1. Парафіяльне Слово
УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
Церква Пресвятої Трійці м. Вільнюса при Монастирі оо. Василіян
20 жовтня 2013 р.Б.
Двадцять друга неділя по Зісланні Святого Духа
ч. 42 (685)
Виходить із 2000 р.
До аду, Спасе мій, зійшов Ти, і, як всемогутній, сокрушивши його брами, Ти, Чоловіколюбче, як Творець, воскресив з Собою
померлих, жало смерти вирвав, й Адама від прокляття визволив, Тому всі до Тебе взиваємо: Спаси нас, Господи. (Кондак Неділі)
Апостол
Гал. 6,11-18
раття,
гляньте,
якими
буквами пишу вам власною
рукою.
Ті,
що
хочуть
показатися гарними тілом, - вони
силують вас обрізатися, щоб
тільки уникнути переслідування
за хрест Христа. Бо й самі
обрізані, не додержують закону, а
хочуть, щоб ви обрізувалися, щоб
їм хвалитися вашим тілом. Мене
ж, не доведи Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа
нашого Ісуса Христа, яким для
мене світ розп'ятий, а я - світові;
бо ані обрізання, ані необрізання
є щось, лише - нове створіння. На
тих, які поступають за цим правилом, мир на них і милосердя, а
й на Ізраїля Божого.
На майбутнє нехай ніхто мені
не завдає клопоту, бо я ношу на
моїм тілі рани Ісуса.
Благодать Господа нашого Ісуса
Христа нехай буде з вашим
духом, брати! Амінь.
Б
Євангелія
Лк. 16,19-31
казав Господь притчу оцю:
Був один чоловік багатий,
що одягавсь у кармазин та
вісон, та бенкетував
щодня
розкішно. Убогий же якийсь на
ім'я Лазар, лежав у нього при
воротях, увесь струпами вкритий;
він бажав насититися тимщо
падало в багатого зо столу; ба
навіть пси приходили й лизали
рани його. Та сталося, що помер
убогий, і ангели занесли його на
лоно Авраама. Помер також і
багатий, і його поховали. В аді,
терплячи тяжкі муки, зняв він очі
й побачив здалека Авраама та
Лазаря на його лоні, і він
закричав уголос: Отче Аврааме,
змилуйся надо мною і пошли
Лазаря, нехай умочить у воду
С
НЕДIЛЬНА БЛАГОВIСТЬ
Нд. Гал. 6,11-18; Лк. 16, 19-31
Пн. 1 Сл. 1,1-5; Лк. 10,22-24
Вт. 1 Сл.1,6-10; Лк. 11,1-10
Ср. 1 Сл. 2,1-8; Лк. 11,9-13
Чт. 1 Сл. 2,9-14; Лк. 11,14-23
Пт. 1 Сл. 2,14-19; Лк. 11,23-26
Сб. 2 Кр. 8,1-5; Лк. 8,16-21
кінець
пальця
свого
й
прохолодить язик мій, бо я мучуся
в
полум’ї
цім.
Авраам
же
промовив: Згадай, мiй сину, що
ти одержав твої блага за життя
свого так само, як і Лазар свої
лиха. Отже, тепер він тішиться
тут, а ти мучишся. А крім того
між вами й нами вирита велика
пропасть, то ж ті, що хотіли б
перейти звідси до вас, не можуть;
ані звідти до нас переходять.
Отче, - сказав багатий, - благаю
ж тебе, пошли його в дім батька
мого; я маю п'ять братів, нехай
він їм скаже, щоб вони також не
прийшли в це місце муки. Авраам
мовив: мають Мойсея і пророків,
нехай їх слухають. Той відповів:
ні, отче Аврааме, але коли до них
прийде хто з мертвих, вони покаються. А той відозвавсь до нього: Як вони не слухають Мойсея і
пророків, то навіть коли хто
воскресне з мертвих, не повірять.
НАУКА
Пропоную
розглянути
таку
притчу: "Одному багачеві вдалося
ввійти до раю. Насамперед він
пробігся по місцевому ринку й
одразу ж зорієнтувався, що ціни на
ньому
дуже
низькі.
Чоловік
перевірив вміст свого гаманця й
почав вибирати найкрасивіші речі,
які впадали йому в око. Щоб
розрахуватися, він вийняв велику
пачку банкнот і подав ангеловіпродавцеві.
Ангел
ввічливо
посміхнувся і промовив: "Вибачте,
але ці гроші в нас не в обігу". "Тобто
як?" – здивувався купець. "У нас
мають вартість лише ті гроші, які
на землі були подаровані", –
відповів ангел (Б. Ферреро, "Кола на
воді", розповідь "Милостиня").
Застерігає історія євангельської
притчі, що її розповів Ісус Христос,
у котрій діє небагато осіб, і з них
дві головні: багач і бідний Лазар. Ця
притча набуває великого значення
тому, що має на увазі спонукати
нас замислитися і перевірити своє
життя. Двоє людей зустрічалися
щодня, але їхнє суспільне становище було надзвичайно відмінне.
Багатий – одягався у вишукані
одежі й розкішно бенкетував кожного дня; Лазар – лежав, вкритий
струпами, як одежею, біля воріт
багача і бажав крихт зі столу
багатого, щоб втамувати голод. У
багатого були друзі, подібні до
нього, з котрими він забавлявся;
Лазар був у товаристві собак, що
лизали його рани. Здавалося б, що
жодного лиха не робив багатий
чоловік людині, вкритій струпами.
Однак він навіть не звертав на неї
уваги, не промовив жодного слова
співчуття, не хотів послати своїх
слуг, щоб дали щось нещасному. Не
бачив багач бідного Лазаря при
своїх воротах, тому що багатство та
розкоші заступили йому очі. Зате
коли потрапив після смерті в інший
світ, був у полум'ї, то здалека
побачив Авраама та пізнав Лазаря і
просив, щоб Лазар прохолодив його
язик принаймні краплею води.
Ситуація цих осіб різко змінилася
після смерті, коли опинилися в духовному світі та прийняли справедливий вирок – цей, що підготували
собі за життя на землі. Лазар – щасливий, він втішається нагородою
за своє терпіння на землі. Коли він
терпів жахливу хворобу – не
нарікав, не звинувачував багатого
чоловіка, жив скромним бажанням

2. – зменшити голод крихтами. Недуга
так сильно скувала його, що він
навіть не був спроможний відігнати
собак, які лизали його рани. Але він
мужній, спокійний, приймає своє
становище без жодних претензій до
інших, до Господа Бога, очікує
кінця свого життя і сподівається на
справедливість. Довіряв Богові –
отримав нагороду – вічне щастя в
небі, де оглядає Господа лицем у
лице й радіє великою радістю з
ангелами та святими.
Багатий, навпаки, копав яму під
собою. Своєю жорстокістю і нечутливістю серця щодо інших приготовляв собі вічну кару. Тепер, після
смерті, він не зможе ніколи перейти
до тих, хто отримав нагороду. Він
навіть не отримає полегші у своїх
терпіннях, тому що Авраам відповідає йому, що між нагородженими і
покараними
"вирита
велика
пропасть, тож ті, що хотіли б
перейти звідси до вас, не можуть;
ані звідти до нас не переходять" (Лк
16, 26). Чому так сталося? – Тому,
що багатий чоловік уважав, що
достатки, котрі він отримав, мали
служити тільки йому, і не зміг
зрозуміти, що дані багатства він
отримав, щоб поділитися з іншими,
котрі більше потребували.
Цей багатий став подібним до
іншого євангельського багача, який
заспокоював свою душу великим
добром, зібраним на багато років,
але забув, що не він визначає собі
роки життя. Господь назвав його
безумним, бо його душа цієї ж ночі
була покликана у вічність (пор. Лк
12, 19-20). Цей багач не мав чеснот
самарянина, котрий нагнувся над
покаліченим, змилосердився над
ним, перев'язав його рани, поливши їх оливою і вином, віддав свої
гроші, щоб опікувалися нещасною
людиною (пор. Лк 10, 34-35). Він
навіть не наказав своїм слугам, щоб
ті звернули увагу на потребуючу
людину. Його життя на землі не
дозволило йому "купити" щасливу
вічність, тому що у вічності є "в
обігу такі гроші, що були даровані
потребуючим на землі". Таке життя,
яким жив багатий чоловік на землі,
могло забезпечити йому лише страждання в полум'ї. Він не бажав
змилосердитися над іншими за
життя, не було і йому милосердя
після смерті.
Відтепер не забуваймо про достатки та гроші, що мають велику
вартість у небі тоді, коли допомагаємо іншим! Зростаймо багатством
у Бога, а не в очах людей світу! А
зростати багатством у Бога означає
практикувати
милосердя
до
ближнього.
† Ігор Возьняк, Архиєпископ Львівський
Слово Господнє живе та діяльне:
Проповіді. – Львів: Свічадо, 2009

НАШ КАЛЕНДАР
20 жовтня Гр.ст. (2 листопада Юл.ст.)
Св. Артемія
IV ст. воєвода Єгипту, загинув за
Христа
в
часи
правління
імператора Юліяна Відступника.
21 жовтня (3 листопада)
Св. lларіоня Великого
Жив у ІV ст. Був поганином. Коли
пізнав Христову віру і охрестився, вів дуже строгий спосіб життя. За те Бог дав йому дар чудотворення. Батько християнського
чернецтва в Палестині. Помер
приблизно 371 р.
22 жовтня (4 листопада)
Св. Аверкія
23 жовтня (5 листопада)
Св. Якова, Брата Господнього
Жив у І ст. Один із 70 апостолів,
перший
єпископ
Єрусалиму.
Уклав першу Службу Божу, яку
скоротили, а згодом багато в чому
змінили св.Василій Великий та
Іван Золотоустий. Св.Яків також
написав одне послання, що ввійшло в Новий Завіт. Загинув мученицькою смертю 63 р. по Христі.
Св. Ігнатія
24 жовтня (6 листопада)
Св. Арети
25 жовтня (7 листопада)
Св.св. Маркіяна і Мартирія
Жили у IV ст. Були нотарямиписарями св.патріярха Павла у
Царгороді. За вірність св.правді
були ув'язнені і 355 р. поклали
свої голови під меч ката.
26 жовтня (8 листопада)
Св. Димитрія
Жив у кінці ІІІ ст. і був дияконом.
Загинув мученицькою смертю в
час Діоклетіанового переслідування християн у Дальмації (сучасна
Хорватія). В інших джерелах говориться, що він був високим
царським достойником-проконсулом і начальником міста Солуня
(столиці грецької частини Македонії). Згідно з деякими джерелами, Димитрія було убито за Христову віру за правління імператора
Максиміана у місті Сірміум (нині
Сримська Мітровіца у Сербії).
Згодом частину мощей св.Димитрія перенесли до Солуня і поставили там на його честь величну
церкву. З його святих мощей витікає цілюще миро, тому його називають Димитрієм Мироточцем.
В Україні св. Димитрія християни віддавна дуже вшановують.
Це, мабуть, пов'язано з перемогою
князя Олега над греками під час
облоги
Царгорода. Літописець
Нестор згадує, що коли руські
війська розгромили греків, то ті,
налякані, казали: "Це не Олег, а
св. Димитрій був посланий на нас
Богом". Пізніше князі, військо та
усі вірні віддавали себе в опіку
св. Димитрієві.
НОВИНИ
У КОЖНОЇ ДИТИНИ, ЗАСУДЖЕНОЇ
ДО АБОРТУ, ОБЛИЧЧЯ ІСУСА
ХРИСТА, - ПАПА ФРАНЦИСК
У кожної дитини, засудженої до
аборту,
«обличчя
Господа».
З
такими словами Папа Франциск
звернувся 20 вересня до лікарів з
Міжнародної
федерації
лікарівкатоликів, які зібралися в Римі на X
Міжнародну конференцію на тему
«Нова євангелізація, акушерська
практика і турбота про матерів».
Поширений менталітет, базований
на вигоді, т. зв. «культура покидьків», «…яка сьогодні поневолює серця і уми багатьох, має високу ціну:
вона вимагає знищення людей, особливо соціально або фізично слабких».
«У кожної дитини, що не народилася, а несправедливо засуджена до
аборту, обличчя Ісуса Христа, образ
Господа, Який ще до народження, а
потім відразу після нього був
відкинутий світом. І кожна літня
людина, в тому числі хворий або
помираючий, несе в собі образ
Христа. Їх не можна забракувати,
як хотіла б «культура покидьків»!»
Посилаючись на «Декларацію про
штучний аборт», документ Конгрегації віровчення, Папа нагадав, що
«основним правом людини є її життя». У крихкій людській істоті «кожен з нас покликаний пізнати
образ Господа: в людській плоті Він
пережив
байдужість
інших
і
самотність, до якої ми часто
прирікаємо найбідніших як і в
країнах, що розвиваються, так і в
забезпечених суспільствах»:
«У речей є ціна, їх можна продати,
а у людей − гідність, вона коштує
більше ніж речі і не має ціни.
Нерідко ми опиняємося в ситуаціях, коли життя виявляється дешевшим. Тому останнім часом винятковим пріоритетом для учительства
Церкви стала увага до людського
життя в його цілісності, особливо
найбільш беззахисного, тобто життя
інваліда,
хворого,
народженої
дитини, літньої людини».
Слово, ч. 42, ст 2

3. Разом
з
лікарями-католиками
Папа Франциск обговорив парадоксальну ситуацію для їх професії. З
одного боку, − зауважив Святіший
Отець, − «ми констатуємо, дякуючи
Богу, прогрес медицини», самовіддану працю вчених, які невтомно
шукають нові методи лікування.
З іншого боку, лікар ризикує
«втратити
власну
ідентичність
служителя життя». «Культурна дезорієнтація, − додав Папа Франциск,
− торкнулася навіть сфери, яка
здавалася неприступною: медицини». «Хоча за своєю природою
медичні професії знаходяться на
служінні життю, − зауважив Папа
Франциск, − сьогодні їх іноді схиляють до неповаги самого життя».
Цитуючи енцикліку «Caritas in
veritate», Святіший Отець нагадав:
«Відкритість до життя знаходиться
в центрі справжнього розвитку»:
«Парадоксальна ситуація полягає в
тому, що, в той час, як людині приписуються нові, часом уявні права,
життя не завжди захищається як
первинна цінність і початкове
право кожної людини. Кінцевою
метою дій лікаря залишається як і
раніше захист і тривання життя».
Звертаючись в першу чергу до гінекологів, Папа нагадав, що «у світлі віри і розуму» вони зобов'язані
визнавати «материнство як основну місію жінки − як у бідних країнах, де пологи досі небезпечні для
життя, так і в благополучних
країнах, де материнство часто недостатньо цінують». Тому акушери і
гінекологи повинні бути «свідками і
розповсюджувачами»
культури
життя.
Папа розповів, що колись жінок,
які допомагали матері при пологах,
називали «ко-Мадре» − тобто матір'ю, яка супроводжує справжню
матір. Гінекологи повинні бути для
пацієнток саме такими «ко-Мадре»
або «ком-Падре».
Католицьке віросповідання лікарів «накладає на них велику відповідальність».
Лікарям
припадає
завдання
«сприяти
визнанню
трансцендентного виміру в людському житті, сліду діяння Бога-Творця, − з першого моменту зачаття».
«У цьому полягає праця нової
євангелізації, яка часто змушує йти
проти течії, відповідаючи за це особисто. Господь розраховує і на вас в
поширенні "Євангелія життя"».
Лікарняні відділення гінекології, −
зазначив Папа, − «це місця свідоцтва та євангелізації», оскільки там,
де Церква стає знаком присутності
живого Бога, вона в той же час є
«інструментом справжньої гуманізації людини і світу». Слідом за
Бенедиктом XVI Папа Франциск
нагадав, що в медичному закладі
«лікування − не ремесло, а місія».
На закінчення промови до лікарів-католиків Папа ще раз підкреслив, що потрібно «словами і ділами
нагадувати всім», що життя «на
будь-якому його етапі та в будьякому віці священне і якісне».
І про це говорить не віра, а розум
і наука: «Не існує такого людського
життя, яке було б священніше від
іншого, як не існує людського життя якіснішого, ніж інше. Надійність
системи охорони здоров'я вимірюється не продуктивністю, а увагою і
любов'ю до людей, життя яких
завжди священне і недоторканне».
Радіо Ватикану
ЗВІЩЕННЯ ЄВАНГЕЛІЯ НЕ
СУПЕРЕЧИТЬ ЛЮДСЬКІЙ СВОБОДІ.
ПАПА ФРАНЦИСК З НАГОДИ
ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ МІСІЙ
Віра – це безцінний дар, даний
Богом, який відкриває наш розум
для того, щоб ми могли Його пізнавати та любити», – про це Папа
Франциск пригадує у своєму першому посланні з нагоди Всесвітнього місійного дня, який Католицька
Церква відзначає, починаючи від
1927 року, в передостанню неділю
жовтня, цього року – 20 жовтня.
Святіший Отець пригадує, що
віра не є даром, призначеним для
небагатьох, але – для всіх. «Всі, –
читаємо у посланні, – повинні мати
можливість досвідчити радість почуватися любленими Богом, радість
спасіння! Вона є даром, який не
можна затримувати для себе, ним
слід ділитися. Коли ж ми хотітимемо затримати його лише для себе,
то будемо ізольованими, безплідними, хворими християнами».
За
словами
Вселенського
Архиєрея, християнська спільнота
може вважати зрілою, «дорослою»,
тоді, коли «визнає віру, з радістю її
служить у літургії, живе милосердною любов’ю і невпинно звіщає
Боже слово, виходячи на межі своєї
огорожі», щоб нести віру у найвіддаленіші околиці, особливо, до тих,
«які ще не мали нагоди пізнати
Христа». Зрештою, саме здатність
передавати
віру
іншим
є
підтвердженням її стійкості.
Папа зазначає, що Рік віри,
проголошений з нагоди 50-річчя
початку Другого Ватиканського
Собору, є спонукою для того, щоб
уся Церква «оновила усвідомлення
своєї присутності в сучасному
світі», своє завдання між народами.
Адже «місіонерськість» не є питанням лише географічних територій,
але також справою народів, культур, людських осіб, тому що «границі віри» проходять не тільки через
місця та людські традиції, але через
серце кожної людини. У цьому контексті Глава Католицької Церкви
закликає «єпископів, пресвітерів,
пресвітерські та душпастирські ради, кожну особу та групу, яка має
відповідальність у Церкві» у душпастирських та формаційних програмах, відповідним чином наголошувати на місіонерському вимірі,
усвідомлюючи те, що їхня апостольська праця не є повною, якщо не
включає наміру «свідчити Христа
перед обличчям всіх народів».
Святіший Отець зазначає, що
справа євангелізації часто зустрічає
перешкоди не лише «ззовні», але й
«всередині» церковної спільноти.
Іноді надто слабкими є «запал, радість, відвага та надія» у звіщуванні
Христової
благовісті.
Подекуди
побутує думка, що нести Євангеліє
означає порушувати свободу іншої
людини. У цьому контексті Папа
Франциск пригадує повчання свого
попередника, Слугу Божого Павла
VI, який у енцикліці «Звіщення
Євангелія» повчав, що помилкою
було би «накидати щось сумлінню
наших братів», натомість «пропонувати цьому сумлінню євангельську
істину та спасіння Ісуса Христа», з
повною ясністю та шануючи вільний вибір, є, навпаки, «вшануванням цієї свободи».
Притаманні нашій епосі мобільність та полегшення комунікації, як
голоситься у посланні, завдяки новітнім технологіям, спричинилися
до перемішування народів та їхнього досвіду. Цілі родини переміщаються з одного континенту на інший... Нерідко охрищені віддаляються від віри, і вже самі потребують бути євангелізованими. Не слід
забувати про існування значної частини людства, до якої ще не досягла Добра Новина. Усе це, за словами Святішого Отця, вчиняє ще невідкладнішим завдання «відважно
вносити у кожну дійсність Христове
Євангеліє, яке є звіщенням надії,
примирення, спільності, звіщенням
близькості Бога, Його милосердя,
спасіння, звіщенням того, що могутність
Божої
любові
здатна
перемогти темряву зла».
Папа знову пригадує, що Церква
«не є допомоговою організацією,
підприємством,
неурядовою
організацією, але – спільнотою осіб,
натхнених дією Святого Духа», які
живуть зустріччю з Ісусом Христом
та прагнуть поділитися цією глибокою радістю, досвідом спасіння.
З окремими словами подяки й
заохочення Святіший Отець звертається до місіонерів та місіонерок,
душпастирів, богопосвячених осіб
та мирян, які, відгукнувшись на
Божий поклик, залишають батьківщину, щоб служити Євангелію. Але
Папа також звертає увагу на те, що
так звані «молоді Церкви», у свою
чергу, можуть стати джерелом
відновлення
віри
у
«Церквах
давньої традиції», вносячи до них
свій ентузіазм та радість.
Радіо Ватикану
Слово, ч. 42, ст 3

4. БЛАЖЕННІШИЙ СВЯТОСЛАВ У
СЛОВАЧЧИНІ ЗУСТРІВСЯ З
УКРАЇНСЬКОЮ ДІАСПОРОЮ ТА
СОЮЗОМ РУСИНІВ-УКРАЇНЦІВ
Зустріч відбулася 19 жовтня ц.р. у
приміщенні
Генерального
консульства України у Пряшеві.
Глава УГКЦ перебуває у Словаччині для участі у щорічній Зустрічі
греко-католицьких
єпископів
Європи. Цього разу вона була
приурочена до 1150-річчя прибуття
святих Кирила і Мефодія на
слов'янські землі. У цьому заході
також взяли участь єпископи УГКЦ
з України, Польщі, Великобританії,
Франції, Німеччини та Італії.
У неділю, 20 жовтня, учасники
зустрічі
спільно
молитимуться
Архиєрейську Літургію з нагоди 60річчя Архиєпископа Іван (Баб’яка),
Митрополита
Пряшівського,
Предстоятеля
католиків
Візантійського обряду Словаччини.
Департамент інформації УГКЦ
ВИСТАВКА ГЕНІАЛЬНОГО
УКРАЇНСЬКОГО ХУДОЖНИКА ІВАНА
МАРЧУКА – У ВІЛЬНЮСІ
17 жовтня ц. р. у Палаці литовських князів Радзивіллів, що у Вільнюсі, відбулося відкриття персональної виставки творів талановитого українського митця, народного
художника України Івана Марчука.
Виставку відкрили міністр культури
України Леонід Новохатько, міністр
культури Литви Шарунас Бірутіс,
Посол України у Литві Валерій
Жовтенко і сам художник Іван
Марчук.
Творчість І. Марчука відображає
справжню долю митця, відданого
Істині. Підтримавши у 70-х роках
минулого століття дисидентів, він
майже на 20 років опинився у
неласці тодішньої одержавленої
влади
над
культурою,
був
переслідуваний КҐБ. Але такий
поворот долі не зламав художника,
що завжди шанував гідність свою,
свого роду, і був вірним своєму
покликанню. Сталося навпаки –
народився унікальний художник,
ім’я якого тепер відоме у всьому
світі. Нині у митця – 10 творчих
серій-циклів, яких він сам називає
«десятьма марчуками».
Найголовніший
і
найперший
«марчук» – це «Голос моєї душі», що
виник після відкиненням молодим,
бунтарського духу творцем усіх наВидавець – о. Павло Яхимець ЧСВВ.
Редактор – Василь Капкан.
Думки, викладені у статтях, не обов’язково
співпадають з поглядами редакції.
шарувань
11річних студій під
диктатом
тодішньої
доктрини соціалістичного
реалізму.
Нині
„Голос моєї душі“
– то ніби стовбур
дерева,
а
від
нього
вже
відгалужуються
інші
цикли
–
„Цвітіння“,
„Пейзажі“,
„Портрет“,
„Кольорові
прелюдії“, „Нові
експресії“, „Біла
планета 1“, „Біла
Пробудження, 1991 р. Картина подарована в ООН.
планета
2“,
„Виходять мрії з
вії, Польщі). У виконанні Віктора
берегів“, „Погляд у безмежність“. Пашника прозвучала пісня на слова
Працює митець над усіма циклами О. Бердника «Україно моя».
й донині, а найбільш йому імпонує
У чотирьох експозиційних залах
праця над останнім – „Погляд у Палацу Радзивіллів експонується 67
безмежність“.
полотен, що презентують 5 циклів
Унікальною є не лише доля І. творчості українського митця.
Марчука – а йому довелося жити і в
З творчістю І. Марчука мешканці
Австралії, і у Канаді, і в США, бачи- і гості Вільнюсу зможуть ознайомити на свої очі падіння 11 вересня тися до 15 грудня 2013 року, тобто
2011 р. веж-близнюків у Нью- і у часі 3-го саміту Східного партЙорку – унікальним є і його спосіб нерства ЄС, в рамках якого очікунаписання полотен – це надзвичай- ється підписання Договору про
но тонкі ниточки кольорів, що ство- асоціацію між Україною і ЄС.
рюють неповторне мереживо кар(ред.)
тини, її внутрішнє світло – як душі
у людини. Довжина таких ниточок
на одній картині, як каже сам ***
Маестро пензля і полотна, може Молитва подружжя
сягати десятків, сотень кілометрів.
Боже, безкінечний у величі, який
Іван Марчук з 2006 року є членом створив нас на свою подобу,
«Золотої
гільдії»
Міжнародної допоможи нам помічати подібність
академії сучасного мистецтва в до Тебе і шанувати одне одного.
Римі. У жовтні 2007 року І. Марчук Любове незрозуміла, яка у своєму
– єдиний, до речі, українець – був
Синові полюбила нас до кінця,
включений до рейтингу „100 геніїв
сучасності“, що створюють багато- відновлюй у нас любов, яку ми
вимірний
образ сьогоднішнього присягали перед Твоїм вівтарем,
світу. Рейтинг складений всесвіт- щоб вона у нас не згасала і не
ньою консультаційною компанією слабшала, щоб ми, кохаючи одне
„Creators Synectics“ за версією бри- одного, кожного дня шукали Твою
танської газети The Daily Telegraph. волю.
Іменем художника – «Іван Марчук» – Боже, вірний у своїх обітницях,
названо зірку, яка розташована у Боже вічний і незмінний, зміцнюй
сузір'ї Тельця. Поряд – зірки, назва- наше слово подружньої вірності,
ні на честь Сальвадора Далі, Зиґ- щоб слабкість нас не перемогла,
мунда Фройда, Вільяма Шекспіра.
щоб небезпеки нас не здолали,
Виставка проводиться за підтримки Міністерства культури, МЗС але щоб у нашому союзі сяяла
України, Посольства України у вірність на Твою славу. Амінь.
Литві інших державних інституцій і
спонсорів, а відбулася вона завдяки
ініціативі окремих українців та
гостинності і сприянню господарів
– Музею мистецтв Литви, до якого
належать зали Палацу Радзивіллів.
Окрасою
відкриття
виставки
стала незапланована і несподівана
участь у ній українського кобзаря і
барда Віктора Пашника, що приймав участь у Міжнародному фестивалі бардів (відбувався у Литві, ЛатНаша адреса: Aušros Vartų 7B,
LT-01304 Vilnius, Lietuva / Литва
Тел: +370 5 212 2578.
Ел. пошта: josafatosbm@zebra.lt
Із молитовника Західної Церкви
"Щоденно з Богом"
Недільна
Служба Божа
(українською мовою)
у Церкві Прсв. Трійці
м. Вільнюсу
відправляється о 10
00
і 1800
Верстка та друк виконані на обладнанні,
подарованому жертводавцями.
Наступне число Слова очікуємо
Слово, ч. 42, ст 4
27 жовтня 2013 р. Б.