.)
итатаЦ
óðéîçÊ
доров’яЗ
обота депутатаР
роблемаП
У біометричних
паспортах
Україну назвали
«Уркаїною»
У
зразку біометричного паспорта,
затвердженому урядом України,
виявлено помилку. Про це напи-
сав на своїй сторінці в Facebook крим-
ський історик Олекса Гайворонський,
пишуть «Українські новини».
Укладачі документа, за його дани-
ми, допустили неточність у написанні
назви країни арабською мовою (сло-
во «Україна» повторюється різними
мовами на блакитному фоні у верхній
частині паспорта). Арабісти, до яких
звернулися за допомогою журналіс-
ти, знайшли в зразку паспорта відра-
зу декілька помилок. З їх слів, в араб-
ській транскрипції назва країни звучить
як «Укранія». Водночас, у документі по-
арабськи написано «Урканій».
У державну міграційну службу, яка
займалася розробкою зразків, виданню
повідомили, що не знають, який з запро-
понованих варіантів затвердив уряд, і
про допущену помилку «нічого не чули».
З
а словами Василя Ка-
сяна, обласна влада
постійно співпрацює
з громадськими організа-
ціями щодо подолання за-
хворюваності населення ін-
фекційними хворобами.
А Товариство Червоно-
го Хреста повсякчас бере
участь у реалізації облас-
них медичних програм. То-
вариство також виступає
ініціатором проведення різ-
номанітних заходів пред-
ставників волонтерського
руху області, направлених
на профілактику і поперед-
ження різноманітних захво-
рювань.
Підтримуючи ініціативу
голови облдержадміністра-
ції Сергія Тулуба, торік був
створений координаційний
центр волонтерського руху
на Черкащині, який долу-
чився до програми «Зупи-
нимо туберкульоз в Україні»,
що відбувається за фінан-
сової підтримки Глобаль-
ного фонду по боротьбі зі
СНІДом, туберкульозом та
малярією. Співпраця дасть
можливість здійснювати лі-
кування під безпосереднім
контролем патронажних ме-
дичних сестер Товариства
Червоного Хреста, волон-
терських організацій Черка-
щини, створити реєстр хво-
рих, забезпечити своєчасну
діагностику та лікування най-
уразливіших груп населення
області тощо. Хворі, в свою
чергу, зможуть відчути пси-
хологічну підтримку суспіль-
ства, а значить мати більше
сил для одужання.
Крім того, за сприяння
обласної влади, депутат-
ського корпусу органів міс-
цевого самоврядування та
за участю громадських ор-
ганізацій волонтерів хворим
постійно надається матері-
альна підтримка продукта-
ми харчування, медичним
та побутовим обладнанням,
будівельними матеріалами;
організовуються санітарно-
освітні та виховні заходи.
Гості прибули до дитячо-
го відділення не з пустими
руками. Усі дітки отримали
нові книжки, розмальовки,
солодощі та фрукти, а від-
діленню були вручені но-
вий телевізор, покрива-
ла та подушки на загальну
суму близько 9 тис. грн. Ко-
шти для придбання пода-
рунків зібрали активісти То-
вариства Червоного Хреста
області під час проведен-
ня місячника по боротьбі
з туберкульозом, який уже
традиційно щороку навесні
проходить у кожному районі
Черкащини.
За підсумками ознайом-
лення з роботою медично-
го закладу, заступник го-
лови обласної ради Василь
Касян провів робочу нараду
за участю депутата облас-
ної ради Івана Гретченка
та керівництва закладу. На
ній, серед інших, були об-
говорені питання зміцнення
матеріально-технічної бази
закладу, покращення про-
філактичних заходів.
За повідомленням
прес-служби
обласної ради
Села чекають на блакитний вогникДо Програми економічного і соціального розвитку Черкаської об-
ласті на 2013 рік включено й питання будівництва підвідного га-
зопроводу до ряду сіл Монастирищенського та Христинівського
районів. Вирішення саме цього питання стало основною метою
участі народного депутата України Антона Яценка у засіданні
сесії Черкаської обласної ради 22 березня.
Щиро вітаємо
з ювілеєм
голову
ради Фонду
інтелектуальної
співпраці
«Україна –
ХХІ століття»
Богдана
ГУБСЬКОГО.
Нехай кожен день вашого життя
буде сонячним, радує гордістю
за свій край, дає наснаги
для подальшої праці на благо
черкащан.
Міцного злоров’я, гарного
настрою, всіляких гараздів.
З повагою
вдячні черкащани
Колектив редакції
«Черкаського краю»
приєднується до
поздоровлень з
найкращими
побажаннями
Запобігання захворюваності туберкульозом
– один з основних напрямів роботи влади
26 березня з нагоди відзначення Всесвітнього дня
боротьби з туберкульозом, заступник голови
обласної ради Василь Касян, голова обласного
осередку Товариства Червоного Хреста Укра-
їни, депутат обласної ради Іван Гретченко та
голова Соснівської районної у м.Черкаси органі-
зації Товариства Людмила Грабенко побували у
дитячому відділенні обласного протитуберку-
льозного диспансеру.
епутати обласної ради при-
йняли рішення включити до
програми розвитку Черкащи-
ни на 2013 рік і будівництво підвідно-
го газопроводу до сіл Ботвинівка та
Гребля Христинівського та села Ко-
ритня Монастирищенського районів.
Це дасть можливість виділити необ-
хідні на це кошти.
— Мені вдалося добитися вне-
сення змін у Програму соціально-
економічного розвитку регіону. Ке-
рівництво області й депутати з
розумінням поставилися до пробле-
ми газифікації та включили до про-
грами дані об’єкти, — зазначає Ан-
тон Яценко.
Загалом же, народний депутат
поставив собі завдання повністю за-
вершити газифікацію сіл 200 округу.
— Питання газифікації залиша-
ється болючим для багатьох населе-
них пунктів. Вважаю, що в ХХІ століт-
ті ця проблема взагалі має зникнути.
Тому спільно із сільськими головами
та районним керівництвом ми сис-
темно працюємо над її вирішенням, і
вже маємо перші результати, — роз-
повідає Антон Яценко.
Народному депутату вдалося до-
битися виділення коштів з держбю-
джету на завершення газифікації у
селах Попудня та Халаїдове Монас-
тирищенського району. Вже най-
ближчим часом в оселях жителів цих
сіл запалає блакитний вогник.
Триває робота і над питанням
газифікації села Синиця Христинів-
ського району. Розпочата у 2008 році
газифікація була призупинена через
припинення фінансування. В цьому
населеному пункті на пуск газу чека-
ють жителі майже 516 дворів, школа,
дитячий садочок, ФАП, які сьогод-
ні опалюються вугіллям та дровами.
Народному депутату вдалося домо-
витися про укладення угоди між НАК
«Нафтогаз Україна» та сільською
громадою. Нині справа лише за ви-
діленням коштів. Загалом же в Хрис-
тинівському районі залишилося га-
зифікувати три села. Якщо будуть
виділені кошти на будівництво газо-
проводу до сіл Ботвинівка, Гребля та
Синиця, район буде повністю гази-
фіковано.
Проте найболючішим для облас-
ті залишається питання завершення
газифікації Уманського району. Зо-
крема введення в експлуатацію Ла-
диженської газорозподільної станції
та Бабанського газопроводу дасть
можливість газифікувати 17 сіл ра-
йону.
Завдяки клопотанню Антона
Яценка, з держбюджету було виді-
лено необхідні кошти на будівництво
газопроводу-відводу по газорозпо-
дільній станції в Ладиженці та пере-
раховано майже 1 млн. 700 тис. грн.
на будівництво міжселищного газо-
проводу в с.Бабанка. Останньому
Антон Яценко допоміг з коштами на
виготовлення проектно-кошторисної
документації. Попри певні результа-
ти, негазифікованими в окрузі зали-
шаються 50 сіл.
Люди терпляче чекають, коли в
їхніх оселях запалає блакитний вог-
ник, зігріваючи свої домівки дровами
та вугіллям. Проте закупити на зиму
необхідні тверді види палива сільські
жителі, особливо одинокі та малоза-
безпечені, не завжди мають фінан-
сову змогу. Тож багатьом народний
депутат Антон Яценко цієї зими до-
помагав із закупівлею дров.
Наш кор.
Д
Без зарплати
Я
кщо в багатьох районах Чер-
кащини від «державних» ав-
тотранспортних підприємств
вже й згадки не лишилось, то ав-
тобуси Тальнівського АТП курсують
звичними для всіх маршрутами.
В цьому першочергова заслуга
директора автопідприємства Віталія
Накоп’юка, який зумів зберегти як
матеріально-технічну базу, так і ко-
лектив водіїв. Але нинішнього року
автопідприємству досі не виплатили
з бюджету 350 тисяч гривень за пе-
ревезення пільгових категорій гро-
мадян. Ще 85 тисяч мали б отримати
водії за перевезення учнів «шкіль-
ним» автобусом, проте ні в райраді,
ні в РДА не можуть сказати, коли ці
кошти будуть переказані.
Феофан БІЛЕЦЬКИЙ
4. 29 березня 2013 року4 Суспільство
олітикаП
В
ерховна Рада України, на його
думку, має повернутися до зако-
нопроекту нового Трудового ко-
дексу, оскільки нині трудові відноси-
ни регулюються Кодексом законів про
працю, датованим 1971 роком.
— Із 265 статей чинного Кодексу
221 стаття змінена, 35 — вилучені, 21
— дописана, із 18 глав працюють вісім.
Із 1991 року в суспільно-трудових від-
носинах з’явилися такі поняття, як при-
ватна власність на засоби виробництва,
банкрутство. Раніше ми всі працюва-
ли на державу — тепер є роботодав-
ці. З’явилися також поняття «моральна
шкода» і «комерційна таємниця». Тому
цілком зрозуміло, що потрібно було
вдосконалювати соціально-трудові від-
носини, — пояснив народний депутат.
Серед законопроектів, запропоно-
ваних парламентарієм, один стосується
обов’язкового загальнодержавного ме-
дичного страхування. Він обґрунтував
нагальну необхідність його прийняття:
— Сьогодні медики втрачають моти-
вацію до роботи, бракує коштів купити
нове обладнання. А що таке районна лі-
карня, де немає реанімації? Така лікар-
ня нікому не потрібна! Ненормально,
коли людину після операції доглядають
родичі, замість того, щоб вона лежала
під апаратами, під контролем, під усіма
моніторами.
Зараз же, як зазначив Ярослав Су-
хий, виділені на медицину гроші вико-
ристовуються неефективно: за остан-
ні роки в Україні витрати на охорону
здоров’я зросли в 4 рази, споживання
ліків — у 5 разів, а смертність — найви-
ща в Європі.
Журналісти регіональних ЗМІ ціка-
вилися ситуацією в парламенті, ходом
реформ, розвитком соціальної сфери.
Коментуючи соціальну політику держа-
ви, народний депутат сказав:
— Наші низькі зарплати залежать від
нашої продуктивності праці. Ми маємо на
одного українця 10 тисяч доларів валово-
го внутрішнього продукту, тоді як найбід-
ніша європейська країна Болгарія — 14
тисяч, Польща — 20 тисяч. Не кажу вже
про США — 70 тисяч доларів. Чому один
наш муляр дає на місяць 5 умовних ква-
дратних метрів житла, а в Чехії ті ж укра-
їнці — 25 квадратних метрів? В середньо-
му в Європі — 30 квадратних метрів на
місяць. Чому український металург дає
на рік 198 тонн сталі, а європейський —
586 тонн? Чому українці на виробництво
тонни сталі витрачають у 164 рази біль-
ше води, ніж європейці? Та такого мар-
нотратства більше немає ніде.
Зважаючи на ці причини, додав де-
путат, у структурі витрат домінує не
зарплата, а енергоносії. Тоді як на
зарплату залишається від 8 до 10 від-
сотків у собівартості продукції. Вихід —
у впровадженні сучасних технологій та
розвитку власного виробництва.
— На жаль, у парламенті немає по-
тужного лобі, яке є в усіх країнах сві-
ту, — лобі вітчизняного виробника. Є
лікерно-горілчане, енергетичне, вироб-
ників косметики, фармацевтів. Немає
потужного аграрного лобі, як колись, —
констатував перший заступник голови
комітету.
Ярослав Сухий навів приклад: Запо-
різька АЕС відпускає електроенергію по
18 копійок за кіловат, за кордон вона
продається за 46 копійок, а україн-
ським металургам — за 80 копійок, або
10 центів. Тоді як китайські металурги
отримують електроенергію за 3 цен-
ти, а російські — за 2 центи. Через ви-
соку вартість електроенергії та некон-
куретоспроможність продукції на межі
зупинки опинилися феросплавні заво-
ди України. Для розв’язання проблеми
знадобилося втручання глави держа-
ви. На думку народного депутата, така
ситуація спричинена дією так званого
енергетичного лобі в парламенті.
На запитання, чому в Україні важ-
ко йдуть проголошені реформи, депу-
тат відповів так:
— Саботаж, причому на місцях. І той
же приклад з електроенергією про це
свідчить. Є розпорядження Президента
України, є рішення Кабінету міністрів,
воно обов’язкове. А державне підпри-
ємство «Енергоринок» не хоче його ви-
конувати, бо за цим підприємством
хтось стоїть із грошима. Але ж кожен
бізнесмен має розуміти, що він — укра-
їнський бізнесмен! Для цього потрібна
сильна вертикаль влади. Гадаю, Прези-
дент із цим справиться.
Депутат також звернув увагу на не-
обхідність продовження пенсійної ре-
форми:
— Ще в 90-их роках ми знали, що
відлуння демографічної катастрофи на-
криє нас на початку 2000-их. І Україна
виявилася єдиною в Європі державою,
не готовою до цього. Мета пенсійного
страхування — щоб пенсія залежала від
стажу роботи й зарплати. На теперіш-
ніх пенсіонерів це мало впливає, але за
нами буде життя, і потрібно думати про
дітей та онуків, — підкреслив парламен-
тарій. Він пояснив, що в умовах дефіци-
ту пенсійних коштів держава мала три
шляхи: збільшити відрахування із зарп-
лати, зменшити пенсії чи підняти пен-
сійний вік для жінок. Вибір було зро-
блено на користь останнього варіанту.
Останнім часом чимало публікацій
преси були присвячені поганому стану
доріг в Україні. Журналісти зачепили і
цю болючу тему.
— Причина перша: тому що крадуть,
— розповів своє бачення ситуації Ярос-
лав Сухий. — Якщо недодали асфаль-
ту чи вкрали щебеню — дорога розва-
люється. І друга причина: ми скасували
транспортний податок і придумали ак-
циз на бензин. Тепер незрозуміло, хто
платить. Дорожники кажуть: мовляв,
нам недодали грошей, КРУ каже: вкра-
ли 258 мільйонів. Доки не наведемо по-
рядок із фінансуванням, доки не будуть
чіткі, зрозумілі джерела — доріг в Укра-
їні не буде. І потрібно закріпити за до-
рогами організації, дати їм відповідаль-
ність. Сьогодні відповідальності ви не
знайдете, — підкреслив парламентарій.
Антін Загребельний
Ярослав Сухий: «Реформи йдуть
важко, бо їх саботують на місцях»
На засіданні медіа-клубу «На
власний погляд» народний де-
путат України, перший за-
ступник голови Комітету з
питань соціальної політики
та праці Ярослав Сухий роз-
повів про непросту роботу
парламентарія. Відповіда-
ючи на гострі запитання, він
зізнався, що іноді у фракції Партії регіонів думки її членів розділя-
ються. Ведуться непрості дискусії, в яких він відстоює права про-
стих українців.
У
кладати соціальні угоди
— таку пораду на початку
свого виступу дав заступ-
ник голови обласної ради Ва-
силь Касян керівникам галузі
культури. Бо не можна вважати
нормальним, коли в установах
культури працівники трудяться
за частину ставки.
Протягом багатьох років
кузнею кваліфікованих кадрів
середньої ланки було Канів-
ське училище культури і мис-
тецтва, однак Василь Касян
нагадав присутнім: за прези-
дентським Указом, цей заклад
цього року має стати вищим
навчальним.
Щоб клуби і студії мали
професійних художніх керів-
ників, на думку заступника го-
лови обласної ради, необхідно
вже зараз відбирати молодь,
яка навчатиметься в новому
виші за спеціальними направ-
леннями, за умови підписання
із нею відповідних договорів.
Курс наук за такого студен-
та оплачуватиме заінтересо-
ваний у ньому роботодавець,
натомість стипендіат певний
час муситиме відпрацювати за
розподілом.
Серед озвучених на коле-
гії ідей — необхідність створи-
ти своєрідний банк “Надія Чер-
кащини”. Щоб не пропустити
повз увагу
жодної талановитої дитини і
взяти під опіку як саме обдару-
вання, так і педагога цього ви-
хованця. Таким чином, пере-
конана начальник управління
культури ОДА Наталія Джура,
буде вирішена проблема мис-
тецьких кадрів на Черкащині.
Голова обкому профспіл-
ки працівників культури Василь
Марштупа розповів, що серед
мистецьких колективів Черка-
щини є кілька удостоєних зван-
ня академічних. Цей статус до-
зволяє артистам одержувати
100-відсоткову надбавку до
окладів — у Черкасах вони
отримують лише десяту части-
ну цього.
Профспілковий лідер де-
тально зупинився на ряді “під-
водних каменів”, які готують
законодавці. Серед
можливих новацій — від-
пустки за власний рахунок
строком до трьох місяців, пе-
реведення працівників на умо-
ви контракту.
Але водночас повідомив і
добру новину: є можливість
скористатися умовами програ-
ми “Соціальне житло” й пра-
цівникам культури Черкащини.
Необхідно ознайомити з нею
всіх, хто має право на здій-
снення мрії про власний дах
над головою, бо вона — з га-
рантіями держави, що дозво-
ляють суттєво знизити відсо-
тки за кредит.
Василь Касян озву-
чив очікувані на відзначення
200-літнього ювілею Тараса
Шевченка кошти, нагадав усім,
хто причетний до обласної ак-
ції “Шевченківськими шляха-
ми Черкащини”. Серед приєм-
них, особливо для літераторів
та працівників бібліотек, новин:
незабаром будуть видані кіль-
ка десятків творів черкаських
письменників. Книги надходи-
тимуть безпосередньо до бі-
бліотек області, адже оновлен-
ня їхніх полиць уже давно на
часі. Та що книги — є на Черка-
щині райони, в бібліотеки яких
не надходить жодної обласної
газети!
Лілія Капкаєва, директор
обласної універсальної нау-
кової бібліотеки імені Тараса
Шевченка, зауважила, що про-
тягом останніх п’яти років було
скорочено 17 бібліотек. Часом
штати бібліотек передають на
утримання сільських рад. Коли
ж було ліквідовано Канівську
ЦБС, то взагалі досі невідо-
мо, куди потрапив її книжковий
фонд. Таке ж сталося в Мань-
ківці й Драбові. Трапляється,
коли списання книг переви-
щує їх надходження. Хоч біблі-
отекарі опираються ситуації:
беруть участь у конкурсах, що
приносить, зокрема, поповне-
ння комп’ютерами.
Сніг серед весни мимоволі
навернув присутніх на пробле-
му ремонту й опалення примі-
щень закладів культури. Очіль-
ник відділу культури Уманської
РДА Олександра Шкуренко по-
ділилася досвідом, як підтри-
мувати тепло у вогнищах куль-
тури.
А чи давно ви, шановний
читачу, були в ляльковому теа-
трі? А на його виставах для до-
рослих по п’ятницях? Директор
Черкаського лялькового театру
Любов Величко висловила хви-
лювання, що невеличке старо-
винне приміщення, що нале-
жить місту, вже давно впало в
око ласим до власності людям.
Тож доводиться повсякчас від-
биватися від нібито привабли-
вих пропозицій про зміну адре-
си театру.
В постанові, яку було при-
йнято учасниками засідання
колегії, йшлося про заходи
з покращення оплати, відпо-
чинку та оздоровлення кадрів
культури й мистецтва. Окремо
керівникам галузі нагадали: за-
явки на літнє оздоровлення ді-
тей мають надійти вчасно.
Ганна ШКВАР
Як підтримувати тепло у вогнищах культури?
Де брати культурно-мистецькі кадри на
Черкащині і як їх утримати при серед-
ній зарплаті працівника культури в
1912 гривень? Про це йшлося на за-
сіданні колегії управління культури
облдержадміністрації.
ФотоРоманаКИРЕЯ
адриК
5. 529 березня 2013 року Знай наших!
П
ізніше, на початку ХХ століття,
в часи столипінської аграрної
реформи, до цих вигнанців з
рідної землі долучилися українці, які
мріяли стати заможними і мали хист
до господарювання на землі. Якась
частина нащадків продовжує жити й
працювати в нинішньому Казахстані.
У тому ж неспокійному столітті,
в роки страшних репресій, саме до
Казахстану потрапили представники
славної української інтелігенції. Їм
нинішній Казахстан завдячує появою
вже власних високоосвічених фахів-
ців різних галузей. А добро, як відо-
мо, не забувається. Коли ж Україна
опинилася під фашистськими оку-
пантами, тисячі українських сімей
знайшли прихисток у незаможних,
однак щирих душею й духовно бага-
тих родинах казахстанців. Сюди зму-
шені були перебазуватися десятки
українських підприємств, навчальних
закладів. По-різному склалися долі
наших земляків уже після Перемоги,
адже деякі знайшли тут застосуван-
ня своїм знанням, створили родини,
склали основу трудових колективів у
Караганді й Павлодарі, Актобе.
У 50-их роках минулого століття
найзнаковішою подією для Казахста-
ну стало освоєння цілинних та пере-
логових земель. Тисячі молодих до-
бровольців, посланців усіх областей
України, відгукнулися на заклик взя-
ти участь у цьому грандіозному за-
думі. Багато хто з них знайшли своє
кохання, долю на безкраїх казах-
станських степах. Вражаючий факт:
за два перші роки освоєння цілини із
337-ми нових радгоспів 94 з’явилися
на карті республіки завдяки сприян-
ню України.
Багато націй поповнили народ
Казахстану. На початок 90-их років
минулого століття казахи, за даними
перепису, вже становили лише тро-
хи більше 40 відсотків усього насе-
лення.
У цій країні, як довелося нао-
чно переконатися автору цих ряд-
ків під час роботи в українському ди-
пломатичному представництві, наші
земляки недаремно користуються
заслуженою повагою всіх жителів
Казахстану. За працелюбність, сум-
лінність, природну гостинність. І до
цього часу казахи стверджують, що
саме українці колись навчили їх ви-
рощувати хліб.
І
хоч наприкінці 80-их років ХХ сто-
ліття в Казахстані кількість україн-
ців становила трохи більше п’яти
відсотків населення (це майже міль-
йон осіб), їх вплив на багато сфер
життя країни важко переоцінити. Як і
безпосередню участь у всіх складних
процесах протягом останніх двадця-
ти років співробітників Українсько-
го культурного центру, редакції га-
зети “Українські новини”. Серед тих,
хто допомагав виробленню концеп-
ції міжнаціональних відносин, є уні-
кальна людина — наш земляк Олексій
Макаренко. Складалося враження,
що його знають практично всі казах-
станські українці, з допомогою попу-
лярної газети він приходив до їхніх
осель. Це видання разом із україн-
ськими національно-культурними
центрами взяло на себе складну мі-
сію: виховувати у представників діа-
спори, незалежно до якого поколін-
ня вихідців з України вони належать,
відчуття гордості за Батьківщину. На-
самперед через постаті, які стали
знаковими як для українців, так і для
титульної нації.
Читачі відкривали для себе пер-
шоцілинників Леоніда Діхтяренка й
Михайла Довжика, Володимира Ди-
тюка, Василя Акуленка, Станіслава
Гаврилюка й багатьох інших, які тво-
рили славу нинішнього Казахстану.
Поряд були розповіді про вчених —
вихідців із України, митців, чиї імена
протягом десятиліть замовчувались,
бо належали вони до так званих “во-
рогів народу”. Як, скажімо, наш ви-
датний земляк і всесвітньо відомий
вчений Агатангел Кримський.
Журналіст Олексій Макаренко,
сам уродженець Черкащини, став од-
ним із найактивніших популяризато-
рів творчого спадку Тараса Шевчен-
ка в країні, де довелося відбувати
йому роки гнітючого заслання. Бага-
то в чому саме завдяки українській
діаспорі і з допомогою Посольства
України в Казахстані там пройшли
масові заходи на честь Великого Коб-
заря, а в столиці було відкрито йому
пам’ятник. Водночас українська гро-
мада була активно задіяна, коли від-
значали в Казахстані пам’ять видат-
них синів цієї землі Абая Кунанбаєва,
Джамбула Джабаєва, Мухтара Ауезо
ва. У центрі цих подій завжди був
Олексій Макаренко, заслужений пра-
цівник культури Казахстанської РСР,
заслужений журналіст України. Він з
колегами встигав бути всюди: гли-
боко і всебічно опрацьовував пропо-
зиції до законодавства суверенного
Казахстану щодо задоволення мов-
них потреб громадян країни, ство-
рював недільні українські школи для
дітей, аби не забували материнської
мови, вивчали наші звичаї, історію. А
скільки праці було вкладено в мис-
тецькі колективи української діаспо-
ри, в регулярні випуски радіопере-
дач українською мовою, друкованих
видань! Ставив собі щораз вищі й
складніші завдання — результатом
стала популяризація українців у Ка-
захстані як повноправної складової
казахстанського суспільства.
Коли в 2003-2006 роках ми в По-
сольстві України в республіці Казах-
стан взялися створювати фундамен-
тальну працю “Українці Казахстану”,
надзвичайно пригодилась видана у
1998-му році видавництвом “Білім”
книга “Украинцы”. Як ви вже, мабуть,
здогадалися, її автором був усе той
же Олексій Макаренко. У ній він ви-
ступає вже як учений, кандидат іс-
торичних наук, який своє досліджен-
ня будує виключно на документах. І
на сьогодні згадувана книга залиша-
ється чи не найголовнішим довідни-
ком для тих, хто цікавиться історією
українського руху в Казахстані, осо-
бливо в ХХ столітті.
Анатолій ЧАБАН,
доктор історичних
наук, професор
Олексій Макаренко
з Чорнобаївщини
Уперше українці з’явилися в степах нинішнього
Казахстану майже два з половиною століття тому.
І не з власної волі: вихідці з Лівобережної України
були виселені сюди, в Північний Казахстан (тоді це
називалося Західним Сибіром), за участь у повстанні
— Коліївщині. Вивозили їх туди цілими сім’ями.
До сьогодні їхні нащадки живуть у селах Північно-
Казахстанської, Кустанайської, Целіноградської,
Акмолінської областей. Свято зберігаючи унікальні
традиції своїх родин, слово й пісню, як найдорожчий
батьківський спадок.
Н
ароджений у селі Хрестителе-
ве в 1929-му році, Олексій Ма-
каренко сповна пізнав усього,
що випало на долю його поколін-
ня. У своїх спогадах із теплотою зго-
дом опише всю дружну родину. Ди-
тинство обірвалося з початком війни і
приходом на нашу землю фашистів —
батька вони вбили за те, що старші
сини були комсомольцями, працюва-
ли в колгоспі. В МТС у Великій Бурім-
ці Олексію доведеться працювати ще
в юності — хоч важко й голодно було,
але вважає ті роки найщасливішими.
Потім — навчання в Золотоніському
училищі механізації, звідки доля по-
вела його спершу в Росію, а згодом
у Казахстан, де з 1955-го року по-
чав трудитися бригадиром тракторної
бригади. І знову навчання, журналіст-
ські будні, наукова діяльність, адже
довелося бути деканом і завідувати
кафедрою. Після виходу на заслуже-
ний відпочинок всю енергію спряму-
вав наш земляк на згуртування української громади Казахстану, що йому
разом із колегами-ентузіастами таки вдалося.
Кілька років тому Олексію Макаренку, палкому патріоту любої йому зем-
лі, до розквіту якої доклав чимало й власних зусиль, довелося усе ж залиши-
ти Казахстан. Переїхав у Підмосков’я, до дітей та онуків. Проте не пориває
зв’язків ні з казахськими, ні з черкаськими друзями. У ці дні Олексій Феодо-
сійович відзначає свій день народження — можна лише уявити, скільки при-
вітань українською, казахською, російською мовами він почує. До цих при-
вітань із задоволенням приєднуються й усі черкащани.
згуртував
українців
Казахстану
6. 29 березня 2013 року6
уморескаГ
Г
арні дочки виросли у Марини і Євмена. То в наро-
ді недруги бажають найгіршого — сім дочок. Него-
віркий Євмен тільки хитрувато посміхався в сивий
вус. Бо якраз сім дочок і було в нього. Гарних і пишних,
як півонії. А ще — метких і роботящих, вдатних до піс-
ні й танцю, а також до сапи і прядки. Та Марині і Єв-
мену, видно, і цього щастя було замало. Вродилося ще
чотири сини.
Топтали на вигін стежки парубки не з одного кутка.
Приходили на зорі дивитися. Тільки не на ті, що в небі.
А на ті зіроньки, що випурхували з двору Щербаків. Бо
дівчата у Євмена — кожна гарна по-своєму, як різні кві-
ти в польовому букеті. Найстарша, Онися — світлокоса,
з великими світлими очима. Завжди спокійна, добро-
зичлива і лагідна. Марія теж світлоока. Скромна, охай-
на і неговірка. Дуня і Олександра — чорняві. Катерина
— білолиця, ніжна і рум’яна, як троянда. Оті чорнявочки
і білявочки як заведуть на колодках пісню, то небо під-
німалося вище, а зорі пускалися в танок. Заспівувачкою
і заводійкою у всьому була чорноока Ганна. Невелич-
ка, чорноброва, з тонкими рисами обличчя. В дитин-
стві їй казали, що вона від циган загубилася. Сусід-
ський Петро, жартівник і грамотій, називав кавказькою
княжною.
Десь вичитав, що колись племена черкесів спусти-
лися зі своїх гір та й оселилися на дніпровських кручах,
де Черкаси. А що в Носачеві яри та кручі, то якісь під-
сліпуваті черкеси сприйняли їх за гори. Тож виходило,
що Ганна ніби з черкесів. Ганна і справді мала характер
гарячий і норовливий. Як не вмовляли її батьки вихо-
дити за хазяйновитого Степана, Ганна і вухом не вела.
Вподобала Ганна сусіда Петра. Ніби і не красень. Але
ніжний, уважний, жартівливий. А що вже розумний! У
світлиці у них стояли полиці з книгами. То що тільки не
вичитав Петро у тих книгах!
Особливо любили дивитись Ганнуся з Петром у зо-
ряне небо. Он ціла купа зірок. Петро сміявся:
— Та то ж ваша родина: Волосожари! Дивись, ку-
пою. А он, над головою, зірочка невелика. То ти, Ганно!
Показав Петро і Полярну зірку. Мовляв, її можна поба-
чити над головою тільки на півночі, де вічна мерзлота.
Така холодна і непривітна зірка. Чомусь Ганні від її сяй-
ва ставало холодно і тривожно.
За вечерею батько знову завів мову про весілля. Бо
вже батьки Степана хочуть сватів засилати. І хоч робо-
тяща та заможна була родина в Петра, мати Марина їх
недолюблювала. А все через ті книжки. Це ж гріх, коли
стільки роботи, книжечки читати. Тож готуй, Ганно, на
осінь рушники.
Та ще до осені сколотилося бурями і громами — ви-
силають усю родину Петра десь далеко, на якісь Со-
ловки. Там, де холодно, голодно. Та й Євмену стали за-
кидати, що надто вже він розжився.
Довго щось гомоніли Євмен і Марина на чистій по-
ловині, замкнувши за собою двері, Вийшли зі світлиці,
Марина сердита і заплакана. А батько таки вирішив від-
вести всю худобу і реманент у колгосп. Завжди покла-
дистий і спокійний, цього разу не послухав Марину, як
вона не протестувала, Євмен був непохитний:
— Не дам дітям загинути на тих Соловках!
Заболіло серце в Ганни. То ж бо і манила до себе
Петра ота холодна зірка! Плакала нишком під вербою,
що без Петра і її зірочка згасне. Проводжали Петра і
родину його, як на похороні. Стільки добра мозолями
нажито, а вирушають у дорогу з тим, що в руки взяли.
Євмен біля плоту остовпів, Марина ухопилася за серце.
А Ганя з вузликом у руках вибігла услід за Петром…
Аж через три роки обізвалася Ганна листом і знову
як у воду канула.
Пролетіли роки. Велику родину Щербаків як ситом
пересіяли. Повернулася Ганна до батьків із трьома ді-
точками. Виснажена, до часу постаріла. Соловки пода-
рували їй цингу. Шамкала, як бабуся, старечим ротом.
На дітей жаль глянути — немічні, рахітні. Ганна розпові-
дала, що її Петро скоро звільниться. Поїде на Донбас і
її з дітьми забере. Ганна влаштувалася поштаркою. Но-
сила листи всім. А собі… Надійшов якось лист без зво-
ротньої адреси. Петро вже на Донбасі. Шукає роботу
і житло. Написати б йому, як сумують за ним. А куди?
Виходила Ганна до старої верби-порадниці. Бач, і вона
вже постаріла, половина гілок засохла. Тільки Полярна
зірка все так само сяє холодним непривітним блиском.
Як і десятки, сотні, тисячі літ тому.
Надійшов знову лист від Петра і знову без адреси.
Писав, що мусить одружитися з жінкою, в якої кварти-
рує. Мусить. Писав, що хворіє. Дітям не може допомог-
ти. Та і яка тепер допомога?
…Якось по обіді прогуркотів пасажирський потяг і
до двору Ганни причалапав старенький дідок. Приди-
вилася Ганна: щось знайоме. Петро! Слізно розпові-
дав, що став хворим, немічним, і його міська дружина
без жалю прогнала. На колінах просив вибачення. Ста-
ра, безпомічна людина.
Картала себе Ганна, просила у Бога прощення, що
не має в душі нічого теплого до цієї людини. Їхня зіроч-
ка давно закотилася. А Полярна все так само сяє. І в
серці Ганни від того сяйва холодно і непривітно…
Надія Матюшенко-Гребенюк
з-під пера
Надії Матюшенко-Гребенюк
Жіночі долі
К
ілька років тому на сторінках нашої газети з’явилося нове для читачів ім’я. Хоч, як з’ясувалося, літератур-
на творчість для авторки, Надії Матюшенко-Гребенюк, уже давно стала звичною справою. Скільки себе
пам’ятає, складала вірші. Вчительська чіпка пам’ять ще й як згодилася, коли сіла за прозу, нариси й опо-
відання, народжені досвідом, людськими долями й бажанням розповісти хоча б дещицю з того, що було пере-
жито й вистраждано її поколінням.
А народилася Надія Іванівна в час війни, і не встигла навіть побачити батька — з’явилася на світ, коли він уже
був на фронті. І на могилі свого батька Івана Матюшенка, який загинув в Угорщині в 45-му, вперше побувала в
1981-му році, і справедливо вважає ту поїздку зустріччю, адже інших у них із татом зустрічей не було.
У передмові до книги своєї землячки “Сяйво Полярної зірки” письменниця Валентина Коваленко зазначає,
що «бере» авторка читача вмінням живописати жіночу душу».
Появі книги у смілянському видавництві «Тясмин» сприяло багато наших земляків-благодійників. Це, зокре-
ма, заступник голови обласної ради Василь Касян, депутат обласної ради Наталія Горбенко, голова Городищен-
ської районної ради Олександр Ганжа, підприємець зі Сміли Олександр Мотузенко. Понад три десятки опові-
дань і нарисів вмістила книга, в якій ідеться переважно про жіночі долі наших сучасниць. Ось як і в оповіданні,
що дало назву всій книзі, — «Сяйво Полярної зірки», яке в скороченому варіанті пропонуємо вашій увазі.
СЯЙВО ПОЛЯРНОЇ ЗІРКИ
Ш
ановна редакціє! Цього листа мене
спонукала написати Вам моя тон-
ка психологічна спостережливість.
Я взагалі-то людина кмітлива, все бачу на-
скрізь. Ні, не в прямому розумінні, а то ще
подумаєте, що я екстрасенс якийсь там.
Тоді відбою від бажаючих не буде. Просто я
в цьому плані дуже талановитий. Та про це
трохи далі.
Так от, бачу я, що жінок самотніх — по-
вно. Воно і зрозуміло, чоловіків на всіх не
вистачає, це вам і статистика підтвердить. А
заміж усі хочуть. Черга наче трохи розсмок-
четься, а тут нова партія дівчат підростає. І
знову паніка. А наш брат нині пішов якийсь
дрібний. Це раніше чоловіки брали собі дру-
жину, а тепер самі туляться до жінок, наче
діти до спідниці. Так от, я тут поміркував
на дозвіллі та й вирішив: усіх не всіх, але
когось-таки ощасливлю! Надрукуйте у Ва
шій газеті моє оголошення, так тому і бути
— одружуюсь!
Але якщо я вже вирішив зробити такий
відповідальний крок, то треба щоб і дружи-
на була гідна мене. Віком від сімнадцяти до
двадцяти трьох, ну нехай вже до двадця-
ти чотирьох; гарна на вроду, станом гнучка,
щоб не соромно було з нею пройтися. Ну й
жіночі принади, як слід — ласкава, турботли-
ва, терпима. Якщо з дитиною — то нехай, я
дітей люблю. А чого ж? У крамницю збіга-
ти чи то матері по господарству допомогти.
Справа потрібна. Ще — матеріально забез-
печена, ну і з житлом, звичайно.
Себе хвалити не стану, тому що скром-
ний. А взагалі, люди кажуть, парубок я ви-
дний. Не в розумінні якийсь там здоровило
— зростом якраз я і невеличкий, а просто
душевний, веселий у компаніях, балакучий,
рот практично не закривається. Це після
травми нижньої щелепи. Усім так весело зі
мною, кажуть, я присвистую кумедно. Це від
того, що у мене немає двох передніх зубів. І
вуса чудернацькі — з носа ростуть.
А наміри у мене дуже серйозні, мені ж бо
вже за сорок, так що не танцюльки в голові,
тим більше, одна нога у мене коротша.
Буду чекати на листи з фотокартками, бо
зараз так легко помилитися. Подробиці —
листом, бо зустрітися особисто поки що не
можу — перебуваю у місцях, як то кажуть, не
дуже віддалених. Але це справа тимчасова.
Чекаю, сподіваюся, вже кохаю! Щастя
моє, де ти?!
Іван ДУБІНІН
БЛАГОДІЙНИК,
або ЛИСТ
ДО ГАЗЕТИ
спільний проект Редакції
газети «Черкаський край»
та обласної організації
Національної Спілки
письменників
України
(уривок з оповідання)
Чиї діти?
Жалілася Василині
Подруженька Настя:
— Маю мужа зрадливого,
На своє нещастя.
Так, проклятий, загуляв,
Не можу терпіти!
Вже сама не доберу,
Чиї у нас діти?!
Решта почекає
— Що б ти, куме, учинив,
Як розпорядився,
Якби раптом мішок грошей
На тебе звалився?
— Та віддав би за борги, —
Кум відповідає.
— Ну а решта?
— А що решта? Нехай почекає!
Недобір
— Твоя дочка в інституті
Балів недобрала?
— Балів в неї було досить,
Та доларів мало!
Іван Чучмій
Літературний клуб
СЯЙВО ПОЛЯРНОЇ ЗІРКИСЯЙВО ПОЛЯРНОЇ ЗІРКИ
сміхнітьсяУ
