заява проти скасування наказів Міністерства охорони здоров'я України

1. Заява щодо скасування
Наказів Міністерства охорони здоров’я України, які призводять до обмеження реалізації жінками
права на працю та вибір професії
Наказом Міністерства охорони здоров’я України №256 від 29.12.93 «Про затвердження
Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких
забороняється застосування праці жінок», встановлено перелік близько 450 професій, на яких
заборонено працювати жінкам (далі – Наказ №256).
Цей підзаконний акт обмежує права жінки на реалізацію себе як працівниці, професіонала та
сприяє порушенню не лише задекларованої в ст. 24 Конституції України засади рівності між
чоловіками та жінками, а й низки профільних нормативно-правових актів, таких як закони «Про
забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про засади запобігання та протидії
дискримінації в Україні», «Про попередження насильства в сім’ї», які гарантують дотримання
рівних прав чоловіків та жінок та неприпустимість дискримінації за ознакою статі.
Більше того, Наказ №256 порушує і низку міжнародних нормативних документів,
ратифікованих Верховною Радою України: Міжнародний пакт з громадянських та політичних
прав та Міжнародний пакт з економічних, соціальних та культурних прав, Європейську
Конвенцію з.
Україною також підписано Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, Європейським
співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, ратифікованою Законом України
№1678-VII від 16.09.2014 (далі – Угода про асоціацію з ЄС).
Так, ратифікуючи Угоду про асоціацію з ЄС Україна взяла на себе зобов’язання
забезпечувати поступову адаптацію законодавства України до acquis ЄС відповідно до
напрямів, визначених у цій Угоді, та забезпечувати ефективне її виконання, в тому числі і
щодо забезпечення гендерної рівності та рівних можливостей для чоловіків та жінок у
різних сферах зайнятості, освіти та навчання, економічної та суспільної діяльності, а
також у подоланні дискримінації в усіх її формах та проявах.
Ми, представники громадськості, розуміємо, що процес адаптації права ЄС до чинного
законодавства нашої держави є складним та довготривалим процесом. Між тим, саме тому й існує
в цивілізованому суспільстві діалог між державною владою та громадянами, оскільки останні, як
основні «користувачі» правових норм відчувають на собі, що певні норми права застаріли або
явно суперечать праву ЄС.
Тому, можна дійти висновку, що незважаючи на наявність положень щодо забезпечення
гендерної рівності в Конституції України та профільних законах України, їх норми все одно
залишаються переважно декларативними, про що свідчать міжнародні дослідження.
За рейтингом – Індекс гендерної нерівності 2015 року[2], що відображає такі аспекти
людського розвитку, як репродуктивне здоров’я, економічний статус та розширення прав і
можливостей жінок у порівнянні з чоловіками, – Україна посідає 83 місце серед 150 країн. А
глобальне дослідження країн світу за показником рівноправності статей за версією Всесвітнього
економічного форуму (World Economic Forum) за 2015 рік зазначає, що Україна зайняла 67 місце
серед 142 країн, погіршивши власний рейтинг 2014 року на 11 пунктів, коли вона посідала 56
місце.
Починаючи з 2015 року, відповідно до Національної стратегії у сфері прав людини,
затвердженої Указом Президента України від 25 серпня 2015 року, в Україні проводиться активна
та комплексної робота щодо розв'язання проблем гендерної дискримінації та забезпечення
реальної гендерної рівності. Але чи насправді це так?
У червні цього року МОЗ заявили про готовність скасувати наказ №256, проте в цьому ж
місяці Проблемна комісія МОЗ визнала неможливість повного знаття обмеження допуску жінок
до певних професій через порушення загального та репродуктивного здоров’я, «що негативно
позначиться на демографічній ситуації, популяційному здоров’ї та генофонді нації України».

2. Таким чином держава насправді підтримує нерівність жінок і чоловіків, як на фінансовому
рівні, так і на соціальному, бо фокусуючись на репродуктивному здоров’ї українок, створюється
вища цінність жінки-матері та нівелюється цінність жінки-робітниці.
Неможливо не зазначити, що заборона – не є турботою про що говорять і експерти/ки. Так, на
думку соціалогині та авторки книги «Гендер для медій», Тамари Марценюк, така заборона лише
продовжує транслювати та закріплювати певні стереотипні очікування від жінок, зображаючи їх
слабкими та несамостійними, нездатними на працю та великі здобутки.
Ми, ВМГО «ФРІ», вважаємо, що в країні, яка вважає себе демократичною та поважає права
людини, не може обмежувати свободу вибору професії та перешкоджати рівному фінансовому
забезпечення громадянам України через їхню стать.
На підставі вищевикладеного,
просимо:
Міністерство охорони здоров’я скасувати:
1. Наказ №256 від 29.12.93 «Про затвердження Переліку важких робіт і робіт зі шкідливими і
небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок» та
2. Наказ №241 від 10.12.93 «Про затвердження Граничних норм підіймання і переміщення
важких речейжінками».
Посилання на згадуванні у текстізаяви дослідження:
1. http://reports.weforum.org/global-gender-gap-report-2015/
2. Gender Inequality Index / Human Development Reports. — United Nations Development
Programme. — http://hdr.undp.org/en/content/table-4-gender-inequality-index.
3. https://helsinki.org.ua/prava-zhinok-i-henderna-rivnist-v-ukrajini-o-uvarova/)
4. http://dyvys.info/2017/07/17/ne-rivni-ukrayinky-chy-potribna-zhinkam-zaborona-na-robotu-za-
450-profesiyamy-opytuvannya/
Підписи
ВМГО "Фундація Регіональних Ініціатив" - заснована 2002 року,найбільша в Україні незалежна
молодіжна організація, яка об’єднує понад 1000 проактивних людей у 46 осередках країни, які
спільно діють заради позитивних змін у суспільстві.