Diese Präsentation wurde erfolgreich gemeldet.
Wir verwenden Ihre LinkedIn Profilangaben und Informationen zu Ihren Aktivitäten, um Anzeigen zu personalisieren und Ihnen relevantere Inhalte anzuzeigen. Sie können Ihre Anzeigeneinstellungen jederzeit ändern.

«ЛІТЕРАТУРНА СПАДЩИНА»

107 Aufrufe

Veröffentlicht am

До 155-річчя від дня народження Бориса Дмитровича Грінченка (1863-1910), українського письменника, педагога, фольклориста, мовознавця.

Veröffentlicht in: Bildung
  • Als Erste(r) kommentieren

  • Gehören Sie zu den Ersten, denen das gefällt!

«ЛІТЕРАТУРНА СПАДЩИНА»

  1. 1. До 155-річчя від дня народження Бориса Дмитровича Грінченка (1863-1910), «Літературна спадщина» українського письменника, педагога, фольклориста, мовознавця.
  2. 2. Народився Борис Дмитрович Грінченко 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області, в родині збіднілих дрібнопомісних дворян. Нестримний потяг до знань, любов до слова, бажання оволодіти законами прекрасного виявилися у хлопця ще з раннього дитинства. Він багато і натхненно читає. Інтереси його різнобічні й грунтовні. Тонка і вродлива дитяча уява насичувалася вабливим світом образів, заохочувала до творчості. І скоро, під враженням прочитаного, підліток починає писати і сам. Письменник створює «самвидавівський» рукописний журнал, який заповнює власними оповіданнями та віршами. З 1874 по 1879 рік навчається у Харківському училищі, де зближується з народницькими гуртками. За поширення заборонених царським урядом видань його заарештовують і кілька місяців тримають в ув’язненні. Після звільнення Борису Дмитровичу довелося залишити навчання і самому почати заробляти на прожиття. Суворі обставини дійсності змушують юнака дбати і про шматок хліба, і не зрікатися книжки. Так сталося, що, працюючи в казенній палаті, Грінченко мешкав у сім’ї шевця. Допитливий і працьовитий, він скоро навчився шити чоботи і мав від цього невеликий заробіток. Економлячи, обмежуючи себе у всьому, письменник таким чином заощаджував гроші на книги.
  3. 3. Грінченко Б. Д. Твори : В 2-х т. Т.1 : Поетичні твори / Борис Дмитрович Грінченко. – Київ : Наукова думка, 1990. – 632 с. – (Бібліотека української літератури). Грінченко Б. Твори / Борис Грінченко. – Київ : Вид-во ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1970. – 354 с. Грінченко Б. Діалоги про українську національну справу /Б. Грінченко – М. Драгоманов. – Київ, 1994. – 284 с. – (Джерела з історії суспільно-політичного руху в України 19-поч. 20 ст. ; Вип.1).
  4. 4. Здобута самоосвіта дозволила Б. Грінченку скласти іспити на звання народного вчителя при Харківському університеті. З 1881 року починається його освітньо-педагогічна діяльність, яка тривала до 1893 року. Вчителював віну селах Харківщини, Сумщини, Катеринославщини. Зовнішній бік його біографії вцей час маловиразний, але внутрішньо це були неймовірно багаті й насичені роки. Учителювання вінпоєднував зфольклорно- етнографічною, культурологічною, науковою та лінгвістичною справами. Багато пише. У цей час йогорізножанрові твори, підписані або власним прізвищем, або псевдонімом (П.Вартовий, Василь Чайченко, Б.Вільхівський, Іван Перекотиполе), регулярно друкуються в журналах та альманахах. Виходять у світ його поетичні збірки «Пісні Василя Чайченка» (1884 р.), «Під сільською стріхою» (1886 р.), «Під хмарним небом» (1893 р.), «Пісні та думи»(1895 р.),«Хвилини» (1903р.). З 1894 року починає працювати вЧернігівському губернському земстві. Важка й марудна робота забирала внього майже весьвільний час. Творчі миті потрібно було викроювати за рахунок сну й відпочинку. «На поезію завжди ямавтільки хороші хвилини, вільні відпраці — часом любої, дорогої, здебільшого — нудної, наймитської. Мояпісня —то мій робітницький одпочинок і моя робітницька молитва-надія», — зізнавався митець. За час роботи у земстві Б.Грінченко пише дилогію «Серед темної ночі»(1901 р.), і«Під тихими вербами» (1902 р.), публікує п’єси «Лісні зорі»(1897 р.), «Нахмарило» (1897 р.), «Степовий гість» (1898 р.), «Серед бурі» (1899 р.), «На громадській роботі» (1901 р.).
  5. 5. Кобижча Н. І. Культурницька діяльність Бориса Грінченка: світоглядний аспект : монографія / Н. І. Кобижча. – Київ : Видавництво Ліра-К, 2017. – 203 с. Нові імена в програмі з української літератури : посіб. для вчителя / упоряд. В. Я. Неділько. – Київ : Освіта, 1993. – 349 с.
  6. 6. Солод Ю. Українська література : конспект / Юлія Солод. – Київ : Козаки, 1996. – 378 с. Українська афористика Х - ХХ ст. / під заг. ред.: І. Драча, В. Черняка. – Київ : Просвіта, 2001. – 319 с. – (Серія "Класика Світової Афористики" ; т. 1). Українська література у портретах і довідках. Давня література - література XIX ст. : довідник / редкол.: С. П. Денисюк, В. Г. Дончик, П. П. Кононенко та ін. – Київ : Либідь, 2000. – 358 с.
  7. 7. Словарь української мови : В 4-х т. Т. 1 : А-Ж / зібрала ред. журн. "Кіевская Старина" ; упоряд. з додатком власного матеріалу Б. Грінченко. – Київ : Вид-во АН УРСР, 1958. – 494 с. Словарь української мови : в 2 т. / Зібрала ред. журн. "Кіевская Старина; Упоряд., з додатком власного матеріалу Б. Грінченко. Т. 1. – Київ : Довіра, 1997. – 573 с. – (Словники України). Словарь української мови : в 2 т. / Зібрала ред. журн. "Кіевская Старина; Упоряд., з додатком власного матеріалу Б. Грінченко. Т. 2.– Київ : Довіра, 1997. – 563 с. – (Словники України).
  8. 8. Б. Грінченко був людиною надзвичайно працелюбною. Палка любов до рідної землі, до свого народу змушувала його «силуватися знаходити іскру світу там, де, здавалось, була сама темрява». Саме такими променями справжнього народного єства стало видання його наукових розвідок «Етнографічні матеріали, зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях» у трьох томах (1895—1899 рр.), «З вуст народу» (1900 р.), «Література українського фольклору (1777—1900)» (1901 р.). У 1902 році перебирається до Києва. Тут разом з дружиною Марією Загірною він трудиться над укладанням вершинної своєї праці — чотиритомного «Словаря української мови»(1907—1909рр.). Цю визначну роботу було відзначено академічною премією. Підірване задавненим туберкульозом здоров’я письменника (наслідки харківського ув’язнення) не витримало такого напруженого, безперервного ритму. Останньою краплею його життєвого випробування стала смерть дочки Насті та її малорічного сина. Різке загострення хвороби змусило його вирушити на лікування до Італії, але запізно — 6 травня 1910 року життя невтомного трударя обірвалося в м. Оскендалетті. Поховано Б. Грінченка в Києві, на Байковому кладовищі.
  9. 9. *** Як мала у тебе сила, То з гуртом єднайся ти: Вкупі більше зробиш діла, Швидше дійдеш до мети. © Б. Грінченко *** Щастя дурно не дається: Тільки той його придбає, Хто за його в бої б'ється. © Б. Грінченко
  10. 10. Борис Грінченко серед аматорів Чернігівського театру

×